Програма вступного іспиту з культурології освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста

Вид материала

Содержание

Тема 2. Витоки культури первісного суспільства
3).Епоха мезоліту (10 - 6 тис. років до н.е.)
Тема 3. Культура Київської Русі
Тема 4. Культура Галицько-Волинської Русі (XII-XIV ст.)
Тема 5.Становище в українській культурі в II-й пол. XIV-I-й пол. XVI ст.
Тема 6. Українська культура другої половини XVI-першої половини XVII ст.
Тема 7. Розвиток культури України в період національного піднесення та консолідації у II-й половині XVII-XVIII ст.
Тема 8. Українська культура в XIX ст.
Тема 9. Культура України в ХХ ст.
Розділ iv
Методичні поради
Місце дисципліни в навчальному процесі
Мета викладання дисципліни

Подобный материал:

1 2 3 4

Тема 1. Поняття і сутність культури

Поняття та основні функції культури. Культурологія як система знань про культуру. Методи аналізу в культурології. Періодизація історії культури.

Людина в контексті культури. Основні завдання і напрями культурологічних досліджень: емпіричний опис культури, порівняльний аналіз культур, культурний код і міжкультурна комунікація, загальне і окреме, стале і змінне в культурі. Методи аналізу культури: морфологічний, цивілізаційно-типологічний, порівняльно-історичний, семіотичний та ін. Сутність культури. Різноманітність визначень феномена культури.

Культура і цивілізація. Основні культурологічні школи XX століття: суспільно-історична школа (Н.Я. Данилевський, О.Шпенглер, А.Тойнбі), натуралістична школа (З.Фрейд, К.Г.Юнг, Б.К.Малиновський), соціологічна школа (П.Сорокін, А.Вебер, Т.Парсонс), символічна школа (Э.Кассирер, К. Леві-Стросс). Традиції «діалогового» підходу (К.Ясперс, М.Бахтін). Типологія культур, проблема їх класифікації і порівняльного вивчення (Пітірім Сорокін). Відокремлення «наукової культурології» від філософії як окремої науки в II- й пол. XIX ст.

Тема 2. Витоки культури первісного суспільства

Періодизація етапів культури первіснообщинного ладу та її характеристика:
1).Ранній палеоліт (понад 2 млн. років – 10 тис. років до н.е.).

2).Епоха пізнього палеоліту (50 - 10 тис. років до н.е.).

Первісні форми релігійних вірувань – тотемізм – віра в спільного предка: тварину, рослину та ін..; фетишизм - поклоніння предметам неживої природи; анімізм – віра в душі і духів, що керують світом та ін. Становлення менталітету людини. Перехід від ситуативного мислення до міфологічного. Категорії простору і часу, істини, роботи в міфологічному мисленні.

3).Епоха мезоліту (10 - 6 тис. років до н.е.)

4).Епоха неоліту (6 - 4 тис. років до н.е.). Неолітична революція (Гордон Чайльд)

5).Трипільська культура. Утворення праслов’янських, германських, прибалтійських народів. Становлення слов’ян. Слов’янські герої і пантеон богів. Культура первісного суспільства як основа для становлення і розвитку цивілізацій.

Тема 3. Культура Київської Русі

Становлення культури східних слов'ян. Поняття культурної своєрідності. Перейняття і творча переробка на слов’янському ґрунті православ’я і книжкової освіти як сутності візантійської культури.

Християнство та його історико-культурне значення. Жанри та види мистецтва. Розвиток містобудування. Розвиток ремесла. Введення писемності і розвиток освіти (брати Кирило і Мефодій). Освіта Київської Русі за князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Розвиток писаного права на Русі – кодекс законів „Правда Руська”.

Розвиток літописання. Перші пам’ятки давньокиївської історичної думки, філософії культури, літератури. Тип мислення вчених Київської Русі. Перша давньоруська енциклопедія.

Основні культурні регіони в період розпаду централізованої держави, їх взаємовпливи. Культура Галицько-Волинської Русі як першої суто української держави.

Тема 4. Культура Галицько-Волинської Русі (XII-XIV ст.)

Соціально-історичні умови розвитку культури Галицько-Волинської Русі та її характерні риси. Освіта і письменство. Школи: приходські, парафіяльні, церковні. Центри переписування книжок, літописів; Кормча книга, Галицько-Волинський літопис (книжник Кирило). Княжі і боярські грамоти, листи.

Ремесла, декоративне та ужиткове мистецтво. Архітектура, скульптура і малярство.

Галичина як перехідна ланка у засвоюванні архітектурно-декоративних елементів візантійсько-романського стилю на землях Русі. Культурні зв’язки Галичини і Польщі до інкорпорації.

