Лектуальну культуру, визначають пріоритетні напрями науки й освіти, серед яких підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного росту
| Вид материала | Документы |
СодержаниеЗагальна методика навчання біології Факультативні заняття |
- Використання елементів інформаційних технологій навчання, 216.87kb.
- Т. І. Марзан Вусіх державних документах наголошується на необхідності підготовки особистостей,, 228.33kb.
- Рішення колегії міністерства освіти І науки україни 27. 08. 2009, 129.15kb.
- Про навчальну, наукову та методичну діяльність Львівського обласного інституту післядипломної, 2447.11kb.
- Інноваційні освітні процеси в системі позашкільної освіти Сумщини, 143.41kb.
- Відділ освіти, 1491.54kb.
- Ьше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти,, 37.46kb.
- Управління освіти І науки, 228.38kb.
- План роботи науково-методичного центру відділу освіти ірпінської міської ради, 917.32kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни нака, 60.3kb.
Гаврилюк Р.П.
науковий співробітник
ДНПБ України
ім. В.О.Сухомлинського
Становлення української державності, інтеграція нашої країни в європейське й світове співтовариство, відмова від тоталітарних управлінських методів і побудова громадянського суспільства зумовлюють орієнтацію на особистість, націю, духовно - моральну та інтелектуальну культуру, визначають пріоритетні напрями науки й освіти, серед яких - підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного росту.
Сучасні умови суспільного розвитку України потребують переходу вищої школи на нову концепцію підготовки майбутніх спеціалістів, її постійного вдосконалення, підвищення рівня професіоналізму, компетентності, інтелектуальної культури вчителя. Завдання, визначені національної доктриною розвитку української освіти в ХХІ столітті, передбачають забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної та практичної підготовки фахівців. Саме на реалізацію цих завдань і спрямована методична підготовка майбутнього педагога.
Пропонуємо вашій увазі ряд книг з методики викладання, які нещодавно надійшли до фондів ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського.
З
агальна методика навчання біології : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І. В. Мороз, А. В. Степанюк, О. Д. Гончар [ та ін.] .; за ред. І. В. Мороза. – Київ : Либідь, 2006. – 593 с.Методика навчання біології – це педагогічна наука про систему навчання та виховання учнів, зумовлена особливостями вивчення шкільного курсу біології. Вона розробляє й визначає раціональні методи, прийоми, засоби та форми навчальної діяльності, під час якої відбувається свідоме оволодіння учнями системою знань зі шкільного курсу біології та формування в них відповідальних умінь і навичок для застосування цих знань у повсякденному житті.
Предметом методики навчання біології є зміст і структура сучасних розділів біології, а також методи, засоби й форми навчання, виховання та розвитку учнів, а об’єктом – біологічна освіта учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів.
Отже, методика навчання біології охоплює весь навчальний процес, починаючи від підготовки вчителя й завершаючи обліком результатів його навчально-виховної діяльності з предмета, в тому числі класної, позаурочної, позакласної роботи. Проте головні критерії оцінки навчальної діяльності вчителя такі : як він навчає, як учні сприймають і засвоюють тему уроку, як здійснюється їх виховання, які досягнення має вчитель у реалізації освітніх та виховних завдань. Таким чином, методика навчання біології є педагогічною, а не біологічною дисципліною, оскільки встановлює педагогічні, а не біологічні закономірності.
Навчальний посібник складається з шістнадцяти розділів.
Перший розділ має назву "Методика навчання біології як галузь педагогічної науки". Методика навчання біології ґрунтується на загальних для шкільних предметів педагогічних положеннях своєрідності вивчення біологічного матеріалу. Вона встановлює раціональні методи й засоби подання вчителем навчального матеріалу та свідомого опанування знань із біології та вмінь застосовувати їх у житті.
Методика навчання біології використовує сукупність загальнонаукових методів дослідження, які умовно можна поділити на три групи : теоретичні (вивчення педагогічної спадщини, індукції й дедукції, аналіз і синтез, абстрагування, ідеалізації, моделювання, узагальнення досвіду); емпіричні (спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, педагогічний експеримент, математична й статистична обробка).
Другий розділ – "Історичні джерела й аспекти розвитку методики навчання природознавству". Методика навчання природознавству – явище історичне, аби зрозуміти його суть, треба дослідити, як воно виникло, як розвивалося й чим стало нині.
Знання історії методики навчання природознавству необхідно для того, щоб усвідомити зроблене нею, щоб не повторювати помилок, не відкривати вже відкритого, а також для використання цінних досліджень минулого в розв’язанні й дослідженні актуальних методичних проблем сучасності.
