Конспект лекцій з навчальної дисципліни "Комп’ютерні технології в юридичній дільності"
Вид материала | Конспект |
- Робоча навчальна програма з дисципліни «комп’ютерні та інформаційні технології» для, 204.08kb.
- Робоча навчальна програма з дисципліни "Комп’ютерні технології в юридичній діяльності, 796.79kb.
- Робоча навчальна програма навчальної дисципліни " Системне програмне забезпечення", 184.72kb.
- Конспект 2003 Комп’ютерні технології в інженерних та наукових завданнях. Для студентів, 420.01kb.
- Навчальна програма з дисципліни «комп’ютерні та інформаційні технології» для студентів, 131.31kb.
- Комп‘ютерні інформаційні технології в електроенергетиці тексти лекцій для студентів, 1076.06kb.
- Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2010, 2423.29kb.
- «комп’ютерні та інформаційні технології», 114.46kb.
- Конспект лекцій з дисципліни "Інформаційні системи та технології у фінансових установах", 1112.81kb.
- Робоча програма навчальної дисципліни Сучасні Інтернет-технології (викладач В. К. Толстих), 99.7kb.
У результаті доменне ім’я серверу (простіше, домен) може мати такий вигляд:
аutolапd.соm.иа – комерційний сервер, присвячений автомобілям, країна uа (Україна);
kyivstаг.пеt – сервер оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня пеt;
bооk.ги – сервер книготорговельної фірми, країна rи (Росія).
Відповідність між ІР-адресами і доменними іменами встановлюється за допомогою баз даних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних
Ви вивчили основні поняття для роботи в Інтернеті. Це - сервери і клієнти, інформаційні ресурси Інтернету, транспортний протокол ТСР/ІР, ІР-адреси, DNS. З іншими важливими поняттями ви ознайомитесь у наступних параграфах. Однак, трохи забігаючи наперед, опишемо роботу Інтернету за допомогою простого прикладу.
Скажімо, ви бажаєте вивести на екран комп'ютера певну Web-сторінку. Для цього вам потрібно запустити програму-клієнт (броузер) і підключитися до Інтернету. У вікні броузера слід набрати URL потрібної сторінки або клацнути по посиланню на Web-сторінку (якщо така є).
Після цього запит з вашого комп'ютера піде на сервер доменних імен (DNS-сервер). Поки він обробляє запит, комп'ютер клієнта зупиняється і чекає відповіді. Сервер намагається знайти ІР-адресу, яка відповідає імені, вказаному у запиті, у своїх файлах або у файлах інших DNS-серверів. Якщо ім'я не знайдене, сервер відповідає, що таке доменне ім'я не існує. Якщо ж ІР-адресу знайдено, відбувається з'єднання з віддаленим сервером, і вказана вами Web-сторінка передається з нього на ваш комп'ютер. Процес завантаження Web-сторінки ви бачитимете у себе на екрані у вікні броузера.
Обмін даними між вашим комп'ютером і сервером відбуватиметься згідно з протоколом ТСР/ІР, тобто дані на ваш комп'ютер надходитимуть порціями. Вони послідовно збиратимуться в єдине повідомлення, доки ви не побачите на екрані повну картинку Web-сторінки.
У перекладі з англійської Word Wide Web буквально означає «павутиння, що поширюється по всьому світу». Система WWW була створена у 1989 році вченими організації СЕRN (Європейський центр ядерних досліджень) у Женеві. Word Wide Web спочатку була призначена для використання різними групами спеціалістів, які за допомогою її могли отримати доступ до заздалегідь підготовленої інформації.
Протягом наступних років Word Wide Web система стрімко розвивалася, ставши найпопулярнішою службою в Інтернеті. Нині WWW задовольняє інформаційні потреби найширших верств населення, включаючи сотні тисяч вузлів Web. На кожному вузлі можуть розміщатися тисячі й сотні тисяч документів, їхня загальна кількість у WWW зростає з кожною секундою, тому що їх створює величезна армія спеціалістів і аматорів у різних куточках земної кулі. Word Wide Web - це глобальна система поширення гіпертекстової інформації, яка використовує для транспортування канали Інтернету.
Термін гіпертекст було введено задовго до появи Інтернету. Аналогом гіпертексту може бути звичайна енциклопедія. Її том складається з невеликих статей на певні теми, а у кожній з них можуть міститися посилання на інші статті. Якщо вас зацікавила стаття, вказана у посиланні, ви можете згідно з ним звертатися до потрібного тому.
Гіпертексти, на відміну від друкованої енциклопедії-книги, є електронними документами. З ними можна працювати лише на комп'ютері, бо в друкованому дзаді їх не існує. Прикладом гіпертекстової системи є довідкова система ОС Windows.
Гіпертекст - це спосіб організації тексту, графіки й інших даних, у якому елементи даних пов'язані між собою. Пов'язані можуть бути як елементи одного документа, так і різних документів. Гіпертекстова структура є основою Word Wide Web.
Зв'язки (lіпks) в гіпертекстовій структурі здійснюються за допомогою посилань. Керуючись ними, користувач може з одного документа викликати інший, з нього - наступний і т.д.
Основними перевагами гіпертекстів є, насамперед, можливість розмістити на великій площі (приблизно на кількох екранах) велику кількість інформації і, по-друге, зрозумілий спосіб пошуку інформації за допомогою посилань. Гіпертекстові документи у Word Wide Web розміщаються на Web-серверах. Web-сервери обробляють запити клієнтів та повертають їм копії потрібних документів.
Гіпертекстові документи у WWW подаються у вигляді Web-сторінок (або, інакше кажучи, Web-документів). Web-сторінка звичайно містить різноманітну інформацію: текст, графіку, звуки і навіть відео. На ній є виділені слова або графічні зображення, які підсвічуються певним світлом і на яких покажчик миші йно перетворюється на зображення руки з піднятим вказівним пальцем - це посилання. Будь-яке посилання - це вхід до іншого документа: клацання мито посиланню відкриває той, на який воно вказує.
Звичайні текстові документи;як відомо, готуються у текстових форматах (розширення tхt, dос тощо). Web-документ також має свій формат (розширення htm або html), який визначається мовою розмітки НТМL.
Програми, які відображають документи Web на екрані, називаються броузерами (або браузерами). Броузери дають змогу мандрувати по WWW у "онлайновому" режимі.
Слово «броузер» походить від англійського browse - «читати безладно». Можливо, цей термін відображає характер роботи середнього користувача з й-сторінками у WWW
Існує багато броузерів: деякі з них можуть працювати лише з текстами, інші- відображають графіку, але мають обмежені засоби навігації тощо. Та безумовним лідером у цій галузі є програми Netscape Navigator(створена в 1992 році) і Місгоsоft Іпtегпеt Ехрlогег (створена на рік пізніше).
Отже, Інтернет має різноманітні інформаційні ресурси. Запит клієнта до того чи іншого ресурсу формується відповідно до певного протоколу, причому для кожного ресурсу Інтернету існує свій. Так, для роботи у Word Wide Web необхідний протокол НТТР (НурегТехt Тгаnsроrt Ргоtосоl - протокол передавання гіпертексту). Для доступу до файлових ресурсів застосовується протокол FТР.
Взаємодія клієнта з Web-сервером відбувається за протоколом НТТР, і визначає мову, якою програма клієнта "розмовляє" з сервером, а також формат відповідей сервера клієнтові. Приклад роботи протоколу НТТР користувач бачить щоразу, клацаючи мишею по будь-якому посиланню - пошук і завантаження потрібного документа відбуваються за допомогою протоколу НТТР.
