Робота з обдарованими учнями

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

На сучасному етапі розвитку освіти в Укра­їні, коли проходять глибинні державотворчі процеси, що охоплюють соціальну та еко­номічну сферу, відбувається пошук нових засобів і методів формування творчої осо­бистості, творця здатного до самостійної поведінки і дії, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення. Це актуальне завдання вирішується педагогами завдяки використанню нових педагогічних технологій в своїй діяльності.

Сучасний стан розвитку суспільства міцно пов'язаний із проектною культурою, яка проходить в сфери матеріального вироб­ництва, науку, мистецтво; систему соціаль­них взаємовідносин, суспільну свідомість людини тощо.

Одним із системо утворюючих підходів, який дозволяє формувати особистість сучасного школяра, є проектна діяльність, яку можна розглядувати як самостійну структурну оди­ницю навчально-виховного процесу.

Проектна діяльність особистості, що необ­хідна суспільству майбутнього і сьогоденню, виробляється в процесі виконання урочних та позаурочних проектів.

Проектна діяльність дозволяє учням:

• вивчати не тільки засоби, але й способи конкретної діяльності;
  
• розвивати пізнавальні навички учнів та вміння самостійно конструювати свої знання;
  
• розвивати критичне та творче мислення;
  
• розвивати вміння орієнтуватися в ін­формаційному просторі;
  
• організувати змістовне проведення позаурочного часу;
  
• усвідомлювати де і яким чином вона може бути використана на практиці.
  

Виконання учнівських проектів—це складна самостійна діяльність учнів під керівництвом вчителя. Позиція вчителя під час реалізації методу проекту на практиці переходить із носія готових знань до перетворення в ор­ганізатора пізнавальної, дослідницької ді­яльності своїх учнів.

Змінюючи психологічний-клімат в класі, вчитель переорієнтує свою виховну ро­боту і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Таким чином, організовуючи проектну ді­яльність учнів в умовах сучасної школи, вчитель повинен досконало знати основи проектної технології та дотримуватися ви­мог щодо виконання, оцінювання і захисту учнівських проектів.


ЩО ТАКЕ МЕТОД ПРОЕКТІВ?

Останнім часом наприкінці XX століття та на початку XXI століття в педагогіці значну увагу приділяють методу проектів.

Для того щоб розібратися в поняттях «про­ект», «проектна діяльність», «метод про­екту» необхідно звернутися до історії пе­дагогіки.

В основі методу проектів лежать ідеї Джона Дьюї, який створив концепцію прагматич­ного навчання. В основі цієї ідеї концепції є методи, що забезпечують власні відкриття тих, хто навчає і вчиться, та які орієнтовані на на­укове дослідження як зразок створення стратегії навчання межах гуманістичного напрямку філософи в педагогічних погля­дах та експериментальних роботах Джона Дьюї започатковані ідеї побудови навчання на активній основі через доцільно-моти­вовану діяльність учня у співвідношенні з його особисто-визначеним інтересом. Надзвичайно важливо було показати ди­тині її особисту зацікавленість у здобутті цих знань, де і яким чином вони можуть їй знадобитись у житті.

У центрі освітньої філософії Дьюї ставить поняття дослідження, інтегрованого по­шук, як засобу і

як мету. Дьюї був прихильником використання дослідження як методу самокорекції, експериментальної перевірка гіпотез, створених на основі вже наявного в людини досвіду. Ідеї Дж. Дьюї знайшли продовження у пра­цях учня і послідовника У. X. Кілпатріка. Він запропонував побудувати навчання на активній основі в процесі пошукової діяльності, спрямованої на розв'язання кон­кретної практичної проблеми (соціальної, побутової, виробничої). Основним мотивом такої діяльності для тих, хто вчиться, стає не стільки сам процес пізнання, скільки допомога розв'язати конкретну проблему, розробити необхідні рекомендації, що бу­дуть використані на практиці.

При цьому цінність цієї діяльності визна­чається освітнім, розвивальним і виховним потенціалом, тобто можливістю залучити учнів, до найрізноманітніших видів діяль­ності. Це забезпечує не лише розширення їхнього кругозору, життєвого досвіду, але й оволодіння різними способами творчої, дослідницької діяльності.

