Одеський державний економічний університет
| Вид материала | Документы |
- Міністерство освіти І науки України Одеський державний екологічний університет Екологічний, 449.97kb.
- Міністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет екологічний, 6007.46kb.
- Міністерство освіти І науки україни одеський державний економічний університет, 143.42kb.
- Одеський державний університет внутрішніх справ, 1282.13kb.
- Навчально-науковий комплекс «економічна освіта та наука» одеський національний економічний, 357.04kb.
- Одеський державний екологічний університет, 782.59kb.
- Конференції, семінару, 1844.01kb.
- Всеукраїнська учнівська Internet-олімпіада (2010 рік) Завдання І заочного туру з економіки, 142.3kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Київський національний торговельно-економічний, 1946.82kb.
- С. М. Лобозинська Облік І аудит у банку, 80.5kb.
1.2. Якість продукції як об’єкт управління
Автори, які досліджують проблему якості, не дають однозначного тлумачення категорії якості продукції підприємства. Згідно думки одних, якістю продукції називають сукупність характерних властивостей, форми, зовнішнього вигляду та умов застосування, якими повинні бути наділені товари для відповідності своєму призначенню [93, с. 119]. Інші автори вважають, що існує стандартне поняття якостi як сукупностi характеристик об’єкту, що вiдносяться до його здiбностi задовольняти установленi та передбачуванi вимоги [8, с.19]. Однак усі вони тісно пов’язують з поняттям якості такі поняття, як технічний рівень продукції, конкурентоспроможність товару, петля якості, показники якості.
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.
1.3. Аналіз вимог щодо управління якістю продукції
Сучасна ситуація на міжнародному ринку висуває високі вимоги до якості продукції. Для забезпечення конкурентоспроможності продукції виробникові необхідно постійно підвищувати характеристики й властивості продукції, що виробляється. Для планомірного підвищення й визначення необхідного рівня якості продукції на підприємствах харчової промисловості створюється система управління якістю.
Система управління якістю — це один із засобів постійного вдосконалення підприємства за рахунок підвищення якості всіх видів його діяльності [111, с.318]. Це сукупність аспектів (ресурси, персонал, організаційна структура і т.п.), які впливають на якість кінцевої продукції.
У словосполученні “система управління якістю” головний акцент ставиться не на слово “якість”, а на слово “управління”. Тому вона націлена не тільки на контроль якості продукції, а в першу чергу, на управління підприємством у цілому, на всі процеси, від яких залежить якість продукції чи послуг. Під управлінням якістю маємо управління виробництвом цієї продукції (наданням послуг), тобто управління всіма процесами, що задіяні в створенні продукції (послуг) й впливають на її якість.
Система управління якістю регламентує дії всіх співробітників підприємства, що можуть вплинути на якість продукції, яка виробляється й на задоволеність споживачів.
Системи управління якістю будуються на основі процесного підходу, тобто діяльність підприємства розглядається як сукупність усіх процесів, що беруть участь у створенні продукції. Один із критеріїв ефективності функціонування підприємства — це працююча система управління якістю. У цілому ця система є організаційно-технічним комплексом, головна мета якого знайти оптимальний баланс між витратами на підтримку дійсної якості й прибутком від його забезпечення, але не опуститися нижче вже існуючого рівня [24, с.385].
Вимоги до системи управління якістю висуваються для того, щоб споживачі й керівництво були впевнені в здатності підприємства ефективно випускати якісну продукцію протягом тривалого часу. За цей час може мінятися технологія, постачальники, співробітники і т.і., але це не повинно позначатися на якості продукції.
Система вимагає постійної підтримки, доробки, вдосконалення, тому що підприємство працює в постійно змінюваних внутрішніх і зовнішніх умовах, що потребує також зміни його діяльності. Постійне вдосконалювання є прямою вимогою стандарту ІSO 9001:2000. Він установлює вимоги до системи управління якістю, якщо підприємство: має необхідність продемонструвати свою спроможність поставляти продукцію, яка відповідає вимогам споживачів і галузевим вимогам; зорієнтоване на підвищення задоволеності споживачів завдяки результативному застосуванню системи.
У першу чергу стандарт визначає вимоги щодо управління якістю: визначення політики й цілей; розробку планів; аналіз їх виконання й вимір ефективності; проведення коригувальних і попереджувальних дій, а також вимоги до етапів життєвого циклу продукції /послуг (випуску продукції / наданню послуг): проведення маркетингових досліджень; розробки нових видів продукції / послуг; закупівлі продукції й послуг; виробництва продукції / послуг і контролю її якості; продажу та постачання продукції /послуг споживачам. Крім того, визначені вимоги до забезпечення системи управління якістю різними видами ресурсів (персоналом, устаткуванням, виробничим середовищем).
Стандарт ІSO 9001:2000 не визначає вимоги, яким повинна відповідати продукція, що виробляється. Стандарт визначає умови, що забезпечують відповідність продукції вимогам споживача (у тому числі, при їхній зміні). Крім того, зазначений міжнародний стандарт вимагає, щоб підприємство відслідковувало законодавчі й нормативні вимоги щодо продукції і забезпечувало їхнє виконання. Тому неправильно говорити, що "продукція відповідає стандарту ІSO 9001:2000". Правильно сказати, що "система управління якістю підприємства щодо його виробництва й продажу продукції (наданню послуг) відповідає стандарту ІSO 9001:2000”.
Система управління якістю дає можливість структурувати та впорядкувати процеси для стабілізації і поліпшення діяльності підприємства, описати й зробити її більш прозорою та менш залежною від суб'єктивних факторів.
Одним із принципів управління якістю є процесний підхід. При розробці системи управління якістю необхідно визначити необхідні процеси та їх застосування на всіх рівнях організації.
Процес — це сукупність взаємопов’язаних або взаємодіючих видів діяльності, що перетворює входи на виходи та спрямована на досягнення загального результату [17, с.144]. При цьому вихід одного процесу найчастіше являється входом іншого. Для ефективного функціонування системи управління якістю дуже важливо добре погодити входи й виходи всіх процесів. Необхідно забезпечити відповідальність за процеси. За кожний із процесів повинен бути призначений відповідальний керівник. Йому мають надати повноваження для координації діяльності всіх підрозділів у рамках процесу. Таким чином, процесний підхід допомагає підприємству налагоджувати горизонтальні зв'язки й усувати бар'єри між різними службами.
Одним із важливіших документів системи управління якістю є політика в сфері якості - загальні наміри та напрямки організації офіційно сформульовані вищим керівництвом.
