Geum.ru

Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет історія України

Вид материалаДокументы

Содержание


Гетьмани україни
Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Петро КОНАШЕВИЧ САГАЙДАЧНИЙ
Петро ДОРОШЕНКО
Навчальне видання
Подобный материал:
1   2   3   4   5



ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ

Дмитро ВИШНЕВЕЦЬКИЙ (БАЙДА)




Історик Михайло Грушевський починає свій реєстр козацьких гетьманів з імені Дмитра Вишневецького.

Був Дмитро Вишневецький з аристократичного православного роду на Волині. Князь Дмитро зміг нестримних бойовиків організувати у добре військо, побудувати справжню фортецю на Хортиці, повести своїх воїнів проти страшного агресора – Османської імперії.

В історичних документах Вишневецький відомий з 1550 року, коли король Сигізмунд ІІ призначає його старостою Черкаським і Канівським. Постійні напади кримських татар на українські землі були досконалі щодо стратегії і тактики. Ординська кіннота, уникаючи найменших сутичок, пролітала якомога далі в Україну. Тут орда розділилася на менші загони. Вони рухалися далі, знов розділяючись на менші загони. Малі загони налітали на безборонні села й хутори. Татари хапали молодь в ясир, старших і найменших сікли на капусту, добро й будівлі нещадно палили. І манівцями швидко гнали полонених і худобу, щоб вигідно продати на невільницьких торгах у Криму.

Проти цих безжальних і підступних людоловів Дмитро Вишневецький не виставив оборону із загартованих козаків. А разом з ними пішов у наступ на їхні кримські володіння. Пішов з боями, пожежами, погромами. Око за око!..

Та раптом 1553 року Вишневецький посварився з королем і відбув до... Стамбула. Там його дуже добре зустріли. Але про те, чим займався у ворожому гнізді цей відчайдушний воїн, джерел немає ніяких. Дивна річ, але з володінь своїх ворогів він повертається неушкодженим і знову служить королю. У 1556 році без згоди короля Вишневецький разом зі своїм козаками та московськими військами нападає на мусульманські володіння. Спустившись Дніпром, вони добре потрощили і пограбували Іслам-Кермень і штурмували важливу турецьку фортецю з яничарською залогою Озів (Очаків). На початку 1556 було засновано Запорізьку Січ – охоронницю України протягом більш ніж двох століть. Відразу після цього Вишневецький посилає своїх людей до Москви вести переговори з Іваном Грозним, а сам нападає на Іслам-Кермень.

Іван Грозний бере до себе на службу князя Вишневецького. Одержавши від Івана Грозного зброю і спорядження для своїх людей, Вишневецький розвинув бурхливу діяльність. Він залучає собі до бойових дій черкеські племена з Чорномор'я. Спустошує перекопські володіння хана. Потім з царським військом Данила Адашева наскочили на Азов. Азов був найпівнічнішим форпостом турецького султана. Звідсіля Стамбул постачався зерном, олією, овочами та рибою. Напад на Азов ставив під загрозу продовольче забезпечення Стамбула. Це на початку 1559 року. Потім ще напад на Азов влітку. Потім осінні бої разом із черкесами племені Жане на Тамані і в Керчі. Стамбул вкрай занепокоєний – мобілізує великі сили, навіть ескадру галер, і надсилає проти Вишневецького та його союзників. Це безпрецедентний випадок на континенті Європи. Об'єднаним силам турків, кримської орди, загонів з Молдавії та Валахії і турецької ескадри вдалося відтиснути Дмитра Вишневецького від Азова і зняти козацьку облогу...

На той час князь Дмитро Вишневецький розірвав союз з Іваном Грозним і повернувся на батьківщину. Після переговорів з королем йому було повернуті усі його маєтки, відновлено права і звання. У 1564 році, коли в Молдові (васальній туркам землі) почалась міжусобиця за владу, Вишневецький зібрав армію в 4000 козаків і втрутився в цю колотнечу, щоб підтримати його володаря, який проводив незалежну політику від турків. Та Вишневецький, який на той час розхворівся, потрапив із невеликим загоном у пастку. Оточення Вишневецького молдавани знищили. Але він втік і сховався в копиці сіна. Та його побачив селюк-молдованин і видав. Після того молдовани видали Вишневецького туркам.