На початку минулого століття метод про­ектів став одним із найбільш популярним у вітчизняній освіті серед методів навчання. Ідеї проектного навчання в Росії виникли одночасно із розробками американських педагогів. Приміром, під керівництвом С. Т. Шатського у 1905 році була органі­зована невелика група працівників, які ви­користовували проектні методи в практиці викладання.

У 1920-х роках всі переваги і недоліки за­стосування даного методу знайшли своє від­ображення в ідеях та досвіді В. Н. Шульгіна. Його «теорія вимирання школи» будувалась не скільки навчанням за програмою, інте­ресами учнів, скільки потребами навколиш­нього життя. Результати роботи за методом проектів були господарськими, виробничими, політичними, культурно-освітніми. Використання такого методу змінювало форми навчальної роботи із класноурочної на лабораторну, бригадну.

Н. К. Крупська вважала, що метод проектів привчав дітей до планової роботи, розвивав ініціативу, вміння зважувати обставини, привчав до самостійності, розширював сферу інтересів, вчив спостерігати, пере­віряти себе в роботі тощо.

Але надмірне захоплення методом про­ектів переважало класно-урочну систему. Введення цього методу було не продума­но і не послідовним, тому рішенням ЦК ВКП(б) у 1931 році метод було засуджено і заборонено.

В зарубіжних школах США, Великобри­танії, Бельгії, Ізраїлі, Фінляндії, Германії, Італії, Бразилії, Нідерландах метод проектів достатньо розвивався. .

Але відгуки проектної діяльності з'явилися у 30—50-ті роки. Фронтальна організація за­нять у вітчизняній школі залишилась основною і у 40-х роках метод проектів заявив про себе у мистецтві дизайну (малюнок, про­ект); У 60-х роках у працях Л. П. Арістової, М. О. Данилова, Б. П. Єсипова з'явився інтерес до групової форми навчання, ви­вчення проблеми пізнавальної активності та самостійності . У 70-ті роки важливий напрям досліджень

О. М. Олексюка, Ю. К. Бабанського,І. Я. Лернера, X. Й. Діймете був пов'яза­ний з навчально-пізнавальною діяльні­стю учнів в умовах колективної, групової, індивідуальної роботи в класі. З'явились дослідження В. К. Дьяченка, В. В. Котова, Т. О. Цукермана, О. Г. Ярошенка, які були пов'язані загальними принципами організації групової навчальної діяльності.

«Табу» на проектну діяльність у вітчизня­ній школі існувало до 90-х років минулого століття, а з навчального процесу було ви­лучено все цінне, що мав цей метод.

В наш час проектна діяльність все більше привертає увагу вітчизняних педагогів, як одна із активних форм розвитку пі­знавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орі­єнтуватися в інформаційному просторі, практично мислити.

Для того, щоб розпочати роботу над про­ектом і зрозуміти сутність проектної ді­яльності розглянемо детально поняття «проект — проектна діяльність — метод проекту».

В основі слова «проект» лежить декілька значень:

• розроблений план споруди, виготов­лення реконструкції чогось;
  
• попередній текст документа, задум чогось;
  
• певна організація великих та відносно самостійних починань;
  
• форма побудови цілеспрямованої ді­яльності.
  

Проект же в школі припускав «конструк­цію», тобто конструювання моделей будинків, залізниць, виготовлення машин і т. д.

Пізніше, у XIX столітті, були визначені ще дві моделі методу проектів, що використо­вуються і сьогодні.

Перша, більш рання модель Вудворта, при­пускає, що учні спочатку вивчають матері­али, набувають знань і навичок, які їм зна­добляться для конструювання проектів.^;

Друга, більш сучасна модель Річардса, при­пускає «занурення» у проблему, ЇЇ фунда­ментальне дослідження.

Сьогодні існує безліч трактувань поняття «проектування».

За визначенням Дж.Джонса проект— «про­цес, який дає початок змінам у штучному середовищі».

/. Чечель відзначає, що проект — це бу­квально «кинутий вперед», тобто прототип, прообраз будь-якого об'єкта, виду діяльності, а проектування перетворюється на процес створення проекту.

