Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний заклад «херсонський державний аграрний університет»

Вид материала

Документы

Содержание Теоретичні проблеми обліку виробничих запасів УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА Головченко А.О.- магістр Особливості обліку і контролю у діяльності фермерських господарств Напрями покращення обліку і контролю виробничих запасів на підприємстві Перспективи покращення організації управлінського обліку виробничих запасів Науковий керівник: к.е.н., доцент А.Ж. Сакун Порівняльна характеристика організації документального оформлення руху виробничих запасів В Україні

Подобный материал:

• Міністерство аграрної політики та продовольства україни державний вищий навчальний, 3279.57kb.
• Міністерство аграрної політики України Херсонський державний аграрний університет Рибогосподарсько-екологічний, 2173.65kb.
• Міністерство аграрної політики України миколаївський державний аграрний університет, 1805.76kb.
• Міністерство аграрної політики України Вінницький державний аграрний університет, 635.52kb.
• Міністерство аграрної політики україни миколаївський державний аграрний університет, 1256.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад „ужгородський, 1076.52kb.
• Україна міністерство аграрної політики україни вінницький державний аграрний університет, 1415kb.
• 08. 00. 08 – гроші, фінанси І кредит, 21.92kb.
• Міністерство аграрної політики України Дніпропетровський державний аграрний університет, 535.07kb.
• Міністерство освіти І науки україни міністерство економіки україни міністерство фінансів, 18.39kb.

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

Попенко О.С. – магістр

Науковий керівник: д.е.н., професор А.С. Мохненко


Актуальною проблемою в економіці України є не залучення виробничих запасів і нарощування обсягів, а використання їх. Прискорення обороту виробничих запасів на один лише день дасть змогу, в цілому по країні господарству вивільнити значну частину коштів, зайняту у сфері обігу. Для цього потрібний дійовий економічний механізм впливу на ефективність використання виробничих запасів у державному секторі економіки.

Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку. На сьогодні одним з найбільш складних і суперечливих питань українського обліку є облік виробничих запасів.

Дослідженню актуальних проблем обліку виробничих запасів заборгованості присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема, таких як Білуха М.Т., Бутинець Ф.Ф., Кужельний М.В, Мурашко В.М., Савицька Г.В., Петрова В.І., Стражева В.І., Сопко В.В. та інші. 

Для здійснення виробничої діяльності підприємство повинно мати речові засоби виробництва, які являють собою певні матеріальні виробничі ресурси. Матеріальні ресурси є засобами виробництва, які включають засоби праці і предмети праці. Поняття матеріальних запасів слід відрізняти від поняття матеріальних ресурсів, яке є більш загальним ніж матеріальні або виробничі запаси. В теоретичному розумінні матеріальні запаси є предметами праці, які одноразово використовуються у виробничому процесі, свою вартість відразу переносять на готову продукцію. В бухгалтерському обліку більшість предметів праці вважаються виробничими запасами. Але поняття матеріальні і виробничі запаси є дискусійним і трактується в літературних джерелах неоднозначно.

Реформування обліку в Україні і прийняття національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), зокрема П(С)БО 9 "Запаси", призвело до появи нового бухгалтерського терміну "запаси".

Згідно П(С)БО 9 запаси визнаються активами, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням та їх вартість може бути достовірно визначена. Порівняння цієї термінології визначення запасів з визначенням їх у міжнародному стандарті бухгалтерського обліку - МСБО 2  показує, що ці твердження мають аналогічний зміст. Аналіз концептуальних визначень термінології показує, що по суті виробничі запаси і матеріальні запаси стали визначатись в П(С)БО 9 запасами.

Гаджинський А.М. вважає, що матеріальні запаси - це вироби народного споживання та інші товари, які очікують вступ в процес особистого або виробничого споживання і знаходяться на різних стадіях виробництва і обороту продукції виробничо-технічного призначення. Крім того до виробничих запасів  він відносить сировину, матеріали, комплектуючі вироби, купівельні напівфабрикати, моторне паливо, запасні частини, малоцінні швидкозношувані предмети, включаючи ріжучий і вимірювальний інструмент, інвентар, спецодяг.

Беляєв Ю.Я. під запасами розуміє "предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в ті чи інші продукти, або готову продукцію,  призначену для особистого чи виробничого споживання". Далі він пропонує "в більш широкому розумінні під запасами розуміти виробничі потужності і запасне устаткування, обслуговуючий персонал і транспортні засоби, готівку і бібліотечні фонди, рівень технічної і практичної підготовки спеціалістів, надійність технічних засобів і т.д. .

