5. Харчова І переробна промисловість
| Вид материала | Документы |
- Харчова промисловість України, 882.63kb.
- Харчова промисловість України, 908.14kb.
- Програма підтримки малого підприємництва в гусятинському районі, 587.9kb.
- "Виробництво харчової продукції", 249.35kb.
- План вступ І. Умови, фактори, розвиток розміщення підприємств харчової промисловості, 926.98kb.
- План вступ І. Умови, фактори, розвиток розміщення підприємств харчової промисловості, 1021.94kb.
- Аналіз економічного І соціального розвитку за попередній період динаміка розвитку економіки,, 1699.28kb.
- Тема: Химический комплекс Украины в современных условиях, 176.49kb.
- "Розробка та впровадження інноваційних технологій в хімічну промисловість України", 177.93kb.
- Вих.№25-35 від 21. 08. 2009р, 19.31kb.
5. Харчова і переробна промисловість
5.1. Зернопереробна галузь
5.1.1. Аналіз стану розвитку
Зернопереробна галузь у загальному обсязі виробництва продукції харчової промисловості займає 0,6 %.
Потужності по переробці зерна на борошно в області мають 8 комбінатів хлібопродуктів та окремих млинів, добова потужність яких по переробці зерна складає понад 1000 тонн.
Озерянський крупозавод має потужності по переробці 14 тис. тонн зерна в рік на крупи, спиртові заводи (Коростишівський, Липницький, Червонський, Чуднівський) можуть переробити 60 тис. тонн зерна, ТОВ “Бердичівська солодова компанія” – 50 тис. тонн на солод пивоварний.
Потужності борошномельних підприємств області
| Назва підприємства | Потужність по переробці зерна на борошно (тонн/добу) |
| ТОВ «Бердичівзернопродукт» (пшениця) | 120 |
| ВАТ “Житомирський КХП” (пшениця, жито) | 80 |
| ТОВ “Житниця” (жито) | 100 |
| ВАТ “Овруцька РБХП” (жито) | 15 |
| ВАТ “Брусилівське ХПП” (жито) | 3 |
| ВАТ «Ємільчинський хлібозавод» (жито) | 15 |
| ДП ДАК «Хліб України» «Черняхівський КХП» (пшениця) | 500 |
| ПП «Чортория-млин» (жито) | 160 |
Відповідно до раціональних науково обґрунтованих норм споживання, загальна річна потреба області у продовольчому зерні складає 158 тис. тонн, у тому числі 97 тис. тонн пшениці, 35 тис. тонн жита, 12 тис. тонн круп’яних культур (потреба населення області в хлібі - 103,6 тис. тонн у рік). Таким чином, зазначені вище потужності можуть забезпечити потреби області у виготовленні борошномельної та круп’яної продукції.
За 2010 рік вироблено 10,4 тис тонн борошна (33,7 тис. тонн у 2004 році), круп – 3,8 тис. тонн (3,3 тис. тонн у 2004 році). Зменшення обсягів виробництва борошна викликано нестабільною роботою основного потужного підприємства галузі – ДП «Черняхівський КХП «ДАК «Хліб України», що пояснюється неврегульованістю майнових відносин щодо комбінату.
Недостатні обсяги виробництва борошна змушують понад 70 відсотків борошна для хлібопекарських підприємств завозити із-за меж області.
5.1.2. Проблемні питання:
- відсутність коштів у місцевих бюджетах для формування тримісячних незнижуваних регіональних ресурсів продовольчого зерна;
- неритмічна виробнича діяльність ДП «Черняхівський КХП» та невизначеність підприємства стосовно приналежності та власника (підприємство знаходиться в стадії банкрутства);
- недостатня кількість зерна гречки для завантаження потужностей ДП «Крупозавод Озерянка»;
- складний фінансово-економічний стан більшості підприємств галузі;
- високий рівень зношеності матеріально-технічної бази до 70%;
- відсутність хлібопекарських підприємств в окремих районах області.
5.1.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- створення регіонального запасу зерна для потреб області з послідуючим переходом на повне самозабезпечення у розмірі тримісячної потреби області – 39,5 тис. тонн (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- продовження реанімації ДП ДАК «Хліб України» «Черняхівський комбінат хлібопродуктів» шляхом використання зерна регіональних запасів, вирощеного в області, його переробки на борошно та реалізації хлібопекарським підприємствам (відповідальні виконавці: Черняхівська райдержадміністрація, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- спиряння залученню інвестицій в основний капітал підприємств (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, інвестори);
- збільшення площ посіву гречки для забезпечення повної потреби області та сталої роботи ДП «Крупозавод «Озерянка» до 16,2 тис. т у 2015 році (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, керівники сільгосппідприємств);
- відновлення хлібопекарських підприємств, що призупинили свою діяльність, та придбання сучасних хлібопекарських установок, у тому числі пересувних міні-пекарень (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, органи місцевого самоврядування, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації).