Провідна роль у розвитку методики навчання природознавству в ХV –ХVІ ст. належала вчителям братських шкіл. Вони формували й розвивали нові методичні ідеї, збагачували своїм досвідом теорію й практику шкільної природознавчої й методичної науки. Проте зроблене вчителями, методистами братських шкіл не було забуто. У ХVІІІ - ХХ ст. розвиток методики навчання біології в Україні відбувався під впливом російських педагогів, методистів на основі їхніх методичних ідей.
Створювалися нові навчальні плани, програми, підручники, методичні посібники. Такий стан тривав до здобуття Україною незалежності. Теоретичні й практичні питання методики навчання біології в умовах незалежності в ХХ - ХХІ ст. дістали розвиток у працях провідних українських учених – методистів, біологів.
Сучасний стан навчання біології, особливо у зв’язку з переходом на новий зміст біологічної освіти й 12 – річний термін навчання, характеризується докорінною перебудовою навчальних планів, програм, підручників. Учені – біологи, методисти України спільно з учителями розробили концепцію біологічної освіти, вдосконалили її зміст, упроваджують в навчально-виховний процес нові технології, форми й засоби навчання. Отже, на всьому шляху розвитку суспільства простежується безперервний пошук ефективних методів, прийомів навчання й виховання підростаючого покоління.
В третьому розділі "Закономірності й принципи навчання біології" мова йде про те, що процес навчання - це динамічна взаємодія вчителя та учня, у ході якої здійснюється стимулювання й організація активної навчальна – пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку й всебічного виховання особистості. Процес навчання формують тісно пов’язані між собою компоненти : цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовний, операційно-результативний та емоційно-вольовий. Учитель, який не усвідомлює зв’язків і залежності між компонентами процесу навчання, не зможе правильно вибрати засоби для досягнення мети.
Принципи навчання – це провідні ідеї, вихідні положення, які визначають зміст, форми й методи навчальної роботи відповідно до мети виховання та закономірностей процесу навчання.
У методиці навчання біології виокремлюється такі принципи: науковості, доступності, наочності, зв’язку теорії з практикою, систематичності й послідовності, свідомості й активності учнів, індивідуального підходу до учнів, емоційності, розвивального й виховного характеру навчання, гуманізації та демократизації.
Четвертий розділ "Цілі й завдання шкільної біологічної освіти" містить в собі роз’яснення, що функціонування будь-якої освітньої системи підпорядковане певним цілям. Цілі освіти – це очікувані результати, яких прагне досягти суспільство, держава за допомогою сформованої системи освіти нині й у найближчому майбутньому.
Цілі та завдання біологічної освіти формують ієрархічну систему. Уявлення про визначальні серед них змінюється залежно від рівня розвитку суспільства загалом та освіти – зокрема. Донедавна цілі біологічної освіти тлумачили як соціально зумовлені орієнтири. З упровадженням особистісно - орієнтованої освіти на перший план виступають цілі особистості. Саме від бажань та потреб учня залежить рівень опанування ним біологічними знаннями.
"Зміст шкільної біологічної освіти" – п’ятий розділ підручника. Мета біологічної освіти реалізується в програмах через систему знань, умінь і навичок, якими має володіти випускник середньої загальноосвітньої школи.
Проблема мети біологічної освіти досліджується в розділі 4. Та найгострішими й найсуперечливішими є питання щодо конструювання змісту біологічної освіти: Яким він має бути? Які принципи його відбору? Чи потрібен єдиний державний освітній стандарт і як він має співвідноситись з творчим характером навчання? В чому відмінність понять "основи біологічних наук" та "шкільним предметом " "Біологія"? Щоб відповісти на ці питання, автор розглядає, як вирішуються зазначені проблеми на різних рівнях конструювання змісту біологічної освіти.
"Формування й розвиток біологічних понять, умінь і навичок" – таку назву має шостий розділ посібника.
Біологія як навчальний предмет – це система понять, що розвивається в логічній послідовності й перебуває у взаємозв’язку. Поняттями людина мислить.
Від пізнання до знання думка проходить низку стадій. Вихідним моментом у пізнанні зовнішнього світу є відчуття предмета або явища, тобто відображення його в окремих властивостях. Із відчуття виникають сприйняття, що відображають предмет або явище в цілому. На основі сприйняття формуються уявлення. Узагальнені уявлення утворюють поняття.
Вся система понять визначається складом основ наук, що входять до шкільного предмета біології. Це поняття можуть бути простими й складними, спеціальними й загально біологічними. Кожне поняття поступово розвивається, ускладнюється. Розвиток понять тісно пов’язане із набуттям її розвитком умінь та практичних навичок. Уміння розвиваються у зв’язку з розвитком понять поступово, від простих прийомів до складних.