Так Саблук П.Т. під виробничими запасами розуміє запаси засобів виробництва, які знаходяться в складах суб′єкта господарювання і необхідні для забезпечення безперервного виробничого процесу, причому це лише ті предмети праці, які ще не задіяні у процесі виробництва і зберігають свою натурально-речову форму.

Сучасні українські вчені та практики до товарно-матеріальних запасів (або матеріально-виробничих) відносять "товари, які були куплені підприємством і зберігаються на складі для наступної реалізації; готова продукція, напівфабрикати та незавершене виробництво; різні матеріали, що зберігаються на складі і призначені для переробки в процесі виробництва або для забезпечення виробничого процесу".

Безруких П.С. виробничі запаси характеризує як "різні речові елементи виробництва, які повністю споживаються в кожному циклі і всю свою вартість переносять на вартість виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг". До виробничих запасів відносить сировину і основні матеріали, допоміжні матеріали, купівельні напівфабрикати, відходи (зворотні), паливо, тару і тарні матеріали, запасні частини, малоцінні швидкозношувані предмети.

Найбільш оптимальним, на нашу думку, є наступне визначення виробничих запасів. Виробничі запаси - це складова частина предметів праці, які приймають участь у виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у виробничому процесі,  споживаються протягом одного виробничого циклу і всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту.

УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ І ВИХОДУ ПРОДУКЦІЇ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

Головченко А.О.- магістр

Науковий керівник: к.е.н., доцент С.В. Скрипник


Молочне скотарство - одна з провідних галузей тваринництва України, що повинна, як мінімум, забезпечувати виробництво молочних продуктів в обсягах, що відповідають нормам державної продовольчої безпеки.

Від галузі молочного скотарства одержують декілька видів продукції. Це вимагає використання ще більшої різноманітності документів для обліку. Деякі з них, як свідчить практика, можна спростити або удосконалити. Ми пропонуємо з метою скорочення витрат праці на заповнення первинної документації та їх опрацювання Акт на оприбуткування приплоду тварин складати у одному примірнику, який наступного дня передавати у бухгалтерію. Замість другого примірника створити Відомість на оприбуткування поточних біологічних активів, у якій, крім кількості і маси народжених телят, вказувати справедливу вартість приплоду та фактичну, а також відображати доходи (витрати) від первісного визнання приплоду.

Протягом дня на молочнотоварній фермі може народитись декілька телят, крім того не завжди Акти на оприбуткування приплоду вчасно здаються в бухгалтерію товариства, тому ми пропонуємо ведення Накопичувальної відомості оприбуткування приплоду тварин. Застосування цієї відомості скоротить потік документів, знизить затрати праці на їх обробку, замінить щоденне складання Акту на оприбуткування приплоду (ф. № 95), який здається в бухгалтерію разом із Звітом про рух худоби і птиці на фермі (ф. № 102) в кінці місяця.

Крім того пропонуємо спростити Журнал обліку надою молока (ф. № 112), відкривши у ньому окрему сторінку на кожну доярку та доповнивши її показники якості молока.

Також пропонується додати графу "Нараховані зарплати, грн..". Таким чином, в кінці місяця непотрібно буде робити додаткові обчислення, а тільки перенести записи із Журналу в Розрахунках нарахування оплати праці працівникам тваринництва, де і нараховуватиметься оплата праці оператором машинного доїння за надоєне молоко.

Для відображення в первинному обліку вартості медикаментів і препаратів, використаних в тваринництві, було розроблено Акт на списання медикаментів, біопрепаратів і дезінфікуючих засобів. Вартість побічної продукції пропонується оформляти Актом на оприбуткування гною.

У ситуації, коли кризове становище м'ясо-молочного скотарства, що в свою чергу стримує розвиток рослинництва й ускладнює процес формування активного ринку органічних добрив в Україні, доцільно при первісній оцінці гною як побічної продукції скотарства виходити з порівняльної оцінки його застосування відносно мінеральних добрив.

Така оцінка гною, з одного боку, вплине на суму витрат, які будуть віднесені безпосередньо на молоко, а відповідно, і на оцінку рівня його рентабельності з іншого, призведе до деякого збільшення витрат в окремих галузях рослинництва, які використовують гній як органічне добриво. Зміна способу оцінки гною значно вплине на показники економічної ефективності виробництва зріс би на 20-25%, а рентабельне виробництво в молочному скотарстві сприяло б розширеному відтворенню у галузі.

