ЖульВерн (1828-1905) письменник, який якомога більше відповідає духові часу другої половини Х1Х ст
| Вид материала | Документы |
- Тренувальні контрольні завдання для слухачів всеукраїнського конкурсу захисту науково-дослідницьких, 186.92kb.
- Сучасні методи навчання при вивченні хімічних дисциплін, 123.62kb.
- Вадим Джувага: Українці на полях другої Світової, 63.13kb.
- Школа вона віднімає так багато часу. По-перше, сама школа: декілька годин на день,, 25.04kb.
- 5-й (весневий) триместр, 57.26kb.
- Мистецтво України другої половини XVII кінця XVIII ст Бароко в архітектурі. Творчість, 77.88kb.
- 930. 25 О. А. Лукашевич, канд. істор, 277.16kb.
- Список використаних джерел, 5.39kb.
- 930. 25 О. А. Лукашевич, канд. істор наук, 203.84kb.
- Протокол №2 від 28. 02. 2012, 459.35kb.
ЖульВерн (1828-1905) – письменник, який якомога більше відповідає духові часу другої половини Х1Х ст. Бурхливий розвиток науки і техніки, нові географічні відкриття і багато чисельні експедиції в Африку, Південну Америку, на острови Тихого та Індійського океанів, дерзання вчених в оволодінні небесного і підводного просторів – все це викликало невгамовну цікавість в суспільстві. Газети того часу заповнювались сенсаційними новинами про побудову гігантської повітряної кулі, про перші спроби проникнення під воду на спеціально сконструйованих апаратах, про результати експедицій знаменитих мандрівників.
Поезія сили людського розуму, сміливості наукових гіпотез буквально зачарували Жуля Верна. Він приятелював з відомими вченими, Проникав у їхні наукові ідеї, цілими днями просиджував у бібліотеці, вивчаючи найрізноманітніші галузі науки і техніки, був присутнім на випробуваннях літака свого друга Надара, звертався за допомогою до математиків, аби вони найточніше вирахували конструкції вигаданих ним гелікоптерів, підводних човнів, траєкторій міжнародних польотів і т.д.
Проте Жуль Верн не відразу прийшов у літературу з новим для юного читача жанром наукової фантастики – спершу він спробував себе в поезії та драматургії. І лише зустріч з видавником та редактором “Журналу виховання і розваг” П.Етцелем круто повернула його пошуки. Він на кінець знайшов свій жанр, створив його, прославився і продовжив працювати усе життя у цьому головному для нього жанрі – “романі про науку”, як він сам його називав.
^ Про Жуля Верна написано багато досліджень, присвячених як творчості у цілому, так і окремим проблемам , поставленим в його книгах.
Необхідно зрозуміти характер світогляду письменника, який і визначив основні особливості його творів. Ж.Верн належав до того покоління людей середини Х1Х ст., котрі шукали шляхи реформ людського суспільства. Вони вважали, що існуючий порядок речей завів суспільне життя в безвихідь, потрібні радикальні зміни у пошуках більшості , потрібна позитивна реформа. Оскільки революції у Франції не виправдали покладених на них надій, приймаючи буржуазний характер і закінчуючи тим, що можна укласти суспільство розумно. У цьому напрямку і Жуль Верн, і “Журнал виховання і розваг” намагалися вести нове покоління, за яким бачили майбутнє.
Політичні симпатії Жуля Верна завжди були на боці людей, які борються за свободу. Герої його творів – капітан Грант, капітан Немо, учений та інженер Сайру Сміт, лікар Саразен та інші – перш за все борці за свободу. Грант шукав землю, на якій би пригноблені шотландці могли би заснувати свобідне суспільство. Немо – провідник повстання сапаїв в Індії проти колонізаторів-англічан. Сайру Сміт – прибічник борців проти рабства в США. Саразен – засновник міста в стилі соціалістів-утопістів.
Боротьба за свободу, за розумне улаштування суспільства для Ж.Верна невіддільні від людських знань, від сили розуму, який повинен подолати ниці, егоїстичні бажання індивідів. І герої його – це герої нового типу: люди високого інтелекту, всесторонньо освічені, віддані своїй справі, благородні, чудові товариші, готові прийти на допомогу всім, хто її потребує. Це люди науки, що творять благо на користь іншим.