Наступний розділ "Виховання учнів засобами навчального предмета біології". Для формування всебічно розвиненої особистості в процесі вивчення біології необхідне здійснення цілеспрямованої виховної роботи в різних напрямах. До основних напрямів у вихованні належать:
розумове (формування наукового світогляду);
моральне (формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок свідомої поведінки на основі ідеалів, норм і принципів суспільної моралі);
естетичне (формування почуття прекрасного, любові до навколишньої краси, озброєння знаннями й умінням творити прекрасне);
трудове (формування свідомого ставлення до праці та потреби в активній трудовій діяльності);
фізичне (розвиток фізичних якостей кожного учня, збереження та зміцнення здоров’я людини).
Зміст шкільного курсу біології передбачає різноманітні форми урочної та позаурочної роботи з екологічного, статевого й санітарно-гігієнічного виховання.
З методами навчання біології автор знайомить читача в однойменному розділі. Методи навчання – це способи й прийоми спільної впорядкованої, взаємопов’язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на оволодіння учнями системою знань, набуття ними вмінь і навичок, на їх виховання й різнобічний розвиток. У вузькому розумінні метод навчання є способом керування пізнавальною діяльністю учнів для досягнення певної освітньої мети.
Реалізація освітніх завдань у процесі вивчення шкільного курсу біології здійснюється через методи навчання – способи й прийоми спільної, впорядкованої, взаємопов’язаної й цілеспрямованої діяльності вчителя та учнів. В педагогічному процесі вони виконують такі функції: навчальну, розвивальну, виховну, спонукальну та контрольну.
Для глибокого аналізу й ефективного застосування методів навчання біології використовується бінарна їх класифікація від (лат. вinarius) - подвійний, двоїстий, той що складається з двох частин), яка враховує джерело знань і ступень пізнавальної самостійності школярів.
Кожен із методів певної групи ( словесні, наочні, практичні ) може реалізуватися на пояснювальну , ілюстративному, частково пошуковому або дослідницькому рівнях.
Активізації пізнавальної діяльності учнів сприяють методи проблемного навчання, інтерактивні методи, моделювання, проектування, пізнавальні ігри та ін. Різноманітність методів зростає у зв’язку з розвитком сучасної школи, освіти й науки загалом.
У процесі вивчення шкільного курсу біології методи навчання постійно розвиваються, ускладнюються й використовуються у взаємозв’язках та взаємодії. Їх вибір зумовлюється:
специфікою змісту й цілей навчального заняття;
ступенем сформованості вмінь і навичок та розвитку самостійності учнів;
навчально – матеріальною базою школи ( забезпеченістю школярів навчальними посібниками, наочними засобами, наявністю сучасної техніки тощо ).
Наступний розділ навчального посібника – " Засоби навчання біології".
У педагогіці існують різні означення поняття "засоби навчання":
знаряддя праці вчителя та учнів;
весь комплекс засобів, що сприяють оснащенню навчального процесу, його вдосконаленню;
предмети, за допомогою яких у процесі навчання передається наукова інформація та здійснюється виховний вплив на учнів із метою їх навчання й виховання;
матеріальні об’єкти, носії навчальної інформації і предмети живої природи, а також предмети, штучно створені людиною, що використовується вчителями й учнями в навчально – виховному процесі як інструмент їхньої діяльності;
матеріальні та ідеальні об’єкти, що залучаються до навчального процесу як носії інформації й інструменти діяльності вчителя та учнів;
різноманітні матеріали та знаряддя навчального процесу, завдяки яким більш успішно й раціонально, за короткий час досягається поставлені цілі навчання.
Сучасний стан розвитку шкільної біологічної освіти характеризується появою поряд із традиційними засобами навчання нових технічних, інформаційних, друкованих та аудіовізуальних засобів, які дають змогу забезпечити інтерактивність у взаємодії учня з навчальним матеріалом.
Дидактичні й виховні можливості будь – якого конкретного засобу навчання обмежені, тому для того, щоб навчально – виховний процес із біології був ефективним, слід використовувати комплекс засобів навчання.
Десятий розділ навчального посібника – "Форми навчання біології" Навчання – цілеспрямований процес передавання й засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини. Ефективність засвоєння знань учнями значною мірою залежить від форм організації навчальної роботи, які регламентують спільну діяльність учителя та учнів, визначають співвідношення різноманітних видів навчально – пізнавальної діяльності (індивідуальної, групової, колективної), ступінь активності учнів у цій діяльності й керівництва нею з боку вчителя.
