Поставлених директивними й нормативними документами про освіту, є суттєве поліпшення організації методичної роботи в навчально-освітніх закладах нашої держави
Вид материала | Документы |
СодержаниеПерший етап Картка обліку передового педагогічного досвіду Додаток З |
- Методичні рекомендації виконані з метою поліпшення організації та проведення навчально-виховної, 1596.44kb.
- План роботи управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, 3913.84kb.
- Критерії ефективності науково-методичної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі, 83.5kb.
- Одавством України «Про освіту», «Загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту»,, 124.53kb.
- Аналіз науково-методичної роботи за 2009/2010, 96.87kb.
- Положення про систему роботи з профілактики правопорушень з учнями, які опинились, 150.36kb.
- Заставнівська районна державна адміністрація відділ освіти нака, 36.43kb.
- Психологічний супровід адаптаційного процесу в навчально-виховних закладах, 234.94kb.
- «Про загальну середню освіту», 70.96kb.
- Науково-методична діяльність як ефективний засіб оптимізації навчально-виховної, організаційної, 155.93kb.
передовий педагогічний досвід: вивчення, узагальнення та поширення
Одним із основних завдань, поставлених директивними й нормативними документами про освіту, є суттєве поліпшення організації методичної роботи в навчально-освітніх закладах нашої держави. Нині пріоритет належить питанням теоретичного та методичного конструювання й практичного впровадження нових моделей різних елементів педагогічного процесу на основі вже перевірених сучасних наукових ідей, положень і рекомендацій, усього найкращого, що створено самою педагогічною практикою. Саме тому створення в освітніх закладах чіткої, керованої, гнучкої системи виявлення, вивчення та впровадження найновіших досягнень науки й педагогічної практики в навчально-виховний процес має бути головним завданням керівників шкіл, методичних служб. Саме на це звертав увагу В.Сухомлинський, коли писав: «Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, щоб у найважчій справі на очах учителів створювався, визрівав і стверджувався кращий досвід, який втілював би в собі передові педагогічні ідеї».
Цікаві творчі знахідки вчителів є в будь-якому педагогічному колективі. Тому робота щодо виявлення, вивчення та впровадження передового досвіду має зосереджуватися насамперед у школі. Завдання адміністрації навчального закладу полягає у формуванні, підтримці творчого пошуку педагогів. Осмислення передового педагогічного досвіду, реалізація всіх етапів його виявлення й становлення ставить перед керівниками шкіл ґрунтовні завдання, а саме:
— що таке передовий педагогічний досвід?
— як визначити ступінь його новизни?
— яка технологія його виявлення та вивчення?
— як поширювати передовий педагогічний досвід, який отримав позитивну оцінку громадськості?
— як працювати з учителем, здатним до творчої діяльності?
Отже, що таке передовий педагогічний досвід?
Передовий педагогічний досвід— це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання й виховання. Передовий педагогічний досвід слід оцінювати за такими основними критеріями:
— актуальність і перспективність, тобто він має бути за своєю суттю новим, відрізнятися від масового, сприяти вирішенню завдань сучасного етапу розвитку освіти, знаходити застосування в масовому досвіді, збагачувати його, мати перспективу для подальшого поширення, допомагати в подоланні труднощів під час організації навчально-виховного процесу;
— висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це означає, що застосування досвіду передбачає значні зрушення в системі роботи педагогічних кадрів, у рівні вихованості учнів, високий рівень навчально-виховного процесу; результативність роботи, вищу за масові показники ефективності та якості; стабільність, стійкість результатів у змінених умовах праці протягом тривалого періоду. Високих результатів у роботі досягають з найменшими затратами сил учасників навчально-виховного процесу, матеріальних засобів школи, громадськості тощо;
— наукова обґрунтованість, що передбачає врахування закономірностей процесу навчання й виховання школярів, відповідність основним принципам, законам педагогічної діяльності. Однак у деяких випадках досвід суперечить загальноприйнятим положенням педагогічної науки. В цьому разі необхідно здійснити ґрунтовні дослідження, оцінювання компетентними спеціалістами наявного досвіду, щоб мати змогу вважати такий досвід передовим;
— наявність елементів новизни й оригінальності. Незалежно від того, виходять автори досвіду за межі відомих форм і методів чи здійснюють педагогічний процес у цих самих межах, вони завжди вносять до нього щось індивідуальне значуще;
— можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами. Це передбачає готовність досвіду до творчого використання за наявності в ньому продуктивної педагогічної ідеї; доступність і наступність досвіду, що дозволяє розвивати й удосконалювати особисту практику. Однак учителі мають бути підготовлені до наслідування, сприйняття передового досвіду. З цього приводу видатний педагог П.Блонський писав: «...шляхом практики мистецтва виховання може навчитися лише той, хто заздалегідь вивчив теорію, засвоїв її й підготовлений до тих вражень, які має дати йому досвід». Інакше кажучи, якісне зерно, висіяне в поганий ґрунт, не проросте.
