Травень 2009 (випуск 2) Моніторинг Економічна криза в Україні: наслідки та антикризова політика
| Вид материала | Документы |
- Якушик В. Концептуальні та інституційні аспекти проблеми національного порозуміння, 235.18kb.
- Церковна політика Росії в Галичині під час Першої світової війни: експансія "воєнного, 1159.34kb.
- План берестейській мирний договір та його наслідки для України. Гетьманський переворот., 186.27kb.
- Тести до системи антикризової діагностики, 89.74kb.
- Декларація про створення, 59.73kb.
- Список литературы Александров И. А., Половян А. В., Тарасова М. Ю. Классификация объектов, 13.44kb.
- Реферат на тему, 207.52kb.
- Сучасна фінансова криза в Україні та шляхи її локалізації, 565.79kb.
- 12 квітня 2011 р, 268.71kb.
- Україна в 20-х роках ХХ століття, 287.19kb.
Антикризова політика при переході від спаду до стабілізації
Посилення консолідації влади
На цій стадії циклу в Україні під тиском міжнародного співтовариства посилюються тенденції до консолідації влади. Основною умовою допомоги Україні у подоланні кризи з боку міжнародних фінансових організацій та розвинутих країн стала жорстка вимога досягнення політичної згоди між окремими гілками влади.
В країні декілька втихає публічна критика політичних суперників. Президент і Прем’єр-міністр публічно демонструють солідарність. Найбільший резонанс одержало спільне представлення (за виключенням окремих незначних ексцесів) Президентом і Прем’єр-міністром інтересів України перед міжнародними фінансовими організаціями та Європейським співтовариством. Вони відносно солідарно виступили перед МВФ з приводу надання другого траншу кредитної лінії stand by і на Спільній ЄС – Україна міжнародній конференції, яка відбулася у Брюсселі 23 березня 2009 р.
Це дало помітний ефект, оскільки для України відкрилися широкі можливості використання міжнародної підтримки:
- ЄС проявив явну зацікавленість в модернізації української газотранспортної системи (очікується 2,57 млрд. дол. США)8;
- МВФ прийняв рішення про надання другого траншу кредитної лінії stand by (2,5 млрд. дол. США);
- ЄБРР і Світовий банк надають фінансову допомогу для оздоровлення банківського сектору і окремих галузей реального сектору економіки;
Японія в рамках Кіотського протоколу заключила договір про реалізацію в Україні проектів з підвищення енергозбереження та енергоефективності (очікуваний обсяг інвестицій 0,5 млрд. дол. США)
Державна підтримка підприємств реального сектору
Критично важливо в період при переході від спаду до сталості перенести акценти з реанімаційних по характеру заходів на стимулювання активності попиту і пропозицій. Саме в цей період, коли сили стискання ослаблюються, а ризики можна прорахувати і, значить, банки можуть почати кредитувати, а підприємці прогнозувати (навіть на короткий період) свої дії, держава може і зобов’язана підтримати цей рух. Якщо у період гострої кризи спроби стимулювати активність економічних суб’єктів протистоять основній тенденції стискання економіки, то у фазі «дна» циклу така політика грає на посилення тенденції переходу від спаду до стабілізації, а потім на пожвавлення економіки.
В останні місяці в Україні формується нова політика державної підтримки підприємств реального сектору економіки, яка за аналогом з банківським сектором, може бути названа як політика рефінансування і рекапіталізації. Держава перейшла від практики надання пільг до формату фінансової підтримки (фінансове оздоровлення і стимулювання виробництва). Основним фактором, який підштовхнув Уряд до нового формату стала невідкладна необхідність знизити ризик суверенного дефолту України, який зараз експерти зв’язують з існуванням значних корпоративних зобов’язань.
Уряд визначив три головні сфери спрямування фінансової підтримки – підприємства авіабудування, оборонно-промислового комплексу і машинобудування9,
Спосіб відбору конкретних підприємств створює високий рівень залежності від рішень конкретних чиновників, оскільки не передбачає конкуренції проектів. Відбір здійснюється на основі визначених критеріїв та за умовою одержання згоди трьох Міністерств – промислової політики, фінансів і економіки. Затверджує перелік об’єктів – Уряд.
Умови надання кредитів для приватних і державних підприємств суттєво різняться – на відміну від приватних для державних підприємств допускається надання кредитів на безповоротній основі. Це створює відчутну нерівність ринкових позицій для суб’єктів господарювання.
