Опозиційний уряд

Вид материала

Документы

Содержание Міністр юстиції О.Ю. ШУСТІК Віце-прем’єр-міністр-міністр закордонних справ Тарасюк Б.І. Міністр внутрішніх справ МОСКАЛЬ Г.Г. Міністр охорони здоров’я ШЕВЧУК С.В. Незадовільний стан оснащення закладів охорони здоров Відсутність можливості поліпшення матеріально-технічного стану закладів охорони здоров 4. Фінансування потреб охорони здоров 5. Безгосподарність та нераціональне використання коштів Міністр освіти В.І.Полохало Міністр оборони ПЕТРУК М.М. Міністр енергетики ГУДИМА О.М.

Подобный материал:

• 2 3 (15 5 ), 8 грудня 2006, 557.87kb.
• Самоуправление в Крыму, 47.92kb.
• «партнерство «відкритий уряд» Проект плану заходів, 130.89kb.
• Реферат на тему, 191.25kb.
• Тема: Визвольна боротьба українського народу у 1917-1920, 90.66kb.
• Проект план заходів з реалізації ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», 136.38kb.
• Проект План заходів з реалізації ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», 133.6kb.
• Реферат на тему: Політичний режим як механізм формування та функціонування політичної, 263.92kb.
• Верховна Рада України ухвалила закон, 909.23kb.
• Технологічні парки україни стан та проблеми інноваційна Україна, 718.96kb.

.com.ua/archives/22530

Июнь 3rd, 2010

ОПОЗИЦІЙНИЙ УРЯД:

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВЛАДИ ЗА СТО ДНІВ ЇЇ РОБОТИ

Міністр праці та соціальної політики ПАВЛОВСЬКИЙ А.М.

«Сто днів соціального обману»

Аналізуючи діяльність Уряду, можна зазначити наступне.

Щодо прожиткового мінімуму: Закон України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» виконано формально. Фактичний розмір прожиткового мінімуму в цінах квітня 2010 року у розрахунку на місяць становив: на одну особу 916 грн., проте в держбюджеті встановлено 839 грн.; для дітей віком до 6 років – 830 грн., в держбюджеті 767 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років - 1059 грн., в держбюджеті 917 грн.; для працездатних осіб - 974 грн., в держбюджеті 884 грн.; для осіб, які втратили працездатність – 727 грн., в держбюджеті 706 грн. Таким чином, можна констатувати - Урядом Азарова штучно занижено розмір прожиткового мінімуму залежно від груп населення від 4 до 16%, що призводить до недоотримання громадянами України належних їм пенсійних виплат, заробітних виплат та цілої низки соціальних допомог.

Щодо заробітної плати: Під час виборчої кампанії Президентом Януковичем було задекларовано суттєве підвищення заробітної плати працівникам бюджетної сфери. Проте, відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік, розмір мінімальної заробітної плати збільшиться лише на 53 грн. або 6%. При тому, що рівень інфляції на 2010 рік становить – 13,1%. Також, Урядом Азарова грубо порушено Закон України «Про оплату праці» – тарифна ставка робітника І розряду встановлюється у розмірі, що має перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. Тобто, розмір посадового окладу працівника І тарифного розряду в квітні 2010 року мав становити – 884 грн., проте Урядом встановлено – 567 грн.

Урядом Азарова фактично узаконено «зрівнялівку» в окладах працівників. Тепер оклади працівників І розряду (прибиральники, сторожі, некваліфіковані) дорівнюють окладам працівників УІІ тарифного розряду – (соціальні робітники, медсестри поліклінік, інженери без категорії). Можна констатувати - Уряд М.Азарова не виконав зобов’язання кандидата в Президенти України В.Януковича перед понад 3,5 млн. працівників бюджетної сфери.

Щодо пенсійного забезпечення: У передвиборчій програмі Президента Януковича «Україна для людей» обіцялося, що мінімальна пенсія буде на 20% вище прожиткового мінімуму. Проте за рік мінімальний розмір пенсії збільшиться лише на 39 грн. або 5,6%. При тому, що рівень інфляції на 2010 рік становить – 13,1%. Результат підвищення пенсій наступний – у 7,4 млн. осіб пенсія збільшиться на 75, 6 грн., у 2 млн. осіб на 3-4 грн., у 4,3 млн. осіб не збільшиться взагалі.

Щодо допомоги при народженні дитини: У 2010 році не буде проіндексовано розмір допомоги при народженні дитини, вставлений Урядом Ю.Тимошенко ще з 1 січня 2008 року (на першу дитину – 12 240 грн., на другу – 25 000 грн. на третю - 50 000 грн.) При тому, що індекс споживчих цін становить – за січень-квітень 104,4%. Крім того, статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2010 рік Кабінету Міністрів України надав собі право призначати і здійснювати виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надає можливість Уряду зменшувати розміри допомоги, встановленої Законами України. Також, Законом України Про державний бюджет України на 2010 рік, передбачено право Кабінету Міністрів України приймати рішення щодо перегляду деяких розмірів виплат, визначених законодавством, та по інших законодавчих актах, які передбачають додаткові видатки з державного та місцевих бюджетів.

Щодо допомоги малозабезпеченим сім’ям: Урядом Азарова в Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» застосовується для розрахунку державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям термін «рівень забезпечення прожиткового мінімуму», який навіть не досягає 50% прожиткового мінімуму для відповідних категорій населення. Наслідком цього є суттєве зменшення розміру допомоги, яка надається державою малозабезпеченим сім’ям (на сьогодні кількість сімей, які отримують таку допомогу становить 75 тис. сімей).

Щодо щорічної разової допомоги: Урядом Ю. Тимошенко передбачалося встановлення розмірів щорічної разової допомоги інвалідам війни І групи в сумі – 5180 грн., інвалідам війни ІІ групи в сумі – 4144 грн., інвалідам війни ІІІ групи в сумі – 3626 грн. Урядом Азарова розміри щорічної разової допомоги відповідно встановлено: інвалідам війни І групи – 1000 грн., інвалідам війни ІІ групи – 900 грн., інвалідам війни ІІІ групи – 800 грн., що майже в п’ять разів менше, ніж передбачалося Урядом Ю. Тимошенко.

Щодо санаторно-курортного лікування інвалідів: Урядом Ю. Тимошенко. на санаторно-курортне лікування інвалідів передбачалися кошти в сумі 90 млн. грн. Урядом Азарова встановлено 80 млн. грн., результатом чого є те, що 25% осіб, які мають право на оздоровлення позбавлені цієї можливості.

