Geum.ru

Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького

Вид материалаДокументы

Содержание


2.2. Підстави виникнення і класифікація зобов’язань з гри та парі
Характеристика договорів гри та парі
Зміст договору гри.
Обмеження права на участь в азартній грі марнотратників і хворобливо залежних від гри осіб (лудоманів).
3.2. Договір парі
Поняття і суть договору парі в букмекерській конторі.
Зміст договору парі в букмекерській конторі.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

2.2. Підстави виникнення і класифікація зобов’язань з гри та парі



Концепція зобов’язання з односторонніх дій. Підстави виникнення і порядок виконання зобов’язань з гри і парі істотно залежить від того, як визначається правова суть цієї правової категорії і наскільки вона визнається цивільним зобов’язанням.

З приводу правової природи зазначених зобов’язань і наслідків порушення боржником такого зобов’язання в цивілістичній літературі ведуться дискусії, предметом якої є два питання: по-перше, на підставі яких юридичних фактів виникають такі зобов’язання, тобто договірну чи недоговірну підставу їх виникнення, і, по-друге, йдеться про існування самого суб’єктивного права: чи виникає з настанням обіцяного організатором гри результату (виграшу чи програшу) належне переможцю суб’єктивне цивільне право?

У юридичній літературі щодо цих питань висловлені різні точки зору. Так, окремі вчені вважають, що «ігри і парі вважаються дійсними правочинами лише у випадках, прямо передбачених законом (тобто, лотереї і гри за участю держави, ліцензованих організаторів гри згідно зі статтями 1062 і 1063 ЦК РФ), і відповідно лише в цих випадках підлягають захисту. Загальним правилом є визнання ігр і парі обставинами, з якими не може бути пов’язано виникнення прав і обов’язків у сторін» [15]1.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

ЦК Франції зобов’язання з гри та парі визнає ризиковим договором, тобто двосторонньою угодою, наслідки якої як відносно «вигод», так і втрат залежать для всіх сторін або для однієї, або для кількох сторін від невідомої події [168]2, … невідомість якої не дає можливості під час укладення договору визначити шанси виграшу або втрати [22]3.

ЦК Квебеку вказує, що договори ігор і парі є дійсними у випадках, прямо дозволених законом [25]4.

ЦК Російської Федерації вказує (п. 1 ст. 1063) визначає, що відносини між організаторами лотерей, тоталізаторів (взаємних парі) та інших заснованих на ризику ігор – Російською Федерацією, муніципальними утвореннями, особами, які отримали від уповноваженого державного абомуніципального органу дозвіл (ліцензію), та учасниками ігор заснований на договорів [26]5.

Положення про договірний характер відносин, які виникають при проведенні ігор та парі, поділяє більшість російських вчених–цивілістів [11; 173]6.

Усі вони кваліфікують договір про проведення ігор і парі як ризиковий (алеаторний), що укладений під умову (обставину), предмет якого становить не певна вигода, а вірогідність отримання втрати вигоди.

М. І. Брагінський зазначає специфічну особливість цього виду алеаторних договорів, яка полягає в тому, що і при іграх, і при парі залежно від настання або ненастання передбаченої обставини виграє одна сторона і програє інша. Вся справа в тому, яка із сторін виявиться в тій чи іншій позиції [11]1.

Аморальним характером мотиву таких зобов’язань можна пояснити особливість зобов’язань ігрового ризику, яка полягає в тому, що «ігри та парі вважаються дійсними угодами лише в прямо передбачених нормами цивільного законодавства випадках (за участі ліцензованих організаторів ігри; та у випадках надання судового захисту вимогам осіб, які взяли участь в іграх під впливом обману, насильства, погрози або зловмисної угоди їх представника з організаторами гри), і відповідно лише у цих випадках підлягають захисту. Зазвичай ігри та парі визнаються обставинами, з якими не може бути пов’язано виникнення прав та обов’язків у сторін [79]2.