Категорія "форма навчання" належить до головних у дидактиці, проте дослідники дещо розходяться в її тлумаченні й класифікації. У російській методиці навчання біології усталилися такі форми навчання : урок і пов’язані з ним обов’язкові екскурсії, домашні роботи, позаурочні роботи й необов’язкові позаурочні заняття ( індивідуальні, групові або гурткові, й масові ). Всі разом вони визначають систему форм організації навчання біології в середній школі, центральною ланкою якої є урок – основна форма навчання. Втім це не означає, що урок як форма навчання себе вичерпав і класно - урочна система застаріла. Урок залишається основною формою навчання біології, але дещо змінюються вимоги до нього.
Однією з основних вимог є творчий підхід до побудови уроку, що дає змогу зробити його цікавим, захоплюючим для учнів, забезпечити високу ефективність процесу навчання.
Класно – урочна система навчання, яка від часу свого виникнення не зазнавала суттєвих змін, нині активно модифікується : збільшується питома вага відмінних від уроку форм навчальних занять. Ця тенденція пов’язана зі стрімким розвитком і впровадженням у шкільну практику новітніх технологій навчання.
" Контроль за навчально – пізнавальною діяльністю учнів " - одинадцятий розділ посібника, в якому подано матеріал, який підкреслює, що контроль за навчально – пізнавальною діяльністю учнів – органічна складова навчального процесу.
Освітня діагностика – це процес визначення результатів освітньої діяльності учнів і педагога для виявлення, аналізу, оцінювання й корекції навчання.
Діагностика освітянської діяльності учнів передбачає контроль, перевірку, облік, оцінювання знань, нагромадження статистичних даних, їх аналіз, рефлексію, виявлення динаміки освітніх змін і особистих здобутків учня, уточнення освітніх програм, корекцію навчання, прогнозування подальшого розвитку подій.
У практиці роботи сучасної загальноосвітньої школи використовується попередній, поточний, періодичний ( тематичний ) та підсумковий контроль навчальний досягнень учнів із біології.
Контроль знань, умінь і навичок учнів має бути систематичним, об’єктивним, гласним, умотивованим, ураховувати індивідуальні особливості учнів.
" Позаурочна й позакласна робота учнів із біології" – дванадцятий розділ. Позаурочна робота – це форма організації учнів для виконання ними після уроків обов’язкових, пов’язаних із вивченням курсу, практичних робіт за індивідуальним або груповим завданням вчителя. За змістом ця робота збігається з навчальними заняттями, і її результати оцінюються вчителем.
Велику роль у розв’язанні завдань освіти, виховання й розвитку учнів відіграють позаурочні та позакласні роботи. Для них характерні висока пізнавальна активність і самостійність учнів, поглиблене й різнобічне вивчення живої природи з урахуванням інтересів та нахилів дітей.
Позаурочна робота виконується всіма учнями в кабінеті біології, в куточку живої природи, на шкільній навчально-дослідницькій ділянці за завданням учителя. Їхній зміст тісно пов’язаний із навчальною програмою, якою передбачено проведення дослідів і спостережень із підготовкою їх для демонстрування на уроках, виготовлення біологічних колекцій і гербаріїв, роботу з мікроскопом, розв’язування генетичних задач.
Факультативні заняття в загальноосвітніх навчальних закладах є складовою диференційованого підходу до навчання - про це ви можете дізнатись в наступному розділі. Ознайомленню учнів із перспективними напрямами біологічної науки, методами досліджень, усвідомленню практичного характеру біологічних знань сприяє система факультативних занять із біології. До основних форм диференційованого навчання в середній загальноосвітній школі належать: дидактична диференціація; факультативні заняття; профільне навчання. За освітніми завданнями виокремлюють такі види факультативів : із здобуттям спеціальності; міжпредметні.
Що входить до матеріальної бази навчання біології, чим кабінет біології відрізняється від інших шкільних кабінетів? Як наявність навчально – дослідних ділянок допомагає в засвоєнні таких понять, як гібридологічний метод, закони спадковості, методи селекції та взаємозв’язки організму й довкілля? – про це йдеться в розділі "Матеріальна база навчання біології"
П’ятнадцятий розділ – " Особливості вивчення біології в навчальних закладах різних типів"
В Україні функціонують навчальні заклади різних типів. Їхня діяльність забезпечує кожній молодій людині рівний доступ до якісної освіти. Завдяки створенню комплексу навчально – виховних закладів різних типів організується таке навчально – розвивальне середовище, в якому перехід дитини від однієї форми чи профілю навчання до іншої відбувається з максимальним урахуванням її інтересів, здібностей та перспективою творчого розвитку.