За рівнем творчої самостійності розрізняють три рівні передового педагогічного досвіду:
— репродуктивний, що передбачає діяльність вчителя, яка не має в собі чогось принципово нового, але спрямована на сумлінне виконання професійних обов'язків з обов'язковим внесенням елементів новизни, є взірцем для тих педагогів, які достатньою мірою не володіють педагогічною майстерністю;
— раціоналізаторський, що передбачає діяльність, пов'язану з творчим, оригінальним, притаманним тільки цьому педагогу використанням відомих форм і методів з внесенням елементів новизни, діяльність, спрямовану на підвищення ефективності педагогічної праці, її оптимізації;
— новаторський, що передбачає діяльність, спрямовану на суттєві зміни в навчально-виховному процесі; ця діяльність має в собі елементи новизни, творчого пошуку, оригінальності, спрямована на вирішення найбільш актуальних проблем навчання й виховання. Такий педагогічний досвід особливо цінний, оскільки прокладає нові шляхи в шкільній практиці та педагогічній науці.
Рішенням колегії Міністерства освіти України № 9/108 від 23.11.1987 «Про вдосконалення системи вивчення й поширення передового педагогічного досвіду» (див. Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти України. — 1983. — №1.) розроблені чіткі рекомендації стосовно вивчення, узагальнення й поширення передового педагогічного досвіду на всіх рівнях: освітні установи — районні, міські відділи освіти, їхні методичні кабінети — обласні управління освіти, їхні методичні служби — педагогічні вищі навчальні заклади — методичні установи Міністерства освіти України, науково-дослідні інститути. Документ, хоч і давній, але актуальний і нині. Головне в ньому — це те, що відділи освіти, методичні служби спільно з керівниками освітніх закладів зобов'язані відшуковувати, вирощувати, ґрунтовно вивчати передовий досвід, виявляти нове, раціональне в роботі окремих педагогів, сприяти впровадженню його результатів у педагогічну практику.
Якщо виявлений керівництвом навчального закладу передовий досвід педагога за своїм значенням виходить за межі навчального закладу, адміністрація повідомляє про це районний відділ освіти, райметодкабінет, рекомендує досвід для вивчення й узагальнення на районному, а в подальшому, можливо, й на обласному, всеукраїнському рівнях.
Крім того, керівники навчальних закладів повинні забезпечувати поширення й використання передового досвіду окремих педагогічних працівників, колективів, рекомендованих районними відділами, обласними управліннями освіти, Міністерством освіти і науки України, його методичними підрозділами. Отже, слід планувати поширення особистого досвіду та використання чиїхось надбань у своєму колективі. В кожному освітньому закладі має бути чітко систематизована, узагальнена картотека передового педагогічного досвіду (додаток 1).
Працюючи з учителями – носіями передового педагогічного досвіду, слід пам’ятати, що вони “викликають вогонь на себе”, отримуючи значне додаткове навантаження. Тому в кожному навчальному закладі, кожному регіону слід сформувати систему моральних і матеріальних пільг для педагогів, досвід яких узагальнюється. Слід пам’ятати і використовувати на практиці відомі висловлювання громадських діячів минулого:
- “Кожному подобається, коли його хвалять” (Авраам Лінкольн);
- “Найглибшим принципом людської натури є пристрасне бажання і знання своєї цінності” (Вільям Джеймс);
- “... найкраща порада, яку можна дати, якщо ви хочете спонукати кого-небудь до активної дії, ... розбудіть у нього якесь бажання. Хто здатен це зробити, — за того весь світ» (Гаррі Оверстріт).
