Разное

61. “Акорд смерті” у Шопена
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Ф.Шопен оперує IV підвищеним ступенем мінору таким чином, що морталіс може бути застосований відокремлено від інших елементів “гармонії смерті”. Наприклад, перед закінченням a-moll'ної Мазурки № 36 (Ор. 59 №1) Шопен раніше бере в басу tonus mortalis (такт 114) і лише через п'ять тактів додає до нього tonus lamentum (такт 119). “Акорд смерті”, що в той момент утворився, буде мати відтерміноване та поліфонічно замасковане розв'язання у тоніку ще пізніше у такті 123. До такого завершення вели складні гармонічні перипетії. Спочатку композитор веде тему по звуках мелодичного мінору, де взагалі відсутній “тон плачу” (fis замість f), а потім обережно на мить торкається ”ляментума” на слабкій долі (такт 4). У 24-25 тактах “тон плачу” розвязується через “тон смерті”, в тактах 58-59 та 66-67 мелодичний хід баса по звуках зменшеної терції створює повний “акорд смерті” (по відношенню до h-moll), що відразу дзеркально імітується верхнім голосом. I лише перед кінцем пєси морталіс починає діяти самостійно, навіть домінувати, зайнявши позицію органного пункту. Особливий ефект на завершальній стадії має роздільна, неодночасна дія обох тонів. “Морталіс” кілька разів підряд повторює свій звичайний хід на півтон вгору (такти 124-127). Таке тривале нагнітання підштовхує події до неординарного повороту: “ляментум”, гармонізований домінантовим нонакордом, де він є ноною, замість рухатися вниз (як йому годиться), несподівано, всупереч тяжінню, йде вгору. Створюється ефект стриманого плачу або незгаслого страждання й болю, що не знаходить заспокійливого розвязання.
62. “Енеїда” І.Котляревського – її місце в українській духовній культурі
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Поема вражає своєю витонченістю у зображенні побуту і звичаїв рівних суспільних верств української дійсності, у чому виявилися характерні особливості її народності. Картини традиційних народних гулянь, свята, ігри й танці, звичаї і повіря, одяг, прикмети, ворожіння, сцени вечорниць у пеклі, народні страви тощо виписані з цілковитого достовірністю і наочністю. Наведемо лише кілька прикладів. Еней після бенкетування у Дідони постав в одязі її чоловіка-небіжчика: на ньому “штани і пара чобіток, сорочка і каптан з китайки, і шапка, пояс з каламайки, і чорний шовковий платок”; Дідона причепурилась по-святковому: “Взяла кораблик бархатовий, спідницю і корсет шовковий і начепила ланцюжок; червоні чоботи обула, та і запаски не забула, а в руки з вибійки платок”. Венера, направляючись до “Зевса на ралець”, одягла “очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий”. У сцені бенкетування у Дідони знаходимо яскравий опис різних “грищ”; “в хрещика”, “в горюдуба”, “в хлюста, в пари, в візка” та ін. Тут названі також і народні танці та інструменти; “Бандура горлиці бриньчала, сопілка зуба затинала, а дудка грала по балках; санжарівки на скрипці грали...” У тієї ж Дідони “їли розниї потрави, і все з поливяних мисок, і самі гарниї приправи з нових кленових тарілок:
63. “Иудаизм- первая монотеистическая религия. Мистицизм в иудаизме. Каббала. Тора – «ветхий завет».Талм...
Информация пополнение в коллекции 13.07.2008