/. Слободчиков розглядає проектуван­ня як механізм розвитку освіти — вищу форму інноваційної діяльності в освіті, яка не зводиться ні до оновлення, ні до нововведення.

Є. С. Полат пояснює проект як об'єднану навчально-пізнавальну творчу діяльність учнів-партнерів, які мають спільну про­блему, мету, способи діяльності, узгодженні методи, спрямовані на досягнення загаль­ного результату сумісної діяльності.

Проектування в освіті — це процес ство­рення нових форм спільності педагогів, учнів, педагогічної громадськості, нового змісту та технологій освіти, нових способів і технік педагогічної діяльності та мислен­ня. Предметом проектування є створення умов розвитку освіти в цілому, переходу ЇЇ з одного стану в інший.

Дослідження доводять, що виконуючи проект суб'єкт навчання розвиває:

• операції мислення;
  
• навички пошуку інформації;
  
• аналіз, експериментування;
  
• прийняття рішення;
  
• вміння самостійної роботи та роботи в групах;
  
• навички застосування та поглиблення знань;
  

• творчість, активність, ініціативу тощо.

Разом із поняттям «проект» певною мірою використовуються поняття «проектна ді­яльність», «творча проектна діяльність», «проектне навчання».

Проектна діяльність розглядається як частина навчальної діяльності, що включає ціннісно -орієнтаційну, перетворюючу, творчу та практичну діяльності. Вона несе в собі всі якості діяльності, тому в її структурі можна виділити такі компоненти:

МОТИВ — МЕТА -СПОСОБИ — ЗАСОБИ - ПРЕДМЕТ - РЕЗУЛЬТАТ.

Інша версія говорить, що:

проектна діяльність — це така діяльність, при якій під керівництвом та за підтримки вчителя здійснюється активна творча само­діяльність учня в процесі навчання;

практичне навчання — за визначеннями Т. Є. Бацаєва — це можливість для кож­ного школяра безперервно та послідовно розвиватися та вчитися на шляхах засвоєння таких цінностей, як майстерність, інтелектуальність та творчі здібності.

Дослідження доводить, що творча проектна діяльність:

• формує навички самостійної орієнтації у навчальній, науково-методичній та довідковій літературі, вчить здобувати необхідну інформацію самостійно;
  
• активно розвиває в учнів основні види мислення;
  
• сприяє їх психічному розвитку, зберігає та підсилює в учнів, намагання створювати, творити;
  
• зміцнює емоційно-вольову сферу уч­нів;
  
• сприяє розвитку інтелектуальних здіб­ностей, вчить мислити від абстрактного до конкретного;
  

• залучає учнів до реальної самоосвіти;
  

• сприяє інтеріоризації (запредмечування), тобто переходу від зовнішніх дій до внутрішніх дій (їх трансформацію);
  
• допомагає учневі усвідомлювати себе творцем своєї діяльності;
  
• посилює позитивну мотивацію учня, бо проект обирається та реалізується на основі власних інтересів, потреб та можливостей;
  

• формує творче, системне мислення;
  

• привчає учнів до цілей складаючої діяльності, яка є головним компонентом перетворення інформації, енергії, самого себе;
  
• сприяє формуванню культури ділового спілкування, умінню аргументовано
  захищати свої Позиції;
  
• посилює уяву, яка є значним стимулом для народження нових ідей, пошуку та
  

синтезу як основи інноваційного мис­лення;

оформлює внутрішній план ідей та ре­алізує його на практиці тощо.

Поняття «метод проектів» має в науковій літературі декілька визначень.

Метод проектів — означає спосіб організації пізнавально-трудової діяльності учнів, що передбачає визначення потреб людини, проектування продукту праці відповідно до цих потреб, виготовлення чи надання послуги, оцінку якості, визначення реаль­ного попиту на ринку товарів, він розвиває у школярів здатність постійно та самостійно оволодіти новими видами робіт. -

Ще одне визначення методу проекту у вітчиз­няних дослідників має такий вигляд:

це система навчання, за якою учні набу­вають знання, уміння і навички у процесі, планування та виконання практичних завдань-проектів, що постійно ускладнюють­ся. Під час роботи за метод проектів чіль­не місце посідає самостійність, активність, ініціативність та захопленість учнів.