Щодо забезпечення технічними засобами реабілітації та автомобілями: Урядом Ю. Тимошенко на забезпечення технічними засобами реабілітації передбачалися кошти в сумі 297,2 млн. грн.. Урядом Азарова розмір зазначених видатків встановлено, також, в сумі 297,2 млн. грн.. Проте, внаслідок інфляційних процесів – відбудеться зменшення кількості виробів на 13-15%. На забезпечення автомобілями відповідних категорій громадян Урядом Ю. Тимошенко передбачалися кошти в сумі 95 млн. грн.. Урядом Азарова встановлено – 89,1 млн. грн.. Внаслідок зменшення зазначених видатків 6% громадян, які мають право на забезпечення автомобілем, буде позбавлено такої можливості.

Отже, проаналізував сто днів роботи уряду, можна констатувати - підвищення соціальних стандартів та виконання передвиборчих обіцянок президента януковича не відбулося.

Міністр юстиції О.Ю. ШУСТІК

З приходом нової влади спостерігаються негативні зміни, спрямовані на знищення демократичних надбань держави. Нехтується Конституція України, порушуються закони, здійснюється жорсткий і зухвалий наступ на правосуддя, руйнуються правові основи держави. Команда Партії регіонів робить все, щоб отримати контроль над судами і суддями. До останнього часу суди залишалися єдиною опорою права та справедливості у державі. Нова правляча верхівка за кожне рішення, прийняте всупереч своїм приватним інтересам, карає суддів, залякуючи решту суддівського корпусу. Прийнятий 13 травня 2010 року парламентською коаліцією Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» (№ 2181-VI) нівелює право громадян на справедливий судовий захист, знищує основоположний принцип діяльності судової влади – незалежність суддів. Тепер порушення суддею строків розгляду судової справи, морально-етичних принципів поведінки судді кваліфікуються як порушення присяги. Незважаючи на те, що ці критерії нічим не визначені і мають суб’єктивний характер. За таких підстав звільнити можна чи не кожного. Суди перевантажені справами. Особливо після прийняття Закону України N 1691-VI щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами. Загальним судам з адміністративних передали від 5 до 30 тисяч справ кожному. На першому ж після набрання чинності Законом засіданні Вища рада юстиції вирішила внести подання про звільнення ряду суддів, в провину яким ставилися порушення морально-етичних принципів поведінки. За три тижні дії Закону Вища рада юстиції пропонує звільнити вже 19 суддів. А планується, за словами голови ВРЮ, звільнити більше 300 служителів Феміди. Для повноважності Вищій раді юстиції достатньо 11 членів (половина від конституційного складу). Раніше кворум складав не менше двох третин. Далі подання потрапляють до Комітету з питань правосуддя, де головує С.В. Ківалов з переконливою більшістю провладних депутатів. Останнє слово за Парламентом, більшість представників якого не стануть розбиратися хто правий, а хто ні. Загалом для того, щоб покласти край роботі судді потрібно максимум три тижні. Незалежність суддів з прийняттям згаданого закону стала формальністю. Тепер Вища рада юстиції може знайомитися зі справами, розгляд яких не завершився. Судді перебувають у постійній залежності, розуміючи, що регіонали при бажанні можуть поставити хрест на кар’єрі кожного з них. Вища рада юстиції через свою політичну заангажованість перетворилась на репресивний, каральний орган, який бореться з правосуддям. Крім того, Вищий адміністративний суд став першою і останньою інстанцією для оскарження актів, дій та бездіяльності Президента, Верховної Ради та Вищої ради юстиції. Хоча стаття 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Навіть керівники комерційних банків можуть скаржитися на суддів, які, на їх думку, винесли неправосудні рішення. Інформація має надаватися Національному банку України з зазначенням назви суду, прізвища, імені, по батькові судді, з наданням копії прийнятого рішення і його короткого змісту, а також, за наявності, даних про результати оскарження цього рішення. Все це використовуватиметься при підготовці документів для проведення наради під головуванням Президента. Судді не зможуть забезпечити об’єктивність, неупередженість та законність судових рішень, боячись швидкої розправи. Це ще одне підтвердження того, що новоспечені керівники під виглядом реформ хочуть прибрати суди до рук. Врешті не залишиться жодного об’єктивного судді, не буде куди звертатися за захистом своїх порушених прав та інтересів.

31 травня 2010 року у Верховній Раді зареєстровано проект Закону «Про судоустрій і статус суддів», внесений Президентом України. Вчора його включили до порядку денного сесії, розглянув комітет, сьогодні він буде проголосований в залі. І це незважаючи на те, що проект суперечить рішенням Конституційного Суду щодо повноважень Вищої ради юстиції, порядку призначення суддів на адміністративні посади та утворення вищих судів, нормам Основного закону, висновкам Венеціанської комісії. Законопроектом пропонується ще більше розширити повноваження Вищої ради юстиції – надати їй можливість призначати і звільняти голів судів. Призначати і звільняти суддів буде також узурпована Вища Рада юстиції. Іншими словами, вся судова влада сконцентрується в руках Вищої ради юстиції. Всупереч рекомендаціям Венеціанської комісії буде створений ще один Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ. Повноваження Верховного Суду України зводяться нанівець, обмежуються його конституційні функції, кількість суддів скорочується до 20. Законопроектом зменшується кількість членів Ради суддів України до 11 осіб. Таким чином можна керувати рішеннями Ради суддів, обравши до її складу потрібних людей. Автори проекту переслідують єдину мету – встановити повний контроль над судами, побудувати таку судову вертикаль, яка дозволить безперешкодно приймати будь-які потрібні рішення. Відбувається процес приватизації судової системи. Окрім цього, прикриваючись, м’яко кажучи, неоднозначним рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року регіонали мають намір усунути Верховний Суд України від перегляду рішень господарських судів, позбавити його процесуальних можливостей виконувати свою конституційну функцію. Для цього вони всупереч нормам Регламенту проштовхують через Парламент проект Закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України» реєстр. № 0893. З прийняттям цього Закону останньою інстанцією у господарських спорах стане повністю підконтрольний чинній владі ВГСУ. Мета таких реформ одна – через підконтрольний суд С.Ф. Демченка узаконити масові рейдерські захоплення підприємств, знищити малий і середній бізнес, всю власність передати в одні руки. Такий хід подій є очевидним, адже перебування 67 річного Голови Вищого господарського суду на посаді судді ретельно забезпечується представниками провладної коаліції. Парламент через волю регіоналів не в змозі здійснити свій конституційний обов’язок – звільни суддю, який давно досяг 65 річного віку. Натомість, суди зупиняються через відсутність фінансування. Вони не мають можливості здійснювати правосуддя через відсутність коштів на відправку поштових повідомлень, судових повісток, запитів. Немає грошей на придбання паперу, картриджів, оплату послуг телефонного та електронного зв`язку.