Такий погляд на майбутнє суспільства, на роль вченого і науки характерний для першого періоду творчості Верна. В останній третині сторіччя, коли наука опинилася в руках політиків, коли розв’язувались безконечні війни і наукові відкриття слугували зброєю знищення народів, Жуль Верн починає розуміти, що сама по собі наука ще не вирішує соціальних і економічних проблем, що все залежить від того, у чиїх руках знаходяться її результати. І тоді у його книгах з’являється два типи вчених – як у романі “П’ятсот мільйонів Безуми”: Саразен працює для людей, людиноненависник – Шульг, прообраз майбутніх фашистів, спрямовує свої винаходи на знищення людства. Письменник приходить до висновку про моральну відповідальність вченого за свої відкриття, про те, що прогрес в області науки і техніки має відповідати моральній зрілості суспільства. Проблеми, підняті у його книгах, дуже актуальні і хвилюють людство сьогодні ще в більшій степені, ніж у кінці х1Х ст.
Жуль Верн поставив перед собою завдання дати юному читачеві універсальні знання, познайомити його з нашою планетою, життям, правами народів, природою усього Всесвіту. В своїх романах він не залишає жодного куточка Землі, де би не побували його мандрівники. Він поєднує свої багато чисельні твори (ним написано 95 романів, велика кількість статей та заміток) в серію “Незвичайні подорожі”. В ній, подібно Бальзаку у “Людській комедії, він намагається намалювати широку панораму теперішнього і майбутнього людства. Його романам притаманний такий політ міркувань, таке геніальне передбачення досягнень науки і техніки, що в його часи це сприймалось як утопія, чиста фантазія. Один із сучасних вчених підрахував: половина передбачень Ж.Верна сьогодні реалізована і міцно увійшла в побут.
Верн писав свої книги для юнацтва, хоча прихильниками його таланту були і вчені зі світовим іменем: Мендєлєєв, Ціолковський, Обручев, Нансен, Кастере і багато інш. Відкрити поезію науки Жуль Верн намагався так, щоб його енциклопедичні знання захоплювали, стали органічною часткою захоплюючого сказання. Відряджаючи своїх героїв у кругосвітню подорож (“Навколо світу за 80 днів”, “Діти капітана гранта”, “Двадцять тисяч льє під водою” та інш,), письменник поєднує захоплюючі пригоди героїв, що опиняються в незвіданих країнах, з детальним описом місцезнаходження країни, її клімату, рельєфу, флори і фауни. Його повідомлення про місцеве населення, про рівень розвитку туземців, про переселенців з Європи, суспільний устрій того чи іншого народу, звичаї, вірування виглядають настільки правдиво, ніби він сам був учасником експедиції бачив все сам. Причім в його книгах не тільки завжди є персонаж з універсальними знаннями, а й кожен з героїв (навіть діти) мають певний життєвий досвід, використовують свої знання в різних обставинах, і саме знання дають змогу знайти вихід із найважчих обставин.
Ж.Верн надає ймовірності навіть фантастичним романам, черпаючи факти про події і явища природи з наукових джерел. Він вказує на точне число, місяць, рік, коли сталася подія, вказує координати даної місцевості, і кожна деталь, про яку він згадує, виважена до дрібниць. Недостовірність деталей часто витримувала перевірку життям. Наприклад в “Подорожі капітана Гаттераса” він розповідає, як, залишившись на кризі, мандрівники, щоби розпалити вогнище, обточують шматки льоду і спрямовують цю імпровізовану лупу на сонце. Внаслідок полярні дослідники, не вірячи в успіх, спробували цей спосіб – і виявили, що він приводить до бажаного результату.