В основу методу покладено ідею здійснення навчання на активній основі через само­стійну і практичну діяльність учнів, з ура­хуванням їхніх особистих інтересів.

За визначенням Є. С. Палата, метод проектів

є тим методом, в основі якого лежить роз­виток пізнавальних, творчих навичок учнів, умінь самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати своє критичне мислення. Метод проектів завжди передбачає вирішення про­блеми, з одного боку, використання різних методів, з іншого — інтегрування знань, \умінь з різних галузей науки, технології. .

На думку А. І. Лебедєва, метод проектів — це сукупність певних дій, документів, попе­редніх текстів; задум для створення реаль­ного об'єкта, предмета; створення різного роду теоретичного продукту; це творча ді­яльність.

Метод проектів на сьогодні — один із най­більш розповсюджених видів дослідницької роботи школярів. У шкільній освіті проект­ний метод, розглядається як альтернатива класно-урочної системи.

Метод проектів — це педагогічна технологія, орієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування до набуття нових (інколи і шляхом самоосвіти).

Активна участь школяра у створенні тих чи інших проектів дає йому можливість оволо­діти новими засобами людської діяльності в культурному середовищі, дозволяє формувати деякі особисті якості, які роз­виваються лише в діяльності і не можуть бути засвоєні вербально.

У першу чергу це відноситься до групових проектів, коли працює невеликий колектив і в процесі його спільної діяльності з'явля­ється спільний продукт. До таких якостей можна в першу чергу віднести уміння пра­цювати в колективі, брати відповідальність, аналізувати результати діяльності.

Тому метод проектів — це корисна альтер­натива в класно-урочній системі, але це не повинно витіснити її і стати панацеєю.

Спеціалісти, які мають великий досвід із використанням методу проекту, вважають, що його потрібно використовувати як допов­нення до інших видів прямого або непря­мого навчання, як засіб прискореного росту і в особистому плані, і в академічному.

СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Для того, щоб зрозуміти сутність проектної діяльності, необхідно знати, що проекту­вання є виміром культури, яка розгляда­ється в якості основи гармонічної взаємодії людини з природою, суспільством, світом. Проектність пронизує всі галузі нашого життя і стає значною вирішальною рисою мислення сучасних учнів. Саме проектність є однією із найважливіших ознак сучасної культури, пов'язаної з творчою діяльністю людини, з наукою, мистецтвом, психоло­гією тощо.

Навчання проектуванню є способом фор­мування проектного способу взаємодії із світом і необхідністю формування у шко­лярів навичок проектної діяльності, що обумовлена сучасним етапом розвитку суспільства і виробництва.

Сутність поняття «проектна діяльність» пов'язана з такими науковими поняттями, як «проект», «діяльність», «творчість» та міцно пов'язана із педагогічною та психо­логічною наукою.

Процес створення проекту має назву—про­ектування.

Проектна діяльність — це процес ство­рення нового, раніше не існуючого об'єк­та, процес пошуку всебічно узгоджених складних рішень та створення і розвиток деяких об'єктів.

Проектування Завжди направлене на ство­рення об'єктивно і суб'єктивно нового цінного продукту, який потім втілюється в реальне життя.

Робота над проектом—практика особистісно орієнтовного навчання, коли в процесі конкретної праці учня/на основі його віль­ного вибору, з урахуванням його інтересів отримується конкретний результат.

Головним девізом проектної діяльності школяра є: «Все, що я пізнаю, я знаю для чого це мені треба і де я можу ці знання за­стосовувати».

Для педагога це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Проектування орієнтовні перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуаль­ну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізку часу.

Технологія проектування передбачає роз­в'язання учнем (або групою) якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, за­собів навчання, а з другого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техні­ки, творчості.

З боку вчителя проектна технологія перед­бачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Метою проектування для вчителя є створен­ня таких умов під час навчально-виховного процесу, за яких його результатом є індиві­дуальний досвід проектної діяльності учня, його продуктивна діяльність.