Там козацького вождя почепили за ребро на гак, вмурований у фортечній стіні у стамбульській дільниці Галаті. Хроніка Мартина Бєльського повідомляє, що Вишневецький провисів на гаку три дні (!). І весь час лаяв султана, його рід і його віру. …Розлючений султан наказав яничарам застрелити Дмитра Вишневецького. Яничарські стріли обірвали життя православного князя Дмитра Вишневецького і народили на віки "Байду молодецького" – нескореного ніким козака-лицаря, що в Цареграді на риночку та п'є мед-горілочку. Героїчна смерть справила сильне враження на українських землях. Про нього склали пісню. І вона збереглась протягом чотирьох століть на всіх землях, де проживали українці, – від Кубані до Бескидів.


Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ




Жодна подія, жодний народний вчинок і жодний національний герой не залишив такого яскравого сліду в українській історичній пам’яті, як гетьман Богдан Хмельницький.

Після падіння Київської держави у 1240 році під копитами Батиєвих орд саме Богдан Хмельницький перший розбудив волю українців до здобуття своєї держави. Славний Батько Хмель, як любовно називав гетьмана народ у своїх піснях і думах, знову вивів свій народ на світову сцену.

Воюючи всі вісім років свого гетьманства, Богдан Хмельницький своїм розумом, силою волі зумів створити грізне військо, налагодити фінансову справу, створити ефективне управління державним господарством, започаткувати розбудову власне української дипломатії. Неймовірна енергія цієї людини, що вже перейшла рубіж 50-ліття, дозволяла контролювати все – від стратегічних державницьких планів до піклування про спорядження таємних гінців. Усе гетьман тримав під контролем. І все встигав простежити і підрахувати. Такий був геній Богданового розуму і волі. Але ця, гетьманська, частина життя Богдана Хмельницького аж ніяк не схожа з його попереднім життям.

Коли саме народився майбутній ватажок «козацької революції», точно невідомо. Частіше називають 1595 рік. Не було в моді святкувати й пам’ятати дні народжень. У хрещенні він отримав ім’я Зиновій, саме так його називало духовенство, хоча сам він підписувався як Богдан. За юнацьких років прослухав курс граматики, поетики та риторики у львівському єзуїтському колегіумі. Богдан Хмельницький вільно володів польською мовою і латиною. З часом він опанував ще дві мови – французьку та турецьку. Мови, як ми бачимо, дуже далекі одна від одної. Уже це одне свідчить про непересічні здібності молодого шляхтича.

Молодій людині того часу подальша життєва дорога стелилася просто до війська. Хмельницькому, як і його батькові, випало козацьке. Війна польської корони, вірним підданим якої й був молодий Хмельницький, проти турків закінчилася дуже сумно. Польське військо яничари погромили. Старий Хмельницький загинув, а Богдан потрапив у полон. Пробувши в турків кілька років у неволі, Богдан Хмельницький все ж визволився.

Повернувшись із полону, пристав до запорожців і ходив морськими походами на турецькі фортеці і порти. Потім повертається на батьківські землі до чигиринської сотні. Одружується і заводить добре господарство в родовому селі Суботові. З часом одержує батьківський чин чигиринського сотника.

1646 року чигиринський підстароста Чаплинський пограбував родинне гніздо Хмельницького – Суботів! До грабунку додалось звіряче побиття малолітнього сина, який від цього й помер. Богдан Хмельницький доклав усіх зусиль, щоб відновити справедливість, але навіть польський король, для якого він уладнував справи у Франції, не допоміг. Гірше того – Богдана Хмельницького кинули до в'язниці. Його порятували друзі, які взяли на поруки. Після цього козацький сотник Хмельницький перестав змагатися за свої права на юридичному полі, на польському. Він подався в "своє" Дике поле до запорожців.

З тієї миті, коли його прийняли до себе запорожці, Хмельницький – вождь і організатор козацько-селянської революції. А щоб ця революція перемогла, потрібен досвід бойового воєначальника. І талант і хитрість конспіратора і розвідника. Виявилося, що всі ці якості у Богдана Хмельницького були. І не просто були, він на кілька голів перевищував розумом, хитрістю, волею і жорстокістю (!) всіх своїх майбутніх супротивників. Його особистістю, його ім'ям були просто загіпнотизовані.

Ще коли Богдан був на Січі обраний гетьманом, поляки дізналися від своїх агентів про підготовку козаками повстання і направили коронне військо, щоб знищити черговий бунт (як вони гадали) на самому початку при виході козаків зі степу. Та в битві 1648 року під Жовтими Водами польське військо було розбите, а реєстрові козаки, що були мобілізовані у похід проти повстанців, перейшли до загонів Батька Хмеля. У руках повстанців опинилася добра польська артилерія, стрілецька зброя, запаси пороху, інші військові припаси і спорядження. А також багатющий панський обоз із каретами і возами, добрими кіньми і скарбами польської шляхти. Далі настав погром коронного війська під Корсунем. А після того вже не було ніякого зупину повстанню. Ні, це вже була визвольна війна, це була й спеціальна революція. Пожежа війни запалала по всіх етнічних українських землях від Сейму до Сяну. Одна за одною гриміли грандіозні битви на землях України. Війська Богдана Хмельницького здобували гучні перемоги.

