«Становлення вітчизняної автоматики»
| Вид материала | Реферат |
- Цикл наукових праць „Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”, 171.88kb.
- Робоча навчальна програма для студентів геологічного факультету (заочна форма), 1022.01kb.
- Нормативні навчальні дисципліни, 872.98kb.
- Світ фізики, №1, 2008, 192.94kb.
- Програма вступного іспиту назва дисципліни: історія україни, 166.82kb.
- Бакалаври нормативні навчальні дисципліни: Основи наукових досліджень, 168.09kb.
- Міністерство фінансів україни державна навчально-наукова установа академія фінансового, 92.91kb.
- Назва модуля: Історія психології, 48.83kb.
- Дах тематичні уроки, лекції, бесіди з історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, 6.84kb.
- Становлення, 3421.14kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РЕФЕРАТ
на тему:
«Становлення вітчизняної автоматики»
Підготував:
Студент групи І-85
Стогній В.В
Суми 2009
ПЛАН
Вступ
1. Особливості людського фактору на виробництві
2. Автоматизація виробництва – як можливість зменшення впливу людського
фактору
3.Роль автоматизації у розвитоку промисловості
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Час від часу в будь-якого керівника підприємства виникає нездоланне бажання автоматизувати ряд ділових процесів. Бажання керівника зрозуміле
- автоматизація окремих видів діяльності дозволяє вирішити безліч організаційних проблем, які призводять до гальмування ділових процесів і, як наслідок, знижують ефективність діяльності підприємства в цілому.
Однак при автоматизації виробництва людський фактор у той чи інший спосіб проявляється і здійснює вплив як на сам процес автоматизації, так і на подальшу виробничу автоматизовану діяльність.
Людський фактор, як мінімум, виявляється в трьох іпостасях: в тому, що люди - не роботи; у відсутності зацікавленості «внутрішнього» виконавця;
у відсталості персоналу, чию діяльність передбачається автоматизувати.
1. Особливості людського фактору на виробництві
Люди - не роботи. Кожний - індивідуальний. Досвід, рівень компетенції, власні інтереси й оцінка що відбувається, особисті амбіції, настрій, симпатії й антипатії - усе перераховане впливає на хід ділових процесів підприємства.
Інтереси підлеглих та керівника можуть суттєво відрізнятися.
«Націленість» на загальну задачу - забезпечити компанії прибуток, не завжди спрацьовує. Оскільки занадто вже нерівні частки «прибутку» учасників ділового процесу.
Таким чином, «командний» підхід у більшості випадків не дуже спрацьовує. Розуміючи це, підлеглий, внутрішній виконавець, прагне звести до мінімуму сферу своєї діяльності, взяти на себе якнайменше відповідальності. І мудрий керівник також віддає собі в цьому звіт. Відсталість персоналу, чию діяльність передбачається автоматизувати, найчастіше обумовлена страхом перед звільненням.
Проблема складається в нерозумінні факту, що автоматизація діяльності нерідко призводить, як правило, не до скорочення, а до роздування штатів. Крім бухгалтерів-рахівників у штаті фінансового відділу утворюються посади системного адміністратора, програміста і т.д. І нікого не скорочують, оскільки обсяги робіт у результаті автоматизації тільки збільшуються - адже продуктивність і ефективність працізростають.
Чи варто керівнику намагатися перебороти людський фактор? Сьогодні
єдиної думки не існує.
2. Автоматизація виробництва – як можливість зменшення впливу людського фактору
Автоматизація виробництва відповідає не тільки за автоматизацію прийняття рішень на рівні персоналу, але і за автоматизацію власного самого виробництва. У цьому випадку ми говоримо про автоматизацію технологічними процесами. Сучасне виробництво дозволяє виключити людину на визначених своїх етапах, а то й зовсім цілком перевести весь виробничий процес на автоматичну основу. У цьому випадку можна уникнути наслідків горезвісного «людського фактору», під яким розуміють помилки, горезвісного «людського фактору», під яким розуміють помилки,
які постійно припускають люди, зайняті у виробництві.
Повна автоматизація виробництва - вища ступінь автоматизації, що передбачає передачу усіх функцій управління і контролю комплексно-автоматизованим виробництвом автоматичним системам управління. Вона проводиться тоді, коли виробництво, яке автоматизовують, рентабельне, стійке, його режими практично незмінні, а можливі відхилення заздалегідь можуть бути враховані, а також в умовах недоступних або небезпечних для життя і здоров'я людини.