Пошук передового педагогічного досвіду може бути цілеспрямованим і випадковим. Цілеспрямований пошук передового педагогічного досвіду здійснюють за зазделегідь визначеним планом адміністрація, методичні служби навчального закладу; випадковий — пов'язаний зі спостереженням за роботою вчителів під час відвідування уроків, позакласних заходів, факультативів або з виступом учителя в процесі обміну досвідом на методичному форумі, засіданні педагогічної ради; з вивченням шкільної документації, матеріалів, представлених на педагогічну виставку; проведенням атестації тощо.
На практиці найпоширенішим є виявлення передового досвіду в ході відвідування шкільних занять. При цьому спостерігають, вивчають і аналізують систему уроків учителя з певної теми, систему позакласних заходів, здійснюють епізодичне відвідування уроків учителя в різних класах. У ході відвідування слід звертати увагу на відповідність змісту роботи вчителя поставленим завданням, врахування індивідуальних особливостей учнів, на те, чи був оптимальним вибір організаційних форм, методів і прийомів навчання для формування його мотивації, розвитку пізнавальних інтересів, творчої активності, розумової діяльності учнів, доцільність та ефективність використання вчителем засобів навчання тощо. Для отримання найбільш об'єктивних показників відвідування уроків певного учителя здійснюється в різних класах.
Доцільно протягом навчального року двічі — орієнтовно в листопаді й травні — вивчати систему уроків учителя, періодично проводити моніторинг навчальних досягнень учнів, а наприкінці навчального року, здійснюючи підсумкову перевірку якості навчальних досягнень, проаналізувати ефективність його роботи.
Слід вивчати й ведення вчителем шкільної документації, аналізувати участь його в роботі методичних служб школи, району, в громадському житті школи, вивчати стосунки з колегами по роботі, учнями, їхніми батьками тощо.
Якщо в результаті проведеної роботи досвід учителя відповідає вказаним критеріям передового педагогічного досвіду, на засіданні методичної ради школи приймають рішення про вивчення передового педагогічного досвіду вчителя з певної науково-методичної проблеми, видають відповідний наказ по школі та складають план роботи з вивчення і впровадження в практичну діяльність учителів цього досвіду (зміст плану розкрито далі).
Педагогічний досвід учителя слід вивчати в динаміці його розвитку, використовуючи з цією метою різні методи:
— вивчення системи роботи вчителя, спостереження за його діяльністю;
— бесіди з носієм досвіду з метою виявлення таких елементів у його педагогічній діяльності, які складно визначити тільки під час відвідування уроків, позакласних заходів, гурткових, факультативних занять;
— вивчення педагогічної документації (поурочних планів роботи вчителя, його особистого планування, класних журналів, учнівських зошитів, матеріалів, які відображають участь учителя в методичній роботі, громадському житті школи тощо);
— бесіди з педагогічними працівниками та учнями школи;
— анкетування колег носія передового досвіду, його учнів, їхніх батьків;
— здійснення моніторингу, навчальних досягнень учнів тощо.
Вивчення передового педагогічного досвіду слід здійснювати таким чином:
— проводити попереднє спостереження за роботою вчителя у вересні — жовтні протягом 10— 15 днів з метою визначення суті досвіду загалом, його оцінювання з точки зору визначених критеріїв;
— ґрунтовне вивчення досвіду, яке передбачає тривалу, планомірну роботу за певною схемою, зміст якої залежить від характеру досвіду, встановленому під час попереднього спостереження. Вивчення слід проводити в два періоди: у грудні-травні з інтервалами 3,5—4 місяці протягом 5—7 днів. При цьому слід уточнити й поглибити висновки про суть досвіду, надати допомогу в усуненні виявлених недоліків і довести досвід до необхідного ступеня досконалості;
— контрольне вивчення, суть якого — аналіз ефективності роботи вчителя, результативності його досвіду; проведення вивчення рівня навчальних досягнень учнів на кінець навчального року (контрольні, тестові роботи, державна підсумкова атестація тощо).
