Зміст

Вид материала

Документы

Содержание Стан дослідження. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Мета і завдання дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження Предметом дисертаційного дослідження Методи дослідження. Наукова новизна дисертації Практичне значення одержаних результатів Апробація результатів дисертації. Структура дисертаційної роботи. Список використаних джерел та літератури Нормативно– правові акти

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

ЗМІСТ

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сьогодні проблемам охорони суміжних прав приділяється значна увага як на національному, так і міжнародному рівнях. Протягом декількох останніх десятиріч були прийняті численні універсальні, регіональні та двосторонні міжнародні договори, спрямовані на захист прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення. Україна, прагнучи наблизити своє національне право до світових стандартів та усвідомлюючи важливість ефективного захисту суміжних прав, не залишилася осторонь цього процесу. Нещодавно вона приєдналася до декількох важливих міжнародних договорів про суміжні права, а саме: Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення 1961 року (далі – “Римська конвенція”); Женевської конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм 1971 року (далі – “Женевська конвенція”); Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми 1996 року (далі – “Договір ВОІВ про виконання та фонограми”). Відповідно до Конституції України приєднання до цих договорів поклало на нашу державу зобов’язання щодо дотримання їх положень та, що не менш важливо, забезпечення їх ефективної дії. Разом з тим національне законодавство у цій сфері містить протиріччя та прогалини, які перешкоджають повністю виконати такі зобов’язання. Виявлення цих неточностей та розробка пропозицій щодо їх подолання і обумовлюють актуальність теми дослідження, адже вирішення цієї проблеми підсилить ефективність дії міжнародних договорів та національного законодавства України про суміжні права.

Крім того, важливим практичним та теоретичним напрямком є приведення чинного законодавства України про суміжні права у відповідність до Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (надалі – “Угода ТРІПС”) та права Європейського Союзу. Актуальність розв’язання цієї проблеми є очевидною, адже це дозволить визначити конкретні заходи, які сприятимуть вступу України в СОТ та ЄС.

Стан дослідження. Проблеми, пов’язані з охороною суміжних прав, досліджувалися багатьма вітчизняними та іноземними вченими. Загальні питання міжнародної охорони суміжних прав вивчалися М.М. Богуславським, Е.П. Гавриловим, В.А. Дозорцевим, Ю.Г. Матвєєвим, І.В. Савельєвою,
О.П. Сергєєвим, а також такими іноземними науковцями, як: M. Вальтер,
Х. Варнер, К. Вінк, П. Геллер, Д. Дрексель, М. Емері, В. Етін, Б. Жуэль-Сендбай, П. Катзенбергер, С. Левінскі, В. Нордеманн, С. Стюарт, П. Хертін та іншими. Серед сучасних українських вчених, які займаються дослідженням проблем авторського права і суміжних прав слід відзначити
А.С. Довгерта, Ю.М. Капіцу, В.Л. Мусіяку, О.А. Підопригору, О.О. Підопригору та ін. Роботи зазначених авторів заклали підґрунтя для вивчення широкого кола напрямків в галузі авторського права і суміжних прав. Хоча вони не присвячуються дослідженню проблем, поставлених в цій дисертаційній роботі, та не завжди торкаються України, їх положення були використані дисертантом при досліджені окремих питань, зокрема – для аналізу міжнародних договорів про суміжні права.

Кількість наукових праць, що безпосередньо стосуються питання вдосконалення законодавства України до рівня основних універсальних міжнародних договорів про суміжні права, є незначною. Передусім це обумовлюється новизною даної проблеми. Переважна більшість робіт в цьому напрямку зосереджена в наукових статтях або окремих розділах монографій (в цьому відношенні слід згадати роботи Г.О. Андрощука, С.О. Довгого,
В.С. Дроб’язка, Р.В. Дроб’язка, Ю.М. Капіци, П.П. Крайнева, О.Д. Святоцького та інших). Зазначені роботи, як правило, вивчають лише окремі аспекти проблем, поставлених в дисертації, або не містять їх ґрунтовного аналізу.