Продуктивна діяльність перш за все є плід­ною для освіти. Вона є індивідуальною (парною, груповою) дією, в результаті якої створюється корисний, практично цінний матеріал.

Отже, під час використання проектної тех­нології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних, розвивальних за­вдань, а саме:

• розвиваються пізнавальні навички учнів;
  
• формуються вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі;
  
• активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації.
  

Основними завданнями вчителя є:

1. Не лише передати учням силу тих чи інших знань, а навички здобувати ці знання самостійно та вміння самостійно застосовувати їх для розв'язання нових пізнавальних і практичних завдань.
   
2. Сприяти учневі у здобутті комунікативних навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всі­ які соціальні ролі (лідера, виконавця посередника тощо).
   
3. Різноманітне коло спілкування дітей, знайомство з іншими культурами, різ­ ними точками зору на одну проблему.
   
4. Прищепити учням уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізу­вати з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.
   

Для того, щоб розпочати проектну діяль­ність, вчитель повинен знати основні ви­моги щодо її організації.

Вимоги до організації проектної діяльності в позаурочний час:

1. Наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, до­слідницького пошуку для її розв'язання (наприклад, дослідження демографіч­ної проблеми у різних регіонах світу; проблема впливу кислотних дощів на довкілля тощо);

2.. Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів (наприклад, доповідь у відповідні служби про демографічний стан певного регіо­ну, фактори, що впливають на цей стан, тенденції, що простежуються у розвитку.

цієї проблеми, спільний випуск газети, альманаху з репортажами з місця подій);

3. Самостійна (індивідуальна, парна, гру­пова) діяльність учнів;
   
4. Структурування змістової частини про­екту (із зазначенням поетапних резуль­татів);
   
5. Використання дослідницьких методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, що випливають з неї, висуван­ня гіпотези їх розв'язання, обговорен­ня методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, висновки.
   

Ознака	Типи проектів
За методом чи видом діяльності, домінуючим в проекті	дослідницькі, творчі, пригод­ницькі, рольово-ігрові, практико-орієнтовні, інформаційні
За видом координації проекту	безпосередній (гнучкий, жор­сткий), прихований (неявний, імітуючий) учасника проекту
За характе­ром контак­тів	внутрішній (локальний), регіональний, міжнародний
За кількістю учасників	персональний, парний, груповий
За часом проведення	короткостроковий, довгостро­ковий, епізодичний
За змістов­ним аспек­том проекту	літературні, природничо-на­укові, екологічні, мовні (лінг­вістичні), культурологічні (країнознавчі), рольово-ігро­ві, спортивні, географічні, іс­торичні, музичні

Особливості проектів за методом та видом діяльності

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначеної мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, про­думаності методів, у тому числі експери­ментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці до­слідження і мають відповідну структуру: визначення теми дослідження, аргумен­тації її актуальності, визначення предмета й об'єкта, завдань і методів, визначення методології дослідження, висунення гіпотез розв'язання проблемні намічання шляхів її розв'язання/

Творчі проекти не мають детально опра­цьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись кінцевому результату, прийнятій групою логіці спільній діяльності, інтересам учасників проекту. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результати і форму їх представлення — рукописний журнал, колективний колаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді з'являються сцена­рій фільму, програма свята, макет журналу, альбому, газети.

Пригодницькі, ігрові проекти — учасники беруть собі визначені ролі, обумовлені ха­рактером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, реально існуючі особистості чи імітуються їх соціальні і ділові стосунки, які ускладнюються вигаданими учасниками, ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагаль­нення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи отримання (літературні джерела, засоби масової інформації, бази даних, у тому числі й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відо­мими фактами, аргументовані висновки); результат (стаття, реферат, доповідь, відеофільм); презентація (публікація, утому числі в електронній мережі, обговорення у телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практико-орієнтовні проекти** результат діяльності учасників чітко визначено з са­мого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є правильна організація координаційної роботи у ви­гляді поетапних обговорень та презентація одержаних результатів і можливих засобів їх упровадження в практику.

