Історія стародавньої греції та риму

Вид материала

Содержание

Заняття № 7 Економіка і соціальна структура римського суспільства

Подобный материал:

1 2 3 4 5

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Підлягає поверненню на кафедру

ІСТОРІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ТА РИМУ

методичні рекомендації до практичних занять

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

2009

УДК 94 (37+38) (07)

ББК 63.3(0) 32я7

І – 907

Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

Історія Стародавньої Греції і Риму. Методичні рекомендації до практичних занять / Укл.: Пивоваров С. В., Воротняк І. Д. – Чернівці, 2009. – 63 с.

Для студентів факультету історії, політології та міжнародних відносин.

© Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Методичні вказівки розраховані на вироблення у студентів навичок і вмінь працювати з історичними джерелами та літературою, самостійно досліджувати невеликі проблеми, поставлені викладачем перед студентами при підготовці рефератів.

Соціально-економічне і суспільно-політичне спрямування тематики семінарських занять дозволяє студентам отримати поглиблені знання з найскладніших і проблемних питань курсу, розкрити для себе найважливіші закономірності античної історії.

Запропоновані теми не вичерпують усього матеріалу, який може бути предметом вивчення на практичних заняттях. Їх вибір визначається методологічною та методичною значущістю окремих розділів курсу і наявністю доступних для першокурсників джерел. Теми семінарських занять не дублюють лекційний курс навчальної програми.

На семінарських заняттях студенти виступають з доповідями, підготовленими відповідно до вказаних нижче тем. При підготовці доповіді студент зобов’язаний провести порівняльний аналіз джерел, згрупувати їх відповідно до автентичності, достовірності, об’єктивності, важливості при вивченні окремих питань, що виносяться на обговорення під час проведення семінарських занять. Тому основній частині виступу повинен передувати короткий аналіз джерел з вказаного питання темі, а також огляд доступної студенту історіографії. Основна частина виступу повинна завершуватися підсумком, у якому стисло резюмуються основні положення з даної проблеми, робиться акцентування на думку самого доповідача, формулюються висновки.

Практичні заняття повинні також сприяти формуванню у студентів прийомів дослідницької роботи. З цією метою в рекомендаціях запропонована тематика рефератів та есе, яка передбачає активність і зацікавленість студентів при виборі і розробці теми. Тема реферату чи есе повинна бути цікавою для студента-першокурсника і вибрана ним самим.

Будь-яка письмова робота складається з трьох основних частин: вступу, основної частини (в письмових роботах слово “основна частина” не пишеться: як правило, ця частина роботи поділена на розділи), висновків, списку використаних джерел і літератури. У вступі дається постановка проблеми, характеризуються джерела та історіографія (обов’язково стосовно конкретної теми), визначаються мета і завдання роботи. В основній частині розглядається фактичний матеріал, на підставі аналізу якого робляться висновки (в письмових роботах кожний розділ повинен невеликим самостійним дослідженням, тобто включати назву, вступ, основну частину і висновок). Письмова робота повинна закінчуватися узагальнюючими висновками по кожному з питань, що були розглянені в основній частині роботи, а також дати вичерпні відповіді на всі ті питання, поставлені у вступі.

Враховуючи вищесказане, перед написанням тексту потрібно скласти розгорнутий план-проспект роботи чи доповіді, відобразити в ньому передбачувану структуру роботи і основні висновки. Рекомендується обговорити такий план з викладачем (науковим керівником), щоб при необхідності своєчасно внести поправки.

Маючи чітко продуманий план-проспект роботи, можна переходити до її написання. Рекомендується спочатку написати чернетку основної частини, а вже потім переходити до вступу і висновків. Робота не повинна виглядати як простий переказ матеріалу: необхідно зіставляти різні версії джерел, оцінки дослідників, аргументовано обстоюючи власну думку.

Цитування і посилання на спеціальну літературу доречно використовувати особливо тоді, коли в цих виданнях наводяться якісь маловідомі факти, або ж оригінальні оцінки, думки. Не варто зловживати цитуванням; іноді буває достатньо коротко висловити суть позиції автора. Але у будь-якому випадку необхідно коментувати цитати і посилання в тексті роботи.

Рекомендується звернути особливу увагу на стиль викладу. Не варто робити дуже довгі речення, нагромаджуючи дієприслівникові звороти. Разом з тим треба уникати використання “побутової” лексики. Академічний стиль викладу передбачає використання висловів на кшталт “думається”, “представляється більш обгрунтованим”, “як нам здається” тощо. Небажано писати або говорити “я вважаю”, “я спростовую” і т.п. Взагалі, не прийнято привертати зайву увагу до власної персони, наводячи автобіографічні дані, коли це не пов’язано прямо з темою дослідження. Найкраще враження складає чіткий і лаконічний стиль роботи, не позбавлений водночас деяких художніх достоїнств.

Дуже багато що залежить не тільки від якості змісту, але і від форми подачі матеріалу. Як правило, вони відповідають один одному, але іноді погана форма викладу матеріалу знижує якість загалом непоганого змісту.

Готуючись до семінарського заняття, на якому сам він не є доповідачем або рецензентом, студент у порядку підготовки до семінару і роботи з обговорюваним на цьому семінарі епіграфічним (або літературним) джерелом, повинен дати аргументовані письмові відповіді на питання, що знаходяться в переліку есе до кожної теми, з обов’язковим посиланням на писемне джерело і обов’язковим наведенням, як мінімум, однієї правильно оформленої цитати з джерела.

