Geum.ru

Наша справа ”, №4 ’ 2001

Вид материалаДокументы

Содержание


Оцінка економічного, політико-правового та культурного середовища
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42

Оцінка економічного, політико-правового та культурного середовища


Чому багато латиноамериканців процвітають у США чи в Західній Європі, але їм це не вдається в Латинській Америці? Виявляється, що причина не в особливостях латиноамериканців, а в недоліках латиноамериканського середовища. Так, для того, щоб в 90-х роках в Перу відкрити власну справу (без використання родинних чи інших зв’язків) необхідно було витратити 259 днів. При цьому, практично, неможливо було уникнути необхідності дати хабаря щонайменше чотирьом чиновникам.

Створити ринкову економіку в Перу, де її раніше взагалі не було, непросто. Тому проблеми, що виникають при реформуванні економіки скоріше пов’язані не з національними особливостями та менталітетом громадян країни, а з існуючим середовищем.

Це стосується і України. Одна з основних причин, через яку значна частина громадян України працює в неофіційному секторі економіки, полягає в тому, що вони уникають сплати надмірно високих податків і дотримання всіх норм, оскільки їх дотримання і сплата всіх податків розорили б будь-якого підприємця. Посилення податкового тиску на громадян з метою наповнення державного бюджету не дадуть позитивного результату. Необхідно змінювати правове та податкове середовище України.

Ще один приклад, який характерний для країн з перехідною економікою – це боротьба з всеохоплюючою корупцією. Президент Еквадору Абдула Букарам з своєю сестрою привласнювали, практично, все, що можна було вкрасти в країні. Президента змусили піти у відставку. Після чого, в Еквадорі не стали створювати нові структури в поліції та в системі покарання, а запропонували іншу стратегію - знищити саму можливість вимагати хабарі. Для цього було створено новий судовий орган, чиїм завданням було узгодження законів. В Еквадорі діяло 52000 законів, 60% з яких суперечили один одному, тобто була створена благодатна основа для того, щоб чиновники за певну винагороду вирішували, який саме закон застосовуватиметься щодо вашої підприємницької діяльності. Створення органу, який має переглянути 52000 законів і усунути існуючі в них суперечності не є панацеєю вирішення всієї проблеми, проте цим способом було нейтралізовано чималу дискреційну бюрократичну владу.

Тобто завжди при вирішенні економічних, політичних чи управлінських задач необхідно враховувати наявне середовище, а не формулювати заходи (місію) виходячи з ідеї, яку ми хочемо донести до партнерів. Необхідно з’ясувати. Якими є інтереси та потреби людей, що їх ми намагаємось мобілізувати та залучити до співпраці, а потім формулювати свою точку зору та розробляти заходи для її втілення.

Крім того, незалежно від того, якою є внутрішня політика країни, вартість національної валюти, можливість її вільної конвертації допомагає вам або навпаки ускладнює зв’язки із рештою світу. Існують правила поведінки, які, з точки зору кредитів та інвестицій, необхідно знати, оскільки вони допоможуть вам вибрати правильну лінію поведінки в складних ситуаціях, щоб отримати свою частку іноземних інвестицій і загалом створюють і зміцнюють умови для їх залучення.

Інвестиційні рішення - це вибір з-поміж кількох альтернативних, включаючи й рішення стосовно того, тримати гроші в цій країні чи вивезти їх з неї. Ви виборюєте інвестиції на конкурсних засадах з іншими країнами, містом, підприємством. Рішення залежить від можливості отримати прибуток з врахуванням існуючого ступеню ризику.

Дуже важливо, щоб державні інститути забезпечили справедливу і стабільну регулятивну систему, щоб був запроваджений справедливий механізм врегулювання спірних питань, щоб існували стабільні фінансові, економічні, грошово-кредитні, бюджетні та податкові інститути, , які дійсно сприяють створенню добробуту.

Приплив інвестицій можливий лише там, де існують реальні можливості отримати прибутки. Це стає можливим, коли законодавчо обмежено можливості держави втручатись в процес прийняття приватних рішень і, коли рішення приймаються на рівноправних засадах для всіх осіб, незалежно від форм власності, щоб вони могли надати своїм намірам законного статусу. Для цього необхідно забезпечити: стабільність, відкритість, законність, суспільних відносин, конвертованість валюти, вільні ринки, права акціонерів, прозору процедуру банкрутства.

Головне питання для менеджера - чи матиме він вільний доступ до іноземної валюти, необхідної для відшкодування боргу, виплати дивідентів та повернення капіталу до своєї країни. За цих умов він вирішує чи доцільно витрачати гроші на інвестування в ту чи іншу економіку.

Крім цього менеджера цікавить: наскільки відчутне політичне втручання в економіку; Уряд керує економікою країни спираючись на економічні закони чи існує соціальний тиск; як поводиться країна в стресових ситуаціях; чи готове керівництво приймати жорсткі непопулярні рішення; чи є існуюча влада законною і чи користується підтримкою населення; які наявні види ресурсів; число та якість трудових ресурсів, освіта, структура експорту та ін.