Уряд починає вдаватися до надання фінансової підтримки шляхом інвестування у статутний капітал державних підприємств, тим самим збільшуючи обсяг власних корпоративних прав.
Наводимо три приклади фінансової підтримки окремих підприємств. Всі вони відносяться до державної власності.
В лютому Міністерство фінансів України уклало з ВО «Південмаш» про реструктуризацію боргів і профінансувало погашення п’ятирічних єврооблігацій підприємства на суму 107,5 млн. дол. США. Фактично борг перед інвесторами був переведений у державний борг.
В квітні Уряд прийняв рішення про підтримку випуску облігацій Харківським державним авіаційним виробничим підприємством – на суму 1,6 млрд. грн., Державним підприємством «Київський авіаційний завод «Аміант» на суму 858 млн. грн.10 Облігації будуть випускатися під державні гарантії та сплати відсоткового доходу за рахунок бюджетних коштів на безповоротній основі. Міністерство фінансів звернеться до банків з клопотанням про викуп облігацій.
Окрім бюджетних коштів на підтримку підприємств реального сектору починають спрямовуватися кошти, які почала отримувати Україна від міжнародних фінансових організацій. Прикладом участі міжнародних фінансових організацій у рефінансуванні підприємств державного сектору є підписання у квітні угоди між Світовим банком і Укравтодором про надання кредитів обсягом 400 млн. дол. США строком на 10 років. Укравтодор мав проблеми з погашенням кредитів на 930 млн. дол. США.
Фінансовий акцент став домінувати і у політиці підтримки галузей, або окремих видів діяльності.
В квітні Уряд прийняв рішення про підтримку вітчизняних підприємств, що виготовляють сучасні вітрові електроустановки11. Комплекс заходів включає фінансування на безповоротній основі заходів з розробки вітчизняного зразка сучасної вітрової електроустановки, закінчення будівництва відповідних об’єктів.
Уряд поширює практику непрямої фінансової підтримки державних підприємств. Уряд суттєво знизив базові нормативи відрахувань частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами 2008 р.12 для підприємств, підконтрольних Міністерству палива і енергетики та Міністерству транспорту і зв’язку – обсяг дивідендів зменшений з 30-40% до 15%.
До таких непрямих способів державної фінансової підтримки також можна віднести надання державних гарантій підприємствам під кредити банків.
Перехід в Україні до способу державної фінансової підтримки окремих підприємств є своєчасною реакцією на кризові виклики. Проте формат, який став застосовуватися у реальній практиці, несе в собі значні ризики, які треба передбачати. Особливо, якщо врахувати, що аналогічні масові процеси відбуваються і у банківському секторі
Надлишкова активність в цьому напрямку може мати наступні негативні наслідки:
- переобтяження держави боргами;
- зниження для суб’єктів господарювання стимулів для кризової адаптації;
- блокування об’єктивного процесу оновлення корпусу власників і менеджерів, а також виведення з економіки неефективного бізнесу;
- нераціональне накопичення державних корпоративних прав.
Для України найбільш ефективним методом стимулювання активності економічних суб’єктів є створення автоматичного непрямого стимулювання, яке: а) виключає суб’єктивізм чиновника, тобто зменшує поле корупції; б) мінімізує покриття приватних ризиків бюджетними коштами; в) зберігає контроль ринка над виробником.
Активізація приватизації
Криза, яка зразу визначила гострий бюджетний дефіцит, створила сильні стимули для української влади до відродження приватизації, в першу чергу до організації продажу найбільш вартісних стратегічних об’єктів. Так, Президент В.Ющенко став ініціатором створення Стабілізаційного фонду для фінансування антикризових заходів, основним джерелом надходження коштів до якого повинна була стати приватизація.
Проте, незважаючи на гостру потребу в додаткових коштах, у 2008 р. Уряду не вдалося розблокувати приватизаційний процес. Основною причиною стало продовження політичної боротьби та конфлікти, які супроводжували зміну керівництва ФДМУ.
В кінці 2008 р. Уряд приступив до підготовки приватизаційного процесу на 2009 р. Урядовим розпорядженням був затверджений перелік об’єктів на приватизацію – 277 пакетів акцій, та перелік об’єктів для підготовки до приватизації – 143 підприємства. В квітні 2009 р. ці переліки були доповнені: перелік об’єктів на приватизацію – 136 пакетами акцій, перелік об’єктів на підготовку до приватизації – 47 підприємствами13.
