Лариса Володимирівна Кравчук, старший викладач кафедри методики та психології дошкільної І початкової освіти іппо ку імені Бориса Грінченка Рефлексивно-оцінна складова структури сучасного урок

Вид материала

Урок

Подобный материал:

• Лариса Володимирівна Кравчук, старший викладач кафедри методики та психології дошкільної, 383.94kb.
• Віра Віталіївна Щербак, викладач кафедри теорії та методики дошкільної І початкової, 82.61kb.
• Індивідуальні звіти працівників кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти та виховання, 394.3kb.
• Ольга Володимирівна Дудар, викладач кафедри методики суспільно-гуманітарної освіти, 215.07kb.
• Наукова робота кафедри методики та психології дошкільної І початкової освіти іппо, 80.53kb.
• Людмила Тарасівна Коваленко, ст викладач кафедри методики мов І літератури іппо, 93.26kb.
• Галина Вікторівна Лінчевська, методист нмц громадянського виховання, виховних технологій, 73.04kb.
• Галина Вікторівна Лінчевська, методист нмц громадянського виховання, виховних технологій, 73.76kb.
• Рекомендовано Міністерством освіти І науки України, 170.73kb.
• Олександр феодосійович трухан, викладач кафедри методики соціально-гуманітарної освіти, 148.4kb.

Лариса Володимирівна Кравчук,

старший викладач кафедри

методики та психології

дошкільної і початкової освіти

ІППО КУ імені Бориса Грінченка


Рефлексивно-оцінна складова структури сучасного уроку


Виживає не сильніший і не розумніший,

а той, хто най­краще реагує на зміни,

що від­буваються.

Гордон Драйден


У навчальній практиці підбиття підсумків роботи учнів на уроці найчастіше обмежується запитаннями вчителя на кшталт: „Що ми сьогодні вивчали?”, „Що ми робили на сьогоднішньому уроці?”. У такому разі обсяг і якість виконаної учнями роботи, їхня активність на уроці зазвичай оцінюється із суб’єктивної точки зору.

Ааналіз сучасних підходів до уроку дає право стверджувати, що нині навчання вимагає наявності у структурі уроку рефлективно-оцінної складової. Рефлексія – властивість психіки відбивати свої стани, відносини, переживання, управляти особистісними цінностями. Рефлексія „спрямовує” свідомість людини на власний внутрішній світ. Це допомагає не тільки усвідомити свої вчинки, відносини, конструкти, цінності, але за необхідності їх перебудувати (Л.Д. Дьоміна).

Включення рефлексивно-оцінної складової в урок не тільки сприяє розвитку в дітей рефлексивної діяльності, а й формує в них адекватну оцінку своєї діяльності та самооцінку. Рефлексуючи, дитина порівнює себе вчорашню із собою сьогоднішньою. „Не знав – знаю”, „не розумів – розумію”, „не вмів – умію”, „не міг – можу”, „був – став”, – такими є ключові оцінки результату поглибленої рефлексії власних досягнень і змін. Через рефлексію учень має зрозуміти, які знання він отримав на уроці і навіщо; побачити й оцінити свої досягнення і недоліки та зрозуміти їх причини; визначити межі своєї компетентності, що є необхідною умовою просування вперед.

Своє бачення освітнього значення рефлексії висунув С.Т. Шацький. На його думку, у реальному житті ми запитуємо один одного про те, чого самі не знаємо, але хочемо про це дізнатися. На уроці ж відбувається інакше: педагог зазвичай запитує своїх учнів про те, що сам уже знає (Яка тема уроку? Що вивчали на уроці? Що робили?). У зв’язку з цим виходить штучна, надумана розмова, яка стає нецікавою для співрозмовників. Як говориться, марна витрата часу. Якщо ж учитель змінить ситуацію і запитає учнів про те, що і йому самому невідоме: про утруднення, з якими учні зустрілися на уроці, можливі неприємні відчуття, мотиви, які спонукали їх до роботи, це викличе в учнів цікавість до запитань учителя і своїх відповідей, активізує пізнавальні мотиви навчання, сприятиме кращому засвоєнню предметного змісту уроку.

Пріоритетними в рефлексивно-оцінній складовій уроку мають стати аналіз і оцінка таких показників, як:

• збагачення знань та суб'єктного досвіду дитини;
  
• сформованість навчальної діяльності учнів та індивідуального стилю пізнання;
  
• прояв самостійності, ініціативи й індивідуальності учня, його творчих здібностей.
  

З дітьми варто обговорювати не тільки те, що «ми пізнали» (чим оволоділи), а й те, що сподобалось (не сподобалось) і чому; що вдавалося легко, а в чому відчували утруднення, що хотіли б виконати ще раз, що зробили б по-іншому. Під час оцінювання слід аналізувати не тільки правильність (не­правильність) відповіді, а й самостійність, оригінальність, прагнення учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань. Аналізувати й оцінювати необхідно сам процес роботи над навчальним матеріалом уроку, а не тільки кінцеві результати його засвоєння.

Підсумкова рефлексія може бути як індивідуальною, так і груповою; проводитися у письмовій чи усній формі. Учитель може скористатися методом незакінчених речень:

• На уроці я дізнався... .
  
• На уроці я отримав такі знання ... .
  
• Мені на уроці... .
  
• На уроці я зрозумів, що... .
  
• Ці знання я можу використати в подальшому житті ... .
  
• Я оцінюю свою роботу ... .
  
• У мене ... настрій, тому, що ... .
  

або поставити запитання :

• З яким настроєм, на твою думку, пройшов цей урок?
  
• Що тобі було легко робити на уроці? А що – важко?
  
• Що тобі сподобалося на уроці, а що – ні?
  
• Чого ти навчився на уроці?
  
• Чи справдилися твої очікування від уроку?
  
• Розкажіть про свої досягнення, успіхи на уроці.
  

☼ Учителю на замітку

Якими б не були результати навчальної діяльності учнів на уроці, обов’язково дякуйте дітям за роботу, за співпрацю, за спільні зусилля, за підтримку і допомогу один одному.

Адже в будь-якому разі позитив має переважати над негативом.