Шістнадцятий розділ навчального посібника – " Система самоосвіти вчителя біології" Професійна підготовка вчителя не завершується в стінах вищого навчального закладу. Вона триває протягом усієї трудової діяльності педагога. В практиці склалася певна система форм освіти вчителів. Це курси підвищення кваліфікації, педагогічні читання, засідання методичних об’єднань і кафедр, школи передового досвіду, семінари молодих учителів, творчі групи тощо.
Проте жодні курси й семінари не будуть ефективними без систематичних самостійних занять. Тому самоосвіту вважають основною формою підвищення кваліфікації вчителя: безперервна й цілеспрямована, вона пов’язує всі зазначені форми роботи, доповнює й розвиває їх, слугує основою зростання вчителя як спеціаліста.
Запропоновані наприкінці розділів запитання й завдання зорієнтовані не так на пошук відповідей у тексті, як на творчу діяльність читача з розробки власної версії, позиції, уявлень, методичних рішень.
Посібник відповідає програмі курсу " Методика навчання біології" для біологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Розрахований для студентів вищих навчальних закладів.
Слєпкань, З. І.
Методика навчання математики : підруч. для студ. мат. спец. вищ. пед. навч. закл. / З. І. Слєпкань – 2 – ге вид., допов. і переробл. – Київ : Вища школа, 2006. – 582 с.: іл.
Основною в методичній підготовці вчителя математики у вищому педагогічному навчальному закладі є навчальна дисципліна " Методика навчання математики" ( її також називають дидактикою математики, або педагогікою математики ), яка разом із фундаментальними математичними дисциплінами, педагогікою і психологією має забезпечити професійну підготовку майбутнього вчителя математики відповідно до потреб сучасної освіти.
Пропонований підручник з методики навчання математики є другим, переробленим і доповненим виданням підручника "Методика навчання математики" ( К.: Зодіак-ЕКО, 2000 ). Його створено відповідно до сучасних вимог до професійної підготовки майбутнього вчителя (викладача) математики загальноосвітньої школи і професійно - технічних навчальних закладів.
Підручник підготовлено з урахуванням програми курсу методики математики і чинної програми шкільного курсу математики. За структурою методика як навчальна дисципліна поділена на дві частини:
1. Загальна методика математики, яка розглядає загальні питання, що становлять теоретичні й організаційні основи процесу навчання математики.
2. Спеціальна методика математики, предметом якої є методика вивчення окремих розділів і тем шкільного курсу математики.
Методика навчання математики ( скорочено її називають методикою математики ) – це наука про математику як навчальний предмет і закономірності процесу навчання математики учнів різних вікових груп. Завдання методики математики – відповісти на чотири основні запитання:
1. Навіщо навчати математики? ( Мета навчання математики.)
2. Що потрібно вивчати? ( Зміст навчання. )
3. Як потрібно навчати математики? ( Методи, організаційні форми і засоби навчання математики.)
4. Як розвивати і виховувати учнів у процесі навчання математики?
Методика математики належить до циклу педагогічних наук. Вона спирається на математику як науку, виокремлюючи і піддаючи дидактичному обробленню зміст навчального матеріалу, на педагогіку, психологію, логіку, філософію, кібернетику як загальну теорію управління і на узагальнений педагогічний досвід роботи вчителів.
Методика математики у вищому педагогічному навчальному закладі – це навчальна дисципліна, яка має забезпечувати опанування студентами основ методики математики як науки, змісту й особливостей шкільних програм, підручників для різних типів шкіл, можливостей використання інформаційних технологій у навчальному процесі.
Оскільки цей підручник являється другим, доповненим і переробленим виданням, тому має сенс зупинитись на змісті нового останнього 15 – го розділу другої частини, який має назву "Методика навчання елементів комбінаторики, початків теорії ймовірностей та вступу до статистики". Цей розділ складається з трьох частин: методика навчання елементів комбінаторики, методика початків теорії ймовірностей та методика вступу до статистики.
У загальноосвітній середній школі до 70 – х років ХХ ст. комбінаторику вивчали за підручником А. П. Кисельова. Відразу після впровадження нової програми, нових підручників і посібників, зокрема посібника з алгебри, і початків аналізу за редакцією А.М. Колмогорова, комбінаторику було виключено з програми і посібників, потім її знову деякий час вивчали, потім знову виключили. Нині, у зв’язку з уведенням до нової програми української школи початків теорії ймовірності, комбінаторику передбачено вивчати з 5 –го класу.