А. Кабалкін стверджує, що дії, які здійснюються учасниками ігор та парі, мають договірну природу, спираючись на використання аналогії, застосованої законодавцем щодо формування винятку із загального правила про недопущення судового захисту вимог із ігор та парі (йдеться про захист прав учасників, які взяли участь в іграх і парі під впливом омани, насильства, погрози або зловмисної угоди представника з організатором гри) [74]3.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Зобов’язання з гри та парі слід відрізняти від договорів «на різницю», під якими розуміють строкові правочини про взаємну компенсацію різниці від зміни валютних курсів, курсів акцій, ставок за депозитами тощо [159]1.

Договори «на різницю» відрізняються від азартної гри тим, що учасники такого спекулятивного правочину можуть впливати на результат гри.

Водночас зобов’язання з форвардного контракту, інших правочинів «на різницю» мають схожі ознаки з парі. У парі учасники роблять протилежні один одному прогнози щодо настання певної події, які ніяк не пов’язані з волею і діями учасників [42]2.

Відмежування між цими конструкціями слід проводити також за моментом виникнення правових наслідків, викликаних цими зобов’язаннями. Укладення парі саме по собі не породжує прав і обов’язків його. Правові наслідки поставлено в залежність від специфічної відкладальної умови яка невідворотньо або настане, або не настане, але достовірно передбачити в момент вчиненення правочину, що саме (настання чи ненастання) відбудеться, неможливо.

Договори купівлі-продажу (правочини «на різницю») вважаються укладеними і такими, що підлягають виконанню з моменту досягнення домовленості з усіх її істотних умов. Тому у валютному форвардному договорі відкладальна умова має значення для визначеня прав і обов’язків лише по одному з договорів купівлі-продажу (частини валютного форварду), тобто за зворотнім правочином, ціна якого повинна визначатися в майбутньому [52]3.

Відмінність правочинів «на різницю» від парі та гри полягає в тому, що останні викликаються не дійсними та серйозними потребами життя, а примхою та пристрастю, які реалізуються лише за допомогою ризику, при цьому такий ризик створюється штучно [20]1.

Мотивом участі в грі та парі є збагачення або задоволення особистих немайнових потреб. Мотивом участі в правочинах «на різницю» є уникнення втрат від інфляції (знецінювання) валюти за рахунок конртагента. Наведеним обумовлена наступна визначальна риса розрахункового валютного форварду від гри та парі в тому, яка полягає в тому, що на відміну правочинів «на різницю», гра та парі не призводить до оптимізації розподілу господарських, підприємницьких і комерційних ризиків між учасниками [52]2.

Наведене не дозволяє «об’єднати договори, в яких є різний за своїм походженням ризик, в одну групу. Ризик, який лежить в основі підприємницької діяльності, не може ототожнюватися з ризиком, який створюється намірено людиною для задоволення почуття азарту і пристрасті до швидкого без особливих витрат збагачення»[109] 3.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

За предметом такі правочини поділяються на договори: 1) гри; 2) парі; 3) лотереї; 4) грошового розіграшу. За ступенем участі грального закладу в грі виділяються договори: 1) гри та парі; 2) на організацію і проведення гри та парі. За правовим режимом слід виділяти: 1) договори про гру у власному розумінні (гра та парі); 2) інші договори ігрового ризику (лотерея, розіграш).

Положення про договір гри слід визнати загальнородовою категорією, що виконує роль загальних положень всієї системи (видів) договорів ігрового ризику, є складовою типу договорів про надання послуг і виду ризикових договорів, що обумовлено притаманними їм специфікою предмету договорів, характеру зустрічного надання і статусу виконавців (послугонадавачів).


РОЗДІЛ 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРІВ ГРИ ТА ПАРІ


3.1. Договір гри

Поняття договора гри1. Відносини між організаторами азартних ігор, тоталізаторів (взаємних парі), лотерей, інших ігор, заснованих на ігровому ризику (наприклад, в казіно тощо), та учасниками ігор, виникають на підставі договорів гри, парі, лотереї, розіграшу. Предметом цих договорів є проведення гри, поняття якої має «кілька значень і тому малоймовірнa можливість виразити універсальне її поняття щодо відносин ігрового ризику» [12]2.

Залежно від виду соціальних відносин, в яких проводиться гра, можна виділити гру як загально–соціальне, економічне та юридичне поняття.