Сьогодні в світі біля 200 країн, які відрізняються по рівню економічного розвитку. Вивчення світової економіки з метою взаємного обміну практики економічного розвитку тих чи інших країн можливе лише після проведення відповідної їх класифікації.

Найбільш повну уяву про групи країн в світовій економіці дають міжнародні організації, членами яких є більшість країн світу: ООН, МВФ, СБ. Але їх оцінки дещо відрізняються, оскільки вони відрізняються по кількості країн-членів, що до них входять (ООН - 185, МВФ - 181, СБ - 180, за станом на 1994р.). Наприклад, з класифікації МВФ випадає Куба та КНДР і інші невеликі по розміру країни, які не є його членами.

1. Для аналітичних цілей країни поділяються на три великі групи - індустріальні країни, країни, що розвиваються і країни з перехідною економікою.

індустріальні країни - 24 промислово розвинутих країн Північної Америки, Західної Європи і Тихоокеанського басейну з високим рівнем доходів. Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, Сан-Маріно, США, Фінляндія, Франція, ФРН, Швейцарія, Швеція та Японія.

Більшість із цих країн є членами Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), а саме: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Португалія, США, Туреччина, Франція, ФРН, Швейцарія, Швеція та Японія. ОЕСР створена в 1961 р.


Країни, що розвиваються - 132 країни Азії, Африки, Латинської Америки, що характеризуються низьким і середнім рівнем доходів.


Країни з перехідною економікою - 28 країн Центральної та Східної Європи і країн колишнього СРСР, які переходять від централізовано-планової до ринкової економіки.


2. По рівню доходів СБ поділяє всі країни на країни з низьким, середнім і високим рівнем доходів.

За станом економічного розвитку в 1994р. до країн з низьким рівнем доходів відносяться 51 держава, в яких річний обсяг ВВП на душу населення є менше 725 дол. США;

країни з доходами нижче середнього рівня - 41 держава, в яких ВВП на душу населення є 726 - 2895 дол. США;

країни з доходами вище середнього рівня - 16 держав, в яких ВВП на душу населення є 2895 - 8955 дол. США;

країни з високим рівнем доходів - 25 держав, в яких ВВП на душу населення перевищує 8955 дол. США;


3. По ступеню відкритості світовому ринку СБ поділяє всі країни на:

країни з відносно закритою економікою, для яких частка експорту у ВВП є менша , ніж 10%;

країни з відносно відкритою економікою, для яких частка експорту у ВВП - більша 35%.


З метою оцінки економічного середовища для здійснення ЗЕД менеджери поділяють країни за такими критеріями:
  1. Країни з економікою типу натурального господарства. Більшість населення цих країн займаються сільськогосподарським виробництвом. Більшу частину продукції споживають самі, а іншу обмінюють на інші товари першої необхідності (наприклад: Бангладеш, Ефіопія).
  2. Країни - експортери сировини. Такі країни є хорошим ринком для збуту видобувного обладнання, вантажних автомашин, інших супутніх товарів, а також предметів розкоші для місцевих землевласників (наприклад: Саудівська Аравія, Заір, Чілі).
  3. Країни, що розвиваються. Промислова продукція в економіці цих країн складає 10-20% у ВВП. Розвиток економіки сприяє появі нового класу багатих і все зростаючого середнього класу, якому потрібні товари нового типу, високої якості, які частіше імпортуються (наприклад: Єгипет, Філіпіни, Бразилія, Індія).
  4. Промислово розвинуті країни, які здійснюють інтенсивний обмін промисловими товарами між собою та з іншими країнами (наприклад: США, Канада, Великобританія, Франція, Японія).

По структурі розподілу сімейних доходів в країні, що характеризує купівельну спроможність населення країни поділяються на:
  1. З дуже низьким рівнем сімейних доходів
  2. З переважно низькими
  3. З дуже низьким і дуже високим рівнем сімейних доходів
  4. З низьким, середнім і високим рівнем сімейних доходів
  5. З переважно високими сімейними доходами


Політико-правове середовище оцінюється за такими основними показниками:
  1. Порядок регулювання та здійснення контролю за ЗЕД (державна монополія на ЗЕД; ринок; змішаний)
  2. Власність на засоби виробництва (державна, приватна, суспільна, змішана)
  3. Відношення до імпорту
  4. Політична стабільність
  5. Валютні обмеження
  6. Ступінь корумпованості державного апарату

Необхідність враховувати особливості культурного середовища країни при здійсненні ЗЕД можна пояснити на таких прикладах: у Франції чоловіки майже у два рази більше використовують косметики і предметів туалету від жінок; у Танзанії дітям не дають їсти яєць, оскільки є повір’я, що в іншому випадку дитина, коли виросте, то облисіє або стане безплідною; у Німеччині та у Франції господарки частіше використовують фасовані макаронні вироби, ніж в Італії.