PROFInet - це концепція відкритої компонентної архітектури для побудови
розподілених автоматизованих систем, від рівня пристроїв уведення/висновку до рівня управління підприємства, що забезпечує тісну
інтеграцію в єдину інформаційну структуру підсистем на базі іншихпромислових шин (fieldbus). Texнoлoгія PROFInet забезпечує також відкриту платформу для систем керування виробництвом (MES).
Автоматизація виробництва, процес у розвитку машинного виробництва, при
якому функції управління і контролю, які раніше виконувалися людиною, передаються приладам і автоматичним пристроям.
Автоматизація виробництва - основа розвитку сучасної промисловості,генеральний напрямок технічного прогресу.
Ціль автоматизації виробництва полягає в підвищенні ефективності праці, поліпшенні якості продукції, що випускається, у створенні умов для оптимального використання всіх ресурсів виробництва.
Розрізняють автоматизацію виробництва: часткову, комплексну і повну.
3. Роль автоматизації у розвитоку промисловості
На початку 50-х років промисловість України, як всього Радянського Союзу розвивалась дуже успішно. По суті для не настав золотий вік. Зберігалися високими, порівняно з західними кранами, темпи економічного зростання України, хоча після 1950 р. вони помітно сповільнилися. За 19511958 рр. промислова продукція щорічно зростала на 12,3 %, національний доход на 11,7 %, за 1959 1965 рр. відповідно на 8,8 7 %. У структур суспільного виробництва в 1960 р. за виробленим національним доходом (у СРСР його обліковували без невиробничої сфери) частка промисловості становила 47,9 %, сільського господарства 29,1, транспорту зв'язку 4,7 будівництва 8,2 торгівля 11,1 %. За 19511965 рр. було побудовано 1960 великих підприємств.
Про загальне піднесення виробництва та його галузеву структуру свідчать дані, наведені у нижче поданій таблиці.
Розвиток промисловості відбувався на основ підвищення рівня технічно оснащеності. З другої половини 50-х років було розпочато механізацію та автоматизацію виробничих процесів. У вугільній промисловості удосконалювався шахтний транспорт, механізувалася зарубка відбивання вугілля (на 98 %), навалка його в лавах (на 75 %). У доменному та сталеплавильному виробництв будували печі з великим корисним об'ємом, використовували засоби автоматизація на контрольних операціях за ходом плавлення, почали застосовувати киснево-конвертерний спосіб виплавляння сталі, а також випуск сплавів для авіаракетної промисловості. На машинобудівних підприємствах застосовували автоматику та напів автоматику електрозварювання, нові технологічні способи прискорення обробки металу. Рівень механізації на залізничному транспорт підвищився у 1960 р. до 60 %, річковому - до 78%, морському - до 68,5 %. Лише в 1959
- 1965 рр. було створено близько 4 тис. нових типів машин, механізмів, апаратів матеріалів.
Підприємства освоїли випуск близько 1100 видів ново техніки зняли з виробництва 800 типів застарілих конструкцій. Було встановлено понад 40 тис. автоматичних напівавтоматичних апаратів, впроваджено 813 автоматичних напівавтоматичних ліній. У 1965 р. у промисловості України налічувалося 14 автоматизованих підприємств 4 комплексно-автоматизовані електростанції, 9343 механізована й автоматизована лінія, було комплексно механізовано й автоматизовано 2527 дільниць, 1790 цехів, 431 підприємство. Зросла продуктивність праці.
Реалізація досягнень НТР вступала в суперечність з існуючою централізованою системою управління народним господарством, що стримувало оперативне впровадження досліджень науки техніки.
Проблема, що стояла перед кремлівським керівництвом полягала в тому, чи продовжувати спиратися в основному на важку промисловість, чи скеровувати більш інвестицій в легку, від чого виграв би обкрадений радянський споживач. Хрущов схилявся на користь важко промисловості, але, на відміну від Сталіна, він не мг цілковито знехтувати споживачем, особливо після обіцянки, що до 80-х років Радянський Союз за економічними показниками наздожене й випередить Захід.
