Методичні рекомендації та програма до самостійного вивчення курсу «страхування» для студентів 3-5 курсів усіх форм навчання
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Методичні рекомендації з дидактичним забезпеченням до самостійного вивчення дисципліни, 942.14kb.
- Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Антикризове, 2184.58kb.
- Програма І методичні рекомендації до вивчення курсу, 1261.69kb.
- Зівки до виконання І захисту розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Страхування», 2685.18kb.
- Методичні рекомендації до вивчення курсу "Релігієзнавство". (для студентів 1-3 курсів, 1662.14kb.
- Методичні вказівки до самостійного вивчення дисципліни «Політологія» ( Модульно-рейтингова, 828.59kb.
- Наскрізна програма практик І методичні вказівки до їх проведення (для студентів 1-6, 214.46kb.
- Конспект лекцій з курсу „ системи технологій" для студентів 1-3 курсів усіх форм навчання, 869.86kb.
- Методичні рекомендації до вивчення курсу «конфліктологія» для студентів 5 курсу заочної, 815.35kb.
- Методичні рекомендації, плани семінарів, запитання до самостійного вивчення тем, 558.06kb.
- Застереження про прихований дефект - умова в полісі, згідно з якою збитки чи пошкодження, заподіяні корпусу судна чи машинам з прихованими дефектами, належать відшкодуванню страховиком. Просте виявлення приховоних дефектів страхуванням не покривається. Однак, якщо виявлені дефекти нанесли безпосереднє пошкодження іншим частинам судна, то ці пошкодження підлягають відшкодуванню.
- Застереження страхове - умова в страхових, фрахтових, торговельних договорах, згідно з якими регулюються взаємовідносини сторін при появі яких-небудь обставин чи зміни в майбутньому обставин, що мали місце під час укладення договору. Маючи широке використання в міжнародній практиці, стандартні умови страхування морських суден, вантажів та інших ризиків, розроблені Інститутом лондонських страховиків і містять в собі певну кількість застережень. Так, умови страхування вантажів «від усіх ризиків» складаються з 14 окремих застережень, що містять умови страхування і обсяг відповідальності страховика , виходячи з яких компенсації підлягають збитки, що виникли внаслідок повної або конструктивної загибелі; повної загибелі окремих компонентів вантажу; пожертвування через загальну аварію, витрат на спасіння; витрат, вжитих з метою зменшення і попередження збитків; витрат для забезпечення прав регресу перевозчику або іншим особам, відповідальним за недотримання ними взятих на себе обов’язків за збереження вантажу тощо.
- Збиток страховий - матеріальний збиток, завданий страхувальнику внаслідок страхового випадку. Як правило, вміщує збиток прямий, виражений у загибелі (пошкодженні) майна чи його знеціненні, а також у витратах страхувальника при рятуванні майна і приведенні його в належний стан після стихійного лиха чи іншої події. До збитку страхового може відноситись побічний, непрямий збиток. Виходячи з розміру збитку страхового (з урахуванням системи страхового забеспечення), визначається сума страхового відшкодування.
- Збиток прямий - збиток, що належить відшкодуванню, виражений у безпосередній зміні стану застрахованого майна внаслідок страхового випадку. З. п. виступає як у кількісному зменшенні майна (загибель споруд, зруйнування обладнання, падіж худоби, зниження врожаю сільськогосподарських культур, крадіжка об’єктів домашнього майна), так і в зниженні його вартості при збереженні зовнішньої матеріально-речової форми (погіршення якості готової продукції, знищення хутра пушних звірів, неможливість використання майна). До суми З. п. входять також витрати, використані страхувальником для зменьшення збитку, врятування майна і приведення його в належний стан. З. п. вважається як реально існуючий первинний збиток. Цим він відрізняється від наслідкового, часто прихованого непрямого збитку. З. п. є головним фактором, що визначає страхове відшкодування.