5.1.4. Фінансове забезпечення заходів
На початковому етапі впровадження Програми фінансування буде здійснюватись за рахунок зовнішніх та внутрішніх інвестицій в сумі 201 млн. грн.
5.1.5. Очікувані результати
Повне забезпечення потреб області в борошні та гречаній крупі.
Враховуючи достатню кількість зерна, вирощеного в області, збільшення обсягів його виробництва сільськогосподарськими підприємствами до 2015 року та за умови вирішення майнових відносин щодо ДП «Черняхівський КХП», зернопереробні підприємства області нарощуватимуть обсяги виробництва борошна та круп щорічно на 3-4 %.
5.2. Цукрова галузь
5.2.1. Аналіз стану розвитку
До 2009 року в області нараховувалося 6 цукрових заводів, спроможних переробити за добу майже 12 тис. тонн цукрових буряків. Упродовж 2003-2006 років цукрозаводами щороку вироблялося від 58 до 94 тис. тонн цукру. Область стабільно забезпечувала потреби населення та промисловості цукром власного виробництва.
Відсутність у 2007-2009 роках сприятливих умов для розвитку бурякоцукрової галузі призвела до втрати інтересу у відновленні виробничої діяльності цукрових заводів. Протягом двох останніх років здійснювались неодноразові спроби знищення обладнання цукрозаводів області. Як наслідок, у 2009 році був демонтований на металобрухт Іванопільський цукровий завод, який здійснював виробничу діяльність понад 100 років.
Через низьку рентабельність виробництва цукрових буряків окремі бурякосіючі господарства відмовилися від вирощування цієї культури.
У зв’язку з недостатньою кількістю сировини, останніх три роки виробництво цукру в області здійснюють лише два підприємства – ВАТ «Цукровий завод ім. Цюрупи» та ВАТ «Червонський цукровик», на які у 2010 році у заліковій вазі надійшло 211 тис. тонн цукрових буряків. Вироблено 27,7 тис. тонн цукру (у 1,5 рази більше 2009 року).
Не здійснювали переробку цукрових буряків у 2010 році Андрушівський, Корнинський та Коровинецький цукрові заводи.
Цукрові заводи належать до містоутворюючих підприємств, кожне з яких забезпечує робочими місцями 300-400 мешканців селищ, на території яких вони розміщені.
Цукрові заводи традиційно утримували на балансі дитячі садки, їдальні, гуртожитки, медичні заклади (ФАПи) тощо.
Зокрема, ВАТ «Коровинецький цукровий завод» не працює з 2007 року, проте, до цього часу продовжує надавати послуги мешканцям смт В.Коровинці у водозабезпеченні, водовідведенні, вивезенні побутових відходів, електрозабезпеченні, автоперевезенні, у т.ч. школярів.
На сьогоднішній день у Житомирській області залишилося п’ять цукрових заводів, які спроможні за добу переробити 10 тис. тонн цукрових буряків.
5.2.2. Проблемні питання:
- недостатня кількість сировини для завантаження потужностей 5 цукрозаводів області, яким для беззбиткової діяльності необхідно щонайменше 500 тис. тонн цукрових буряків;
- ввезення на територію України дешевого цукру - сирцю тростинного.
5.2.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- сприяння відновленню виробничої діяльності Корнинського, Андрушівського та Коровинецького цукрозаводів, обладнання яких збережене і знаходиться у робочому стані (відповідальні виконавці: Андрушівська, Попільнянська, Чуднівська райдержадміністрації, власники цукрових заводів, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- порушення клопотання перед центральними органами виконавчої влади щодо обмеження ввезення на територію України цукру (відповідальні виконавці: головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- укладання угод між виробниками та переробниками цукросировини (відповідальні виконавці: райдержадміністрації бурякосіючих районів, керівники цукрових заводів, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації).
5.2.4. Фінансове забезпечення заходів
На початковому етапі впровадження Програми фінансування буде здійснюватись за рахунок зовнішніх та внутрішніх інвестицій в сумі 528 млн. грн.
5.2.5. Очікувані результати
Доведення щорічного виробництва цукру до 130 тис. тонн, що удвічі перевищує потребу області.
Відновлення виробничої діяльності 3 непрацюючих цукрозаводів, що дасть змогу створити понад 1000 робочих місць у селищах міського типу та сприятиме розвитку інфраструктури їх територій.
5.3. Молокопереробна галузь
5.3.1. Аналіз стану розвитку
За результатами діяльності 2010 року, молокопереробна галузь області у загальному обсязі виробництва продукції харчової промисловості займає 30 %. Реалізовано продукції на суму понад 1 млрд. грн.