У 1959-1965 рр. певна увага приділялась виробництву промислових та продовольчих товарів, предметів широкого споживання. В цей період було споруджено понад 300 нових реконструйовано більш як 400 підприємств легко й харчової промисловості.Випуск продукції легкої промисловості зріс у 1,5 раза, продовольчих товарів - у 1,7, товарів культурно-побутового призначення господарського вжитку. Стали до ладу так великі підпримства, як Донецька трикотажна й Червоноармійська фабрики, швейн фабрики в Кіровоград,Артемівську, Дрогобич, Микоїлав, Луганська взуттєва фабрика та інші. Споруджений у ті роки Херсонський бавовняний комбінат став найбльшим текстильним підприємством респубілки. Завершилось будвництво Житомирського Рівненського льонокомбнатів, що дало можливсть уперше на базі місцевої сировини розгорнути виробництво льоняних тканин в Україні.
У легкій промисловості значного поширення набули концентрація та кооперування підприємств. У Львові в 1961 р. виникли перші виробничі об'днання - фірми Прогрес (взуттва), Свтанок (шкіряна). До 1966 р. у системі Мінстерства легкої промисловості Украни було вже 27 виробничих об'єднань, питома вага яких у загальному виробництві становила 27 %.
Однак у деяких областях республіки скоротився або й припинився випуск окремих товарів широкого вжитку, погрішилося використання місцевої сировини й промислових відходів. Це було пов'язано з відставанням сільського господарства. Розрив між середньорічними темпами зростання промисловості й сільського господарства став причиною того, що деякі підприємства легкої та харчової промисловості опинилися в скрутному становищі через нестачу сировини.
Але, незважаючи на це, темпи розвитку легкоі промисловості значно зросли. Проте порівнювати їх з темпами розвитку важкоі промисловості було ще зарано. Важка промисловсть залишалася незмінним лідером народного господарства України.
Зросло значення металургії. У 1965 р. видобуток залзної руди перевищив рівень 1950 р. у 4 рази, виплавлення чавуну в 3,5, сталі в 1,4, виробництво прокату 3,7, труб сталевих в 3,1 раза. Почали виплавляти сталь більше, ніж чавуну. Було побудовано і здано в експлуатацію за 1951 - 1965 рр. 27 доменних, 38 мартенівських печей, 62 прокатних трубних станів.
Важлива роль в індустріальному комплексі належала машинобудуванню та металообробці, середньорічні темпи зростання яких становили у 50-х роках 16,5 %. Зменшення їх частки в галузевій структурі промисловості пояснювалося тим, що їхню продукцію в офіційній статистиці не показували. За цей час було створено понад 17 тис. зразків нових типів машин, устаткування, приладів, зокрема гідротурбна, турбогенераторів, крокуючих екскаваторів, магістральних тепловозів, електровозів, трансформаторів, автоматичних ліній, електронних машин, телевізорів, магнітофонів, мотовелосипедів, холодильників, пральних машин, пилососв. До середини 60-х років було освоно виробництво синтетичних алмазів, великовантажних машин, автобусів власно конструкції, малолітражок, авторефрижераторів, автонавантажувачів, танкерів, риболовецьких траулерів, літаків. Споруджено такі заводи, як Одеський Дніпропетровський важких пресів, Кременчуцький Запорізький автомобільний, Львівський телевзорний, Сумський електронних мікроскопів, Київський електронно-обчислювальних машин, Хмельницький трансформаторних підстанцій. Україна займала провідне місце у СРСР за обсягом виробництва сільськогосподарських машин. Лише за 1960 і 1965 рр. було побудовано 22 заводи. На 1965 р. було понад 1 тис. машинобудівних підприємств, на яких працювало більш як 25 % зайнятих у промисловості.
Прискореними темпами розвивалася хімчна промисловість (16,7 % середньорічних у 1960-1965рр.). Побудовано Лисичанський хімчний комбнат,
Сумський суперфосфатний завод
Сумський суперфосфатний завод, Роздольський сірчаний комбінат, Дніпропетровський шинний, Черкаський штучного волокна. Однак асортимент хімічної продукції залишався практично незмінним (мінеральні добрива, сірчана кислота, сода, хімічні волокна). Повільно розвивалося виробництво полімерних матеріалів.
Значно зросла,зміцніла промисловість будівельних матеріалв. Було розпочато виробництво нових марок цементу "700" "800", керамічних труб , опор для ліній електропередач, стінових панелей. Створена нова галузь великопанельне домобудування.
