Програма дисципліни "Міжнародні гідрометеорологічні дослідження" для студентів Vкурсу спеціальності 070601 Метеорологія Упорядник: проф. Дмитренко В. П

Вид материалаДокументы

Содержание


Спецкурсу "Міжнародні гідрометеорологічні дослідження "
1.Основні напрямки діяльності ООН із навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро)
Опис предмету завдання
Ступінь вивченості
Перелік використаних джерел.
рекомендована література
Подобный материал:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


Географічний факультет

Кафедра метеорології та кліматології


Затверджено

Радою географічного факультету

"___" _____________ 2007 р., протокол № __


Голова Ради __________ проф. Олійник Я.Б.


ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ

"Міжнародні гідрометеорологічні дослідження"

для студентів V курсу спеціальності 7.070601 - Метеорологія


Упорядник: проф. Дмитренко В.П.


Затверджено на засіданні кафедри

"___" _____________ 2007 р., протокол № __


Зав. кафедри _________________ Сніжко С.І.


Київ – 2007

ПРОГРАМА

Спецкурсу "Міжнародні гідрометеорологічні дослідження "


I. Лекції
  1. Вступ

Поняття про дисципліну “Міжнародні гідрометеорологічні дослідження”: зміст, мета, предмет. Уявлення про наукові дослідження в галузі гідрометеорології, їх особливості, методи, структура і геофізичні особливості кліматичної системи, масштабність геофізичних процесів і явищ за взаємодією складових кліматичної системи.

Геофізичні процеси, які зумовлюють необхідність міжнародного співробітництва у гідрометеорологічних дослідженнях, відомі набутки.

  1. Особливості гідрометеорологічних досліджень, які викликають потребу міжнародного співробітництва

Глобальні фактори формування гідрометеорологічних умов погоди та клімату: астрономічні, геофізичні, атмосферні.

Провідні кліматоутворювальні фактори – приток сонячної радіації, загальна циркуляція атмосфери та підстильна поверхня. Особливості їх взаємодії за енерго- та масообміном між атмосферою і підстильною поверхнею – поєднання впливу, одночасність проявів, залежність змісту та меж фізичних процесів.

Масштабність гідрометеорологічних процесів і явищ.

Вимоги до методу спостережень, як провідного засобу отримання емпіричної інформації.

Всеосяжні властивості атмосфери та підстильної поверхні. Загальні фізичні закони та їх відображення в гідрометеорологічних дослідженнях зв’язками із науками про землю, із екологією. Розповсюдженість стихійних гідрометеорологічних явищ. Ознаки системного підходу до гідрометеорологічних досліджень.

  1. Типи міжнародних гідрометеорологічних досліджень за предметом: лінгвістичні, методичні (спостережень – засоби, терміни, процедури, системи тощо; обробки даних, зв’язку і т. ін.); за станом середовища і процесами і явищами (атмосферні, гідрологічні, гляціологічні тощо); функціональні (погоди, клімату, водних ресурсів, несприятливих явищ тощо); прикладні (обслуговування населення, агрометеорологічні, авіаційні, морські та галузеві і ін.) тощо.

Типи МГД за обсягом учасників: двосторонні, багатосторонні, за просторовими ознаками; регіональні, континентальні, глобальні.

Типи МГД за часовими інтервалами.

  1. Форми здійснення міжнародних гідрометеорологічних досліджень

Організаційні засади МГД: міжнародна угода; концепція (зміст, мета, методи, територія, терміни, засоби, отримані матеріали, обмін матеріалами, спільні узагальнення, фінансування, звітність); спільна програма.

Значення Всесвітньої Метеорологічної організації (ВМО) у здійсненні міжнародних гідрометеорологічних досліджень.

  1. Структура та завдання ВМО
  • Всесвітній Метеорологічний Конгрес, вищий орган ВМО, що діє з метою координації загальної політики із досягнення мети ВМО;
  • Виконавча Рада (національні метеорологічні та гідрометеорологічні служби);
  • Регіональні асоціації (Регіони-Африка, Азія, Південна Америка, Північна та Центральна Америка, Південно-Західна частина тихого океану , Європа);
  • Технічні комісії (із основних систем, приладів та методів спостережень, атмосферних наук, авіаційної метеорології, сільськогосподарської метеорології, морської метеорології, гідрології та кліматології).