Следует учитывать исторические особенности развития собственно еврейской мистики в свете почти синхронного появление новых религиозно-философских концепций в различных регионах. “Одновременность” религиозных новшеств в Египте, формирования монотеизма, сменяется позднее почти одновременным бурным развитием еврейской мистики, буддизма, джайнизма, учения Заратустры, даосизма, греческой философии и конфуцианства. По мере своего развития основная трансцендентная концепция иудаизма привела к тому, что “культ частично утратил связь с ритуалом, магией и приобрел более высокую трансцендентную устремленность процесс, который имеет некоторые интересные параллели с тем, что происходило в Индии”. Еврейская мистика прошла путь от наивного магического практикума до многоуровневой системы эзотерических воззрений с присущими ей специфическим языком, нетрадиционной логикой, аллегорическими интерпретациями и мифологическим мышлением. В иудаизме мистика стала возрождением мифологии, а иудаизм, обогащенный мистическими построениями, стал, по сути, одной из европейских философских учений. С появлением в еврейских кругах понятия эзотерической мудрости начался неизбежный процесс размежевания между теми, кто пытался искать истину, и теми, кто ставил своей задачей укрепление веры в то, что определенные постулаты и правила поведения истинны. Поскольку в результате строилось “два мира совсем отдельных, почти противоположных интересов”, пропасть со временем лишь углублялась до того момента, пока подмены и спекуляции в лагере ортодоксов не соприкоснулись с лукавством и желанием лояльности из лагеря каббалистов. С этого момента начинает свою историю общая иудейская система иерархии и авторитетов, позволяющая мистические настроения раввинам и закрывающая не прошедшим раввинскую школу путь к мистике.
64. “Квант здоров'я”: наукова гіпотеза чи абстрактна ідея?
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

“Хвороба”, “нужда”, “потреба”, “здоров'я”, “видужання” і ряд інших категорій у їхньому традиційному розумінні, цілком прийнятні в системах охорони здоров'я поза ринковою сутністю. Усі вони придатні для опису поняття “медична допомога”. Але як тільки їхнє застосування переноситься в маркетингові системи охорони здоров'я, у яких термін “медична допомога” трансформується в категорію “послуга медична”, виявляється, що узагальненої сутності цих понять стає недостатньо. Виникає насущна потреба наповнити зміст цих категорій формалізованими критеріями, що дозволяють коректно співвіднести їх з іншими елементами системи маркетингу, що володіють високим ступенем однозначності. Приміром, з такими, як одиниці медичних послуг і лікарської праці, вартісні характеристики, число процедур, випадки медичного обслуговування й ін.
65. “Лебедь” Сен-Санса
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Но и не в самых известных произведениях Сен-Санса есть страницы столь вдохновенные, что их смело можно поставить в один ряд с творениями гениев. Его значение в истории французской музыки неоспоримо, а критика, которая порой раздавалась в его адрес, до некоторой степени объясняется очень долгой его жизнью, в течение которой не раз менялись музыкальные вкусы. За восемьдесят пять лет, которые прожил Сен-Санс, успели родиться и умереть Бизе, Римский-Корсаков, Дебюсси и Чайковский; на его веку состоялись премьеры произведений Беллини, Доницетти, Шумана, но также и Шёнберга, Прокофьева и Бартока. Сен-Санс, безусловно, не был новатором, но его мастерское владение контрапунктом, красочность оркестрового письма и другие индивидуальные особенности его стиля поначалу отвергались теми, кто искал во французской музыке большей легкости. У себя на родине он был главным пропагандистом такой музыкальной формы, берущей свое начало от Листа, как симфоническая поэма. Наконец, необычайно широкое преломление в музыке Сен-Санса нашли традиции и других национальных музыкальных школ. Уже названия ряда его произведений отражают эту особенность его творчества: “Персидские мелодии” (оp. 26), “Алжирская сюита” (оp. 60), “Арагонская хота” (оp. 64), Каприччио на датские и русские народные темы (оp. 79), “Гаванка” (оp. 83), Фантазия “Африка” (оp. 89), “Арабский каприс” (оp. 96), Пятый фортепьянный концерт “Египетский” (оp. 103). И это еще не все. Его мастерство и вкус были непогрешимы. “Художник, который не испытывает полного удовлетворения от изящных линий, гармоничных красок и красивой последовательности аккордов, не понимает искусства музыки”, писал Сен-Санс. И это было его кредо.
66. “Лунная соната” Бетховена
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Тогда же, в 1801 году, Бетховен дает Джульетте уроки музыки. Он не берет платы с юной графини, а она в свою очередь дарит ему дюжину рубашек, которые сама сшила. Зимою 1801 1802 годов Бетховен сочиняет и посвящает Джульетте эту свою сонату. Разочарование уже наступило: с первых месяцев 1802 года Джульетта выказывает явное предпочтение молодому графу Роберту Галленбергу, который был всего на год старше ее и тоже занимался композицией (он имел наглость ставить свои сочинения в одни программы с бетховенскими симфониями). В марте соната с посвящением Джульетте была опубликована в Бонне издателем Зимроком. “Иллюзия длилась недолго, пишет Ромен Роллан, и уже в сонате видно больше страдания и гнева, чем любви. Через полгода после этой бессмертной оды Бетховен в отчаянии пишет “Гейлигенштадское завещание” (6 октября 1802 года)”. Некоторые бетховеноведы считают, что именно Джульетте Гвиччарди было адресовано письмо (так и не отправленное Бетховеном или оно возвратилось от адресата?), известное как письмо “К Бессмертной возлюбленной”. Оно было обнаружено после смерти Бетховена в потайном ящике его гардероба. Как бы то ни было и как бы ни решать вопрос с его датировкой от чего, конечно, многое зависит в вопросе установления адресата, то есть того, кто была той самой “Бессмертной возлюбленной”, миниатюрный портрет Джульетты Бетховен хранил вместе с этим письмом и “Гейлигенштадским завещанием”.
67. “Навськая дочка”: до вияснення назви міфопоетичного образу західнополіського замовляння
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