Інтернет-ресурси загального характеру:

Андреев Ю. В. Цена свободы и гармонии. Несколько штрихов к портрету греческой цивилизации. – СПб., 1998 http://gumilevica.kulichki.net/AUV/auv1.htm
Блаватская Т. В. Ахейская Греция во втором тысячелетии до н.э. – М.: Наука, 1966 ссылка скрыта
Буданова В. П. История мировых цивилизаций. – М.: РУДН, 2004 http://humanities.edu.ru/db/msg/68427
Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т. / Ред. И. Лурье, М. Полтавский. – Т. 1. – М.:Государственное издательство политической литературы, 1956. – 748 с. ссылка скрыта
Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т. / Ред. А. Белявский, Л. Лазаревич, А. Монгайт. – М.: Госдарственное издательство политической литературы, 1956. ссылка скрыта
Егер О. Всемирная история. Т. 1. Древний мир. – СПб.: Специальная литература,1997- 1999 v.info/history/00/eger/eger_01.htm
История Древнего мира. – Т. 3. Упадок древних обществ. Издание второе / Ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. – М.: Наука, 1983 ссылка скрыта
История Древнего мира. В 3-ех т. – Т. 1. Ранняя Древность., Издание третье / Ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И. С. Свенцицкой. – М.: Наука, 1989 ссылка скрыта
История Европы. С древнейших времен до наших дней. В 8 т. / Под. ред. 3. В. Удальцовой. – Т. 1 ссылка скрыта
Кареев Н.И. Общий ход всемирной истории. Очерки главнейших исторических эпох. - СПб.: Брокгауз-Ефрон, 1903. – 303 с. (er.syktsu.ru/01/liter/009.htm)
Ковалев С. И. История Рима. – Л.: ЛГУ, 1986. ссылка скрыта
Латышев В. В. Очерк греческих древностей. – СПб., СПб, 1897-1899 ro1.ru/lib/lat/1/4-28-1.htm
Лейст О. Э. История политических и правовых учений. – М.: Зерцало, 2000 ссылка скрыта
Молчанов А. А. Нерознак В. П., Шарыпкин С. Я. Памятники древнейшей греческой письменности. Введение в микенологию. – М.: Наука, 1988 ссылка скрыта
Нефедов С. История древнего мира. – М.: Владос, 1996 ссылка скрыта
Печатнова Л. Г. История Спарты (период архаики и классики). – СПб.: Гуманитарная Академия, 2001. ссылка скрыта
Постернак А. История Древней Греции и Древнего Рима. – М., 1999. ссылка скрыта
Соловьев С. М. Наблюдения над исторической жизнью народов. – СПБ., 1868 ссылка скрыта
Фролов Э. Д. ссылка скрыта. – СПб.: Издат. дом СПбГУ, 2004 ссылка скрыта
Фролов Э. Д. ссылка скрыта. Издание второе. – СПб.: Издат. дом СПбГУ, 2004. ссылка скрыта
Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. В. В. Струве. – Т. II. Греция и эллинизм. – М.: Учпедгиз, 1951 ссылка скрыта
Хрестоматия по истории древнего мира / Под ред. В. В. Струве. – Т. III. Древний Рим. – М.: Учпедгиз, 1953 ссылка скрыта

Заняття № 1. Гомерівська Греція: генеза полісної системи

1. Характеристика джерел.

2. Басилевси (“царі”) в часи Гомера:

а) соціальний і майновий статус;

б) обов’язки басилевса перед общиною і його повноваження за даними гомерівських поем;

в) басилевс і народні збори.

3. Становище вільних общинників в гомерівську епоху:

а) майнові категорії особисто вільних;

б) влада народу і повноваження народних зборів;

в) народ і Рада: особливості правових взаємин;

г) категорії особисто залежного населення згідно поем Гомера.

4. Правове і майнове становище рабів:

а) джерела рабства;

б) патріархальність гомерівського рабства;

в) сфера застосування праці рабів.

5. Економічний розвиток гомерівської Греції:

а) сільське господарство;

б) розвиток ремесла;

в) торгівля.

6. Передумови виникнення полісної організації.

Теми рефератів:

“Гомерівського питання” в дослідженнях істориків ХVІ–ХХ ст.
Генріх Шліман – дослідник Трої.
Гомерівські басилевси (“царі”): поетичні перебільшення та історична реальність.
Народ за даними поем Гомера: вільні общинники в гомерівську епоху.
Праці Ю. В. Андреєва з історії Стародавньої Греції в гомерівську епоху.

Теми есе:

Порушення Агамемноном яких неписаних законів дало Ахіллу та його дружині привід покинути поле битви (див. Іліада: I)?
Чим відрізняється соціальний статус реального басилевса, сучасника Гомера (Іліада: XVIII, 541–584 і ін.), від соціального статусу епічного владики Мікен (Іліада: IX, 265–299)? У чому, на вашу думку, причина таких невідповідностей у Гомера?
На які пережитки родового ладу вказують опис будинку Пріама і розповідь вихователя Ахілла Фенікса про свою молодість (Іліада: VI, 242–252; IX, 445–485)?
Які висновки можна зробити про рівень економічного розввитку Греції IX–VIII ст. до н.е. з тієї характеристики, яку Ахілл дає глибі самородного заліза (в Іліаді: XXIII, 826–835)?
Чи можна, виходячи з опису сцен народних зборів у “Іліаді” й “Одіссеї”, стверджувати, що народні збори підкорялися волі однієї особи і чому (див. Іліада: II, 50-269; Одіссея: II, 1–256)?