Доцільно вартість органічних добрив розподіляли витрати виробництва зароками пропорційно нормам післядії. У рік внесення гною у ґрунт слід включити лише ту частину його вартості, яка використовується рослинами в перший рік. Залишкову вартість гною слід відображати як витрати під урожай наступних років.

Недосконалість документального оформлення результатів обліку в галузях тваринництва це не єдиний недолік. Важливим етапом удосконалення обліку в підприємствах району залишається подальше впровадження вимог П(С)БО № 30 «Біологічні активи».

Оцінюючи біологічні активи, варто врахувати, що вони мають вартісний і кількісний вираз. Одиницею виміру біологічних активів є штуки, голови тощо. Окремі види тварин можуть додатково характеризуватися їх живою масою, якщо її на дату балансу можна достовірно визначити.

Крім основних нормативних актів, які визначають порядок оцінки будь-якого майна, базою для оцінки біологічних активів є Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів.

Як і будь-яке майно біологічні активи оцінюють за трьома основними методичними підходами - ринковим, витратним і дохідним. За ринковим методом вартість ґрунтується на цінах активного ринку, що склалися на звітну дату. Слід аналізувати цінові позиції постійних контрагентів на біологічні активи, які оцінюються та ціни підприємств регіону, які продають подібні біологічні активи.

Отже, за сучасних умов господарювання та розвитку ринкової економіки в Україні гостро постає питання удосконалення бухгалтерського обліку в галузі молочного скотарства.

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ У ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ


Доценко О.В. – магістр

Науковий керівник: к.е.н., доцент С.В. Скрипник


Значення і необхідність обліку у фермерських господарствах обумовлюється, з одного боку, потребою в інформації про наявне в господарстві майно, обсяги виробництва продукції, доходи і витрати, а з іншого боку – зобов’язанням надання у державні установи інформації про результати фінансово-господарської діяльності.

Облік господарських операцій повинен забезпечити фермерові обсяг інформації, необхідний для складання податкових декларацій і статистичної звітності. Облік дає змогу фермерові провести аналіз стану господарства, визначити виробничі витрати, валовий дохід, рентабельність і прибутковість як по господарству в цілому, так і по окремих його галузях.

На організацію обліку у фермерському господарстві прямо впливає його спеціалізація. Якщо виробництво спеціалізоване на одній групі культур або тварин, то облік витрат доцільно вести в цілому для господарства. У випадку кількох напрямів діяльності, де є окремі види товарної продукції, варто вести деталізований облік за центрами витрат щодо кожного об'єкта обліку з окремого виду продукції.

Крім того, господарська діяльність фермерського господарства нерозривно пов’язана з понесенням витрат. Адже, витрати займають вагому частку доходу (виручки) від реалізації продукції, робіт та послуг фермерського господарства. Оскільки, метою діяльності фермера, як і будь-якого іншого суб’єкта підприємництва, є отримання прибутку, то облік витрат діяльності повинен бути організований таким чином, щоб забезпечити своєчасне документування, повне і достовірне відображення витрат в обліку та звітності, контроль за раціональним використанням активів господарства, а також повинен сприяти проведенню аналізу фактично понесених витрат з метою виявлення шляхів їх скорочення.

При веденні бухгалтерського обліку і внутрішньогосподарського контролю на фермерському господарстві можна визначити три такі основні особливості.

По-перше, як правило, бухгалтерський облік у фермерських господарствах веде його голова чи один з членів господарства, але зазначені особи не досить добре розуміються на обліку. Тому облік має бути максимально спрощеним.

По-друге, для фермерського господарства властиве здійснення окремих специфічних господарських операцій, які на інших підприємствах проводяться не часто:

- засновники фермерського господарства здебільшого вносять до складеного капіталу не майно, а лише права користування ним;

- членам господарства виплачується не заробітна плата, а певна частка з отриманого господарством доходу.

Таким чином, ці операції потрібно коректно відображати в бухгалтерському обліку.

По-третє, фермерське господарство займається сільськогосподарською діяльністю. Отже при веденні бухгалтерського обліку господарство повинно враховувати всю облікову сільськогосподарську специфіку.

Зазначені принципові особливості формують облікову специфіку, властиву саме фермерському господарству.

Згідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає свою облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку. Отже, фермерське господарство самостійно вирішує яку форму обліку обрати.