Не слід плутати НТТР з транспортним базовим протоколом ТСР/ІР Протокол НТТР - це найпростіший протокол рівня додатків, який, на відміну від ТСР/ІР, не пов'язаний з технологією пересилання пакетів даних.
Нагадаємо, що комп'ютери в Інтернеті зв'язуються за допомогою протоколу ТСР/ІР, знаходячи один одного за ІР-адресою. Наочна система адресації заснована на доменних іменах. За допомогою доменних імен записуються адреси ресурсів у Інтернеті. Відповідний запис називається URL.
URL (Uniform Resource Locator- уніфікований локатор ресурсу) • певна система імен для ідентифікації ресурсів у Інтернеті. Будь-яка інформація, розміщена в ньому, має свій URL.
У запису URL зазначаються такі дані (зліва направо):
- протокол доступу до ресурсу (НТТР, FТР, GОРНЕR);
- доменне ім'я серверу, на якому розміщено ресурс;
- адреса порту, використовуваного для зв'язку;
- специфікація ресурсу на жорсткому диску серверу (шлях до файлу, його ім'я та мітка), і
Однак деякі з наведених компонентів запису URL можуть бути відсутні. Крім того, для певних типів ресурсів локатор URL складається інакше| наприклад, у поштовій адресі спершу вказується ім'я абонента, а далі через спеціальний знак @ - ім'я поштового серверу.
Пояснимо це на прикладі URL для Web-сторінки:
ne.kiev.ua/price/printers.phpl#temp
яке складається з таких основних частин:
1- префікс значає протокол і обов'язково відділяється від наступної частини URL двокрапкою та подвійною похилою рискою;
2-тип ресурсу (в даному прикладі - www), ця частина в URL не обов'язкова;
3 - ім'я серверу, на якому розміщена Web-сторінка (в наведеному прикладі - hotline.kiev.ua); замість імені серверу можна вказати його ІР-адресу; ім'я серверу відділяється від позиції 2 (якщо вона є) крапкою;
4 - це необов'язкова позиція, вона вказує на розміщення сторінки на жорсткому диску (у згаданому вище прикладі - ргісе/ргіпtегs.phpl) і відділяється від імені комп'ютера похилою рискою;
5 - додаткові (необов'язкові) слова, які відділяються від попередньої частини знаком # (вказує на мітку на Web-сторінці, починаючи з якої на екран виводитиметься потрібний документ) або знаком ? (позначає фрагмент пошуку).
URL може складатися з латинських літер, цифр й інших знаків, дії символів, крім символів,які мають спеціальне призначення (<>[]{} | \'). Іноді префікс, що відповідає типу ресурсу, може бути відсутнім.
Наприклад, броузер Іпtегnеt Ехрlоrеr усім URL, які починаються зі слів www, hоmе або mosаіс, надає за умовчанням префікс http: /.
Якщо ви звертаєтесь до Web-сторінки і бажаєте провести пошук будь-якого ключового слова на ній, то в кінці URL вкажіть його, поставивши перед ним знак запитання.
Тепер наведемо приклад звернення до адреси електронної пошти:
mailto:sагdіп@ірте1есоm.пеt.иа
Тут частина URL праворуч від двокрапки - це звичайна поштова адреса (sardіп@ірtе1есоm.пеt.иа), а початкова частина URL(mаіltо) - звернення до електронної пошти. Якщо ви введете таку URL до програми Іпtегпеt Explоrеr, відкриється нове вікно поштового повідомлення із вказаною адресою пошти у рядку одержувача.
Аналогічно звертаються до будь-якої групи новин, наприклад:
пеws:ukr. fіпапсе
Введення цього URL до Іпіегпеї Ехріогег приведе до відкриття заданої в групи новини ukr:fіпапсе в окремому вікні.
Перегляд Web-сторінки виконується програмами-броузерами, які аналізують документи, створені мовою НТМL. До них належать найпопулярніші броузери Internet Explorer (фірма Місгоsоft) і Netscape (фірма Netсаре Соmmипісаtіопs).
Наведемо основні можливості броузера Internet Explorer щодо роботи з різноманітними документами і файлами:
відображення не лише текстової інформації, а й відтворення звуку, анімації, відео. Броузер Internet Explorer має розвинуті засоби підтримки динамічних Web-сторінок;
перехід до Web-сторінок, які переглядалися раніше (за допомогою кнопок Назад і Вперед);
автоматичне створення списку вузлів (журналу), які відвідувалися раніше;
відстежування вибраних Web-сторінок шляхом накопичення ярликів у системній папці Избранное;
пошук Web-вузлів за заданими ключовими словами або фразами.
Окрім відображення Web-сторінок, Internet Explorer виконує роль менеджера файлів, який підтримує роботу зі звичайними файлами і папка (аналогічно програмі Проводник з Windows).
Броузер дозволяє однаково легко відкривати Web-сторінки і файли, які зберігаються на жорсткому диску. Водночас у вікні Internet Explorer можуть відображатися текстова і графічна інформація, відтворюватися звуки, відео.
Працюючи в Інтернеті за допомогою Internet Explorer, користувач може виконати пошук цікавої для нього інформації, обрати вузол WWW, який хотів би відвідати, щось купити в електронній крамниці, оплатити послуги і багато іншого. Програма Internet Explorer - це справді провідник по Інтернету, з яким легко розв'язуються всі проблеми.
Якщо ви бажаєте запустити Internet Explorer з метою виходу в Інтернет впевніться, що модем ввімкнутий, а телефонна лінія вільна. Майте на увазі, що під час роботи програми Internet Explorer в режимі оп-lіпе не можна говорити по телефону. Якщо в цей час хтось підніме трубку, робота мережі порушитися, хоча з'єднання з провайдером збережеться. Далі потрібно запустити програму Internet Explorer, виконавши будь-яку з таких дій:
двічі клацнути по значку Internet Explorer на робочому столі Windows
клацнути по значку ^ Запустить обозреватель Internet Explorer на панелі Быстрый запуск на панелі задач;
натиснути кнопку Пуск і далі скористатися однією з опцій головного меню: Internet Explorer, або Windows Update, або Программы - Стандартные -Средства Інтернет- Internet Explorer;
у вікні Проводник або Мой компьютер двічі клацнути по значку документа НТМL.
Відразу після запуску програма Internet Explorer намагається підключитися до Інтернету, про що свідчить діалог ^ Удаленное соединение. У полі Соединение с буде вказаний ваш провайдер або виведений розкривний список провайдерів, з'єднання з якими вже створені. Уведіть до текстових полів діалогу Удаленное соединение ім'я користувача і пароль. Встановіть також опцію Сохранить пароль, щоб не набирати пароль при повторних спробах підключення. Клацніть по кнопці Подключиться, після чого почнеться процес з'єднання з провайдером. Якщо на якійсь стадії підключення виникнуть проблеми, то буде виведено повідомлення Не удается установить соединение або Неправильное имя пользователя и пароль. Якщо ж підключення до провайдера відбулося, то на панелі задач у зоні індикаторів (поруч з годинником) з'явиться значок у вигляді двох миготливих комп'ютерів - від цього моменту ви перебуваєте в Інтернеті.
Після підключення до Інтернету автоматично почнеться завантаження основної (домашньої) Web-сторінки. Ви можете не чекати його завершення і завантажити іншу Web-сторінку, якщо вкажете її URL у рядку Адрес вікна Internet Explorer.