Галузь налічує 14 економічно активних підприємств. Провідними є ПАТ «Житомирський маслозавод», ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», ТОВ «Молочник» та інші.
У 2010 році на переробні підприємства області надійшло 196,6 тис. тонн молока, що становить лише 58 % до обсягів сировини, закупленої ними у 2004 році.
У галузі створено потужності по переробці молока (близько 1 тис. тонн молока на добу). В останні роки вони використовуються лише на 50%. Галузь повністю забезпечує потребу населення області у молочних продуктах та має можливість реалізовувати продукцію за межі області і на експорт.
5.3.2. Проблемні питання:
- недостатня кількість сировини для повного завантаження потужностей молокопереробних підприємств;
- низька якість молока, яке надходить на переробні підприємства (за якісними показниками молоко, вироблене в особистих селянських господарствах, відповідає ІІ ґатунку, його частка у загальних обсягах переробленої підприємствами сировини становить близько 70% );
- негативний вплив на стан тваринництва в області, зокрема, на збільшення поголів’я корів, мають значні обсяги імпорту молочної продукції (масла, спредів тощо);
- суттєве зменшення обсягів реалізації молокопродуктів на зовнішні ринки внаслідок припинення у 2006 році експорту продукції тваринного походження до Росії;
- вивезення за межі області молока із сировинних зон північних районів через зупинку ВАТ «Овруцький молочно-консервний комбінат» та ДП «Новоград-Волинський сиркомбінат»;
- зменшення обсягів реалізації молокопродуктів на внутрішньому ринку внаслідок зростання відпускних цін та падіння купівельної спроможності населення.
5.3.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- призупинення спаду обсягів виробництва молочної сировини шляхом створення умов для нарощення молочного поголів’я в області, поступового переходу від дрібнотоварного до великотоварного виробництва (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- освоєння нових зовнішніх ринків збуту молочної продукції (відповідальні виконавці: керівники молокопереробних підприємств, головне управління економіки облдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- переорієнтація підприємств на виробництво нових видів продукції, які мають попит на внутрішньому і зовнішньому ринках (відповідальні виконавці: керівники молокопереробних підприємств, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністраці);
- сприяння підвищенню якості сировини, конкурентоспроможності молочної продукції та збільшенню виробництва молока у сільськогосподарських підприємствах області (відповідальні виконавці: керівники молокопереробних та сільськогосподарських підприємств, райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- порушити клопотання перед центральними органами виконавчої влади щодо упорядкування ввезення на територію України тваринницької продукції в частині запровадження квот (відповідальні виконавці: головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації);
- сприяння відновленню роботи Новоград-Волинського сиркомбінату та Овруцького молочно-консервного комбінату (відповідальні виконавці: Новоград-Волинська та Овруцька райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації).
5.3.4. Фінансове забезпечення заходів
На початковому етапі впровадження Програми фінансування буде здійснюватись за рахунок зовнішніх та внутрішніх інвестицій в сумі 6575 млн. грн.
5.3.5. Очікувані результати
Враховуючи прогнозоване збільшення у сільгосппідприємствах обсягів молока за рахунок великотоварного виробництва, у молокопереробній галузі очікується збільшення виробництва молочної продукції щорічно на 2-3 %, підвищення її конкурентоспроможності, розширення ринків збуту.
5.4. М’ясопереробна галузь
5.4.1. Аналіз стану розвитку
Упродовж тривалого часу галузь знаходилась у кризовому стані. Низька платоспроможність населення та велика пропозиція низькоякісної дешевої імпортної м’ясопродукції призвели до суттєвого зменшення обсягів виробництва.
Вжиті заходи щодо захисту внутрішнього споживчого ринку та значне розширення асортименту, покращення якості та здешевлення продукції вітчизняних виробників дозволили останнім часом частково витіснити імпортні м’ясопродукти з ринку.
На сьогоднішній день м’ясопереробна галузь області в складі понад 50 підприємств різних форм власності повністю спроможна забезпечити потреби ринку області власною продукцією.
Провідними підприємствами галузі є ЗАТ «Житомирський м’ясокомбінат», ТОВ «М’ясо Полісся», ТОВ «ЕКОпродукт», ВАТ «Новоград-Волинський м’ясокомбінат» та ряд інших.
Питання придбання сировини для переробки на підприємствах є одним із найпроблемніших у діяльності м’ясопереробних підприємств. Дефіцит сировини спонукає підприємства до закупівлі її у Рівненській, Волинській, Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Миколаївській, Львівській, Закарпатській та інших областях.
