Затверджую
| Вид материала | Документы |
- Затверджую затверджую голова Кримського Голова Державної податкової Республіканського, 117.84kb.
- “Затверджую”, 639.38kb.
- Затверджую, 2896.07kb.
- Юрія Федьковича «затверджую», 585.95kb.
- Володимира Даля "затверджую", 183.23kb.
- Затверджую: Проректор з навчальної роботи, 59.36kb.
- «Затверджую», 21.74kb.
- Юрія Федьковича " затверджую, 825.92kb.
- Юрія Федьковича " затверджую, 245.34kb.
- Юрія Федьковича " затверджую, 501.24kb.
3 Соціальний захист громадян США
Американську економічну систему засновано на приватному, вільному підприємництві. Американці високо цінують у людях здатність розраховувати на власні сили. Для багатьох із них це є просто справою честі. У той самий час тим, хто опинився тимчасово або постійно у скрутному становищі, держава пропонує різні форми допомоги. Федеральний уряд встановив загальнонаціональні стандарти, що визначають мінімальний почасовий заробіток і офіційний рівень бідності, він фінансує та організовує такі загальнонаціональні програми, як "Соціальне забезпечення", "Допомога сім'ям з дітьми-утриманцями (АFDC), "Видавання продуктових талонів", "Страховка із безробіття та компенсації працівникам", "Додатковий дохід із соціального забезпечення", "Медичне обслуговування" і "Медична допомога". Ці програми полегшують матеріальні труднощі старих, непрацездатних або тих, хто не може забезпечити себе необхідним харчуванням або медичною допомогою.
У США соціальна допомога виявляється в рамках федеральних і регіональних програм боротьби із бідністю. Її отримують близько 15 відсотків населення, багатодітні та неповні сім'ї, іммігранти, безробітні, інваліди, чиї доходи нижчі за прожитковий мінімум. Форми допомоги можуть бути грошовими (пенсії, соціальна допомога, разові виплати) і натуральні (талони на харчування або придбання продуктів із знижками). Талони виділяються сім'ям, сукупний дохід яких перевищує рівень бідності не більше ніж на 30 відсотків. Безробітні, іммігранти та інваліди мають право на отримання грошової основної (welfare) і додаткової допомоги (supplemental security income, SSI).
Welfare надається тимчасово окремим категоріям населення, SSI призначається в індивідуальному порядку місцевими соцслужбами. Крім того, у США всі громадяни старші 65 років мають право на медичну допомогу за федеральною програмою Medicaid безкоштовно або з великими знижками.
Програма "Медікейд" здійснюється спільно федеральним урядом і урядами штатів і забезпечує фінансування надання медичного обслуговування бідним верствам населення. Умови для отримання допомоги за цією програмою і сам обсяг допомоги значно різняться від штату до штату. "Медікейд" обходиться в 156 мільярдів доларів на рік і є найбільшою програмою надання соціальної допомоги в країні.
Пільги із соціального забезпечення отримують всі громадяни, які легально перебувають у країні. У кожної особи, народженої або яка легально прибула до країни, обов'язково є картка з номером соціального страхування.
Зарплату у США отримують у чеках з відривними талонами, на яких детально пояснюються всі нарахування і відрахування за відпрацьований час. Всі зобов'язані платити податки. Якщо особа працює за наймом, вона платить податок на соціальне забезпечення – 6,2% і на медичну страховку – 1,45%. Роботодавець платить таку ж саму суму – 7,65%. Весь податок (15,3%) йде до податкового управління. Є ліміт на податок на соціальне забезпечення (у 2005 році він становив 5580 доларів). Якщо ж особа займається приватним підприємництвом, вона має платити податок із свого доходу у розмірі 15,3%, але вона може виключати з прибутку певні бізнес-витрати для того, щоб зменшити суму податку (витрати на телефон, бензин тощо).
У США пільги в основному негрошові. Ті, хто отримує пенсію за віком, мають медичну страховку "Медікер". Програма "Медікер" є однією з форм федерального медичного страхування. Вона оплачує значну частку вартості медичного обслуговування осіб старших 65 років, а також інвалідів незалежно від віку. "Медікер" фінансується частково із виплат із податку на соціальне страхування, із внесків, виплачуваних самими одержувачами допомоги, а також із федеральних коштів. Всі одержувачі виплат із соціального страхування автоматично підпадають під програму "Медікер".