Слід порекомендувати носію досвіду систематично протягом року вести щоденник спостережень з питань реалізації основних аспектів досвіду (позитивні моменти, труднощі, які вчитель долає в процесі роботи). Цей матеріал значною мірою допоможе реалізувати наступний етап узагальнення передового педагогічного досвіду. Мета узагальнення: визначити суть досвіду, визначити засоби, прийоми, форми, методи, за допомогою яких досягнуто позитивного результату, вивчити умови забезпечення впровадження його в педагогічну практику.
Для всебічного розкриття досвіду слід дотримуватися певних алгоритмів рекомендацій (додаток 2).
У процесі узагальнення передового педагогічного досвіду, опису його суті має місце ряд значних недоліків. Зупинімося на найпоширеніших:
— спроби розглядати глобальний досвід. На практиці потрібно узагальнювати не систему роботи окремого вчителя, освітнього закладу, а стан вирішення певної актуальної педагогічної проблеми; форми, методи й прийоми, вміло використовувані педагогами тощо;
— в узагальнених матеріалах мова йде лише про роботу вчителя, залишаючи поза увагою роботу учнів; слід не забувати, що навчально-виховний процес — процес двосторонній;
— здебільшого проводять оцінювальні положення загального типу (тобто йдеться про те, що робить учитель, однак не розкривається, як він це робить);
— намагання дати конкретні результати навчальних досягнень, вихованості учнів, а не відобразити динаміку зміни цих показників;
— нехтування труднощами, які довелося долати вчителю в процесі роботи;
— не визначено умови запровадження досвіду в масову педагогічну практику.
Отже, в процесі узагальнення досвіду слід дотримуватися таких вимог:
— ознайомлення з досвідом роботи вчителя доцільно розпочинати з обґрунтування конкретної проблеми, яка зумовила необхідність узагальнення саме цього досвіду;
— опис змістової значущості досвіду й можливих варіантів його реалізації в навчально-виховному процесі з урахуванням найважливіших внутрішньошкільних і позашкільних зв'язків;
— з'ясування системи умов у їхній послідовності та взаємозумовленості, яка забезпечує ймовірність досягнення найвищих результатів;
— опис технологій, методики досвіду з обов'язковим зазначенням найбільш характерних особливостей роботи вчителя;
— опис виявлених, визначених труднощів, можливих негативних наслідків у процесі використання досвіду;
— визначення потреб, які можна задовольнити, використовуючи узагальнений досвід, а також окреслення меж його застосування;
— здійснення аналізу допущених помилок та умов, за яких використання досвіду небажане чи неможливе;
— визначення динаміки змін навчальних досягнень, вихованості, розвитку учнів;
— осмислення питань, які не знайшли в досвіді професійного вирішення і потребують подальшої поглибленої роботи.
Після підготовки узагальненого матеріалу про передовий педагогічний досвід, його літературної обробки треба зібрати всі матеріали, які відображають досвід роботи вчителя:
— розроблений носієм досвіду цикл уроків (у межах однієї теми);
— відео-фонозаписи уроків (бажано);
— методичні розробки вчителя, його доповіді, виступи на науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях, засіданнях методичних об'єднань, педагогічної ради школи тощо;
— планування роботи вчителя (плани класного керівника, факультативу, предметного гуртка тощо);
— творчі роботи носія передового педагогічного досвіду, його друковані праці;
— зразки дидактичного, роздаткового матеріалу, виготовленого вчителем, його учнями;
— публікації про його діяльність у періодичній пресі;
— зразки учнівських робіт (твори, реферати, зошити для контрольних, практичних, домашніх робіт тощо);
— зразки анкетувань, проведених серед педагогів, учнів, які відображають діяльність учителя;
— прилади, моделі, таблиці (або їхні фотографії), виготовлені учнями під керівництвом учителя;
— фотоматеріали (2—3 фотографії, які відображають педагогічну діяльність учителя) тощо.
Усі зібрані матеріали, разом з характеристикою педагогічної діяльності носія досвіду, складеної керівниками освітньої установи, слід збирати й систематизувати.
Зауважимо, що письмове узагальнення досвіду можна подати у формі довідки, статті, плаката, стенда, альбому, листівки, методичних рекомендацій, посібників.