Гучні заклики Віктора Януковича та його команди про необхідність проведення судової реформи для людей – всього навсього маскування реальних кроків до узурпації судової гілки влади. Продовжується системне руйнуванню вітчизняного правосуддя, істотно знижується рівень судового захисту в нашій державі.

Віце-прем’єр-міністр-міністр закордонних справ Тарасюк Б.І.

Аналіз роботи нинішнього уряду у сфері зовнішньої політики України

І. За результатами 100 днів діяльності нової влади можна констатувати, що в Україні відбулась зміна зовнішньополітичного курсу держави, завдано шкоди її стратегічним інтересам, поставлено під загрозу її державний суверенітет та територіальну цілісність, послаблена політична та економічна позиції України на міжнародній арені:

1. Влада знехтувала стратегічними інтересами України, поставила під загрозу її державний суверенітет та територіальну цілісність:

1). укладення Угоди між Україною та Росією з питань перебування ЧФ РФ на території України, що суперечить статті 17 Конституції України і є загрозою її державному суверенітету та територіальній цілісності;

2). досягнення домовленостей із США щодо поводження з високозбагаченими ядерними матеріалами в Україні. Це рішення було прийнято у стислі терміни, у непрозорий спосіб, без належного обговорення в експертних колах і обґрунтування з боку влади. Переваги, які отримає Україна від досягнутих домовленостей є сумнівними;

3). допуск військових підрозділів РФ до проведення військових парадів з нагоди 65-річчя з Дня перемоги в Києві, Одесі, Севастополі, Миколаєві, Керчі;

4). повернення співробітників російської контррозвідки на базу ЧФ РФ на території України, внаслідок домовленостей між СБУ та ФСБ РФ, становить загрозу національній безпеці України.

2. Діями влади згорнуто законодавчо закріплений курс на евроатлантичну інтеграцію України:

1). Численні заяви влади, зокрема заява Міністра закордонних справ України К.Грищенка на ХІ Міжвідомчій нараді з питань координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин 27 травня 2010 р щодо зняття з порядку денного питання про вступ до НАТО;

2). Внесення Президентом України до Верховної Ради проекту Закону “Про засади внутрішньої та зовнішньої політики України” (№6451), яким пропонується закріпити за Україною статус позаблокової держави, а також внести зміни до чинного Закону України “Про основи національної безпеки України”, якими вилучається курс України на евроатлантичну інтеграцію;

3). Вилучення положень щодо співпраці з НАТО із затвердженого в першому читанні проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік;

4). Ліквідація інституційного механізму евроатлантичної інтеграції (Координаційне бюро европейської та евроатлантичної інтеграції перетворене на Бюро з питань европейської інтеграції, припинено діяльність Урядового комітету европейської інтеграції та міжнародного співробітництва, ліквідовано Національний центр евроатлантичної інтеграції, посаду Віце-прем’єр-міністра з европейської та евроатлантичної інтеграції).

3. Відбулось погіршення міжнародного іміджу України внаслідок непослідовності зовнішньополітичного курсу, зокрема в питаннях підтримки того чи іншого формату колективної безпеки, а також непрозорості підготовки та прийняття стратегічних доленосних рішень.

4. Заподіяно загрозу енергетичній безпеці України та послаблено її зовнішньоекономічну позицію внаслідок виголошення численних заяв щодо енергетичного, авіаційного, суднобудівного сектору України:

1). наміри об’єднання НАК «Нафтогаз України» та «Газпрому», що призведе до втрати контролю над стратегічною державною власністю в газовому та нафтовому секторах, монопольного права РФ визначати правила на газовому та нафтовому ринку України, відмови від реформування газового сектору відповідно до европейських стандартів;

2). наміри щодо створення спільного підприємства на базі «Атоменергомашу» (РФ) та «Турбоатому» (Україна);

3). надання доступу РФ до внутрішнього ринку газу України;

4). збільшення імпорту російського газу з 30 до 40 мільярдів кубометрів;

5). встановлення повного контролю над українською ГТС, безперешкодний доступ російських фахівців до об’єктів ГТС;

6). гарантування Україною в односторонньому порядку недоторканності власності господарюючих суб’єктів РФ;

7). одностороння відмова України від імунітету проти судового розгляду будь-яких спорів в цій сфері;

8). ревізія бази двосторонніх міжурядових угод в газовій сфері;

9). безпосередня участь російської сторони в розробці та формуванні методики розрахунків тарифів на послуги з транзиту нафти по українських магістральних нафтопроводах;

10). збільшення обсягів російської нафти на українському ринку;

11). спільний з російською стороною експорт електроенергії у треті країни, що призведе до втрати Україною можливості самостійно експортувати електроенергію до Білорусії, країн ЕС;

12). укладення багаторічного контракту на ексклюзивні поставки ядерного палива для енергоблоків українських АЕС, кредитування та будівництво двох нових блоків;

13). створення СП з розробки Новокостянтинівського родовища урану в Україні та зняття обмежень на участь російської сторони у цьому проекті;

14). наміри щодо укладення мирової угоди з Vanco Prykerchenska Ltd. підконтрольній Газпрому щодо видобутку газу на шельфі Чорного моря;

15). наміри щодо інтеграції українського авіаконцерну «Антонов» до російської Об’єднаної авіабудівної корпорації;

17). створення спільного підприємства Об’єднаної авіабудівної корпорації та авіаконцерну «Антонов» для спільного виробництва (на Воронезькому акціонерному літакобудівному товаристві) та поставок літака АН-148 та його модифікацій (проміжний етап на шляху до інтеграції).

18). наміри щодо здачі української суднобудівної галузі: входження до російської державної Об’єднаної суднобудівної корпорації українського державного підприємства «Зоря-Машпроект» (найбільшого у світі виробника газотурбінних двигунів для суднобудування) та Феодосійської суднобудівної компанії «Море»;

19) внесення законопроекту щодо внесення змін до ЗУ «Про трубопровідний транспорт», який надає можливість Уряду створювати на базі державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту підприємств, заснованих на змішаній формі власності, що відкриває шлях до створення газотранспортного консорціуму з управління українською ГТС.

ІІ. В контексті европейської інтеграції України, нинішня влада продовжує курс і темп встановлений попереднім керівництвом, яке започаткувало та досягло прогресу в переговорному процесі щодо Угоди про асоціацію з ЕС, Угоди про Зону вільної торгівлі та безвізового діалогу. Проте, заяви нової влади про активізацію співпраці на напрямах СНД, особливо щодо можливості приєднання до союзу Росії, Білорусі та Казахстану, по суті означають перегляд усього комплексу відносин Україна-ЕС та фактичну відмову України від курсу на европейську інтеграцію. Вступ до вищезгаданого митного союзу з державами, які, не є членами СОТ, суперечить інтересам України, та є своєрідною червоною лінією, за якою подальша інтеграція України до ЕС стає неможливою.