Елементи комбінаторики передбачено вивчати програмою з математики для 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
Для класів з поглибленим вивченням математики програма передбачає вивчення комбінаторики у 8 класі.
Основною метою вивчення комбінаторики в 11 класі є формування поняття перестановки, розміщення і комбінації з повторенням елементів і вироблення вміння застосовувати ці знання до розв’язання комбінаторних задач.
Пропозиції щодо потреби включення початків теорії ймовірностей у шкільні програми з математики висловлювалися ще в ХІХ та на початку ХХ ст. В останні два десятиріччя проблема розвитку у школярів імовірнісно-статистичного мислення постала особливо гостро й актуально у зв’язку з новим етапом науково –технічного прогресу і розвитком ринкової економіки.
Угорський математик Аьфред Реньї (1921-1962) відзначив, що "Вивчення теорії ймовірності може принести безперечну користь, оскільки дає змогу остаточно порвати з пережитками магічного мислення кам’яного століття. Вивчаючи теорію ймовірності, люди стають більш доброзичливими і толерантними до оточуючих і, отже, легше вписуються в життя суспільства"
Чинна шкільна програма з математики для загальноосвітніх навчальних закладів передбачає вивчення початків теорії ймовірностей в 11 класі в курсі алгебри і початків аналізу.
Метою вивчення теми є введення основних понять ймовірностей, поняття про ймовірність як науку. Доведення теорем додавання та множення ймовірностей, теореми про ймовірність здійснення принаймні однієї з належних подій, введення поняття про класичну ймовірність і закону великих чисел; навчання учнів обчислюванню ймовірностей випадкових подій.
Високий ступень пізнання й уміння враховувати та застосовувати у своїй діяльності фахівців різних галузей науки, наприклад медичної, біологічної, суспільної, менеджерів на виробництві і т. п. Звідси випливає потреба загальної безперервної багаторівневої статистичної освіти всього населення. Саме ці тенденції стали основою для введення вступу до статистики, її елементів, початків теорії ймовірності у шкільну математичну освіту.
Вивчаючи зміст навчального матеріалу, слід враховувати той факт, що на сучасному етапі розвитку суспільства статистика виконує три основні функції : інформаційну, прогностичну й аналітичну.
Інформаційна функція статистики полягає в збиранні, узагальненні та поданні своєчасної і досить достовірної інформації про актуальні соціально-економічні процеси, що відбуваються у країні та різні сторони діяльності людини.
Прогностична функція статистики полягає в оцінці ймовірності тих чи інших значень, важливих економічних, соціальних і природних показників умов життя населення, діяльності виробництва, економічних параметрів під час прогнозування умов розвитку суспільства, техніки, економіки та науки.
Аналітична функція статистики полягає, по-перше, у кількісному дослідженні тенденцій розвитку та зміни будь-яких масових природних, економічних, соціальних, технологічних процесів; по-друге, у вивченні варіації суспільних і наукових явищ у статиці та динаміці; по-третє, у вимірюванні та моделюванні економічно-статистичних зв’язків між явищами, чинниками науки і виробництва; по-четверте, у дослідженні структурних процесів, що відбуваються в суспільстві.
Досягнення кожним випускником середньої школи, розуміння статистичного характеру масових процесів та їхніх законів у навколишньому світі – це основна мета вивчення елементів статистики в школі. В останні п’ять років вступ до статистики водночас із початками теорії ймовірності було включено в проект державного освітнього стандарту і перехідну програму з математики загальноосвітньої школи та шкіл і класів з поглибленим вивченням математики.
У підручнику розглянуто можливі підходи до вивчення навчального матеріалу з основних змістових ліній шкільного курсу, враховано здобутки учителів-новаторів і передових учителів України, а також зарубіжний досвід.
Підручник призначено для студентів математичних спеціальностей вищих педагогічних навчальних закладів і університетів, які готуються до педагогічної діяльності як учителі та викладачі математики. Він стане у пригоді також учителям шкіл і викладачам професійно-технічних училищ, технікумів, методистам інститутів післядипломної освіти.
Сучасна філософія економічної освіти потребує підготовки викладачів нового типу, які в умовах інноваційного освітнього середовища не тільки передають поколінню студентів свої знання, а й сприяють розвитку їх економічного мислення.
В умовах жорсткої конкуренції державних і приватних вищих навчальних закладів вимоги до якості підготовки фахівців будуть зростати. Основною метою економічної освіти можна вважати формування економічного мислення, а її результатом - економічно обґрунтовану практичну діяльність. Значення методики викладання економічних дисциплін важко переоцінити. У практиці викладання економіки важливо не тільки розкрити зміст економічних категорій та концепцій, а й знайти ефективні форми передачі знань, домогтись їх засвоєння на рівні мислення та поведінки людини.
