Одеський державний економічний університет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки України Одеський державний екологічний університет Екологічний, 449.97kb.
- Міністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет екологічний, 6007.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет, 143.42kb.
- Одеський державний університет внутрішніх справ, 1282.13kb.
- Навчально-науковий комплекс «економічна освіта та наука» одеський національний економічний, 357.04kb.
- Одеський державний екологічний університет, 782.59kb.
- Конференції, семінару, 1844.01kb.
- Всеукраїнська учнівська Internet-олімпіада (2010 рік) Завдання І заочного туру з економіки, 142.3kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
- С. М. Лобозинська Облік І аудит у банку, 80.5kb.
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
УДК 65.018:664(477)
ТРАЧЕНКО ЛЮДМИЛА АНАТОЛІЇВНА
ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
( за видами економічної діяльності)
Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Науковий керівник:
д.е.н., доцент А.І. Ковальов
Одеса 2008
| ВСТУП……………………………………………………………………….. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ ………………………………………………………………… | 3 10 |
| 1.1. Якість продукції як економічна категорія………………............. | 10 |
| 1.2. Якість продукції як об’єкт управління...................................... | 39 |
| 1.3. Аналіз вимог щодо управління якістю продукції…………. | 65 |
| Висновки до розділу 1…………………………………………………………. | 76 |
| РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВ-ЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ………………………………………………………… | 81 |
| 2.1. Аналіз проблем щодо підвищення якості продукції харчової промисловості………………………………………………………………. | 81 |
| 2.2. Статистичне вимірювання та прогнозування браку продукції (на прикладі підприємств хлібопекарської промисловості).............. | 94 |
| 2.3. Технології ефективного управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості……………………………...... | 118 |
| Висновки до розділу 2................…………………………………………. | 123 |
| РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПОЛІП-ШЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ………………… | 125 |
| 3.1. Експериментальні дослідження процесу управління якістю продукції на підриємствах хлібопекарської промисловості………… | 125 |
| 3.2. Експериментальні дослідження процесу управління якістю продукції на підприємствах пивоваріння……………………………… | 133 |
| 3.3. Економічний ефект від впровадження коригувальних заходів щодо поліпшення управління якістю продукції……………………….. | 156 |
| Висновки до розділу 3................…………………………………………. | 163 |
| Висновки ………………………………………………………………............. | 167 |
| Список використаних джерел…………………………………………… | 170 |
В С Т У П
Економічний стан держави зумовлений в основному його науково – технічним розвитком. Найважливішою метою науково-технічного прогресу є прискорення виробництва високоякісної продукції з найменшими витратами матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.
У виробництві харчових продуктів першочергове значення мають заходи, що гарантують їх безпечність для життя та здоров’я людини. В останні роки зростає кількість країн, законодавство яких вимагає впровадження в організаціях-виробниках систем управління безпечністю харчових продуктів.
Для вирішення таких масштабних завдань неможливо обійтись без активізації науково обгрунтованої роботи підприємств щодо питань управління якістю продукції, спрямовану на створення ефективних систем управління якістю згідно міжнародних стандартів серії ISО 9000.
Актуальнiсть теми. Харчова промисловість була і залишається стратегічно важливою галуззю народного господарства, від якої залежить добробут українського народу, тому її прискорений розвиток є важливою передумовою подолання кризових явищ та забезпечення сталого економічного зростання.
За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, якості продукції, а також її фасування та пакування.
Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення країни ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (часто низької якості), у той час, коли для подолання негараздів існують усі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.
Зростання конкурентної боротьби за споживача та вступ України до СОТ вимагають суттєвих змін в умовах роботи підприємств харчової промисловості щодо поліпшення якості товарів та послуг, зокрема необхідні більш ефективні заходи контролю за якістю продукції харчової промисловості. Позитивним фактором у вирішенні цієї проблеми можна вважати впровадження на вітчизняних підприємствах харчової промисловості міжнародних систем управління якістю харчової продукції. На сьогодні, за даними моніторингу, система менеджменту якості продукції та довкілля вже впроваджена більш як на 150 підприємствах.