У контексті правовідносин ігрового ризику гра є юридичною категорією, яку можна розглядати у вузькому (власному) і широкому значенні цього терміну. У власному розумінні гру визначають як вчинену її учасниками для спільного проведення часу діяльність, результат якої обумовлює виграш або програш. У широкому значенні гра полягає в обумовленості виграшу або програшу результатом діяльності, вчиненої сторонами спільно для проведення часу, або існуваням чи неіснуванням, настанням чи ненастанням будь-якого іншого факту, який застосовується сторонами виключно для вирішення питання про виграш або програш [17]3.

Такий поділ є умовним, оскільки в практичній діяльності зазвичай виділяють існуючий в реальній дійсності конкретний вид так званих організованих ігор залежно від місця їх проведення.

За цим критерієм виділяють ігри в казіно, тоталізаторі, лотерею [13]1, розіграш тощо, кожна з яких має специфічні особливості, однак всі вони мають загальнородові спільні ознаки, притаманні будь-якому виду азартної гри.

При цьому визначальна особливість азартної гри від парі полягає в тому, що гра передбачає угоду про виграш, результат якого залежить від обствин, на настання якого сторони мають можливість надавати вплив. Парі грунтується на угоді про виграш, результат якого залежить від обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Отже, за своєю природою договір гри є ризиковим (алеаторним) правочином про надання послуг щодо реалізації шансів на виграш його учасників (гравців), одному з яких обіцяно отримати певний виграш, що залежить від ступеню ловкості сторін їх комбінаційних здібностей або тією чи іншою мірою від випадку.

На договір гри поширюються загальні положення про правочин і договір про надання послуг, якщо це не суперечить сутності окремих видів зобов’язань ігрового ризику, або інше не передбачено законом [29]2.

Положення про поняття і природа правочину з гри та парі поширюються на всі способи прийому ставок на гру. Спеціальне законодавство в сфері грального бізнесу не регулює способи прийому прийому ставок на гру та парі через канали зв’язку, засоби масової інформації, масових комунакацій, телерадіомовлення тощо. З урахуванням диспозитивності цивільно-правового регулювання, зобов’язання з iнтернет–гри на гроші повинні здійснюватися з урахуванням загальних положень про правочин, які допускають можливість їх вчинення в «електронній» формі, у тому числі через iнтернет. У зв’зку з цим організатори iнтернет-гри на гроші можуть розглядатися суб’єктами договорів на організацію та проведення азартних ігор. Однак оподаткування зобов’язань з iнтернет-гри на гроші може проводитися за правилами здійснення діяльності грального бізнесу лише якщо такі способи прийому ставок (тобто, через канали зв’язку, масових комунікацій) прямо передбачені визнаються припустимими згідно з податковим законодавством з цього виду діяльності [116]1.

Зміст договору гри. Істотними умовами договору про участь в азартній грі є умови про його предмет (ставку, виграш), а також – про правила гри і суті парі, тобто про зміст умов, що визначають розподіл прав та обов’язків.

Правила гри – це сукупність положень, норм і договірних умов в грі, які регулюють її процес і відносини між суб’єктами гри. Існують правила загальні, які застосовуються в багатьох іграх, та особливі, що використовуються в даній конкретній грі. Крім того, в кожній грі існує ряд договірних умов, які відрізняються не лише в різних іграх та їх різновидах, але й в різних місцевостях і навіть в різних ігорних закладах. Зокрема, в різних казино можуть застосовуватися різні правила [119] 2.

Зазвичай договори гри та парі укладаються в усній формі. Засоби, що запобігають виникненню можливих спорів про факти укладення таких договорів, проведення ігор та їх умови, вироблені самим життям у ході широкого застосування ігор та розповсюдження практики укладення парі. Це і уявлення про борги з парі та ігор як про борги честі, і наявність одноманітних широко відомих правил проведення певних видів ігор, і присутність певної кількості свідків або арганізатора в процесі гри, і здійснення символічних дій з третьою особою (розбиття рук сторін, що спорять), і представлення певних символів за результатами гри (фішок, жетонів), і навіть ведення певних записів (наприклад, карточних пуль) [6]3.