Якщо ви захочете дізнатися про обсяг отриманої та відправленої інформації, а також тривалість роботи в Інтернеті, наведіть покажчик миші на значок комп'ютерів і прочитайте ці дані на спливаючій підказці.
Броузер Internet Explorer може працювати у двох основних режимах: оп-lіпе і off-lіnе . Оff-Ііпе або режим автономної роботи (тобто без підключення до Інтернету) встановлюється, якщо після запуску Internet Explorer у діалозі Удаленное соединение натиснути кнопку Работать автономно.
В автономному режимі можна виконувати операції з файлами і папками, як у програмі Проводник, а також переглядати Web-сторінки, скопійовані на жорсткий диск. Крім того, в автономному режимі зручно вивчати роботу програм Internet Explorer, а також працювати з кодом НТМL-файлів.
Вікно броузера Internet Explorer нагадує вікна більшості Windows-додатків.
Меню Internet Explorer складається з таких пунктів: ^ Файл, Правка, Вид,Избранное, Сервис, Справка.
Нижче від меню розташована панель Обычные кнопки з такими інструментами:
Назад - виведення документа Web, який переглядався раніше;
Вперед - виведення на екран наступної сторінки;
Остановить - припинення завантаження поточної Web-сторінки;
Обновить - повторне завантаження сторінки, яка переглядається у даний момент;
^ Домой - повернення на основну (домашню) сторінку;
Поиск - відкриття панелі пошуку, що надає доступ до пошукових засобів ;
Избранное - відображення списку «вибраних» ресурсів на панелі Избранное у лівій частині вікна;
^ Журнал - відображення списку вузлів, які переглядалися раніше; організований за днями та тижнями перегляду;
Почта - відкривається вікно програми електронної пошти (за умовчанням це Оutlоок Ехргеss);
^ Печать - друкування поточної Web-сторінки.
У правому куті панелі Обычные кнопки ви бачите логотип із зображенням земної кулі, який є індикатором зайнятості програми Internet Explorer. Якщо Internet Explorer чекає надходження даних з віддаленого комп'ютера, значок земної кулі обертатиметься.
Під панеллю ^ Обычные кнопки міститься панель Адрес, яка має поле для введення адреси і розкривний список з ресурсами Інтернету, що відвідувалися раніше. В цьому полі, яке називається рядком адреси, ви бачите URL поточної Web-сторінки або шлях до файла документа на жорсткому диску. До рядка адреси можна вводити URL нового ресурсу, який ви збираєтеся завантажити, або ім'я файла на диску, який ви хочете переглянути за допомогою броузера.
Більшу частину вікна броузера займає зона документа - в ній відображається поточна Web-сторінка або документ, відкритий за допомогою Internet Explorer.
У нижній частині вікна Internet Explorer міститься рядок стану з інформацією про поточні операції, що виконуються програмою (наприклад, установка з'єднання, завантаження сторінки тощо). Для одержання докладнішої інформації про стан програми потрібно навести покажчик миші на значок у правій частині рядка стану.
Після запуску Internet Explorer і підключення до мережі броузер намагатиметься завантажити основну сторінку. Якщо вона не потрібна, то користувач може відмовитися від її завантаження, клацнувши по кнопці Остановить на панелі інструментів або ввівши до адресного рядка URL інший ресурс.
Завантаження Web-сторінки відбувається у режимі оп-lіпе. На панелі інструментів обертається логотип земної кулі, а значки комп'ютерів на панелі задач й підморгують один одному. По мірі завантаження сторінки на екрані з'явиться посилання. Якщо ви клацнете по посиланню на інший документ, почнеться його пошук і завантаження, а завантаження попередньої сторінки (якщо воно не завершилося) припиниться.
Клацання по посиланню лівою кнопкою миші - це найпростіший і найшвидший спосіб завантаження Web-сторінки. Наведемо інші можливості використання посилань, доступні під час клацання по посиланню правою кнопкою миші. В контекстному меню ви можете обрати, наприклад, команди Создать ярлык або Копировать ярлык - створення або копіювання ярлика ресурсу, на який вказує дане посилання; Добавить в Избранное - додавання ресурсу, асоційованого з посиланням, до списку вибраних; Свойства - виведення на екран властивостей відповідного ресурсу, а саме: його тип, адреса, протокол ресурсу, використовуваний для відображення, тощо.
Це далеко не повний перелік можливих команд контекстного меню посилання, серед яких можуть бути ^ Печать, Назад, Вперед, Просмотр в виде НТМL, Язык, Обновить та інші, залежно від типу і стану ресурсу.
Як відкрити ресурс без використання посилань? Якщо вам відома адреса Web-сторінки, що вас зацікавила, ви можете відкрити її аналогічно звичайній папці двома способами: за допомогою рядка адреси або через меню Файл, Открыть.
Для введення URL клацніть мишею по рядку адреси і наберіть будь-який URL, наприклад www. уаndех. rи. Оскільки Internet Explorer здатний розрізняти за початком назви ресурсу тип протоколу (НТТР, FТР тощо), першу частину адреси при наборі можна випустити. Наприклад, URL для Web-сторінки можна почати набирати з символів www - префікс httр: // програма додасть сама.
По мірі введення адреси програма пропонуватиме адреси з числа тих, відвідувалися раніше за допомогою Internet Explorer. Якщо потрібна адреса є в розкривному списку, вкажіть її і відпустіть кнопку миші. Зразу почнеться завантаження ресурсу.
Якщо ви збираєтесь завантажити початкову Web-сторінку комерційної організації, у якої домен верхнього рівня позначається як "соm", то достатньо набрати назву організації, наприклад іпtеl, і натиснути комбінацію клавіш Сtгl+Епtеr. Відсутні префікс і розширення .сом програма додасть сама. В результаті до рядка адреси буде введено http: / /www. іntеl.соm.
Щоб не набирати URL з клавіатури, можна скористатися адресою, скопійованою до буфера обміну з будь-якого вікна Windows. Запис URL вставляється до адресного рядка комбінацією клавіш Shift+Іпs.
Якщо ярлик будь-якого ресурсу був створений і розміщений на робочому столі або в якусь іншу папку, то для введення URL можна просто перетягнути ярлик даного ресурсу і «кинути» його на панель адреси у вікні Internet Explorer.
Для переходу між сторінками, які завантажувалися раніше, краще застосовувати кнопки Назад і Вперед. Вони дозволяють буквально перегортати сторінки, які переглядалися раніше, не чекаючи їхнього повного завантаження. Якщо ж замість цього користуватися введенням до адресного рядка, то треба витрачати час на введення адреси й очікування повторного завантаження.
Вихід з програми Internet Explorer відбувається звичайним для Windows чином, наприклад, клацанням мишею по кнопці закриття вікна, яка розміщена у рядку заголовка, або клацанням по відповідному пункту системного меню у лівому верхньому куті.
Якщо ви підключені до Інтернету, то під час виходу з програми броузера система надасть запит щодо того, чи потрібно розривати зв'язок з провайдером. У відповідному діалозі оберіть один з варіантів виходу з Internet Explorer: з розриванням зв'язку з првайдером (кнопка Отключиться сейчас) або зі збереженням зв'язку (кнопка Оставаться на линии).
Розірвати зв'язок з провайдером не виходячи з програми Internet Explorer, можна подвій ним клацанням по піктограмі двох комп'ютерів на панелі задач вибором опції Отключиться в наступному діалозі. Не забувайте розривати зв'язок зразу по закінченні роботи в Інтернеті, особливо якщо не передбачено автоматичного відключення зв'язку.
