Методичні рекомендації до виконання курсових робіт з теорії держави І права

Вид материала

Методичні рекомендації

Содержание Методичні рекомендації до теми Методичні рекомендації до теми Методичні рекомендації до теми Методичні рекомендації до теми Методичні рекомендації до теми

Подобный материал:

• Методичні рекомендації до виконання курсових робіт освітньо-кваліфікаційний рівень, 497.61kb.
• Методичні рекомендації написання курсових робіт > Теми курсових робіт: Тема Зворотна, 820.8kb.
• Методичні рекомендації до виконання І захисту курсових робіт у педагогічних коледжах, 350.5kb.
• Загальні рекомендації для написання курсових, маґістерських (дипломних) робіт послідовність, 316.88kb.
• Методичні рекомендації до написання та захисту курсових робіт з дисципліни "Теорія, 312.96kb.
• Міністерство освіти та науки україни національний технічний університет “Харківський, 548.54kb.
• Методичні рекомендації, 358.86kb.
• Методичні рекомендації для написання курсових робіт з дисципліни " фінансовий менеджмент", 161.42kb.
• Методичні рекомендації до виконання курсових робіт освітньо-кваліфікаційного рівня, 847.67kb.
• Методичні рекомендації з підготовки курсових, бакалаврських, дипломних, магістерських, 548.45kb.

Тема 21: Публічне та приватне право


План:

Вступ

1. Критерії формування публічного і приватного права.
   
2. Поняття та ознаки публічного права.
   
3. Характеристика приватного права.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

У першому питанні слід дати визначення поняття предмета і метода правового регулювання; з’ясувати сутність владних (вертикальних) відносин та імперативного методу як критеріїв утворення публічного права, а також сутність рівносторонніх (горизонтальних) відносин і диспозитивного методу як критеріїв утворення приватного права. Крім цього потрібно навести різні точки зору вчених щодо критеріїв поділу системи права на публічне та приватне.

Друге питання слід розпочати з розкриття поняття та ознак публічного права. При цьому студенту треба пам’ятати, що публічне право являє собою не сукупність галузей чи інститутів права, а систему юридичних норм, які регулюють владні суспільні відносини імперативним методом і спрямовані на забезпечення інтересів держави та суспільства.

У третьому питанні необхідно сформулювати поняття приватного права, розкрити його основні специфічні риси, враховуючи, що приватне право – це система юридичних норм, які регулюють рівносторонні суспільні відносини диспозитивним методом і спрямовані на забезпечення приватних інтересів осіб.


Література:

1. Гончарук О.В. Дихотомія права: поняття, явище, історія // Український часопис міжнародного права. – 2002. – № 3.
   
2. Дорохин С.В. Деление права на публичное и частное: конституционно-правовой аспект. – М., 2008.
   
3. Кудашкин В.В. Международное частное право в системе социально-экономических отношений общества // Государство и право. – 2004. – № 7.
   
4. Ломакина В.Ф. Административно-правовые отношения // Государство и право. – 2009. – № 2.
   
5. Мадіссон В. Онтологія приватного права // Право України. – 2001. – № 1.
   
6. Мадіссон В.В. Основи філософії приватного права: Навч. посіб. – К., 2004.
   
7. Мамутов В. До питання про поняття приватного права // Вісник Академії правових наук України. – Харків. – 1999. – № 2 (17).
   
8. Морозова Л.А. Договор в публичном праве: юридическая природа, особенности, классификация // Государство и право. – 2009. – № 1.
   
9. Селіванов В. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права в системі права України // Право України. – 1996. – № 12.
   
10. Сивий Р. Позитивне приватне право: до визначення поняття // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 1 (40).
    
11. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М., 1995, 2008.
    

Тема 22: Юридичні норми: поняття, ознаки, елементи та класифікація


План:

Вступ

1. Поняття та ознаки юридичної норми.
   
2. Елементи юридичних норм та їх види.
   
3. Класифікація юридичних норм.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

У першому питанні слід виходити з того, що юридичні норми – це загальнообов’язкові правила правомірної поведінки, які встановлюються (або санкціонуються) та забезпечуються державою. При розгляді ознак юридичної норми особливу увагу слід приділити рисам її загального характеру.