Змінилася географія промисловості. З'явилися нові промислові центри Кременчук, Херсон, Рівне, Біла Церква, Чернвці, Львів. Зменшилася частка Донецько-придніпровського, зросла Південно-Західного,Південного економічних районів. Їх співвідношення у 1965 р. становило відповідно 60,7 / 27,4 / 11,9 %. Продовжувалася індустралізація шести західних областей, де протягом 50-х років випуск промислової продукції збльшився втричі. У 1965 р. ц області давали 8,9 % валово промислово продукції республіки (за вартістю). ' В 1950-1965 рр. у господарство Украни було вкладено 74,4 млрд крб. Державні кошти становили близько 70 %, підприємств 10, колгоспів 12, населення 8 %. Структура розподілу інвестицй залишалася непродуктивною. На обладнання спрямовувалося у 50-х роках лише 20-30 %, у першій половині 60-х років 28 % всіх капіталовкладень, решта на будівельно-монтажні роботи. За сферами господарства каптальні вкладення розподілялися так: матеріальне
виробництво 67,5 %, з них промисловість 39,3, сільське господарство 16, будівельна індустря 2,4, транспорт зв'язок 9,8 нематеральне виробництво 32,5 %, з них житло 19,1, торгівля, освіта, наука, охорона здоров'я та ін. 13,4 %.
Значного розвитку набув паливно-енергетичний комплекс. Придлялась належна увага наймолодшій галузі промисловості - газовій. В основному видобування природного газу зосередилось в Івано-Франквській,Львівській областях. У цілому по Україні в 1958р. видобували близько 9,5 млрд. м3, газу, тобто майже в 7 разів більше, ніж у 1950 р.
Зростання видобутку природнього газу сприяло розширенню мереж газопроводів. Введено в дію магстралі Шебелинка - Харків, Дніпропетровськ - Запоріжжя, Новомосковськ – Полтава,Угорське - Івано-Франквськ, Львів - Чернівці та ін. Проте багато газу було відправлено за межі України після будівництва газопроводів Шебелинка - Білгород - Брянськ – Москва, Дашава - Мінськ - Вільнюс -Рига, Дашава - Ленінград.
Протягом 1951-1958 рр. здійснювалося будівництво електростанцій. У 1955 р. дала струм Каховська гідроелектростанція, через рік стала до ладу Теребле-Ріцька ГЕС у Закарпатті та інші.
Питома вага України у загальносоюзному виробництві 1958 р. зросла до 18,8 проти 16,1% у 1950р. Рівень використання електро-енергії у промисловості й будвництві в 1958 р. порівняно з 1950 р. збільшився в 2,9 раза на транспортні - 2,3 раза.
Інтенсивно розгортався видобуток нафти й газу, питома вага яких у паливному баланс республіки сягнула 27% у 1965 р. проти 9% у 1958 р. Освоювалися нові родовища у Львівській, Івано-Франківській, Чернігівській, Полтавській Сумській областях. У 1962 р. була пущена перша черга магстрального нафтопроводу Дружба, який поставляв нафту з України до Польщі, НДР, Чехословаччини та Угорщини. Видобуток газу протягом 1959-1965 рр. зріс більш ніж у 4 рази.
Вугільна промисловість, насамперед Донбасу, забезпечувалася твердим паливом потреби господарства й населення України та інших республік. За 1959-1965 рр. в Україні було введено в дію 46 нових реконструйовано 33 діюч шахти. Покращилося їх технічне оснащення.
Електроенергетика посідала чільне місце в індустральному балансі республіки. Протягом семирічки було завершено спорудження Кременчуцько-Дніпродзержинської ГЕС, введено в експлуатацію чергу Кивської гідроелектростанцї, збудовано Зімівську ДРЕС та ін. електростанції.
Споруджувалися доменн й мартенвські печі, вводились у дію прокатні й трубні стани. Протягом 1955 р. у республці було виплавлено понад 22 млн. т чавуну, 24 млн. т сталі, а в 1965 р. -відповідно 32,6 близько 3 7 млн. т. Розвивалась кольорова металургія. Зростав випуск алюмінію, цинку, магнію, титану, ртуті, було освоєно виробництво кристалічного кремнію і германію.