Матеріали узагальненого досвіду мають пройти етап об'єктивного оцінювання. Серед найпоширеніших методів оцінювання передового педагогічного досвіду можна назвати:
— метод експертного оцінювання, який полягає в широкому обговоренні й оцінюванні досвіду експертами — вчителями, психологами, методистами, вченими-практиками тощо;
— метод експерименту, який полягає в перевірці всього досвіду або його елементів загальноприйнятими в сучасній педагогіці правилами. Наприклад, в одному класі працює вчитель, який пройшов навчання в носія досвіду, в другому — вчитель, який вивчив досвід за друкованими матеріалами, третій клас — контрольний, який працює за загальноприйнятою методикою. Висновки про результативність досвіду та можливість його використання в масовій педагогічній практиці слід робити, порівнюючи результативність навчально-виховного процесу в цих класах.
Після отримання позитивної оцінки передовий педагогічний досвід необхідно затвердити на засіданні методичної (педагогічної) ради школи, видати наказ про його впровадження в практику роботи педагогічного колективу, автор досвіду отримує диплом відповідного змісту.
Останнім часом досить актуальним є «вирощування» передового педагогічного досвіду за заздалегідь складеним планом. Прихильником активної позиції в цій справі був В.Сухомлинський, який писав: «Іноді керівники скаржаться: кращий досвід з певного питання не вивчається і не поширюється через те, що його в школі немає. Такі міркування є результатом неправильного розуміння кращого досвіду, як чогось стихійного, що виникає само по собі, завдяки щасливому збігу обставин. Чекати, поки в школі виникне кращий досвід,— це значить прирікати педагогічний колектив на застій. Позитивного досвіду можна досягти в кожному педагогічному колективі.
Завдання директора школи — всіма засобами сприяти створенню кращого досвіду в кожного вчителя з усіх питань навчально-виховної роботи і впроваджувати цей досвід в життя школи». (Сухомлинський В.О. Вивчення узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду. // В кн.: З досвіду роботи директора школи. — К.— Радянська школа,— 1955).
Безпосередня робота з «вирощення» досвіду полягає у створенні й організації діяльності творчої групи за добровільною участю кращих учителів (3—5 осіб) з метою конструювання, проектування, створення особистого педагогічного досвіду на основі рекомендацій науки та передового досвіду, відомого з описів. Керівники школи (директор або його заступник) можуть безпосередньо очолити роботу творчої групи або керувати нею опосередковано, якщо керівником групи є один із досвідчених педагогів школи.
З методикою організації роботи творчої групи читачі газети зможуть ознайомитися в одному з наступних номерів.
Найбільш недосконала, на наш погляд, ланка методичної роботи — це впровадження передового педагогічного досвіду в практику роботи педагогічного колективу. Часто керівники школи, організовуючи цю роботу, переконливо розповідають, кому і що слід зробити, зрідка цілеспрямовано показують, що саме зробити, зовсім рідко навчають учителів, як це зробити. Отже, впровадження передового педагогічного досвіду обривається на вирішальному етапі практичного навчання вчителів технології впровадження нових методів роботи.
Загальну технологію впровадження передового педагогічного досвіду в практику можна виразити в такій послідовності:
— ознайомлення вчителів з передовим досвідом, роз'яснення його переваг порівняно з традиційними методами;
— створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів, показ прийомів роботи на практиці;
— тренування вчителів аж до оволодіння вміннями та навичками;
— організація внутрішньо-шкільного контролю за застосуванням безперечно раціональних методів і прийомів роботи;
— моральне й матеріальне заохочення носія передового педагогічного досвіду.
Перший етап цієї роботи — визначення, обґрунтування й популяризація проблеми, над впровадженням якої працює педагогічний колектив; своєчасне надання вчителям необхідної інформації про сучасні досягнення науки і передового досвіду, підведення вчителів до висновку про неминучість відмови від застарілого в практиці та необхідність упровадження сучасних передових ідей.
Другий етап — створення творчої лабораторії за добровільною участю кращих учителів з метою конструювання, створення, впровадження передового педагогічного досвіду. Для впровадження результатів наукових досліджень з відповідної науково-методичної теми (проблеми) або відомого в регіоні чи вирощеного в школі свого педагогічного досвіду створюються творчі групи, які вивчають запропонований педагогічною наукою чи передовою педагогічною практикою спосіб розв'язання проблеми і забезпечують його творче впровадження в практичну діяльність педагогічних працівників.
