Потрібно створити такі умови навчання, які сприяли б найбільш повному розвитку кожної особистості. Інад цим питанням я працюю
| Вид материала | Урок |
- Нестандартні форми проведення уроків у початкових класах, 23.62kb.
- Л. П. Роль вчителя у формуванні творчої особистості, 69.83kb.
- Навчально виховний процес у загальноосвітніх школах забезпечується рядом важливих нормативних, 107.05kb.
- Найціннішим надбанням будь-якої держави є не тільки корисні копалини й родючі землі,, 317.72kb.
- Програма Співбесіди для вступу на Спеціальність 01010601 Соціальна педагогіка, 71.34kb.
- Виконав, 144.6kb.
- Розвивальне середовище у групі дитячого садка, 131.87kb.
- Кабінет Міністрів України; купап кодекс, 632.26kb.
- На уроках фізичної культури, 227.65kb.
- Відділ освіти Хмельницької райдержадміністрації Районний методичний кабінет Картка, 28.63kb.
Опис досвіду роботи вчителя
української мови і літератури з питання
Пізнавальна активність і самостійність учнів на уроках української мови і літератури
Вчитель Прокопчук І. І.
м. Шепетівка
2006
Сучасна шкільна освіта потребує суттєвого реформування, щоб виконати своє призначення у становленні розвитку пізнавальної активності і самостійності учнів на уроках української мови та літератури. Потрібно створити такі умови навчання, які сприяли б найбільш повному розвитку кожної особистості. І над цим питанням я працюю. Пізнавальна активність і самостійність виявляється в потребі й умінні учнів самостійно мислити, орієнтуватися в новій ситуації, самому бачити питання, задачу і знайти підхід до їх розв’язання, в умінні самостійно аналізувати складні навчальні завдання і виконувати їх без сторонньої допомоги. Основою розвитку пізнавальної діяльності є активний характер навчання. Тільки активна діяльність самого учня є запорукою його успішного розвитку. Саме ця проблема і є з найактуальніших на сучасному етапі розвитку школи. Я прагну розвивати пізнавальну активність і самостійність на уроках різних типів. У процесі пояснення нового матеріалу спрямовую роботу дітей так, щоб вони доходили висновків на основі порівняння нових знань з тими, що були здобуті раніше, засвоювали б узагальнення силою власного мислення, засвоювали, активізованого проблемним питанням.
Великі можливості для розвитку пізнавальної активності і самостійності виникають під час повторення, систематизації та узагальнення вивченого. Засобом розвитку пізнавальної активності та самостійності є система пізнавальних завдань. Педагогічною суттю кожного виду завдань є залучення учнів до самостійної пошукової діяльності. Це евристичні й проблемні завдання, пізнавальні та проблемно – ситуативні вправи, пошукові завдання.
Щоб досягнути активність і самостійність на уроках, стараюсь створити нестандартну ситуацію. Наприклад, вивчаючи тему „Якісні та відносні прикметники” ставлю проблемне запитання: коли відносні прикметники будуть якісними?
Проведемо дослідження: срібна роса
срібна ложка
холодний погляд
холодний вітер
кам’яне серце
кам’яний будинок
На уроках мови часто даю самостійну роботу. Пропоную скласти план до неї.
Наприклад, вивчаємо „Правопис не з прислівниками”. Повідомляю, що цю тему діти пояснюватимуть самі, а тому необхідно згадати про правопис не з іменниками, прикметниками, згадати про те, що вони говорили на уроках російської мови. Діти виступають з короткими повідомленнями. Учитель підсумовує сказане. Виконуємо тренувальні вправи.
Коли вивчення матеріалу відбувається у пошуках, у наполегливій праці самих учнів, то це й викликає інтерес до опитування нового. Активність навчання формується в процесі пізнавальної діяльності, характеризується прагненням до пізнання, самостійності, розумовим напруженням і виявленням морально – вольових якостей школяра. Вона вимагає такої постанови процесу навчання, що сприяла б ініціативності і самостійності в учнів, міцному й глибокому засвоєнню ними знань, виробленню необхідних умінь і навичок. Тому я шукаю такі способи керівництва навчальним процесом, які стимулювали б активність і самостійність, пробуджували інтерес школярів, виховували в них допитливість, прищеплювали творчий підхід до того, що вивчається, а отже сприяли розвитку пізнавальних сил учнів, готували їх до самоосвіти. Знання учні повинні здобувати самостійно. Наприклад, вивчаючи у 5 класі лексичне значення слова ставлю ряд запитань: Чи бувають слова без значень? Чи існують значення слів без звукової оболонки? Для чого людині потрібне було слово? Подібні запитання спонукають учнів замислитись. Разом зі мною вони доходять правильних висновків. Так було з’ясовано, що слово потрібне людині аби називати предмети, їх ознаки, стан, дію, кількість тощо. Людина почала пізнавати світ за іменами. Кожне слово щось означає, тобто має певне лексичне значення. Далі з’ясували , що таке лексика і лексикологія.