Уряд планував перейти у 2009 р. до масової приватизації у вугільній промисловості14. У квітні урядовим рішенням був визначений перелік об’єктів приватизації на поточний рік – 99 структурних підрозділів державних вугледобувних підприємств (шахт). При відсутності спеціального закону, який так і не був прийнятий, Уряд своїм рішенням визначив спосіб приватизації – відкриті аукціони, а також обов’язкові умови для продавця, які визначали його зобов’язання у постприватизаційний період. Зокрема, покупець змушений був погасити кредиторську заборгованість структурного підрозділу і зберегти протягом 5 років рівень зайнятості. Типовий договір на купівлю-продаж об’єктів галузі включав перелік відповідальності покупця, аж до повернення об’єкта у державну власність.
Проте 29 травня Президент призупинив дію постанови Уряду про приватизацію шахт на підставі того, що визначення переліку об’єктів приватизації є компетенцією Парламенту.
Експерти побоюються, що відновлення приватизації здійснюватиметься з фіскальними цілями. Цілі реформування відносин власності відійдуть на другий план, що може мати для державного сектору негативні наслідки структурного характеру.
Захист внутрішнього ринку
Обвал світових ринків підштовхнув українську владу до пошуків альтернативних можливостей розвитку економіки за рахунок внутрішнього ринку.
В березні Уряд оприлюднив проект Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року, в якій чітко визначено, що в умовах кризи основний акцент економічної політики доцільно перенести на внутрішній ринок.
Головним інструментом захисту внутрішнього ринку український Уряд обрав митну політику. Симптоматично, що у проекті цільової Програми пропонується з метою оперативного реагування та захисту вітчизняного виробника від зміни кон’юнктури на світовому та внутрішньому ринку надати повноваження Уряду щодо самостійного перегляду ставок ввізного мита (взамін законодавчого затвердження).
Першою практичною акцією щодо захисту внутрішнього ринку стало законодавче введення 13-відсоткової надбавки до ввізного мита на продукти харчування, одяг, взуття і техніку, ініціатором якої став Уряд. Цей акт повинен був слугувати активному захисту внутрішнього ринку на період кризи.
Під тиском критики 18 березня Уряд сповістив про своє рішення відмінити 13-відсоткову надбавку на всі заявлені групи товарів, окрім автомобілів і холодильників. Проте в цілому він не відмовився від ідеї застосування митних інструментів з метою регулювання доступу імпортних товарів на внутрішній ринок країни.
Відносно невелика практика вже показала, що політика протекціонізму, до якої почала вдаватися Україна, надає незначний позитивний ефект для вітчизняних виробників. І вона не компенсує втрат та ризиків, які виникають при цьому:
- Україна опинилася у зоні ризику застосування до неї санкцій зі сторони СОТ, а також міжнародних фінансових організацій;
- наслідком стало ускладнення переговорів з іншими країнами щодо умов допуску українських товарів на їх внутрішні ринки, в першу чергу основного експортного продукту України – сталі;
- викликало дестабілізацію в ряді видів українського виробництва, яке базувалося на імпортній сировині, в першу чергу, у харчовій промисловості;
- збільшення розміру ввізного мита на фоні девальвації гривні призвело до швидкого росту вартості товарів, що імпортуються. До цього цінового рівня стали підтягуватися і товари вітчизняного виробництва.
За висновками окремих експертів, на фоні девальвації гривні та падіння попиту вдаватися до збільшення ввізного мита не було необхідності. В умовах кризи обсяги імпорту і без цільових урядових дій різко скоротилися. Як протекціоністський захід це також не принесло безпосередньої користі. Потрібен певний період в 1-2 роки, протягом якого можуть бути реалізовані завдання щодо імпортозаміщення.
Не викликає сумніву, що розвиток внутрішнього ринку може стати вагомим фактором відновлення української економіки після кризи. Проте він не зможе зіграти роль головного «локомотиву». Для української економіки вирішальним все ще залишається зовнішній ринок.
Підтримка малого та середнього бізнесу
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємства продовжує займати активну позицію. Хоча окремі його дії з боку підприємців сприймаються неоднозначно.