Майже кожен роман Ж.Верна піднімає якісь наукові проблеми, поставлені, але ще не вирішені його часом. Фантазія і наукова інтуїція письменника відносили юнацтво в незвідане майбутнє. І якщо сьогодні відкриття Ж.Верна стали звичною дійсністю, то у цьому, можливо, є заслуга письменника. Він збуджував творчу думку. Показував, що людина може проникнути в найсокровенніші таємниці природи, перемогти, здавалося б, неможливі перешкоди. Його герої піднімаються в повітря і мандрують під водами океанів, проникають в надра землі і відправляються у космос, відкривають північний та південний полюси, досліджують білі плями, які залишились в його час на карті обох півкуль, і використовують електричну енергію, яка тоді тільки-но почала використовуватись для освітлення. Він – провидець майбутнього могутнього злету наукової думки і реалізації її в життя. Сучасному читачеві літаки, підводні човни, ракети, атомна енергія не здаються неймовірними, він все ж знайде у Ж.Верна багато знань в галузі ботаніки, ентомології, іхтіології географії. Та найголовніше – він відчує міцний приплив творчої енергії, прагнення нових відкриттів таємниць природи. Адже процес пізнання безконечний, а проблема взаємовідносин людини і природи в наш час набула ще більшої актуальності, ніж в часи Жуля Верна.
Класичним прикладом поєднання наукових, соціальних та моральних проблем в романах Ж.Верна є трилогія: “Діти капітана гранта” (1868), “Двадцять тисяч льє під водою” 1870) , “Таємничий острів” (1875), в якій зустрічаються деякі герої (Роберт Грант, Айртон, капітан Немо).
Вже з перших сторінок роману “Діти капітана Гранта” Ж.Верн зацікавлює читача аналітичним мисленням. Таємниця записок ( на трьох мовах), розмита водою, може відкритися тільки в результаті правильного їх прочитання. З уривків потрібно скласти ціле, надати змісту тому, що майже неможливо зрозуміти. Ось, здається, зміст виявлено, -- та помилка при розшифруванні приводить до кругосвітньої подорожі в пошуках капітана Гранта.
Одна з колоритних фігур у цьому романі – вчений-географ Паганель, котрий, за словами Ж.Верна,”знає все і ще трохи більше”. Незібраність Паганеля зачаровує і, одночасно, служить стержнем роману. Завдяки тому, що він забув назву острова, звичну на картах у Франції, яхта “Дунган відправилась у країни, де нема і не може бути Гранта. Та в кінцевому результаті усі вдячні Паганелю: він був близький до істини, направляючи експедицію до Нової Зеландії. А читач, завдячуючи цьому вченому-диваку, побував на різних континентах та островах, пережив багато пригод і взнав величезну кількість повідомлень, які наче потік, обрушив на голови своїх супутників цей секретар Паризького географічного товариства, член-кореспондент географічного товариства Берліна, Бомбея, Лейпцига, Петербурга, Лондона.
Паганель – тип вченого, котрий цілком зайнятий своїми науковими пошуками, так що зовнішній, речовий світ для нього існує лише остільки, оскільки треба їсти, пити, одягатись. Він неодмінно помітить рідкісний вид рослини, метелика, зміни рельєфу, але не зверне увагу на те, куди поклав годинника. Проте, в хвилину небезпеки він прикладе зусилля, вміння і навики, щоби врятувати товаришів. Не дивлячись на зайнятість, Паганель дуже спілковита людина. Він не усамітнюється, не замикається в наукових проблемах, а, напроти, одержує задоволення від контакту з людьми.
В романі “Двадцять тисяч льє під водою” з’являється інший тип ученого. Це капітан Немо. Його потужний інтелект і універсальні знання, мабуть, переважують знання Паганеля. Однак Немо віддаляється від людського суспільства, він навіть дає обітницю, що його нога не ступить на землю. Разом з ним – його товариші. Читач так і не взнає, хто сподвижники Немо,-- вони невидимі і безіменні. До речі, саме ім’я “Немо” означає: “Ніхто”. Виникає парадокс: цей, здавалося б, “байронічний” герой, виявляється, тісно пов’язаний зі світом. Він допомагає усім, хто бореться за свободу, він рятує бідняків, він мстить жорстоким колонізаторам, його наукові знання стоять на службі визвольного руху народів. Немо – не тільки вчений, що переважає свій час на років сто,-- він борець, наділений залізною волею, аналітичним розумом, безкомпромісністю і величезною концентрацією думки.
