Цикл наукових праць „Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”

Автори:

Максименко С.Д., Клименко В.В., Толстоухов А.В.

Представлений Національною академією педагогічних наук України.

На циклі досліджень узагальнено теоретичні здобутки сучасної вітчизняної і зарубіжної психології та філософії.

Авторами представлено цілісний підхід до психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості, що відкриває нові перспективи розвитку особистості в умовах змін освітньої парадигми.

Обґрунтовано вплив знання психологічних механізмів розвитку особистості на формування і розвиток її обдарованості та сформульовано основи психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі „суспільство-природа”, які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості.

Механізми зародження, становлення, здійснення особистості нарізно не існують, вони взаємопов’язані, визначають один одного. Так у процесі здійснення відбуваються зародження нових елементів особистості. У процесі становлення вони зміцнюються, набувають сили і сприяють її здійснення на більш високому рівні. Початок одного є продовженням другого, а кінець одного є початком наступного психологічного механізму розвитку особистості.

Цикл наукових праць суттєво змінили традиції викладання психології, філософії та екологічної психології у навчальних закладах України. Автори не тільки подолали застарілі уявлення, але й створили неординарну концепцію психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості і представили її сучасну методологію та науково-практичний потенціал.

Цикл робіт об'єднує 15 монографій, 6 підручників, 8 навчальних посібників та словників.

Національна академія педагоічних наук україни

“Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”

Реферат роботи (ТОМ 1)

Авторський колектив:

Максименко Сергій Дмитрович академік-секретар відділення

“Психологія, вікова фізіологія

та дефектологія” НАПН України.

Клименко Віктор Васильович головний науковий співробітник

лабораторії вікової психофізіології

Інституту психології ім. Г.С. Костюка

НАПН України.

Толстоухов Анатолій Володимирович провідний науковий співробітник

лабораторії екологічної психології

Інституту психології ім. Г.С. Костюка

НАПН України.

Реферат

Мета роботи. Дослідити систему психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості, визначити напрямки подальших досліджень і на цій підставі розробити технології сприяння ефективності підготовки фахівців.

Наукова новизна. Розроблена оригінальна концепція психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості.

Практична значимість. Нові напрямки наукового дослідження й ефективність підготовки у підготовці фахівців.

Кількість публікацій, патентів, у т.ч. міжнародних, захищених дисертацій та інша інформація, яка характеризує роботу. 29 книжок – 15 монографій, 6 підручників та 8 навчальних посібників і словників.

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості, зокрема, зародження нужди в якому виявляється її життєтворчим началом, любов’ю та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється через розгортання і новоутворення, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості

Психологічні механізми здійснення перетворюють особистості на феномен ноосфери; механізм творчості через дії мислення – відображення невідчутного, почуттів – ставлення і оцінка довкілля, уяви – відображення неіснуючого, підтримане оптимальним енергопотенціалом, образи, почуття та думки матеріалізуються психомоторикою, а натхнення виводить особистість за межі непізнаного.

Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення працюють разом, у кожному всі три: у здійсненні особистість зароджується в новій якості, а становлення – підмур'ям нового злету до самої себе.

МАСШТАБ РЕАЛІЗАЦІЇ

Починаючи з 1993 року, результати досліджень авторів впроваджувалися в освітніх закладах усіх рівнів акредитації і за результатами на наукових, науково-методичних та практичних конференцій одержали позитивну оцінку. Представники професорсько-викладацького складу університетів і вчителі освітніх закладів різного рівня акредитації підтверджували високий ефект впровадження ідей зародження, становлення і здійснення особистості в навчально-виховному процесі.

НАУКОВА ТА ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ

Розроблена оригінальна концепція психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості. Відповідно до списочного критерію новизни аналогічних досліджень і концепцій у вітчизняній і зарубіжній психології не має. Нові перспективні напрямки наукового дослідження у зародженні особистості і генетико-моделюючому методі розвитку, взаємин із екосферою, які сприяють оптимізації психічних станів людини, та розроблені новітні технології підвищення ефективності підготовки фахівців.

Психологічні механізми зародження особистості. Нужда – вихідна інтенційна енергетична сила, опредметнюється лише в такому ж цілісному продукті – з’єднанні двох нужд, двох особистостей, і тоді народжується людське дитя.