Значення культури Галицько-Волинської Русі як першої суто української держави.

Тема 5.Становище в українській культурі в II-й пол. XIV-I-й пол. XVI ст.

Соціально-політичні та історичні обставини розвитку культури України в складі Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського.

Утворення української народності.

Прояви раннього гуманізму в Україні (Павло Русин, Станіслав Оріховський). Гуманістичні і реформаційні ідеї в Україні. Українські студенти і професори в університетах Західної Європи. Перші магістри і доктори.

Розвиток міст, ремесла і торгівлі. Церковні міські братства та їх роль у розвитку української культури. Братські школи як осередки знань і національного духу.

Тема 6. Українська культура другої половини XVI-першої половини XVII ст.

Національне питання як головне питання культурного життя України у складі Речі Посполитої. Церковне життя в Україні.

Берестейська унія 1596 року і її наслідки:

а) окрім двох церков поява й третьої;

б) внутрішній поділ православної церкви;

в) вилучення з митрополії уніатів Києво-Печерського монастиря і обрання православного архімандрита;

г) полемічна література (П.Скарга, Клірик Острозький, Христофор Філарет, Іван Вишенський, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Захарія Копистянський, Іпатій Потій).

Культура та освіта:

а) шкільництво: початкові українські школи, протестантські школи в Дубні, Хмільнику та інших містах; єзуїтські школи – колегії; Острозька академія. Київський колегіум Петра Могили.

б) друкарство.

Розвиток музики: побутова пісня, сольна пісня, цехова інструментальна музика та їх поділ за змістом. Виникнення музичних цехів;

Розвиток театру: витоки народної драми, пантоміми, балету. Виникнення лялькового театру. Розвиток театру, пов’язаний з скоморохами. Поділ скоморохів. Час виникнення шкільного театру. Початок побутової драми.

Тема 7. Розвиток культури України в період національного піднесення та консолідації у II-й половині XVII-XVIII ст.

Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку української культури даного періоду.

Зміни у сфері побутової культури:

вдосконалення сільськогосподарських та ремісничих знарядь праці;
нові засоби пересування;
види безсистемних і регулярних поселень;
одяг народний і одяг панський.

Трансформація громадської організації народу і зміни в українській сім’ї.

Стан освіти і науки як критерій рівня духовної культури народу. Розвиток математики, медицини, географії, астрономії, філософії, історії («Літопис Самовидця», літописи Г.Грабянки, та С.Величка). Книгодрукування.

Піднесення української літератури – Г.Квітка-Основ’яненко, І.Котляревський.

Театр. Музика. «Козацьке» барокко в архітектурі. Образотворче мистецтво.

Тема 8. Українська культура в XIX ст.

Культурно-національне питання в Україні у XIX ст. як три етапи національного руху:

Перший – період збирання спадщини, академічний, або шляхетський етап (кінець XVIII-40-ві рр. XIXст.).

Другий – українофільський, або культурницький (народницький) етап (1840-1880).

Третій – політичний, або модерністський (1880-1914).

Діяльність «Руської трійці» як напівлегального демократично-просвітницького і літературного об’єднання. Вплив західноєвропейського вільнодумства та ідей романтизму в Україні. Кирило-Мефодіївське братство.

Культурно-просвітницька діяльність «Громади». Провідна роль «Просвіти» у громадському і культурному житті. Наукове товариство ім.. Т.Шевченка (НТШ) як перша Академія наук України.

Тема 9. Культура України в ХХ ст.

Основні етапи в історії української культури ХХ ст. Вітчизняна культурологічна традиція (Г.Сковорода, Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, І.Франко, В.Липинський, Є.Маланюк, Д.Чижевський, С.Кримський, М.Попович).

Розвиток культури в добу національного відродження (1917-1933 рр.). Нова художня мова літератури України в 1-й половині ХХ ст. Становище культури в Радянській Україні в 30х рр.. «Розстріляне відродження». Всезаборонство в художній творчості.

Становище в культурі у повоєнний період (50-80-ті рр..): офіційна культура, дисидентська культура, масова культура. Масова та елітарна культура, проблеми їх взаємодії.

Художні течії і напрямки в літературі України в 11-й половині ХХ ст. Наука в Україні в 11-й половині ХХ ст.

Проблеми української культури в кінці ХХ ст. Роль культури в становленні нової, незалежної України. Культурний імперіалізм в Україні.

РОЗДІЛ IV

Історія образотворчого мистецтва

Тема 1. Особливості художнього мистецтва Давнього Світу

Первісне мистецтво різних періодів.
Мистецтво Стародавнього Єгипту. Особливості архітектури, живопису та скульптури Стародавнього Єгипту.