Стандарт ІSO 9001:2000 вимагає, щоб вище керівництво підприємства визначило Політику в області якості (як окремий документ або складову частину загальної політики). Це невеликий документ, що містить основні принципи діяльності підприємства в сфері якості, зобов'язання перед споживачами, напрямки подальшого вдосконалювання. У ньому викладаються основні цілі й завдання діючої системи якості. Політика в сфері якості повинна розроблятися на основі вивчення потреб споживачів. Періодично вона переглядається та актуалізується. Всі інші документи системи якості розробляються з урахуванням положень Політики в сфері якості. Персонал підприємства повинен знати й розуміти основні положення Політики, усвідомлювати свою роль у її реалізації.
Для того щоб конкретизувати Політику в області якості й визначити рівень її виконання, підприємство визначає свої цілі в області якості. Це мають бути конкретні цілі (обов'язково вимірні ), досягнення яких можна перевірити. Вони визначаються як для підприємства в цілому, так і для основних процесів. Цілі описують, чого хоче досягти підприємство за допомогою системи управління якістю. Періодично їх необхідно переглядати та актуалізувати.
Досягнення нових більш високих цілей можливо тільки при зміні й удосконаленні діяльності підприємства. Такі зміни повинні плануватися — для цього на підприємстві повинні розроблятися плани якості. Кожна загальна ціль розпадається на цілі для окремих процесів. Для кожної цілі розробляються плани та заходи щодо її досягнення. Рівень досягнення цілей періодично аналізується. Якщо ціль не була досягнута, визначаються причини цього та вживаються заходи щодо їх усунення. Таким чином, аналіз того, наскільки добре виконується визначений процес, повинен проводитися на підставі конкретної об'єктивної інформації (рівень досягнення цілей).
Для того щоб підтвердити здатність підприємства стабільно виконувати встановлені вимоги, стандарт ІSO 9001:2000 вимагає наявності документації, яка описує виконання визначених процесів. Рівень деталізації цих документів залежить від складності процесів і кваліфікації персоналу. Визначені дії можуть не описуватися, якщо вони стабільно виконуються без дефектів і збоїв та досягають установлених цілей. Але якщо при виконанні цих дій виникають проблеми, документи повинні бути розроблені або конкретизовані.
Наявність документованих описів процесів допомагає в рішенні багатьох питань, вони:
- сприяють прозорості й ефективності діяльності організації, її організаційної структури та структури процесів підприємства;
- сприяють ранньому визначенню слабких його місць;
- дозволяють скоординувати діяльність окремих співробітників й підрозділів,
- запобігають виникненню між ними конфліктів;
- конкретизують відповідальність окремих співробітників;
- виступають як навчальні матеріали, особливо при прийомі на роботу або внутрішньому переміщенні співробітників;
- полегшують впровадження змін у процеси.
Система управління документацією повинна забезпечити використання персоналом тільки затверджені й актуалізовані екземпляри документів. Для цього кожен екземпляр має бути зареєстрований і ідентифікований.
Виконання вимог документації системи управління якістю є абсолютно обов'язковим для всіх співробітників підприємства. Неможливо на свій розсуд або за вказівкою керівника порушувати порядок виконання документації, навіть якщо є впевненість, що це не погіршить бажаний результат. Якщо є потреба в удосконаленні процесу, доцільно внести відповідні зміни в документ системи.
Одним із основних принципів стандарту ІSO 9001 є постійне вдосконалювання системи управління якістю. Основним імпульсом для цього є підвищення вимог споживачів, ріст конкуренції. Зокрема, розвиток системи управління якістю забезпечується періодичним переглядом Політики й цілей в області якості. Їхній перегляд найчастіше супроводжується внесенням змін в існуючі документи системи управління якістю або розробкою нових. Іншими причинами внесення змін можуть бути пропозиції співробітників, аналіз причин невідповідностей.
Одним із важливих умов забезпечення конкурентоспроможності продукції є сертифікація системи управління якістю (аудит ) — це дії, проведені за визначеною схемою вповноваженою третьою стороною (незалежної від підприємства та його споживачів) з метою підтвердження відповідності системи вимогам нормативного документа (у даному випадку — стандарту ІSO 9001:2000).
Аудит системи управління якістю складається з двох етапів: спочатку перевіряється, що документація системи управління якістю відповідає вимогам стандарту, а потім — що практична діяльність на підприємстві відповідає документації. У ході перевірки на підприємстві представники органу по сертифікації знайомляться з ходом виконання різних процесів, спілкуються зі співробітниками.
Після видачі сертифіката органом по сертифікації щорічно проводиться підтвердження дії сертифікату — технічний нагляд за системою управління якістю, щоб переконатися в тім , що вона продовжує функціонувати. В іншому разі орган із сертифікації може призупинити дію сертифіката. Одержання сертифіката на систему управляння якістю має допомогти завойовувати й зміцнювати довіру споживачів, гарантувати їм стабільне виконання їхніх вимог.
Обов’язковою умовою функціонування системи управління якістю є проведення внутрішніх аудитів на підприємстві. Внутрішні аудити — це регулярні внутрішні перевірки діяльності підприємства на відповідність документації системи управління якістю.
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.
Проте за окремими видами продукції має місце спад виробництва. Так, в Україні за І півріччя 2007 року вироблено менше, ніж за відповідний період минулого року, масла вершкового жирністю до 85% (на 13,9 відс.), молока й вершків сухих (на 4,5 відс.), круп (на 15,6 відс.), виробів хлібобулочних і здобних (на 7,9 відс. та 0,6 відс. відповідно), макаронних виробів, овочів консервованих натуральних, спирту етилового та спирту етилового технічного (на 9,1 відс. та 3,9 відс. відповідно).
Протягом січня-травня 2007 року реалізовано промислової продукції виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (у відпускних цінах без ПДВ і акцизу) на суму 29,4 млрд.грн., або 13,1 відс. від усієї промислової продукції України (за відповідний період 2006 року – на суму 24,4 млрд.грн., або 14,3 відс.), в т.ч. продукції виробництва харчових продуктів та напоїв – на майже 27 млрд.грн., або 12 відс. (у січні-травні 2006 року – на 22,3 млрд.грн., або 13,1 відс.).
У структурі обсягів реалізованої промислової продукції виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів найбільша частка припадає на: виробництво напоїв (23,6 відс.), молочної продукції (16,2), м’ясної (13,1), тютюнової (8,3), хліба і хлібобулочних виробів (6), олії та тваринних жирів (5,3 відс.).
За показником питомої ваги виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів у загальному обсязі реалізованої промислової продукції в Україні галузь займає друге місце після металургії та оброблення металу і є потужним бюджетоформуючим джерелом.