Сторонами договору гри зазвичай є організатор гри та учасник гри (гравець). Учасниками цих правовідносин можуть виступати й інші особи. Зокрема, проведення та розповсюдження грошових лотерей здійснюють агенти та розповсюджувачі грошових лотерей.

Організатором гри в Україні можуть бути особи, які отримали від компетентного державного органу дозвіл (ліцензію) на цей вид діяльності.

Ліцензування поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які є організаторами–учасниками заснованих на ризику ігор та парі.

Діяльність з організації азартних ігор включає в себе: діяльність гральних залів, експлуатацію гральних автоматів, діяльність гральних будинків (казіно), діяльність тоталізаторів, організацію лотерей, продажу лотерейних білетів.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Чинним законодавством забороняється проведення азартних ігор (боїв) з використанням тварин, що викликають їх загибель або каліцтво.

Крім наведених вище вимог, існують також особливі умови здійснення діяльності в сфері грального бізнесу.

Суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює діяльність зі створення та утримання ігорних закладів, організації азартних ігор має забезпечити можливість ознайомлення відвідувачів у зручному для огляду місці з такими документами: порядок роботи ігорного закладу, ліцензію на створення та утримання ігорних закладів, організацію азартних ігор, перелік і правила азартних ігор, що пропонуються, порядок розгляду претензій і пропозицій щодо якості та обсягу ігор, правила виплати призового фонду.

Гральний заклад має вести журнал відвідувачів та облік витрат гравців, підтверджених їх підписами у порядку, встановленому центальним податковим органом України. Ігри в казино здійснюються лише за ігровими жетонами, номінал яких встановлюється керівництвом організації (володільцем казіно). Автоматичні розигруючі пристрої мають працювати на жетонах (інших замінниках гривні) і не можуть використовувати копійки або купюри (в тому числі іноземну валюту). При кожній видачі або оплаті жетонів повинен видаватися платіжний документ у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Платіжним документом для грального бізнесу в Україні є касові та товарні чеки1. Розрахунки з гравцями при здійсненні діяльності в сфері грального бізнесу проводяться через відповідним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (далі – ЕККА) з обов’язковою видачею споживачам касового чеку. Без застосування ЕККА можуть реалізовуватися білети державних лотерей в кіосках і з лотків, а також на підприємствах поштового зв’язку, якщо удільна вага продажу друкованої продукції становить більше 50 % від загального товарообігу зазначених об’єктів за відсутності продажу алкогольних напоїв, пива і тютюнових виробів. Умовою реалізації білетів державної лотереї без застосування ЕККА є ведення належним чином зареєстрованої товарно-касової книги. В усіх інших випадках суб’єкти грального бізнесу при здійсненні розрахунків за готівкові грошові кошти повинні використовувати ЕККА.

Організаторам азартної гри забороняється продаж фішок (жетонів) за ігорним столом, використання для ігорного бізнесу приписних кас. Придбання особами фішок (жетонів) здійснюється лише через належним чином зареєстрований ЕККА в національній валюті України з видачею чека, який має зберігатися до кінця гри. Видача гравцеві належного до виплати прибутку здійснюється за касовим або товарним чеком. Розрахунки гравця за придбані фішки (жетони) можуть проводитися банківською платіжною карткою. Виграш гравцеві може видаватися на його банківську платіжну картку через ЕККА.

Обмеження права на участь в азартній грі марнотратників і хворобливо залежних від гри осіб (лудоманів). Зловживання правом на участь в азартній грі може розглядатися на предмет визнання його різновидом марнотратництва (рос. расточительства), сутність якого згідно з концепціями «…об’єктивної правової мети (Rechtszweck) або соціальної функції (fonction sociale) базується на ідеї визнання суб’єкта прав своєрідним управителем майна, призначеним слугувати певним розумним, тобто схвалюваним законом, цілям суспільного життя» [130]1.

Зазвичай під марнотратництвом розуміють певне нерозумне господарювання, яке передбачає значне зменшення майна... і веде себе або свою сім’ю до бідності, убогості (рос. нищеты).