В Internet Explorer передбачено кілька засобів навігації, які дозволяють звертатися до ресурсів, що переглядалися раніше. Це вже відома вам панель Адрес з розкривним списком адрес, а також папка тимчасових файлів і панелі Журнал і Избранное.
Інформація, отримувана вами з Інтернету, не зникає безслідно після розривання зв'язку з провайдером, а залишається у вигляді тимчасових файлів у папці Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs, вкладеній до системної папки Windows. Ємність цієї папки зростає по мірі роботи користувача в Інтернеті. Однак існує обмеження ємності папки Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs, що автоматично встановлюється програмою броузера. Користувач може відкоригувати це обмеження за допомогою простого настроювання.
Всі основні настроювання Internet Explorer виконуються за допомогою діалогового вікна властивостей броузера. Це вікно викликається командою меню Сервис, Свойства обозревателя, і в ньому за умовчанням відкрито вкладку Общие. Для обмеження ємності папки тимчасових файлів натисніть кнопку Настройка і в наступному діалозі за допомогою лічильника або повзунка Занимать на диске не более задайте розмір папки, наприклад 160 Мб.
Тимчасові файли можна застосовувати для перегляду Web-сторінок, які раніше завантажувалися. Це можливо в автономному режимі без підключення до Інтернету. Запустіть програму Проводник, відкрийте папку \Windows \ Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs і клацніть мишею по значку потрібного НТМL-файла.
Користуватися папкою Теmроrаrу Іпtеrnеt Fіlеs не завжди зручно, якщо вона містить сотні й тисячі файлів. Тому розробники передбачили ще одну папку Ніstогу для ярликів ресурсів, що раніше відвідувалися. Для зручності ресурси класифіковані за днями і тижнями, наприклад: Сегодня, Понедедельник, Вторник, Среда,.. На прошлой неделе, 2 недели назад,... Щоразу, відкриваючи Wеb-сторінки, броузер Internet Explorer розміщає дані про цю сторінку до папки Ніstогу.
Папка Ніstогу, як і Теmрогагу Іпtеrnеt Fіlеs, міститься у системному каталозі Windows, але, на відміну від папки тимчасових файлів, доступ до Ніstогу можливий безпосередньо з вікна Internet Explorer. Для цього потрібно вивести у в броузера панель Журнал (клацання мишею по кнопці Журнал). Вона містить список Web-сторінок і документів, які відкривалися раніше, список, як і папка Ніstогу, згрупований за днями і тижнями, коли працювали з Internet Explorer. Користуючись панеллю Журнал, ви легко зможете переходити на сторінки, які переглядалися кілька днів або тижнів тому.
Оберіть у журналі будь-яку сторінку (або документ) і клацніть мишею по відповідному значку, після чого Internet Explorer намагатиметься знайти зазначену сторінку в своєму буфері. Якщо сторінка не знайдеться, броузер підключиться до Інтернету і завантажить її. Для тренування завантажте за допомогою журналу кілька сторінок.
Настройка параметрів журналу виконується за допомогою вкладки Общин. На вкладці є група елементів Журнал, в якій лічильник задає тривалість зберігання посилань у журналі. Посилання, створені раніше вказаного терміну (наприклад, більше 20 днів тому), автоматично видаються з журналу. Користувач може взагалі видалити з журналу всі наявні у ньому елементи, натиснувши кнопку Очистить і підтвердивши видалення елементів у діалозі, з’явився.
Панель Журнал надає інформацію про всі ресурси, з якими раніше працював й користувач. Якщо ж користувача цікавить доступ лише до певних ресурсів, то доречніша панель Избранное, на яку виводяться посилання папки Избранное. Так само, як і Теmрогагу Іпtеrnеt Fіlеs та Ніstогу, папка Избранное міститься у системному каталозі Windows.
Щоб відобразити Избранное у вікні броузера, клацніть по кнопці Избранное на панелі інструментів. На ній ви знайдете папки Ссылки, Медиа тощо, створені за умовчанням. Користувач може створити свою папку всередині папки Избранное.
Розглянемо додавання нового посилання до Избранное. Завантажте у Internet Explorer сторінку, що додається, і клацніть по кнопці Добавить на панелі Избранное. В наступному діалозі виділіть цільову папку і натисніть кнопку Добавить в . Якщо посилання потрібно помістити до нової папки, то спочатку натисніть кнопку Создать папку, далі в наступному діалозі введіть ім'я нової папки і клацніть по кнопці ОК. Повернувшись до діалогу Добавление в Избранное натисніть кнопку Добавить в і далі кнопку ОК.
Для додавання посилання у Избранное не обов'язково завантажувати відповідну сторінку - на це часто немає часу. Клацніть по потрібному посиланню правою кнопкою миші, з контекстного меню оберіть команду Добавить в избранное і виконайте необхідні дії в діалозі Добавление в избранное.
Посилання в списку Избранное можуть вказувати не лише на Web-сторінки, а й на інші ресурси, наприклад, на поштову адресу, документ або програму. Відкрити той чи інший ресурс можна клацанням миші по кнопці Избранное, обравши в меню відповідний значок.
Щоразу після завантаження Internet Explorer у вікні з'являється певна Web- сторінка, яка називається основною сторінкою (інші назви: початкова або домашня сторінка). Ви можете призначити іншу основну сторінку, виконавши команду Сервис, Свойства обозревателя. На вкладці Общие в полі Адрес наберіть або вставте з буфера URL нової основної сторінки. Як основну використовуйте таку Web-сторінку, що містить корисну (найкраще щоденно поновлювану) інформацію, тому що з неї починатиметься кожен сеанс роботи в Інтернеті.
Іноді текст Web-сторінки, набраний символами кирилиці (російською або українською мовою), відображається некоректно внаслідок неправильного вибору кодування програмою броузера. В таких випадках потрібно підбирати кодування вручну, доки не з'явиться правильне відображення тексту. Зміна кодування виконується командою Вид, Вид кодировки. У списку, що з'явився, оберіть кодування Кириллица КОИ-8Р. Якщо текст все ще неможливо прочитати, спробуйте встановити варіант кодування Кириллица (Windows) або Кириллица (Windows-1251). У будь-якому з наведених варіантів нормальне відображенні кирилиці має відновитися.
Web-сторінки містять, як правило, багато малюнків і анімацій, серед яких можуть бути як інформативні зображення, так і непотрібна реклама. Ви можете відключити виведення малюнків на екран і цим суттєво прискорити заватаження Web-сторінок за допомогою вікна властивостей броузера. Перейдіть на вкладку Дополнительно і в списку Настройка зніміть прапорці навпроти позицій Отображать рисунки і Воспроизводить анимацию. Після завантаження сторінки на місці малюнків ви побачите порожні прямокутники, позначені спеціальним значком.
У списку Настройка є також прапорці Воспроизводить видео, Воспроизводить звуки, знявши які, ви відключите виведення відеороликів і відтворення звуку. Втім, ці прапорці можна й не знімати, тому що прокручування відеороликів звичайно запускається окремим клацанням миші.
Кольорове оформлення Web-сторінок (колір тексту і фону, кольори посилань) встановлюється за умовчанням такими самими, як і для всіх Windows-додатків. Однак за бажанням ви можете змінити ці кольори, якщо виконаєте команду Сервис, Свойства обозревателя і на вкладці Общие клацніть по кнопці Цвета. У діалозі зніміть прапорець Использовать цвета, установленные в Windows.