До зведеного бюджету станом на 01.06.2007р. від підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів надійшло 3646 млн. грн. (на 17,6 відс. більше, ніж було сплачено у відповідному періоді 2006 року), видобування солі – 13,4 млн. грн. (на 35 відс. менше). До Державного бюджету від підприємств харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів надійшло 3145,8 млн. грн., видобування солі – 9,1 млн. грн. Податковий борг до зведеного бюджету по харчовій промисловості та переробленню сільськогосподарських продуктів зменшено протягом 5 місяців поточного року на 28,8 млн. грн. (на 26,8 відс.), по видобуванню солі – збільшено на 0,4 млн. грн. (в 1,7 раза). Податковий борг до Державного бюджету на 01.06.07 зменшився порівняно з 01.01.07 на 23,6 млн. грн. (на 26,3 відс.).
Розвиток галузі й нарощування темпів виробництва продуктів харчування безпосередньо залежить від рівня доходів населення та експортних можливостей.
Забезпечення населення України основними видами продовольства вітчизняного виробництва є самодостатнім і не залежить від імпорту.
Зовнішньоторговельний обіг основних видів продукції харчової промисловості (групи 1-24) за 5 місяців 2007 року склав 2593,1 млн.дол.США, що порівняно з відповідним періодом минулого року більше на 702,8 млн.дол.США або на 37,2 відсотка. Зовнішньоторговельне сальдо позитивне й дорівнює 565,9 млн.дол.США.
За цей період експортовано продукції на суму 1579,5 млн.дол.США, що порівняно з минулим роком більше на 504,8 млн.дол.США або на 47 відсотка. За 5 місяців 2007 року імпортовано харчових продуктів на суму 1013,6 млн.дол.США. Порівняно з відповідним періодом минулого року їх імпорт збільшився на 197,9 млн.дол.США або на 24,3 відсотка.
Результати проведеного аналізу проблем розвитку харчової промисловості свідчать про необхідність підвищення ефективності управління якістю харчовою продукцією як важливого чинника забезпечення конкурентоспроможності продукції. Оскільки важливим показником рівня якості є інформація про наявність браку продукції поряд з розглянутими вище підходами щодо поліпшення управління якістю продукції доцільно звернутись до статистичного вимірювання та прогнозування браку продукції. Розглянемо даний підхід на прикладі підприємств хлібопекарської промисловості.
2.2. Статистичне вимірювання та прогнозування браку
( на прикладі підприємств хлібопекарської промисловості)
Між окремими соціально-економічними явищами в суспільстві існують визначені взаємозв'язки. Вони досить складні різноманітні: на рівень однієї величини (результативної ознаки Y) можуть впливати зміни декількох величин (ознак X1, X2,...Xm). В даний час методи статистичного дослідження таких взаємозв'язків одержали широке визнання у всіх галузях наукової і практичної діяльності завдяки можливостям кількісної оцінки впливу різних ознак на рівень результативних показників, що вивчаються. Крім того, при їхній допомозі можна успішно моделювати динамікові процесіи і одержувати обґрунтовані прогнози на майбутнє.
На практиці прийнято розглядати, як правило, два типи зв'язку між окремими явищами: функціональний тип зв'язку і стохастичний. При функціональній залежності між X і Y кожному значенню аргументу відповідає одне (з імовірністю 1) значення функції. Між ними існує взаємно однозначна відповідність у виді функції Y=f(X). Прикладом може послужити площа кругу, що визначається тільки його радіусом.
У соціально-економічному житті величину результативної ознаки визначає велика кількість показників. При цьому, поряд з головними, найважливішими аргументами діють також випадкові (природні, суб'єктивні) показники. При регресійній (однобічної) стохастичній залежності між Y і X кожному значенню аргументу відповідає не тільки визначене значення функції, а тільки закон її розподілу, тобто визначене значення Y з ймовірністю, меншої 1 [149, с.3].
При кореляційній (двосторонній) стохастичній залежності обидві перемінні (і Y і X) можливо розглядати як аргумент і як функцію одночасно: кожному значенню X відповідає закон розподілу Y, і навпаки, кожному значенню Y відповідає закон розподілу X.
Так, у нашому випадку, прикладом служить залежність між величиною виробничого браку, експедиційного браку, поверненню з торгівлі та браком взагалі по підприємству за досліджуваний період.
Найбільш придатним та ефективним з погляду рішення завдання моделювання і прогнозування однобічних і двосторонніх зв'язків у соціально-економічній сфері є метод кореляційно-регресійного аналізу (КРА). Цей метод дозволяє вимірити тісноту залежності між досліджуваними показниками, визначити абсолютний і відносний вплив показників на результат, виявляти резерви підвищення (зниження) показників, що вивчаються, й оцінювати величину цих резервів.
КРА ґрунтується на нерозривному єднанні якісної економічної теорії зі способами математичної статистики, теорії імовірності, лінійної алгебри. У ході КРА вирішуються дві основні проблеми: вимір тісноти кореляційного зв'язку між перемінними й побудова регресійної моделі, яка б адекватно відображала залежність між ними [149, с.4-5].
У процесі статистичного дослідження виникає багато проблем і питань, зв'язаних з побудовою й використанням регресивних моделей соціально-економічних ознак, що повинні дозволятися на підставі якісного(значеннєвого) аналізу з урахуванням поставлених завдань. Значеннєвий аналіз може й повинний доповнюватися методами та критеріями математичної статистики для перевірки різноманітних гіпотез. Але першість все - таки належить аналізу сутності, природи соціально-економічних явищ і процесів, а також тих статистичних показників, що їх характеризують. У наш час більшість учених вважає, що при прийнятті управлінських рішень перевага варто віддавати не формальним підходам і критеріям, а якісному змістовному економічному аналізу.
Термін a priori у перекладі з латині означає до експерименту, до збору вихідних даних. Під апріорним аналізом соціально-економічного об'єкта дослідження розуміють усі стадії його вивчення до збору первинної інформації про результативні ознаки і фактори. Апріорний аналіз – це той попередній етап КРА, на якому узагальнюються теоретичні знання про явище, що вивчається, установлюються причинно-наслідкові зв'язки на базі відповідної галузі суспільної науки.
Апріорний аналіз об'єкту дослідження складається звичайно з 4-ьох основних стадій:
- вибір показника результативної ознаки;
- вивчення головних факторів;
- установлення напрямку зв'язку між результативною ознакою й факторами;
- висування гіпотез про форму зв'язку.
Перша стадія базується на сформульованому завданні дослідження й складається з усунення невизначеності при вимірі соціально-економічних явищ.
При моделюванні собівартості в ролі результативної ознаки можна використовувати такі показники, як повна собівартість, витрати на гривню товарної продукції й інші. При вивченні рентабельності, прибуток може вимірятися показниками прибутку від реалізації, балансовим, розрахунковим прибутком і т.д.