Його зовнішня поведінка говорить про холоднокровність, та це лише оболонка. Почуття, які він приховує, інколи вириваються назовні: Немо плаче, коли гинуть його товариші, Трепетно дивиться на портрети дружини і дітей, які загинули. Мета життя Немо – змінити світ. В романі є такий епізод: професор Аранакс ділиться думкою, що невпинна праця природи приведе до з’єднання Нової Зеландії з іншими островами, утворивши новий континент, на що капітан Немо сухо відповідає:”Потрібні нові люди, а не нові континенти!”
Третій тип ученого подається в романі “Таємничий острів”. Це Сайру Сміт, учений-практик, інженер. Всі його знання спрямовані на те, щоби наука і техніка покращили життя людей. Його політичні погляди зводяться до організації такого демократичного суспільства, в якому би діяла програма: “Кожен віддає ті сили і знання, на які він здатен, кожен трудиться на благо всіх, і всі у суспільстві рівні”. Сайру сповідає соціалістичні ідеї на рівні утопії і здійснює їх на практиці.
Ж.Верн у цьому романі полемізує з автором багато чисельних “робінзонад”. “Вигадані герої Даніеля Дефо і Віса,-- пише він в “Таємничому острові”,-- всі ці Селькірки і Рейнали, що потрапили в аварію корабля... ніколи не опинялись у такому становищі. Все необхідне для себе вони знаходили на розбитому кораблі... Вони не опинялись перед лицем природи без зброї. Але у наших мандрівників не було жодного інструмента. З нічого треба було створити все!”
Ідея письменника, яку він утверджує у своїх романах, зводиться до того, що людина, маючи енциклопедичні знання і знаючи, як їх примінити на практиці, володіє потужними можливостями. І дійсно, п’ятеро людей, викинутих на безлюдний острів, не маючи при собі навіть перо чинного ножа, зуміли не тільки збудувати житло і приручити звірів, але й знайшли залізну руду, зуміли перетворити її в метал, а далі все необхідне для обробки землі, для побудови корабля, а також зброю для полювання і захисту, навіть телеграф.
Маленька колонія жила розумними законами і зуміла перевиховати в минулому пірата Айртона, який, живучи в самотності на безлюдному острові, дійшов до повного здичавіння.
Повернувшись на батьківщину, Сайру і його друзі купують землю і засновують там “острівець” за тими ж законами – маленький взірець майбутнього, модель суспільства у дусі соціалістів-утопістів. Всі жителі цієї колонії – люди нового типу: їм невідома заздрість, вигода, пиха; їх девіз: кожен трудиться для всіх, а всі – для кожного.
В останньому епізоді, коли жителі острова зустрічаються з капітаном Немо, звучить думка Немо: людина не може жити самотньо, їй необхідне суспільство їй подібних. Ця ж думка відноситься і до самого Немо і до Айртона. Нова людина, про яку мріяв Немо, повинна бути не одиничним явищем, а явищем суспільним.
^ Ж.Верн ще не раз повернеться до цієї ідеї, створить взірці бажаного суспільства. Наприклад, в романі “П’ятсот мільйонів Безуми” це місто Франсевіль.
Велику роль у творах Ж.Верна грають не тільки дорослі, а й підлітки, які вже мають посильні знання: п’ятнадцятирічний капітан Дік Сенд, який взяв на себе відповідальність керування кораблем, Герберт в “Таємничому острові”, який знав біологію і мав навики мисливця та інші юні герої.
Однак поки що життя не давало Жулю Верну багато прикладів, підтверджували, що час здійснення його мрій наближається. Кінець Х1Хст. Змусив письменника переглянути погляди на роль науки. В останніх романах він вирішує проблему відповідальності вченого за свої винаходи в драматичних ситуаціях, коли смертельна зброя приносить нелічені біди, опинившись у руках людиноненависників. Доля його винахідників – загибель. Професор Шульг в “П’ятистах мільйонів Безуми” сам стає жертвою смертельної зброї, яке він готував для знищення міста Франсевіля. Том Рок в романі “Прапор батьківщини”сам знищує свій винахід і гине. “Успіхи винаходів не повинні переганяти удосконалення моралі”, -- говорив Робур в романі “Робур-Завойовник”.