У звязку з розглядом образу враза потребує детального аналізу і сам текст західнополіського замовляння, в якому фігурує загадкова Навськая дочка. Зі структурно-функціонального боку в цьому творі можна виділити три основні особливості щодо виконавця-тексту-адресата, які складають про нього цілісне уявлення як про типове уснопоетичне утворення оказіонально-обрядового фольклору. Перша особливість стосується виконавця замовляльного тексту, тобто тієї особи, котра проговорює його з утилітарною лікувальною метою. Наявний оказіонально-обрядовий твір дає змогу досить точно охарактеризувати цю особу, зясувавши її позицію стосовно зображуваного у фольклорному тексті. Визначення позиції виконавця вимальовує чітку картину взаємовідношення двох часових планів: історико-реального, тобто фабульного часу, у який відбувається подія, та оповідного часу з просторовою точкою зору, що обумовлює виклад подій і фактів із різним ступенем узагальнення [7, 74]. З трьох форм вияву оповідної позиції, які виділяють сучасні українські фольклористи, для цього замовляння властива третя внутрішня позиція. Вона характеризується, передусім, тим, що виконавець разом із вразом і Навською дочкою сам виступає одним із персонажів, оповідаючи про самого себе. Окрім того, оповідь являє собою осторонній монолог і ведеться на рівні Я (мовець: виконавець) Ти (слухач: враз, золотий ключ, Навськая дочка). У розповіді домінує наказовий спосіб (не пудпівай, не розпинай, не впадай, стань, сядь, становиса) у поєднанні з фрагментарним дійсним майбутнього часу (Тут тобі буде пітєніє, їдєніє / і легкіє спочиваніє). Для тексту також характерна демонстративна субєктивність та емоційність висловлювання: золотий князь, крісличко, місцичко і т.ін. Динаміку зображення характеризує чергування та зміна текстових інваріантних одиниць, які виступають своєрідними командами, наказами.
68. “Оксамитова революція” в Чехословаччині
Доклад пополнение в коллекции 12.01.2009