Друга стадія апріорного аналізу складається з упорядкування списку можливих факторів-кандидатів, що теоретично пов’язані з обраним показником результативної ознаки. Справа в тім, що багатогранність і складність соціально-економічних явищ і процесів, тісне взаємне переплетення факторів і наявність протилежних тенденцій у їхньому впливі, не дозволяє однозначно указати визначене коло факторів, що визначають левину частку варіації результату в просторі або в часі. Тому на цій стадії вказується тільки середовище моделювання. Заключні висновки про сутності впливу даних факторів на величину результативної ознаки робляться в ході КРА, після застосування критеріїв математичної статистики.
При виборі факторів-кандидатів у процесі другої стадії потрібно керуватися рядом вимог, що мають загальний характер, незалежно від конкретного об'єкта дослідження. Приведемо найважливіші з них:
- Варто використовувати мінімальну, але достатню кількість факторів, що в основному визначають варіацію результативної оцінки.
- Кожен фактор у середовищі моделювання повинен бути представлений тільки одною ознакою, неприпустиме дублювання показників.
- Фактори в ланцюжку «причини-наслідки» повинні займати той самий рівень, тобто потрібно виділяти первинні й повторні аргументи та використовувати фактори одного рівня.
- Варто намагатися використовувати кількісні, а не атрибутивні ознаки в ролі факторів. Якщо виникла необхідність включити в середовище моделювання якісну ознаку, то її потрібно перевести в кількісну форму за допомогою спеціальних шкал.
- Нема рації відбирати для дослідження фактори, про які не можна одержати достовірні дані.
На третій стадії апріорного аналізу слід на основі якісного теоретичного вивчення соціально-економічного явища визначати напрямок впливу кожного фактора із середовища моделювання на результативну ознаку. Наприклад, з економічної теорії видно, що ріст кваліфікації працівників прямо впливає на рівень їхньої продуктивності праці й заробітної платні. Собівартість одиниці продукції знаходиться в зворотному зв'язку з обсягом виробництва товарів чи послуг.
Інформація про напрямок зв'язку між залежними й незалежними змінами буде дуже корисна на етапі безпосереднього КРА при дослідженні знаків коефіцієнтів регресії. Ті фактори, що мають знаки коефіцієнтів регресії, протилежні теоретичним представленням, повинні виділятися в майбутні моделі.
Четверта стадія містить спробу, знову ж на базі якісної суспільної теорії, висунути гіпотези відносно форми зв'язку між результативними й факторними ознаками. У соціально-економічних дослідженнях найбільше поширення набула лінійна функція, параметри якої мають достатньо легке тлумачення. Тому у всякому дослідженні лінійна гіпотеза про математичну форму зв'язку між перемінними має бути головною, первинною.
Однак, не можна обмежуватися використанням тільки лінійних функцій, оскільки дуже часто існують визначені оптимальні умови виробництва (оптимальний розмір підприємства, оптимальна кількість мінеральних добрив на 1 га посіву), за межами яких знижується ефективність управління й праці. Тому вплив соціально-економічних факторів на величину результативної ознаки досить часто є нелінійним.
Подібні залежності спостерігаються між такими економічними показниками як собівартість одиниці продукції та обсяг виробництва чи обсяг виробництва та обсяг браку. Для відображення впливу такого типу необхідне використання криволінійних функцій: параболи другого і третього ступеня, гіперболи, статечної функції, експоненти й інші.
Але варто пам'ятати, що параметри криволінійних функцій звичайно мають складну інтерпретацію, або зовсім не тлумачаться. Остаточні висновки відносно справедливості конкретної гіпотези про визначену форму зв'язку між змінними, котра найбільш адекватна емпіричним даним, робляться в ході КРА, після використання критеріїв математичної статистики. [149, с. 6-9; 149, с.9-15].
Перед початком збору даних, потрібно встановити границю сукупності соціально-економічних об'єктів, що досліджуються, в просторі та в часі, а також одиниці виміру цієї сукупності. КРА може будується на базі просторової, тимчасової інформації, а також на основі змішаної (просторово-тимчасової інформації). Остання дозволяє розширити обсяг статистичної сукупності спостережень і „дінамізувати” регресивну модель, що особливо важливо при прогнозуванні.
Ряди динаміки відбивають варіацію соціально-економічних ознак у часі, тому їх ще називають тимчасовими рядами. Головними елементами тимчасового ряду є рівні Y1 й інтервали або моменти часу, до яких вони відносяться. У залежності від другого елемента ряду всі вони поділяються на інтервальні та моментні ряди динаміки.
Інтервальні ряди характеризують результат якоїсь діяльності за визначені періоди часу. Наприклад, ряд динаміки місячного виробництва продукції або послуг на підприємстві протягом року. Рівні інтервальних рядів можна підсумовувати, при цьому ми одержуємо рівні за більш великі періоди часу (сума рівнів місячного виробництва продукції на підприємстві дасть квартальні рівні, сума рівнів квартального виробництва дасть річні рівні і т.і.).
У процесі аналізу рядів динаміки використовують такі основні рівні: I - рівень, що порівнюється; I –t - базовий рівень, що відстоїть від I на t одиниць часу (звичайно перший рівень тимчасового ряду); I –1 – попередній рівень. Якщо досліджується варіація результативної ознаки Y, обумовлена дією факторів Х1, Х2 … , Хm при переході від одного об'єкта до іншого, то використовуються просторові дані, тобто узяті за один період або момент часу. В економіці (у промисловості, сільському господарстві і т.п.) як одиницю сукупності звичайно використовуються окремі підприємства, об'єднання, фірми, бригади, працівники. У кожнім конкретному випадку вибір одиниці сукупності повинний відповідати меті й завданню дослідження і можливостям одержання емпіричних даних.[149, с.10].
При вивченні варіації результативної ознаки Y того самого об'єкта дією часу t, що акумулює вплив реальних факторів, використовуються тимчасові дані, тобто отримані з цього об'єкта за визначений період часу – період передісторії. Статистична сукупність спостережень, що досліджується, повинна задовольняти наступним головним ознакам:
Сукупність повинна бути якісно однорідною. Це питання дуже важливе при проведенні КРА і тлумаченні його результатів, оскільки даний метод ґрунтується на усередненні. А, як відомо, середня тільки тоді є типовою характеристикою рівнів соціально-економічних ознак об'єктів дослідження, коли вони одноякісні, мають однакову природу. В економіці ця вимога виступає як необхідність, щоб всі одиниці сукупності (наприклад, підприємства) належали до однієї галузі, об'єднання; були близькими по характеру функціонування, технологічним режимам обробки сировини і т.д. Головним методом забезпечення якісної однорідності статистичної сукупності спостережень є типологічне групування об'єктів по важливих атрибутивних ознаках:
- cукупність повинна бути кількісно однорідної. Це вимога теж випливає із суті КРА. Коректне використання середніх величин у статистичному аналізі. Оптимальні особливості методу найменших квадратів передбачають нормальний розподіл усіх перемінних, а це означає наявність кількісно однорідних соціально-економічних ознак. Критерієм виконання даної вимоги може служити коефіцієнт варіації, розрахований для залежної перемінної Y. Статистична сукупність спостережень вважається якісно однорідної, якщо коефіцієнт варіації результативної ознаки V 33%;
- cукупність повинна бути досить великий по обсязі (N ( 12). Ця вимога випливає з того факту, що варіацію результативної ознаки визначають не тільки головні фактори, що є присутнім у середовищі моделювання, але й випадкові, суб'єктивні (стихійні, природні, людські), вплив яких врахувати практично неможливо. Тільки в масовому процесі, у сукупності достатнього обсягу в результаті дії великих чисел потужність статистичних критеріїв, що використовуються для перевірки різноманітних гіпотез щодо параметрів регресивних моделей, буде високою.