ІІІ. Найбільший медійний та громадський резонанс впродовж 100 днів нинішнього уряду був спричинений не “покращенням життя вже сьогодні” або впровадженням економічних реформ, а активізацією україно-російського діалогу, яка мала чіткий вигляд одностороннього виконання побажань російської сторони. Покращення російсько-українського діалогу характеризується наступним:

1. Асиметричність. Підлабузництво з боку українського керівництва і зверхність з боку Росії – так зване «покращення відносин» здійснюється за рахунок демонстрації відсутності національної гідності з боку української влади. Економічна вигода досягається в обмін на українські стратегічні інтереси та суверенітет нашої держави.

2. Непрозорість процесу підготовки двосторонніх домовленостей. У своєму виступі на пленарному засіданні ВРУ 12 травня 2010 р. перший віце-прем’єр А.Клюєв доповідаючи про хід переговорів між Україною та РФ стосовно підготовки міждержавних угод, не згадав про ці заяви Президентів та не повідомив про зміст всіх двосторонніх документів. Відсутня інформація щодо 14 нових міжвідомчих угод, доручення про підготовку до яких було дано під час засідання українсько-російської Комісії.

3. Відсутність прагматичності. Відсутність економічного обґрунтування Угоди про продовження терміну базування ЧФ РФ, підписаної 21 квітня 2010. Сума 100 млн. дол. не є адекватною орендованій території розміром 18 232 гектари та інфраструктурі, що налічує 4591 об’єкт нерухомості та понад 110 причалів. Щодо спільних 3 заяв Президентів та оприлюднених міжвідомчих угод - вони носять здебільшого декларативний характер, потрібно слідкувати за подальшим конкретним наповненням рамок співпраці встановлених угодами, щоб мати змогу оцінити їх економічну вигоду.

4. Відсутність стратегічного бачення з боку української влади і цілеспрямоване просування стратегічних інтересів Росією. Зокрема, останні двосторонні домовленості, а також ініціатива підготовки 14 міжвідомчих угод в галузях суднобудування, літакобудування та енергетики є відображенням стратегічних зовнішньополітичних цілей РФ в Україні.

Міністр внутрішніх справ МОСКАЛЬ Г.Г.

В цілому цей період характеризується суттєвим згортанням відкритості, гуманізації та демократизації роботи органів внутрішніх справ, значним погіршенням стану захисту прав і свобод людини в Україні. Особливо деморалізуючий вплив на особовий склад органів внутрішніх справ завдає кадрова політика Міністра А.Могильова, який призначає на ключові керівні посади осіб, що мали проблеми із законом. Основний державний орган, на який покладено функції по боротьбі із злочинністю, перетворюється на структуру, обласними управліннями якої керувати будуть особи, що самі мають проблеми із законом. Наприклад, начальником УВС в Черкаській області було призначено В.В.Дернового, який 22 листопада 2006 року Мукачівським міськрайонним судом був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченим в ст.366 ч.1 Кримінального кодексу України, але в силу Закону про амністію потрапив під дію даного Закону і був амністований. Колишнього керівника Головного управління МВС України у Закарпатській області Варцабу В.М. було призначено на посаду начальником ГУ МВС України в Івано-Франківській області, а його колишнього першого заступнику Русина В.П. – призначено на посаду начальника міліції у Закарпатській області. Обидві ці особи підтримували тісні стосунки із кримінальними авторитетами, були причетні до одіозних виборів мера Мукачева у 2004 році, фігурували основними організаторами фальсифікацій, масового побиття на дільницях та інших злочинів. Зокрема, Варцаба В.М. знаходився в міжнародному розшуку по лінії Інтерполу, переховувався декілька років на території Російської Федерації. В.Русин знаходився під слідством; кримінальна справа по ньому була закінчена Генеральною прокуратурою і направлена до суду, а потім рішення суду про закриття справи Генпрокуратурою опротестовано.

Крім цього, засобам масової інформації було надано повідомлення про інших кандидатів на високі посади в підрозділам МВС, що не мають ні морального ні юридичного права працювати в органах міліції. При цьому, керівництвом МВС України грубо порушується положення про проходження служби особами керівного і рядового складу органів внутрішніх справ, що виключають можливість проходження служби в системі органів внутрішніх справ України і зайняття в них керівних посад не лише вищезазначеним особам, а і їх дітям і родичам.

Безвідповідальна кадрова політики міністра А.Могильова призвела до різкого погіршення професійних показників діяльності органів МВС України, зокрема питома вага виявленних злочинів скоєних організованими угрупуваннями у перші місяці 2010 року є найнижчою за всі роки незалежності України.

Провальною можна визнати роботу МВС України і по боротьбі з наркоманією. Незважаючи на те, що Европейське співтовариство визначило що Україна на сьогодні являється лідером по темпам наркоматизації суспільства, показники роботи МВС України говорять про зворотнє. Це свідчить про приховування та нереєстрацію злочинів органами внутрішніх справ. Зокрема, за статистикою МВС кількість осіб які споживають наркотичні речовини та перебувають на обліку знизилась на 8,3 % і складає 159,3 тис. осіб, що не відповідає дійсності і є прямим обманом суспільства, у той час як кількість осіб які мають перебувати на обліку як споживачі наркотиків сьогодні, навіть за скромним підрахунками неурядових організацій, становить не менш ніж 1,5 млн. осіб.

Серед резонансних подій, що характеризують все наростаюче свавілля міліції, можна назвати: - жорстке придушення масових акцій опозиції у Києві, що протестували проти ратифікації Харківських угод, підписаних Президентами Д.Мєдведєвим та В.Януковичем; - конфлікт з громадськістю, що виступає проти зносу зелених насаджень на ділянці будівництва автодороги в Центральному парку культури і відпочинку ім. Горького в Харкові та силове втручання міліції, внаслідок дій якої люди отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані; - загибель у Шевченківському РУВД міста Києва студента Ігоря Інділо внаслідок перевищення службових повноважень працівниками міліції (саме за такими ознаками прокуратурою порушена кримінальна справа) та намагання керівництва на перших порах замовчати цю трагедію. Крім того, керівник МВС України відзначався антиукраїнськими заявами. У переліку найгучніших та безглуздих висловів А.Могильова є виправдовування діяльності Й.Сталіна по депортації кримських татар із Криму, пропозиція виселити опозицію на околиці Києва, трактування судимостей В.Януковича як політичні репресії тощо. Навіть Парламентська асамблея Ради Европи поширила Заяву «Про антитатарську політику нового міністра внутрішніх справ України», у якій члени ПАРЕ висловили стурбованість із приводу ксенофобських висловлювань А.Могильова, чиє головне завдання полягає у захисті демократичних цінностей, верховенства права і прав людини.