У другому питанні важливо навести приклади із законодавства України по кожному виду елементів юридичної норми (за складом: прості, складні; за ступенем визначеності: абсолютно-визначені, відносно-визначені, альтернативні; тощо).

Третє питання повинно розкривати значення класифікації для більш детальної характеристики юридичних норм та висвітлювати їх види в залежності від певного критерію. Кожний вид юридичних норм треба ілюструвати прикладами із законодавства України.


Література:

1. Безбородов Ю.С. Международные модельные нормы. – М., 2008. – Гл. 1.
   
2. Берг О.В. Некоторые вопросы теории нормы права // Государство и право. – 2003. – № 4.
   
3. Жакаева Л.С. Процессуальные нормы в механизме конституционно-правового регулирования Казахстана: некоторые теоретические вопросы // Государство и право. – 2009. – № 1.
   
4. Кокошин В. Логічна структура норм права (деякі практичні аспекти) // Право України. – 1995. – № 7.
   
5. Мальцев Г.В. Социальные основания права. – М., 2007. – С. 513-735.
   
6. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права. – Воронеж, 1990. – Гл. 1.
   
7. Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. – 2001. – № 11.
   
8. Рыбушкин Н.Н. Запрещающие нормы в советском праве. – Казань, 1990.
   
9. Филимонов В.Д. Норма права и её функции // Государство и право. – 2007. – № 9.
   
10. Черданцев А.Ф. Логико-языковые феномены в праве, юридической науке и практике. – Екатеринбург, 1993.
    
11. Трофимов В.В. Поощрительные санкции и правообразование // Государство и право. – 2009. – № 3.
    

Тема 23: Загальнотеоретична характеристика систематизації

нормативно-правових актів


План:

Вступ

1. Поняття та необхідність систематизації нормативно-правових актів.
   
2. Поняття, види та значення інкорпорації нормативно-правових актів.
   
3. Поняття, види та значення кодифікації нормативно-правових актів.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

Перше питання повинно розкривати поняття систематизації нормативно-правових актів, її важливість для практики правового регулювання та способи систематизації.

У другому питанні основна увага приділяється інкорпорації нормативно-правових актів, її видам (офіційній, неофіційній, загальній, галузевій, міжгалузевій, спеціальній, систематичній, хронологічній, суб’єктній тощо) та значенню для проведення подальшої систематизації.

У третьому питанні важливо охарактеризувати основні риси кодифікації, завдяки яким цей спосіб систематизації відрізняється від інкорпорації, та висвітлити основні переваги кодифікації нормативно-правових актів перед іншими способами систематизації, виходячи з того, що кодифікація – це змістовна переробка певної, пов’язаної спільним предметом регулювання групи чинних нормативно-правових приписів, їх узгодження та об’єднання в єдиному нормативно-правовому акті.


Література:

1. Еременко В.И. Завершение кодификации гражданского законодательства Российской Федерации // Государство и право. – 2007. – № 10, № 11.
   
2. Игнатьева И.А. Систематизация законодательства и проблемы формирования экологически ориентированной идеологии // Государство и право. – 2007. – № 5.
   
3. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. – № 8.
   
4. Литягин Н.Н. Ревизия и систематизация законодательства // Государство и право. – 2003. – № 4.
   
5. Мамутов В. Повніше використання техніко-юридичних засобів удосконалення законодавства // Право України. – 2008. – № 2.
   
6. Мамутов В.К. О предмете кодификации и беспредметной критике // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 2.
   
7. Михайлов О.В. Систематизация нормативно-правовых актов как способ их совершенствования. – М., 2003.
   
8. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. – К., 2003.
   
9. Шмельова Г.Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства // Концепція розвитку законодавства України. – К. – 1996.
   
10. Шмельова Г.Г. Кодифікація і особливості її здійснення в законотворчому процесі // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів. – 1996.
    

Тема 24: Загальнотеоретична характеристика правовідносин


План:

Вступ

1. Поняття, ознаки, елементи та види правовідносин.
   