За результатами діяльності 2010 року, м’ясопереробна галузь області у загальному обсязі виробництва продукції харчової промисловості займає 10%. Обсяг реалізованої продукції склав 350 млн. гривень у діючих цінах.
У 2010 році м’ясопереробними підприємства області вироблено 10 тис. тонн м’яса і субпродуктів І категорії, що на 30 % менше, у порівнянні з 2004 роком. Проте, у 2,1 рази більше, ніж у 2004 року, вироблено ковбасних виробів – 8,4 тис. тонн.
5.4.2. Проблемні питання:
- недостатня кількість сировини для переробки через зменшення поголів’я великої рогатої худоби та свиней;
- значний обсяг імпорту м’ясопродуктів;
- призупинення експорту м’яса до Російської Федерації, оскільки майже всі експортні поставки були зорієнтовані до цієї країни;
- зменшення обсягів реалізації м’яса та м’ясопродуктів на внутрішньому ринку внаслідок зростання відпускних цін та падіння купівельної спроможності населення.
5.4.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- створення умов для виробництв, які б дозволили забезпечити підприємства сировиною шляхом збільшення поголів’я ВРХ та свиней (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, керівники сільгосппідприємств, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації).
5.4.4. Фінансове забезпечення заходів
На початковому етапі впровадження Програми фінансування буде здійснюватись за рахунок зовнішніх та внутрішніх інвестицій в сумі 2170 млн. грн.
5.4.5. Очікувані результати
Враховуючи прогнозоване збільшення в області поголів’я худоби та свиней на 3%, у м’ясопереробній галузі очікується щорічне нарощення обсягів виробництва м’ясопродукції на 3%, завантаження потужностей підприємств галузі, розширення ринків збуту.
6. Розвиток інфраструктури
6.1. Фермерські господарства
6.1.1. Аналіз стану розвитку
Господарську діяльність в області здійснюють 749 фермерських господарств. У структурі суб’єктів підприємницької діяльності в області фермерські господарства займають 1,1%. Площі земель в обробітку даних господарств становлять 69,5 тис. га (таблиця 17). У середньому на одне фермерське господарство припадає 79 га. У 2010 році ними вирощено майже 60 тис. тонн зерна, 21,6 тис. тонн цукрових буряків, 8,6 тис.тонн картоплі, 2 тис. тонн овочів, вироблено більше 8 тис. тонн м’яса, майже 10 тис. тонн молока. Фермерськими господарствами вироблено валової продукції на суму 123,5 млн. грн., що становить 3,7% від виробленої продукції в області.
Насьогодні фермери, в основному, займаються виробництвом рослинницької продукції, мало хто з них наважується займатись капітало- і трудомістким тваринництвом. Виробничий напрям господарства фермери визначають, враховуючи наявність власних матеріально-технічних та фінансових можливостей. Так, лише 7,8% фермерських господарств мають зерносклади, 3,6% – майстерні, 6,8% – тваринницькі приміщення.
В області постійно зростає кількість фермерських господарств, розширюються їх розміри (головним чином за рахунок оренди земель), суттєвішим стає внесок фермерів у виробництво сільськогосподарської продукції. Фермери набувають виробничого і підприємницького досвіду, фермерський осередок поповнюється висококваліфікованими організаторами великотоварного виробництва. Завдяки працелюбності фермерів та членів їх родин, докорінно змінилося до них ставлення односельчан, багато фермерів заслужено стали авторитетними лідерами сільського життя. Проте, розвиток фермерства в області ще не набув організованого характеру. Досі мали місце певні перешкоди об’єктивного і суб’єктивного характеру, що не давали повною мірою розкрити і використати потенціал цього високомотивованого і перспективного сектору сільськогосподарського виробництва.
Допомога фермерським господарствам носила епізодичний та фрагментарний характер. Це свідчить про необхідність посилення уваги до розвитку фермерських господарств і концентрації зусиль по виправленню ситуації.
6.1.2. Проблемні питання:
- повна або часткова відсутність стартового капіталу у більшості фермерських господарств;
- обмеженість державної і фінансової підтримки фермерських господарств;
- значні труднощі з отриманням кредитів на прийнятних умовах;
- низька забезпеченість сільськогосподарською технікою, транспортними засобами, виробничими та тваринницькими приміщеннями;
- недостатня мотивація розвитку тваринництва.
6.1.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
Вирішення проблеми матеріально-технічного забезпечення фермерських господарств області за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів дозволить зменшити майже на третину частку ручної праці, що сприятиме підвищенню рівня використання трудових ресурсів та ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.