Таким чином, за керівництва А.Могильова Міністерство внутрішніх справ послідовно перетворюється на репресивний апарат влади для боротьби з політичними опонентами та демократичними перетвореннями в Україні.

Міністр охорони здоров’я ШЕВЧУК С.В.

1. Незадовільний стан здоров’я громадян України.

Стан здоров’я населення України характеризується вираженою демографічною кризою та негативними демографічними та статистичними показниками, які не можуть компенсувати навіть певні позитивні зрушення показника народжуваності. Показники загальної смертності населення вдвічі перевищують показники для країн Европейського Союзу, а показники смертності населення у працездатному віці - в 2-4 рази.

Має місце яскраво виражена нерівність в питаннях надання медичної допомоги, що проявлялася у суттєвих відмінностях показників захворюваності мешканців міст та селян. Стан здоров’я селян є значно гіршим, ніж у міського населення. Про це свідчить невтішна статистика: смертність вища, у тому числі смертність дітей першого року життя, високі показники захворюваності на туберкульоз і хронічний алкоголізм. Показники рівня захворюваності селян у порівнянні з мешканцями міст по інших хворих так різняться. Однак це свідчить про недостатню діагностику та відсутність належної диспансеризації, якій приділяється уваги як у селах, так і у містах. Залишається незмінною структура причин смерті, захворюваності та поширеності хвороб, де основні «рейтингові» місця займають хвороби системи кровообігу, органів травлення, органів дихання та злоякісні новоутворення, що свідчить про необхідність відновлення диспансеризації населення, яку неможливо провести без належного рівня оснащення закладів охорони здоров’я усіх рівнів надання медичної допомоги, насамперед первинної медико-санітарної допомоги та сільських закладів охорони здоров’я.

Підвищення рівня захворюваності та поширеності хвороб відбувається на фоні значного поширення факторів ризику захворювань, зростаючої розповсюдженості тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків, передусім серед молодого покоління. Окрім того, стан здоров’я населення України характеризують такі негативні показники, як: різке вираження феномена чоловічої «надсмертності», коли смертність чоловіків у середній віковій категорії (25-44 роки) майже в 4 рази перевищує смертність жінок аналогічного віку; скорочення очікуваної тривалості життя, в результаті чого розрив з середньоевропейськими показниками складає понад 6, а з показниками країн Европейського Союзу - понад 10 років; найвищий в Европейському регіоні рівень природного спаду населення, що веде до депопуляції населення швидкими темпами; стрімке старіння населення, яскраво регресивний характер відтворення населення, коли частка населення старших вікових груп значно перевищує частку населення віком 0-15 років. Зазначене призвело до скорочення чисельності населення України за 2007р. на 229 тис. осіб і становило 46 млн. 143 тис. осіб.

У віковій структурі населення України спостерігається подальше старіння населення, внаслідок чого змінюються найважливіші показники його відтворення:

а) коефіцієнт старіння «згори» - питома вага осіб старше 60 років в загальній структурі населення. В Україні він становить 20,4%, що за шкалою Россета розцінюється як «дуже високий рівень демографічної старості». А у осіб у віці 65 років і старше цей показник становить 16,2%, що за шкалою Організації об’єднаних націй відповідає населенню з високою мірою старості;

б) коефіцієнт довголіття - питома вага довголітніх (80років і старше) серед людей старших вікових категорій (60 років і старше). В Україні цей показник становить близько 14%. У зв’язку із зазначеним демографічне навантаження на осіб працездатного віку є вкрай несприятливим, особливо у сільській місцевості, де цей показник майже в півтора рази більше, ніж у містах. Погіршення стану здоров’я населення призводить до об’єктивного зростання потреб у медичній допомозі, які існуюча система охорони здоров’я задовольнити не в змозі. Таким чином, стан здоров’я громадян є суттєвою суспільною проблемою, яка негативно позначається на трудоресурсному потенціалі держави та її розвиткові і для розв’язання якої вкрай необхідна державна підтримка.

2. Незадовільний стан оснащення закладів охорони здоров’я медичним обладнанням, виробами медичного призначення та транспортними засобами.

МОЗ було проведено низку інвентаризацій закладів охорони здоров’я, у тому числі і закладів (підрозділів закладів) охорони здоров’я, що надають первинну медико-санітарну допомогу (далі - заклади ПМСД) населенню (2007, 2009), результати яких виявились невтішними та підтвердили необхідність негайних скоординованих заходів, спрямованих на поліпшення матеріально-технічного оснащення закладів. Так, у 2007 на виконання наказу МОЗ України від 11.05.2007 №237 було проведено суцільну інвентаризацію закладів ПМСД у містах та у сільській місцевості, результати якої показали реальний стан оснащення їх медичним обладнанням та транспортними засобами. Відповідно до европейських вимог усі заклади ПМСД мають бути забезпечені необхідним медичним обладнанням відповідно до табелю оснащення; службове авто повинно бути обов’язково у кожного лікаря загальної практики-сімейної медицини, а певна кількість одиниць транспортних засобів має бути виділена для ефективної роботи середнього медичного персоналу.

В Україні стан оснащення закладів ПМСД у містах та у сільській місцевості суттєво не відрізняється... Певні спроби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування вирішити питання матеріально-технічного оснащення закладів ПМСД за рахунок коштів місцевих бюджетів не покривають потребу та фактично не змінюють ситуацію. Так, наприклад, у 2008 за рахунок коштів місцевих бюджетів і спонсорської допомоги було закуплено 581 одиниця транспортних засобів при потребі 7716, а також 329 комплектів медичного обладнання при потребі 3379 комплектів лише загально-медичного обладнання. Враховуючи знос наявного медичного обладнання та транспортних засобів, результати інвентаризації закладів ПМСД у 2009 показали фактично відсутність позитивної тенденції матеріально-технічного оснащення цих закладів.

Дещо краще виглядає ситуація щодо оснащення медичним обладнанням та транспортними засобами закладів охорони здоров’я вторинного та третинного рівнів, але вона також залишається незадовільною.