Рекомендації, розроблені членами творчої групи, апробуються, коригують, уточнюють. Значну увагу приділяють поширенню досвіду. Члени творчої групи демонструють особистий досвід застосування на практиці положень, рекомендацій, висновків науки й передової педагогічної практики з проблеми, виступають з доповідями, повідомленнями на засіданнях методичних об'єднань, педагогічної ради школи, науково-практичних конференціях, нарадах у директора школи тощо.
Звертаємо увагу на такі форми впровадження досвіду як постійно діючі семінари-практикуми, відкриті навчальні заняття тощо.
І насамкінець — пропаганда, поширення передового педагогічного досвіду. Це можна здійснювати різними способами, зокрема:
— на засіданнях методичних об'єднань, семінарах, нарадах, засіданнях педагогічної ради, науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях заслуховують повідомлення про наслідки впровадження досвіду того чи іншого педагога;
— безпосереднє ознайомлення з пропагованим передовим досвідом шляхом відвідування навчальних занять, у ході проведення проблемних, творчих семінарів тощо;
— створення шкіл передового досвіду, якими керують його носії;
— друкована (рукописна) пропаганда шляхом випуску методичних бюлетенів, буклетів, альбомів, плакатів, стендів, інформаційно-методичних листів, так званих «естафет передового педагогічного досвіду», підготовки та публікації статей відповідного змісту в періодичній пресі;
— наочна пропаганда передового педагогічного досвіду методом експонування матеріалів на шкільній, районній, обласній педагогічних виставках;
— пропаганда за допомогою технічних засобів навчання — створення діафільмів, серн діапозитивів, фонотеки магнітофонних записів, відео- та кінофільмів, організації радіо- і телепередач тощо.
Отже, систематична, цілеспрямована робота з впровадження нового в педагогічну практику орієнтовно може бути представлена так:
— виявлення, вивчення й оцінювання кращого досвіду вчителів навчального закладу;
— вибір об'єкта досвіду для вивчення, узагальнення та поширення;
— «вирощування» особистого педагогічного досвіду;
— узагальнення результатів вивчення “вирощеного” досвіду;
— організація пропаганди та впровадження ідей передового досвіду в практику роботи вчителів школи;
— організація внутрішньошкільного контролю за станом впровадження передового досвіду, аналіз творчого використання ідей досвіду в практичній діяльності педагогічного колективу.
Саме від чіткої організації цієї справи залежить досягнення стійких високих результатів навчально-виховної роботи педагогічних колективів за мінімальної затрати зусиль. Своєчасно побачити й належним чином оцінити оригінальне, нове й перспективне в роботі вчителя, створити сприятливі умови для впровадження його в практику — основне в діяльності сучасного керівника школи.
Додаток 1
(Повна назва установи, де працює носій передового педагогічного досвіду) __________________________________________________________.
Картка обліку передового педагогічного досвіду
Тема (проблема) досвіду____________________________________
Прізвище, ім'я, по-батькові носія досвіду _______________.
Рік народження _______
Освіта ___________.
Фах _______________.
Посада_________
Педагогічний стаж _____________.
Нагороди,звання _______________.
Наслідки останньої атестації ______________.
Хто, коли вивчав досвід __________________ .
Зміст досвіду (провідна ідея, мета, новизна, актуальність, суть, практична значущість, результативність, рівень творчої самостійності тощо) __________________________.
У якій формі узагальнено досвід (опис, буклет, альбом, стенд, відеофільм, плакат тощо)___________________________________________.
Ким схвалений досвід (методичною радою, педрадою школи, радою райво, райметодкабінету, колегією управління освіти, вченою радою ОІПОПП) ___________________________________________.
Де зберігаються матеріали узагальнення досвіду ___________________.
Заходи із впровадження досвіду (організовано творчу групу, школу передового досвіду, створено відеофільм, проведено семінари, вироблено методичні рекомендації, здійснено наставництво тощо) _____________ .