Окрім цього, суттєво покращить стан справ додаткове фінансування з обласного бюджету на відшкодування:
- відсоткової ставки за залученими кредитами (100%) для закупівлі поголів’я ВРХ, свиней, птиці, техніки, причіпного знаряддя, насіння, пального, тваринницьких приміщень, будівельних матеріалів тощо;
- вартості придбання нетелів та бугая-плідника;
- 30% від вартості сільськогосподарської техніки;
- витрат на залуження лук та пасовищ.
(відповідальні виконавці: головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, обласна асоціація фермерів та приватних землевласників).
6.1.4. Фінансове забезпечення заходів
| Джерела фінансування | Од. ви-міру | Обсяг фін-ня, всього | У тому числі: | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |||
| Державний бюджет | млн. грн. | 18,0 | 2,8 | 3,2 | 3,6 | 4,0 | 4,4 |
| Обласний бюджет | млн. грн. | 10,9 | 2,9 | 2,0 | 2,0 | 2,0 | 2,0 |
| у тому числі: | | | | | | | |
| Відшкодування придбання нетелів та бугая-плідника | млн. грн. | 9,2 | 2,4 | 1,7 | 1,7 | 1,7 | 1,7 |
| Відшкодування % за кредитами | млн. грн. | 1,7 | 0,5 | 0,3 | 0,3 | 0,3 | 0,3 |
| Зовнішні та внутрішні інвестиції | млн. грн. | 147,0 | 25,8 | 27,4 | 29,4 | 31,2 | 33,2 |
| Всього: | млн. грн. | 175,9 | 31,5 | 32,6 | 35,0 | 37,2 | 39,6 |
6.1.5. Очікувані результати
Виконання прогнозних показників у частині розвитку фермерських господарств області та освоєння коштів обласного бюджету на зазначені цілі дозволить до 2015 року створити 75 фермерських господарств з утримання 25 голів корів м’ясного та молочного напрямку продуктивності та наростити шлейф поголів’я за 5 років до 60 голів у кожному із цих господарств.
Кількість фермерських господарств та поголів’я корів
| Показник | Прогноз | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |
| Кількість фермерських господарств, одиниць | 10 | 15 | 15 | 15 | 20 |
| Поголів’я корів, голів | 250 | 625 | 1000 | 1375 | 1875 |
Насьогодні виявили бажання взяти участь у створенні фермерських господарств сімейного типу 68 родин (таблиця 18).
6.2. Особисті селянські господарства
6.2.1. Аналіз стану розвитку
У даний час в області налічується 358 тис. особистих селянських господарств, у користуванні яких перебуває 757,3 тис. га землі. В останні роки значно зросла питома вага виробництва ними продукції до загальної кількості. Якщо у 1990 році вони виробляли третину валової продукції сільського господарства, то у 2004-2005 роках – понад 70%, у 2009 році – 75%.
Господарства населення стали основними виробниками картоплі, овочів та більшості видів тваринницької продукції.
У господарствах населення станом на 01.01.11 утримувалося 137,6 тис. голів великої рогатої худоби (61% загального поголів’я області), в тому числі 106,8 тис. корів (75%), 158 тис. свиней (73%), 19,4 тис. овець (79%), 5027,6 тис. птиці (91%).
У 2010 році особисті селянські господарства виростили 1074,8 тис.тонн картоплі (92%), 198,1 тис.тонн овочів (95%), виробили 489,5 тис. тонн молока (85%), реалізували на забій 61 тис. тонн худоби та птиці (83%).
Дана форма господарювання має невисокий рівень ризику і в умовах реформування аграрного сектору виявилася більш життєздатною в порівнянні з сільськогосподарськими підприємствами, в яких відбулося значне скорочення обсягів виробництва.
В останні роки істотно підвищилась роль господарств населення у розв’язанні соціальних питань. Члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно. В цих господарствах працює більше половини всього населення, зайнятого у сільському господарстві.
6.2.2. Проблемні питання:
- недостатня забезпеченість знаряддями і засобами виробництва, тваринницькими приміщеннями, практично всі роботи виконуються вручну;
- низький рівень сервісного обслуговування населення з постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, організації заготівель, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції;
- низька урожайність сільськогосподарської продукції та її якість;
- ефективність виробництва значно нижча, ніж у сільськогосподарських підприємствах.
6.2.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, сервісних центрів з надання послуг із матеріально-технічного забезпечення, пунктів штучного осіменіння худоби;
- сприяння реалізації сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку, через збутові сільськогосподарські кооперативи, в т.ч. шляхом контрактації продукції;
- сприяння участі в сільськогосподарських продовольчих ярмарках, створення умов для реалізації продукції збутовими кооперативами під замовлення;
- сприяння закупівлі за рахунок коштів обласного та державного бюджетів індивідуальних доїльних апаратів та іншої техніки і знаряддя;
- 30-відсоткове відшкодування вартості техніки та малопотужної міні-техніки для обробітку земельних паїв та присадибних ділянок;
- відшкодування відсоткової ставки за отриманими кредитами, залученими на закупівлю техніки, причіпного знаряддя та малопотужної міні-техніки.