За законодавством суб’єктами малого підприємництва є підприємства, на яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період не перевищує 50 осіб, і обсяг річного прибутку яких не перевищує 70 млн. грн. Тому, якщо господарство відповідає даним критеріям воно може застосовувати спрощену систему бухгалтерського обліку та звітності. За цієї системи фермерське господарство має подавати лише дві форми фінансової звітності – спрощені Баланс (ф. № 1-м) та Звіт про фінансові результати (ф. № 2-м), замість п’яти, які подають інші підприємства.

Щодо форм бухгалтерського обліку, то згідно Методичних рекомендацій №189 облік ведеться за однією з таких форм:

- простою (якщо працюють лише власник та його родина);

- спрощеною (якщо середньооблікова кількість працівників до 10, та обсяг виручки до 500 тис. грн.).

- спрощеною (якщосередньооблікова кількість працівників від 10 до 50, та обсяг виручки від 500 тис. грн. до 70 млн. грн.).

Крім того, члени фермерського господарства мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків, обчислених згідно з чинним законодавством для осіб, застрахованих на добровільних засадах.

Отже, фермерське господарство, як одна з основних ланок сучасного агропромислового комплексу України повинне правильно працювати, що неможливо без правильного ведення бухгалтерського обліку. І саме розуміння особливостей бухгалтерського обліку на фермерських господарствах є основним елементом цього процесу.

НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ


Мельничук Ю.В. - магістр

Науковий керівник: к.е.н., доцент С.В. Скрипник


Економічний розвиток країни невід'ємний від удосконалення економічної роботи на всіх рівнях управління, підвищення відповідальності підприємств та безпосередніх виконавців за ефективність використання трудових, матеріальних й грошових ресурсів. У забезпеченні раціонального та економного використання матеріальних засобів та грошових коштів, дотриманні фінансово-розрахункової дисципліни вирішальну роль відіграє реалізація таких функцій управління як облік і контроль.

Покращення бухгалтерського обліку запасів, посилення його контрольних функцій за господарською та фінансовою діяльністю аграрних підприємств - основа дотримання фінансово-розрахункової дисципліни. Висока якість облікової інформації створює умови ефективної реалізації всіх без винятку функцій управління.

Формування ринкової економіки в Україні вимагає кардинальних змін в управлінні і перебудові системи та методології обліку і функціонування контролю. Удосконалення бухгалтерського обліку виробничих запасів нерозривно пов'язано з вирішенням таких проблем, як:

- уточнення поняття "виробничі запаси";

- визначення і використання облікової інформації для цілей оперативного управління і контролю;

- удосконалення методів оцінювання;

- організація поточного контролю за наявністю та рухом виробничих запасів;

- методика ведення бухгалтерського обліку та проведення контролю виробничих запасів в умовах його автоматизації і комп'ютеризації та розробки і впровадження програмного забезпечення з використанням ЕОМ.

Основними завданнями удосконалення обліку виробничих запасів є:

- уточнення класифікації та методики оцінки виробничих запасів у конкретному підприємстві;

- визначення передумови раціональної організації обліку виробничих запасів на підприємствах;

- обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва;

- уточнення об'єктів, суб'єктів та методики внутрішньогосподарського контролю виробничих запасів, критерії і ознаки їх класифікації;

- обґрунтування більш раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів в умовах автоматизації, використання вимірювальної техніки і комп'ютерної технології.

Але дослідження показують, що оцінка виробничих запасів в умовах ринкової економіки значно ускладнилась. Порівняння різних методів оцінювання виробничих запасів при їх вибутті дає підстави обґрунтувати такі аспекти:

- найменш ризикованим і найпростішим для використання є середньозважений метод оцінки запасів, але при цьому ускладнюється система розрахунків і послаблюється контроль за правильністю списання матеріалів на витрати виробництва;

- самим логічним і обґрунтованим вважаємо оцінку матеріалів за методом FIFO. Це пояснюється тим, що на практиці в більшості випадків доцільніше витрачати спочатку ті запаси, які надійшли раніше (інакше вони можуть просто зіпсуватися, що призведе до фактичних збитків підприємства). У всіх випадках, чим швидше виробничі запаси, що надійшли, відпускаються у виробництво, тим меншою буде різниця в їх оцінці при застосуванні того чи іншого способу;

- підприємство повинно будувати свою господарську і облікову політику таким чином, щоб запаси матеріалів на складах підприємства були обґрунтовано мінімальними. В цих умовах можна уникнути особливих складностей, пов'язаних з оцінкою вибуття запасів.