Але – от що вражає – вождь повстання, вдовольнивши почуття особистої помсти, все більше й більше переймається бідами і долею свого народу.

Та війна з польською державною машиною триває нескінченно довго. І це дає можливість керівникам Польщі об’єднатися і почати сильний опір козацьким військам. Але навіть з таким мужнім опором навряд чи змогли б поляки спинити переможну ходу Богданових звитяжців. Та трапилось нашим прадідам Берестечко. Кримського хана, союзника Богдана Хмельницького, змогли підкупити поляки. І хан у найвідповідальніший момент битви зрадив козаків. Під Берестечком українці зазнали страшної поразки. Настільки страшної, що довелося піти на переговори і підписати принизливі й украй невигідні Білоцерківські угоди.

Батько Хмель бачить, що українцям потрібні союзники. Хмельницький-дипломат зав'язує та активізує зносини з Туреччиною, Швецією, щоб разом із ними протистояти Речі Посполитій. У 1653 році Богдан Хмельницький починає форсовано вести переговори з православною Москвою. На початку 1654 р. Переяславська рада ухвалила договірні статті між московським царем і гетьманом України.

Завдяки Переяславським статтям цар оголосив Польщі війну. І захопив багато міст і земель Речі Посполитої. З півночі на Польщу напали шведи. Річ Посполита опинилась на краю прірви. Але польському королю вдалося домовитись із московським царем про мир в обхід гетьмана Богдана Хмельницького.

Богдан намагався зашкодити цьому миру, який покладав край надії на об'єднання українських етнічних земель. Але цар не зважав на Богданові докази і пояснення. Тоді Богдан, вже важко хворий, починає вести таємні переговори зі шведським королем, ворогом Польщі, про спілку і військові дії проти Польщі. Та цьому плану не судилося втілитись у життя.

Відчуваючи наближення смерті, він скликав старшинську раду і за її згодою заповів булаву своєму 16-річному синові Юрасеві – єдиному, який залишився живим. Зовсім виснажений, і фізично, і нервово, Хмельницький відчував свій скорий кінець. І ось такі слова він промовив на останній раді в Чигирині: "... не встиг я завершити свою справу і вмираю із великим смутком, не знаючи, що буде після мене...".

6 серпня 1657 р. Хмельницький помер у своїй резиденції в Чигирині. Тіло великого стратега козацької України поховали в Суботові в закладеній ним Іллінській церкві лише через місяць.


Петро КОНАШЕВИЧ САГАЙДАЧНИЙ




Петро Конашевич Сагайдачний був гетьманом з перервами від 1614 по 1622 рік.

Цей мудрий і жорстокий воїн, політик знав, як заохотити до дії і потім підкорити своїй волі волелюбних козаків. Їм треба було дати відчуття своєї сили і переможності. У зіткненні з державними військами чи то турків, чи то поляків, чи то московітів у той скрутний час козаки не могли перемогти. Тоді Сагайдачний використовує стратегію, яка приносила кримським нападникам на Україну найбільшу здобич. Вона полягає в тому, що треба якомога далі дістатись у запілля ворога. Там влаштувати жорстоку веремію і взяти щедрий луп. А якщо пощастить, то й звільнити нещасних українських бранців.

Уперше такий зухвалий похід пов'язано з ім'ям Сагайдачного, коли козацькі чайки атакували і погромили турецьку фортецю Варну. Та тріумф "Козацької армади" настає 1606 року. Петро Сагайдачний привів бойові чайки під мури Кафи (Феодосії). Там був найбільший невільничий ринок на Чорному морі. Швидкі та верткі човни-чайки заперли турецькі бойові кораблі в Кафинський гавані і спалили вщент. Просто з моря козаки кинулися на штурм могутніх мурів фортеці, збудованої ще генуезцями. Подолали їх, знищили гарнізон яничарів турецьких. Звільнили неймовірну кількість християн-бранців. Відлуння кафинського погрому розносилося по близьких і далеких землях ще багато років.

Це був не останній морський рейд проти жорстоких нападів на українські землі. І всі як один – звитяжні. Тими походами Петро Конашевич Сагайдачний завоював собі і козацькому товариству такий військовий та політичний авторитет, якого до того часу ніхто не мав.