Відповідальні виконавці: сільські та селищні ради, райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації.
6.2.4. Фінансове забезпечення заходів
Фінансування заходів здійснюватиметься за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.11 №181 «Про затвердження розмірів виплат для надання державної підтримки галузі тваринництва на 2011 рік», у сумі 3,5 млн. грн.
6.2.5. Очікувані результати
Реалізація заходів Програми сприятиме збільшенню виробництва валової продукції сільського господарства, зростанню доходів членів особистих селянських господарств, створенню додаткових робочих місць шляхом значного збільшення поголів’я худоби та посівних площ.
Протягом 2011-2015 років буде закуплено 700 індивідуальних доїльних апаратів та, відповідно, збільшиться виробництво та якість продукції.
6.3. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи
6.3.1. Аналіз стану розвитку
Розвиток обслуговуючої кооперації є логічним етапом розбудови ринкової економічної системи у сільському господарстві. Кооперація, як ніяка інша форма колективної праці, здатна розбудити в масах відчуття особистої відповідальності, відновити втрачену трудову мораль і працелюбність.
Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи являють собою особливий корпоративний тип підприємства, створеного шляхом добровільного об’єднання капіталів і зусиль сільськогосподарських товаровиробників (фізичних та юридичних осіб), які є одночасно його власниками і клієнтами, але при цьому залишаються самостійно господарськими суб’єктами.
У даний час в області зареєстровано 94 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативи. Найбільше їх налічується в Червоноармійському районі – 12, Житомирському – 10, Андрушівському і Олевському – по 7, Брусилівському та Малинському – по 6 (таблиця 19).
За видами діяльності наявні такі кооперативи: 71 багатофункціональний, 13 заготівельних, 6 сервісних, які надають послуги членам особистих селянських та фермерських господарств з обробітку землі та збирання врожаю, заготівлі, зберігання, транспортування і реалізації сільськогосподарської продукції, ветеринарного обслуговування та штучного осіменіння тварин. Саме в послугах таких кооперативів відчувають гостру потребу особисті селянські та фермерські господарства.
За 2010 рік сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами надано послуг на суму 1755,0 тис. грн., що втричі більше, ніж у 2009 році.
За обсягами та якістю наданих послуг вони не задовольняють зростаючих потреб виробників сільськогосподарської продукції та її споживачів, адже в області понад 92% картоплі та овочів, 99% фруктів, 85% молока, 83% м’яса виробляються особистими селянськими, фермерськими господарствами та фізичними особами, які не мають постійно діючих каналів реалізації такої продукції.
Як результат – значна частина вирощеної сільськогосподарської продукції, особливо у віддалених від приміської зони селах, згодовується худобі та псується. Частина її потрапляє до кінцевих споживачів, але через посередників, чи продається селянами на стихійних ринках.
У зв’язку зі значною кількістю особистих селянських господарств (358 тис.), діючих фермерських господарств (749) та фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, доцільно сприяти створенню за безпосередньою їх участю розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які відстоюють інтереси своїх членів, залучають їх до торговельних операцій, надають можливість впливати на ціни, забезпечують вихід на оптові ринки, а також надають різні послуги по собівартості.
Розв’язати проблему можливо шляхом підтримки розвитку мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, як важливого чинника підвищення конкурентоспроможності особистих селянських і фермерських господарств та фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, поліпшення їх соціально-економічного стану та розширення сфери самозайнятості.
6.3.2. Проблемні питання:
- недосконалість чинного законодавства щодо кооперативного укладу в аграрному секторі економіки;
- недостатня фінансова підтримка розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації з боку держави;
- низька забезпеченість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів матеріально-технічними ресурсами для надання послуг членам кооперативу;
- недостатність фінансування за рахунок місцевих бюджетів.
6.3.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- поліпшення матеріально-технічної бази сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів за рахунок коштів державного та обласного бюджетів, що забезпечить просування сільськогосподарської продукції особистих селянських, фермерських господарств та фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників – на організований аграрний ринок за стабільними цінами;
- реалізація потенціалу аграрного сектору економіки та підвищення його конкурентоспроможності (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністраці).