Наприкінці 1980 років “Хартія-77” та інші опозиційні групи посилили критику офіційного державного курсу. Проте комуністичне керівництво країни відмовилося вступити в діалог з опозицією. У листопаді 1989 розпочались масові антиурядові виступи, початок яким дала т.зв. студентська революція. Маніфестації та мітинги студентської молоді були розігнані поліцією. У відповідь на репресивні заходи комуністичної влади антиурядові виступи набули масового характеру. Опозиційні сили утворили у листопаді 1989 суспільний рух - Громадянський форум, який поставив собі за мету відновлення демократії в країні. Правляча партія виявилася неспроможною вести політичну боротьбу з опозицією, партійно-державний апарат було паралізовано. Листопадові події 1989 стали початком демонтажу тоталітарно-репресивної системи у .4. У грудні відбулися зміни в державному керівництві: сформовано новий уряд, президентом держави обрано В.Гавела, а головою парламенту - О.Дубчека. На поч. 1990 внаслідок вільних виборів до парламенту увійшли представники багатьох політичних партій та організацій. У лютому 1990 припинив свою діяльність Національний фронт Чехословаччини. На поч. червня 1990 у країні проходили парламентські вибори, які ознаменували завершення перехідного періоду від монополії партійно-державної влади до політичного плюралізму. Тоталітарна система, яка існувала з лютого 1948, була ліквідована без гострої політичної конфронтації, що дало підстави називати події листопада 1989 “оксамитовою”, “ніжною” революцією. Слід сказати, що влада не хотіла йти на жодний діалог з опозицією, чим її і зміцнила. 17 листопада 1989 жорстоко придушила студентську демонстрацію в Празі, заарештувала 134 члени “Нової Празької Весни” та “Свободи”, що викликало новий шквал обурення і мітенги по всій країні. Як в Чехії так і в Словаччині було створено народні форуми, які не приховували того, що бажають знищення Чешсько Словацького союзу і формування федерації на основі двох державних утворень.
69. “Се человек”
Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

Заглянув в тот же словарь Фасмера, легко обнаружить, что слово с таким корнем присутствует только в славянских языках русском, украинском (король), болгарском (кралят), сербохорватском (крвљ), польском (krуl), чешском (krвl), словацком (krбl '), словенском (krбlj) и т. д. (Фасмер, 1996, т.2, с.333). Сенсация же заключается в том, что этимологию этого слова Фасмер выводит из… имени Карла Великого (и в подтверждение своего мнения приводит ссылку на работы ещё 13 специалистов, считающих точно так же). Факт совершенно феноменальный в своей исключительности. Ведь это слово попало только в славянские языки. В самом деле, по-латыни rex, по-английски king, по-немецки knig, по-французски (а Франция в традиционной истории метрополия империи Карла Великого!) roi. Возникает законный вопрос: чем так прославился этот Карл на славянских землях, чем уж так велик и ужасен он был для славянских народов, если они даже вставили в свои языки его имя в качестве универсального термина, обозначающего правителя государства? Особенно для западных славян, которые этим словом называли не только иностранных, но и своих правителей.
70. “Слово про закон і благодать” Іларіона на уроці літератури у 9 класі
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

У першій частині “Слова” йдеться про закон і благодать, що протиставляються один одному. Щоб зрозуміти ідею твору, треба вияснити, який зміст вкладав Іларіон у ці слова. Письменник вбачає у законі Старий Завіт Біблії, віру, що передувала християнству і була замкнута в одному народові. Благодать християнське віровчення, що викладено у Новому Завіті Біблії. Іларіон вважає це вчення вищим ступенем розвитку людства, вірою, відкритою для всіх народів. Це дає йому змогу обґрунтувати церковну і політичну незалежність Русі від Візантії, її рівноправність з іншими християнськими країнами. Автор розмірковує про сутність хрещення Русі. Його теологічна концепція така: для спасіння людства Бог дарував людям через іудейського пророка Моісея закон, що повинен підготувати людей до прийняття благодаті християнства. “Закон бо предтечею був і слугою благодаті і істини” [2, 189]. Він регламентував життя і віру лише одного єврейського народу. “Віра бо благодатна по всій землі поширилась. І до нашого народу руського дійшла” [2, 195]. Прилучені до християнства народи рівноправні.
71. «A Farewell to Arms»
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