2. Суб’єкти правовідносин, їх поняття, властивості та види.
   
3. Суб’єктивні юридичні права та суб’єктивні юридичні обов’язки як зміст правовідносин.
   
4. Об’єкти правовідносин: поняття, види.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

Перше питання слід розпочати з розгляду правовідносин як закріплених в юридичних нормах і гарантованих державою суспільних відносин, учасники яких мають взаємні суб’єктивні юридичні права і суб’єктивні юридичні обов’язки. Види правовідносин слід виділяти за різними критеріями: за галузевою ознакою, складом суб’єктів, функціями у правовому регулюванні, кількісною визначеністю суб’єктів, характером поведінки зобов’язаного суб’єкта, порядком розподілу прав та обов’язків між сторонами тощо.

У другому питанні студент повинен з’ясувати поняття суб’єктів правовідносин. Розкриваючи поняття і види суб’єктів правовідносин потрібно торкнутися питання правосуб’єктності та її складових компонентів.

У третьому питанні, висвітлюючи різні точки зору щодо змісту правовідносин, слід дати поняття суб’єктивного юридичного права та суб’єктивного юридичного обов’язку, визначити їх види та взаємозв’язок між ними.

У четвертому питанні важливо охарактеризувати види об’єктів правовідносин та визначити їх роль і значення.


Література:

1. Архипов С.И. Субъект права в центре правовой системы // Государство и право. – 2005. – № 7.
   
2. Архипов С.И. Субъект права. Теоретическое исследование. – СПб., 2004.
   
3. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе. – К., 1987.
   
4. Витрук Н.В. Общая теория правового положения личности. – М., 2008. – Гл. 5.
   
5. Давидов Р. Питання теорії конституційних правовідносин // Право України. – 2006. – № 1.
   
6. Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. – 2003. – № 10.
   
7. Нечаев А.М. О правоспособности и дееспособности физических лиц // Государство и право. – 2001. – № 2.
   
8. Протасов В.Н. Правоотношения как система. – М., 1991. – Гл. 2.
   
9. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М., 1980.
   
10. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношениях. – М., 1974.
    
11. Чантурия Л.Л. Юридические лица публичного права: их место в гражданском праве и особенности правового регулирования // Государство и право. – 2008. – № 3.
    
12. Якушев І. Правосуб’єктність в теорії трудового права України // Право України. – 2008. – № 3.
    

Тема 25: Поняття, значення та класифікація юридичних фактів


План:

Вступ

1. Юридичні факти: поняття і значення.
   
2. Класифікація юридичних фактів.
   
3. Юридичні факти і правовідносини.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

У першому питанні потрібно дати визначення поняття юридичних фактів, розкрити їх ознаки та роль в процесі правового регулювання.

У другому питанні слід провести класифікацію юридичних фактів за різними критеріями (в залежності від складу, тривалості існування, юридичних наслідків, волі суб’єкта). При цьому необхідно виділити різні види дій (пасивні або активні, правомірні або неправомірні) та окремо види правомірних (юридичні акти, юридичні вчинки) і неправомірних (правопорушення, правові аномалії) дій.

У третьому питанні студент повинен виявити зв’язки між юридичними фактами і правовідносинами, а також розкрити значення перших для правовідносин.


Література:

1. Віхров О. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення господарських правовідносин // Право України. – 2008. – № 7.
   
2. Данилюк О. Фактичні склади у трудовому праві України // Право України. – 2007. – № 7.
   
3. Данилюк Ю. Поняття та особливості юридичних фактів у конституційному праві України // Право України. – 2008. – № 2.
   
4. Завальний А. Юридичні факти: історичний та сучасні аспекти розуміння // Право України. – 2006. – № 1.
   
5. Зинченко С.А. Юридические факты в механизме правового регулирования. – М., 2007.
   
6. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М., 1984.
   
7. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. – 2003. – № 7.
   
8. Хорунжий С.Н. Решение суда в теории юридических фактов как основание возникновения, изменения и прекращения гражданских прав и обязанностей // Государство и право. – 2008. – № 7.
   

Тема 26: Правомірна поведінка та реалізація юридичних норм


План:

Вступ

1. Правомірна поведінка: поняття, ознаки, елементи, види.
   