Для України зі вступом до СОТ набирають актуальності питання щодо виробництва конкурентоспроможної продукції, яка могла б реалізовуватися в європейських країнах і відповідала б міжнародним стандартам.
Очевидно, що проблема підвищення якості та конкурентоспроможності продукції не лише актуальна, а є однією з найважливіших. Вихід вітчизняної економіки з кризи в умовах ринкових відносин можливий лише за умови, якщо промисловість України, зокрема харчова, буде виробляти тільки високоякісну продукцію, безпечну для здоров’я та життя людини.
Проблема вдосконалення управління якістю була і все ще залишається об’єктом та предметом наукових досліджень. Різні аспекти з цієї проблеми досліджували такі вчені, як О.В. Аристов, Л.Е. Басовський, А.М. Богатирьов, С.А. .Варакута, В.І. Гіссін, О.П. Глудкін, А.О. Заїнчковський, А.І. Ковальов, В.В. Окропилов, В.Б. Протасьєв, В.М. Спіцнадель В.К. Федюкін, С.К. Фомічов.
Зарубіжний досвід управління якістю продукції відображений у роботах вчених Дж.Маркуса Джоуба, Джоржа С. Ваймерських, Дж. М. Джурана, Е. Демінга, К. Ісікави, В.С. Литвиненка, Марка Д. Ханна, М.І. Новицького, Стівена Б.Вардемана, Ф.І. Шахмалова, Дж.Х.. Харингтона тощо.
Незважаючи на суттєві досягнення науки та практики в цій галузі, багато питань залишаються не вирішеними. Аналіз наукових публікацій свідчить про те, що на сьогодні ще не достатньо досліджені питання ідентифікації показників якості, визначення ступеню впливу різних факторів на якість продукції. Потребує вдосконалення методологія ефективного управління якістю. Наявність цих проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт Одеського державного економічного університету, зокрема комплексної теми: “Організаційно-економічні умови підвищення ефективності реструктурованих народногосподарських систем”. Державний реєстраційний номер теми 0104U005274.
Роль автора у виконанні цієї теми полягає в тому, що з метою підвищення ефективності діяльності підприємств харчової промисловості та їх конкурентоспроможності дисертантом вирішені організаційно-технологічні аспекти поліпшення управління якістю продукції.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретико-методичних та організаційно-технологічних засад щодо ефективного управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості.
Для досягнення визначеної мети у дисертації сформульовано і вирішено такі завдання:
- досліджено та узагальнено теоретичні та практичні аспекти управління якістю продукції;
- висвітлено методичні підходи до прогнозування технологічного браку продукції в харчовій промисловості за допомогою статистичної моделі;
- розроблено технологію ефективного управління якістю продукції та впроваджено її на підприємствах харчової промисловості;
- зроблено аналіз експериментальних досліджень щодо управління якістю продукції підприємств харчової промисловості;
- визначено ознаки ідентифікації та проведено аналіз параметрів якості продукції окремих підгалузей харчової промисловості;
- розроблено методичні підходи до системи оцінювання та вибору постачальників сировини за критеріями якості й визначення його впливу на результати діяльності підприємств;
- розроблено організаційно-економічний механізм формування коригувальних заходів щодо полiпшення управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості;
- проведено порівняльний аналіз витрат на якість на прикладі підприємств окремих підгалузей харчової промисловості;
- виконано розрахунки економічного ефекту від впровадження коригувальних заходів.
Об’єктом дослідження є сучасний стан процесів управління якістю продукції харчової промисловості.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні та організаційно-технологічні аспекти механізму ефективного управління якістю продукції підприємств харчової промисловості.
Методи дослідження. Інформаційну основу дисертаційного дослідження складають нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів, міжнародні стандарти ISO 9000, статистичні публікації, монографічна література та періодичні видання, науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.