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Соціально шкідливою має визнаватися участь в азартній грі осіб, які хворобливо залежні від гри (лудоманів) або в результаті гри значно зменшують своє майно, що ставить їх або їхні сім’ї у скрутне матеріальне становище (марнтотратники). Участь в азартній грі хворобливо залежних від гри осіб (лудоманів) або фізично здорових азартних марнотратників має розглядатися як зловживання правом, позаяк такий спосіб розпорядження власним майном суперечить соціальним цілям права власності як прояв нерозумного господарювання, що полягає в значному зменшенні майна, веде себе або свою сім’ю до бідності (убогості). Підставою обмеження цивільної дієздатності особи має визнаватися участь в азартній грі, що ставить особу та (або) її сім’ю в тяжке матеріальне становище внаслідок хворобливої залежності особи від гри. Участь в азартній грі особи, яка не має хворобливої залежності від гри, що однак ставить особу та (або) її сім’ю в тяжке матеріальне становище, доцільно визнати підставою обтяження цивільної дієздатності фізичної особи обов’язком отримати згоду призначеного радника (цільового піклувальника) на вчинення угод із витрачання коштів для участі в азартних іграх.


3.2. Договір парі


Поняття і правова природа договору парі. Одним із традиційних видів зобов’язань ігрового ризику є договір парі, який базується на категорії парі.

Парі можна розглядати в загальносоціальному і юридичному значенні.

У загальносоціальному значенні парі є способом вирішення спору між його учасниками, на який поширюються положення науки про спір, яка називається еристикою (від грец. – «мистецтво спору»). Еристика – це вміння заперечувати доводи опонента і захищати свої положення. Народилась еристика ще в Стародавній Греції, її пов’язують з іменами Сократа, Аристотеля (останній і ввів цей термін). На перших порах свого розвитку ця наука вважалася засобом пошуку істини за допомогою спору. Однак пізніше стала розумітися і як вміння вести спір, щоб досягнути єдиної мети – виграти його будь-якою ціною, зовсім не піклуючись про істину і справедливість [190]1.

Своєрідність парі, як способу вирішення спору, полягає у вирішенні спору не будь-якою ціною, а лише у відповідності з правилами парі, встановленими за погодженням учасників спору. Тому парі проводиться, щоб досягнути мету – виграти його будь-якою ціною, не піклуючись про істину і справедливість, якщо це не суперечить правилам парі.

У юридичному значенні парі існує у вигляді договору парі, під яким слід розуміти домовленість між учасниками або учасниками та організатором парі, за якою кожна із сторін (учасники парі) зобов’язується перед іншою виплатити приз (грошову суму, передати річ, виконати роботу, надати послугу) у випадку, якщо її твердження щодо певної обставини виявиться неправильним (сторона, що програла), а твердження іншої (тієї, що виграла) сторони – правильним.

Парі полягає у взаємній обіцянці майнового надання (виплати призу) під умову зіткнення протилежних думок сторін спору та його вирішення взаємовиключним підкріпленням своїх думок так, що в результаті лише одна сторона виграє, а інша програє [34]1.

За договором парі кожна із сторін (учасники парі) зобов’язується перед іншою виплатити певну грошову суму, передати певну річ, виконати роботу, надати послугу у випадку, якщо її твердження відносно певної обставини виявиться невірним (сторона, що програла), а твердження іншої (тієї, що виграла) сторони – вірним.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Цій думці протиставлялися погляди тих (Г. Дернбург), хто вважав: «Азартні ігри відбуваються нерідко без будь-якої активної участі гравців. Тут, навпаки, вирішальне значення мають наміри сторін – влаштувати гру чи укласти парі» [34]2.

На нашу думку, перша позиція (гра – це діяльність, за відсутності якої має місце парі) є більш привабливою, позаяк дає можливість чітко відмежовувати зазначені ризикові ігрові зобов’язання одне від одного. Тому в разі наявності у сторін наміру влаштувати гру, яку оформили як парі, такі зобов’язання вважатимуться договором парі. Однак таке правило не діятиме в разі укладення парі, проведеного з метою приховування гри.