Талановитий український політик Сагайдачний вдало використовував кожну перемогу для розбудови козацького війська та підтримки православної церкви. Незабаром козацьке військо могло протистояти регулярним державним арміям.

Тим часом польський король затяв авантюру – йому забаглося завоювати московський престол.

1618 року король дійшов до самої Москви. Та через несплату грошей головне військо полишило короля. І король потрапив у безвихідь. Тоді швидко згадали про козаків. І Сагайдачний на чолі 20-тисячного козацького війська виступив у землі московські.

Погромив по дорозі до Москви воєвод Пожарського і Волконського, порозганяв більш дрібні загони. Та хоч козаки стали проти Арбатських воріт, Сагайдачний не став штурмувати мури православної столиці. Сагайдачний лише порятував короля від полону і ганьби. І допоміг вивести із Московії залишки королівських вояків.

Не пройшло багато часу, як нова війна – цього разу вже під дверима козацьких осель. Армія султана Османа пішла війною на Річ Посполиту. Поляки стягли ледь 57 жовнірів. А в султана майже півмільйона війська. Знов згадали про козаків. Але Сагайдачний не поспішав приєднатись до коронного війська. Як досвідчений політик, він знав, що за допомогу треба вимагати в поляків полегшення для козаків і православної віри. Адже тепер поляки прохали, благали про допомогу. Як тільки Сагайдачний уклав угоду з королевичем Владиславом про визнання гетьманської влади над усією Україною, він одразу рушив у похід. Під фортецею Хотином на Дністрі 40 тисяч козаків приєдналися до поляків. У боротьбі проти турків козаки показали світові безмірну відвагу і військове вміння. Навіть польські письменники визначили головну роль Конашевича в успішному завершенні Хотинської битви.

Але це був останній тріумф козацького вождя. Поранений отруйною турецькою стрілою, Сагайдачний повернувся до Києва, де й відійшов у вічність 20 квітня 1622 року.


Петро ДОРОШЕНКО




Послідовний оборонець української незалежності Петро Дорошенко народився в 1627 році в славному Чигирині, козацькій столиці. Його помітив батько Хмель і посилав молодого козака з важливими державними дорученнями.

Після участі у незлічених боях та дипломатичних дійствах, ще не старий, але з великим організаторським досвідом, у 1666 році в рідному Чигирині приймає булаву від козацької ради. І починається для Дорошенка десятиліття шаленої, виснажливої і, зрештою, безнадійної боротьби за єдність України. Бо не встиг новий гетьман призвичитись до свого високого становища, як сталося чи не найтрагічніша подія в українській історії. Москва і Варшава таємно, за спиною козаків, підписали Андрусівське перемир'я. Воно поділило Україну навпіл – Правобережну і Лівобережну з Києвом. Права відійшла знову до Польщі, а Лівобережна з Києвом попала під московську п'яту. Наслідки цього поділу і сьогодні даються взнаки в суверенній Україні... З ким тільки не боровся і зброєю, і столом переговорів славний Дорошенко! Йому доводилось іти на неймовірні спілки й угоди. Його дипломатичний хист дозволив йому привернути на свій бік затятого ворога козацтва – Османську імперію, ще могутню і дуже агресивну на той час! У 1669 році біля Корсуня султанів посол вручив Дорошенку булаву, бунчук і стяг – ознаки вищої влади.

Саме 1672 року Петро Дорошенко спричинився до турецького походу проти польської корони, яка будь-що прагнула знищити молоду козацьку державу. Турецькі війська і загони Дорошенка оточили і здобули Кам'янець-Подільський. Це була одна з наймогутніших фортець і бастіон польської державності на загарбаних українських землях.

Далі був похід на Львів. Почалася облога головної польської фортеці в Галичині. Та поляки не дочекались падіння Львова і попросили миру. 5 жовтня 1672 року під Бучачем було підписано мир. Польща позбавлялася своїх володінь на Поділлі. А землі козацької України теж виходили з-під польської влади і ставали самостійною державою під протекторатом султана.

Зовнішнім ворогом української соборності було важко подолати воїтеля Дорошенка. Хоча кілька разів потрапляв просто у безвихідь. Але кожного разу він порятував себе і своїх козаків швидкими, рішучими і несподіваними діями.