Методичну основу дисертаційного дослідження складають такі загальнотеоретичні методи наукового пізнання: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків), статистико-економічні (аналіз існуючого стану управління якістю на підприємствах харчової промисловості), експертні методи (при дослідженні факторів, що забезпечують ефективне функціонування управління якістю) та статистичні методи аналізу та управління якістю.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором були одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується та характеризують новизну роботи. Відповідно до мети дисертаційної роботи наукові результати, що одержані автором та складають предмет захисту, полягають у наступному:
вперше:
- ідентифіковано чинники, що впливають на якість продукції. У результаті визначено першочергові та другорядні причини виникнення браку продукції та ступінь впливу кожної з них на рівень якості. Це дозволяє встановити найважливіші з них для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо підвищення якості продукції;
- розроблено технологію ефективного управління якістю продукції на основі використання статистичних методів та організаційних підходів, яка дозволяє підприємствам підвищити його ефективність на всіх етапах життєвого циклу та створює умови для досягнення вимог відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000;
удосконалено:
- систему оцінювання та вибору пріоритетних постачальників сировини з використанням моделі прийняття типового управлінського рішення щодо вибору постачальника та оцінювання його вибору з використанням вагомих коефіцієнтів та інтегральної оцінки. Перелік критеріїв оцінки постачальника доцільно доповнити одним з важливіших – наявність у постачальника сертифікованої системи управління якістю відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000 “Системи управління якістю. Вимоги.” Такий підхід забезпечує виробнику гарантії того, що якість сировини відповідає встановленим вимогам;
- управління якістю рідинної продукції шляхом заміни зворотної тари на нову для її розливу, що підтверджено розрахунками економічного ефекту;
дістали подальшого розвитку:
- організаційно-технологічні засади управління якістю на підприємствах галузі на основі системного підходу та положень міжнародного стандарту ISO 9001:2000 з метою підвищення його ефективності.
Практичне значення одержаних результатів. Достовірність наукових результатів забезпечується впровадженням розробленої технології та рекомендацій щодо ефективного управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості.
Технологію ефективного управління якістю продукції впроваджено на підприємствах харчової промисловості різних підгалузей: “Пивоварня Ефес Україна” з іноземними інвестиціями (акт № 978 від 16.12.2003р.), ВАТ “Одеський коровай” (акт №1 від 20.01.2006р.), ТОВ “Мельнично - макаронний комплекс “Наталка” (акт №2 від 15.03.2006р.), ВКФ “Агромарин” (акт №3 від 17.05.2006р.), ВАТ “Дністровський” (акт № 4 від 13. 07.2006р.).
Використання наукових рішень і практичних рішень, обгрунтованих в дисертаційній роботі дозволяють не лише ефективно управляти якістю продукції, поліпшувати її. Ці рішення можуть стати основою для створення систем управління якістю згідно з міжнародними стандартами ІSО 9000, що на сучасному етапі є надзвичайно актуальним для підприємств харчової промисловості України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Подані до захисту рекомендації та пропозиції розроблені автором особисто й наведені в його наукових працях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати та висновки дослідження обговорено й схвалено на наступних наукових та науково-практичних конференціях:
- 2 - ій Науково-практичній конференції молодих науковців “Україна у ХХI столітті: економічні і соціальні проблеми та шляхи їх вирішення”, 4 квітня 2007 року - м. Одеса, тема доповіді: “Підвищення ефективності управління якістю продукції як важливий чинник успішного розвитку підприємств харчової промисловості”;
- Міжнародній науково-практичній конференції: “Проблеми підвищення ефективності господарювання на мезо-та мікроекономічному рівні” - 16-18 травня 2007 року, м. Одеса, тема доповіді: “Якість продукції як показник конкурентоспроможності підприємств харчової промисловості”;
- 5-ій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічне зростання України: стратегічні напрями та тактичні заходи” - 29-31 травня 2007 року, м. Одеса, тема доповіді: “Підхід до управління якістю на підприємствах харчової промисловості”.
Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертації викладено в 7 наукових роботах, які опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій - 4,0 друкованих аркуша (всі статті одноосібні).
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних літературних джерел. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 170 сторінках, включаючи 19 таблиць (17 сторінок), 49 рисунків (45 сторінок). Список використаних джерел із 156 позицій (13 сторінок).
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ
1.1. Якість продукції як економічна категорія
На сучасному етапі розвитку України одним з основних напрямкiв як сфери виробництва, так i сфери обслуговування є якiсть, а не обсяг випуску продукцiї чи надання послуг. Визначальною умовою задля довгострокового завоювання ринкiв збуту є бiльш висока якiсть з урахуванням запитiв споживачiв, а не бiльш низькi цiни.
Органiзацiйно-економiчнi та технiчнi проблеми, що зв’язанi з якiстю, вже давно стали предметом значної кількості дослiджень. Роль та значення якостi постiйно зростає пiд впливом розвитку технологiй виробництва та потреб людини. Проблема якостi продукцii та послуг була й залишається актуальною. Вона є стратегiчною проблемою, вiд вирiшення якої залежить стабiльнiсть економiки нашої держави.
Проблемою підвищення якості займаються в усіх країнах світу, про що свідчать багаточисленні публікації з питань теорії та практики поліпшення якості продукції. Зі вступом України до СОТ, розвитком конкуренції, різким загостренням екологічної ситуації, виснаженням природних ресурсів аспекти якості стали найважливішими для виробників харчової продукції.
Міжнародний стандарт ІSО 8402 “Управління якістю та забезпечення якості – Словник” підкреслює, що всі згадані вище поняття щодо якості мають економічне значення. Це значить, що кінцева мета управління якістю – одержання економічного ефекту (прибутку).
Ефект від підвищення якості продукції має різні форми вираження, в першу чергу це пряма економія матеріалів та енергії, одержання великої кількості продукції на одиницю витрат праці, зниження собівартості та зріст прибутку, прискорення обігу оборотних коштів, прискорення економічного та соціального розвитку підприємства.
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com.
- при непостійності за часом інвестиційного процесу (зміні річних обсягів капіталовкладень в основні фонди, поетапне здійснення реконструкції та модернізації виробів);
- при зміні за часом поточних витрат на виробництво продукції та витрат щодо експлуатації й ремонту основних фондів для технічного обслуговування та сервісу;
- при зміні за часом нормативної бази розрахунків ефективності (інфляційних рівнів, податкових ставок, відсоткових кредитних ставок, нормативів страхування і т.п.);
- при економічних нерівномірностях різних за часом витрат та результатів щодо варіантів, які порівнюються.
Різночасовий характер витрат і результатів у розрахунках економічної ефективності враховується шляхом їх приведення до одного розрахункового року за допомогою коефіцієнта приведення:
А
t
t = (1 + En) , ( 1.4 )
де En – норматив приведення за фактором часу; t - число років від розрахункового моменту, на які проводиться приведення.
Наприклад, формула приведення витрат різних років до останнього року розрахункового періоду буде мати вигляд:
Kt = Ko x At, ( 1.5 )
де Kt – витрати, приведені до останнього року розрахункового періоду (t); Ko – витрати в початковий момент.
На жаль, дана методика дає можливість суб’єктивного вибору показника Еn (в практиці вітчизняних підприємств звичайно в інтервалі 0,1 – 0,15). Проте, ми вважаємо, що даний підхід може бути використаний для порівняння різних варіантів, коли прийняття відповідних значень Еn суттєво не відобразиться на результаті оцінок.
5. Принцип врахування екстенсивності та інтенсивності зміни якості.
Можливі два види залежності між зміною корисності та витратами на її зміну.