Гостру реакцію у підприємницькому середовищі викликало впровадження у квітні за ініціативою Комітету нового обов’язкового платежу до Пенсійного фонду для осіб, які працюють за спрощеною системою оподаткування15. У цілому раціональне рішення, про яке велася мова ще до наступу кризи, в умовах падіння доходів не було сприйняте більшою частиною підприємців.
У квітні була відновлена підтримка кредитування проектів малого і середнього бізнесу, особливо тих, що сприяють збільшенню рівня зайнятості16. Держава на безповоротній основі частково відшкодовуватиме фактично сплачені відсотки за користуванням кредитами суб’єктів малого і середнього бізнесу легкої промисловості, які виготовляють продукцію для внутрішнього ринку. Відбір претендентів буде здійснюватися на конкурсних засадах. Проте у Постанові Уряду присутня обмовка – «за наявності коштів у Стабілізаційному фонді».
Прогнози
Наприкінці січня ООН оприлюднила звіт World Economic Situation and Prospects 2009 (Ситуація у світовій економіці і перспективи на 2009 рік), в якому зроблений висновок, що в поточному році серед всіх країн світу найбільшою є загроза суверенного дефолту саме України. Ці висновки були підтверджені також експертами агентства Bloomberg. Першим з світових рейтингових агентств про загрозу дефолту України заявило Standard & Poor`s.
В березні поточного року з’явилися ознаки того, що загроза суверенного дефолту України, про яку багато говорили представники світової експертної спільноти, зменшилася.
У березні основні індикатори, на основі яких іноземні інвестори оцінюють вірогідність дефолту України, знизилися більш ніж на 20%.
Показник EMBI+Україна за березень зменшився з 3538 пунктів до 2752, або на 20,2%. Цей індикатор показує різницю в доходності єврооблігацій України та казначейських зобов’язань США. Його зростання свідчить про погіршення ситуації, скорочення – про її поліпшення.
Інший ключовий індикатор, який характеризує ризик дефолту країни – кредитно-дефолтні свопи СDS (страховка від дефолту на п'ятирічні державні євробонди України) – знизився на початок квітня зі свого історичного максимуму в 5304 пункти (10 березня 2009 року) до 3817 пунктів на кінець місяця, або на 28%. Крім того, було зафіксовано зменшення доходності облігацій ряду провідних українських компаній, що є ознакою збільшення інтересу до їх придбання з боку іноземних та вітчизняних інвесторів.
Більшість міжнародних та українських експертів, враховуючи стійкість позитивних тенденцій у розвитку економіки, заперечили вірогідність суверенного дефолту України протягом 2009 р. Проте у порівнянні з іншими країнами рівень недовіри інвесторів до України зостається досить високим. .
2. Фінансова система
Квітень став першим місяцем, коли показники функціонування фінансової системи України чітко продемонстрували наявність певних позитивних тенденцій.
2.1. Банківський сектор
Квітень продемонстрував пожвавлення банківської діяльності та підтвердив зростання, хоча і невелике, ліквідності банків. Підтвердилося позитивне зрушення у рівні довіри до банківської системи населення і суб’єктів господарювання до банків.
Розвиток банківського сектору (квітень)
Таблиця 1
Основні показники банківської діяльності за 2009 р., млрд. грн.17
| | 01.01. | 01.02 | 01.03 | 01.04 | 01.05 |
| Власний капітал | 121.4 | 126.7 | 126.6 | 124.5 | 119.8 |
| Зобов’язання | 805.8 | 779.1 | 759.0 | 753.6 | 753.7 |
| в тому числі: | | | | | |
| кошти суб’єктів господарювання | 143.9 | 134.1 | 124.6 | 122.1 | 119.3 |
| кошті фізичних осіб | 213.2 | 205.1 | 193.7 | 188.8 | 192.5 |
| Загальні активи в тому числі: | 971.8 | 954.1 | 939.4 | 935.2 | 939.1 |
| в тому числі: | | | | | |
| кредити суб’єктам господарювання | 460.5 | 453.7 | 453.9 | 456.8 | 457.9 |
| кредити фізичним особам | 273.3 | 268.9 | 264.1 | 259.9 | 256.3 |
| Доходи | 120.6 | 12.5 | 26.0 | 37.75 | 49.6 |
| Витрати | 110.9 | 10.0 | 24.0 | 44.77 | 54.5 |
| Прибуток (- збиток) | 9.7 | 2.5 | 2.0 | - 7.02 | -4,9 |
Про пожвавлення діяльності у банківському секторі свідчить збереження позитивної динаміки таких показників як зростання за квітень сумарних доходів банків на 31,4% і деяке збільшення обсягів кредитування суб’єктів господарювання – на 0,2%.