Задачі та мета діяльності:
  • Всесвітнє співробітництво у створенні глобальної мережі метеорологічних, гідрологічних станцій, та мережі станцій геофізичних спостережень;
  • Створення та підтримка систем швидкого обміну метеорологічною інформацією;
  • Стандартизація гідрометеорологічних ї геофізичних спостережень та забезпечення публікацій по комплектах даних;
  • Застосування кліматологічної інформації у різних галузях діяльності людини;
  • Наукові дослідження та підготовка кадрів у галузі гідрометеорології, координація цієї діяльності у міжнародному масштабі.



  1. Загальний огляд змісту, концепції та методології міжнародних гідрометеорологічних досліджень


II. Практичні заняття. Тематика рефератів за змістом міжнародних угод і конвенцій (за вибором студентів).

1.Основні напрямки діяльності ООН із навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро)
  • Декларація по навколишньому середовищу і розвитку, принципи, що визначають права і обов'язки країн у справі забезпечення розвитку людства.
  • Програма стійкого розвитку у соціальній, економічній та екологічній сферах людської діяльності.
  • Заява про принципи керування, захисту та стійкого розвитку всіх типів лісів.


2.Проблеми Всесвітньої кліматичної програми "Програма дій по клімату" (Женева, 199Зр)
  • Всесвітня програма кліматичних даних і моніторингу.
  • Всесвітня програма кліматичних застосувань і обслуговування.
  • Всесвітня програма впливу клімату і стратегія реагування.
  • Всесвітня програма досліджень клімату.


3. Рамкова конвенція ООН про зміни клімату
  • Задачі, мета Конвенції.
  • Інвентаризація та розробка кадастрів джерел викидів парникових газів.
  • Розробка заходів про структурні економічні перетворення та впровадження енергоефективних технологій, спрямованих на зниження викидів парникових газів.
  • Розробка сценаріїв зміни клімату, оцінка соціально-економічних наслідків, пов’язаних з цією проблемою.
  • Інтегруюча діяльність щодо запобігання впливу зміни клімату в економічному та природоохоронному напрямку державної політики.


4. Конвенція про біологічне різноманіття (Ріо-де-Жанейро, 3-14 липня 1992 року)
  • Задачі та мета Конвенції.
  • Визначення і моніторинг.
  • Стійке використання компонентів біологічного різноманіття.
  • Використання біотехнологій.


5. Конвенція ООН по боротьбі з спустелюванням, особливо у Африці
  • Задачі та мета розробки Конвенції.
  • Термінологія.
  • Обов'язки розвинутих країн-сторін Конвенції.
  • Програма дій.
  • Обов'язки Африканських країн-сторін Конвенції.


6. Кіотський протокол
  • Задачі та мета Протоколу.
  • Інвентаризація та розробка кадастрів джерел викидів парникових газів.
  • Розробка пропозицій із структурних економічних перетворень та впровадження енергоефективних технологій, спрямованих на зниження викидів парникових газів.
  • Розробка сценаріїв зміни клімату , оцінка соціально-економічних наслідків, пов’язаних з цією проблемою.


7. Венська конвенція про охорону озонового шару.
  • Монреальський протокол по речовинам, руйнуючим озоновий шар.


8. Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості у процесі прийняття рішень, доступ до правосуддя з питань, які стосуються природного середовища.


9. Декларація "Навколишнє середовище для Європи".


10. Декларація міністрів з питань навколишнього середовища ЕС.


11. Підсумки.


III. Практичні заняття.


Рекомендована структура реферату:

Вступ: мета, актуальність питання, ступінь проблемності, ознаки новизни, матеріали, використані засоби, місце, період виконання, виконавець, науковий керівник.

Опис предмету завдання та його особливостей: зміст, склад, структура предмету, часові та просторові його ознаки, значення в економіці тощо.