Потім, залежно від того, змінюєте ви колір для тексту (1), фону (2), перегляди (3) або непереглянутих посилань (4), клацніть по кнопці Цвет текста (1), Цвет фона (2), Ссылки просмотренные (3) або Ссылки непросмотренные (4). У діалозі призначте колір клацанням по кольору з готової палітри. У цьому самому діалозі за допомогою кнопки Определить цвет ви можете задати довільний відтінок шляхом змішування основних кольорів RGB (геd-gгееп-blие). Визначивши колір для елементів інтерфейсу, закрийте діалог Цвета натисканням на кнопку Ок.
Для настроювання шрифтів потрібно клацнути по кнопці Шрифты на вкладці Общие. У діалозі Шрифты визначте тип шрифту, яким має виводитись основна частина тексту на Web-сторінках, і клацніть по кнопці ОК.
^ 3.3.Використання сервісу Word Wide Web
Подорожуючи Інтернетом, ми найчастіше зіштовхуємося не з окремими електронними документами, а з Web-вузлами чи сайтами — сукупностями Web-сторінок, об'єднаних спільною темою, ідеєю і, що досить важливо, єдиним стилем оформлення. Звичайну Web-сторінку можна порівняти з друкованим аркушем, на якому розміщені текстова інформація та ілюстрації до неї. Продовжуючи аналогію, можна визначити Web-вузол як буклет, що складається з кількох сторінок. Як і друкований буклет, він завжди містить титульну сторінку, зміст, відомості про автора, анотацію. Але, на відміну від поліграфічного видання, ви можете оновлювати інформацію на сайті, підтримуючи його актуальність.
Web-вузол складається з наступних елементів: заголовної (початкової) сторінки, інформаційних розділів, відомостей про автора та проект і гостьової книги. У більшості випадків подорож сайтом починається із титульної сторінки. За назвами інших елементів легко судити про їхнє призначення. Зауважимо тільки, що гостьова книга — це розділ, у якому кожен відвідувач може висловити свою думку про ваш проект.
Базовим інструментом для створення Web-сторінок є мова НТМL. Утім, це навіть не мова у звичному розумінні цього слова, за аналогією з С++ чи Раsсаl. НТМL — це набір міток, за допомогою яких можна визначити вигляд електронного документа в Інтернет: шрифт, колір тла і тексту, розміщення ілюстрацій і багато чого іншого. Він не зовсім звичний, але дуже простий.
Виконаємо практичні завдання.
Завдання №1. Створення сторінки з написом «Музика без кордонів» — саме цій темі ми й присвятимо наш сайт.
1.1. Відкрийте текстовий редактор Блокнот Windows і введіть у нього наступний фрагмент тексту:
<НТМL>
<ВODY>
Музика без кордонів
НТМL>
1.2.Отриманий документ збережіть в папці з іменем групи у файлі index з розширенням html
1.3. Відкрийте броузер Internet Explorer і завантажте щойно створений вами файл командою File Load (Файл, Открыть). Подивіться, що у вас вийшло. Таким чином ви можете оцінити вигляд створеної вами сторінки прямо на своєму комп'ютері, без підключення до Iнтернет. Майте на увазі, що сторінку слід переглядати в тому кодуванні, у якому вона була створена. Розбіжність кодувань впливає тільки на вигляд кириличного тексту — англійські фрази будуть коректно відображатися в будь-якому випадку. Стандартні російськомовні кодування: Windows-1251 і КОІ-8R. Користувачам Windows слід віддати перевагу першому. Як набрати текст з потрібним кодуванням? Це залежить від вашого редактора: наприклад, файл, збережений із Блокнота Windows з установками за замовчуванням, буде містити текст у кодуванні Windows-1251.
1.4. Повернімося до нашого файла. Спробували? Працює? Прекрасно! А якщо набрати дві фрази? Будь ласка:
<НТМL>
<ВОDY>
Музика без кордонів
Створено Ігорем Шевченком
ВОDY>
НТМL>
Як бачимо, теги, а саме так називають керуючі мітки мови НТМL, розміщені у кутових дужках (у цьому випадку <НТМL> і <ВОDY>), копіювати не довелося. Кожен з них зустрічається в документі тільки один раз. Тег <НТМL> позначає початок документа, а тег НТМL> — його закінчення. <ВODY> і ВODY>, відповідно, обмежують тіло документа.
Запишіть доповнений файл за тим же маршрутом.
1.5.Перевірте, який вигляд має цей файл у броузері. А ви здивовані? Обидві фрази будуть розташовані в одному рядку. У чому ж проблема? А річ у тім, що переклад рядка в броузері здійснюється тільки тоді, коли текст не вміщується в його вікні. Якщо ви хочете, щоб наступна фраза починалася з нового рядка, використовуйте тег <ВR> (скорочення від brek line). Внесіть зміни у ваш файл:
<НТМL>
<ВODY>
Музика без кордонів <ВR>
Створено Ігорем Шевченком
ВОDY>
НТМL>
До речі, зовсім неважливо, якими буквами (прописними чи рядковими) ви будете писати теги: <ВR> і
діють зовсім однаково.
Перевірте, який вигляд має цей файл у броузері.
1.6. Виконаємо, щоб слово "Музика" було написане вгорі в рядку заголовку вікна броузера. Для цього служить пара тегів <ТITLE>...ТITLЕ>. Вони розміщуються не в тілі (<ВODY>) НТМL-документа, а в його заголовку — <НЕАD> — окремій частині, у якій накопичується службова інформація. Внесіть зміни у ваш файл:
<НТМL>
<НЕАD>
<ТІТLЕ> Музика ТІТLЕ>
НЕАD>
<ВODY>
Музика без кордонів <ВR>
Створено Ігорем Шевченком
ВODY>
НТМL>
Перевірте, який вигляд має цей файл у броузері.
^ Завдання №2. Виконати елементи оформлення для створеної сторінки.
Теоретичні відомості: В мові НТМL є засоби керування відображенням тексту. Перший інструмент, з яким ми познайомимося, —
Мої улюблені музичні групи , то фраза "Мої улюблені музичні групи" буде відображена червоним кольором. Якщо ж увести Мої улюблені музичні групи , ми одержимо текст, набраний шрифтом більшого розміру (4 умовні одиниці розміру замість 3, заданих за замовчуванням).
SIZE , СОLОR і FАСЕ — основні параметри тега .
Ви можете комбінувати їх як завгодно, наприклад:
Мої улюблені музичні групи FОМT>.
За допомогою параметра FАСЕ можна задати назву використаного шрифта. Але якщо цей шрифт відсутній у користувача в системі, прочитати ваш текст буде неможливо. Тому професійні Web-майстри воліють обходитися без цього параметра.
Практично жодна сторінка в Мережі не обходиться без графіки, яка у документах НТМL- найчастіше зустрічається у форматах (GIF і JPG). Перший з них служить для збереження растрової графіки практично без стискання і дуже зручний для дрібних картинок. Другий використовується для фотографій.
Файл із малюнком має бути в тому ж каталозі, що й сторінка, яку ви розробляєте. Для вставки зображення у Web-сторінку використовується тег <ІМG>. Він теж має кілька параметрів, і закривати його зовсім не обов'язково (як і тег <ВR>).
Вставимо в нашу сторінку посилання на зображення;
<НТМL>
<НЕАD>
<ТІТLЕ>Музика
НЕАD>
<ВODY>
Музика без кордонів<ВR>
<ІМG src="images/Іmages/foto.іpg"><ВR>
Створено Ігорем Шевченком
ВODY>
НТМL>
Перевірте, який вигляд має цей файл у броузері.