Рекомендовані джерела та література:

Гомер. Іліада / Переклад Б. Тена. – К.: Дніпро, 1978. – 430 с.
Гомер. Одіссея / Переклад Б. Тена. – К.: Вид-во худ. л-ри, 1977.
Авдиев В. И. Военная демократия и классовый характер древнейшего государства // Вопросы истории. – 1970. - № 1. – С. 89-102.
Альтман М. С. Пережитки родового строя в собственных именах у Гомера. – Л.:Огиз, 1956. – 164 с.
Андреев Ю. В. К проблеме гомеровского землевладения // Социальная структура и политическая организация античного общества: Межвуз. сб. / Под ред. Э.Д.Фролова. —Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. – С. 10-31.
Андреев Ю. В. К проблеме послемикенского регресса // ВДИ. – 1985. – № 3. – С. 9-29.
Андреев Ю. В. Мужские союзы в поэмах Гомера // Вестник древней истории. – 1964. – № 4. – С. 37–49.
Андреев Ю. В. Об историзме гомеровского эпоса // ВДИ. – 1984. – № 4. – С. 3–11.
Андреев Ю. В. Об историзме гомеровского эпоса // ВДИ. –1984. – №4. – С. 3-11.
Андреев Ю. В. Раннегреческий полис (гомеровский период). – Л., 1976.
Андреев Ю. В. Ранние формы урбанизации // ВДИ. – 1987. – №1. – С. 3–18.
Андреев Ю. В. Труд в жизни гомеровских героев // Государство, политика и идеология в античном мире. –Л., 1990. – С. 4–13.
Андреев Ю. В. Цари и царская власть в поэмах Гомера // Проблемы отечественной и всеобщей истории. – Л., 1976. – Вып. 3. С. 126–139.
Блаватская Т. В. Греческое общество второго тысячелетия до новой эры и его культура. – М., 1976.
Боннар А. Греческая цивилизация. От Илиады до Парфенона ссылка скрыта
Гиндин Л. А., Цыбурский В. Л. Троя и “Пра-Аххиява” // ВДИ. – 1995. – № 3.
Гордезиани Р. В. Проблемы гомеровского эпоса. Тбилиси, 1978.
Демина Н. А. Фольклорные мотивы в изображении древнегреческими поэтами // Античный миф и археология. – 1990. - №7. – С. 51-56.
Истон Д. Ф. Исследование Трои: прошлое, настоящее, будущее // ВДИ. – 1996. – №4. – С. 208-217.
Истон Д. Ф. Исследование Трои: прошлое, настоящее, будущее // ВДИ. – 1996. – № 4.
Казанский Б. В. Нынешнеее состояние гомеровского вопроса // Класическая филология.- Л.: ЛГУ, 1959. – С. 3-23.
Карпюк С. Г. Роль толпы в политической жизни архаической и классической Греции // ВДИ. – 2000. – № 3.
Клейн Л. С. Древнейшие песни “Илиады”. – М., 1992. ссылка скрыта
Коржинский А. Л. Война в поэмах Гомера // Античный мир и археология. – Саратов, 1979. – С. 70-82.
Косвен М. О. К вопросу о военной демократии // Проблемы истории первобытного общества. – М.-Л., 1960. - С. 35-43.
Ленцман А. Я. Пилосские надписи и проблема рабовладения // ВДИ. – 1955. - № 4. – С. 41-62.
Ленцман Я. А. Гомеровский вопрос // Советская историческая энциклопедия. – М.: Советская Энциклопедия, 1963. – С. 511-512.
Ленцман Я. А. Об историческом месте гомеровского рабства // ВДИ. – 1952. - № 2. – С. 38-59.
Ленцман Я. А. Рабство в микенской и гомеровской Греции. – М., 1963.
Лурье С. Я. Крито-микенские надписи и Гомер // ВДИ. – 1956. – № 4. – С. 3-12.
Меллинк М. Дж. Троя II в контексте раннего бронзовго века Анатолии. – 1998. – № 4.
Морган Г. Л. Древнее общество. – Л.: Изд-во ин-та народов Севера ЦИК СССР, 1934. – 316 с.
Пальцева Л. А. Суд у Гомера и Гесиода // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира / Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – СПб., 2002 ссылка скрыта
Папазогулу Ф. К вопросу о прееемственности общественного строя в микенской и гомеровской Греции // ВДИ. – 1961. - № 1. – С. 23-41.
Перевалов С. М. О характеристике военной организации гомеровского общества // Раннеклассовые формации. Теоретические проблемы становления государства и города. – М., 1984. – С.22-29.
Полякова Г. Ф. От микенских дворцов к полису /Античная Греция. Проблемы развития полиса. В 2 т. – М.: Наука, 1983. – Т. 1. – С. 89-127.
Сахарный Н. Гомеровский эпос. — М.: Худож. литература, 1976.
Сахарный Н. Л. “Илиада”. Разыскания в области смысла и стиля гомеровской поэмы. – Архангельск, 1957. – 378 с.
Свенцицкая И. С. Некоторые проблемы землевладения по “Илиаде” и “Одиссее” // ВДИ. – 1976. – № 1. – С. 52-63.
Трейстер М. Ю. Троянские клады в ГМИИ им. А. С. Пушкина (предварительные итоги исследования) // ВДИ. – 1996. – № 4.
Туманс Х. К идее государства в архаической Греции // ВДИ. – 2006. – № 3.
Флоренсов А. А. Троянская война и поэмы Гомера. – М.: Наука, 1991. – 143 с.
Фролов Э. Рождение греческого полиса. – Л., 1988.
Фролов Э. Д., Никитюк Е. В., Петров А. В., Шарнина А. Б. Альтернативные социальные сообщества в античном мире. – СПб., 2002. ссылка скрыта
Штоль Г. А. Генрих Шлиман: Мечта о Трое. – М.: Мол. гвардия, 1991.