Особливості проектів за змістовним аспектом:

Літературно-творчі, Найбільш розповсю­джені типи спільних проектів. Діти різних вікових груп, різних країн світу, різних соціальних груп, різного культурного розвитку різної релігійної орієнтації об'єднуються у бажанні творити. Іноді координатором проекту під час сюжету, що розігрується, вчаться логічно і творчо викладати свої думки.

Природничо-наукові. Часто такі проекти бувають дослідницькими, які мають .чітке визначену дослідницьку мету.

Екологічні. Як правило, такі проекти потребують використання дослідницьких, наукових методів, інтегрований знань і: різних галузей. Частіше вони бувають практико-орієнтованими одночасно.

Мовні (лінгвістичні) — популярні проекти оскільки вони вивчають проблеми вивчен­ня іноземних мов. Це є актуальним в між­народних проектах та на сучасному етапі викликають інтерес учасників проектів

У співвідношенні із зазначеними можна запропонувати таку типологію проектів, пов'язаних із іноземними мовами:

• навчальні проекти—спрямовані на ово­лодіння мовним матеріалом, формування певних мовних навичок та вмінь;
  
• лінгвістичні —спрямовані на вивчення мовних особливостей, мовних реалій (ідіом, неологізмів, приказок і т. ін.), фольклору;
  
• філологічні — спрямовані на вивчення етимології слів, літературні дослідження, дослідження історично-фольклорних проблем тощо.
  

Культурологічні. Вони пов'язані з історією та традицією різних країн. Потрібно розібра­тися в особливостях національних і культур­них традиціях, особливостях фольклору. Такі проекти дозволяють ознайомитися із куль­турою, історією, етнографією, географією, економікою, політикою, суспільним ладом, мистецтвом, літературою, архітектурою, традиціями і побутом різних народів.

Культурологічні проекти поділяються на:

• історико-географічні, присвячені історії країни, міста, місцевості, географічні країни (міста, місцевості);
  
• етнографічні, націлені на вивчення тради­цій і побуту народів, народної творчості, етнічного складу народу, що проживає на певній території, національних особ­ливостей культури різних народів;
  
• політичні, метою яких є ознайомлення із суспільним устроєм країн, з політичними партіями і суспільними організаціями, із засобами масової інформації та їхнім впливом на суспільну державну політику,
  із законодавством країни тощо;
  
• присвячені проблемам мистецтва, літе­ратури, архітектури, культури країни, мова якої вивчається;
  
• економічні, присвячені проблемам фі­нансової і грошової системи, оподат­куванню тощо.
  

Рольово-ігрові — дуже популярні проекти, які з'єднуються із якимось з іншим напрям­ком проекту, наприклад, пригодницьким, літературно-творчим чи культурологічним. Рольово-ігрові та ігрові, а також культуро­логічні проекти розвивають мовні навички володіння мовою. Такі проекти розподі­ляються на:

• мандрівки, які переслідують різноманітні цілі навчання мовним структурам, клі­ше, специфічним термінам, діалоговим

висловлюванням, описом, розміркову­ванням, вміннями, навичками з інших галузей знань;

• імітаційно-ділові, моделюючі, профе­сійні, комунікативні ситуації, які ма­ксимально наближають ігрову ситуацію до реальної;
  
• драматизовані — націлені на вивчення літературних творів в ігрових ситуацій, де в ролі персонажів чи авторів цих творів виступають учні;
  
• імітаційно-соціальні, де учні виконують різні соціальні ролі (політичних лідерів, журналістів, вчителів і т. ін.).
  

Спортивні проекти об'єднують дітей, які захоплюються яким-небудь видом спорту. Часто під час таких проектів обговорюють майбутні змагання методики тренувань, враження про якісь нові спортивні ігри, об­говорюють підсумки міжнародних змагань.

Географічні проекти можуть бути дослід­ницькими, пригодницькими, присвячені вивченню країни, міста, місцевості, гео­графічним особливостям тощо.

Історичні проекти дозволяють учасникам досліджувати різноманітні історичні про­блеми, прогнозувати розвиток подій полі­тичних, соціальних, аналізувати історичні лодії, факти тощо.

Музичні проекти дозволяють їх учасникам об'єднатися за музичними інтересами. Це можуть бути аналітичні проекти, творчі, коли діти можуть створювати якісь музичні твори, аранжування, музичне оформлення тощо.