Таким чином, існує необхідність теоретичного дослідження проблем, пов’язаних з вдосконаленням законодавства України про суміжні права до рівня основних універсальних міжнародних договорів про суміжні права.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика даного дослідження відображає продовження одного з напрямів науково-дослідної роботи Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка на тему “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01) і наукового дослідження Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” – № 97132, а також науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин, зокрема, в сфері реформування правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності та кодифікації міжнародного приватного права.

Мета і завдання дослідження. Метою цієї роботи є теоретичне дослідження усієї системи охорони суміжних прав як на міжнародному, так і національному рівнях та розробка пропозицій щодо приведення чинного законодавства України про суміжні права у відповідність до основних універсальних міжнародних договорів про суміжні права, а також до положень Угоди ТРІПС та законодавства ЄС в цій сфері.

Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання:

• провести дослідження сучасної міжнародної охорони суміжних прав, проаналізувати основні універсальні міжнародні договори, на яких базується така охорона, визначити шляхи її подальшого розвитку;
  
• проаналізувати сучасне законодавство України про суміжні права;
  
• провести порівняльний аналіз національного законодавства та міжнародних договорів України про суміжні права, виявити основні протиріччя національного законодавства з цими договорами та запропонувати шляхи їх подолання;
  
• розробити інші заходи, необхідні для забезпечення ефективної дії міжнародних договорів про суміжні права в Україні;
  
• проаналізувати положення Угоди ТРІПС та законодавство ЄС про суміжні права;
  
• провести порівняльний аналіз національного законодавства про суміжні права з положеннями відповідних директив ЄС та Угоди ТРІПС, виявити основні протиріччя та розробити на цій основі пропозиції щодо приведення національного законодавства України про суміжні права у відповідність до Угоди ТРІПС та законодавства ЄС.
  

Об’єктом дисертаційного дослідження є правові відносини щодо охорони прав суб’єктів суміжних прав у світі і в Україні, які регулюються основними універсальними міжнародними договорами про суміжні права та національним правом України. При цьому для цілей дисертаційної роботи розглядалися такі основні універсальні міжнародні договори про суміжні права: Римська та Женевська конвенції, Договір ВОІВ про виконання і фонограми та Угода ТРІПС.

Предметом дисертаційного дослідження є норми універсальних міжнародних договорів, директив ЄС, угоди ТРІПС та національного законодавства, що стосуються суміжних прав, та практика їх застосування.

Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертаційної роботи було використано комплекс методів дослідження, які застосовуються в сучасній юридичній науці. В роботі використані діалектичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, формально-логічний методи дослідження, а також метод системного аналізу. За допомогою діалектичного методу вивчався розвиток міжнародної охорони суміжних прав, законодавства України про суміжні права, а також відповідних директив ЄС та Угоди ТРІПС. Порівняльно-правовий метод та метод системного аналізу широко застосовувалися при детальному вивченні та порівнянні положень національного законодавства, міжнародних договорів України, законодавства ЄС та Угоди ТРІПС про суміжні права, що також дозволило чітко визначити основні невідповідності ним правового регулювання суміжних прав в Україні. За допомогою формально-юридичного методу вивчалися тексти відповідних міжнародних договорів та нормативно-правові акти України. Для визначення основних понять суміжних прав застосовувався формально-логічний метод.

Емпіричною базою дослідження є основні міжнародні договори про суміжні права, а саме: Римська та Женевська конвенції, Договір ВОІВ про виконання і фонограми, Угода ТРІПС та Директиви ЄС про суміжні права. В роботі також була проаналізована значна кількість нормативно-правових актів чинного законодавства України, які стосуються суміжних прав.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше у вітчизняному правознавстві було проведено комплексне дослідження та порівняння національного законодавства та міжнародних договорів України про суміжні права, а також положень Угоди ТРІПС та законодавства ЄС в цій сфері. В результаті порівняння національного законодавства з нормами зазначених договорів та відповідних директив ЄС були розроблені пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України про суміжні права. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в наступних положеннях, що виносяться на захист:

• запропоновано теоретичний підхід щодо подальшого розвитку міжнародної охорони суміжних прав, який полягає: у розробці та прийнятті основоположного міжнародного договору про суміжні права, в якому мають бути враховані та усунені основні недоліки сучасної міжнародної охорони суміжних прав; в укладенні низки спеціальних універсальних, регіональних та двосторонніх міжнародних договорів щодо розширення та конкретизації положень основоположного договору; в приведенні національного законодавства у відповідність з положеннями зазначених договорів; у встановленні ефективних заходів правового забезпечення тощо;
  