Методичні рекомендації

Мета заняття — вивчення соціально-економічних відносин і суспільно-політичного устрою Греції XI — VIII ст. до н.е. за даними епічних поем Гомера “Іліада” й “Одіссея”.

Роботу над темою необхідно почати із з’ясування значення гомерівських поем як особливого виду історичного джерела. Для правильної оцінки даних джерел необхідно спочатку уважно ознайомитися з навчальною і науковою літературою, а вже потім працювати з текстами поем, відповідно до плану занять.

Необхідно показати, що поеми “Іліада” й “Одіссея” – не тільки твори великого епічного масштабу і високих художніх достоїнств, але й духовна парадигма античної Еллади. По суті, поеми “Іліада” й “Одіссея” відіграли для еллінської цивілізації ту ж роль, яку відіграє Біблія в житті християнської цивілізації. Тут же варто зазначити, що загальний висновок про цінність гомерівських поем як особливого виду історичного джерела не виключає критичного до них ставлення. Далі необхідно показати, що в поемах міститься багатий матеріал про соціально-економічне і політичне життя стародавніх греків, побут, вдачі, культуру, світогляд і мову грецьких племен.

Висвітлюючи перший пункт плану, треба пам’ятати, що поема “Іліада” була створена раніше, ніж “Одіссея”. Як підтвердження даного твердження необхідно звернути увагу на те, що залізо в “Іліаді” згадується рідше, ніж в “Одіссеї”. Студенти повинні уміти пояснити причину цього явища.

Характеризуючи джерела, не можна не враховувати достовірність даних поем, які, правда, знаходяться в поєднанні з міфологічною, легендарною і поетичною вигадкою, що підтверджується матеріалами археологічних розкопок на території Греції. У зв’язку з цим пильну увагу необхідно приділити і так званому гомерівському питанню, тобто історії створення, авторства й оцінки цих поем в історіографії.

Розглядаючи соціальну структуру гомерівського суспільства, зверніть увагу на майнову диференціацію демосу, встановіть економічну і політичну основу могутності родоплемінної знаті, визначте гостроту суперечностей між знаттю і простим народом, з’ясувати характер експлуатації вільної праці і становища сільських общинників. Далі належить розглянути питання про рабство. Визначте джерела рабства, склад і чисельність рабів, їх становище і форми експлуатації, сферу застосування праці рабів і загальний рівень розвитку рабства. Доцільно також порівняти гомерівське рабство з стародавньосхідним.

Складовою частиною даної теми є також питання про військову організацію. Основна мета полягає в тому, щоб на основі аналізу джерел показати особливості військового мистецтва стародавніх греків, характер їх озброєння, відтворити картину битв. При цьому слід враховуйте, що в поемах відображені як легенди мікенської епохи, так і сучасна поету дійсність. Особливу увагу зверніть на те, що в цей час спостерігається відхід від стародавньої війни племені проти племені в систематичний розбій на суші і на морі з метою захоплення худоби, рабів і скарбів, перетворення війни на регулярний промисел.

Аналізуючи роботу органів управління, поясніть, чому політичну організацію гомерівського суспільства в історичній літературі прийнято називати “військовою демократією” На конкретних прикладах, почерпнутих з писемних джерел, з’ясуйте функції басилеїв і ради старійшин, простежте поступове зниження ролі народних зборів і узурпацію родовою знаттю влади царів. Особливу увагу зверніть на подвійний характер політичної організації грецького суспільства, визначте, які риси гомерівського суспільства свідчили про розклад первіснообщинного ладу та зародження державності.

При вивченні економічного устрою грецьких племен особливу увагу зверніть на розвиток сільського господарства (землеробство, аграрні відносини, скотарство, вирощування оливок, виноградарство, садівництво і городництво), знаряддя і техніку сільськогосподарської праці, робочу силу, особливості землекористування і землеволодіння. На підставі даних поем спростуйте твердження деяких істориків про панування у той час приватної власності на землю.

Характеризуючи розвиток ремісничого виробництва в стародавній Греції бажано звернути увагу на становище ремісників у суспільстві, на роль і значення ремісничої діяльності в житті грецьких племен, знаряддя і техніку виробництва, ступінь праці та спеціалізацію професій. З’ясуйте, які галузі ремесла були розвинені у той час і чи відбулося відокремлення ремесла від землеробства.

Розглядаючи джерела, що характеризують торгівлю, визначте рівень її розвитку, з’ясуйте значення другої та третьої форм суспільного розподілу праці і їх місце в гомерівському суспільстві. Відзначаючи рівень розвитку торгівлі в гомерівській Греції, зверніть увагу на процес купівлі-продажу, кількість і якість виробів, що продаються, їх різноманітність. З’ясуйте, що слугувало мірилом вартості, яка роль обміну в розвитку торгівлі, чи існувало виробництво на продаж, хто виступав у ролі торгових посередників, як відносилося населення до торгівлі і купців. Необхідно визначити роль внутрішньої та зовнішньої торгівлі в житті грецьких племен.

Аналізуючи питання про передумови виникнення полісної організації, розгляньте і співставте описи Гомером двох типів поселень, відповідним двом основним стадіям у розвитку ранньогрецького полісу: сільська община і протомісто, позбавлене чітких стратифікаційних градацій, з простою дуалістичною опозицією – знать і родове населення. На матеріалі поем покажіть, що в гомерівський період почався процес концентрації основної маси вільного населення на невеликих ділянках, обнесених фортечною стіною і протиставлення їх общинникам, які живуть за межами цього укріпленого центру.