Особливості проектів за характером координації:

Проекти із відкритою явною координацією. Координатор в них виступає в своїй власній функції, не нав'язуючи він направляє робо­ту учасників, організовує {за необхідності) різні етапи проекту, діяльність окремих його учасників. Наприклад, договір про зустріч в якомусь офіційному закладі, інтерв'ю зі спеціалістами, збір репрезентаційних даних тощо.

Проекти із прихованою координацією. В таких проектах координатор не показує себе в ді­яльності груп учасників у своїй функції. Вія виступає як повноправний учасник проекту (є одним із них). Наприклад, у літератур­ному проекті вчитель намагається навчити дітей грамотно і літературно висловлювати свої думки з різних питань, чи в економіч­ному проекті бізнесмен підказує ефективні рішення конкретних фінансових, торгових операцій, або для досліджень історичних фактів професійний археолог виступає у ролі некваліфікованого спеціаліста, що направляє «експедицію» тощо.

Кількість учасників проекту, характер кон­тактів, час виконання проекту визначається учасниками і повністю залежить від типу проектів.


ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

Урізноманітнити проведення змістовно­го позаурочного часу дозволяє в значній мірі організація позаурочних учнівських проектів.

Позаурочні проекти відрізняються від урочних насамперед такими якостями:

• тематикою проектів, яка спрямована на урізноманітнення дозвілля та задоволен­ня інтересів дітей у тих сферах науки, техніки, мистецтва, Що не входять до шкільної програми;
  
• кількістю учасників проекту, бо саме по­заурочні проекти допомагають охопити не тільки клас, паралель, але й увесь учнівський колектив;
  
• зростання дружніх, творчих стосунків між учнями школи, які беруть участь у виконанні проектів;
  

• можливістю включатися під час ході ви­конання в контакти із позашкільними установами, підприємцями, організація­ ми, що значно розширює ефективність їх взаємодії, встановленню нових ділових контактів тощо;
  
• можливість використання проектів різного типу, особливо творчих, при­годницьких, ігрових, рольово-ігрових, спортивних, музичних тощо.
  

В позаурочний час, коли закінчились за­няття і учні мають вільний час, проектну діяльність учнів можуть організовувати не тільки вчителі-предметники, але й класні керівники, педагоги-організатори та за­ступники директорів з виховної роботи.

Класні керівники можуть вирішувати пи­тання:

• змістовного проведення дозвілля класу;

• налагодження встановлення дружніх стосунків в дитячому колективі;

• залучення до проектної діяльності всіх членів класного колективу та активне залучення батьків до співпраці;
  
• вирішення психологічних проблем, особистісних стосунків між учнями, пошук нових лідерів класу;
  
• зростання активності, ініціативи, твор­чості, пошуку в учнівському колективі;
  
• виховання таких важливих якостей, як взаємодопомога, взаємодія, самовдо­сконалення, самореалізація у кожного учня класного колективу тощо.
  

Для педагогів-організаторів та заступників директора з виховної роботи організація учнівських проектів приводить до таких позитивних змін:

• пошук нових форм і методів організації виховного процесу шкільного колективу;
  
• активне залучення до позаурочної роботи учнів різних категорій, а саме: важковиховуваних підлітків, дітей із неблагополучних сімей, учнів-сиріт. дітей із малозабезпечених сімей тощо;
  
• активізація пошукових вмінь, ініціативи, творчості, самостійності, урізноманіт­нення інтересів школярів;
  

• розвиток інтелектуальних здібностей, і відповідальності, уміння планувати приймати рішення та оцінювати результати..

Учні школи при виконанні позаурочних проектів набувають досвіду вирішення реальних проблем у майбутньому самостійному житті, що в наш час стає однією із цілей соціалізації сучасних підлітків.

Організатору позаурочних проектів необ­хідно пам'ятати про основні принципи про­ектної діяльності:

• добровільність вибору виду діяльності кожним школярем;
  
• врахування інтересів та психологіч­них особливостей певної вікової групи учнів;
  
• посильність роботи, доведення її до логічного кінця;
  
• формування основ культури праці, якісне виготовлення та естетичне оформлення об'єктів;
  
• корисна значимість виконаних проектів;
  
• дотримання правил безпеки праці тощо.
  