• вперше запропоновано поширити дію матеріальних положень, встановлених міжнародними договорам України про суміжні права, на суб’єктів суміжних прав нашої країни;
  
• висунуто пропозицію щодо створення спеціалізованої організації, основною метою якої має стати захист суміжних прав вітчизняних суб’єктів за кордоном; визначено основні функції такої організації;
  
• розроблено механізм підвищення ефективності законодавства України про суміжні права, спрямований на притягнення до відповідальності будь-яких порушників суміжних прав з метою негайного припинення їх протиправних дій, відшкодування заподіяних збитків та застосування санкції до таких порушників; одним з основних елементів такого механізму має стати цивільно-правовий захист суміжних прав, для ефективності якого має бути впроваджений комплекс спеціальних заходів;
  
• Виявлено основні протиріччя чинного законодавства України про суміжні права з положеннями Угоди ТРІПС та директив ЄС і запропоновано шляхи їх подолання з метою: забезпечення конфіденційності під час судових справ; встановлення прав відповідача бути негайно повідомленим про застосування тимчасових заходів; визначення критеріїв, за яких позивач має право вимагати застосування тимчасових заходів, та встановлення його відповідальності в разі необґрунтованого застосування цих заходів; зниження максимальних строків застосування прикордонних заходів; встановлення правила de minimis тощо;
  
• Визначено основні напрямки наближення національного законодавства до положень директив ЄС про суміжні права зокрема: внесення до переліку суб’єктів суміжних прав продюсерів аудіовізуальних творів і чітке визначення їх майнові права; встановлення контролю над додержанням суміжних прав при здійсненні ретрансляції програм, що надходять з країн ЄС; додання норм про права на кабельну ретрансляцію та визначення відповідальності за створення перешкод під час переговорів по укладенню угод про надання дозволу на таку ретрансляцію; збільшення строків охорони прав виконавців та визначення відповідних строків для продюсерів аудіовізуальних творів; передбачення виключення щодо тимчасових дій, пов’язаних з некомерційним відтворенням, яке є короткотривалим і другорядним тощо.
  

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в діяльності державних органів, компетентних щодо приведення національного законодавства про суміжні права у відповідність до міжнародних договорів України, директив ЄС і положень Угоди ТРІПС про суміжні права (а саме, в роботі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Державного департаменту інтелектуальної власності, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державної митної служби України тощо). Результати роботи також можуть бути використані в судовій практиці, а також в роботі правозахисних організацій в галузі авторського права та суміжних прав.

Результати проведеного дослідження можуть бути застосовані для удосконалення чинного законодавства України про суміжні права.

Крім того, матеріали та результати цієї дисертаційної роботи можуть бути використані у навчальному процесі вищих навчальних закладів України для підготовки підручників, посібників тощо при вивчені курсів “Цивільне право”, “Міжнародне приватне право”, “Право інтелектуальної власності”, “Міжнародне авторське право”.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі міжнародного приватного та митного права, де проводилося її обговорення та рецензування. Наукові висновки дисертації пройшли апробацію на всеукраїнській конференції “Міжнародний бізнес: адоптація до зовнішнього середовища” (Київ, 10-11 жовтня 2002 р., тези доповіді надруковані у фаховому науковому виданні), під час проведення семінару на кафедрі міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин на тему “Основні положення Цивільного кодексу” (Київ, 28 жовтня 2003 р.) та на конференції, що проводилася ЄС/ТАСІС і ОЕСР на тему: “Правові умови для ведення бізнесу в Україні” (Київ, 19 травня 2004 р.). Отримані результати використовувалися автором при проведенні занять з курсу “Міжнародне авторське право” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.

Структура дисертаційної роботи. Відповідно до мети, задач, предмету та методів дослідження обрано структуру дисертації, що містить вступ, три розділи, які об’єднують сімнадцять підрозділів, висновки до кожного розділу та до всієї дисертаційної роботи, один додаток, а також бібліографію. Загальний обсяг дисертації – 222 сторінки, бібліографія викладена на 23 сторінках (обсяг – 235 джерел).

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php