Опис гідрометеорологічних ознак та особливостей предмету фізичний зміст процесів і явищ, покладених в основу завдання: просторовий розподіл, зони концентрації предмету та їх відповідність ландшафтній зональності і кліматичним показникам, зміст спів падіння чи розбіжностей із географічними ознаками, сезонність тощо, особливості у зв’язку із впливом кліматичних показників і повторюваності несприятливих чи стихійних гідрометеорологічних явищ тощо.

Ступінь вивченості гідрометеорологічних особливостей предмету завдання, можливі напрямки, тематика чи задачі наступних завдань.

Підсумки: узагальнені висновки за кожної із попередніх частин реферату.

Перелік використаних джерел.

Додатки: таблиці, графіки, схеми, карти тощо, що обтяжують основний текст, або дещо відхиляються від нього за змістом.


Самостійна робота над рефератом під керівництвом викладача
  1. Огляд зібраної вихідної інформації.
  2. Аналіз зібраної інформації та складання плану реферату.
  3. Оформлення реферату.



Основна література

1. Робочі документи ВМО, ООН www.WМО.org

2. Україна та глобальний парниковий ефект. Т.1. Джерела і поглиначі парникових газів. -К. Агенція з рац. викор. Енергії. 1997р.

3. Конвенція про біологічне різноманіття. www/isu/ru/insts/botsad/cbd_rus/htm

4. Конвенція ООН по боротьбі з спустелюванням в тих країнах, які відчувають серйозну посуху та/або спустелювання, особливо у Африці. www/neapsd.kz/conv/desn

5.Кіотський Протокол до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. www/neapsd.kz/conv/desn

6. Венська конвенція про охорону озонового шару. Ут\у.пеар5с1.к.2/сопу/сіе5п

7. Монреальський протокол по речовинам, руйнуючим озоновий шар. www/neapsd.kz/conv/desn

рекомендована література




  1. Бжезинский В. Правовая охрана окружающей среды. – М.: Прогресс, 1972. – 252 с.
  2. Будыко М. И. Изменения климата. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974. – 280 с.
  3. Вернадский В. И. Биосфера. – М.: Мысль, 1967. – 376 с.
  4. Дмитренко В. П. Зміни клімату і проблеми сталого розвитку України //Проблеми сталого розвитку України. – Київ: БМТ, 2001. С. 371-383.
  5. Дроздов О. А., Васильев В. А., Кобышева Н. В. и др. Климатология. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 568 с.
  6. Географічна енциклопедія України. Т. 1-3.
  7. Егоров В.А., Калистов Ю.Н., Митрофанов В.Б. Пионтковский А.А. Математические модели глобального развития. – Л.: Гидрометеоиздат, 1980. – 192 с.
  8. Израэль Ю. А. Экология и контроль состояния природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1979. – 375 с.
  9. Монин А.С., Шишков Ю.А. История климата. – Л.: Гидрометеоиздат, 1979. – 408 с.
  10. Монокрович Э. И. Гидрометеорологическая информация в народном хозяйстве. – Л.: Гидрометеоиздат, 1980. – 176 с.
  11. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 році. – Київ: Вид-во Раєвського, 2001. – 184 с.
  12. Охрана природы. Справочник./ Под ред. К.П.Митрюшкина. _ М,: Агропромиздат, 1987. – 270 с.
  13. Парниковый эффект, изменение климата и экосистемы. – Л.: Гидрометеоиздат, 1989. – 558 с.
  14. Проблеми сталого розвитку України. – К.: “БМТ”, 2001. – 423 с.
  15. Реймерс Н. Ф. Экология. Теория, законы, правила, принципы и гипотезы. – М.: «Россия молодая», 1994. – 367 с.
  16. Розанов Б.Г. Основы учения об окружающей среде. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. –376 с.
  17. Федоров Е.К. Экологический кризис и социальный прогресс. – Л.: Гидрометеоиздат, 1977. – 176с.
  18. Хандожко Л. А. Метеорологическое обеспечение народного хозяйства. – Л.: Гидрометеоиздат, 1981. – 231 с.
  19. Хргиан А. Очерки развития метеорологии. – л,: Гидрометеоиздат, 1958. – 428 с.