На транспорті пенсіонер показує картку "Медікер" і автоматично одержує знижку на проїзд 50,0%. Програма забезпечує медичні потреби осіб, що досягли віку 65 років і старших, незалежно від рівня їх доходу. Дія цієї програми останніми роками стикалася з критикою з боку пенсіонерів: через постійне зростання цін на ліки їм ставало все складніше придбавати їх. В результаті, у 2003 році було внесено доповнення до цієї програми і частку коштів, необхідних для придбання медикаментів, пенсіонерам почав надавати федеральний уряд.
Ті, хто отримує допомогу за програмою для малозабезпечених або у зв'язку із хворобою, теж мають знижку на проїзд – 50,0%. Крім того, малозабезпечені отримують продуктові талони. І ще існує так звана "восьма програма", що допомагає людям з обмеженим доходом оплачувати квартиру, а також спеціальні будинки, квартири в яких спонсоруються з міського бюджету.
У рамках програми Додаткового соціального доходу (SSI) проводяться щомісячні виплати низькооплачуваним і малозабезпеченим особам. Додатковий соціальний доход виплачується особам у віці 65 та більше років або непрацездатним особам. Додатковий соціальний дохід у зв'язку з непрацездатністю виплачується як дорослим, так і дітям. Сама назва цієї програми має на увазі, що таку допомогу призначено для поповнення доходів до певного рівня залежно від місця мешкання. Базова ставка допомоги оплачується федеральним урядом. У деяких штатах передбачено додаткові виплати до цієї суми на розсуд органів управління штату. Зазвичай особи, які отримують SSI, також мають право на отримання "Медікейд", продовольчих талонів та іншої допомоги. Виплати у рамках SSI фінансуються не з Фонду соціального забезпечення, їх розмір не залежить від рівня заробітної плати осіб у минулому. Виплати у рамках SSI фінансуються з бюджетних податкових надходжень і призначено для забезпечення мінімального гарантованого рівня доходів для людей похилого віку і непрацездатних осіб.
У 2007 році федеральну допомогу отримували 7, 3 млн. мешканців США, у тому числі 1,2 млн. – за віком (65 років і старші), 6,1 млн. – сліпих та інвалідів; у 2008 році програма включає 7,46 млн. осіб (1,1 млн. людей похилого віку і 6,36 млн. сліпих та інвалідів). Згідно із розрахунками Адміністрації соціального страхування (SSA), у 2009 році у країні буде в цілому 7,6 млн. клієнтів SSI, з них за віком – 1,1 млн. (на нинішньому рівні) і 6,5 млн. сліпих та інвалідів (збільшення на 2,2%).
У 2008 фінансовому році загальні фонди програми SSI складають $44,5 млрд., у тому числі, на федеральні бенефіти – $41,2 млрд., на штатні надбавки – $0,2 млрд., на інші потреби – $3,1 млрд., куди входять адміністративні витрати, реабілітація інвалідів за програмою "Ticket-to-Work", оплата послуг представників клієнтів, наукові дослідження, аналіз і тестування пропозицій щодо реформуванню програми тощо.
У бюджетному плані на 2009 фінансовий рік закладено збільшення загальних асигнувань на $2,1 млрд. (4,7%) більше, ніж виділено у 2008 році. Велика частка цієї надбавки падає на збільшення федеральної частки бенефіта, що пов'язано з показником COLA3, який щорічно переглядається, а також з очікуваним збільшенням наступного року числа отримувачів допомоги на 145-150 тисяч осіб.
Протягом останніх 35 років уряд проводить щорічно автоматичний перегляд величини пенсій за Social Security і допомоги з програми SSI відповідно до рівня інфляції.
На початку поточного десятиріччя федеральні витрати на подібні програми, у тому числі малозабезпеченим пенсіонерам, інвалідам, сім'ям із дітьми, складали близько 20,0% загальної суми витрат федерального бюджету на допомогу. На програми негрошових видів допомоги припадає 80,0%.
Уряд штату має право виділяти за рахунок свого бюджету допомогу певним групам інвалідів, які не підпадають під федеральні вимоги.