Методичні поради: Слід відзначити, що первісним називається мистецтво доби первісного ладу, формування й перших кроків художньої творчості. Початкові імпульси образотворчої діяльності відомі в неандертальців, проте формування первісного мистецтва відноситься до пізнього палеоліту і часу появи сучасної людини (біля 33 тис. років до н.е.). Мистецтво палеоліту відобразило головні життєві інтереси й погляди первісних мисливців, їхні космологічні уявлення, одухотворення сил природи (анімізм) і культ тварин – прапредків роду (тотемізм). Студент має розкрити в чому виявлялися форми первісного мистецтва – наскальні й печерні рельєфні, гравіровані та живописні зображення (фігури тварин – об’єктів мисливства, сповнені руху і життя; схематичні людські фігури), жіночі статуетки з гіпертрофованими формами, скульптурні фігури тварин,заглиблені в землю житла.

Землероби й скотарі неоліту й енеоліту почали будувати громадські поселення, свайні будівлі, споруджувати мегалітичні гігантські культові комплекси з величезного каміння. Кераміка і ткацтво сприяли розвиткові мистецтва орнаменту. У зображенні людини і тварини посилилися риси узагальнення, стилізації, з’явились знаки, символи абстрактних понять.

Розкриваючи особливості художнього мистецтва Давнього Світу, студент повинен звернутися, передусім, до розгляду мистецтва Стародавнього Єгипту. Тему треба розкрити на характеристиці особливостей архітектури, зокрема розповівши про таку оригінальну форму, як піраміди, далі характеризуючи храми в Луксорі та Карнаку.

Студент має розказати про скульптурні пам’яткі давньоєгипетського мистецтва, зокрема про фігури сфінксів. Студентові треба охарактеризувати загальні риси зображення людини в образотворчому мистецтві Єгипту. Студент мусить знати про основну специфіку мистецтва періоду правління Ехнатона. Амарнський період.

Тема 2. Особливості архітектури та скульптури античної Греції

Крито-мікенське мистецтво.
Грецька архаїка.
Грецька класика.
Елліністичне мистецтво.

Методичні поради: Розкриваючи підрозділ теми, який пов’язано із крито-мікенським мистецтвом, студенту слід розповісти про особливості архітектури Кноського палацу. Далі слід назвати основні риси пластики, живопису і декоративно-прикладного мистецтва крито-мікенської культури.

Підрозділ теми «Грецька архаїка» треба розкрити, передусім, через характеристику скульптури цієї доби, а саме, самобутні фігури кор та куросів.

Грецьку класику студент має визначати, перш за все, у поняттях і образах архітектури. Треба пояснити, що означає ордер в архітектурі, на які різновиди він поділяється (дорійський, іонійський, корінфський). Далі слід показати формування і трансформації канонів у скульптурі різних періодів класики – ранньої, зрілої та пізньої.

Студент повинен показати, у чому полягають особливості елліністичного мистецтва, у чому воно наслідує класичний період античної Греції і чим відрізняється від нього.

Тема 3. Особливості архітектури та скульптури античного Риму

Мистецтво Стародавнього Риму. Скульптурний портрет.
Особливості архітектури.

Методичні поради: Розкриваючи тему мистецтва Стародавнього Риму, студент мусить звернутися до характеристики найоригінальнішої художньої форми того часу – портрету. Давньоримський портрет відзначається психологізмом, реалістичністю трактування образу, індивідуалістичністю і суворою правдивістю. Студентові треба вміти розрізняти і порівнювати типові риси давньогрецької і давньоримської скульптури.

Далі, характеризуючи мистецтво Стародавнього Риму, зокрема ІІ ст. н.е., студент має назвати основні унікальні споруди того часу, передусім, колону Траяна і храм Пантеон.

Також для більш повного аналізу мистецтва Стародавнього Риму студентові слід згадати і розкрити основні художні особливості Помпейських розписів.

Тема 4. Художнє мистецтво Середньовіччя

Мистецтво Візантії.
Романська архітектура.
Готична архітектура.

Методичні поради: Підрозділ теми «Художнє мистецтво Середньовіччя», який стосується художньої культури Візантії, слід зв’язати з розповіддю про собор Св. Софії у Константинополі. Необхідно розкрити особливості його архітектури., показати самобутність художнього вирішення мозаїк і фресок цього собору як головного храму Візантійської імперії.