1. Коли зміна корисності не перевищує зміну витрат:
К < В, (1.6)д
е К – зміна корисності об’єкту, що визначається: К2
К = , (1.7) К1д
е К1 – корисність старого об’єкту; К2 – корисність нового об’єкту; В – витрати на зміну корисності об’єкту, що визначаються виразом: В2 В = , (1.8) В1д
е В1 – старі витрати споживача; В2 – нові витрати споживачаФормулу 1.6 називають “формулою екстенсивного розвитку”.
2. Коли зміна корисності перевищує зміни витрат, тобто:
К - В > 0, (1.9)Це формула “інтенсивного розвитку” .
Т
обто, якщо винахідник запропонував споживачу – підприємству, яка здійснює перевезення, новий автобус, здатний з тим же комфортом перевезти в 2 рази більше пасажирів, що йому також вигідно, але вимагає від даної фірми в 1,5 рази більших витрат, то можна говорити, що винахідник вибрав інтенсивний шлях розвитку, удосконалення дає позитивну динаміку зміни корисності в порівнянні із зміною витрат ( К - В) для споживача, так як 2 – 1,5 > 0.Даний принцип визначає правомірність позитивної оцінки ефективності управління якістю тільки в другому підході щодо зміни якості.
6. Маркетинговий принцип вибору бази порівняння.
Якщо оцінювати ефект від управління якістю з позицій зміни споживацької вартості, ступеню корисності об’єкту, зрозуміло, ми орієнтуємося на споживачів. Цей підхід взаємопов’язаний з другим розглянутим принципом.
М
аркетинговий принцип вибору бази порівняння широко використовується при економічних оцінках результативності управління якістю даних маркетингових досліджень з метою найбільш об’єктивної оцінки зміни корисності об’єкту ( Ко) в порівнянні з запитами ринку, які постійно змінюються ( Кр). При цьому однією із цільових функцій управління якістю є:
Ко Кр. (1.10) З вищезазначеного випливає, що найважливішою метою управління якістю є забезпечення такої корисності продукції, яка повністю відповідає запитам споживачів.
7. Принцип урахування стадії управління якістю.
Для розрахунку економічної ефективності управління якістю важливим фактором є врахування стадій управління якістю. Якість підлягає управлінню на різних стадіях “життя об’єкту” від його розробки до використання за призначенням. Отже, позитивний ефект від управління якістю може бути на всіх стадіях.Наприклад, на стадії виробництва, він може бути пов’язаний з економією ресурсів від зменшення браку, підвищення технологічності конструкції об’єкту і т. п., на стадії реалізації – з підвищенням конкурентоспроможності, на стадії використання за призначенням – зі зниженням витрат на гарантійний ремонт і технічне обслуговування об’єкту. У загальному вигляді, з урахуванням стадій управління якістю економічний ефект (Еу) визначається:
Еу = Еі, (1.11)
де Еі – економічний ефект на і – тій стадії життєвого циклу об’єкту, на котрому проявляється ефект від управління якістю.
У розвинутих країнах світу проблемі поліпшення якості приділяють особливу увагу. Високий рівень життя та накопичення капіталу в більшості промислово розвинутих країнах стало причиною того, що значущість ціни продукції як важливого фактору одержання прибутку виробником і виживання його в конкурентній боротьбі підприємств є другорядною. На перше місце виходить підвищення якості продукції. Як наслідок цього, збільшується обcяг продажу високоякісних товарів, а отже, підвищується рентабельність виробництва.
На сучасному етапі ринкових відносин, завдяки прискоренню науково-технічного прогресу, швидкому розповсюдженню інформованості серед населення відносно питань якості продукції, проблема якості та завдання, що необхідно вирішувати, ускладнюються й актуалізуються. Всі ці моменти в достатній мірі враховуються в системах управління якістю провідних фірм зарубіжних країн.
Ідеї та концепції системного підходу до управління якістю, вперше запропоновані США, знайшли практичну реалізацію в Японії в більшій мірі, ніж на батьківщині. Шляхи їх реалізації суттєво відрізняються.