- Збиток непрямий - збиток, що є наслідком загибелі (пошкодження) майна або ідсутність можливості користування ним після страхового випадку; виступає переважно як наслідок від збитку прямого. Існує у вигляді неотриманого прибутку через перерви у виробництві внаслідок зруйнування будівлі, загибелі знарядь або предметів праці, а також додаткових витрат, необхідних для налагодження виробничої діяльності. Хоча З. н. має посередній характер, його розмір часто перебільшує збиток від безпосередніх матеріальних руйнувань. З. н. може бути предметом спеціальних видів страхування або входити до відповідальності за страхування майна, однак, як правило, останнє не передбачається
- Зелена карта - назва одноіменної системи міжнародніх договорів і страхового посвідчення про обов’язкове страхування громадянської відповідальності власників засобів автотранспорту. Отримала назву за первісним кольором відповідного посвідчення. Почала діяти в Європі на початку 50-х років у тридцяти країнах. Документ З. к. служить підтвердженням наявності страхування на теріторії усіх інших держав, які беруть участь в угоді. Володар автомобіля, що має З. к., може в’їзджати в будь-яку іншу державу, яка бере участь у системі, без придбання на кордоні додаткового полісу.
- Імовірність страхового випадку - кількісна характеристика можливості появи подій, при яких сплачується страхове відшкодування чи страхова сума. Визначається на підставі статистичних даних і характеризує закономірності, що існують у природі, господарський діяльності і особистому житті людей. У майновому страхуванні показник імовірності страхового випадку відображує частоту страхових випадків за попередній період, тобто відношення постраждалих від будь-якої події об’єктів до їх загальної кількості.
- Індосамент - надпис, що оформлює передачу документо (страхового полісу, коносамента) особі, до якої перейшли права на майно. Індосамент може бути іменним - на певну особу або бланковий - без указання особи - на пред’явника.
- Інтерес власника майна - може заключатися не тільки в самому майні, але й у відповідальності за збитки, які можуть виникнути у зв’язку з володінням майном (втрати прибутку). Стандартні умови полісу, як правило, передбачають покриття страхуванням тільки самого майна, але до відповідальності за згодою може бути включено страхування інших інтересів, пов’язаних із майном. У всякому разі інтерес страхувальника не повинен перебільшувати страхову суму за полісом і це не дає підстави мати право на подвійне страхування.
- Інтерес припустимий - умова страхування, згідно з якою страхувальник необов’язково повинен мати страховий інтерес у застрахованому майні, але, щоб пред’явити претензію за полісом, йому необхідно мати інтерес в застрахованому майні під час появи страхового випадку. Він також повинен довести, що в момент страхування майна мав такий інтерес чи мав на увазі настання інтересу. Страховий інтерес настає для страхувальника з того моменту, як тільки він поставлений в такі умови, що може понести збитки в результаті нещасного випадку з майном, що знаходиться на ризику.
- Компанії страхові - у приватному страхуванні організації, які виступають в ролі страховика, тобто беруть на себе обов’язок відшкодувати страхувальнику збитки при настанні страхового випадку. Основні форми Компаній страхових - акціонерна, взаємна, Ллойд. Акціонерні об’єднують індивідуальні капітали (пайовиків) в один капітал. Акціонери компанії на відміну від взаємних використовують твердий тариф. Взаємну К. с. представляють собою кооперативну форму організації, капітал якої утворюється за рахунок страхових внесків індивидуальних осіб. Кожен застрахований у відповідності до правил компанії стає частковим її співвласником. Тарифи взаємних компаній, як правило, більш високі порівняльно з акціонерними, тому що компенсують відсутність акціонерного капіталу за рахунок продажу полісів, які дають право на участь у прибутках.
- «Кожний і будь-який збиток» - загальноприйняте поняття міжнародної страхової практики. Умова договору страхування (клаузула чи застереження), яка означає, що компенсації підлягає кожний і будь-який збиток, що виник у результаті одного страхового випадку або серії таких випадків, що сталися внаслідок однієї катастрофічної події (стихійного лиха).