У США певні переваги надаються громадянам, які закінчили несення військової служби або виконання військових обов'язків, що включають такі складові: пенсійне забезпечення осіб, звільнених за віком і вислугою років; пенсії ветеранам з інвалідності внаслідок проходження військової служби; надання допомоги у здобутті цивільної освіти самими військовослужбовцями, а також членами їх сімей; надання позик, страховок на будівництво житла або його ремонт; страхування життя; медичне забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей; психотерапевтична допомога; надання допомоги у працевлаштуванні; виплати допомоги з безробіття після звільнення з військової служби; здійснення професійної реабілітації.
Для забезпечення кожної пільги розроблено програму її надання та виділяються відповідні кошти, які закладаються до бюджету. Наприклад, пенсії з інвалідності, отриманій під час виконання службових обов'язків, виплачуються ветеранам військової служби у рамках програми "Пенсії інвалідів" (з бюджету Міністерства у справах ветеранів). Під категорією "ветеран" мається на увазі військовослужбовець, що прослужив у регулярних військах або їх резервних компонентах не менше 180 днів, а також що брав участь у будь-яких бойових діях, або звільнений зі ЗС із заслугами або у зв'язку з інвалідністю.
Пільгу в отриманні цивільної освіти пов'язано з виплатою грошової допомоги, необхідної для оплати очної або заочної освіти. Для її виконання функціонує єдина програма. При виконанні привілею у медичному забезпеченні всіх ветеранів розділено на три категорії (А, В і С). В основі цієї градації лежить сума щорічного доходу колишніх військовослужбовців. До категорії А належать ветерани – колишні військовополонені; учасники війни у В'єтнамі, що піддалися дії гербіцидів; колишні військовослужбовці, які одержують пенсію не від МО, а від Міністерства у справах ветеранів; інваліди, що втратили працездатність під час виконання службових обов'язків, незалежно від віку. Ця категорія забезпечується безкоштовним лікуванням, а за наявності можливостей – і медичним доглядом вдома. Ветеранам категорії В, що включає інвалідів з річним доходом не вищим 23 000 дол., лікування надається за наявності місць у лікувальних закладах і грошових коштів у бюджеті, що, як правило, виділяються. До категорії С належать ветерани з доходом понад 23 000 дол. Медичні послуги для них надаються із частковою оплатою. У такому ж самому порядку надається лікування і членам сімей колишніх військовослужбовців. Всі вони мають право на пільгове обслуговування у рамках спеціальної програми МО, що належить до страхової медицини. Виконання всіх таких пільг забезпечує достатньо високий рівень життя колишнім військовослужбовцем.
Враховуючи той факт, що на дійсну військову службу в Іраку, Афганістані та інших "гарячих точках" призивається все більше резервістів, президент США підписав Закон "Про надання пільг військовослужбовцям національної гвардії та резерву видів Озброєних Сил", який передбачає розширення фінансової допомоги та гарантій для цієї категорії американських військовослужбовців. Зокрема, законом визначено, що з 10 тис. до 250 тис. доларів збільшується захищена урядом США (від скасування у разі несплати внесків) сума страхування життя резервіста на період його знаходження на дійсній військовій службі. Заборонено виселення резервістів і членів їх сімей під час проходження служби із будинків внаслідок несплати орендної плати за житло, якщо вона не перевищує 2,4 тис. доларів на місяць (раніше ця сума складала 1,2 тис. доларів США). Надалі передбачається щорічний перегляд цієї суми з урахуванням інфляції. Вводиться в дію пільгова програма кредитування резервістів, призваних на дійсну військову службу, із ставкою не більше 6,0%. Передбачено можливість дострокового припинення військовослужбовцям оренди житла та автомобілів без виплати штрафів за переривання договору.
Сім'ї військовослужбовців, які загинули під час виконання службового обов'язку, звільняються від прибуткового податку. Такі ж самі пільги отримали й сім'ї жертв жахливих терактів у Нью-Йорку і Вашингтоні у 2001 р.
Деякими пільгами у США користуються студенти. Так вони мають знижки на оплату проїзду у міському транспорті. Ці знижки залежать від штату і міста, але є скрізь. Наприклад, у місті Портленд штату Мен знижка стандартна – 50,0% на проїзд. Ціни для студентів понижено і при поїздках на літаках або автобусах. Студенти також можуть розраховувати на освітні кредити до 7,5 тисяч доларів на рік, аспіранти – до 54 тисяч доларів на рік із поверненням протягом 10 років. Відсотки за кредитами складають 5-10 відсотків річних. Під час навчання та на протязі першого півроку після закінчення ВНЗу студент не виплачує кредит, а відсотки оплачуються федеральним урядом. Після закінчення навчання виплати для сплати кредиту, наприклад, у 10 тисяч доларів, складуть від 106 до 127 доларів щомісяця.