Розвіялись ілюзії Жуля Верна про розумний устрій шляхом еволюційного розвитку. Його аналітичний розум не міг не бачити, до чого веде в сучасних умовах розвиток науки і техніки. Чудовим його громадянським вчинком в останні роки життя було бажання балатуватися депутатом в муніципальну раду Ам’єна (де він жив з 1871 року) від робітників. Ставши депутатом, Ж.Верн робив усе, щоби покращити умови житла робітників, шкільної освіти, турботу над сиротами та перестарілими.
.
Про Жуля Верна та його творчість
У Жуля Верна не знайдеш героя, який не був би готовий ризикувати життям, щоб урятувати іншого. Дієва великодушність, прагнення прославити людину, спрямування зусилля на благо суспільства – ось ті великі тенденції, що характеризують Жуля Верна з погляду моралі.
Тіслен де Дісбах
Думаючи про Жуля Верна, я завжди згадую, що кратер на зворотньому боці Місяця, названий ученими його іменем, знаходиться поруч з Морем Мрії...
Олег Макаров
Романи Жуля Верна неперевершені! Я їх читав вже дорослим, і все-таки, вони мене зачаровували. В побудові інтригуючої фабули він чудовий майстер. А почули би ви, з яким захопленням відгукується про нього Турёгенєв! Я вже й не пам’ятаю, щоби він ким-небудь так захоплювався, як Жулем Верном.
Л.М.Толстой
Люди Жуля Верна будуть жити в нашому свідомості доти, доки люди прагнутимуть пізнати невідоме...
Олег Макаров
Я мальчиком мечтал, читая Жуля Верна,
Что тени вымысла плоть обретут для нас;
Что поплывет судно громадней «Грейт Истерна»;
Что полюс покорит упрямый Гаттерас…
… Свершились все мечты, что были так далеко.
Победный ум прошел за годы сотни миль:
При электричестве пишу я эти строки.
И у ворот, гудя, стоит автомобиль…
В. Брюсов
Кращим світом для Жуля Верна є той, у якому людина зможе весело сміятись. А так людина сміється лише тоді, коли приходить дружба і мир.
П’єр Гамарра
Жуль Верн тому назавжди залишився з нами що він вірив у щасливе майбутнє людства.
П. Гамарра
У його творах мова майже завжди йде про досить-таки можливі винаходи і в деяких випадках він чудово передбачив дійсність. Його романи викликали практичну зацікавленість: він вірив що описане ним буде винайдено. Він допомагав своєму читачеві призвичаїтися до майбутнього винаходу і зрозуміти які наслідки він матиме – втішні хвилюючі шкідливі.
Герберт Велес «сім знаменитих романів».
Жуль Верн – науковий геній. Д. Мендєлєєв
Я став мандрівником і дослідником Азії завдяки романам Ж.Верна.
В.Обруче
Людина не може жити самотньо, вона потребує товариства собі подібних.
“20 000 льє під водою”
Нехай усі молоді люди добре знають, що з найскладніших ситуацій їм завжди допоможуть вийти мужність, старанність і дисципліна.
“Два роки канікул”
Що би я не творив, що би я не вигадував – все це буде поступатись істині, бо прийде час, коли досягнення науки перевищать силу фантазії.
Хоч би там що я писав, хоч би там що вигадував, я завжди стою на грунті дійсності. Вже близька та пора, коли наукові відкриття перевершать силу уяви.
Я не можу не працювати. Праця – це моя життєва функція. Коли я не працюю, я не відчуваю в собі життя.
Треба, щоб у світі знали про все.
Хто з дитячих літ усвідомив, що праця – це закон життя, хто з малу знав, що хліб заробляється тільки в поті чола, той завжди готовий на великі справи, і в свій день знайде і волю, і силу, що їх здійснити.
Навіщо жити, якщо не можеш стати в пригоді тим, кого любиш?
Я не напишу жодної сторінки жодної фрази що їх не змогли б прочитати діти для яких я творю і яких я дуже люблю.
^ Праця – це закон життя. Хто змалку знає, що хліб заробляється у поті чола. Той завжди готовий на великі справи і в свій день знайде волю, і силу, щоб їх здійснити.
Читач дізнається, як в наш час полюють на людей і як це полювання загрожує знелюдніти цілий континент.