54. Ллойд - 1) міжнародний страховий ринок, територіально розташований у Лондонському Сіті як страховому фінансовому центру;
2) Англійська корпорація страховиків - елемент історічної традіції і культури Великобританії. Перше згадування про «Ллойд» відноситься до 1688 р. Приблизна дата заснування - 1734 рік. Сьогодні це найбільший страховик з високою міжнародною репутацією. Організація Ллойд виникла за прикладом англійського Ллойда - індивідуальна відповідальність кожного страховика. Справи від страховиків приймають страхові брокери. Вони розподіляють відповідальність щодо ризику між членами синдикату або між всіма учасниками організації. Кожен синдикат відповідає за той ризик чи частку , який він приймає. Відповідальність страховика є необмеженою, але фінансовий стан його заздалегідь підлягає детальній перевірці. На відміну від акціонерних товариств, де акціонери відповідають тільки тим капіталом, який вкладено у страхове товариство, страховики Ллойда відповідають усім своїм майном. Вступаючи до Ллойда, кожен з них повинен внести пай або заставу згідно з умовою.
- Ліміт страхування - максимальна грошова сума, на яку можна застрахувати матеріальні цінності, життя або здоров’я. Домашнє майно, що знаходиться за постійним місцем проживання, може бути застраховане без огляду на суму до 10000 гривень, майно на дачі або літньому садовому будинку - до 3000 гривень. Більше вказаної сумі договори складаються з обов’язковим оглядом майна.
- Маклер страховий - посередник між страхувальником і страховиком (те, що і брокер страховий). Найбільш характерна фігура для німецького та австрійського страхових ринків.
- Медичне страхування:
1)при платній медицині - інструмент для покриття витрат на медичну допомогу;
2)при бесплатній медицині - додаткове джерело фінансування медичних витрат. Існує обов’язкова і добровільна форма організації медичного страхування. Договори укладаються у груповому та індивідуальному порядку. Договір медичного страхування є гарантією отримання медичної допомоги, обсяг і характер якої визначені його умовами. За однією моделлю організації медичного страхування надаються однакові медичні послуги всім застрахованим незалежно від розміру сплаченого ними внеску, визначеного рівнем заробітку. За іншою моделлею межі медичного обслуговування можуть бути різними і залежати від суми платежу. У залежності від виду договору страховий внесок може оплачуватися за рахунок коштів застрахованого чи підприємства або тільки за рахунок коштів застрахованого.
- Міжнародна спілка страховиків кредитів. Бернська спілка - неофіційне об’єднання державних і тих, що контролюються урядом страхових установ і товариств, а також приватних страхових компаний, які гарантують платежі за експортними кредитами і прямими іноземними інвестиціями. Створена в 1934 р. в Берні. З початку 80-х років має назву «Міжнародна спілка страховиків кредитів і інвестицій». Спілка зареєстрована в Берні, секретаріат знаходиться в Парижі.
- Міжнародна спілка страховиків технічних ризиків - міжнародна организація, що займається обміном інформації і досвідом між страховими компаніями, що проводять страхування технічних ризиків: машин від пошкодження після пускових гарантійних зобов’язань, страхування будівельно-монтажних ризиків тощо. Заснована в Німеччині (Мюнхен), кошти формуються за рахунок членських внесків.
- Надбавка - частина страхового тарифу, не пов’язана безпосередньо з формуванням фонду, передбаченого для виплат страхової компенсації (страхових сум). Забеспечує надходження коштів для покриття виплат на проведення страхування (оплата праці страхових працівників, отримання споруд, придбання та експлуатація обчислювальної техніки, масово-роз’яснювальна робота і реклама, оплата послуг організацій, що допомагають проведенню страхування, формування запасних фондів з ризикованих видів страхування). Фінансування заходів щодо попередження стихійного лиха, нещасних випадків, пожеж, а також зменшення нанесеного ними збитку. Надбавка може передбачати деякі інші витрати і певні прибутки страхових організацій. Особливу роль відіграє надбавка ризикова, що іноді використовується для страхування фонду на випадок страхових компенсацій, що перебільшуть середній рівень, зафіксований у нетто-ставці.Склад і величина надбавки зумовлюються об’єктивними витратами страхової діяльності, тарифною політикою, завданнями, що вирішуються при будь-яких видах страхування а також конкуренцією між страховими організаціями.