Іншим вихідним аспектом нужди є спадковість людських задатків у цієї дитини. Рух нужди перетворює потенційне в актуальне, і тут ми бачимо початок формування – виникнення особистісної структури.

Саме опредметнена нужда двох особин протилежної статі і породжує нове життя. Звідси починається єдність біологічного і соціального, оскільки нужда відпочатково має біосоціальну природу. Нужда, породжуючись історичним буттям людини, висвітлюється в ній, і людська істота виходить на новий оберт свого існування, опредмечуючись у новому житті, в новій людській істоті. Будучи за природою виключно біологічною, ця істота, за посередництвом опредметненої – втіленої в неї біосоціальної нужди, несе в собі величезний пласт соціальної реальності, яка привласнилася її пращурами у процесі життя і стала до деякої міри вже й біологічною.

Нужда є тим генетично вихідним відношенням, яке конституює в єдиній дихотомічній парі дозрівання біологічної особини і психологічного вияву соціальних впливів, що й породжує особистість. Соціальне з’являється «на сцені» двічі: спочатку як розподілена функція між двома особинами, потім відбувається привласнення людських здібностей і вступає в силу закон нужди, але в іншому вигляді (в підлітковому віці). Тут нужда входить у соціальний контекст продовження роду. Саме вона визначає «друге» породження особистості.

Нас спонукала до теоретично-методологічного аналізу загадковість феномену зародження-продовження саме людського життя. Стрижневим моментом тут є введення в категоріальну сітку поняття нужди, яке виступає пояснювальним принципом у дослідженні. Що стосується моделюючої природи психіки людини, то треба говорити і про метод дослідження особистості.

Нужда як суперечлива, рухлива й енергетична єдність біологічного і соціального, як втілення і можливість подальшого нескінченного втілення людського у людське, як те, що моделює і реалізує рух особистості, та є вихідною всезагальною одиницею – носієм особистісної природи психіки людини. У своєму «розгортанні» нужда «зустрічається» із соціальними і біологічними факторами оточення людини і задає змістовні точки – одиниці тезаурусу особистості. Вони, ці одиниці, є і вузликами структури, і водночас – лініями розвитку особистості.

Креативність є глибинною, первісною і абсолютно природною ознакою особистості – це вища форма активності. Активність, яка створює і залишає слід, втілюється. З іншого боку, креативність означає прагнення виразити свій внутрішній світ і є атрибутивною ознакою особистості, що є одночасно й актом створення цього світу.

Специфіка креативного акту така, що в ньому відбувається вільний і власно вмотивований вияв особистості, і це, безумовно, означає, що у продукті творчої діяльності відбивається якимось чином упредметнений внутрішній світ людини. Він містить у собі завжди якусь ідею, котра виявляється законом всієї його побудови». За останніми даними, символ, що утворюється в результаті акту творчості, являє собою складну цілісність образу і переживання.

Дослідження таких складних систем, як зародження, становлення, здійснення особистості, їх дійсне розуміння вимагає застосування відповідного методу адекватного об’єкту, що вивчається водночас і методом втілення, і методологічно-рефлексивним вираженням підвалин теоретичної позиції. Генетико-психологічний погляд на особистість означає розуміння її як унікальної цілісності, що саморозвивається, саморегулюється і є носієм довічного вселюдського духу.

Генетико-моделюючий розвиток особистості здійснюється відповідно принципу аналізу за одиницями (вивчення на основі логіко-психологічного аналізу суперечливої одиниці – нужди, яка тримає в собі в абстракції в нерозвиненій формі примат цілого: біологічного і соціального.

Цей метод дослідження особистості відображає її відпочаткову природу, її єдність біологічного та соціального. Цю єдність слід розглядати у цілісності, оскільки вона перестає бути принципом.

Принцип креативності: «Зустрічі» нужди з численними і різноманітними об’єктами і явищами не просто породжують потреби, вони зумовлюють цілепокладання та розвиток власних і унікальних засобів досягнення цілей. Це є, фактично, творчість. Наявність в особистості особливої інстанції – «креативного Я» – забезпечує існування людини за власними цілями і бажаннями, формування своїх життєвих шляхів і стилів.

Принцип єдність експериментальної і генетичної ліній розвитку – один із центральних у генетико-моделюючому методі дослідження особистості і суттєвий момент характеристики не лише нашого методу, а й загального стану речей у культурно-історичній теорії.