3. Відсутність можливості поліпшення матеріально-технічного стану закладів охорони здоров’я за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Вирішити питання щодо поліпшення матеріально-технічного стану закладів охорони здоров’я за рахунок коштів місцевих бюджетів є проблематичним. Як свідчать економічні та галузеві показники, можливості місцевих бюджетів іноді не спроможні навіть повноцінно утримувати заклади, насамперед у сільській місцевості. Вирішити ці питання за рахунок коштів державного бюджету є також досить сумнівним, про що свідчить наступне. Результати інвентаризації та моніторингу діяльності закладів ПМСД стали передумовою для опрацювання заходів та завдань Загальнодержавної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини (далі - Програма), затвердженої Законом України 22.01.2010 №1841-УІ. Разом з тим, під час погодження проекту Програми у заінтересованих центральних органах виконавчої влади, зокрема у Міністерстві фінансів та Міністерстві економіки, в 13 разів було зменшено обсяги фінансування на реалізацію завдань та заходів Програми, які, зокрема, передбачали оснащення закладів ПМСД медичним обладнанням, виробами медичного призначення, транспортними засобами та автоматизованими робочими місцями, а саме: з 3416,7 млн. грн. до 259,3 млн. грн. Це не дозволяє вирішити проблеми матеріально-технічного оснащення закладів ПМСД.

Завданнями та заходами Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2007 №1158, передбачалося виділити до 2015 року 1341 млн. грн. на будівництво, реконструкцію, проведення ремонту, оснащення сільських лікарських амбулаторій та ФАПів медичним обладнанням, транспортними засобами, засобами зв’язку та забезпечення їх висококваліфікованими кадрами. Разом з тим, ці кошти передбачаються у спеціальному фонді державного бюджету.

4. Фінансування потреб охорони здоров’я із Державного бюджету на 2010 р.

Потреба МОЗ в бюджетних асигнуваннях на виконання його функцій становить 11.0 млрд. грн., однак реально вона забезпечена коштами лише на 47.2%.

Оплата праці медичних працівників:

З метою встановлення соціальної справедливості в умовах оплати праці працівників бюджетної сфери, МОЗ пропонує розглянути питання щодо врахування наряду з працівниками освіти, бібліотекарями та фахівцями клубних закладів - виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при надані щорічної відпустки у розмірі посадового окладу та допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі до одного посадового окладу. Для реалізації зазначеної статті необхідно передбачити для бюджетів усіх рівнів у проекті Державного бюджету України кошти в сумі 3530,8 млн. грн., в т.ч.: для виплати матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі місячного посадового окладу працівникам охорони здоров’я -1765,4 млн.грн., для виплати допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного посадового окладу працівникам охорони здоров’я -1765,4 млн. грн.;

Довідково: У 2009 році середня заробітна плата у галузі становить 1385 грн. (в т.ч. лікарів - 1774 грн., середній медперсонал - 1356 грн., молодший медперсонал - 1007 грн.), у промисловості - 2201 грн., співвідношення до охорони здоров’я - 1,59; в освіті - 1583 грн., співвідношення до охорони здоров’я - 1,14, тобто зберігається постійне відставання її рівня від працівників промисловості та освіти.

МОЗ пропонує встановити надбавку в розмірі 50% до посадового окладу медичним працівникам (82067 шт. посад) закладів охорони здоров’я, розташованих у селах та селищах міського типу. Для цього необхідно передбачити в проекті держбюджету на 2010 рік 808,0 млн. грн.

Довідково: Прихований дефіцит кадрів становить понад 3 тис. лікарів, а з урахуванням вікового цензу — понад 4 тис.

Туберкульоз на сьогодні набув ознаки епідемії, яка поширюється невпинними темпами. З метою вирішення цієї проблеми та забезпечення закладів охорони здоров’я фтизіатрами, значну увагу потрібно приділити саме гарантіям медичних працівників, зайнятих у цій сфері, у т.ч. підвищенню їх заробітної плати, а саме встановлення у 2010 році: підвищення посадових окладів медичним працівникам (15323 шт. посад) протитуберкульозних (туберкульозних) закладів охорони здоров’я для хворих на активну форму туберкульозу у зв’язку із шкідливими умовами праці у розмірі 60 відсотків посадового окладу та виплати їм надбавки за тривалість безперервного стажу до 60 відсотків. Для цього необхідно передбачити в проекті держбюджету на 2010 рік 433,5 млн. грн.; підвищення посадових окладів медичним працівникам (2247 шт. посад) протитуберкульозних (туберкульозних) закладів охорони здоров’я для хворих на неактивну форму туберкульозу у зв’язку із шкідливими умовами праці у розмірі 30 відсотків та виплати їм надбавки за тривалість безперервного стажу до 40 відсотків. Для цього необхідно передбачити в проекті держбюджету на 2010 рік 33,2 млн. грн. Однак пропозиції МОЗ з питань оплати праці медиків Урядом не були враховані... Замість цього зміна тарифних ставок у Єдиній тарифній сітці на 2010 рік:

Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників закладів охорони здоров’я, визначені на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів та запровадження ІІІ етапу ЄТС у 2010 році... привели до зрівнялівці в оплаті праці молодшого медичного та технічного персоналу в порівняні з середнім медперсоналом. Водночас, з 1.04.2010 року різниця у заробітній платі санітарки (1-7 тарифні розряди) та лікаря 10 розряду складатиме лише 148 грн. Такий стан породжує апатитів і дискваліфікацію фахівців охорони здоров’я, відбиває будь-яку мотивацію до засвоєння нових медичних технологій та модернізації лікувально-діагностичного процесу.

5. Безгосподарність та нераціональне використання коштів:

Має місце сім груп негативних тенденцій при здійсненні закупівель МОЗ:

По-перше: простежуються випадки включення до тендерної документації дискримінаційних вимог, які виписувалися конкретно під одного з учасників закупівлі.

По-друге: унаслідок закупівлі лікарських засобів, медичного обладнання та виробів медичного призначення через низку посередників МОЗ України зазнало значних додаткових витрат бюджетних коштів, що не відповідає бюджетному принципу досягнення цілей при мінімальному використанні бюджетних коштів.

По-третє: крім цього, закупівля лікарських засобів вітчизняного виробництва, як правило, також здійснювалася у посередників, а не у виробників цих засобів.

По-четверте: аналіз цін на медикаменти та вироби медичного призначення іноземного виробництва засвідчив наявність ознак тіньових схем, спрямованих на мінімізацію та/або ухилення від сплати податків вітчизняних постачальників.

По-п’яте: переможцями торгів, що проводяться МОЗ, стають одні й ті ж підприємства і організації (взагалі це непогано), але ці переможці, як правило, є посередниками посередників.

По-шосте: неврахування МОЗ реальної потреби лікувальних закладів у лікарських засобах та обладнанні призводить до втрат державного бюджету. Ревізією встановлено таких втрат на суму 1,56 млн. гривень.