Отже, за допомогою параметра SCR ми задаємо розташування файла зображення. Так, Іmages/fоtо.jpq означає, що джерело (source) зображення розташоване у каталозі Іmaqes у файлі під ім'ям fоtо.jpq. Насправді, прописавши замість цього шляху щось на кшталт httр://www.some.соm/імаме/ fоtо.jpq , можна вставити у свій документ картинку з чужого сайта. Щоправда, так ніхто звичайно не робить, тому що цей сайт у будь-яку хвилину може бути відключений чи перезавантажений.
У тега <ІМG> є ще кілька цікавих параметрів:
WIDTH (ширина у пікселях), НЕІGНТ (висота), ВОRDER (окантовка). Рядок <ІМG WIDTH =200 НЕIGHT=100 ВОRDЕR=0 src="images/Іmages/fоtо.jpq "> змусить броузер вивести ваш файл у картинку висотою 100 і шириною 200 пікселів без окантовки. Насправді WIDTH і НЕІGНТ звичайно задаються відповідно до реального розміру зображення. Звичайно, броузер може визначити розміри малюнка самостійно, але річ у тім, що користувач одержує сторінку не всю відразу, а частинами. Спочатку передається сам НТМL-файл, а за ним навздогін повзуть по світових мережах картинки. І поки зображення в дорозі, ваша система не знає, місце якого розміру залишити для нього на екрані. Якщо ви заздалегідь попередите її про це, прописавши параметри WIDTH і НЕІGНТ, броузер із самого початку зможе визначити, на що розраховувати. Не забудьте тільки при заміні картинки перепризначити її параметри, інакше ілюстрації, розтягнуті чи стиснуті в довільному напрямку, будуть схожі на карикатури.
От і готовий наш перший аркуш НТМL (деяка подоба початкової сторінки).
Завдання №3. Створіть наступний файл під ім'ям qroup.phpl
3.1. Введіть текст слідуючого змісту
<НЕАD>
<ТІТLЕ>ГрупиТІТLЕ>
НЕАD>
<ВОDY>
Воплі Відоплясова<ВR>
Аліса<ВR>
Кіно<ВR>
Акваріум<ВR><ВR>
ВODY>
НТМL>
Перевірьте результати вашої роботи.
3.2. Назву однієї із груп виділимо напівжирним шрифтом (<В>Кіно В> (Воld — жирний)) чи курсивом (<1>Акваріум (Іtaliс — нахилений)). Крім того, будь-яку фразу можна відцентрувати:
<СЕNТЕR> Мої улюблені музичні групиСЕNТЕR>
Внесемо зміни в файл:
<НТМL>
<НЕАD>
<ТІТLЕ>ГрупиТІТLЕ>
НЕАD>
<ВОDY>
<СЕNТЕR>
СЕNТЕR>
<ІМG SRС “Imаqеs/mиsіс. jрq"<ВR>
Воплі Відоплясова<ВR>
Аліса<ВR>
<В>КіноВ><ВR>
Акваріум<ВR>
ВODY>
НТМL> .
Як бачимо, теги вкладаються один в один. Це дуже цінна їхня якість. Наприклад, рядок <СЕNТЕR>
Ви можете самостійно замінити назви наведених груп на свої улюблені, а ім'я укладача — на своє. Зауважимо, що назву сторінки ми написали великими (4) синіми (ВLUE) буквами, а ім'я автора маленькими (2), вставивши перед ними два порожні рядки (<ВR>). Як файл mиsіс.jрq пропоную використовувати зображення якогось музичного інструмента, наприклад, гітари, хоча можна помістити на Web-сторінку і фотографію улюбленого виконавця.
^ Завдання №4. Об’єднання сторінок.
Як же створити сайт, зв'язавши окремі сторінки разом? На практиці коли відвідувач відкриває головну сторінку, він може вибрати потрібне посилання й у такий спосіб перейти до наступного документа. Посилання — це місце в тексті чи на зображенні, клацнувши на якому кнопкою миші, ви опиняєтесь на іншій сторінці.
Для оформлення посилання існує пара тегів <А>...А>. Усе, що вкладено між ними, є посиланням. Записується це так: <А НRЕF="qrоuр.php">Мої улюблені групиА> чи <А НRЕF="qrоир.php"> <ІМG src="images/Іmаqеs/mиsіс.jрq">А>.
Тут параметр НRЕF задає ім'я НТМL-файла, що містить сторінку, на яку відбудеться перехід. У першому випадку посиланням буде фраза "Мої улюблені групи", у другому — зображення musіс.jрq. Текст посилання на сторінці в броузері виділяється кольором, а зображення за замовчуванням обводиться рамкою. В останньому випадку можна забрати рамку, задавши значення параметра ВОRDЕR рівне 0 (ВОRDЕR=0).
Документ іпdех.phpl тепер буде мати такий вигляд:
<НТМL>
<НЕАD>
<ТІТLE>МузикаТ1ТLЕ>
НЕАD>
<ВODY>
Музика без кордонів<ВR>
<ІМG SRС="Imaqes/foto.jрq"><ВR>Мої улюблені групиА><ВR><ВR>
Створено Ігорем Шевченком
ВODY>
НТМL>
Відзначимо, що посилання поділяються на внутрішні й зовнішні. Перші вказують на сторінки, фізично розташовані на тому ж комп'ютері, а другі —на ресурси інших серверів. Набравши, наприклад, таке: <А НRЕF="httр://www/.zhurmаl.ги/mиsіс/rаstа/bq.phpl”>Акваріум, ми дамо користувачам, які зацікавилися, можливість перейти на персональну сторінку Бориса Гребенщикова.
Але тут є ще один нюанс. Потрапивши на сторінку qгоир.phpl, відвідувач повинен мати можливість повернутися назад. Для цього в ній зручно створити посилання:
<А НRF="іdех.php">НазадА>
Результат:
<НТМL>
<НЕАD>
<ТІТLЕ>ГрупиТІТLЕ>
НЕАD>
<ВОDY>
<СЕNТЕR>
СЕNТЕR><ІМG SRС="Іmаqеs/mиsіс.jрq"<ВR>
Воплі Відоплясова<ВР>
Аліса<ВР>
<В>КіноВ><ВR>
<А НRЕF="а1.ги/musiс/гаsга/ bq.php">АкваріумІ>А><ВR><ВR>
<А НRЕF="іdех.php">НазадА>
ВОDY>
НТМL>
Зазначимо, що ці дві сторінки вже являють собою повнофункціональний Web-сайт, з якого відвідувач може довідатися, які музичні групи вам подобаються. 1 все це — лише мала частка того, чого можна досягти.
^ Завдання №5. Створення таблиць.
Тепер трохи докладніше розглянемо оформлення. Основним засобом дизайну— таблиця. Це основа основ Web-майстерності. Чому саме вона? При оформленні електронного документа виникає бажання розмістити кожен з його елементів на відповідному місці. Таблиця — єдиний спосіб наведення абсолютного порядку на сторінці. Як же її створити? У найпростішому випадку це має такий вигляд:
<ТАВLЕ>
<ТR>
Текст
ТАВLЕ>
Цей фрагмент НТМL -коду описує таблицю невизначених розмірів з одним рядком <ТR> і одним стовпцем <ТD>. Її межі не будуть видимі, але їх можна візуалізувати, надавши тегу <ТАВLЕ> відповідних параметрів:
<ТАВLЕR ВОRDЕR="1">.