2. Поняття і форми реалізації юридичних норм.
   
3. Відмінність реалізації юридичних норм від їх застосування.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

Розглядаючи перше питання, студент повинен пам’ятати, що правомірна поведінка, яка складається з суб’єкта, об’єкта, суб’єктивної сторони та об’єктивної сторони, є одною з головних умов становлення законності та правопорядку в суспільстві. Види правомірної поведінки слід розкривати в залежності від певного критерію (за суб’єктами, об’єктивною та суб’єктивною сторонами, соціальним значенням тощо).

Друге питання повинно розпочинатися з встановлення зв’язків між правомірною поведінкою і реалізацією юридичних норм. Слід також закцентуватися на тому, що до форм реалізації юридичних норм належать використання, виконання і дотримання. Розкриваючи ці форми важливо дати характеристику їх суб’єктивної та об’єктивної сторонам.

В третьому питанні слід вказати основні риси реалізації юридичних норм та риси застосування юридичних норм, як різних правових явищ і різних стадій правового регулювання.


Література:

1. Гойман В.И. Действие права. – М., 1992.
   
2. Ершов В.В. Судебное правоприменение (теоретические и практические проблемы). – М., 1991. – Гл. 1.
   
3. Завадская Л. Механизм реализации права. – М., 1993.
   
4. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982.
   
5. Маликов М.К. Проблемы реализации права. – Казань, 1988. – Гл. 2, 3.
   
6. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960.
   
7. Оксамитный В.В. Правомерное поведение личности. – К., 1985.
   
8. Правоприменение в Советском государстве. – М., 1985. – С. 5-36, 71-87.
   
9. Правоприменение: теория и практика / Отв.ред. Ю.А. Тихомиров. – М., 2008. – Гл. 1, 2.
   
10. Тихомиров Ю.А. Действие закона. – 1992.
    

Тема 27: Загальнотеоретична характеристика тлумачення

юридичних норм


План:

Вступ

1. Тлумачення юридичних норм: поняття та необхідність.
   
2. Поняття, види тлумачення-з’ясування та його основні способи.
   
3. Поняття і види тлумачення-роз’яснення.
   
4. Поняття, юридичні властивості та види інтерпретаційно-правових актів.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

Тлумачення юридичних норм, яке складається з тлумачення-з’ясування і тлумачення-роз’яснення, є одною з важливіших стадій правового регулювання. Тому перше питання повинно розкривати його необхідність для реалізації та застосування норм права.

У другому питанні потрібно розкрити основні види тлумачення-з’ясування (буквальне, поширювальне, обмежувальне) та його способи (мовний, телеологічний, систематичний, історичний, функціональний).

У третьому питанні необхідно дати визначення тлумаченню-роз’ясненню і розкрити його види в залежності від конкретного критерію (за юридичним значенням, сферою дії тощо).

Четверте питання повинно містити характеристику інтерпретаційно-правових актів як різновиду юридичних актів, враховуючи їх відмінність від нормативно-правових і правозастосувальних актів. Висвітлюючи види актів тлумачення (за суб’єктами, сферою дії, формою виразу тощо), слід наводити приклади таких актів в Україні.

Література:

1. Закон України «Про Конституційний Суд України» (Ст. 13, 62, 63) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49.
   
2. Закон України «Про судоустрій України» (ч. 2. ст. 44; ч. 2 ст. 47; ч. 2 ст. 55) // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27-28.
   
3. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права. – К., 2001.
   
4. Дроздов Г.В. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти // Государство и право. – 1992. – № 1.
   
5. Закон: создание и толкование / Под ред. Пиголкина А.С. – М., 1998.
   
6. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. – № 6.
   
7. Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. – 2001. – № 11.
   
8. Смирнов А.В., Манукян А.Г. Толкование норм права. – М., 2008.
   
9. Соцуро Л. Неофициальное толкование права. – М., 2000.
   
10. Шмелёва Г.Г. О некоторых проблемах толкования-уяснения юридических норм // Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры. – Симферополь. – 2003.
    