Вивчення літератури – одне з складових цілісного процесу формування особистості. Я використовую різні методи і прийоми, що відповідають характеру літературного матеріалу, стимулюють свідоме сприйняття художніх образів, вводять учнів в атмосферу пошуків. Це – виразне читання, словесне малювання, створення ілюстрацій та коментування їх, інсценування окремих уривків тексту, порівняння з твором суміжних видів мистецтва.
Наприклад, вивчаючи життєвий і творчий шлях І. Франка, у двох паралельних 10 класах, подаю матеріал по – різному, враховуючи рівень розвитку учнів класу, наявність в них навичок самостійної роботи. В одному класі зацікавлюю особою письменника, читаю листи, окремі твори, висловлювання окремих письменників. В іншому класі учні працюють більш самостійно, тому залучаю їх до підготовки і проведення уроку. Вони пишуть доповіді, реферати, готують усні виступи. Стараюсь будувати урок так, щоб було місце запитанням, дискусіям, роздумам, наводжу суперечливі факти і цим заохочую учнів до активної роботи. Розвиваю їхню допитливість, здібності, вчу самостійно здобувати знання, виховую любов до праці, до книжки.
Проводжу семінарські заняття. Заздалегідь даю учням завдання підготувати реферати і рецензії, рекомендую відповідну літературу. У процесі підготовки до уроку проводжу консультації. Вчу дітей розповідати, переказувати. Намагаюсь творчо працювати з текстом художнього твору, вчу дітей давати творам і літературним героям власну оцінку, підкреслюючи, що кожен учень повинен мати власну думку.
Наприклад, обговорюючи образ Наталки Полтавки, ставлю ряд нестандартних запитань:
1.Якщо Наталка вірила Петру, то чому віддає рушники возному?
2. Як ви оцінюєте ставлення Наталки до возного?
3.Чи вболіває Наталка за свою честь?
4. Чи хотіли б ви, щоб вас покохав хлопець, схожий на Петра?
5. Чи згодні ви з думкою, що розлука вбиває любов?
У навчально – виховний процес я включаю дидактичні ігри. Гра стимулює пізнавальний інтерес і самостійність учня. Вправи з ігровими та пізнавальними елементами зацікавлюють учня, дають змогу самостійно перевірити правильність виконання завдання, творчо мислити, самим складати подібні завдання для своїх однокласників.
Наприклад, при вивченні теми „ Ступінь порівняння прикметників” (6 кл.) рекомендую гру „ Сховані слова”, при вивченні теми „ Числівник” (6 кл.) використовую загадку – жарт „ Сходинки”. При вивченні написання прислівників разом, окремо і через дефіс пропоную пізнавальні завдання по рівнях: „ Вузлики на пам’ять”, „ Я – знавець - професіонал”, „ Утвори прислівник”.
Використання ігор допомагає сформувати пізнавальну активність і самостійність – якості особистості. Це дозволяє більш повно використовувати можливості учнів.
Пізнавальна активність і самостійність формується у різних навчальних ситуаціях: сприйнятті готового матеріалу, спрямованій пізнавальній діяльності (активності), дослідницькій пізнавальній діяльності.
У своїй роботі вчу дітей писати різні види переказів. Наприклад, пишучи стислий переказ оповідання Д. Ткача „ Хоробрий Сашко” у 5 класі, з’ясовую, для чого потрібно вміти стисло переказувати прочитане. На партах лежать ілюстрації до оповідання.
Ставлю запитання: Хто з вас бував на морі?
Хто бачив сильну бурю на морі?
Як одним словом називають таку бурю? ( Шторм)
Потім читаю оповідання, проводжу бесіду за змістом твору та за ілюстраціями. Далі діти поділяють текст на частини та добирають заголовки. Таким чином з’являється план переказу. Діти колективно переказують текст. Я допомагаю, щоб речення були правильно побудовані, змістовні, логічні, а весь переказ стислим.
Готуючись до уроку, я планую такі форми і методи роботи з учнями, які вимагають активної розумової мислительної діяльності, збуджують інтерес до навчання, перетворюють учнів на активних учасників навчально – виховного процесу.
На уроках літератури стараюсь розвивати творче уявлення учнів. Цьому сприяють завдання типу: створити кадри кіноплівки за перечитаним твором, усне словесне малювання, інсценування, художня розповідь епізоду, уривка. Пропоную учням самостійно оцінити прочитане, зробити висновки, узагальнення.
Так, наприклад, вивчаючи у 6 класі О. Олеся „ Печенізька облога Києва”, даю завдання за твором створити кінострічку на чотири – п’ять кадрів, зробити письмовий переказ їх. А вивчаючи твір Т. Бордуляка „ Перший раз”, пропоную учням створити усну кінострічку на п’ять кадрів: а) Параня тішиться новеньким серпом; б) По дорозі на поле; в) Параня жне; г) Вечеря у вдовиній хаті; д) Відпочинок у стодолі .