Таким чином, необхідно враховувати позитивні і негативні наслідки використання кожного конкретного методу оцінки матеріальних запасів, що є важливим показником обґрунтування собівартості продукції та розрахунку виробничих витрат. Аналіз застосування різних методів оцінки запасів показує, що при кожному з них можна одержати різні суми відхилення первинної вартості виробничих запасів при їх надходженні від оцінки, за якою вони списуються на виробництво.

Комп’ютеризація обліку виробничих запасів дозволить вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики вимагає збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні комп'ютерної техніки можна ефективно вести аналітичний облік з будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів. При цьому контроль за тотожністю даних аналітичного та синтетичного обліку забезпечується автоматично.

Все це дозволить зменшити обсяг роботи бухгалтерів підприємств, що в свою чергу дозволить зменшити помилки та розбіжності між фінансовим та податковим обліками, а також зменшити затрати на ведення обліку на підприємствах.

ПЕРСПЕКТИВИ ПОКРАЩЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ


Канівець К.В. - магістр

Науковий керівник: к.е.н, доцент А.Ж. Сакун


Виробничі запаси займають провідну роль у системі управлінського обліку, вони є складовою частиною виробничих витрат, а управлінський облік у своїй діяльності націлений саме на розгляд поведінки і управління витрат, методів і способів обліку витрат та калькулювання собівартості, аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень. Для управління запасами в управлінському обліку використовують багато процедур і технічних прийомів.

Основними завданнями управлінського обліку матеріально-виробничих запасів є:

1) щоденне отримання інформації про надходження та витрачання запасів в розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних осіб;

2) контроль за дотриманням встановлених підприємством норм запасів, що забезпечує безперебійний випуск продукції;

3) безперервна оцінка реальної вартості запасів на складі та проведення аналізу ефективності використання запасів;

4) оптимізація обсягу закупівлі запасів, виявлення резервів зниження витрат, пов'язаних із заготівлею запасів;

5) вибір методів оцінки запасів при їх вибутті, який найкраще підходить для підприємства;

6) підвищення достовірності відображення на рахунках аналітичного обліку господарських операцій з надходження та використання запасів;

7) вчасне складання та подання звітності про рух запасів;

Питання управлінського обліку виробничих запасів сьогодні широко розглядають як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: Бутинець Ф.Ф., Чижевська Л.В., Герасимчук Н.В., Атамась П.Й., Каверіна О.Д., Друрі К. Головними питаннями, що порушуються в дослідженнях, є розробка нових і впровадження існуючих методів і способів обліку виробничих витрат (зокрема матеріальних затрат виробничих запасів), калькулювання собівартості продукції, бюджетування та проведення аналізу інформації для використання під час прийняття управлінських рішень.

Управлінський облік запасів – це, насамперед, застосування моделей та методів управління ними. На відміну від традиційного обліку, коли увага бухгалтерів зосереджена лише на забезпеченні точного оприбуткування і повного збереження запасів, управлінський облік своєю метою має таку функціональну діяльність менеджерів, яка спрямована на доведення витрат на утримання запасів до мінімуму за умови повного постачання ними виробничих потреб. Загалом ця мета узагальнюється поширеним виразом «час – гроші», щодо матеріально-технічного постачання означає скорочення проміжку часу між надходженням сировини й матеріалів на склад та їхнім використанням у виробництві.

В сучасних умовах господарювання погано налагоджена та неефективно діюча система управління запасами призводить до несвоєчасного забезпечення виробництва необхідною сировиною і матеріалами або до надлишкового їх накопичення на підприємстві, неможливості вчасної акумуляції обігових коштів для придбання оборотних матеріальних запасів і, що може бути наслідком, до зупинки виробництва. Тому найважливішою функцією управлінського обліку запасів є забезпечення взаємної незалежності окремих стадій виробництва і збуту.

Правильне управління товарно-матеріальними запасами, всебічне планування виробничого процесу в тісному взаємозв'язку з матеріально-технічним постачанням багато в чому визначають успіх підприємства. І, навпаки, нехтування цим зумовлює низьку ефективність діяльності підприємства, навіть його банкрутство. Таким чином, управлінський облік запасів має забезпечувати не тільки оперативну інформації про їхню наявність на певну дату, а й відповідність цієї наявності визначеній потребі. Тому традиційна організація бухгалтерського обліку, коли інформація про виробничі запаси формувалась у сальдових відомостях лише на кінець місяця, в управлінському обліку недостатня. Забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою і запасами можна за умови, що інформація про їхню наявність є якомога оперативнішою. В цьому випадку можна так само оперативно контролювати відповідність фактичної наявності запасів визначеній потребі.