У цьому випадку можуть бути знайдені в ході КРА коефіцієнти регресії й інших статистичних параметрів та вільні від впливу випадкових обставин. Остання вимога часто вступає в протиріччя з першими двома вимогами. Так, якщо сукупність об'єктів виявилася якісно або кількісно неоднорідною, то її поділ на однорідні частини на основі типологічного групування, кластерного аналізу, виключення аномальних спостережень може привести до того, що кількість одиниць у них стане малою [149, с.17]. Для того, щоб збільшити число спостережень використовується просторово-тимчасова інформація, яка створюється за допомогою методу об’єктів-періодів. Він полягає в тім, що в ролі окремих спостережень розглядаються ознаки по кожній одиниці сукупності (підприємству, фермерському господарству, працівникові) за кожен окремий період або момент часу (рік, квартал, місяць, дата). Такі дані вважаються рівноправними, незалежно від того, до якого моменту (періоду) й об'єктові вони відносяться, і обробляються спільно як один масив вихідної інформації. Однак при цьому потрібно мати на увазі те, що зазначений метод може привести до помилкових висновків КРА відносно тісноти кореляційних зв'язків між досліджуваними ознаками, внаслідок змін у часі їхніх середніх значень. Щоб уникнути таких мінливих результатів, використовують спеціальні статистичні методи обробки просторово-тимчасової інформації, наприклад, кореляційний аналіз. Приблизно той же ефект забезпечує безпосереднє включення перемінної часу t (t=1,2 ,N) у рівняння регресії. [149, с.10-18; 150]. У нашому випадку необхідно розрахувати запланований квартальний брак підприємств ВАТ „Одеський коровай”. Як відомо, брак хлібопекарського виробництва складається з декількох видів: виробничого браку, експедиційного браку, та повернення з торгівлі. Сума цих трьох видів браку і дасть нам загальний брак по підприємству. Для даного розрахунку були зібрані поквартальні дані хлібозаводів, що входять до складу ВАТ „Одеський коровай”, за три роки. Розрахунки проведемо по кожному виду браку і в цілому по підприємствах (табл.2.3). У відкритій книзі редактора Excel в електрону таблицю вводимо початкові квартальні дані за 2004-2006 роки, які позначені: Y1 – виробничий брак, кг; Y2 – експедиційний брак, кг; Y3 – повернення з торгівлі, кг; Y4 – брак взагалі, кг.
Таблиця 2.3
Початкові економічні ознаки
| Y1 | Y2 | Y3 | Y4 |
| 102351,7 | 33842,3 | 64102,21 | 200296,21 |
| 101123,4 | 32025,4 | 68973,4 | 202122,2 |
| 100025,6 | 30837,6 | 71028,3 | 201891,5 |
| 98785,9 | 28977,9 | 72385,41 | 200149,21 |
| 93125,6 | 30135,4 | 71999,35 | 195260,35 |
| 91547,8 | 29947,5 | 70963,25 | 192458,55 |
| 90786,7 | 29025,4 | 72125,8 | 191937,9 |
| 87686,5 | 28385,32 | 73835,4 | 189907,22 |
| 60683,4 | 26125,7 | 72510,3 | 159319,4 |
| 59187,3 | 24738,43 | 71929,5 | 155855,23 |
| 58343,4 | 22023,41 | 72575,8 | 152942,61 |
| 56361,8 | 16768,46 | 73805,4 | 146935,66 |
З наведеної таблиці видно, що між досліджуваними показниками господарської діяльності існує наступне балансове співвідношення, що витікає з їхньої економічної суті:
Y4 = Y1 + Y2 + Y3 (2.1)
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.
3.2. Експериментальні дослідження управління якістю продукції
на підприємствах пивоваріння
Експериментальні дослiдження процесу управлiння якiстю рідинної продукцii проведено на основi даних дiяльності ЗАТ “Пивоварня “Ефес Україна”.
Актуальними на підприємстві є проблеми щодо управління якістю продукції. Експертним шляхом визначено одну з важливих, зокрема, управління якістю тари для розливу пива. Неякісне миття тари, а саме: залишки забрудненості, сторонні включення, залишки миючих засобів, а також поверхневі дефекти та колір пляшок – все це є ознакою забракованості пляшок й безперечно пива, що в них розливається.
Оскільки пиво – напій, продукт харчування, тому вимоги до якості ставляться дуже високі. Результат процесу залежить від багатьох факторів, між якими існують відношення типу причина – результат. Перед нами стоїть проблема – бездефектна, якісна підготовка тари для розливу пива. За допомогою діаграми Ісікави визначаємо всі можливі параметри, що впливають на якість продукції та проводимо їх ідентифікацію. У результаті маємо першочергові причини виникнення браку продукції та другорядні фактори, що на них впливають, а також фактори, віднесені до категорії “інші” (рис.3.6).
1.1.1 1 3.1.1 31.3
1.1 1.4 3.1 
1.2 
1.5
П 2.1 4.1
2.1.1 2 4
Рис. 3.6. Діаграма Ісікави для аналізу причин, що створюють брак
тари для розливу пива в процесі їх підготовки
Проведемо аналіз діаграми Ісікави. Неякісна підготовка тари для розливу пива, а саме: ступінь забруднення пляшок, залишки мийних засобів, поверхневі дефекти та колір пляшок – це першочергові причини, що впливають на якість продукції:
1 - ступінь забруднення пляшок;
2 - залишки мийних засобів у пляшці;
3 - поверхневі дефекти пляшок;
4 - колір пляшок.
На кожну першочергову причину, а отже і на якість продукції впливають другорядні фактори. В результаті ідентифікації визначили наступні другорядні фактори: по першочерговій причині ступінь забруднення пляшок:
1.1 - профілактичне миття обладнання;
1.2 - пляшка нова чи зворотна;
1.3 - мийні засоби;
1.4 - температурний режим;
1.5 - якість води;
по першочерговій причині залишки мийних засобів у пляшці:
2.1 - профілактичне миття обладнання;
по першочерговій причині поверхневі дефекти пляшок:
3.1 - цілісність дна та горловини;
по першочерговій причині колір пляшок:
4.1 - постачальник пляшок.