По-сьоме: відсутність належного контролю з боку МОЗ за достовірністю інформацій з регіонів щодо можливості встановлення обладнання сприяло неефективному використанню коштів державного бюджету на суму 92,4 млн. гривень.

По-восьме: має місце незабезпечення комплексності закупівлі виробів медичного призначення, що може призвести до їх невикористання під час епідемії.

Таким чином: Внаслідок закупівлі МОЗ лікарських засобів через низку посередників держава втрачає близько 40% обсягів коштів, виділених на цю мету. Кінцева ціна лікарського засобу для громадянина України щонайменше у 2-3 рази більша від ціни виробника. Не дивлячись на проголошену Президентом Януковичем декларацію щодо реформи в галузі охорони здоров’я та перехід до загальнодержавного медичного страхування МОЗ за 100 днів діяльності нового Уряду не спромоглося подати до Верховної Ради України жодного законопроекту стосовно реформ галузі.

Міністр освіти В.І.Полохало

Перші 100 днів діяльності Уряду Януковича-Азарова засвідчують його неспроможність і незацікав­леність у використанні потужного освітнього, науково-технічного потенціалу та висококваліфікованих фахівців в практично усіх галузях економіки і виробництва, як основи соціально-економічного зростання. В ухваленому Державному Бюджеті України на 2010 рік та в проекті основних напрямків бюджетної політики на 2011 рік, а також в Програмі економічного і соціального розвитку України на 2010 рік відсутні заходи і необхідні видатки для вирішення комплексу проблем, пов’язаних з підтримкою високого рівня освіти і науки.

Навпаки, Уряд запланував по-суті:

1. значне послаблення підтримки науки та гальмування впровадження результатів наукових розробок і досліджень у виробництво;

2. зниження рівня інвестування в людський капітал. При цьому при ухваленні Державного Бюджету України на 2010 рік і Програми економічного і соціального розвитку України на 2010 рік повністю не були враховані такі вимоги і норми законодавчих актів:

• пункт другий статті 61 Закону України «Про освіту»;

• абзац одинадцятий статті 57 Закону України «Про освіту»;

• абзац дванадцятий статті 57 Закону України «Про освіту»;

• абзац другий частини другої статті 57 Закону України «Про освіту»;

• абзац четвертий статті 23 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»;

• абзац другий статті 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

• стаття 6 Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки»;

• пункт другий статті 62 Закону України «Про освіту»;

• стаття 8 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків».

Показники Бюджету цього року не відповідають проголошеним Урядом намірам щодо посилення науково-технічного та інноваційного розвитку економіки. Фінансування науково-технічної сфери у 2010 році заплановано на самому нижчому рівні за останні роки. По відношенню до Валового внутрішнього продукту це складає всього 0,43%ВВП (найнижчий показник в Европі і країнах СНД), тоді як у 2009 році цей показник дорівнював 0,45%ВВП, а у 2008 році 0,48%ВВП.

Щодо Національної академії наук України, то Державний бюджет України на 2010 рік не забезпечує навіть мінімальних потреб Академії, дефіцит складає майже 1,2 млрд. млн. гривень. Це ставить під загрозу виконання окремих найважливіших напрямів наукових досліджень і розробок. Насамперед, через відсутність необхідних асигнувань у 2010 році зазнають скорочення обсяги виконання державних науково-технічних програм, цільових програм фундаментальних та прикладних досліджень Академії. Так більше ніж у 20 разів скорочено фінансування таких важливих державних цільових науково-технічних програм як «Впровадження і застосування Грідтехнологій», «Нанотехнології та наноматеріали» «Створення хіміко-металургійної галузі виробництва чистого кремнію», спрямованих на створення нових виробництв та випуск конкурентної продукції. Не будуть профінансовані найважливіші інфраструктурні проекти, практично повністю припиниться оновлення парку наукового обладнання, без якого неможливо проводити наукові дослідження на світовому рівні, не буде продовжено реконструкцію та будівництво низки об’єктів загальнодержавного значення, згортається закупівля житла для вчених Національної академії наук України тощо.

Водночас, не забезпечуючи науку і освіту, зокрема, вищу освіту, необхідним для їх розвитку фінансуванням Уряд фактично, всупереч Конституції України і чинному законодавству намагається перекласти свої зобов’язання на громадян. Зокрема, планується необґрунтоване закриття сільських малокомплектних шкіл, декларується необхідність підвищення плати за освітні послуги у вищих навчальних закладах (контрактне навчання) без врахування рекомендацій Антимонопольного Комітету та Міністерства економіки України, що погіршить доступ до вищої освіти через безконтрольну її комерціалізацію (попри передвиборчі обіцянки Януковича про те, що кількість осіб , які навчаються за рахунок коштів Державного Бюджету, має становити не менш ніж 2/3 від кількості осіб, які навчаються в державних вищих навчальних закладів).

Крім того, Уряд прийняв Постанову «Про порядок використання у 2010 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виготовлення випускних документів про освіту», згідно з якою у 2010 році за рахунок бюджетних коштів будуть виготовлятися документи про освіту державного зразка за кошти державного та місцевих бюджетів лише для осіб, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладів. Виготовлення інших документів про освіту, а також про вчені звання буде здійснюватися за рахунок коштів осіб, які їх отримують. Ця Постанова Уряду обмежує право громадянина на отримання документа про освіту. А саме тих, хто закінчує професійно-технічні та вищі навчальні заклади. А також тих, хто отримує вчені звання.

Антиосвітянська, антинаукова і антиінноваційна спрямованість діяльності Уряду Януковича протягом 100 днів проявляється і в тому, що реалізація важливих для науки і освіти Законів, які були ухвалені Верховною Радою України за ініціативи Ю.Тимошенко, блокується (Закон України «Про наукові парки», Закон України «Про студентське самоврядування», спроба скасування зовнішнього незалежного оцінювання якості знань тощо) і водночас блокуються законопроекти важливі для цієї сфери, які вносяться представниками опозиції (наприклад, Закон «Про вищу освіту» нова редакція).

Натомість Уряд через МОН України намагається запровадити суто адміністративні методи в сфері управління освітою, прагнучи зокрема, позбавити вищі навчальні заклади будь-якої автономії і академічних свобод. За перші 100 днів своєї діяльності Уряд Януковича-Азарова не здійснив жодного кроку, жодної дії в напрямку інтеграції освіти і науки в Европейський освітянський і науковий простір і навпаки, підписавши ряд Угод в цій сфері з Росією, підготував умови для підпорядкування вітчизняного інтелектуального потенціалу країні, яка щороку погіршує свої показники в різних міжнародних рейтингах щодо рівня освіти, інноваційності і конкурентоспроможності в цій сфері. Це може призвести до самоізоляції України від світового наукового і освітянського простору.