When he gets off of the train in Milan, he visits an Italian he befriended during his stay at the hospital. The friend tells him that Catherine had left to Stresa. After leaving the porter, Frederic visits Simmons, an opera singer and old friend, who gives him some civilian clothes. Having changed, Frederic boards the train for Stresa. He finally finds Catherine at a hotel and they spend a couple days together. A hotel barman comes up to their room to warn Frederic he's discovered that Italian officers are planning to arrest him the next morning. Frederic and Catherine borrow a boat they can take to Switzerland. They arrive in Switzerland just before dawn. They get arrested after breakfast, but have the necessary documentation are sent to get visas. Frederic explains to the officials that they are there to do winter sports. The officials do not believe the story, but let them to stay because they have money to spend.
72. «Бог помочь вам!..»
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Ю.Г.Оксман и М.А.Цявловский: «[...] в последнем стихе имеются в виду лицейские товарищи Пушкина, приговоренные к каторжным работам декабристы И.И.Пущин и В.К.Кюхельбекер»[11]; И.И.Замотин: «В стихотворении «19 октября 1827 г.» [...] Пушкин, обращаясь с приветом к своим товарищам по Лицею, разбросанным по разным местам и переживающим неодинаковую участь, вспоминает и декабристов его лицейского выпуска, томящихся на каторге в далекой Сибири»[12] ; Э.Э.Найдич: «Стихотворение Пушкина «19 октября 1827» [...] в последней своей строке содержит привет его товарищам-декабристам, находившимся в сибирской ссылке»[13] ; Б.Мейлах: «В написанном к лицейской годовщине стихотворении «19 октября 1827» вспоминаются друзья, находившиеся на каторге «в мрачных пропастях земли»»[14]; В.Г.Костин: «В двух четверостишиях дана яркая характеристика того положения, в котором находились друзья по лицею в годы реакции. Здесь сказано и о тех, в судьбе которых ничего не изменилось: они находились в обычных «заботах жизни, царской службы»; и о тех, которые за свою революционную деятельность были жестоко наказаны, томились в застенках и каторжных рудниках «в мрачных пропастях земли». К последним относились декабристы Пущин и Кюхельбекер.»[15]; Д.Благой: «[…]стихотворение «19 октября 1827», заканчивающееся, в прямой перекличке с посланием в Сибирь, новым задушевным приветом тем друзьям-декабристам, кто томится «в мрачных пропастях земли»»[16]; Я.Л.Левкович: «[...] к каждой строке стихотворения может быть дан реальный комментарий. «В краю чужом» (в первоначальном варианте «в стране чужой») в это время были Ломоносов и Горчаков, в «пустынном море» Матюшкин, который осенью 1827 г. завершил кругосветное плавание на шлюпе «Кроткий», «в мрачных пропастях земли» Пущин и Кюхельбекер»[17]; И.Ю.Юрьева: «[...]этой стихотворной молитвы за друзей-лицеистов, среди которых были и декабристы, заточенные «в мрачных пропастях земли»».[18]
73. «Братковский» язык
Сочинение пополнение в коллекции 12.01.2009