На якість продукції впливають і інші фактори, на наш погляд, менш значні, але потребують уваги, до яких віднесено:
по першочерговій причині ступінь забруднення пляшок:
1.1.1 - кваліфікація робітника;
по першочерговій причині залишки мийних засобів у пляшці:
2.1.1 - якість полоскання пляшок;
по першочерговій причині поверхневі дефекти пляшок:
3.1.1 - наявність старої кроненпробки на пляшках.
Отже, діаграма Ісікави “причина-наслідок” є ефективним засобом для виявлення причин, які впливають на проблему, необхідних для прийняття управлінських рішень щодо управління якістю продукції.
Далі визначаємо ті першочергові причини, які створюють найбільші труднощі, використовуючи діаграму Парето.
При проведенні досліджень ураховуємо, що процеси проходять при постійній концентрації мийних засобів, постійному температурному режимі (згідно нормативних документів) та з використанням пом’якшеної води. Експериментальні дослідження проводились протягом місяця при різних умовах технологічного процесу, в період між двома процесами миття обладнання. Дані зведено в таблицю 3.4.
Таблиця 3.4
Умови проведення досліджень
| № досл. | Умови проведення дослідження |
| 1 | використання зворотної (б/с)пляшки; без попереднього відбракування пляшок; попереднє миття обладнання |
| 2 | використання зворотної (б/с)пляшки; попереднє відбракування пляшок; без попереднього миття обладнання |
| 3 | використання зворотної (б/с) пляшки; без попереднього відбракування пляшок; без попереднього миття обладнання |
| 4 | використання зворотної (б/с) та частково нової пляшки; без попереднього відбракування пляшок; без попереднього миття обладнання |
| 5 | використання зворотної (б/с) та частково нової пляшки; без попереднього відбракування пляшок; попереднє миття обладнання |
Аналіз дослідження №1
Для проведення аналізу побудуємо таблицю 3.5.
Таблиця 3.5
Вплив першочергових причин на якість продукції
| № п/п | Параметри | Процентне співвідношення | Кумулятивний процент |
| 1 | Ступінь забруднення пляшок | 47,4 | 47,4 |
| 2 | Колір пляшок | 36,1 | 83,5 |
| 3 | Залишки мийних засобів у пляшці | 15,0 | 98,5 |
| 4 | Поверхневі дефекти пляшок | 1,5 | 100,0 |
З таблиці видно, що найбільший вплив на якість готової продукції
– чистих пляшок для розливу пива, має ступінь забруднення пляшок.
Колір пляшок також впливає на отримання бездефектної тари.
Далі - залишки мийних засобів. І нарешті, поверхневі дефекти пляшок.
Ранжування першочергових факторів за допомогою кругової діаграми відображено на рис.3.7.
Рис. 3.7. Діаграма впливу першочергових причин на якість продукції
Рис. 3.8. Діаграма Парето за причинами виникнення браку продукції:
1 – ступінь забруднення пляшок;
2 – колір пляшок;
3 – залишки мийних засобів у пляшках;
4 – поверхневі дефекти пляшок.
Аналіз дослідження №2
У результаті ранжування одержуємо наступні дані (таблиця 3.6).
Таблиця 3.6
Вплив першочергових причин на якість продукції
| № п/п | Параметри | Відсоткове співвідношення | Кумулятивний відсоток |
| 1 | Ступінь забруднення пляшок | 48,2 | 48,2 |
| 2 | Залишки мийних засобів у пляшці | 39,0 | 87,2 |
| 3 | Колір пляшок | 10,2 | 97,4 |
| 4 | Поверхневі дефекти пляшок | 2,6 | 100,0 |
Аналізуючи одержані дані таблиці 3.6, бачимо, що першочерговою причиною, що впливає на якість готової продукції є ступінь забруднення пляшок. У відсотковому співвідношенні спостерігається динаміка зросту. На друге місце вийшов параметр залишки мийних засобів у митій пляшці. Спостерігаємо також його збільшення. Далі – колір пляшок. Кількість браку по цьому параметру зменшилась завдяки проведенню попереднього відбракування пляшок. І, накінець, поверхневі дефекти пляшок.
Вырезано.
Для заказа доставки полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта.
74,25 кг * 8 год = 594 кг
Оскільки вартість 1кг мийних засобів – 0,41грн, то витрати мийних засобів на миття нової пляшки становлять:
Вм.з.н. = 594кг * 0,41грн = 243,54грн
Енергетичні витрати на миття нової пляшки складають:
Вен.н. = Вв. + Вп. + Вел. ( 3.9 )
де Вв. – витрати води на миття нової пляшки;
Вп. – витрати пари на миття нової пляшки;
Вел. – витрати на електроенергію.
Як і у випадку зворотної пляшки, для нової за зміну маємо:
Вв. = 240м3 * 1,63грн = 391,2 грн
Вп. = 24м3 * 70грн = 1680 грн
Але споживання електроенергії зменшились по причині бездії пристрою для викиду старої етикетки на 1,5 кВт/год, що становить:
1,5 кВт/год * 0,20 грн = 0,3 грн
За зміну це складає: 0,3 грн * 8 год = 2,4 грн
Тоді маємо: Вел. = 120 грн – 2,4 грн = 117,6 грн
Вен.н. = 391,2 грн + 1680грн + 117,6 грн = 2188,8 грн
Отже, Вм.н. = 191,7 грн + 243,54 грн + 2188,8 грн = 2624,04 грн
Порівняємо витрати на миття зворотної пляшки та нової за одну зміну роботи обладнання (8 годин):
Вм.зв. = 2707,62 грн
Вм.н. = 2624,04 грн
2707,62 грн – 2624,04 грн = 83,58 грн
Витрати на миття зворотньої пляшки більше, ніж витрати на миття нової за одну зміну - на 83,58 грн
Період між миттям обладнання при використанні нової пляшки рівняється 30 змінам:
30 зм * 8 год = 240 год
Оскільки за основу розрахунків брали роботу обладнання на протязі
30 змін, то:
Вм.зв. = 3 *191,7 грн + 30 * 324,72 грн + 30 * 391,2 грн + 30 *1680 грн + + 30 * 120 грн = 76052,7 грн
Вм.н. = 191,7 грн + 30 * 243,54 грн + 30 * 391,2 грн + 30 * 1680 грн +30* * 117,6 грн = 73161,9 грн
При використанні нової пляшки маємо економію електроенергії за рахунок відключення електроприводу пристрою для викиду старої етикетки (1,5 кВт/год), за 30 змін це становить:
240 год * 1,5 кВт/год * 0,20 грн. = 72 грн
Кількість продукції, що виробляється за 30 змін при використанні нової пляшки становить:
240 год * 36000 пл/год = 8640000 пл.