Тема 28: Загальнотеоретична характеристика застосування

юридичних норм


План:

Вступ

1. Поняття і ознаки правозастосувальної діяльності.
   
2. Основні вимоги і стадії застосування юридичних норм.
   
3. Акти застосування юридичних норм: поняття, юридичні властивості, види.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

При викладенні першого питання потрібно не тільки розкрити поняття і основні риси застосування норм права, але і його значення для правового регулювання і зокрема, реалізації права.

У другому питанні слід розкрити необхідність дотримання вимог законності, обґрунтованості та доцільності при здійсненні правозастосувальної діяльності та висвітлити її основні стадії. Слід також звернути увагу на особливість правозастосування при наявності прогалин у законодавстві та юридичних колізій.

Третє питання повинно містити поняття актів застосування юридичних норм, розкривати основні ознаки, які відрізняють їх від всіх інших юридичних актів і розкривати види актів правозастосування за певними критеріями (формою зовнішнього виразу, юридичними наслідками, змістом, функціями).


Література:

1. Боннер А.Т. Законность и справедливость в правоприменительной деятельности. – М., 1991. – Гл. 1.
   
2. Бочаров Д. Поняття «правозастосовча діяльність»: операціональний аспект // Право України. – 2008. – № 3.
   
3. Чужій Т. Місце юридичної кваліфікації у процесі правозастосування // Право України. – 2006. – № 4.
   
4. Ершов В.В. Судебное правоприменение (теоретические и практические проблемы). – М., 1991. – Гл. 1.
   
5. Клименко К. Справедливість як основа правозастосовної діяльності // Право України. – 2007. – № 8.
   
6. Михайленко В.Н. Проблемы правоприменения советского законодательства о труде в Киргизии // Государство и право. – 2009. – № 5.
   
7. Павлишин О. Правозастосування як об’єкт філософсько-правових досліджень // Право України. – 2004. – № 8.
   
8. Правоприменение в Советском государстве. – М., 1985. – С. 5-36, 71-87.
   
9. Правоприменение: теория и практика / Отв. ред. Ю.А. Тихомиров. – М., 2008. – Гл. 1, 2.
   
10. Чужій Т. Місце юридичної кваліфікації у процесі правозастосування // Право України. – 2006. – № 4.
    
11. Якимов А.Ю. Меры административного принуждения (комплексный подход к формированию механизма правоприменения) // Государство и право. – 2008. – № 7.
    

Тема 29: Загальнотеоретична характеристика правопорушення


План:

Вступ

1. Поняття, ознаки і склад правопорушення.
   
2. Види правопорушень.
   
3. Основні причини правопорушень у сучасній Україні та шляхи їх подолання.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

У першому питання необхідно розглянути правопорушення як негативне явище суспільства, визначивши його поняття та риси. Особливу увагу слід приділити складу правопорушення, тому що саме він є головною підставою кваліфікації певних дій як конкретного правопорушення.

Розкриваючи друге питання, студент повинен з’ясувати, що всі правопорушення можна поділити на злочини і проступки (конституційні, адміністративні, цивільні, дисциплінарні тощо). Слід також приділити увагу таким видам правопорушень, як процесуальні та міжнародно-правові.

У третьому питанні важливо, при висвітленні поняття та видів причин правопорушень, привести дані офіційної статистики щодо таких причин у сучасній Україні. Також важливо провести аналіз точок зору різних вчених стосовно шляхів зменшення факторів, що зумовлюють виникнення правопорушень в Україні, та сформулювати узагальнені висновки щодо заходів подолання причин правопорушення.


Література:

1. Кримінальний кодекс України (Ст. 11, 18, 22, 23).
   
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Ст. 9-12, 23, 33).
   
3. Кодекс законів про працю України (Ст. 147-152).
   
4. Цивільний кодекс України (Ст. 1166, 1167).
   
5. Братко А.Г. Правоохранительная система: Вопросы теории. – М., 1991. – Гл. 1.
   
6. Вопленко Н.Н. Правонарушение и юридическая ответственность. – Волгоград, 2005.
   
7. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности: социологические и юридические аспекты. – Л., 1983. – Гл. 1. – п. 2; Гл. 3. – п. 2.
   
8. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982.
   
9. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М., 1976.
   
10. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М., 1985.
    

Тема 30: Загальнотеоретична характеристика юридичної відповідальності


План:

Вступ

1. Поняття і ознаки юридичної відповідальності, її співвідношення з іншими заходами державного примусу.
   
2. Підстави, принципи і функції юридичної відповідальності.
   
3. Види юридичної відповідальності.
   

Висновки


Методичні рекомендації до теми:

Перше питання слід розпочати зі з’ясування поняття державного примусу, його видів та розкриття основних ознак юридичної відповідальності, які відрізняють її від інших видів держаного примусу (превентивних заходів, заходів припинення правопорушення, правовідновлювальних заходів).

У другому питанні необхідно розкрити підстави застосування юридичної відповідальності (правопорушення, юридична норма та акт її застосування до правопорушника), а також її принципи, та функції (каральну, превентивну, виховну тощо), в яких виражається роль і призначення юридичної відповідальності в суспільстві.

У третьому питанні потрібно висвітлити види юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, цивільно-правової, матеріальної, дисциплінарної, процесуальної, міжнародно-правової), які відповідають видам правопорушення.


Література:

1. Кримінальний кодекс України (Ст. 2, 11, 18, 50, 51).
   
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення (Ст. 9, 12, 17, 23, 24).
   
3. Кодекс законів про працю України (Ст. 130, 135-2, 147-149).
   
4. Цивільний кодекс України (Ст. 611, 614, 1166, 1167).
   
5. Алексеев И.А. К вопросу о понятии ответственности в системе права // Государство и право. – 2009. – № 2.
   
6. Головченко В. Юридична відповідальність: позитивний і ретроспективний аспект // Юридична України. – 2004. – № 7.
   
7. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності: актуальні питання // Право України. – 2003. – № 4.
   
8. Иванов А.А. Цели юридической ответственности, её функции и принципы // Государство и право. – 2003. – № 6.
   
9. Іваненко О. Процесуальна відповідальність як окремий і самостійний вид юридичної відповідальності // Право України. – 2006. – № 3.
   
10. Каплунов А.И. Об основных чертах и понятии государственного принуждения // Государство и право. – 2004. – № 12.
    
11. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. Теоретические проблемы. – М., 1981.
    
12. Лук’янець Д. Типологія юридичної відповідальності // Юридична Україна. – 2004. – № 3.
    
13. Хачатурян Р.Л., Липинский Д.А. Общая теория юридической ответственности: Монография. – СПб., 2007.
    
14. Хуторян Н.М. Поняття юридичної відповідальності в загальній теорії права // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 11. – К., 2001.
    

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….2

1. Поняття і види соціальних норм……………..……………………………...…..4
   
2. Поняття та ознаки юридичної норми…………………………………………...9
   
3. Співвідношення юридичної норми з іншими соціальними нормами……….20
   
   1. Юридичні норми і норми звичаїв………………………………………....21
      
   2. Юридичні норми і норми моралі………………………………………….23
      
   3. Юридичні норми і релігійні норми……………………………………….25
      
   4. Юридичні норми і корпоративні норми…………………………………..26
      

Висновки…………………………………………………………………………….28

Список використаних джерел……………………………………………………...30


Додаток 3

Зразок оформлення

списку використаних джерел


Список використаних джерел

А. Нормативно-правові акти, документи:

1. Європейська соціальна хартія (переглянута) // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 43.
   
2. Закон України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 р. // Голос України. 19. 03. 2002 р.
   
3. Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10. 06. 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – число 24.
   

Б. Спеціальна література (подається в алфавітному порядку).

1. Алейников Б.Н. Социальное государство и собственность // Государство и право. – 2008. – № 1. – С. 5-13.
   
2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: «Статут», 1999. – 301 с.
   
3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л.В. Авраменко та ін.; за ред. М.В. Цвіка, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
   
4. Рабінович П., Грищук О. Гідність людини як фундамент її природного права на компенсацію моральної шкоди // Вісник Академії правових наук України. – №2 (29). – 2002. – С. 31-38.