Сучасна методика спонукає учителя якнайбільше приділяти уваги самостійності учнів в опрацюванні навчального матеріалу, а це, в свою чергу, без зацікавленості з боку учнів, без їх інтересу до навчального предмета просто неможливе. Тому я на уроках створюю нестандартність через використання самого навчального матеріалу.
Так ось, при вивченні теми правопису слів іншомовного походження, знаючи, що учні вивчають німецьку мову, кажу, що з німецькою мовою, як і з будь – якою іншою, українці знайомі ще з дитинства. Для п’ятикласників таке повідомлення несподіване. Разом із дітьми називаємо слова німецького походження: лампа, клуб, солдат, бухгалтер, танець, шайба, цегла та інші. Продовжую розповідь про інтернаціональну лексику. Кажу, що граматика, географія, політика, музика зрозумілі на всіх європейських мовах. Ставлю запитання: „Чому важливо знати слова іншомовного походження?”
При вивченні теми „Займенник” даю таке завдання: скласти речення з самих займенників. Учні роблять висновок, що такого речення скласти неможливо. Але я пропоную таке речення записати: Я ніколи й нікому ніде й нічого, але якщо я де – небудь, коли – небудь, то що ж мені такого. Для учнів це цікава несподіванка, а тому через певний час складають свої речення: Ми всі будь – коли такі собі, але деколи самі по собі. Знаємо з практики, щоб захопити учнів, зацікавити, треба здивувати. А здивувавши, формуємо в дитячій свідомості потребу знати більше, потребу праці, пошуку.
Одним із способів підвищення ефективності занять з мови є використання ситуативних завдань, що сприяють розвиткові самостійності й пізнавальної активності учнів у здобуванні знань. Творчий підхід у навчанні передбачає розвиток пізнавальних можливостей учнів, формування їхньої активності. Використання ситуативних завдань спрямоване не тільки на одержання учнями певної суми знань, а й на їхній загальний розумовий розвиток, створення й розв’язання таких завдань на уроці сприяє кращому запам’ятовуванню вивченому, активізує пізнавальну діяльність учня, виробляє навички самоосвіти. Основні види ситуативних завдань такі:
- дати відповідь на питання, сформульованої щодо певної ситуації;
- вибрати із запропонованих варіантів правильний розв’язок;
- самостійно сформувати проблему (питання) на основі заданої ситуації;
- розв’язання завдань на основі знань, діагностики й прогнозування поведінки учасників ситуації;
- пошук або конструювання ситуацій з використанням літературних джерел чи фактів реальної практики;
- проаналізувати ситуацію, вдаючись до різноманітних поєднань творчих завдань попередніх типів.
Ситуативні завдання використовуються в навчальному процесі: під час засвоєння понять „мовлення”, „мовленнєва ситуація”, як тренувальні вправи, що сприяють виробленню мовленнєвих умінь і навичок. Застосування різних за змістом і формою творчих завдань у процесі вивчення фонетики, граматики й правопису сприяє активізації пізнавальної діяльності школяра.
Наприклад, на уроках розвитку зв’язного мовлення я даю такі завдання.
Завдання 1. Чи носить ваша вулиця, школа чиєсь ім’я? А можливо, вам відомо щось про видатних людей, які народились або жили у вашому місті? Підготуйте матеріал для газети під назвою „ Його ім’я носить наша школа (вулиця) або „ Він (вона) народився в нашому місті”. Заздалегідь зорієнтуйтеся, якого стилю, з використанням яких типів мовлення ви будете створювати текст.
Завдання 2. Спробуйте написати про себе: яким ви себе бачите, яким вас вважають рідні, друзі, знайомі? Як вони характеризують ваші вчинки? Що вам у собі подобається, а що ні? Назвіть свій нарис „ Автопортрет”.
Завдання 3. Чи бувало так, що чиєсь добре ставлення, лагідне слово змінювали ваш поганий настрій і на душі ставало легше? Розкажіть про такий випадок. Написавши розповідь, попрацюйте над її вдосконаленням.
Широкі можливості пізнавальної активності і самостійності учнів відкриваються під час позакласної та виховної роботи. Мої вихованці приймають активну участь при підготовці колективних свят – літературних вечорів і ранків, випуску стінгазет, листівок, КВК, конкурсів, читацьких і науково – практичних конференцій, екскурсіях, свят рідної мови тощо. Під моїм керівництвом учні проводять виховні години на різні теми ( „ Поле чудес”, брейн – ринг „ Обрядовість українців”, КВК „ Як ми знаємо життя і творчість Шевченка” та інші). Це дає дітям змогу виявити свої здібності і можливості, нахили і уподобання, виявити свій інтелектуальний потенціал.
Самостійні пошуки, навики самоконтролю, навики самостійно здобувати і осмислювати інформацію сприяють формуванню позитивного ставлення до навчання, самореалізації особистості.