Наприкінці слід зазначити, що деякі американські фахівці у сфері економічного розвитку виражають сумніви щодо доцільності тотальної монетизації соціальних пільг. Про це вони повідомили російських колег у ході семінару, організованого Агентством міжнародного розвитку США. За їх словами, у США розглядається можливість відмови від грошових виплат і повернення до системи послуг. Особа, яка отримує послуги замість грошових компенсацій, більш захищена – її не можуть пограбувати на вулиці, і члени власної сім'ї не можуть відібрати у неї гроші. Подібні негативні наслідки виплати грошових компенсацій характерні перш за все для мешканців соціально неблагополучних районів американських міст.
5 Порівняльний аналіз пільг, що надаються в Україні, з пільгами, що надаються у країнах пострадянського простору, Європи та США
Існуюча система надання пільг і переваг різним категоріям громадян України вже не в повній мірі відповідає економічній та соціально-політичній ситуації у країні. У теперішній час пільги встановлюються державою з урахуванням заслуг під час захисту Вітчизни, бездоганної військової служби та тривалої добросовісної праці, особам, що постраждали від політичних репресій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та деяким іншим категоріям громадян. При цьому не завжди враховується матеріальне становище осіб, яким надаються пільги.
Проведене дослідження показує, що у світовій практиці існує адресна (грошова) допомога, яка надається переважно за критерієм малозабезпеченості і часто має цільовий характер, та надання пільг у натуральному вигляді.
Для аналізу надання пільг скористуємося класифікацією системи пільг за принциповою ознакою, яка поділяє отримувачів пільг на тих, хто отримує їх за особливі заслуги перед Батьківщиною, за соціальною ознакою та за професійною (службовою) ознакою.
Розглянемо пільги, які надаються за особливі заслуги перед Батьківщиною. Отримувачами цих пільг є переважно громадяни колишнього Радянського Союзу. Основні пільги, які надаються за цією категорією, наведено у Таблиці 3.
Таблиця 3
Пільги за особливі заслуги перед Батьківщиною
| Пільги | Країна | |||
| Україна | Росія | Білорусь | Казахстан | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| + | + | + | СДД* |
| + | + | + | + |
| + | + | + | + |
| + | + | + | СДД* |
| + | + | + | СДД* |
| + | + | + | СДД* |
| + | + | – | + |
| + | + | + | + |
| + | – | – | + |
| Продовження Таблиці 3 | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| + | + | – | + |
| + | + | + | + |
| * СДД – спеціальна державна допомога | ||||
Як видно із Табл.3, переважна більшість пільг, які надаються в Україні за цією принциповою ознакою, притаманна й іншим країнам СНД. Як в Україні, так і у Російській Федерації, Республіці Білорусь та Республіці Казахстан отримувачі пільг за цією ознакою мають право отримувати ліки, технічні засоби соціальної реабілітації, санаторно-курортне лікування безкоштовно або за пільговими цінами; повністю або частково звільняються від сплати за житло, комунальні послуги та електроенергію, також вони мають право на безкоштовний або пільговий проїзд у міському, приміському та міжміському транспорті (у Республіці Білорусь не всі категорії за цією ознакою мають право на безкоштовний проїзд), одноразове безкоштовне встановлення телефону та користування ним безкоштовно або за пільговими цінами. До речі, у Республіці Казахстан для оплати витрат, пов'язаних із утриманням житла, комунальними послугами, отриманням палива, користуванням квартирним телефоном, забезпеченням ліками, проїзду всіма видами транспорту загального користування (крім таксі) пільговикам цієї категорії виплачується спеціальна державна допомога. У Російській Федерації пільгові категорії громадян мають право замість деяких пільг отримувати грошову компенсацію.