- Надбавка ризикова - один з методів забезпечення фінансової стійкості результатів страхових операцій шляхом залучення до страхових тарифів відповідної додаткової частини. Призначена для створення щорічного фонду страхування в розмірах, що забезпечують виплату страхової компенсації при підтверджених збитках від стихійного лиха. Призначення надбавки ризикової те ж, що і запасних фондів у страхуванні, але вони і відрізняються. Запасні фонди призначені для забезпечення підвищених виплат відшкодування з усіх видів страхування. Вони використовуються тоді, коли збитки за страхуванням одних видів майна не покриваються позитивними результатами за інші. Мета надбавки ризикової - забезпечення стійкості щорічних результатів у рамках страхування кожного виду майна. Надбавка ризикова підвищує стійкість результатів страхування шляхом збільшення розмірів страхових тарифів.
- Нетто-ставка - основна частина страхових тарифів, призначена для формування ресурсів страхових організацій і виплати страхової компенсації (страхових сум). За діючими видами майнового страхування за основу нетто-ставки береться середній за ряд (5, 10, і більше) років рівень збитковості страхової суми. В особистому страхуванні нетто-ставка складається в залежності від строку життя людей, травматизму, від нещасних випадків тощо. При введенні нових видів страхування чи зміні їх умов фактором, що визначає рівень нетто-ставки, є імовірність страхового випадку, визначена на підставі даних статистики методом економічних оцінок. Нетто-ставка як об’єктивна величина зумовлюється умовами страхування, не залежить від організаційних форм страхової діяльності, що відрізняє її від інших елементів страхових тарифів.
- Об’єкт страхування - в особистому страхуванні -- життя, здоров’я і працездатність громадян; в майновому страхуванні - матеріальні цінності, що можуть бути застраховані (наприклад, споруди, врожай сільско-господарських культур, автомобілі, домашнє майно); у страхуванні відповідальності - відповідальність за майнові інтереси третіх осіб, які можуть бути порушені страхувальником у процесі його діяльності як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин або результату неприйняття необхідних попереджувальних заходів.
- Операції страхові - сукупність усіх видів діяльності страхових організацій, безпосередньо пов’язаних з проведенням обов’язкового і добровільного страхування. Включає облік і оцінку майна, що підлягає обов’язковому страхуванню, нарахування страхових платежів і забезпечення їх отримання, складання договорів добровільного майнового і особистого страхування, організацію інкасаціі внесків і безготівкових розрахунків, ведення особистих рахунків страхувальників, складання страхових актів, визначення і виплату страхового відшкодування (страхових сум), додаткових пенсій, припинення дії договорів страхування при порушенні страхувальником умов, організацію перестрахування значних ризиків, створення фонду резерву і запасу тощо. Таким чином, страхові операції включають надання послуг страхувальникам (див. Послуги страхові), а також іншу діяльність, що зумовлюється характером страхових відносин.
- Оцінка вартості ризику - визначення імовірності здійснення події чи сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, та їх наслідків, виражених грошовою формою. Розмір О.В.Р. під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів (імовірності здійснення і характеру впливу стихійного лиха, стану противопожежної безпеки, інтенсивності руху, стану охорони праці на підприємстві тощо) може зростати чи, навпаки, зменшуватися. Вивчення ризику як імовірності здійснення страхового випадку має велике значення для страхових організацій, тому що воно дає можливість будувати фінансову основу страхових операцій, виражену у науково обгрунтованому встановленні плати за страхування (страхових тарифів). О.В.Р. визначається на підставі вивченння статистичних даних, що характеризують частоту виникнення небезпек (пожеж, градобоїв, нещасних випадків, дорожно-транспортних пригод тощо) , силу їх дії та розміри нанесених збитків.
- Оцінка страхова - 1) вартість майна, що береться за мету страхування; 2) процес визначення вартості майна. При розрахунку розміру О.С. важливу роль відіграють: категорія страхувальника (підприємство, кооперативна чи громадська організація, громадянин); вид застрахованного майна (забудова, врожай с\г культур, автотранспорт); умови страхування, встановлені законом чи правилами страхування. О.С. в майновому страхуванні служить початковим показником для усіх подальших розрахунків: визначення страхової суми, страхових платежів, розміру збитку і страхового відшкодування. Страхова сума може встановлюватися або на рівні О.С. або на рівні її частини. Нерідко в основу для визначення О.С. береться балансова ( інвентарна ) вартість майна.
