Ога в закладах освіти визначається виконанням поставлених завдань, що відповідають основним напрямам роботи, серед яких є робота з учнями, педагогами І батьками
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки україни, 44.73kb.
- За спеціальністю 02030102 (спеціаліст),, 60.13kb.
- Гадяцький районний центр практичної психології І соціальної роботи робота практичного, 422.53kb.
- Створення інтегрованих програм навчання І наукових досліджень, 576.04kb.
- Робота з обдарованими учнями, 289.96kb.
- Ки життєдіяльності педагогічних працівників навчальних закладів, що проводять інструктажі, 19.64kb.
- Лектуальну культуру, визначають пріоритетні напрями науки й освіти, серед яких підготовка, 249.04kb.
- План роботи методичного об’єднання вчителів початкових класів на 2008 2009, 55.53kb.
- Луганський державний педагогічний університет імені, 1847.95kb.
- Підсумки методичної роботи в початковій школі за 2010-2011, 172.37kb.
Н.В.Андріяшина (Київ)
УСПІШНІСТЬ РОБОТИ
ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ УЧНІВ.
Успішність діяльності практичного психолога в закладах освіти визначається виконанням поставлених завдань, що відповідають основним напрямам роботи, серед яких є робота з учнями, педагогами і батьками.
Досвід шкільної практики показує, що серед вказаних напрямів провідна роль належить роботі з учнями, де психолог працює у напрямі діагностики та корекції поведінки школяра, проводить просвітницьку та профорієнтаційну роботу у груповій та індивідуальній формах. Роботі з педколективом приділяється менше часу, а з батьками зустрічаються переважно вчителі на батьківських зборах. Отже, психолог не надає належної уваги батьківському вихованню, мало часу приділяє зустрічам з батьками учнів, а це частково пояснює складність процесу виховання і розвитку особистості школяра.
Сучасні соціально-економічні зміни суспільства призвели до того, що зайнятість батьків суттєво збільшилася, вони багато часу проводять на роботі і менше часу залишається для того, щоб приділяти увагу дітям. В результаті батьки переживають почуття провини, яке часто компенсують матеріальними благами, але це не знімає з них відповідальності за виховання і благополуччя дітей. В результаті виникаючі проблеми психологічного характеру з дітьми часто перекладаються на школу.
Питання виховання та гармонійного розвитку підростаючої особистості вимагає аналізу існуючих наукових теорій та положень. Тому метою нашого дослідження стало теоретичне обґрунтування батьківського виховання, взаємодії сім’ї та школи, а також вивчення ролі психолога у допомозі батькам виховувати учня.
За даними наукових досліджень сім’я в умовах кризового розвитку суспільства поставлена в ситуацію конфлікту та непорозуміння між батьками і дітьми, а повноцінний розвиток підростаючої особистості можливий лише за умови взаєморозуміння дітей та батьків. Для вирішення такої проблеми долучається школа, де педагоги і психологи використовують методи оптимізації стосунків учнів та баків.
Психологія становлення особистості дитини в сім’ї відбувається через її емоційний, соціальний розвиток, на що суттєво впливають дитячо-батьківські відносини, а саме психологічний клімат в сім’ї, взаємовідносини батьків та стосунки дитини з іншими членами сім’ї. Дитячо-батьківські відносини є провідним чинником психічного здоров’я дитини, формування особистісних особливостей, соціальної адаптації в школі, розвитку емоційності та емпатії. Сім’я може і негативно впливати на формування особистості дитини через негативний приклад спілкування батьків між собою, їх агресивність, негативізм, маніпуляцію, гіперопіку дитини чи байдужість.
Питання взаємодії сім’ї та школи завжди було актуальним для педагогів і психологів. Воно має своє відображення в роботах К.Д.Ушинського, Л.С.Виготського, П.П.Блонського, А.С.Макаренка, В.А.Сухомлинського, А.Дістерверга, Г.Сковороди та інших відомих вчених.
А.С.Макаренко писав про важливість виховання дитини в сім’ї і реалізував свої ідеї так, щоб особливості комунних стосунків нагадували сімейні стосунки. Також основу виховання учня він вбачав у двох аспектах, де першим є навчання батьків правильно виховувати своїх дітей, а другим є знаходження методів взаємодії сім’ї та школи. У такій взаємодії вчений категорично відмовлявся від просвітницької діяльності батьків і вважав цей метод не результативним. Натомість він пропонував відшуковувати шляхи та методи створення благоприємної емоційної атмосфери, яку і вважав основою розвитку дитини.
В.А.Сухомлинський серед ряду психолого-педагогічних проблем виділяв аспект сімейно-шкільної взаємодії як провідний у становленні особистості.
Виховання дитини в сім’ї та процес її подальшого розвитку також аналізувала В.Сатир. У процесі виховання на перший план вона ставила стосунки в сім’ї, взаємини між батьками, які в подальшому визначають поведінку дитини. Аналогічної думки притримувався Ф.Гальтон. Як і В.Сатир, вивчаючи типологію сім’ї, він визначав домінуючий вплив внутрісімейної психологічної атмосфери на формування особистості дитини, а також вважав це фактором розвитку здібностей дитини, інтелекту, комунікації тощо.
Сімейною терапією та вихованням батьків з метою впливу на дитину займався відомий вчений А.Адлер. Він розробив критерії, принципи виховання батьків, а також вказував, що взаємоповага, сімейна атмосфера, її цінності є основними в такому напрямку.
Проблема виховання дітей має своє висвітлення в теорії біхевіоризму Уотсона і Скіннера. Вони розробили програми ознайомлення батьків з теоретичними положеннями, основними термінами, для допомоги батькам в управлінні власною поведінкою, вироблення в них навичок та методів виховання. К.Роджерс у процесі виховання дитини робив акцент на створенні умов для самовираження і самостійності дитини, що, на його думку, призводить до гармонійного розвитку особистості.
Спираючись на проаналізовані теорії взаємодії сім'ї та школи ми провели анкетування батьків учнів, що стосувалося їх знань і вмінь виховання, а також необхідності роботи з психологом. Результати опитування показали, що майже всі батьки мають лише загальне уявлення про виховання і розвиток дитини, більшість з них переконані в тому, що вміють виховувати, значна частина опитуваних доводить знання психології своєї дитини, проте майже всі висловили потребу у допомозі психолога щодо формування особистості учня.
Отже, одержані дані підтверджують необхідність перебудови діяльності психолога у напрямку активізації роботи з батьками, а саме організації просвітницької роботи, застосування активних методів у формі психологічного тренінгу з колективом батьків, так як ці фактори підвищують успішність роботи шкільного психолога з батьками учнів.
Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологи./ А.М.Боковиков (пер. с нем.) М., 1995.-296с.
- Хямяляйнен Ю. Воспитание родителей: Концепции, направления и перспективы.-М., Просвещение,1993 -112с.
- Титаренко В.Я. Сім’я и формирование личности. –М.:Мысль, 1987.-351с.