Стімкий науковотехнічний поступ (політ у космос був лише одним з його досягнень), що породжував ілюзорну віру у всемогутність техніки, здатної стабілізувати суспільство, був одним із чинників змін художньої свідомості. Це твердження однаково справедливе і стосовно 20-х і стосовно 60-х років. Престиж техніки, принцип ефективності, надійності, повязаний з машиною, апологія матеріальної вигоди формували раціональний, прагматичний тип творчості. Дійсність, яка множила свої можливості за рахунок НТР, безцеремонно втручалась в художню форму, змінюючи її внутрішні характеристики. У 20-і підвищений інтерес до доцільної діяльності, технічний практицизм сформували стилістику літератури конструктивізму і футуризму. Конструктивісти, які прагнули до зближення творчості з виробництвом і наукою і футуристи, які взагалі заперечували необхідність мистецтва в майбутньому високорозвиненому суспільстві, протиставляли себе традиційним волошковим поетам. У 60-і за аналогічними мотивами виникла популярна дискусія між ліриками та фізиками. У добу космічних ракет і атомної енергії художня література втрачає своє значення вважали фізики. Вони намагались переконати широкий загал, що математичний інтеграл корисніший за поезію Байрона і картини Брюлова. Як доказ вони наводили всенародну увагу до польотів у космос Титова і Гагаріна і відсутність такої навіть до найталановитіших творів мистецтва. Внаслідок таких суперечок в літературу все інтенсивніше проникає наукова термінологія, навіть схеми та формули. Зявились твори, присвячені великим науковим відкриттям ХХ століття. І Драч перебував під враженням відкриття Крика і Уотсона, пишучи Баладу ДНК; привязаність до конкретної події, а саме роскладу ядра літію бригадою вчених УКРФТІ характеризується вірш Атом О. Ведміцького. Завдяки поетичним творам В. Поліщука (Подих стихії, Матерія, Безодні), М. Доленга (Зелене тло, Царство розуму, Дійсність, Споконвіку), В. Гадзинського (Айнштайн. Земля), М. Вінграновського (Атомні прилюдії), І Драча (Ніж у сонці, Кібернитичний собор), М. Бажана (Число) українська література поповнилась зразками наукової поезії. Наукове бачення В. Поліщука та І. Драча має дотичні точки: з одного боку їх погляд на природу це погляд вченого, з іншого тонкого лірика. Подекуди до біологічних елементів поезій додаються філософські роздуми: Що там, за дверима буття? запитує себе ліричний герой одного з Драчевих віршів. Але відповіді нема:
74. «Гамлет». "Быть или не быть" понятым "Гамлету"? Зависимость адекватности интерпр...
Информация пополнение в коллекции 24.07.2006

Параллельно с систематизацией ошибок изучались материалы, связанные с задачами переводчика. Как известно, перед переводчиком всегда существует два пути: первый - это создание как можно более точного перевода, второй это желание творчески переработать, приблизить произведение к современности. Рассматривались пять переводов “Гамлета” на русский язык (М. Л. Лозинского, Б. Л. Пастернака, К. Р. |великий князь Константин Константинович Романов|, А. Д. Радловой, А. И. Кронеберга). Но делать выводы о правильности или неправильности каждого не входит в задачи исследования, да это и вообще едва ли возможно. Известные литературоведы и переводчики (М. М. Морозов, И. А. Ильин, Н. С. Гумилёв) не могли прийти к согласию: всё зависит от понимания переводчиком своих задач. Целью данной работы было непредвзято оценить все удачные и неудачные моменты в переводах самых трудных для прочтения мест (см. Приложение 1).
75. «Дамская музыка» при французском дворе
Информация пополнение в коллекции 12.01.2009

Успешной карьере Элизабет Жаке де ла Герр при дворе, вероятно, способствовало ее замужество. В 1684 году она cтала супругой органиста Марена де ла Герра и таким образом вошла в музыкальную династию ла Герр, которая была хорошо известна в Париже и с начала 1630-х годов была связана с историей королевской церкви Сен-Шапель[10]. Однако судьба не всегда была благосклонна к Жаке де ла Герр. Блестящий расцвет ее таланта был жестоко оборван неудачей «Кефала и Прокриды», после которой она долгое время вообще не публиковала никаких своих сочинений. Более того, смерть почти всех близких ей людей (мужа, единственного сына, матери) чуть было не отвратила Жаке де ла Герр окончательно от занятий композицией. Новый прилив вдохновения пришелся на 17071715 годы. Именно в это время увидели свет ее кантаты и новые инструментальные сочинения. В 1715 году она пишет комический дуэт к ярмарочной комедии Алена-Рене Лесажа «Поясок Венеры». Среди последних известных сочинений Элизабет де ля Герр серьезные и застольные песни, опубликованные в сборнике Баллара и в «Забавах монсеньора герцога Бретонского», изданных Рене Трепанем. Эти «Забавы» состояли из стихов и различных игр, предназначенных для развлечения четырехлетнего наследника престола дофина Людовика. Трепань заказал Элизабет 4 арии для этого сборника, две из которых («Юный Амур» и «Юный Марс») использовались в играх. Трепань описывает эти игры следующим образом: «Игра начиналась песней Юного Амура, которую дофин или мадам гувернантка приказывали исполнить одному из присутствующих. После этого все аплодировали и склонялись, приветствуя дофина… Заканчивалась игра всегда песней Марса»[11]. В остальных ариях воспевались хвалы юному дофину, поскольку однажды он должен был стать королем Франции.
76. «Зарплатные налоги». Считаем по-новому
Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