Підводячи підсумок заняття, варто зазначити, що гомерівський період займає особливе місце в грецькій історії. Це був період не тільки занепаду і культурного застою, але це був і час концентрації сил перед новим стрімким підйомом. Соціально диференційоване суспільство і держава, що існувала в Греції в період розквіту мікенської цивілізації, зароджується тут знову, але вже в інших масштабах і формах. На зміну централізованій бюрократичній державі мікенської епохи прийшла невелика самоврядна община вільних землеробів у вигляді ранньорабовласницького полісу.

Заняття № 2. Грецький поліс архаїчної епохи за даними Гортинських законів (VII-V ст. до н. е.)

1. Структура й особливості гортинського цивільного кодексу.

2. Сімейне і спадкове право.

3. Стратифікація крітського суспільства згідно з гортинським законодавством:

а) соціальна ієрархія та майновий статус вільних громадян полісу;

б) гетерія й апетайри;

в) категорії залежного населення: раби та войкеї.

4. Особливості державного устрою.

Теми рефератів:

Вільні громадяни за даними Гортинських законів: соціальна ієрархія і майнові права.
Становище неповноправних і рабів у світлі Гортинського законодавства.
Державний устрій крітських полісів згідно з Гортинськими законами й античними авторами (Арістотель, Страбон).
Фюстель-де-Куланж і його праця “Стародавня громадянська община”.

Тематика есе:

Що в тексті Гортинських законів указує на сакральний характер актів законодавства і судочинства в стародавній Гортині?
Які положення Гортинських законів указують на те, що соціальний статус члена гетерії був вищим, ніж статус апетайра?
Як можна охарактеризувати правове положення апетайра?
Чи міг громадянин Гортини оскаржити дії посадової особи в суді?
Чи могла особа, що потрапила в рабство за борги, звільнитися?
Чи була у войкеїв власність?
Чи могла донька-спадкоємиця одружитися з вихідцем з іншої філи? Якщо ні, то чому?

Рекомендовані джерела та література:

Гортинские законы // Казаманова Л. Н. Очерки социально-экономической истории Крита (V-IV вв. до н. э.) / Пер. Л. Н. Казамановой. – М., 1964. – С. 179–189.
Гортинские законы // Хрестоматия по истории Древнего мира / Пер под ред. В. Струве. – Т.2. – М., 1951. – С. 79–88.
Аристотель. Политика / Пер. С.А. Жебелева и С.И. Радцига. М., 1967 (II, 6–7) (см. электронную версию: ссылка скрыта).
Платон. Законы // Собрание починений. – В 3 т. – Т. 3, ч. 2. – М.: Мысль, 1972. – С. 83-477 (I, II, IV)
Страбон. География в 17 книгах. – М.: Наука, 1964. – 940 с. (X, I–IV).
Андреев Ю. В. К вопросу о так называемых “вольноотпущенниках” на Крите // ВДИ. – 1963. – № 4. – С. 116-127 ссылка скрыта
Колобова К. М. Войкеи на Крите // ВДИ. – 1957. – № 2. – С. 25–41.
Казаманова Л. Н. Некоторые вопросы социально-экономи-ческого строя Критских полисов в VI-IV вв. до н. э. // ВДИ. – 1957. – № 3. – С. 76–91.
Казаманова Л. Н. К вопросу о семейном и наследственном праве на Крите в VI – IV вв. до н. э.// ВДИ. – 1960. – № 4. – С. 41–55 (см. электронную версию: ссылка скрыта).
Казаманова Л. Н. Очерки социально-экономической истории Крита (V– IV вв. до н. э.). – М., 1964.
Маринович Л. П. Полис и обмен: к концепции Аристотеля // ВДИ. – 2003. – № 4.
Пальцева Л. А. Гортинское законодательство и его место в становлении греческого права // Жебелевские чтения-3: Тезисы докл. науч. конф. 29–31 окт. 2001 г. СПб., 2001. – С. 55–60 (см. электронный вариант по: ссылка скрыта paltzeva.htm)
ссылка скрыта Л. А. Гортинское законодательство и его место в становлении греческого права // Жебелевские чтения-3. Тезисы докладов научной конференции 29–31 октября 2001 года. – СПб., 2001. – C. 55-60 (см. электронную версию: ссылка скрыта)
Семенов С. В. Критский startos: род, фила или военный союз ссылка скрыта.
Фюстель-де-Куланж Д. Древняя гражданская община. Исследование о культе, праве и учреждениях. – М., 1903. (см. электронную версию: ссылка скрыта
Шишова И. А. Раннегреческое законодательство и становление рабства в античной Греции. Л., 1991.

Методичні рекомендації

Дана тема присвячена одному з найбільш помітних явищ, пов’язаних з процесом становлення грецького полісу як автономної самоврядної громади – появі писаних законів. Процес кодифікації звичаєвого права протікав, наскільки можна про це судити з наявних даних, так же нерівномірно, скільки нерівномірним був узагалі соціально-політичний і економічний розвиток окремих областей і міст Греції. Найвизначнішою законодавчою пам’яткою архаїчної Греції є напис з Гортини, що являє собою найобширніший і детально розроблений кодекс законів.

Аналізуючи структуру кодексу, зверніть увагу на те, що в ньому детально розроблені норми приватного права, і водночас немає ніяких постанов конституційного характеру. Тобто законодавець не намагається переглянути усталену систему державного управління; до сфери його інтересів входять, перш за все, сімейне право, спадкове право, деякі питання майнового права.