Підрозділ, пов'язаний з визначенням специфіки романського мистецтва, треба сконцентрувати на розгляді головного його репрезентанта – романської архітектури. Треба розкрити поняття синтезу мистецтв, що є характерним для мистецтва цього періоду. Студент мусить знати, в чому полягають особливості конструкції романського храму, його символіка (хрестоподібна структура).

Характеризуючи готичне мистецтво, передусім, треба звернутися до розгляду готичної архітектури. Студент має знати особливості конструкції храму, інші форми релігійного мистецтва – вітражі, готична скульптура, у її специфіці.

Тема 5. Гуманістичні ідеали Ренесансу та їх відображення у мистецтві

Культ людини і земного буття. Затвердження ідеалів свободи особистості, її творчого начала.
Проторенесанс. Треченто (14 ст.).
Раннє Відродження. Кватроченто (15 ст.).
Високий Ренесанс. Чинквеченто (16 ст.).
Пізнє Відродження. Маньєризм.

Методичні поради: Розкриваючи дану тему, студент повинен одразу пояснити сутність гуманістичних ідеалів, які народилися і сформувалися в культурі , і зокрема мистецтві, доби Ренесансу, на противагу і у боротьбі з попередніми цінностями середньовічної свідомості. Передусім, вони стосуються становлення культу людини і земного буття, затвердження ідеалів свободи особистості, її творчого начала.

Далі студент має показати як означені цінності реалізувалися у різних етапах культури Відродження. Розкриваючи особливості Проторенесансу або доби Треченто (14 ст.), треба обов’язково зупинитися на характеристиці історичної фігури і творчого доробку Джотто ді Бондоне.

Переходячи до періоду Раннього Відродження, або Кватроченто, (15 ст.), слід назвати і розказати про основні творчі заслуги таких відомих майстрів італійського Ренесансу, як Мазаччо, Ботичеллі, Донателло, Пьеро дела Франческо, Мантенья, Джорджоне.

Характеризуючи Високий Ренесанс чи Чинквеченто (16 ст.) студент має показати як у творчості «титанів» і найвідоміших фігур образотворчості Відродження: – Леонардо да Вінчі, Рафаеля, Мікеланджело – проявились гуманістичні ідеали Ренесансу. Далі студентові слід підійти до висновку про початок занепаду віри у людини, глобальне розчарування, вихолощення гуманістичних ідеалів, що почали проявлятися у період Пізнього Відродження і розгорнулися повніше у мистецтві маньєризму, зокрема в архітектурі і живописі.

Тема 6. Основні стилістичні напрями мистецтва Нового часу

Бароко. Особливості архітектури. Скульптура. Живопис. Декоративно-прикладне мистецтво.
Класицизм. Особливості архітектури. Скульптура. Живопис.
Реалізм. Особливості живопису.

Методичні поради: Студентові треба показати, що у мистецтві Нового часу виявилося чимале розмаїття стилістичних напрямів, зокрема можна говорити про такі значущі тенденції розвитку художнього мислення, як бароко, класицизм, реалізм. Розкриваючи основні риси бароко як стилю, студентові треба продемонструвати це на особливостях архітектури, скульптури, живопису, декоративно-прикладного мистецтва. Студент повинен вміти показати контрастність, експресію, бурхливий драматизм і динамізм бароко у фламандському мистецтві 17 ст., на прикладах творчості Рубенса, Йорданса, портретів пензля Ван Дейка.

Слід окремо зупинитися на характеристиці мистецтва Голландії 17 ст., передусім, творчості Франса Хальса. Студент має показати своєрідність натюрморту та пейзажу як принципово нових жанрів живопису. Характеризуючи творчість Рембрандта, треба освітити біблійну та міфологічну тематику його полотен. У творчості Вермеєра Дельфтського необхідно показати поєднання суто малярських завдань Нового часу – уваги до кольору, світлових, просторових рішень з жанровими, буденними сюжетами.

Розкриваючи основні риси класицизму, студентові треба звернутися до художнього досвіду архітектури, скульптури, живопису. (Французьке мистецтво 17 ст.: Пуссен, Лоррен.)

Студент має розрізняти складність художніх взаємозв’язків у мистецтві Нового часу, зокрема, поєднання і переплетіння традицій класицизму, реалізму, бароко у мистецтві Італії 18 ст.: Гварді, Каналєтто, Тьєполо; реалізму, рококо, класицизму у мистецтві Франції 18 ст.: Ватто, Фрагонар, Шарден, Гудон; реалізму і рококо в англійському живописі і графіці 18 ст.: Хогарт, Гейнсборо, Рейнолдс.