6.3.4. Фінансове забезпечення заходів
| Джерела фінансування | Од. ви-міру | Обсяг фін-ня, всього | У тому числі: | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |||
| Державний бюджет | млн. грн. | 40,0 | 4,0 | 6,0 | 8,0 | 10,0 | 12,0 |
| Обласний бюджет | млн. грн. | 2,4 | 0,3 | 0,3 | 0,6 | 0,6 | 0,6 |
| Зовнішні та внутрішні інвестиції | млн. грн. | 24,7 | 6,9 | 5,5 | 4,7 | 4,1 | 3,5 |
| Всього: | млн. грн. | 67,1 | 11,2 | 11,8 | 13,3 | 14,7 | 16,1 |
6.3.5. Очікувані результати
Програмою передбачається створити протягом п’яти років 140 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (таблиця 20), забезпечити надання послуг на суму в межах 10,5 млн. грн., збільшити кількість робочих місць у сільській місцевості до 1450, зміцнити матеріально-технічний стан кооперативів.
Кількість сільськогосподарських кооперативів та сума наданих послуг
| Показник | Од. виміру | Прогноз | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | ||
| Кількість сільськогосподарських кооперативів | одиниць | 18 | 25 | 27 | 33 | 37 |
| Надання послуг | тис. грн. | 1300 | 1850 | 2050 | 2500 | 2800 |
7. Соціальний розвиток села
7.1. Кредитування індивідуального житлового будівництва на селі за державною програмою «Власний дім»
7.1.1. Аналіз стану розвитку
Починаючи з 1996 року, в області намітилась тенденція зниження загальних обсягів будівництва житла на селі.
За період дії програми “Власний дім” з 2000 року пільговим кредитом скористались 1026 сільських жителів області на загальну суму 15 млн. гривень.
У 2010 році пільговий кредит отримали 68 сімей на загальну суму 1947 тис.грн, у т.ч. з державного бюджету–1660 тис. грн, обласного бюджету – 278 тис. грн, районних бюджетів – 4,5 тис. грн, інших джерел – 4,5 тис. грн.
7.1.2. Проблемні питання:
- низький рівень доходів сільського населення, що не дозволяє залучати власні кошти у житлове будівництво;
- високий відтік молоді із сільської місцевості;
- обмеженість фінансової підтримки будівництва житла на селі з державного та місцевих бюджетів;
- недостатність пільгового кредитування.
7.1.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- розширення обсягів будівництва житла для сільського населення та оптимальне використання незавершеного будівництва;
- використання потенційних можливостей для закупівлі житла на вторинному ринку;
- надання протягом 5 років пільгових кредитів на суму 13,4 млн.гривень для придбання і спорудження житла молодим сім’ям та облаштування їх домашнього господарства (відповідальні виконавці: сільські та селищні ради, райдержадміністрації, КП «Обласний фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» обласної ради).
7.1.4. Фінансове забезпечення заходів
| Джерела фінансування | Од. ви-міру | Обсяг фін-ня, всього | У тому числі: | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |||
| Державний бюджет | млн. грн. | 9,0 | 1,5 | 1,65 | 1,8 | 1,95 | 2,1 |
| Обласний бюджет | млн. грн. | 2,4 | 0,4 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| Зовнішні та внутрішні інвестиції | млн. грн. | 2,0 | 0,3 | 0,35 | 0,4 | 0,45 | 0,5 |
| Всього: | млн. грн. | 13,4 | 2,2 | 2,5 | 2,7 | 2,9 | 3,1 |
7.1.5. Очікувані результати
Фінансування передбачених заходів дозволить досягнути наступних показників.
Введення, придбання житлових будинків та газифікація у 2011-2015 рр.
| Напрямок | Роки | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |
| Введення житлових будинків, одиниць | 20 | 24 | 28 | 32 | 36 |
| Закупівля житлових будинків, одиниць | 15 | 20 | 25 | 30 | 35 |
| Газифікація житлових будинків, одиниць | 60 | 80 | 100 | 120 | 140 |
7.2. Кадрове забезпечення
7.2.1. Аналіз стану розвитку
У сільськогосподарському виробництві області зайнято 25,5 тис. працівників, у тому числі 7,6 тис. керівників та спеціалістів. Для забезпечення стабільної ротації кадрів та розширеного виробництва щорічно зараховуються на навчання на умовах цільового прийому 650 осіб із сільської молоді.
З метою поширення знань з питань сучасних технологій та інформації про кон’юнктуру аграрного ринку щороку проводиться професійна підготовка 70 сільськогосподарських дорадників та експертів-дорадників.
На базі Житомирського обласного навчально-курсового комбінату щорічно проходять навчання біля 2000 кваліфікованих робітників. Крім того, близько 400 осіб навчаються за направленням Житомирського обласного центру зайнятості з числа незайнятого населення.
7.2.2. Проблемні питання:
- закріплення на виробництві випускників вищих навчальних закладів (із направлених 450 випускників аграрних вузів ІІІ-ІУ рівнів акредитації в перший рік прибувають на роботу 270 осіб або 60%, а вже через рік із них залишається працювати на селі лише кожний п’ятий.);
- постійне зменшення фахівців у сільськогосподарських підприємствах, погіршення якісного складу керівників і спеціалістів;
- недостатнє навчання кадрів та підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів в системі закладів післядипломної освіти;
- недостатність висококваліфікованих робітничих кадрів.