- Перестрахування - система економічних відносин, згідно з якою страховик, беручи на страхування ризик, частину відповідальності за ним (з урахуванням своїх фінансових можливостей) передає на договірних умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого портфеля страхувань забезпечення фінансової стійкості і рентабельності страхових операцій. П. ризиків передбачає не тільки захист страхового портфеля від впливу на нього серії великих страхових ризиків чи навіть одного катастрофічного, але й те, що оплата сум страхового відшкодування за такими випадками не лягає важким тягарем на одне страхове товариство, а здійснюється колективно всіма учасниками в П. відповідного ризику.
- Перестрахування на базі ексуеденту - метод перестрахування, що оформлюється ексуедентними договорами перестрахування. Згідно з умовами цього договору всі прийняті на страхування ризики, страхова сума яких не перебільшує власне утримання передавальної компанії, належать передачі на перестрахування в рамках певного ліміту, що називається ексуедентом.
- Перестрахування облігаторне- обов’язкова форма перестрахування, згідно з якою всі страхові компанії, що діють на території даної держави, в силу існуючого законодавства зобов’язані передавати в установленій частці державній чи будь-якій іншій перестраховочній компанії всі прийняті на страхування ризики. Такий вид перестрахування ставить мету максимального використання обсягу страхового ринку держави для попередження переведення валюти за кордон каналами перестрахування.
- Перестраховик фаховий - перестраховочна компанія, яка не виконує прямих страхових операцій, а приймає тільки ризики на перестрахування і може передавати частину з них у ретроцесію. У більшості випадків П.ф. не надають взаємин проти розташування у них ризиків. У світі діють більш як 250 фахових перестраховочних компаній, 15-ти із яких припадає 50% перестраховочної премії. Провідними компаніями є: “Мюніх Ре“/ Німеччина / ,“Свіс Ре“ /Швейцарія /, “Женерал Ре груп” / США /, “Герлінг груп“ /Німеччина/, “СКОР“ / Франція / , “Кельн Ре“ / Німеччина /, “Мерканталь енд Женерал Груп“ / Великобританія /, “Емплойерс Ре“ /США /, “Американ Ре“ / США /, ”Франкона Ре” /Німеччина/,”Пруденіал Ре” /США/, “ Тоа Файер енд Марін” /Японія/, ”Баваріан Ре” / Німеччина/, “Іна Ре” / США/, “Нідерландзе Реасуранти Груп” /Нідерланди/.
- Портфель страховий - сукупність страхових внесків ( платежів ), прийнятих окремою страховою організацією, що характеризують загальний обсяг її діяльності. П.с. може також визначатися за кількістю застрахованих об’ектів, числом договорів страхування, а також за розміром загальної страхової суми. П.с. використовується при розрахунках обсягу роботи страхового агента особливо при страхуванні життя.
- Подвійне страхування ( співстрахування ) - об’єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками ( співстрахування ). При цьому в договорі повинні міститись умови, що визначають права і обов’язки кожного страховика.
За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один з співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
- Премія страхова - вживана в міжнародній практиці назва страхового внеску (страхового платежу). Як правило, розмір П. с. визначається методом помноження ставки премїї, вираженої у відсотках на страхову суму. У деяких випадках П. с. встановлюється безпосередньо в абсолютній сумі, а саме це застосовується при страхуванні громадської відповідальності власників автотранспорту. У залежності від умов страхування премія може бути одноразовою або сплачуватись періодично, в кредит.
- Прибуток у тарифах - елемент тарифної ставки-брутто, призначеної для забезпечення можливості функціонування страхової організації. Розмір тарифного прибутку визначається потребами страховика в коштах на розвиток страхування. Прибуток закладається в навантаження, тому що формування нетто-ставки регулюється принципом еквівалентності взаємовідносин страховика і страхувальника.
- Пул перестраховочний - об’єднання страхових компаній для організації перестраховочного захисту. Кожна компанія проводить страхування самостійно (на відміну від пула страхового), передаючи пулу лише частку прийнятої відповідальності. Виходячи зі своєї фінансової можливості при відшкодуванні ймовірного збитку, П. п. діє як посередник (брокер), розподіляючи передані на перестрахування ризики між своїми членами. Багато пулів поєднують страхову і перестраховочну діяльність.