Висновки (рівень готовності до поширення, можливі форми подальшого впровадження, можливий рівень використання тощо)____________.
Додаток 2
Орієнтовна структура узагальненого опису передового педагогічного досвіду
1. Тема досвіду.
2. Стислі відомості про носія досвіду.
3. Роки вивчення та оформлення досвіду.
4. Обґрунтування актуальності досвіду, значення його для вдосконалення навчально-виховного процесу.
5. Аргументація необхідності його вивчення й поширення відповідно до загальноосвітніх та регіональних завдань, соціальної значущості, спрямованості на подолання суперечностей та недоліків масової педагогічної практики.
6. Визначення виду досвіду за характером новизни — новаторський чи раціоналізаторський. Визначення наукової основи досвіду: які наукові теорії, положення, розробки використовує автор (автори) для вдосконалення навчально-виховного процесу (відокремити властиві лише автору досвіду підходи до раціоналізації своїх провідних ідей, застосування модифікованих форм і методів педагогічної чи управлінської діяльності, що дають високий результат).
7. Провідна ідея досвіду. Визначення головного, найбільш суттєвого в досвіді, виходячи з прогнозованого результату його впровадження, а саме: яких позитивних змін в удосконаленні навчально-виховного (управлінського) процесу ви очікуєте.
8. Суть (технологія) досвіду: за допомогою яких форм, методів, прийомів, способів діяльності автор досягає реалізації провідної ідеї досвіду. Особливості педагогічної системи носія досвіду, педагогічні закономірності, на які спирається досліджуваний досвід, конкретні зразки педагогічних напрацювань. Постановка педагогічного експерименту та його результати.
9. Врахування в досвіді роботи психологічних особливостей учнів.
10. Які труднощі долав носій досвіду в процесі роботи.
11.Результативність досвіду на основі аналізу показників: особи-стісного розвитку учнів, сформованості в них громадянських, полі-культурних, мовних та інших компетенцій; навчальних досягнень та наявності навичок пошукової діяльності. Порівняльний аналіз результативності роботи.
12. Можливості та умови використання даного досвіду в масовій педагогічній практиці.
13. Додатки (за потреби), необхідні для повноти досвіду ілюстрації, таблиці, описи компостерних програм, діаграми тощо.
Додаток З
Рекомендації методисту (керівнику школи), який вивчає досвід роботи вчителя
1. Вивчити наявну літературу з даної проблеми. Уточнити питання, які можуть виникнути під час формування досвіду роботи вчителя.
2. Зібрати відомості про носія досвіду, провести цикл бесід з його колегами, учнями, їхніми батьками.
3. Відвідати систему уроків учителя (бажано двічі, орієнтовно в грудні і в травні). З'ясувати суть досвіду, науково-методичну основу його роботи, методику конструювання й проведення уроків.
4. З'ясувати, який вплив має вчитель на учнів, як учні ставляться до вчителя і до предмета, який він викладає.
5. Здійснити моніторинг навчальних досягнень учнів, вивчити, як вони володіють елементами наукової організації праці.
6. Провести аналіз рівня вихованості учнів.
7. Проаналізувати спільно з учителем досвід його роботи:
— основні педагогічні завдання, які він вирішує;
— наукову обґрунтованість досвіду, рівень його новизни та актуальності;
— можливість застосування досвіду в інших умовах.
8. Запропонувати вчителю стисло описати систему його роботи. За потреби допомогти йому скласти план опису.
9. Допомогти вчителю систематизувати матеріали з досвіду роботи: конспекти уроків, сценарії позакласних заходів, матеріали планування роботи, тестування учнів, методичні розробки, зразки дидактичного, роздаткового матеріалу тощо. Запропонувати зібрати кращі зразки робіт учнів: зошити для контрольних, лабораторних, практичних робіт, учнівські твори, реферати тощо.
10. Підготувати науково-методичний аналіз досвіду роботи вчителя, обговорити висновки та пропозиції на засіданні педагогічної (методичної) ради школи. Вирішити питання про доцільність узагальнення досвіду роботи вчителя з визначеної проблеми.
11. Визначити форми узагальнення та впровадження досвіду роботи, можливість його використання на рівні загальноосвітнього навчального закладу, вчителями району, області.