Відзначте слабку розробленість кримінального законодавства, зокрема відсутність статі покарання за вбивство, що можна розглядати як один з пережитків родового ладу, коли вбивство розглядалося як справа, що цікавить перш за все родичів убитого, а не суспільство в цілому. В цьому аспекті варто порівняти текст Гортинських законів з текстом законів Зелевка і Драконта.

Працюючи з текстом джерела, зверніть увагу на той факт, що в ньому простежуються намагання законодавця виробити точну юридичну термінологію, що, власне, й відрізняє взагалі писані закони в цілому від звичаєвого права. Варто також порівняти еволюцію кодифікованого законодавства порівняно зі звичаєвим правом, на що вказує факт конкретики у визначенні покарання за кожне правопорушення.

Заняття №3. Становлення, розвиток і стратифікація суспільства в Аттиці у VІІІ – VІІ ст. до н. е.

Характеристика джерел.
Матеріальний рівень і характер суспільства Аттики у передполісний період.
Синойкізм Тесея і формування афінського полісу.
Змова Кілона і законодавство Драконта.
Реформи Солона та їх значення для розвитку Афінської держави.
Тиранія Пісістрата: її суть і значення у формуванні афінського полісу.
Реформи Клісфена – завершальний етап процесу становлення Афінської держави.
Стародавній грецький поліс і його структура: економічна, соціальна, політична, військова.

Тематика рефератів:

Тесей: міфологізований герой та історична особа.
Загострення соціальних протиріч у стародавній Аттиці у (VIII – VII ст. до н. е.).
Елегії Солона як історичне джерело.
Формування Афінського полісу та його особливості.

Теми есе:

Чому з історії афінської держави збереглося більше писемних джерел, ніж з історії стародавньої Спарти?
Яку роль у формуванні афінського полісу відіграв Тесей?
Яку роль в становленні афінського полісу відіграло законодавство Драконта?
Яку реформу Солона Ф. Енгельс назвав “політичною революцією”?
Чому антична традиція вважає Солона фундатором афінської демократії?
Чому тиранію Пісістрата Аристотель називав “демократичною диктатурою”?
Чи існує принципова відмінність між грецьким полісом і державними утвореннями Стародавнього Сходу?

Рекомендовані джерела та література:

Аристотель. Афинская полития / Пер. С.И.Радцига. - М., 1937.
Аристотель. Политика // Аристотель. Соч. В 4 т. / Пер. С.А.Жебелева. - Т.4. – М., 1984. (см. электронную версию: .narod.ru/aristotel/arpol1.php)
Геродот. История / Пер. Г. А. Стратановского. - Л., 1972 (см. электронную версию: ссылка скрыта)
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М., 1979.
Павсаний. Описание Эллады. – Т. 1. – М.: Ладомир, 2002. – 491 с.
Плутарх. Сравнительные жизнеописания. - Т.2. - М., 1963. (Тесей, Солон). (см. электронную версию: ссылка скрыта)
Практикум по истории древнего мира. Вып. 2. Древняя Греция и Рим. - М., 1988. - С.32-46.
Хрестоматия по истории древней Греции. - М., 1964. - С.138-175.
Плутарх. Изречения царей и полководцев ссылка скрыта
Блаватская Т. В. Ахейская Греция во втором тысячелетии до н.э. – М.: Наука, 1966.
Бокщанин А. Г. К вопросу о происхождении государства и формах классовой борьбы в Аттике в VIII — VI вв. до н.э. // Преподавание истории в школе. – 1952. – №3. – С. 95—99.
Ботвинник М., Рабинович М., Стратановский Г. Жизнеописания знаменитых греков и римлян .info/bibliotek_Buks/History/botv/index.php
Боузек Я. К истории Аттики XI – VIII вв. до н.э. // ВДИ. – 1962. – №1. – С. 104-113.
Бузескул В. История афинской демократии. – СПб.: Типография М. М. Стасюлевича 1909 ссылка скрыта
Владимирская О. Ю. Территориальная реформа Клисфена и афинская аристократия // Проблемы античной истории. Сборник научных статей к 70-летию со дня рождения проф. Э. Д.Фролова / Под редакцией д-ра ист. наук А. Ю. Дворниченко. – СПб., 2003. ссылка скрыта
ссылка скрыта. Афинская олигархия. – СПб., 2001. ссылка скрыта
Гуторов В. А. Царская власть и альтернативная модель государственных устройств в “Политике” Аристотеля // Античное общество: проблемы истории и культуры. Доклады научной конференции 9 - 11 марта 1995 г. ссылка скрыта
ссылка скрыта В. Р. Механизмы властвования в архаических Афинах // Античное общество - IV: Власть и общество в античности. Материалы международной конференции антиковедов, проводившейся 5-7 марта 2001 г. на историческом факультете СПбГУ. – СПб., 2001 ссылка скрыта
Доватур А. И. Политика и политии Аристотеля. – М.-Л.: Госполитиздат, 1956. – С. 37-95, 115-212.
Зельин К. К. Борьба политических группировок в Аттике в VI в. до н. э. – М.: Наука, 1964.– С. 75-88,198-243.
Карпюк С. Г. Клисфеновские реформы и их роль в социально-политической борьбе в позднеархаических Афинах // ВДИ. – 1986. – №1. – С. 17-25.
Карпюк С. Г. Роль толпы в политической жизни архаической и классической Греции // ВДИ. – 2000. – № 3.
Колобова K. M. К вопросу о возникновении Афинского государства // ВДИ. – 1968. – №4. – С. 41-55.
Кошеленко Г. А. Древнегреческий полис // Античная Греция. Проблемы развития полиса: В 2 т. – Т. 1.– М.: Наука, 1983. – С. 9-36.
ссылка скрыта Т. В. К вопросу о Солоновой гелиэе // Жебелевские чтения-3. Тезисы докладов научной конференции 29–31 октября 2001 года. – СПб., 2001. – C. 61-64 (см электронную версию: ссылка скрыта)
Ленская В. С. Архонт-василевс в Афинах // ВДИ. – 2001. – № 4.
Ленская В. С. Два афинских рода: люди и судьбы (опыт социально-психологической характеристики) // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира. Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – СПб., 2006. ссылка скрыта
Макаров И. А. Идеолгические аспекты ранней греческой тирании // ВДИ. – 1997. – № 2.
Макров И. А. Тирания и Дельфы в рамках политической истории Греции второй половины VII-VI вв. до н. э. // ВДИ. – 1995. – № 4.
ссылка скрыта О. Ю. Алкмеониды и тирания (VI в. до н. э.) // Античное общество: проблемы истории и культуры. Доклады научной конференции 9 - 11 марта 1995 г. ссылка скрыта
Пальцева Л. А. Питтак Митиленский (к вопросу об эсимнетии в архаической Греции) // Античное государство. Политические отношения и государственные формы в античном мире. Сборник научных статей. Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – СПб, 2002. ссылка скрыта
Радциг С. И. Килонова смута в Афинах // ВДИ. – 1964. – №3. – С. 3-14.
Скржинская М. В. Устная традиция о Писистрате // ВДИ. – 1969. – №4. – С. 83-95.
Соловьева С.С. Раннегреческая тирания. – М.: Изд-во ин-та дружбы народов, 1964.
Строгецкий В.М. Клисфен и Алкмеониды // ВДИ. – 1972. – №2. – С. 99-106.
Суриков И. Е. “Солон” Плутарха: некоторые источниковедческие проблемы // ВДИ. – 2005. – № 3.
Туманс Х. Идеологические аспекты власти Писистрата // ВДИ. – 2001. – № 4.
Фролов Э. Д. Платон и тирания // Интеллектуальная элита античного мира. Тезисы докладов научной конференции 8 - 9 ноября 1995 г. ссылка скрыта
Фролов Э. Д. Рождение греческого полиса. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1988.
Фролов Э. Д. Греческая тирания и римский принципат (опыт типологического сопоставления) // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира. Под редакцией професора Э. Д. Фролова. – СПб., 2002. ссылка скрыта
Фролов Э. Д.Фукидид и тирания (у истоков научного представления о древнегреческой тирании) // Античное общество - 2. Тезисы Докладов научной конференции 29-30 октября 1996 года ссылка скрыта
Шишко Е. П. Представления Платона о единоличной власти // Античное государство. Политические отношения и государственные формы в античном мире. Сборник научных статей. Под редакцией професора Э.Д. Фролова. – СПб., 2002. ссылка скрыта
Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. – Т. 21. – С. 109-119.
Яйленко В. П. Архаическая Греция // Античная Греция. Проблемы развития полиса. В 2 т. – Т. 1. – М.: Наука, 1983. – С. 59-193.

Методичні рекомендації:

Значення вивчення даної теми полягає в тому, що афінська держава, на відміну від спартанської, виникла природним шляхом з родового ладу, трансформуючи його органи управління або витісняючи їх шляхом упровадження нових органів.

У першу чергу ознайомтесь з працею Ф. Енгельса “Походження сім’ї, приватної власності і держави”, де спеціальний розділ присвячений процесу утворення держави у афінян. При цьому треба мати на увазі, що праця Енгельса написана до відкриття Егейської цивілізації та знахідки трактату Аристотеля “Афінська політія”. Тому деякі оцінки і положення роботи Енгельса потребують певних уточнень. Зокрема, Енгельс не міг знати про існування ахейських держав на території Аттики. Отже, ведучи мову про утворення держави у афінян, обов’язково врахуйте ахейські традиції.

Аналізуючи джерела, слід врахуйте, що серед різноманітних літературних свідчень головне місце належить трактату Аристотеля “Афінська політія”, в якому найповніше висвітлена політична історія Афінської держави. Загальний висновок про цінність трактату як історичного джерела не виключає критичного до нього ставлення. З цього погляду корисне і доцільне знайомство студентів з основними результатами джерелознавчого аналізу трактату. З попередників Аристотеля найбільший інтерес представляють відомості Геродота і Фукідіда, серед більш пізніх авторів – дані Плутарха.

Приступаючи до вивчення наступного питання теми, важливо показати, що в світлі нових наукових досліджень якнайдавніше класове суспільство і держава в Аттиці склалося ще в пізньоелладський період, приблизно 1700 – 1200 р. до н.е. Тут же необхідно відзначити, що Аттика в цей час була ще не об’єднана і на її території існувало декілька ранньокласових державних утворень, серед яких виділялися Афіни й Елевсин. Далі покажіть, що після падіння ахейських царств установилося панування сільських общин, у яких привілейоване положення займала родова знать. Одночасно з цим процесом роздроблена Аттика відчувала постійну загрозу дорійського вторгнення. Щоб ліпше розібратися в цьому явищі, уважно ознайомтеся з висновками російської дослідниці Т. В. Блаватської.