Розвивався й удосконалювався транспорт. Зростала роль перевезень України у зовнішньоторговельних й економічних зв'язках колишнього СРСР. Через Україну йшла продукція у 81 країну. Транспорт дав 30 млн. крб. надпланових прибутків.
На залізницях з'явилися більш економчні електровози й тепловози якщо на початку 1959 р. тільки 2,5 % вантажообігу в республці припадало на електровози та тепловози, то наприкнці -вже 85 %. Відтак підвищилася швидкість руху поїздв, прискорився обіг вагонів, зекономлено мільйони тонн вугілля, зменшились експлуатацйні витрати. Було електрифіковано ряд залізниць, зокрема важливу магістраль Донбас-Карпати.
Досягли успіху працівники морського транспорту. Вантажообіг тільки Чорноморського пароплавства зріс у 4,6 раза перевищував 60 % морського вантажообігу колишнього Радянського Союзу. На морські лінії вирушали сучасні великовантажні судна та першокласні пасажирські лайнери, що здійснювали перевезення в 70 країн світу.
Укрупнювались,переводилися на господарський розрахунок автогосподарства. Застосування великовагових автопоїздів сприяло поліпшенню використання машин централзації перевезень. З початку 1962 р. на масових рейсах в обласних центрах великих містах застосовувалося лінійне програмування з допомогою обчислювальних машин, що давало змогу значно скоротити холост пробги. Методичне керівництво цією роботою здійснював інститут кібернетики АН Украни.Відбулася реконструкція повтряного транспорту.
Висновок
Отже, автоматизація виробництва впливає на зменшення наявності людського фактора на самому виробництві, а з другої сторони – сам людський фактор має місце під час розробки технічного завдання та його реалізації при розробці автоматизованої системи. Тому, так чи інакше, людський фактор присутній і його слід враховувати як при розробці, так і
при використанні автоматизованих інформаційних систем.
Створення нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається, забезпечують заходи щодо створення й освоєння випуску нових видів продукції, зняття з виробництва застарілих та підвищення якості продукції, що випускається, її модернізації, та підготовка продукції до сертифікації, розробка і впровадження нових прогресивних стандартів і технічних умов.
Впровадження прогресивної технології, механізації та автоматизації виробництва включає заходи щодо впровадження прогресивних технологічних процесів, нового високорозвинутого устаткування, комплексної механізації й автоматизації виробництва, модернізації діючого устаткування.
Впровадження прогресивної організації праці включає заходи щодо вдосконалення поділу та кооперації праці, організації й обслуговуванню робочих місць, впровадженню передових методів та прийомів праці, вдосконалення нормування й оплати праці. Під організацією праці заведено розуміти певне поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації виробництва. Поєднання учасників трудового процесу в часі забезпечується різними формами поділу й кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, установленням раціональних режимів праці. Просторове поєднання працівників на виробництві знаходить втілення в різних формах побудови бригад та інших виробничих ланок підприємства, у варіантному закріпленні персоналу за відповідними робочими місцями.
Вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому передбачає проведення комплексу заходів щодо вдосконалення проведення організації та управління. При цьому розробляються заходи, спрямовані на підвищення рівня концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення організаційних структур, механізації та автоматизації управління на основі застосування комп’ютерних технологій, ЕОМ.
Капітальний ремонт та модернізація основних засобів планується з метою їхнього ефективного використання на основі прийнятої періодичності ремонту по системі ППР, відомостей дефектів та відповідних змін з урахуванням нормативів ремонтно-експлуатаційних витрат і наявних джерел фінансування.
Заходи щодо економії сировини, матеріалів, палива, енергії досягаються як у результаті освоєння нових, менш матеріаломістких видів продукції, так і в результаті впровадження прогресивної технології виробництва.
Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи плануються в зв’язку з розробкою нових машин, устаткування, високоефективних засобів механізації й автоматизації виробництва, технологічних процесів, форм організації виробництва та праці, а також нових видів продукції.
Основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається, відбивають рівень продукції, стан знарядь праці, ступінь досконалості застосовуваної технології, рівень механізації й автоматизації виробництва та ефективність заходів плану технічного розвитку.
Список використаної літератури
1. Тонкощі автоматизації виробництва // Людина і комп’ютер. – 2006. - №4. –
С.8-10.
2. Особливості розробки автоматизації виробництва / За ред. Сухова В.І. –
К., 2004.