Тому вороги постійно підбурювали проти нього то прихильника Польщі – Ханенка, то московського ставленика Івана Самойловича, то нестримного запорізького отамана Сірка та інших, дрібних козацьких "польових" командирів. Отакі діячі зі своїми загонами чи й за допомогою сусідів безперервно воювали з Дорошенком. Через це криваве ворохобництво Україна геть занепала. Перетворилась квітуча Україна з густо населеного краю на пустку зі згарищами сіл і містечок, засіяну людськими кісточками. Хто міг – втекли у Задніпров'я, землі під протекторатом Москви.

Це була страшна сторінка нашої історії, звана Руїною. Нарешті, коли Дорошенко вичерпав всі свої сили, він склав булаву. А ще перед тим Дорошенко добровільно віддав кошовому Сірку, московському прибічнику, свої клейноди, прапори і турецькі санджаки. Їх було привезено до Москви. У Москві, за царським наказом, козацькі прапори і клейноди волочили по вулицях і виставили на огляд народу як «військові трофеї».

Дорошенко хотів решту життя провести приватною людиною в селі Сосниці. Але Москва не могла лишити на Україні людину з такими здібностями і досвідом. І Дорошенка потягли силоміць до Москви. А там добре поцінували його здібності. І використали на свою користь – призначили воєводою до Вятки. А маєток Дорошенко одержав у селі Ярополчому Волоколамського повіту. Коли скінчилось його воєводство у 1682 році, він повернувся у Ярополче, де й помер 1698 р.

Список літератури

  1. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. – X. : Дельта, 1993. – 256 с.
  2. Весела абетка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : rlife.org/index.phpl
  3. Верстюк В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічна довідка / В. Ф. Верстюк. – К. : Наук, думка, 1995. – 688 с.
  4. История Украины : учеб. пособие для студентов-иностранцев / В. Е. Дягилев, В. Е. Грицюк, И. Б. Коваленко и др. – X. : Экограф, 2000. – 64 с.
  5. Історія української культури / під ред. І. Крип'якевича. – К. : Либідь, 1994. – 860 с.
  6. Конституція України. – X. : Ранок, 1999. – 48 с.
  7. Крип'якевич І. П. Історія України / І. П. Крип'якевич. – Л. : Світ, 1992. – 560 с.
  8. Малий словник з історії України / В. Смолій, С. Кульчицький, О. Майборода та ін. – К. : Либідь, 1997. – 464 с.
  9. Українознавство : хрестоматія : у 2 кн. / В. С. Криса-ченко. – К. : Либідь, 1996–1997.
  10. Українські символи / М. Дмитренко, Л. Іваннікова, Г. Лозко та ін. ; за ред. М. Дмитренка. – К.: Народо-знавство, 1994.–139 с.



ЗМІСТ

Тема 1 Історія як наука

4

Тема 2 Україна на карті світу
6

Тема 3 Населення України

10

Тема 4 Держава Україна
12

Тема 5 Державні символи України
16

Тема 6 Іноземці в Україні
18

Тема 7 Первісне суспільство і перші державні утворення на території України
21

Тема 8 Слов’яни у Європі
24

Тема 9 Київська Русь – стародавня держава східних слов’ян
27

Тема 10 Галицько-Волинське князівство. Напад монголів на Русь
33

Тема 11 Україна в ХIV–ХVI століттях
35

Тема 12 Українська гетьманська держава ХVІІ–ХVІІІ ст.
41

Тема 13 Україна у складі Російської і Австрійської імперій у ХVIII–ХIХ століттях
45

Тема 14 Відродження Української держави на початку ХХ століття
47

Тема 15 Україна в 20–30 роки ХХ століття
50

Тема 16 Україна під час Другої світової війни (1939–1945)

52

Тема 17 Розвиток України в 1945–1990 роки

54

Тема 18 Незалежна Україна

56

Коротка історія України у запитаннях
59

Матеріали для самостійного читання
69

Абетка історична
69

Гетьмани України
72

Дмитро Вишневецький (Байда)

72

Богдан Хмельницький

74

Петро Конашевич Сагайдачний

78

Петро Дорошенко

80



Навчальне видання


Історія України


навчальні матеріали для студентів-іноземців

підготовчого відділення


Відповідальний за випуск М. С. Казанджиєва


Комп’ютерне верстання О. П. Коньок


Підп. до друку 14.08.2009, поз.


Формат 60х84/16. Папір офс. Гарнітура Times New Roman Cyr. Друк офс.

Ум. друк. арк. 4,88. Обл.-вид. арк. 3,94.

Тираж 50 пр. Собівартість видання

Замовлення № .


Видавництво СумДУ при Сумському державному університеті

40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до

Державного реєстру ДК № 3062 від 17.12.2007.

Надруковано в друкарні СумДУ

40007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2.