Останнім часом у зв'язку із встановленням парадигми особистісно орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження як ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють становленню особистості учня як суб'єкта доцільності, доповнюють соціальні відносини та знач­но урізноманітнюють виховний процес закладу освіти.

Сьогодні є очевидним те, що реалізува­ти принципи особистісно орієнтованого виховання при традиційних підходах не­можливо. Для включення кожного учня в активний пізнавальний та пошуковий процес, який застосовується на практиці отриманих знань, повинно бути створено адекватне навчально-виховне середовище, яке забезпечувало б можливість вільного доступу до різних джерел інформації, спіл­кування з однолітками, сумісна праця під час вирішення різних життєвих і важливих проблем. Найбільш перспективним у цьому відношенні є метод проектів.

Для того щоб зацікавити дітей до проектної позаурочної діяльності керівнику проектів необхідно знати:

• найважливішою умовою участі дітей у виконанні проекту є їх зацікавленість та високий ступінь інтересу;
  
• значну, майже вирішальну роль відіграє тематика самого проекту, яка повинна обиратися самими дітьми;
  
• свою роль, у проектній діяльності учні вирішують самостійно, без наполягання вчителя;
  
• кожен учасник проекту повинен чітко знати значущість, корисність та доціль­ність виконаної роботи;
  
• розподіл дітей на проектні групи та пла­нове виконання завдань повинно проходити на добровільних засадах, без стороннього натиску дорослих тощо.
  

За виконання цих умов проектну позаурочну діяльність проводить керівник учнівсько­го проекту, користуючись технологією та дотримуючись правил і етапів виконання проектних робіт.

Тематика позаурочних проектів може бути самою різноманітною, виходячи із проблем і потреб конкретного контингенту учнів та закладу освіти в цілому.

Темою позаурочних проектів можуть стати:

• школа (її історія, минуле і майбутнє, комфортні умови для навчання, оформ­лення школи кабінетів, музеїв тощо);
  

• шкільний двір, шкільний сад, майстерні;
  

• шкільна форма, шкільна газета, інфор­маційний центр (прес-центр), радіовузол тощо;
  
• обов'язки школяра, пам'ятки активу, шкільне законодавство;
  
• шкільні гуртки, секції, клуби (історія та майбутнє);
  
• шкільні традиції, династії, дозвілля;
  
• мої батьки, мій родовід, моя країна, моя родина;
  
• проблеми спілкування, дружби.-кохання, взаємовідносин між однолітками;
  
• мода та зовнішність людини (одяг, за­чіска, косметика, парфуми тощо);
  
• світ навколо мене (хто я, я і дорослі, я і вчителі, я і мої друзі);
  
• екологічні проблеми міста, району, країни;
  
• флора і фауна міста, країни, регіону;
  
• історичні і культурні пам'ятки рідного краю;
  
• народознавство, звичаї та традиції укра­їнського народу, народні ремесла та про­мисли;
  
• народний майстер мого краю;
  
• ким бути? — світ професій;
  
• шкільні звички та їхній вплив на орга­нізм людини;
  
• культурні традиції мого міста, села;
  
• чи можемо ми бути милосердними, як допомогти ветеранам;
  
• історія мистецтв: театральне, музичне, образотворче та кіномистецтво;
  
• світ фантастики, мої фантастичні мрії;
  
• школа майбутнього, місто майбутнього;
  
• твої можливості„людин6;
  
• історичні, мистецтвознавчі подорожі до країн світу (тощо).
  

Найважливішим для педагога є питання про ступінь самостійності учнів, які працюють над проектом.

Які завдання виникають перед проектною групою, повинен вирішувати вчитель, які питання вирішують самі учні, а які вирі­шуються у співробітництві.

Сутність самостійності залежить від біль­шості чинників: вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх досвіду проектної діяльності, складності теми проекту, харак­теру відносин у групі.

Найважливішим для педагога є питання про ступінь самостійності учнів, які працюють над проектом