Свідченням певного зростання рівня довіри населення до банків є збільшення обсягів депозитів фізичних осіб на 0,6% (з початку року зменшився на 10,7%) – до 192,5 млрд. грн. Збільшення обсягів депозитів населення зафіксовано як у національній, так і у іноземній валюті.
Зниження темпів відпливу коштів із банків та активна підтримка НБУ ліквідності банків, а також певне зниження обсягу операцій НБУ з продажу іноземної валюти на міжбанківському ринку сприяли підвищенню ліквідності банківської системи. Обсяг кореспондентських рахунків банків за квітень збільшився на 4,2% до 17,5 млрд. грн. (з початку року зменшився на 6,1%). Обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками за квітень, становив 11,9 млрд. грн.
Показовим є зниження процентних ставок. Інтегральна ставка за депозитами зменшилася з 12,6% до 11,2%, за кредитами – з 21,9% до 17,5%. Середньозважена процентна ставка на міжбанківському кредитному ринку – з 30,9% до 5,0%.
Політика оздоровлення банків у лютому-травні 2009 р. здійснювалася під значним впливом вимог МВФ, які були встановлені для України при наданні кредитної лінії stand by. Необхідність надати звітність для одержання позитивного рішення від МВФ про надання другого траншу, примусили українську владу внести зміни у практику рефінансування і розпочати програму проведення рекапіталізації банків.
Рефінансування банків
Із-за спроб Уряду одержати контроль над НБУ у січні 2009 р. фактично було призупинено рефінансування банків. Після відновлення практики підтримки ліквідності банків НБУ значно зменшив його обсяги у порівнянні з кінцем минулого року. За квітень 2009 р. НБУ надав банкам кредити рефінансування на суму 9,6 млрд. грн., що склало з початку року 44,0 млрд. грн. (у 2,4 рази менше, ніж за жовтень-грудень 2008 р.)18.
Окрім дефіциту державних коштів на падіння обсягів рефінансування вплинуло зниження попиту з боку самих банків. Основна причина – висока відсоткова ставка. У квітні середньозважена відсоткова ставка за операціями рефінансування становила 16,9%. Відіграла роль і посилення умов рефінансування, яке здійснив НБУ за вимогами МВФ.
З боку банків і окремих експертів лунають заклики до збільшення обсягів і, головне, здешевлення кредитів рефінансування. В якості аргументу використовується практика центральних банків розвинутих країн, які вдалися до рекордного зниження рівня базових відсоткових ставок19: Європейський центральний банк знизив ставку до 1,5%, Центральний банк Великобританії – до 0,5%, Канади – до 0,5%, Швейцарії – до 0,25%. Ще в грудні 2008 р. банк Японії і Федеральна система США знизили ставку, відповідно, до 0,1% і діапазон до 0-0,25%.
НБУ пояснює свою позицію відміною ситуації в Україні та розвинутих країнах. У розвинутих країнах значним фактором рецесії економіки є дефляція. Тому їх центральні банки вдаються до заходів, наслідком яких є розширення пропозицій грошей в економіку. Додаткова грошова маса потрібна для покриття надлишкової товарної маси, яка створилася внаслідок падіння попиту з боку країн, що розвиваються, тобто для стимулювання попиту на внутрішньому ринку. В Україні ризик у розвитку економіки пов’язаний з високим рівнем інфляції. Поширення рефінансування може стати додатковим інфляційним фактором.
Зобов’язання України перед МВФ у сфері оздоровлення банків включали: а) посилення вимог до рефінансування банків, б) відмову від рефінансування без застави і під заставу акцій банків.
30 квітня 2009 р. НБУ затвердив нове Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків, яке замінило раніше діюче Положення, прийняте ще у 2006 р. (з доповненнями 2008 р.)20. Коректування Положення здійснено за наступними напрямками.
По-перше, скорочені максимальні строки надання кредитів до 90 днів (раніше, до 365 днів).
По-друге, із переліку інструментів, які застосовуються для підтримки ліквідності банків, вилучені операції з обміну іноземної валюти на національну валюту та надання стабілізаційного кредиту, які не мають однозначного цільового використання.