Таблиця з одним рядком і двома колонками задається в такий спосіб:
<ТАВLЕ ВОRDЕR=="1">
<ТR>
<ТD>
Текст 1 (стовпчик перший)
Текст 1 (стовпчик другий)
ТАВLЕ>
Взагалі ж, відкриваючим тегам <ТD> і <ТR> відповідають необов'язкові закриваючі теги ТD> і ТR>, але на практиці вони використовуються рідко.
НТМL-код більш складної сторінки буде мати приблизно такий вигляд:
<ТАВLЕ WIDТН="100%"ВОRDЕR="1"ВGСОLOR= "LIMЕ">
<ТR>
<ТD WIТН=30%>Перший рядок (стовпчик перший)
<ТD WITH=70%>Перший рядок (стовпчик другий)
<ТR ВGСОLОR="GRЕЕN">
<ТD>Другий рядок (стовпчик перший)
<ТD>ВGCОLOR="Yеllоw">Другий рядок (стовпчик другий)
<ТR>
<ТD>Третій рядок (стовпчик перший)
<ТD>Четвертий рядок (стовпчик другий)
ТАВLЕ>
Вставте цей код в одну зі сторінок — іпdех, html чи qroup, html — природно, у межах дії пари тегів <ВОDY>...ВОDY>.
Хотілося б звернути вашу увагу на те, що рядок <ТАВLЕ WIDTН="100%"ВОRDЕR="1" ВОСОLОR= "LIМЕ"> можна записати і так: <ТАВІЕ WIDТН=100% ВОRDЕR=1 ВGСОLОR=LIМЕ>, тобто лапки тут і в деяких інших випадках не є обов'язковими. Але не лінуйтеся їх ставити, це знадобиться вам надалі. Цей рядок означає приблизно наступне: таблиця (ТАВLЕ) займає весь лист (WIТН="100%"), а товщина розмежувальних ліній дорівнює 1 (ВОRDЕR="1"). Колір тіла комірок таблиці яскраво-зелений (LIМЕ).
Будь-який колір у НТМL задається або назвою (геd, blие, qгееn, qгеу, уеllоw, blасk...), або набором шістнадцяткових значень складових у колірній моделі RGВ (у форматі #RRGGВВ). Наприклад, #FFОООО=Rеd, #ООООFF=Вluе, #000000=Вlасk, #FFFFFF=Whitе. Зауважимо, що не всі кольори будуть відображатися правильно в усіх броузерах.
Тегу <ТАВLЕ> за допомогою параметра ВGСОLОR можна задати колір тiла для всіх комірок, у <ТR> — для рядка, а у <ТD> — для окремої комірки.
Тег <ТD WIDTН=30%> чи <ТD WIDТН=70%> задає розмір комірки у відсотках від ширини таблиці. Зустрівши це визначення на самому початку таблиці, броузер буде дотримуватися його і далі, таким чином, у наступних рядках цей параметр для окремих комірок можна не вказувати.
Якщо ви хочете розмістити заголовок таблиці в одній великій комірці — використовуйте параметр СОLSРАN для об'єднання двох сусідніх комірок по горизонталі, а RОWSРАN — по вертикалі.
Наприклад:
<ТАВLЕ ВОRDЕR"1"> <ТR><ТD СОLSРАN=2> . . . <ТR><ТD>. . . <ТD>. . .<ТR><ТD> . . . <ТD> .
У першому рядку ми одержимо одну велику комірку, рівну за розміром двом у наступному рядку.
А от приклад застосування параметра ROWSPAN:
<ТАВLЕ ВОRDЕR="1">
<ТR><ТD RОWSРАN=3> Комірка на 3 рядка <ТD> ...
<ТR> <ТО> ...
<ТR> <ТО> ...
ТАВLЕ>
Не бійтеся експериментувати. Річ у тім, що броузер, використовуючи досить складний алгоритм відображення таблиць, може розрахувати розмір кожної комірки і спробує, наприклад, розширити стовпчик, якщо в ньому не міститься інформація.
Слід зазначити, що значення параметра WIDТН можна задавати не тільки у відсотках, а й у пікселях. Так, вираження WIТН="400" визначає ширину комірки в чотириста пікселів.
Для вирівнювання тексту й інших об'єктів усередині комірки використовують параметри АLIGN і VALING, наприклад: <ТD ALIGN="СЕNТЕR" VАLIGN= "ТОР">.
У цьому випадку вміст комірки буде відцентрований по горизонталі (ALIGN="СЕNТЕR") і зміщений до його верхньої межі (VАLIGN= "ТОР"). Параметр горизонтального вирівнювання може приймати значення СЕNТЕR, LEFT і RIGHT, а вертикального—ТОР, ВОТТОМ і СЕNТЕR. От і всі початкові відомості про таблиці.
Було б неправильно не згадати про основні засоби оформлення тексту великого обсягу.
Теги <Р>...Р> позначають, відповідно, початок і кінець абзацу. Основний параметр, застосовуваний у першому з них, той самий — ALIGN. Він може приймати значення СЕNТЕR, RIGHТ, LEFТ і JUSTIFY. Останнє дозволяє вирівняти текст абзацу за шириною.
Зазначимо також, що рядок <Р ALIGN= "СЕNТЕR">...Р> рівнозначний <СЕNТЕR>... СЕNТЕR>.
Чи існують інструменти, що полегшують створення НТМL-файлів? Звичайно, існують. Такими функціями володіє навіть Word. Але більшість професіоналів охоче підпишеться під фразою: "Відсутність інструмента—кращий інструмент!" І це легко довести.
Спробуйте створити документ у Word і ввести в нього ту саму фразу "Музика — без кордонів", додавши тире для виразності. Тепер збережіть документ у форматі НТМL. Відкривши знову створений файл у Блокноті Windows, щоб переглянути вихідний текст НТМL, ми побачимо приблизно наступне:
<НТМL>
<НЕАD>
<МЕТА НТТР-EQUITV-"Сопtепt-Туре"
СОNТЕNТ="tехt/html;
сhагsеt=windows-12 51">
<КЕТА NАМЕ="Gепегаtог"
СОNТЕNТ="Місгоsoft Word 97 ">
<ТІТLЕ>іпdехwТІТLЕ>
<МЕТА NАМЕ="Versіоп"
СОNТЕNТ="8.0.3б12">
<МЕТА NАМЕ="Dаtе"СОNТЕNТ="3/4/97 ">
<МЕТА NАМЕ="Теmрlаtе"
СОNТЕNТ="С:\Ргоqгаm Fіlеs\Місгоsoft Оffiсе\ Office\НТМl.DОТ">
<ВОDY ВGСОLОR="#ffffff">
СОLOR="#000000">
Музика - РОМТ>
СОLОR-"#0 0 0 0 0 0">без кордонівР> FОNТ>
ВОDY>
НТМL>
Порівняйте цей текст із нашим першим прикладом з п'яти рядків. Ви здивовані? Але ж реалізують вони ту саму ідею. Та код НТМL, автоматично створений Word, працює гірше, тому що прив'язаний до конкретного шрифта. Тепер зрозуміло, чому Web-майстри, що поважають себе, працюють у звичайних текстових редакторах.
На закінчення порекомендуємо вам кілька корисних джерел для самостійного вивчення НТМL:
— sk.ги/WWW/bооkгиs/wquide/— вступний курс World Wide Web;
— .соm/SіlісопVаІІеу/Lаkеs/ 4122/ — посібник зі створення персональної Web-сторінки;
— ісог.ги/Dос/ — документація для розроблювачів Web-вузлів. Крім того, корисними будуть різноманітні книги з Web-дизайну і мови НТМL.