Пропонуємо вашій увазі книгу, яка надійшли до фондів ДНПБ України ім. В. О.Сухомлинського з питання методики викладання економічних дисциплін.
Аксьонова, О. В. Методика викладання економічних дисциплін : навч. посіб. для викл. і студ. / О. В. Аксьонова; Київ. нац. екон. ун - т ім. Вадима Гетьмана. – Київ : КНЕУ, 2006. – 707 с. – Бібліогр.: с. 697–708.
Перше видання навчального посібника, яке вийшло в 1998 році, було однією з перших в Україні спроб зробити систематизований аналіз методичних особливостей викладання економічних дисциплін. У другому виданні навчального посібника подано ширший масив матеріалу із сучасних методик навчання. Крім того, якщо в першому виданні питання розвитку культури економічного мислення й поведінки подавалися в настановному плані, то мета другого видання – показати, що саме розвиток економічного мислення , яке формує раціональну економічну поведінку, - є завданням економічної освіти й методичної підготовки викладачів економіки нового типу.
Цей посібник має міждисципліний ( міжпредметний ) характер, тому що інтегрує в собі сучасні досягнення в економічних дисциплінах, педагогічній і економічній психології, а також інноваційних технологіях навчання.
Мета посібника – показати викладачу різні методичні і психологічні аспекти сучасних інтерактивних технологій, їх розмаїття і зміст від постановки навчальних цілей до вибору методичних засобів досягнення очікуваного навчального результату.
Підручник "Методика викладання економічних дисциплін в системі економічної освіти", він складається з трьох розділів взаємопов’язаних між собою. Структура кожного розділу складається з теоретичного блоку, висвітлення психолого – методичних особливостей викладання, методичних порад викладачу, інформації до роздуму з проблемних питань, завдань, практикуму, ілюстрацій і літератури.
Ефективність освітнього процесу визначається переважно методикою викладання. Методика – це частина педагогічної науки, що вивчає закономірності вивчення конкретної навчальної дисципліни. Мета курсу – поєднання економічної підготовки викладача з дидактичними принципами та методичними особливостями подання економічної інформації для різних вікових категорій людей, що навчаються.
У методиці викладання дуже важливо знати як підвищити якість викладання? До кожного модуля курсу входять лекції, тренінги, практичні, семінарські та інші види знань, завдань для самостійної роботи студентів, а також виконання й захист курсової роботи, залік та державний іспит.
Запропонована система методичних вправ і завдань допоможе бакалавру з економіки з’ясувати для себе, наскільки глибоко він засвоїв економічні знання й методичні засоби їх передачі, а викладачу – можливість досить швидко та об’єктивно оцінити підготовку слухачів. Автор припускає, що педагогічний цикл, в майбутньому, складатиметься з таких дисциплін: освітній менеджмент, основи загальної та економічної психології, дидактичні основи та методичні особливості викладання економічних дисциплін. В результаті вивчення курсу студент повинен:
- знати основні базові поняття і принципи методики викладання економічних дисциплін;
- вміти готувати й проводити уроки, лекції, тренінги, навчальні ігри, практичні або семінарські заняття за власною методикою на базі прийняття стандартів викладання економіки, контролювати та оцінювати знання, вміння й готовність до професійної діяльності тих, хто навчається.
Методичне мистецтво – це і є розробка системи практичних занять, наочних посібників, вправ, ситуацій, рольових ігор, тестів тощо, тобто різних форм діяльності з навчальним матеріалом.
Європейське освітнє співробітництво вже з 1998 року живе під знаком так званого Болонського процесу. Суть процесу – у формуванні в перспективі загальноєвропейської системи вищої освіти, що названа простором або зоною європейської вищої освіти. У контексті Болонської декларації необхідно удосконалити не тільки зміст підготовки фахівців, а й методичних основ викладання економічних дисциплін. Сучасні методичні основи викладання економічних дисциплін – це нові принципи організації навчального процесу, нові методики активізації навчання, що базуються на новому тесті відносин між студентами і викладачем.
В економічній освіті відбувається не тільки засвоєння знань, умінь, навичок і досвіду творчої діяльності та соціально – економічного спілкування.
Головне, що змінюється сам характер економічного мислення, суспільних цінностей, самосвідомості, культури і поведінки людини.