По-третє, відкрита для НБУ можливість встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування, виду забезпечення кредиту рефінансування.
По-четверте, вилучені види забезпечення, які несли в собі ризик зміни власності на банки (акції власників істотної участі в банках), або були проблемними (різні види забезпечення під кредити, що видані банком іншим суб’єктам).
По-п’яте, НБУ здійснює регулювання ліквідності банків у межах визначених монетарних параметрів та в обсягах, які потрібні для її збалансування та управління грошово-кредитним ринком.
По-шосте, чітко визначені умови розподілу коштів рефінансування між банками. Один банк не може одержати більше 50% обсягу коштів, які запропоновані на тендері. Передбачається спосіб пропорційного розподілу коштів в випадку недостатнього обсягу суми рефінансування, передбаченого тендером.
Негативну реакцію з приводу першої (недостатній термін для поліпшення ситуації) і четвертої позиції (скорочення заставної бази) висловили представники банків на круглому столі, організованому газетою «Дзеркало тижня»21.
Правління НБУ затвердило Показники, на підставі яких Національний банк України приймає рішення щодо надання кредитної підтримки банкам у разі реальної загрози стабільності їх роботи22. За своїм характером, це, скоріше, показники, за якими НБУ може відмовити конкретному банку в рефінансуванні. Вони достатньо жорсткі.
Серед них три кількісні показники: норматив адекватності регуляторного капіталу; рентабельність активів; співвідношення коштів НБУ до загальних активів банку. Для них встановлені граничні значення нормативів.
Якісні показники включають 12 основних і 4 додаткових параметри. Серед основних якісних показників присутні такі: відсутність підтримки власників банку в рекапіталізації банку та підтримці його ліквідності; нетипові операції з готівкою; здійснення банками операцій на користь пов’язаних осіб; спрямування коштів за отриманими кредитами рефінансування на придбання іноземної валюти за відсутності відповідних зобов’язань тощо. Додаткові показники: необґрунтоване підвищення процентних ставок за кредитами, низький рівень диверсифікації активів тощо.
Рекапіталізація банків
Законодавчі основи процесу рекапіталізації банків були закладені у Законі про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи, схваленому Парламентом у жовтні
2008 р.23. Встановлення конкретних умов рекапіталізації банків за участю держави фактично було віддано на відкуп Уряду. Перший варіант Порядку участі держави у капіталізації банків був затверджений Урядом у наступному місяці після ухвалення Закону. Проте реальну підготовку до проведення рекапіталізації банків Уряд розпочав тільки з лютого 2009 р.24
Для організаційного забезпечення процесу були створені Експертно-аналітична рада при Кабінеті Міністрів (голова Ради – Перший віце-прем’єр-міністр О.Турчинов) і самостійний структурний підрозділ при Міністерстві фінансів з питань участі держави у рекапіталізації банків.
Проте відсутність чітких законодавчих норм призвела до того, що під впливом різних груп інтересів, включаючи політичні та корпоративні, умови участі держави в капіталі банків декілька разів змінювалися. У першому варіанті Порядку, затвердженому Урядом у 2008 р., був встановлений мінімальний рівень участі держави у 50%+1 акція, тобто передбачалася обов’язкова націоналізація проблемних банків. У другому варіанті Уряд зняв ці обмеження, що означало можливість участі держави у докапіталізації без зміни власності на банки. Тепер частка держави спільно з іншими інвесторами повинна була бути не менше 50%+1 акція статутного капіталу банку.
Однак в останній час цей лояльний підхід був замінений на більш жорстку регламентацію: спільна частка держави і інвестора повинна бути більше 75%, при цьому частка держави не повинна бути меншою 60%+1 акція. Фактично згода на участь в урядової програмі рекапіталізації означала для власників втрату банку.
В результаті із 7 претендентів на участь в рекапіталізації у переліку, затвердженому Експертно-консультаційною радою і Урядом, залишилося три – Укргазбанк, Родовид Банк і банк „Київ”. Власники цих банків готові пожертвувати банками для підтримки основної частини свого бізнесу. Рекапіталізація надає ним можливість перекласти на державу проведення їх оздоровлення. Як підкреслюється в ЗМІ, їх капітали вже виведені із банків25. Відмовилися від участі в урядової програмі рекапіталізації власники банку „Фінанси та кредит” та Імексбанку. Вагаються з вибором, оскільки мають інші альтернативи, банки „Надра” та „Укрпромбанк”.