Тема 7. Нові напрямки у західній культурі кінця XIX сторіччя

Реалізм 19 ст. Міллє. Домьє. Курбе. Барбізонці. Коро.
Імпресіонізм: Моне, Мане, Дега, Ренуар, Піссарро, Сіслей.
Постімпресіонізм: Сезанн, Ван Гог, Гоген.

Методичні поради: Розкриваючи тему нових мистецьких напрямків у західній культурі кінця XIX сторіччя, треба спочатку сказати, що великих трансформацій зазнав реалізм 19 ст. (Міллє. Домьє. Курбе.), і у зображенні природи це так само виявилося оригінально і новаторські – у зверненні до написання рідної місцевості, виходів на пленери (Барбізонці. Коро).

На цьому тлі студент має виявити особливе місце традицій імпресіонізму: Моне, Мане, Дега, Ренуар, Піссарро, Сіслей – з увагою до зображення явищ природи на пленері і сцен людського життя безпосередньо у звичайних обставинах. Також треба відзначити елементи опоетизування буденності у творах імпресіоністів за рахунок очищення палітри, уваги до світла та його взаємодії з кольорами.

Далі студенту треба показати основні досягнення мистецтва постімпресіонізму, звернувши увагу на творчість головних фігур мистецького життя того часу – Сезанна, Ван Гога, Гогена.

Тема 8. Особливості розвитку образотворчого мистецтва XX сторіччя

Поліморфізм і багатоспрямованість мистецтва ХХ століття.
Мистецтво модернізму, його напрямки.
Мистецтво постмодерністської доби.

Методичні поради: Відповідаючи на питання про особливості розвитку образотворчого мистецтва XX сторіччя, студент повинен відзначити, передусім поліморфний і різноманітно спрямований характер його буття. Треба сказати, що основну змістовну спрямованість образотворчості ХХ століття поклали течії і напрямки модернізму, загального явища, яким об’єднується і характеризується велика кількість явищ мистецтва ХХ століття. Розкриваючи поняття і основні особливості модернізму, треба звернутися до наступних течій, напрямків і персоналій, які в найбільший ступінь його характеризують.

Фовізм: Матісс, Марке. Кубізм: Пікассо, Брак. Футуризм Італії: Боччоне, Карра, Балла, Северині. Дадаїзм, сюрреалізм: Пікабіа, Дюшан, Далі. Неопримітивізм: М. Шагал, П.Клеє. Абстракціонізм: В. Кандинський, О.Архіпенко.

Завершуючи відповідь про мистецтво ХХ століття, необхідно зазначити, що приблизно з його другої половини розпочинаються антимодерністські рухи, які не знищують мистецтва традиційного, класично і модерністські орієнтованого, але порушують його межи, намагаються перекреслити можливість його сучасного існування, це тенденції художньої творчості постмодерністської доби.

РОЗДІЛ V

Історія музики

Місце дисципліни в навчальному процесі

Дисципліна "Історія музики" як складова частина культурологічного утворення - тісно взаємозалежна з іншими навчальними дисциплінами, котрі виявляють специфіку історичного процесу культури ("Історія новоєвропейської культури", "Історія мистецтв", "Історія літератури", "Історія країн Європи", "Історія релігії", "Історія філософії").

Мета викладання дисципліни

Мета викладання дисципліни "Історія музики" - дати студентам знання про специфіку функціонування і розвитку музичної культури, еволюцію основних музичних жанрів і навчити використовувати здобуті знання у дослідницькій і педагогічній практиці, що має важливе значення в системі їх загальної гуманітарної підготовки. У ході занять студенти повинні скласти уявлення про найважливіші події і явища музичної культури, а також освоїти основні поняття і терміни музичного мистецтва.

Задачі вивчення дисципліни:

засвоєння головних етапів музичної культури, починаючи з архаїчних форм до специфічних музичних явищ нового і новітнього часу;

- представлення про жанри і жанрові різновиди музичної культури, течії та напрямки;

розуміння культурно-типологічних характеристик музичного мистецтва; діалектики розвитку основних культурно-історичних традицій та музичної стилістики;
підвищення загальноосвітнього і культурного рівня;

Студент повинен знати:

окремі художні явища у соціокультурному просторі;
основні риси того чи іншого музичного стилю, напрямку, течії і їх конкретні прояви у творчості композитора;
досягнення видатних композиторів та їх місце в історії музики

Студент повинен вміти:

пояснювати феномен музики як особливої форми художнього освоєння світу;
пояснювати різноманітність художніх картин світу, специфіку музичного мислення.;
вміти розбиратися в музичних стилях і в засобах музичної виразності.

Blog

Програма вступного іспиту з культурології освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста

Содержание