Окреме велике питання сучасної генетичної психології – це питання про те, чи експериментально-генетичний метод дає можливість з'ясувати що-небудь нове про закономірності і механізми розвитку особистості учня у модифікації учбового формуючого експерименту.

Психологічні механізми становлення особистості здійснюються через властивості чутливості, яка є зародком творчості або інструменту здійснення людини. Чутливість здатна залишитися у первинному стані на довгі роки як розвинута її властивість. Перетворення чутливості на механізм творчості – це актуалізація природної потенції людини, започаткованої природою. На життєвому шляху людини чутливість і творчість поєднують у цілісність множину процесів породження. Ланцюжок цих процесів зобразимо схемою: становлення – змінювання – рух – розвиток – творчість.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості.

Психологічні механізми здійснення перетворюють особистості на феномен ноосфери; механізм творчості через дії мислення – відображення невідчутного, почуттів – ставлення і оцінка довкілля, уяви – відображення неіснуючого, підтриманих оптимальним енергопотенціалом, образи, почуття та думки матеріалізуються психомоторикою, а натхнення – виводить особистість за межі непізнаного.

Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення працюють разом, у кожному всі три: у здійсненні особистість зароджується у новій якості, а становлення – підмур'я нового злету до самої себе.

Акомодація – система процесів, що забезпечують активне пристосування до екосфери, соціосфери і ноосфери та свідоме керування їх продуктами. Цей процес не варто розглядати у вигляді простого урівноважування, а навпроти – це активність пристосувальних дій людини до динамічних умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Але здатністю організму людини підтримувати стабільність внутрішнього (гомеостаз) і зовнішнього (акомодація) у безперервній змінюваності фізико-хімічних, енергетичних, інформаційних умов життя не обмежується. Ця стабільність забезпечується, завдяки певним асимілятивним і акомодаційним діям, актами психічної саморегуляції.

Саморегулювання стосується окремих видів активності та і життя в цілому: побудова живих рухів і дій відповідно задачам, підпорядкування власних вчинків і поведінки моральним імперативам, велінням обов’язку, сумління; володіння собою – здійснення ставлень, почуттів, думок, самостійності, селекція гармонійного з-поміж безладно улаштованого довкілля тощо; самоздійснення природою закладено в потенціалі творчості.

Механізм творчості – сукупність інструментів, що здійснюють певні рухи, генерують думки, почуття, уяву та психомоторику для збирання, обробки інформації або виконання дій, якими робляться відкриття, винаходи та нові художні образи.

Механізм творчості – утворення синтезом психе – мислення, почуттів, уяви й соми (тіла) – психомоторики та енергопотенціалу; призначене для здійснення обміну інформації та енергії під час вирішення задач і проблем, яким людина виробляє творчі продукти; міркуючи – ми діємо, діючи – мислимо, обмацуючи перед собою невидимий тонкий лід життя, щоб не провалитися.

Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості зокрема, зароджена в якому нужда виявляється її життєтворчим началом, любов’ю та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється і через розгортання новоутворень, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.

Цикл наукових праць, об’єднаний під однією назвою, обґрунтовується так, що кожен із авторів хоча і розробляв окремі розділи психологічних механізмів, але всі наукові роботи виконувалися під однією ідеєю. Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення особистості являють собою органічну цілісність, тому що в кожному із процесів існують два інших. Так, у зародженні особистості беруть участь механізми здійснення, а завершене здійснення діалектично передбачає активізацію психологічних механізмів становлення для створення умов для наступного кола розвитку особистості.

СОЦІАЛЬНИЙ ВПЛИВ ТА УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ

Оригінальність і наукова новизна концепцій психологічних механізмів зародження, здійснення та становлення особистості полягає у розширенні психологічних понять, що описують психологічні особливості особистості. Основні наукові досягнення полягають в тому, що вони охоплюють процеси зародження, становлення і здійснення особистості у трьох аспектах: 1) аксиологічному – як вид загальнолюдського знання, що передує будь-якому науковому аналізу – засобу передачі досвіду із покоління в покоління; 2) семантичному – знання про психіку, свідомість і діяльність людини – продукт наукового дослідження; 3) прагматичному – застосування психологічного знання про генезис психіки, свідомості і діяльності – засіб їх практичного застосування.