Затягування з реалізацією програми рекапіталізації банків за участю держави викликає критику міжнародних фінансових організацій. Вони затримують перехід до фінансування заходів з оздоровлення українського банківського сектору. Представники банків і українські експерти також оцінюють цей факт негативно.
Активні дії з оздоровлення банків здійснює Уряд лише відносно двох державних банків – Укрексімбанку і Ощадбанку. За період кризи ці банки одержали масштабне рефінансування. Уряд сприяє переводу до них банківських операцій із комерційних банків (обслуговування державних органів і бюджетних організацій, надання послуг населенню з пенсійного забезпечення тощо).
У квітні Уряд відмінив своє рішення про встановлення для державних банків нормативу відрахування частки прибутку на виплату дивідендів державі за результатами 2008 р. у розмірі 15%. Ці потенційні доходи бюджету почали використовуватися для підтримки самих банків. Зокрема, було прийнято урядове рішення щодо збільшення статутного капіталу Укрексімбанку за рахунок його чистого прибутку за 2008 рік та нерозподіленого прибутку минулих років шляхом збільшення номінальної вартості акцій на суму 590,88 млн. грн.26
Таким чином, Уряд свідомо створює переваги на ринку банківських послуг для державних банків.
Мораторій на дострокове вилучення вкладів
Міжнародні та українські експерти вважають відновлення довіри населення до банків одним із головних факторів подолання фінансової кризи в Україні. Довіра населення до банків знаходиться на катастрофічно низькому рівні. За дослідженнями, якщо у вересні 2008 р. не довіряло банкам 21,0% опитаних, то в березні 2009 р. – вже 74,8%27. За розрахунками експертів, на кінець першого кварталу 2009 р. сукупній індекс депозитної активності, який демонструє готовність людей зберігати кошти у банках, склав лише 49,9 пунктів (із 200 можливих).
Одним із сильних ударів по довірі населення до банків стало введення у жовтні 2008 р. мораторію на дострокове вилучення депозитів. Він зберігається вже 7 місяців і для населення слугує своєрідним сигналом про рівень несталості банківського сектору. Кардинально змінити відношення населення до банків, за висновками експертів, можна тільки за умови зняття мораторію.
Однією з причин збереження мораторію є ризики, які будуть супроводжувати його відміну. Є сильний ризик нового масового відтоку коштів населення із банків. Однак очевидно, що в цілому банківський сектор від мораторію тільки втрачає ресурси. Враховуючи це, самі банки починають активно впроваджувати нові депозитні програми, які дозволяють уникнути обмежень, які накладені мораторієм.
Експерти висловлюють думку про те, що збереження мораторію лобіюється державними банками та окремими банками з українськими акціонерами не стільки з огляду на безпеку, скільки із захисту власних комерційних інтересів. Поки діє мораторій, банки можуть одержувати додаткові доходи за рахунок більш низьких процентних ставок за старими вкладами у гривні і розміщення кредитів під нові збільшені процентні ставки28.
2.2. Фондовий ринок
Наміри Міністерства фінансів США розширити Програму підтримки фінансового сектору (TARP), кращі за очікувані показники споживчої впевненості та ділової активності, позитивні дані банківського сектору, а також спільні заходи щодо стимулювання економіки, які підтримуються керівництвом світових держав, сприяли зростанню у квітні фондових індексів у середньому в світі на 9-11%.
У квітні 2009 р. фондові ринки країн, що розвиваються, продемонстрували рекордні показники росту. При цьому Україна посіла лідируючи позиції. Головним рушієм виступив зовнішній інформаційний фон, який і визначив вектор руху показника ПФТС.