Стверджується, що контроль – це страх, феодальний стиль управління. Потрібен новий стиль – перебудова пізнання, що потребує відповідної освіти та виховання. Саме К. Ісікава визначив нові елементи стилю: „ я знов і знов повторюю, що управління якістю починається з підготовки кадрів і закінчується підготовкою кадрів, причому всіх працівників - від президента фірми до робітника... займатися управлінням якістю – означає досліджувати, проектувати, випускати та обслуговувати якісну продукцію” [29, с.102].
На 7 – му Симпозіумі по управлінню якістю (грудень 1967р.) було названо 6 особливостей японської системи управління якістю (ЯСУЯ):
- участь усіх ланцюгів в управлінні якістю;
- підготовка кадрів і вивчення методів якості;
- діяльність гуртків якості;
- інспектування діяльності щодо управління (премія Демінга, перевірка діяльності керівників);
- використання статистичних методів;
- загальнонаціональні програми щодо управління якістю.
Сутність управління якістю в тому, щоб: дізнатися про запити споживачів; дізнатися, що будуть купувати споживачі; визначити витрати, необхідні для досягнення якості; запобігти можливим дефектам та претензіям; передбачити коригувальні заходи; уникнути необхідності перевірки.
Що заважає управлінню? Це: пасивні керівники вищого рівня, їх бажання уникнути відповідальності; ті, хто вважає, що найбільш легкими шляхами щодо досягнення мети є ті, що добре їм відомі; ті, хто не бажає вислухати думку інших; ті, хто продовжує жити в феодальному минулому (якість необхідно закладати в кожен проект і в кожен процес; її не можна одержати шляхом контролю; управління якістю з основною увагою на контроль – це управління старого стилю; сьогодні треба говорити про нові й найсучасніші методи управління).
Як свідчить практика, нові підходи К. Ісікави щодо управління якістю є актуальними й на сучасному етапі.
Якщо порівнювати з вітчизняним досвідом щодо питань управління якістю, то рівень якості в даний термін часу також вимірюється ступенем його відповідності проектним характеристикам. Але в західній практиці короткострокова цільова установка відносно якості витікає з припущення певного відсотку виробів, що бракуються. Цілями боротьби за якість в Японії є подолання рівня випуску браку та прагнення до повної відповідності продукції технічнім умовам.
Як на Заході, так і в Японії якість залежить від зусиль служб маркетингу, проектування, закупівель, відділів розробки технології, контролю якості, а також від виробничих підрозділів. Однак західні підприємці впевнені, що слід стрімко добиватись оптимального рівня якості, тому що схильність споживачів платити за допоміжні зусилля щодо поліпшення якості продукції мають свої межі.
Японська система комплексного управління якістю з її орієнтацією на створення досконалого виробу пов’язана з повним перерозподілом відповідальності щодо забезпечення якості. Основні принципи системи комплексного управління якістю Японії [41, с. 124]:
- контроль виробничого процесу – регулювання процесу шляхом виміру показників якості продукції на всіх етапах виробництва;
- наглядність виміру показників якості – подальший розвиток загальноприйнятого західного принципу “вимірюваність показників якості”;
- додержання вимог до якості також має західне походження, але інколи цей принцип ігнорують;
- зупинка ліній тісно пов’язана з дотриманням вимог до якості.
Аналізуючи американський досвід роботи в галузі якості продукції, можна підкреслити характерні його особливості: жорсткий контроль якості виготовлення продукції з використанням методів математичної статистики; увага до процесу планування виробництва за обсяговими та якісними показниками, адміністративний контроль за виконанням планів; удосконалення управління фірмою в цілому [53, с. 81].
Таким чином, на нашу думку, слід органічно поєднувати прогресивні підходи до підвищення якості продукції, прагнути до створення такої системи, яка б органічно вписувалась до реалій українського господарювання.