Во-вторых, расширен перечень источников, за счет которых могут быть оплачены «льготные» путевки. Напомним, ранее не нужно было удерживать налог с компенсаций за счет средств ФСС России, а также «за счет средств работодателей, оставшихся в их распоряжении после уплаты налога на прибыль организаций». Такая формулировка вызывала немало споров. Ведь, по мнению финансистов, удерживать НДФЛ было необходимо, если на момент оплаты путевки у фирмы не было нераспределенной прибыли (письмо Минфина России от 06.06.2005 № 03-05-01-04/175). Кроме того, чиновники считали, что не имели права применять льготу «спецрежимники» (письма Минфина России от 5 июля 2004 г № 03-03-05/2/44, УФНС России по г. Москве от 11 апреля 2007 г. № 18-11/3/033384). Ведь налог на прибыль они не начисляют, а значит и средств, оставшихся после его уплаты у таких предприятий нет. Однако данный подход ставил в неравное положение сотрудников предприятий, применяющих общую систему налогообложения, и работников фирм, перешедших на специальные режимы.
77. «Зеленый клин» Юго-Запада
Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

В конце 60-х годов на этой территории предполагали разместить Всемирную выставку, но позднее она окончательно была зарезервирована как парковая - «зеленый клин» для прохождения свежего воздуха в Москву и организации досуга москвичей. Кстати, парк здесь планировался еще в 30-е годы, но идея эта была реализована только частично (парк 50-летия Октября и Парк XX партсъезда). Начинается «зеленый клин» у кольцевой автодороги. Это одно из самых высоких мест Москвы, отсюда имеет преимущественное направление роза ветров в городе. Прилегающие плотные зеленые массивы Подмосковья, а также почти полное отсутствие вредных промышленных предприятий делают эту территорию особенно привлекательной, недаром здесь всегда любила селиться московская элита. Часть территории, примыкающая к Ломоносовскому проспекту, отведена под развитие МГУ. Но при современной экономике быстрое ее освоение научным центром представить трудно. В обозримом будущем маловероятно убрать отсюда существующий «шанхай» - нагромождение железнодорожных путей, самостройных гаражей и так далее. «Зеленый клин» постоянно понемногу «откусывали». Одним из первых пострадал значительный участок около современного метро «Проспект Вернадского» (кварталы 34-35 и 32-33, площадью примерно 72 га каждый). В начале 60-х годов здесь были возведены два квартала «пятиэтажек», находящихся сейчас почти в аварийном состоянии. Затем вдоль проспекта Вернадского строят административные здания закрытого ведомства, чуть позже отводят место под жилые кварталы Никулино, Тропарево-Никулино, улицу Коштоянца, Мичуринский проспект. Даже в уже существующий парк вторгается кирпичная застройка на улице Удальцова. За всем этим следует сооружение новых кварталов Раменок, Олимпийской деревни-80 и так далее. Значительная территория отдается под временные гаражи и другие сооружения. Резервы «клина» сжимались как шагреневая кожа...
78. «Коварные» резервы
Статья пополнение в коллекции 12.01.2009