Таблиця 2
Основні показники розвитку фондового ринку України та світу
за жовтень 2008 р. – березень 2009 р.29
(у % до попереднього місяця)
| Показники | 2008, в тому числі за місяцями | 2009, в тому числі за місяцями | |||||
| 10 | 11 | 12 | 01 | 02 | 03 | 04 | |
| Світові фондові індекси (у середньому) | (-)18 | (-) 7-8 | 2 | (-)8 | (-) 7-11 | 6-9 | 8-11 |
| Індекс ПФТС | (-)31,7 | 14,79 | 4,07 | (-)8,90 | (-)22,99 | 7,5 | 49,49 |
| Індекс ринкової капіталізації ліквідних цінних паперів | (-)31,5 | 12,7 | (-)8,8 | 19,5 | (-)26,3 | 3,6 | 13,2 |
| Індекс обсягу торгів | -38.9 | в 3.5 рази вище | в 3 рази менше | (-)20.3 | (-)86.1 | в 7,5 рази вище | в 3,5 разів менше |
Український фондовий ринок у кризових умовах відрізняється збільшеною волатильністю. До березня 2009 р. при відсутності реальних позитивних зрушень в економіці різки коливання показника ПФТС перш за все були наслідками змін у політичній ситуації всередині країни та впливу зовнішніх факторів. Починаючи з березня 2009 р. помітною складовою у формуванні показника ПФТС стають позитивні тенденції, які визначилися у банківській сфері і галузях реальної економіки. Хоча зовнішній фактор і політичні моменти продовжують зберігати роль домінантних факторів.
На відміну від інших сфер економіки держава не здійснює заходів з підтримки фондового ринку. За весь період кризи вклад Уряду в розвиток фондового ринку звівся до схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки.
За вимогою МВФ в квітні 2009 р. Уряд прийняв рішення про впровадження інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів30.
2009 рік: зміна ситуації на фондовому ринку
Січень 2009 р. Перший місяць 2009 р. відзначений негативними макроекономічними та корпоративними даними. Резонансним моментом залишається неврегульованість питання щодо поставок російського газу. Зберігається несприятлива кон’юнктура на світових товарних ринках. В результаті індекс ПФТС знову став знижуватися, проте вперше ця динаміка наблизилася до динаміки середніх світових фондових індексів – відповідно, 8,9% і 8,0%. Зростання ринкової капіталізації ліквідних цінних паперів (на 19,5%) пояснюється насамперед зростанням вартості цінних паперів, які не входять до індексного кошику. Відмічається різке зниження обсягів торгів (на 20,3%) за рахунок зниження попиту банків на ОВДП.
Лютий 2009 р. На фоні незначного покращення ситуації на світових фондових ринках у лютому спостерігається другий епізод обвалу українського фондового ринку: індекс ПФТС впав на 23,0%, ринкова капіталізація ліквідних цінних паперів – на 26,3%, а обіг цінних паперів – навіть на 86,1%. Український фондовий ринок досить різко відреагував на зниження провідними міжнародними рейтинговими агентствами суверенних рейтингів України, тривалу політичну і валютну нестабільність, а також загострення ситуації у банківському секторі. Помітний удар по довірі бізнесу до влади та банків нанесли необґрунтовані звинувачення Уряду у бік керівництва НБУ.
Березень 2009 р. Став першим місяцем у 2009 р., коли з’явилися позитивні тенденції на українському фондовому ринку. На фоні позитивної динаміки на світових фондових ринках це було викликано заявою МВФ про продовження переговорів щодо другого траншу stand by, позитивними результатами переговорів української влади у Брюсселі та Японії, покращенням оцінки українських єврооблігацій. Зіграла роль і відносна стабілізація ситуації у банківському секторі.
Квітень. Позитивний фон на світових фондових ринках, досягнення згоди з місією МВФ з ключових питань задля отримання другого траншу stand by, затвердження Урядом програми рекапіталізації 7 українських банків, переговори з Росією щодо співробітництва у газової сфері, а також покращання оцінки українських ризиків призвели до зростання індексу ПФТС на 112,51 і. п. (або на 49,49%) до 339,85 і. п. Позитивну роль зіграли також зменшення темпів відтоку депозитів у банківському секторі, уповільнення інфляційних процесів та зниження реальних доходів населення.
Позитивний тренд в основному підтриманий переважними продажами на ринку акцій та ринку корпоративних облігацій. У попередні місяці тимчасові позитивні сплески були викликані поширенням продаж на ринку державних цінних паперів. Структура фондового ринку за станом на квітень у порівнянні з березнем 2009 р. та докризовим вереснем 2008 р. має наступний вид (у відсотках).
Таблиця 3
Структура фондового ринку України, у відсотках31
| | Вересень 2008 | 2009 | |
| Березень | Квітень | ||
| Ринок державних цінних паперів | 13,2% | 78,7% | 2,2 |
| Ринок акцій | 11,4% | 10,6% | 75.3 |
| Ринок корпоративних облігацій | 73,3% | 10,3% | 21.5 |