Управлінський облік запасів має забезпечити надійний контроль за їхнім збереженням. Для забезпечення виробничої програми оборотними матеріальними запасами на великих підприємствах створюються спеціальні склади для зберігання основних і допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, малоцінних швидкозношуваних предметів та інших запасів.

Кожне підприємство повинне мати свою систему управління запасами, створену з урахуванням його специфічних вимог. Вона буде ефективно функціонувати тільки за участі і підтримки всіх підрозділів підприємства, що виражається у забезпеченні інформацією керівників підрозділів про управління запасами, виробничу програму, ступінь участі своїх підрозділів. Ця інформація потрібна маркетологам, менеджерам та головному бухгалтеру.


Вдосконалення документального обліку і контролю використання виробничих запасів


Качкарова Т.Ю. – магістр

Науковий керівник: к.е.н., доцент А.Ж. Сакун


Виробничі запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва, на складах підприємства завжди повинні бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємств здійснюються господарські операції зі збереження виробничих запасів, що надходять, а також їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками,надходженням і витрачанням виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Рух матеріалів від одного господарюючого суб’єкта до іншого призводить до зміни (збільшення або зменшення) вартості і структури запасів і вимагає на відповідне документальне оформлення.

Документальне оформлення руху виробничих запасів визначається обраною методикою ведення обліку. Так, облік наявності і руху запасів в Україні здійснюється лише на рахунках у системі постійного обліку запасів. У зарубіжних країнах до методів обліку матеріальних запасів відносять:

- метод періодичного обліку;

- метод безперервного (поточного) обліку.

Відповідно до методу періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів протягом року не ведеться, а в кінці року має проводитися інвентаризація наявних запасів для встановлення рівня запасів на кінець звітного періоду. Собівартість реалізованих запасів не може бути визначена доти,доки не буде завершена інвентаризація, оскільки розрахунок собівартості визначають так: нетто-вартiсть покупок плюс рівень запасів на початок звітного періоду мінус рівень запасів на кінець звітного періоду.

Суть методу поточного (безперервного) обліку виробничих запасів полягає в тому, що систематично з надходженням і рухом матеріальних запасів їх кількість i вартість строго документуються. Метод забезпечує контроль за операціями руху виробничих запасів, сигналізує про необхідність нових замовлень матеріалів на поповнення запасів, формує інформацію про оптимальний обсяг замовлення. У результаті цього протягом усього звітного періоду відомий обсяг наявних запасів формує інформацію про оптимальний обсяг замовлення. У результаті цього протягом усього звітного періоду відомий обсяг наявних запасів.

Питання, що стосуються організації обліку та документального оформлення руху виробничих запасів в Україні та зарубіжних країнах знаходяться в центрі уваги багатьох вчених і дослідників. Більшість з них переконані, що первинно об'єкти обліку, за якими ведеться спостереження, мають бути зафіксовані, тобто має бути підтвердження про їх наявність, зміни, рух.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика організації документального оформлення руху виробничих запасів

В Україні	В зарубіжних країнах
Запаси - активи, які: - утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності; - перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва.	Запаси - це активи, які: а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності; б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу; в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні послуг.
Надходження матеріалів на підприємство здійснюється на підставі товарно-транспортної накладної за якою складається прибутковий ордер в двох примірниках. Перший примірник є підставою для оприбуткування цінностей на склад Другий примірник прибуткового ордера є звітом про використання доручення.	Надходження матеріалів на підприємство оформляється рапортом, який складається у трьох примірниках. Основою для складання рапорту є рахунок-фактура постачальника. один примірник рапорту надсилають у відділ постачання для звірки з умовами розміщення замовлення, другий передають на склад із матеріалами, а третій залишають у групі приймання. Примірник рапорту, який спочатку був направлений у відділ постачання, пізніше передають у фінансову бухгалтерію для розрахунків із постачальниками.
Відпуск запасів проводиться в основному на виробництво продукції, при цьому виписується відділом постачання лімітно-забірна карта на місяць в двох примірниках, перший примірник передається на склад, а другий в цех.	Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється за вимогами. Вимогу виписують у трьох примирниках. Перший примірник залишається на складі, другий – у групі матеріального обліку, третій – в особи, котра одержує матеріал