Що стосується пільг за соціальною ознакою, то отримувачами пільг за цією ознакою в країнах Європи, США і Латвії у переважній більшості є малозабезпечені громадяни. Тоді як в Україні і країнах СНД рівень доходів отримувачів пільг не враховується. Пільги, що отримують громадяни, які потребують соціального захисту, здебільшого стосуються лікування, проїзду у транспорті, оплати за житло та комунальні послуги, оподаткування. У країнах, що розглядаються у Табл.4, ці пільги надаються у тій чи іншій мірі. Так, в Україні, Білорусі, Іспанії вони надаються у натуральному вигляді, тоді як більшість країн Європи, деякі країни СНД надають грошову допомогу як компенсацію за витрати на оплату цих послуг. У Росії пільгові категорії населення за цією ознакою мають вибирати між соціальним пакетом, до якого входять забезпечення необхідними лікарськими засобами, надання санаторних путівок та безкоштовний проїзд у громадському транспорті, та грошовою компенсацією вартості цих послуг. У переважній більшості країн право на пільговий проїзд надається місцевими органами самоврядування, тому в одній країні вартість пільгового проїзду за регіонами може відрізнятися на декілька відсотків. У деяких країнах за допомогою слід звертатися особисто. Також слід відзначити, що допомога може призначається на обмежений термін (наприклад, у Німеччині), після чого необхідно подавати повторну заяву.
Таблиця 4
Пільги за соціальною ознакою
| Пільги | Країна | ||||||||
| Україна | Росія | Білорусь | Казахстан | Латвія | Польща | Німеччина | Іспанія | США | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| + | +* | + | СДД* | ГД* | + | + | + | + |
| + | + | + | СДД* | – | | | | |
| + | +* | + | СДД* | – | ГД* | АД* | + | |
| + | + | + | СДД* | ГД* | ГД* | АД | + | + |
| + | +* | + | СДД* | + | + | + | + | + |
| + | + | + | + | – | ГД* | | – | |
| + | + | – | + | | ГД* | | + | + |
| | | | | | + | + | | |
| + | + | + | + | + | + | + | + | + |
| * ГД – грошова допомога тільки для громадян, що мають статус малозабезпечених * АД – адресна допомога | |||||||||
Пільги за професійною ознакою в країнах, що розглядаються, надаються переважно військовослужбовцям (Таблиця 5). В Україні і країнах СНД такі пільги надаються також журналістам, вчителям, медикам, які мешкають у сільській місцевості, суддям тощо. Слід зазначити, що внаслідок реформи соціальних пільг у Росії та Казахстані пільги за професійною ознакою були замінено на грошову компенсацію, у Республіці Білорусь останнім часом намітилася тенденція до їх скасування і переходу на виплату адресної грошової допомоги. Військовослужбовці США, країн Європи мають пільги, пов'язані із здобуттям освіти, лікуванням, придбанням житла. У разі відсутності власного житла їм відшкодовуються витрати з найму. Пільги на проїзд надаються в деяких країнах СНД, переважно у разі виконання службових обов'язків. У Франції військовослужбовці мають право на безкоштовний проїзд один раз на місяць. У Казахстані право на пільговий проїзд може надаватися за рішенням місцевих органів самоврядування.