За цей час, тобто за 30 змін, при використанні зворотної (б/с) пляшки, маємо:
(240 год – 8 год) * 36000 пл/год = 8352000 пл.
Вартість однієї зворотної пляшки - 0,34 грн
Вартість однієї нової пляшки - 0,38 грн
Розрахуємо витрати при використанні зворотної пляшки на протязі 30 змін. При розрахунку враховуємо той факт, що згідно проведених досліджень з’ясовано: у випадку використання зворотної (б/с) пляшки проводиться попереднє відбракування пляшок. Це збільшує загальну кількість пляшок, що були закуплені, але не потрапили в процес миття в результаті відбракування, на 17 %, що становить:
8352000 пл. * 0,17 = 1419840 пл.
Тоді маємо:
Езв.= 0,34 грн * ( 8352000 пл +1419840 пл ) + 76052,7 грн = 3398478,3грн
Ен. = 0,38 грн * 8640000 пл + 73161,9 грн = 3356361,9 грн
Таким чином, річний економічний ефект від впровадження коригувального заходу, а саме: використання у процесі підготовки тари для розливу пива нової пляшки складає:
Е впр. = (3398478,3 грн - 3356361,9 грн) * 12 = 505 тис. грн.
Результати розрахунку підтверджують доцільність використання нової пляшки, що дає річний економічний ефект ~ 505 тис. грн.
Для наглядності результати проведеного аналізу витрат при використанні зворотної та нової пляшки для розливу пива відображено на рис. 3.22.
| ВИТРАТИ НА ЯКІСТЬ | ||||
| Запропоноване управління якістю | Традиційне управління якістю | Відхи-лення | ||
| при використанні нової пляшки | при використанні зворотної пляшки | | ||
| Ен | 3356361,9 | Езв | 3398478,3 | - 42116,4 |
| Цн | 0,38 | Цзв | 0,34 | + 0,04 |
| Vн | 8640000,0 | Vзв | 9771840,0 | - 1131840 |
| Вм.обл в т.ч. Вв Вел | 191,7 146,7 45,0 | Вм.обл в т.ч. Вв Вел | 191,7 146,7 45,0 | - - - |
| Вм.з.н | 243,54 | Вм.з.зв | 324,72 | - 81,18 |
| Вен.н в т.ч. Вв Вп Вел | 2188,8 391,2 1680,0 117,6 | Вен.зв в т.ч. Вв Вп Вел | 2191,2 391,2 1680,0 120,0 | - 2,4 - - - 2,4 |
Рис. 3.22. Порівняльний аналіз витрат на якість
Висновки по розділу 3
За матеріалами, які представлені у розділі 3 можна зробити наступні висновки:
1. Аналіз проведених експериментальних досліджень процесу управління якістю продукції на підприємствах ВАТ “Одеський коровай” з використанням розробленої автором технології ефективного управління якістю продукції підтвердив доцільність нововведення. Запропонований підхід дозволив вирішити проблему поліпшення управління якістю хлібобулочних виробів. В результаті було визначено та ідентифіковано причини виникнення браку продукції за стадіями технологічного процесу на першочергові (рівень якості сировини; неякісне бродіння тіста; неякісна випічка; неякісне складування готової продукції) та другорядні фактори, що впливають на них впливають, а отже, і на якість готової продукції.
Діаграма Парето допомогла визначити першочергову причину, що має найбільший вплив на якість продукції – рівень якості сировини та найважливіший другорядний фактор –система оцінювання постачальника. Задля вирішення даної проблеми було прийнято управлінське рішеня (коригувальний захід), а саме: підприємству доцільно використовувати у виробництві продукцію (сировину) та послуги тільки затверджених (схвалених) постачальників. Процес затвердження постачальників має ґрунтуватись на основі їх оцінки. Автором запропоновано удосконалену систему оцінювання постачальника з використанням моделі прийняття типового управлінського рішення щодо вибору постачальника та оцінки постачальника з використанням вагових коефіцієнтів та інтегральної оцінки.
Такий підхід актуальний не лише для підприємств хлібопекарської промисловості, а й для всіх інших галузей харчової промисловості.
2. На відміну від продукції хлібопекарської галузі якість рідинної продукції харчової промисловості (молока, вина, соків, мінеральної води, пива та ін.) в більшості залежить від якості тари. В результаті дисертаційного дослідження було проведено аналіз впливу якості тари на якість та споживання готової продукції на прикладі процесу розлива пива в пляшки. Використання технології ефективного управління якістю продукції дало можливість експертним шляхом з’ясувати причини виникнення проблеми (неякісного миття пляшок), ідентифікувати їх на першочергові причини та другорядні фактори, визначити найважливіші причини виникнення браку, прийняти управлінські рішення (коригувальні дії) щодо усунення проблеми та перевірити їх ефективність.
Проведення досліджень при різних умовах технологічного процесу надало можливість визначити найважливішу першопричину виникнення проблеми – ступінь забруднення пляшок та другорядний фактор, що на неї впливає – нова чи зворотна пляшка. Запропоновано нововведення, що сприяє усуненню проблеми, а саме: використання не зворотної пляшки для розливу пива, а нової. Рекомендовано коригувальні дії щодо інших першопричин та другорядних факторів.
3. Якість продукції підприємств харчової промисловості не завжди залежить тільки від якості сировини, що постачається. На деяких підприємствах, крім якості сировини, на якість продукції впливає якість тари та пакування, як у випадку з продукцією пивоваріння. Для таких підприємств автор пропонує, крім контролю за якістю сировини, управляти якістю тари та пакування. Доцільність такого підходу підтверджено аналізом витрат на якість при використанні в процесі підготовки тари для розливу пива зворотної та нової пляшок. Автор вважає, що завдяки цьому заходу зросте ефективність споживання продукції і підтверджує свою думку розрахунками економічного ефекту.
4. Коригувальні управлінські заходи є засобом щодо поліпшення ефективності продукції. Ефективнiсть продукцiї є однiєю з важливiших узагальнених характеристик її якостi. Чим вища економiчна ефективнiсть використання продукцiї, яка оцiнюється, тим якiснiша вона в порiвняннi з iншою аналогiчною продукцiєю. У першу чергу, це стосується тих моментів, коли ефективність споживання залежить, крім якості продукції, також від якості тари. Продукція пивоваріння відноситься до таких видів.