ПОРІВНЯННЯ РОЗРОБЛЕНОЇ СИСТЕМИ З ВІТЧИЗНЯНИМИ ТА ЗАКОРДОННИМИ АНАЛОГАМИ

Оригінальність концепції психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості полягає в тому, що вона побудована на законах цілісності, принципу діяльності, єдності, свідомості діяльності, які дозволили розглядати три відносно самостійні явища, які відображаються у всіх інших і одне впливає на інших. Ці психологічні механізми вітчизняних і зарубіжних теорій вивчалися як окремі предмети дослідження без взаємного впливу один на одного.

Відповідно до списочного критерію новизни аналогічних досліджень і концепцій у вітчизняній і зарубіжній психології не має. Нові перспективні напрямки наукового дослідження у зародженні особистості і генетико-моделюючого методу розвитку, взаємин із екосферою, які сприяють оптимізації психічних станів людини та розробленню новітніх технологій підвищення ефективності підготовки фахівців.

ОСНОВНІ НАУКОВІ ТА ПРАКТИЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості зокрема, зароджена в якому нужда виявляється її життєтворчим началом, любові та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється і через розгортання новоутворень, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.

Психологічні механізми становлення особистості забезпечуються діями – дійсним буттям особистості: тропізми – система ростових рухів організму, інстинкти – система внутрішнього чуття в експансії життя, інтелект – раціональне пізнання; взаємини особистості з екосферою долають суперечності у природі, протистоять руйнуванню екосистеми, кризи в системі «суспільство-природа», які породжують глобальні проблеми екосфери; наука як сфера практичного розуму спроможна перетворити живу природу на домінанту в екокультурі особистості.

Психологічні механізми здійснення перетворюють особистості на феномен ноосфери; механізм творчості через дії мислення – відображення невідчутного, почуттів – ставлення й оцінка довкілля, уяви – відображення неіснуючого, підтриманих оптимальним енергопотенціалом, образи, почуття та думки матеріалізуються психомоторикою, а натхнення виводить особистість за межі непізнаного.

Психологічні механізми зародження, становлення і здійснення працюють разом, у кожному всі три: у здійсненні особистість зароджується у новій якості, а становлення – підмур'ям нового злету до самої себе.

ВИСНОВКИ

Розроблена оригінальна концепція психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості:

1. Концепція побудована на циклі досліджень, присвячених актуальній проблемі науки – психологічним механізмам особистості, зокрема зародження в якому нужди виявляється її життєтворчим началом, любові та креативним компонентом нужди; онтогенез особистості утворюється і через розгортання новоутворень, які активізуються генетико-моделюючим її розвитком.

2. До складу психологічного механізму зародження входять: нужда – життєтворче начало особистості; любов; креативний компонент нужди, які розгортаються в онтогенез особистості; розвиток особистості – розгортання чи новоутворення; генетико-моделюючий розвиток особистості.

3. До складу механізмів становлення у взаємодії з природою беруть участь: тропізми – система ростових рухів; інстинкти - система внутрішнього чуття; інтелект – психічна система раціонального пізнання; взаємини особистості з екосферою; гармонізація екосистеми «суспільство-природа»; сфера практичного розуму; природа – домінанта в екокультурі особистості.

4. До складу механізмів здійснення особистості входять поняття: “людина – феномен природи й ноосфери”; механізм творчості; мислення; почуття як ставлення і оцінка довкілля; уява – відображення неіснуючого; енергопотенціал як здатність до дії; психомоторика – одухотворена жива машина; натхнення – вихід за межу непізнаного.

5. Механізми зародження, становлення, здійснення особистості нарізно не існують, вони взаємопов’язані, визначають один одного. Так, у процесі здійснення відбуваються зародження нових елементів особистості. У процесі становлення вони зміцнюються, набувають сили і сприяють її здійснення на більш високому рівні. Початок одного є продовженням другого, а кінець одного є початком наступного психологічного механізму розвитку особистості.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ОПИСУ РОБОТИ

Монографії:

1. Максименко С.Д. Генетическая психология. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. – 319 с. (тираж 1000).

2. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т. – К.: Форум, 2002. – 355 с. (тираж 1000).

3. Максименко С.Д. Ґенеза здійснення особистості. – К.: Видавництво ТОВ «КММ», 2006. – 240 с.( тираж 1000).

4. Максименко С.Д. Ґенеза существления личности. – К.: Издательство ООО «КММ», 2006. – 240 с. (тираж 1500).