7.2.3. Основні завдання та заходи з вирішення проблем:
- проведення профорієнтаційної роботи серед сільської молоді для залучення її на навчання до вищих навчальних закладів, насамперед аграрного профілю, на умовах цільового прийому;
- реформування змісту та структури аграрної освіти, перехід на інноваційні технології навчання;
- удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців сільськогосподарського виробництва та робітничих кадрів;
- дотримання квоти цільового прийому до вищих аграрних закладів, укладання 3 – сторонніх угод між підприємствами, студентами та аграрними навчальними закладами (відповідальні виконавці: вищі аграрні навчальні заклади області І-ІУ рівнів акредитації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, райдержадміністрації);
- здійснення щорічної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів (1,5-1,8 тис.осіб) за професіями: тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва, слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, електрогазозварник, оператор котельні із урахуванням потреб регіонального ринку праці та роботодавців;
- вдосконалення курсової системи шляхом розширення мережі навчальних пунктів у всіх районах області;
- формування узагальнених заявок на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітничих кадрів на підставі заявок сільськогосподарських (переробних) підприємств, селянських (фермерських) господарств та установ соціальної сфери;
- удосконалення матеріально-технічної бази Житомирського обласного навчально-курсового комбінату та організації стажування педагогічних працівників на виробництві (відповідальні виконавці: райдержадміністрації, головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації, Житомирський обласний навчально-курсовий комбінат).
7.2.4. Фінансове забезпечення заходів
Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів на базі Житомирського обласного навчально-курсового комбінату Житомирської обласної ради здійснюється за рахунок коштів державного, обласного бюджетів, коштів сільськогосподарських підприємств, особистих селянських і фермерських господарств та коштів фізичних осіб – сільськогосподарських товаровиробників, інших джерел фінансування.
Прогнозні обсяги та джерела фінансування
| Джерела фінансування | Од. ви-міру | Обсяг фін-ня, всього | У тому числі: | ||||
| 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |||
| Державний бюджет | млн. грн. | 1,935 | 0,345 | 0,360 | 0,380 | 0,4 | 0,45 |
| Обласний бюджет | млн. грн. | 2,4 | 0,4 | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| Інші джерела | млн. грн. | 2,24 | 0,360 | 0,410 | 0,450 | 0,490 | 0,530 |
| Всього: | млн. грн. | 6,575 | 1,105 | 1,27 | 1,33 | 1,39 | 1,48 |
7.2.5. Очікувані результати
Виконання завдань Програми дозволить:
- щорічно підвищувати кваліфікацію 600 керівників і спеціалістів агропромислового комплексу області в системі закладів післядипломної освіти;
- забезпечити виконання квоти цільового прийому сільської молоді на навчання у вищі аграрні навчальні заклади І-ІУ рівнів акредитації та укладання 3 – сторонніх угод між підприємствами, студентами та аграрними навчальними закладами;
- здійснити підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації близько 8 тис. робітників для агропромислового комплексу та соціальної сфери відповідно до угод із замовниками з 10 професій із числа незайнятого населення, направлених районними центрами зайнятості, підприємствами, установами та організаціями;
- збалансувати попит та пропозицію робочої сили на сільському ринку праці;
- модернізувати навчально-матеріальну базу для удосконалення професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації на основі сучасних технологічних засобів та інноваційних технологій навчання.
Прогнозні обсяги підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кваліфікованих робітників для агропромислового комплексу області та соціальної сфери на 2011 -2015 роки на базі Житомирського обласного навчально-курсового комбінату Житомирської обласної ради
| Напрямки підготовки (у розрізі професій) | Фактично | Кількість осіб по роках | ||||
| 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 | 2015 | |
| Підготовка за професіями (всього) | 1175 | 1253 | 1295 | 1331 | 1360 | 1392 |
| у тому числі: | | | | | | |
| тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва | 504 | 540 | 554 | 565 | 570 | 575 |
| слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування | 266 | 280 | 292 | 305 | 311 | 325 |
| електрогазозварник | 99 | 107 | 114 | 120 | 128 | 132 |
| оператор котельні | 306 | 326 | 335 | 341 | 351 | 360 |
| підвищення кваліфікації: | | | | | | |
| тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва (категорії «В», «С», «F») | 392 | 432 | 440 | 449 | 456 | 467 |
| ВСЬОГО: | 1567 | 1685 | 1735 | 1780 | 1816 | 1859 |