Проведений порівняльний аналіз витрат дав можливість прийти до висновку про значний економічний ефект від впровадження управлінського коригуючого заходу, а саме: використання в процесі підготовки пляшок для розливу пива нової тари надає економію коштів - 505 тис.грн на рік. Порівняльний аналіз витрат є надійним засобом для визначення економічного ефекту, поліпшення якості виробництва продукції, що є актуальним для підприємств харчової промисловості.
ВИСНОВКИ
Одержані під час дисертаційного дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розроблення теоретичних, методичних положень, науково-практичних рекомендацій щодо ефективного управління якістю на підприємствах харчової промисловості. Основні висновки та результати, які отримані в процесі даного наукового дослідження полягають у наступному:
1. Системне дослідження теоретичних аспектів управління якістю продукції показало на необхідність удосконалення підходів щодо поліпшення управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості.
2. Об’єктивну оцінку на перспективу щодо підвищення якості продукції можна одержати, використавши показник спрогнозованого браку. Використання в роботі статистичного моделювання та прогнозування за квартальними показниками у динаміці на ВАТ „Одеський коровай” за різними видами браку, а саме: виробничим, експедиційним та повернення з торгівлі - дали змогу визначити можливу кількість браку продукції при незмінних виробничих процесах й управлінні якістю продукції. Це створює умови прийняття оптимальних управлінських рішень.
3. Проведений аналіз проблем управління якістю продукції на підприємствах харчової промисловості та існуючих підходів, спрямованих на їх вирішення, дозволив автору розробити технологію ефективного управління якістю продукції. Запропоновані розробки доцільно використовувати підприємствам для створення, впровадження та поліпшення системи управління якістю відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000.
4. Експериментальне впровадження запропонованої автором технології ефективного управління якістю продукції в хлібопекарській галузі та пивоварінні дозволило визначити чинники, які негативно впливають на її конкурентоспроможність. Це знижує ринковий потенціал, а також погіршує економічні показники роботи галузі.
5. Використання статистичних методів аналізу та управління якістю продукції дозволило виявити всі чинники, що впливають на якість продукції досліджуваних підприємств харчової промисловості та провести їх ідентифікацію на першочергові й другорядні з визначенням ступеню впливу кожного з них на готову продукцію. У дисертації пропонується проведення ідентифікації у двох напрямках: 1-й - за стадіями технологічного процесу (на прикладі ВАТ “Одеський коровай”); 2-й – експертним шляхом (на прикладі ЗАТ “Пивоварня “Ефес Україна”). Даний підхід дозволяє максимально врахувати всі можливі причини отримання неякісної продукції. Такий підхід є запорукою для прийняття оптимальних управлінських рішень щодо підвищення ефективності управління її якістю.
6. Дослідження процесу виробництва хлібобулочних виробів показало, що найважливішим першочерговим чинником, що впливає на якість продукції є рівень якості сировини, другорядним – система оцінювання постачальника. З метою визначення впливу цих чинників у роботі запропоновано управлінське рішення (коригувальний захід), а саме: підприємству доцільно використовувати у виробництві продукцію (сировину) та послуги тільки тих постачальників, які відповідають вимогам виробника харчової продукції. Процес затвердження постачальників має ґрунтуватись на основі їх оцінювання. Автором запропоновано удосконалену систему оцінювання постачальника з використанням моделі прийняття типового управлінського рішення щодо його вибору та оцінювання з використанням вагових коефіцієнтів та інтегральної оцінки.
7. Проведене автором дослідження процесу підготовки тари для розливу пива показало, що важливішою першочерговою причиною неякісної продукції є ступінь забруднення тари, другорядною, що на неї впливає – зворотна тара. Результат проведеного дослідження, його апробація дозволили прийняти оптимальні управлінські рішення щодо усунення причин та впровадження коригувальних дій. Зокрема, рекомендовано таке нововведення як використання в процесі розливу тільки нової тари.
8. Порівняльний аналіз витрат на якість при дослідженні підприємства пивоваріння створює можливість диференціювати управління якістю продукції на традиційне та запропоноване. Такий підхід дисертанта забезпечує об’єктивність при прийнятті рішень щодо підвищення його ефективності.
9. Доцільність ефективного управління якістю продукції в роботі підтверджено розрахунком економічного ефекту, що забезпечує можливість достовірного прогнозування економічного стану підприємства, підвищення його конкурентоспроможності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агарков А.П. Управление качеством / Агарков А.П. – Москва : Дашков и К, 2008. – 218 с.
2. Азгальдов Г.Г. Теория и практика оценки качества товаров / Азгальдов Г.Г. - М. : Экономика, 1989. – 256 с.
3. Амиров Ю. Д. Оценка качества продукции и рыночная экономика / Ю. Д. Амиров, А.Н. Печенкин // Стандарты и качество. - 1992. - №10. С. 53-55.
4. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия качества / Ансофф И.- СПб. : Питер, 2002. – 288 с.
5. Аристов О.В. Управление качеством / Аристов О.В. – Москва : ИНФРА-М, 2007. –240 с.
6. Аристов О.В. Экономика управления качеством / Аристов О.В. : учебное пособие. – М. : МНЭПУ, 2001. – 90 с.
7. Басаков М.И. Сертификация продукции и услуг с основами стандартизации и метрологии / Басаков М.И. : учебное пособие. – Ростов н / Д : МарТ, 2000. -256 с.
8. Басовский Л.Е. Управление качеством / Л.Е. Басовский, В.Б. Протасьев – М.: ИНФРА – М, 2000. – 212 с.
9. Белобрагин В. Я. Современные проблемы теории управления эффективностью производства и качеством продукции в условиях становления рынка / Белобрагин В. Я. – М. : Изд-во стандартов, 1994.
10. Бичківський Р. Управління якістю / Бичківський Р.– Л. : ДУ “Львівська політехніка”, 2000. - 329 с.
11. Богуслав В.А. Система качества промышленного предприятия / Богуслав В.А,. Жеменюк П.Д., Захаров Г.А. – Запорожье: АО “Моторсич”, 1996. – 261 с.
12. Богатирьов А.М. Організація виробництва: навч. посіб. / Богатирьов А.М. - Міносвіти України. – 1996. – 16др.арк.
13. Богатирьов А.М. Системний підхід у стратегічному управлінні організаціями: збірник “Держава та регіони” / Богатирьов А.М. – Одеса.– 2001.
14. Богатирьов А.М. Планування та управління підприємством консервної промисловості : навч. посіб. / Богатирьов А.М. – Одеса : “Аспект”.-2002.- 15,62 др. арк.
15. Бреде Х. Современные методы управления издержками на швейцарских предприятиях / Бреде Х. // Проблемы теории и практики упр. – 1995. - №4. – С. 8 – 12.
16. Будищева И.А. Регулирование затрат на обеспечение качества продукции / И.А. Будищева, Я.Д. Плоткин. – М. : Изд-во стандартов, 1989.– 184 с.