Для підвищення якості економічної освіти дуже важливо розвивати культуру мислення студентів. Розвиток рівня економічного мислення студентів є завданням усіх, а не тільки теоретичних дисциплін. Наприклад. використання методу інтелект – карт в економічній освіті дозволяє переорієнтувати діяльність студентів від традиційного сприйняття інформації на формування умінь мислити творчо
Економічна освіта – це засіб для економічного мислення, що реалізується в формі економічної поведінки людини. З цього складається економічна культура, яка є підґрунтям для розвитку матеріального добробуту в суспільстві.
Далі автор детально розглядає вплив економічної культури на систему економічної освіти в Україні. З’ясовуються поняття: культура, культурна людина, культура мислення, культура економічного мислення, поведінка.
Отже мета економічної освіти – найдоступнішими та найцікавішими методичними засобами й прийомами розвинути у студентів основи раціонального (економічного) мислення та закріплення його на рівні поведінки.
Другий модуль посібника – "Методичні основи підготовки і проведення викладання економічних дисциплін" Науково-методичне забезпечення навчального процесу потребує професійного вміння викладача працювати зі змістом інформації таким чином, щоб досягти основних цілей навчання, обрати методику викладання залежно від характеру навчальної інформації та форми (навчальні програми, навчальні предмети та навчальні посібники), а також інші інформаційно-методичні матеріали.
Робота будь-якого педагога починається з визначення його власної позиції щодо змісту, програми, методики викладання. Складання навчальних програм –справа дуже складна і трудомістка, тому автор докладно спиняється на цьому питанні, подає ряд порад викладачу-початківцю, та приводить зарубіжний досвід розроблення навчальних планів. В цьому розділі розглядається методичні основи передачі теоретичних знань з загальної економіки або конкретних економічних дисциплін на уроках в середній школі та лекціях в ВНЗ.
Як продуктивно працювати на лекціях чи уроках, як потрібно конспектувати лекції при допомозі конспекту - схеми ви дізнаєтесь в наступному розділі. В посібнику особливу увагу приділено активним методам навчання і оцінювання знань, в тому числі ігровим формам проведення занять, тобто тому, як саме найбільш ефективно та цікавими методичними засобами сформувати основи економічного мислення й закріпити їх на рівні суспільної та побутової поведінки.
В книзі зібрані технологічні методичні прийоми, які можуть бути застосовані в умовах звичайної середньої школи, вищого навчального закладу та в бізнес –тренінгах. Важливим доповненням книги є тренінг-курс з розвитку навичок економічного мислення та удосконалення стилю сучасного викладання.
Третій модуль "Компетентність викладача як чинник підвищення конкурентноспроможності навчального закладу" Особливістю посібника є те, що в процесі його вивчення виникає установка на розвиток нового типу педагогічного і економічного мислення самого викладача. Якщо майбутній викладач сам буде володіти навичками сучасного мислення, він зможе передати своє вміння своїм учням. Для цього автором розроблені і апробовані спеціальні тренінг-курси, що наведені в третьому модулі посібника.
Автором з 1978р. проводились педагогічні експерименти з активізації економічного навчання з розробленням і впровадженням в навчальний процес тренінгових і ігрових технологій, випускних міжпредметних ділових ігор на замовлення промислових підприємств тощо. Крім того, відібрані та апробовані сучасні методики з розвитку економічного мислення, розроблена система міжпредметних тренінгів для студентів першого курсу, бакалаврів і магістрів, а також системи тренінгових занять для викладачів.
Тренінги приведено в третьому модулі посібника для письмової і частково дистанційної форми навчання. Багато методичних прийомів, які наводяться в посібнику, - це узагальнена колективна творчість викладачів різного віку, спеціалізації та мови, яких об’єднує любов до своєї справи й професіоналізм.
Автор на основі свого власного досвіду намагався сформулювати ці прийоми, знайти їх взаємозв’язок і включити це в систему сучасної економічної освіти.
Посібник може бути корисним:
студенту, який набуває фах викладача економічних дисциплін, тому що "Методика викладання економічних дисциплін" – це завершальний спеціальний предмет у формуванні психолого-педагогічної компетентності викладача;
викладачу-початківцю посібник дасть інформацію з сучасних методик викладання;
досвідченому викладачу;
науковцям та підприємцям, які викладають у вищих навчальних закладах;
інспекторам, консультантам, а також викладачам і психологам освітніх організацій, фахівцям з інноваційної діяльності.
У посібнику використано модульний принцип подання документів. Малюнки й схеми підготовлені автором і студентами КНЕУ. Вони сприяють кращому розумінню змісту посібника, покращенню його засвоєння та є прикладом творчої співпраці викладача та студентів.
Посібник розрахований для студентів, аспірантів та викладачів економічних дисциплін у навчальних закладах різного рівня, всіх тих, хто цікавиться питаннями вивчення й викладання економічних дисциплін.