Таблиця 5
Пільги за професійною ознакою
| Пільги за професійною ознакою | Країна | ||||||
| Україна | Росія | Білорусь | Казахстан | Франція | Німеччина | США | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| + | ГК* | + | + | ГК | ГК | + |
| + | ГК | + | | | | |
| Продовження Таблиці 5 | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |
| + | ГК | + | ГК | | | |
| + | ГК | – | ГК | ГК | ГК | + |
| + | ГК | +** | +*** | + | | – |
| + | – | – | – | – | – | – |
| + | | + | | ГК | ГК | + |
| | + | | | + | + | + |
| * грошова компенсація ** надання проїзних документів (квитків) за рахунок коштів відповідних державних органів для виконання службових обов'язків (РБ) *** за рішенням місцевих представницьких органів | |||||||
6 Проведення аналізу щодо можливості застосування в Україні зарубіжного досвіду надання пільг
Удосконалення системи державних соціальних гарантій та пільг має полягати у:
- виробленні загальних мінімальних стандартів і критеріїв встановлення гарантій та пільг:
- поетапному скасуванні таких, що дублюються, та соціально незначних гарантій і пільг, у загальному скороченні кількості пільг і категорій їх отримувачів з метою концентрації матеріальних і фінансових ресурсів для реального надання дієвої допомоги верствам населення, що мають особливі потреби і є незахищеними;
- вирішенні проблеми надання адресної допомоги особам у разі скасування окремих державних гарантій та пільг;
- стимулювання встановлених державних гарантій та пільг, що не вимагають для своєї реалізації додаткового фінансування, а також недержавних пільг і гарантій, спрямованих на здійснення адресної соціальної підтримки окремих груп населення. Тому вивчення зарубіжного досвіду щодо можливості його застосування стосовно надання пільг в Україні дозволило зробити висновки, які з точки зору організаційних та методичних аспектів прийняття та реалізації відповідних рішень є доцільними, а саме:
- удосконалення нормативної бази визначення соціальних стандартів прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, розмір яких дозволить громадянам мати високий рівень доходів (досвід США та індустріально розвинутих країн);
- зміни законодавчого регулювання щодо механізму надання пільг (досвід РФ, Казахстану, Білорусі – надання пільг у готівковій формі за добровільним вибором громадян);
- створення "Єдиної інформаційно-аналітичної системи соціального захисту населення", за допомогою якої можливе зменшення витрат на реалізацію соціальних програм за рахунок автоматизації складових процесів та контролю за наданням і використанням пільг та компенсацій (досвід РФ);
- запровадження електронного соціального паспорта для відповідних категорій осіб та впровадження електронної картки, яка спростить механізм розрахунків та отримання пільги ( досвід РФ, США, країни ЄС);
- створення соціальних програм за професійною ознакою, фінансування яких має відбуватися за рахунок профільних міністерств (досвід США);
- удосконалення системи обліку доходів громадян на місцевому рівні (досвід Латвії);
- перехід від категоріального принципу надання пільг до адресного, створення механізму адресного надання пільг конкретній особі (досвід Франції);
- обґрунтування з метою підвищення адресності пільг та уникнення можливості зловживань, застосування критерію граничного душового доходу домогосподарства при встановленні права на отримання пільги (досвід Латвії);
- створення соціальних програм та спеціальних благодійних фондів для фінансової підтримки молоді (досвід Іспанії, Нідерландів);
- удосконалення податкового законодавства щодо звільнення від податків осіб, які отримують мінімальну заробітну плату (досвід Франції, США, Німеччини та ін.);
- масове охоплення населення страхуванням здоров'я (досвід США, Франції, Німеччини).
Висновки
Головною метою удосконалення системи гарантій, пільг і виплат є формування такої системи, яка повинна забезпечити допомогу сім'ям, що реально мають потребу, та окремим категоріям громадян. При цьому:
головним джерелом доходів для тих, що працюють, має бути оплата праці, а не численні і часто недостатньо обгрунтовані пільги;
соціальні виплати має бути пов'язано з рівнем заробітку, трудовим стажем і розмірами перерахованих страхових внесків;
необхідне посилення страхових принципів у соціальній підтримці громадян.
У перспективі належить реалізувати такі основні шляхи реформування системи соціальних пільг і виплат:
розробка єдиних принципів і критеріїв їх надання за видами;
врахування середньодушового сімейного доходу при призначенні допомоги, що виплачується як соціальна;
законодавче закріплення права на отримання тільки одного, найбільш вигідного для одержувача, виду соціальної допомоги;
проведення поетапної заміни пільг грошовими компенсаціями;
розробка мінімальних державних соціальних стандартів і гарантій, диференційованих з урахуванням особливостей регіонів і надання регіональним органам влади та управління реальних можливостей для їх забезпечення.
Тому проведене вивчення зарубіжного досвіду дає можливість зробити такі висновки:
- у всіх країнах державою, у тій чи іншій мірі, забезпечується функціонування системи надання натуральних пільг пенсіонерам, школярам, інвалідам та іншим категоріям населення;
- в окремих країнах СНД відбувається реформування системи соціальних пільг;
- одним із найважливіших напрямів реформування соціальної політики є надання пільг не тільки у натуральній, але й у грошовій формі;
- у РФ у ході реформування системи соціальних пільг громадян, які мають право на пільги, розподілили на "федеральних" і "регіональних пільговиків".