При з’ясуванні суті і значення синойкізму Тесея зверніть увагу на такі питання: розділ населення Аттики, підкресливши важливість виділення знаті в особливий стан, а також відокремлення ремесла від землеробства і появу ремісників і землевласників як самостійних соціальних груп населення, що було ознакою становлення міста.

Характеризуючи соціально-економічний і політичний устрій Аттики VIII – VII ст. до н.е., покажіть як розвиток ремесла, торгівлі і поява приватної власності на землю сприяла розкладанню родо-племінних відносин. Залучаючи дані джерел, важливо відзначити, що VIII — VI ст. до н.е. в історії Афін були епохою економічного і політичного панування родової знаті, евпатридів, яким протистояв безправний у всіх відношеннях демос. Далі розкрийте становище основної маси аттічного селянства, зверніть увагу на процес його масового розорення, зростання заборгованості, виникнення боргової кабали і появу різних категорій залежного населення: пеласгів, шестидольників, кабальних боржників.

Розглядаючи політичну організацію афінського суспільства в цей час, підкресліть, що державний лад був олігархічним, у якому вся повнота влади належала ареопагу. Необхідно також наголосити на значенні скасування царської влади і виникненні колегії дев’яти архонтів, визначити їх місце і роль у житті суспільства.

З’ясуйте причини крайнього загострення соціальних суперечностей, суть і значення змови Кілона. Загальна оцінка змови Кілона повинна враховувати не тільки цілі і засоби, якими керувався сам Кілон, але й об’єктивні результати та перспективи політичної боротьби в Афінах в VII ст. до н.е.

Велике значення в розвитку афінського полісу мав факт запису законів, проведених архонтом Драконтом. Залучаючи дані наукових досліджень, зверніться до сучасних уявлень про історичне значення законодавства Драконта у розвитку цивільного права та становленні афінської демократії.

Даючи загальну оцінку діяльності Солона, покажіть, у чому конкретно виразився демократизм його реформ. Разом з тим не можна не враховувати те, що реформи Солона не привели до розквіту рабовласницької демократії, а заклали лише її фундамент. Компромісний характер реформ Солона зумовив подальшу соціальну боротьбу в Афінах. Використовуючи дані джерел, висвітліть ставлення різних соціальних шарів до реформ Солона.

Приступаючи до вивчення суті тиранії Пісістрата, необхідно перш за все розкрийте причини виникнення ранньогрецької тиранії. У зв’язку з цим проаналізуйте за даними джерел політичну обстановку, що склалася в Аттиці після реформ Солона, покажіть нове загострення соціально-політичної боротьби унаслідок протистояння трьох основних політичних течій: періеків, параліїв і діакріїв. Потім зверніть увагу на дані джерел щодо особи Пісістрата, його соціального походження, обставин приходу до влади.

Важливим етапом на шляху формування Афін як демократичного полісу стала реформаторська діяльність Клісфена. Її вивчення доречно почати із з’ясування обставин, за яких Клісфен приходить до влади, оскільки вони підводять до розуміння глибоких соціальних зрушень, що відбулися в надрах афінського суспільства. Завершуючи розгляд даного питання, зробіть висновок про те, що реформами Клісфена в Афінах завершується тривалий період боротьби між знаттю і демосом. У ході цієї боротьби остаточно оформляється Афінська рабовласницька держава у формі демократичної республіки.

Переходячи до розгляду останнього питання теми, необхідно майте на увазі ряд важливих обставин. По-перше, проблема полісу – центральна проблема в античній історії. По-друге, поліс по суті був основною формою політичної та соціальної організації античного суспільства, це феномен, який визначав специфіку стародавньої цивілізації, був її неповторною і своєрідною особливістю. По-третє, в трактуванні самого поняття полісу, суті його соціально-економічної та політичної організації, системи цінностей існують прямо протилежні погляди.

На завершення дайте узагальнюючу оцінку афінської держави кінця VI ст. до н. е., розкрийте соціальну сутність рабовласницької демократії, визначте характерні риси й особливості двох типів полісу: Афін і Спарти.

Заняття №4. Суспільство та держава у стародавній Спарті: особливості організації та причини соціального розшарування

1. Характеристика джерел.

2. Особливості утворення спартанської держави.

3. Розвиток економічних відносин у Спарті в VIII–VI ст. до н. е.

4. Суспільно-політичний лад Спарти (VIII-VI ст. до н. е.):

а) характеристика соціальних відносин;

б) спартанська “община рівних” та її специфіка;

в) законодавство Лікурга й особливості економічних відносин у Спарті VI ст. до н. е.;

г) військова організація;

д) органи управління;

е) архаїчний демократизм.

5. Спартанський поліс як особливий тип античної держави.

Тематика рефератів:

Законодавча діяльність Лікурга.
Характерні риси рабства у Стародавній Спарті.
Особливості виховання у Стародавній Спарті.
Порівняльна характеристика державного устрою Афін і Спарти.

Тематика есе:

Чому писемних джерел з історії стародавньої Спарти збереглося менше, ніж з історії афінського полісу?
Яку роль відіграли Мессенські війни у вирішенні соціальних протиріч у ранній Спарті?
У чому полягала особливість суспільного та політичного ладу Стародавньої Спарти?
Чому в Спарті не набула поширення та розвитку приватна форма власності на землю?
Чи можна назвати ілотів кріпосними селянами?
Чому в стародавній Спарті держава не була зацікавлена у розвитку торгово-ремісничого виробництва і товарно-грошових відносин?
У чому специфіка спартанського полісу як особливої форми античної держави?

Рекомендовані джерела та література:

Blog

Історія стародавньої греції та риму

Содержание