Заслуговує на увагу відмінність істотних умов гри та парі. До істотних умов договору парі (як і лотерей та тоталізаторів) відноситься умова про строк його проведення, яка, однак, не є істотною для правочинів про азартну гру в залі ігрових автоматів або для гри в казіно. В цих гральних закладах специфікою є циклічність ігр, оскільки одноразово або послідовно можуть вчинятися декілька однорідних правочинів, причому досить швидко [173]3.

Отже, направленість наміру сторін, безумовно, є обов’язковою, однак не єдиною умовою кваліфікації ризикового зобов’язання в якості гри чи парі. Кінцевий результат у грі та парі поставлено в залежність, відповідно від випадкової та невідомої події. Тому у випадку направленості наміру на укладення парі, що передбачає можливість впливу учасників на заснований на ризику результат, зобов’язання має бути кваліфіковане як гра, а не парі.

У зв’язку з цим при відмежуванні гри від парі вирішальне значення має не стільки намір сторін – влаштувати гру чи укласти парі, як наявність обов’язкової для гри діяльності учасників, за відсутності якої має місце парі.

У випадку направленості наміру на укладення правочину, що передбачає можливість впливу учасників на заснований на ризику результат, зобов’язання кваліфікується як гра, а не парі.

Поняття і суть договору парі в букмекерській конторі. Одним із популярних видів парі і вітчизняних тоталізаторів є договір парі в букмекерських конторах. В Україні, інших республіках колишнього Радянського Союзу доходи букмекерських контор складають від 15 % до 50 % від загальної суми ставок, або в середньому 30 тис дол. США на місяць. На сьогодні постійними клієнтами букмекерських контор є 0,5–1 % населення України, а оборот вітчизняного букмекерського бізнесу становить приблизно 100 млн. дол. США на рік. В Україні найбільшими представниками букмекерської сфери є українського-російська компанія «Марафон», ТОВ «Парі-Матч» (останнє має каси і в Росії) та «Світ спорту». За даними експертів вони контролюють більше 60 % букмекерського бізнесу України [123]1.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Наведені приклади свідчать про різні рівні азарту потенційних гравців до різних видів ставок і важливість адекватного вибору коефіцієнтів ставок на гру самими букмекерами. При цьому слід зазначити, що визначеність наперед суми можливого виграшу гравця в букмекерській конторі істотно не впливає на сутність цього правочину. Встановлення коефіцієнтів і викликана цим можливість визначення наперед суми можливого виграшу є одним із способів захисту інтересів букмекера від можливих збитків від неправильно визначених коефіцієнтів. Тому визначеність суми потенційного виграшу не є достатньою ознакою, що дає можливість вивести букмекерство за межі чинності тоталізаторного правочину.

Отже, за своєю сутністю договір парі в букмекерській конторі є тоталізаторним правочином.

Об’єкт зобов’язання парі становить обіцянка організатора гри (букмекерської контори) виплатити в майбутньому визначену грошову суму при співпадінні позбавленого жодного економічного змісту набору цифрових комбінацій, поєднання яких завжди лише з певною ймовірністю залежить від суб’єктивної оцінки гравців (з урахуванням визначеної за допомогою коефіцієнтів букмекерської контори, власної методики тощо) і ніколи не виключається їх випадкове співпадіння (результат футбольного матчу, вибори президента, погодні умови тощо).

У зв’язку з цим зобов’язання за договором парі в букмекерській конторі необхідно відносити до зобов’язань, результат яких частково залежить від випадку і завжди остаточно визначається випадком.

Зміст договору парі в букмекерській конторі. Правозастосовча практика визначила особливості змісту та елементів зобов’язання з парі в букмекерській конторі.

Учасниками зазначеного зобов’язання виступають організатор парі (букмекерська контора) та гравці (фізичні чи юридичні особи).

Букмекерською діяльністю (тобто, виступати організатором букмекерських ігор) мають право займатися суб’єкти підприємницької діяльності, що мають відповідну ліцензію на цей вид діяльності.

Гравцем може виступати фізична особа, що досягла 18-ти років.

Букмекерська контора організує букмекерську гру відповідно до затверджених нею правил проведення гри (далі – правила гри), які є обов’язковими для виконання як з боку букмекера, так і з боку гравця.

Правила гри визнаються публічною офертою букмекера щодо гравців, які зробили ставку і тим самим погодилися їх дотримуватися.