Із 2005 року всі пільговики отримали соціальний пакет, який включає додаткове лікарське забезпечення і санаторно-курортне лікування, безкоштовний проїзд у міському громадському транспорті або пільговий проїзд у приміському транспорті. Решту пільг замінено на грошові виплати. Розмір виплати залежить від категорії пільговика.
Пільговики мають право вибору – отримувати натуральні пільги або грошову компенсацію. Відмовлятися можна як від всіх пільг відразу, так і від окремих;
- у Республіці Білорусь разом із наданням пільг окремим категоріям населення діє система надання адресної соціальної допомоги, відбувається поступовий перехід від загальних пільг до надання адресної соціальної допомоги.
Право на отримання адресної соціальної допомоги мають всі громадяни (сім'ї), що опинилися у важкій життєвій ситуації, за умов неперевищення їх середньодушового доходу над критерієм нужденності;
- у Республіці Казахстан інвалідам та учасникам війни, іншим категоріям громадян, що потребують соціального захисту, надання натуральних пільг замінено виплатою спеціальної державної допомоги, розмір якої встановлено диференційовано залежно від переліку пільг, що раніше надавалися.
Допомога виплачується з урахуванням зміни розміру місячного розрахункового показника, затверджуваного у законі про республіканський бюджет на відповідний рік.
Виплата допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Місцеві представницькі органи мають право за рахунок коштів відповідних бюджетів надавати додаткові послуги окремим категоріям населення.
Для підтримки найбідніших верств населення державою надається адресна соціальна допомога;
- у Латвії централізованих пільг немає. Пільгами розпоряджається місцева влада. Щороку самоврядування ухвалює рішення про соціальні пільги на наступний рік. У цьому рішенні зазначається, кому надається допомога і в якому обсязі, а також можуть бути введені нові категорії мешканців, які потребують соціального захисту.
На Заході у формах соціальної підтримки населення превалюють грошові компенсації, доплати, допомога. У той самий час і Європа, і США не можуть у повному обсязі відмовитися від пільг;
- у країнах Європі та США деякі категорії населення мають пільги на проїзд, медичне забезпечення, отримання ліків тощо.
У деяких країнах пільги громадянам надають за рахунок приватних компаній та власників.
Переважну більшість привілеїв і пільг для певних груп населення в європейських країнах та США закладено до податкового законодавства.
У країн СНД та в Україні схожі стартові умови на шляху економічної трансформації, а також є ряд загальних чинників, важливих для системи соціального захисту, включаючи високу частку неформального сектора в економіці, початкову нерозвиненість інформаційно-технічної складової соціальних служб тощо. Тому при реформуванні соціальних пільг значну увагу слід приділити саме досвіду країн пострадянського простору.
Перехід від загальних пільг до надання адресної соціальної допомоги – це частка політики, що проводиться у більшості країн СНД стосовно соціального захисту своїх громадян.
При реформуванні системи соціальних виплат і пільг в Україні необхідно враховувати особливості різних груп пільговиків.
Перша група – громадяни, яким за особливі заслуги перед країною доцільно зберегти пільги незалежно від їх середньодушового доходу. До цієї групи належать: Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, повні кавалери ордена Слави, інваліди та учасники Великої Вітчизняної війни, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, особи, що дістали каліцтва та контузії під час захисту конституційного ладу і правопорядку.
Друга група – громадяни, пільги яким слід надавати у вигляді адресної соціальної допомоги залежно від середньодушового доходу та величини прожиткового мінімуму, встановленого Державним бюджетом України. Одержувачами державної соціальної допомоги можуть бути малозабезпечені сім'ї та малозабезпечені самотні громадяни, які з незалежним від них причин мають середньодушовий дохід, нижчий за величину прожиткового мінімуму.
Третя група – особи, що користуються пільгами за професійною ознакою (співробітники міліції, судді, працівники апарату судів, прокурорські працівники, співробітники податкової поліції, посадовці митних органів, а також інші працюючі громадяни, яким пільги з оплати житлово-комунальних, транспортних та інших послуг встановлено у зв'язку із характером їх діяльності). Фінансування подібних пільг має проводитися за рахунок коштів, що виділяються на утримання відповідних міністерств, відомств та організацій.
Безумовно, рішення щодо реформування пільг мають бути зваженими та продуманими. Під час проведення цих заходів основний акцент має бути зроблено на посиленні адресної соціальної підтримки громадян, що дійсно мають в ній потребу.