Но у налоговых инспекторов другая позиция. И заключается она в следующем: по поставленным товарам, оказанным услугам, выполненным работам, не оплаченным своевременно, не должно быть никакого обеспечения, а отсрочка платежа является формой товарного кредита, обеспечением которого по Гражданскому кодексу является залог проданного товара. А согласно пункту 5 статьи 488 Гражданского кодекса, «если иное не предусмотрено договором купли-продажи, с момента передачи товара покупателю и до его оплаты товар, проданный в кредит, признается находящимся в залоге у продавца для обеспечения исполнения покупателем его обязанности по оплате товара». Залог является обеспечением, значит, начислять резервы по поставкам с отсрочкой платежа нельзя. Арбитражной практики по этому вопросу нет. Защититься от такой претензии налоговиков весьма не просто. Можно использовать постановление Пленума Верховного Суда РФ № 6, Пленума ВАС РФ от 1 июля 1996 г. № 8 «О некоторых вопросах, связанных с применением части первой Гражданского кодекса РФ». В пункте 43 отмечается, что существенными условиями договора о залоге являются предмет залога и его оценка, существо, размер и срок исполнения обязательства, обеспечиваемого залогом, а также условие о том, у какой из сторон (залогодателя или залогодержателя) находится заложенное имущество (п. 1 ст. 339 ГК РФ).
79. «Мемфис» стиль дизайна 80-х годов.
Контрольная работа пополнение в коллекции 09.12.2008

Ñàìûìè âàæíûìè âåùàìè â ñâîåé æèçíè Ýòòîðå ñ÷èòàåò âåäè÷åñêèå òðàêòàòû, êîòîðûå îí ãîòîâ ïåðå÷èòûâàòü âíîâü è âíîâü, ðàçìûøëÿÿ î áåñêîíå÷íîì êðóãå æèçíè; ðîìàíû åãî ëþáèìûõ ðóññêèõ ïèñàòåëåé Ëüâà Òîëñòîãî è Èâàíà Òóðãåíåâà; ïîýçèÿ Ñàïôî è ôðàíöóçñêèõ ðîìàíòèêîâ. Íà âîïðîñ î òîì, êàêèå èç ïðîøëûõ ïðîåêòîâ ïðèíåñëè åìó áîëüøåå óäîâëåòâîðåíèå, Ñîòòñàññ ïðåäïî÷èòàåò íå îòâå÷àòü âåäü æèçíü ýòî íåïðåðûâíûé ïðîöåññ, ïîñòîÿííûé ïåðåõîä îò ïðîñòîãî ê áîëåå ñëîæíîìó. «Îäíî ÿ çíàþ àáñîëþòíî òî÷íî, - ãîâîðèò âåëèêèé Ýòòîðå, - õîðîøèé äèçàéíåð äîëæåí ïðèäóìûâàòü âåùè, ïðèíîñÿùèå óäà÷ó, è ñòðîèòü äîìà, êîòîðûå çàùèùàþò ëþäåé…»
80. «Накануне» Тургенева
Сочинение пополнение в коллекции 12.01.2009

Нехай він у багатьох відносинах нижче і талановитого пустуна Шубіна, і іншого шанувальника Олени - вченого і благородномыслящего Берсенєва, майбутнього спадкоємця Грановского; нехай він, по визначенню Шубіна, "суша", нехай у ньому "талантів ніяких, поезії німа". Але помилився бідний Шубін, коли, розібравши якості що починало збуджувати його побоювання Инсарова, він утішав себе тим, що "ці якості, слава Богу, не подобаються жінкам. Чарівності ні, шарму". Усе це було б вірно для колишньої жінки: нова російська жінка - і в особі її нове російське життя - шукала насамперед моральної чарівності і практичного здійснення ідеалів. "Звільнити свою батьківщину. Ці слова так великі, що навіть виговорити страшно", - викликує Олена у своєму щоденнику, пригадуючи сказане Інсаровым - і вибір її зроблений. Вона зневажає пристойностями, відмовляється від забезпеченого положення і йде з Інсаровым на боротьбу і може бути на смерть. Коли Інсаров передчасно умирає від сухоти, Олена вирішує "залишитися вірної його пам'яті", залишившись вірної "справі всього його життя". Повернутися на батьківщину вона не хоче. "Повернутися в Росію", - пише вона батькам, - "навіщо? Що робити в Росії?" Дія відбувається в глуху пору реакції кінця дореформеної епохи, - і що, дійсно, було робити тоді в Росії людині з таким поривом до реального здійснення суспільних ідеалів? Зрозумів, нарешті, тепер Шубін прагнення Олени погодити слово і справа - і сумна міркує над причинами відходу Олени з Інсаровым.

Blog

Разное