Міністр оборони ПЕТРУК М.М.

Аналіз діяльності Міністерства оборони за 100 діб свідчить, що будь-яких зрушень у напрямку підвищення рівня боєздатності Збройних Сил України, які перебувають у стані деградації та руйнації, соціального захисту військовослужбовців не відбулося. Міністерством оборони не представлено програму реформування ЗС України, як це було заявлено Президентом України під час призначення нового Міністра Оборони. Окрім заяв президента про необхідність підняття престижу Збройних Сил, укріплення їх боєздатності у зв’язку з поза блоковим статусом України, фактично ніяких дій по вирішенню зазначених завдань не зроблено. Робота МО України протягом 100 днів, в основному, обмежувалася кадровими призначеннями. Про небажання нової влади вирішувати проблеми функціонування оборонного відомства свідчить формальний підхід до розробки та затвердження Верховною Радою Програми економічного та соціального розвитку України на 2010 рік в частині забезпечення обороноздатності держави (гл. 7). Вбачається, що автори Програми готували її на ”швидку ” руку і не ставили за мету досягти конкретних якісних показників обороноздатності держави, а саме: скільки (хоча б у відсотках) буде модернізовано існуючих зразків озброєння; скільки оновлено озброєння та військової техніки; наскільки буде підвищено грошове забезпечення військовослужбовцям (було обіцяно Януковичем В.Ф. на виборах); скільки добавиться контрактників; скільки буде надано житла тощо.

У Програмі свідомо замовчується реальний стан Збройних Сил, а тому не зовсім вірно визначені основні проблеми у забезпеченні обороноздатності держави та шляхи їх вирішення.. Вбачається, що на сьогодні основна проблема полягає у тому, що Збройні Сили країни знаходяться на межі руйнації.

Довідково. На сьогодні:

• справність основних зразків озброєння у поточному році досягла критичних параметрів. Без прийняття рішучих заходів у 2010 році Збройні Сили України матимуть лише декілька справних літаків-винищувачів МіГ-29, 30% зенітних ракетних комплексів, жодного боєготового корабля та проблеми з рештою озброєння. Внаслідок цього вже в наступному році можуть припинити своє існування два види Збройних Сил – Повітряні і Військово-морські Сили;

• загострилося питання оснащення військ новітнім озброєнням та військовою технікою. Мізерні обсяги оборонного замовлення залишають Збройні Сили України без майбутнього;

• фінансового ресурсу, що виділяється на підготовку військ, вистачає лише на підтримання на мінімальному рівні підготовки екіпажів літаків Повітряних Сил Збройний Сил України, які залучаються до несення бойового чергування з прикриття важливих державних об’єктів від ударів з повітря;

• внаслідок низького грошового, речового та житлового забезпечення військовослужбовців, передусім офіцерів, рівень престижу служби в армії знизився практично до нуля.

І саме головне, що передбачені видатки на оборону в бюджеті на 2010 рік не вирішують нагальні проблеми функціонування ЗСУ, забезпечення належного рівня їх боєздатності, а саме: оновлення озброєння та військової техніки; модернізація існуючих зразків; підвищення рівня бойової підготовки військ; перехід в короткі строки на контрактну систему комплектування; вирішення питань соціального захисту військовослужбовців.

Зокрема, видатки загального фонду державного бюджету на 2010 рік для Міністерства оборони України в сумі 8 806 млрд. грн. (близько 41 % мінімально-необхідної потреби), дають змогу забезпечити лише на мінімальному рівні існування Збройних Сил України (на утримання особового складу ЗС України - 6 866 млрд. грн., медичне лікування, санаторне забезпечення особового складу ЗСУ – 545 млн. грн.), але аж ніяк їх розвиток.

Слід відмітити, що на реформування та розвиток ЗСУ в бюджеті передбачено лише – 106,5 млн. грн.., на відновлення боєздатності, утримання, експлуатацію, ремонт озброєння та військової техніки – 4,885 млн. грн.., на закупівлю і модернізацію озброєння та військової техніки для Збройних Сил України – 7,1 млн. грн..

Поза увагою уряду залишився соціальний захист військовослужбовців. Зокрема, на будівництво житла для військовослужбовців у бюджеті передбачено за загальним фондом лише 56 млн. грн.., що не забезпечує виконання Державної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей. Таким чином, за 100 днів роботи практичних кроків до підвищення обороноздатності держави, поліпшення соціального захисту військовослужбовців, новою владою не здійснено. Стає очевидним також, що передвиборчі обіцянки Януковича В.Ф. для армії (підвищення грошового утримання військовослужбовців, перехід на контрактну основу у 2011 році та ін.) виконуватися не будуть.

Міністр енергетики ГУДИМА О.М.

1. Продовження терміну перебування Чорноморського флоту в обмін на «дешевий газ» - це удар по енергетичній безпеці України, так як Україна зобов’язалась збільшити споживання російського газу до 37 млрд.м3 - що на 10 млрд.м3 більше аніж планував Уряд Ю.Тимошенко.

2. За період з січня по квітень видобуток нафти та газу впав в середньому на 10%.

3. Заяви Януковича, Азарова та Клюєва про готовність здавати ГТС, створювати СП з Газпромом, Росенергоатомом свідчать про те, що отримавши пільги на газ, олігархічна влада Януковича готова поступитись стратегічними енергетичними інтересами на користь Росії.


Тушки за Напрямки внутрішньої та зовнішньої політики Януковича

БЮТ:

1. Барвіненко В. Д.

2. Буджерак О.О.

3. Веревський А.М.

4. Воротнюк І. Б.

5. Гейман О. А.

6. Задирко Г.О.

7. Зубов В.С.

8. Іваненко В.Г.

9. Камчатний В.Г.

10. В.Г.

11. Константинов Є.С.

12. Крук Ю.Б.

13. Кузьменко П.П.

14. Маліч ОВ.

15. Олійник С.В.

16. Пилипенко В.П.

17. Писаренко В.В.

18. Полунєєв Ю.В.

19. Савченко І.В.

20. Сідельник І.І.

21. Трайдук М.Ф.

22. Фельдман О. Б.

23. Черпіцький О.З.

НУНС:

1. Бобильов О.Ф.

2. Борисов В.Д.

3. Бут Ю.А.

4. Василенко С.В.

5. Довгий С.О. 6. Жванця Д.В.

7. Омельченко О.О.

8. Палиця І.П.

9. Плющ І.С.

10. Поляченко В.А.


КОМЕНТАРІ

Июнь 4th, 2010 at 01:29

А хто все це знатиме? Сенс цього звіту є тільки за умов його розповсюдження. Через які ЗМІ?

ХТО відповідає за створення українських ЗМІ? Що планується?