Таким чином, якщо ви виявите кмітливість і наполегливість, можливо, сам Борис Гребенщиков приїде потиснути вашу чесну руку. До речі, нехай вас не бентежить, що інформація, перш ніж з'явиться в Мережі, має бути розміщена на сервері, підключеному до неї цілодобово. Подібними серверами в нашій країні володіють переважно провайдери Інтернет чи великі фірми, але за кордоном їх кількість обчислюється вже навіть не десятками, а сотнями тисяч. Більше того, на багатьох із них ви можете розмістити свою сторінку зовсім безкоштовно. Але це тема окремої розмови.
Рубрика “Цікаво”
МОНСТРИ
Двадцятичотирьохлітнього програміста знайшли мертвим перед увімкненим екраном комп’ютера. Швидка допомога констатувала - кроовилив у мозок. Коли один із друзів загиблого глянув на монітор, то тільки зусиллям волі примусив себе відвести погляд: виникло відчуття, що його затягує всередину екрана, голову ніби стягнули міцні обручі,а у вухах виник монотонний шум. Хоча на моніторі ,на перший погляд, нічого не було, крім синього віконця Norton Commander. Після ретельного тестування комп’ютера було з’ясовано, що його заражено вірусом, об’єм якого 666 байтів ! Ця містична історія, як кажуть, сталася на початку 90-х років у Воронежі .Вона добре відома тим , хто професійно займається комп’ютерами. З приводу того, був це дійсно факт убивства за допомогою екрана монітора чи ні, думки розходяться. Але те, що практично відразу після появи персональних ЕОМ розпочалися експерименти з психофізичного впливу на операторів, відомо. Наведемо деякі випадки.
1.Горезвісний 25-й кадр.
Власне, нічого фантастичного в технологіях, що діють на психіку й здоров’я людини, немає. У недавні (радянські ) часи в Москві, Санкт-Петербурзі, Одесі й Києві існувало кілька десятків засекречених лабораторій , які під контролем КДБ займалися методиками психічного впливу , як на великі групи людей, так і на конкретну особу. Вивчалося й те , як можна для подібних цілей використoвувати сучасну техніку. Скажімо, ту ж техніку 25 -го кадру. Відомо, що людське око сприймає інформацію зі швидкістю 24 кадри за секунду. Власне, на цьому факті базується кінематограф-за секунду кінопроектор прокручує точно24 картинки, чим і досягається ефект руху. В 60-х-70-х роках спочатку психологами, а тоді й рекламщиками використовували 25-й кадр. Людське око його ніби не помічало , але , виявляється, інформація, записана на ньому, в мозок потрапляла й, відповідно, впливала на людину. Відомий такий факт. Компанія Pepsi якось додавала в кінофільм безвинний кадр із закликом пити тільки Pepsi й нічого , крім Pepsi. В результаті після перегляду продаж напою в навколишніх магазинчиках виростав мало не вдвічі. Така практика рекламного зомбування незабаром була засуджена. Проте технологія продовжувала вдосконалюватися, але вже із застосуванням комп’ютера . Навіщо ? Наприклад, щоб змусити оператора передавати секретні файли компанії за деякою електронною адресою. Відомо, що технологія 25-го кадру використовувалася великими західними компаніями для промислового шпигунства у 80-х і навiть на початку 90-х років. Сучасні монітори здатні змінювати “картинки” не 24 рази на секунду , а частіше. Отже, ”мерехтіння“ зомбуючого кадру буде ще важче виловити.
2.Зомбі з Інтернету.
Багато хто, мабуть, пам’ятає скандал у Японії в 1998 році , що стався під час показу дитячого мультику. Чергування яскравих червоних спалахів призводило до того, що діти втрачали апетит, ставали замкненими, деякі навіть потрапили до лікарні з діагнозом “нервове виснаження”. Цей мультик було зроблено на комп’ютері. ”Заворожуючі” програми на комп’ютерах з’явилися в кінці 80-років, коли у продаж надійшли перші кольорові монітори. Одна з найпопулярніших програм того часу була написана у США й називалася Dazzle , та була встановлена на десятках комп’ютерах. Малоймовірно, що в її творців були якісь злі наміри. Це була красива заставка, яка могла прикрасити інтер’єр на той час, поки за комп’ютером не працювали. По екрану бігали кольорові смуги, які складалися в неповторні чудернацькі візерунки. Проте спеціалісти з психофізичного впливу Dazzle дуже швидко вдосконалили, впорядкувавши зміну картинок, підібравши для них потрібну гаму кольорів і особливу музику. Програма почала гіпнозувати глядача, вводити в транс. ”Мені дискету з цією програмою дав один приятель , попередивши, щоб не вмикав на повну потужність ”- розповідав Ігор Сєров, один із тих, хто вивчає “сторонні” впливи нових комп’ютерних програм. -”Добре пам’ятаю свій стан, коли сів перед монітором і натиснув на “іконку” запуску. Спочатку я нібито нічого не помітив , а згодом мені здалося, що в центрі екрана з’явилася воронка, стіни кімнати почали вигинатися, підлога-гойдатися, в очах - сильна різь. Я знайшов у собі сили носком черевика дотягнутися до кнопки Power і вимкнути струм”. Потрібного результату такі програми досягають поєднанням відео -й аудіефектів, викликаючи резонанс на альфачастоті мозку. Подібні заставки називають псионічними. Але фактів про те, що подібні програми викликали щось більше ,ніж тимчасовий розлад здоров’я немає.
3.Смерть від комп’ютерного вірусу ?
Як потрапляє псионічна програма в комп’ютер ? Можна купити її на лотку в продавця лівими , тобто піратськими дисками. Зараз на них маса програм ,що пропонують увімкнути їх і розслабитися , відпочити ,”пізнати себе”. Що ж насправді на них записано, та який ефект може бути під час запуску цих програм , невідомо. Скоріше ,подібні програми можуть потрапити на ваш комп’ютер разом із вірусом. , і саме ця технологія передавання софта руйнівної дії найближчим часом буде розвиватися фантастичними темпами.”-З вірусами,що впливають на психіку того, хто сидить перед комп’ютером, я ще не стикався,”-розказує менеджер компанії “Лабораторія Касперського” Кирило Жучков”- проте останнього часу в новому поколінні вірусів помічена тенденція не руйнувати ваші програми, а взяти під контроль те, що ви робите на комп’ютері.” Наприклад, один із найпоширеніших вірусів грудня 1998 року Back Orifice займається тим , що з вашої машини , без вашого відома , знімає паролі, адреси, технічні параметри. А далі той, хто вам послав вірус , одержує повний доступ до вашого комп’ютера й може відслідковувати , які команди ви виконуєте, які тексти набираєте. Природньо, що вслід за бажанням контролювати ваш комп’ютер засекречені програмісти захочуть контролювати й вас самих. Розвиток техніки надасть для цього справді необмежені можливості . Вже в перші роки наступного тисячоліття з’являться ЕОМ, які за швидкістю обробки інформації даних і за інтелектом не поступатимуться людині. Згодом нарощення таких здібностей відбуватиметься в геометричній прогресії. Що ж зможе розумна машина , озброєна навіть сьогоднішніми знаннями про таємниці людської свідомості?
^ 3.4.Забезпечення анонімності в Інтернеті (різні способи)