У зв’язку з цим букмекерські контори (далі – букмекер) розглядають відносини між букмекером і гравцем в якості договору на умовах усного приєднання, що укладається з моменту, коли гравець зробив ставку в касі букмекера, тим самим підтверджує своє знання Правил гри і згоден із запропонованими умовами гри.

Договір парі з букмекером має дві істотні умови: 1) правила гри та суті парі (тобто, зміст умов, що визначають розподіл прав та обов’язків); 2) предмет договору (вид і розмір ставки; подія, на яку робиться ставка).

Зміст договору парі з букмекером визначається правилами про гру, затвердженими букмекером. Умови зазначених правил стають обов’язковими для гравця через приєднання до зазначених правил з моменту отримання карточки гравця.

Букмекери приймають ставки на події спортивного чи іншого характеру, що за оцінками експертів заслуговують бути об’єктом парі в букмекерській мережі.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Заставна грошова сума, що залишається в розпорядженні букмекера за результатами взаєморозрахунків з гравцем після обробки всіх подій, визначених в карточці, становить виграш букмекера.

Проведений вище аналіз договорів гри та парі свідчить про доцільність безпосереднього регулювання поняття і видів договорів ігрового ризику нормами ЦК України у вигляді його окремої глави.

У зв’язку з цим пропонується доповнити Книгу «Зобов’язальне право» ЦК України главою 77 (1) «Договори ігрового ризику», в якій закріплено поняття договору гри, інших договорів ігрового ризику (парі, лотерея, розіграш) відповідно до проекту, наведеного у висновках до цієї дисертації.

Отже, договір парі є домовленістю між учасниками або учасниками та організатором парі, за якою кожна із сторін (учасники парі) зобов’язується перед іншою виплатити приз (грошову суму, передати річ, виконати роботу, надати послугу) у випадку, якщо її твердження щодо певної обставини виявиться неправильним (сторона, що програла), а твердження іншої (тієї, що виграла) сторони – правильним.

Правова природа договору парі полягає в неможливості впливу учасників парі на заснований на ризику результат спору, визначальний або єдиний мотив якого – досягнення примхи або пристрасті шляхом ризику.

При відмежуванні гри від парі вирішальне значення має наявність обов’язкової для гри діяльності учасників, за відсутності якої має місце парі.

У випадку направленості наміру на укладення правочину, що передбачає можливість впливу учасників на заснований на ризику результат, зобов’язання кваліфікується як гра, а не парі.

Відмінність парі від гри полягає в тому, що в парі не обов’язковою є участь організатора, до початку визначеної випадкової події учасники не вносять ставки (наявне своєрідне кредитування під відкладальну умову), оскільки примха або пристрасть є визначальним чи навіть єдиним мотивом правочину.

У договорі парі виграш або програш ставляться в залежність від правильності або неправильності прогнозів учасників на предмет спору, що наводяться сторонами одна перед одною. При цьому кожна сторона приймає на себе «штраф на випадок, якщо вона виявиться неправою».

На відміну від парі, договір гри обумовлює виграш або програш результатом діяльності, вчиненої сторонами для спільного проведення часу, або існуванням чи неіснуванням, настанням чи ненастанням будь-якого факту, який застосовується сторонами виключно для вирішення питання про виграш або програш.

За своєю сутністю договір парі в букмекерській конторі є тоталізаторним правочином, об’єкт зобов’язання якого становить обіцянка організатора гри (букмекерської контори) виплатити в майбутньому визначену грошову суму при співпадінні позбавленого жодного економічного змісту набору цифрових комбінацій, поєднання яких завжди лише з певною ймовірністю залежить від суб’єктивної оцінки гравців (з урахуванням визначеної за допомогою коефіцієнтів букмекерської контори, власної методики тощо) і ніколи не виключається їх випадкове співпадіння (результат футбольного матчу, вибори президента, погодні умови, дата висадки землян на Марс чи вступу Росії в НАТО тощо) [76]1.

У зв’язку з цим зобов’язання за договором парі в букмекерській конторі необхідно відносити до зобов’язань, результат яких частково залежить від випадку і завжди остаточно визначається випадком.