5. Maksymenko S. PSYCHOLOGICAL NATURE OF THE PERSONALITY. – Kyiv: KMM, 2007. – 216 p. (тираж 1000).

1. Клименко В.В. Психомоторные способности спортсмена. – К.: Здоров'я, 1987. – 168 с. (тираж 10000).

2. Клименко В.В. Людина і ноосфера. – К.: Альфа, 1993. – 274 с. (тираж 1000).

3. Клименко В.В. Механізми психомоторики людини. – К., 1997. – 192 с.(тираж 1000).

4. Клименко В.В. Психологические тесты таланта. – Х.: Фолио, 1996. – 414 с. (тираж 30 000).

5. Клименко В.В. Как воспитывать вундеркинда. – Х.: Фолио, 1996. – 463 с. (тираж 40 000).

1. Толстоухов А.В. Quo vadis, Homo? Куди йдеш, Людино? – К.: Українські пропілеї, 2001. – 112 с. (тираж 1000).

2. Толстоухов А.В. Глобализация. Власть. Эко-будущее. Практична філософія. – 2001. - № 2. – С. 72–91. (тираж 1000).

3. Толстоухов А.В. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегем : монографія. – К.: «Знання України», 2001. – 333 с. (тираж 1000).

4. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє : монографія. – К.: Вид. Парапан, 2003. – 308 с. (тираж 1000).

5. Філософія природи : монографія / А.В. Толстоухов, Ю.О. Мєлков, С.М. Ягодзінський та ін. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2006. – 208 с. (тираж 1000).

Загальна кількість монографій усіх авторів складає 15, тираж становить 92500 тис. примірників.

Всі книги зареєстровані у міжнародних журналах, що містяться в базі даних SCOPUS.

Додатки: впровадження теоретичних ідей психологічних механізмів зародження, становлення, здійснення особистості в підручниках, навчальних посібниках та словниках.

Підручники:

1. Максименко С.Д., Зайчик В.О., Клименко В.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – К.: Форум, 2000. – 543 с. (тираж 3000).

2. Максименко С.Д. Общая психология. – М. - К.: Рефл-бук, Ваклер, 1999-2001, 2002-2004 р. – 528 с. (тираж 12000).

3. Максименко С.Д., Зайчик В.О., Клименко В.В., Папуча М.В., Соловієнко В.О. Загальна психологія. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 701 с. (5 випусків). (тираж 15000).

4. Максименко С.Д., Носенко Е.Л. Експериментальна психологія : підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 360 с. (тираж 1000).

5. Максименко С.Д., Максименко К.С., Папуча М.В. Психологія особистості : підручник. – ТОВ «КММ», 2007. – 296 с. (тираж 1000).

6. Максименко С.Д., Коваль І.А., Максименко К.С., Папуча М.В. Медична психологія / За редакцією академіка С.Д. Максименка / Підручник. – Вінниця: Нова Книга, 2008 – 520 с. (тираж 15000).

Загальна кількість підручників всіх авторів складає 6, тираж становить 47000 тис. примірників.

Навчальні посібники:

1. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. – К., 1998. – 218 с. (тираж 2000).

2. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. – К.: Наук. думка, 1999. – 216 с. (тираж 2000).

3. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. – К.: КДІП, 1990. – 240 с. (тираж 2000).

4. Максименко С.Д. Загальна психологія : Навчальний посібник / Англійською мовою. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. – 288 с. (тираж 1000).

5. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія : Навчальний посібник. – 2-е вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001, 2007. – 256 с. – Бібліограф. у кінці розд. (тираж 14000).

1. Клименко В.В. Психологія творчості. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 480 с. (тираж 1000).

2. Клименко В.В. Психологія спорту. – К.: Академія, 2007. – 437 с. (тираж 3000).

1. Толстоухов А.В. Основи громадянського суспільства: Слов. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Знання України, 2006. – 231 с. (тираж 1000).

Загальна кількість навчальних посібників та словників складає 8; тираж становить – 16000 тис. примірників.

(Прізвище, ім'я, по батькові члену авторського колективу)	(Підпис члену авторського колективу)
Максименко С. Д.
Клименко В. В.
Толстоухов А. В.

Blog

Цикл наукових праць „Психологічні механізми зародження, становлення, здійснення особистості”

Содержание