Наша справа ”, №4 ’ 2001

Вид материала

Документы

Содержание Нові теорії зовнішньої торгівлі Роль державного управління в зовнішньоекономічній діяльності

Подобный материал:

• Наша справа ”, №3 ’ 2000, 1932.73kb.
• Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.
• Курс 5 Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична, 192.58kb.
• Об административных правонарушениях, 27974.85kb.
• Об административных правонарушениях, 28099.94kb.
• Курс, спеціальність о с І н н І йсемест р веснянийсемест, 288.54kb.
• Верховного Суда Республики Казахстан, регулирующие административно-деликтные правоотношения,, 7772.86kb.
• Верховного Суда Республики Казахстан, регулирующие административно-деликтные правоотношения,, 5830.96kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 98.22kb.
• Рекламно-производственная компания «Эра» создана 18 мая 2001 года, 18.76kb.

Нові теорії зовнішньої торгівлі

В сучасних умовах більш інтенсивно розвивається міжнародна кооперація виробництва, що пояснюється новими підходами до теорії і практики зовнішньої торгівлі. Американські вчені С. Робок і К. Сіммондс сформулювали нові теоретичні підходи. На їх думку: “Нездатність традиційної теорії торгівлі пояснити і зпрогнозувати зростаючу важливість процесу інтернаціоналізації виробництва частково пояснюється неправильною постановкою питання. Теорія торгівлі задає питання: Чому нації торгують? Це не зовсім коректне питання. Бізнесмени торгують і все більшу кількість перевозять товарів між країнами , при цьому товари не залишають меж однієї фірми. Питання має бути поставлено так: Чому товари і послуги передаються між націями?... При відповіді на це питання нам стає ясно, що рішення приймає не нація, а комерційне підприємство”. Адже відомо, що значна частина зовнішньоторгових операцій фактично є товарообміном всередині самих фірм. Дослідження показують, що на такий товарообмін припадає 70% всієї світової торгівлі, 80-90% торгівлі ліцензіями й патентами, 40% експорту капіталу. Зовнішньоторговельна статистика показує, що зовнішня торгівля швидко розвивається між індустріально розвиненими країнами, яка базується на обміні напівфабрикатів і запасними частинами, які використовуються при виготовлені виробів для світового ринку.

Американський вчений С. Ліндер показав, що більш схильними до споживання нових дорогих високоякісних товарів є багаті споживачі. Так, якщо в США винайдено молоток вартістю 100 дол., то він може бути проданий в Німеччині, де рівень доходів, а відповідно і структура споживання товарів подібні, але не в країнах, що розвиваються, в яких перевага буде дана 100 молоткам по 1 дол.

Це пояснює той факт, чому більш динамічно розвивається зовнішня торгівля між економічно розвиненими державами.

Подальший розвиток теорії зовнішньої торгівлі пов’язаний з теорією “життєвого циклу продукту”. Класичним прикладом проходження товару через етапи може бути історія розвитку електроніки. Після другої світової війни виробники США були лідерами на ринку радіоапаратури, що діяли на базі вакуумних трубок. Японія, використовуючи дешеву робочу силу і її високу кваліфікацію почала виробництво транзисторних радіоприймачів і завоювала значну частину ринку. Наступний “виток” пов’язаний з розробкою й виробництвом в США інтегральних схем і інших форм мініатюризації, типових для сучасного радіовиробництва.

Але теорія “життєвого циклу продукту” не давала відповіді на питання : “Чому окремі фірми деяких держав отримують конкурентні переваги в специфічних галузях виробництва, поступаючись одночасно в інших областях?”

Наступний крок в розвитку теорії зробив американський вчений М. Портер, на думку якого головними параметрами, що визначають розвиток сучасної зовнішньої торгівлі, є: 1) умови виробництва; 2) умови попиту; 3) суміжні й обслуговуючі галузі; 4) стратегія фірми й конкуренція.

1. На відміну від авторів неокласичної теорії , М. Портер вважав, що умови виробництва не наслідуються, а створюються в процесі розширеного виробництва. Наприклад, настача такого фактора, як земля, стала основою для розробки в Японії компактних технологічних процесів, які в подальшому набули широкого попиту на світовому ринку. Нестача землі заставила японців створити методику чітких гарантованих поставок товарів в зазначений час. Швейцарські фірми, які після другої світової війни мали значну нестачу робочої сили, пішли по шляху підвищення продуктивності праці.

2. Вимоги внутрішнього ринку впливають на діяльність компаній. Наприклад, японці проживають в невеликих кімнатах, орієнтуються на покупку дешевих енергозберігаючих кондиціонерів, які почала виготовляти японська промисловість. В подальшому такі кондиціонери завоювали популярність у всьому світі, що забезпечило їх експорт японськими компаніями. Американська система швидкого приготування обідів отримала популярність у всьому світі й забезпечила експорт американських технологій відповідного типу.

3. Італійські фірми, що виробляють ювелірні вироби, процвітають тому, що Італія є світовим лідером по виробництву машин для обробки дорогоцінного каміння та металів. Близькі контакти між виробниками шкіряної продукції й високий рівень вичинки шкіри в Італії дають значні переваги італійським взуттєвим підприємствам, які лідирують на світовому ринку.

4. Стратегія фірми й конкуренція також впливають на рівень зовнішньої торгівлі. При цьому не можна виділити яку-небудь одну універсальну систему управління. яка була б однаково ефективною для всіх. Наприклад, італійським фірмам, що лідирують у виробництві меблів, світлотехнічного обладнання, пакувальних матеріалів, характерний динамізм, відсутність

жорстких форм управління, спроможність до швидких перемін. Для німецьких фірм, що спеціалізуються у виробництві оптики, точного машинобудування, типова жорстка система централізованого управління.

Важливим фактором на думку М. Портера є присутність на внутрішньому ринку конкурентів. Він не визнавав потенціальну корисність концентрації виробництва на одній національній фірмі, яка захищається державною підтримкою. Більшість таких державних фірм відрізняються низькою ефективністю, неекономним використанням природних ресурсів, низькою продуктивністю праці. І навпаки, гостра конкуренція на внутрішньому ринку стимулює вихід фірми на зовнішні ринки, що в свою чергу сприяє більш динамічному економічному та культурному розвитку країни в цілому.

Роль державного управління в зовнішньоекономічній діяльності

Для визначення ролі держави в світовій економіці виникає проблема вибору показників. Якщо орієнтуватись лише на обсяги виробництва, то серед лідерів будуть країни Групи 7. Якщо орієнтуватись рух портфельних інвестицій, то лідерами стають міжнародні фінансові центри - Сінгапур, Японія, Великобританія. Якщо до уваги брати такі фактори виробництва, як земля й робоча сила, то в лідерах будуть Китай і Індія.

Найбільш повну оцінку ролі окремої держави в світовій економіці дає Міжнародний валютний фонд (далі МВФ) в рамках перегляду кожні 5 років квот країн - учасниць, згідно з уставними документами МВФ.

Для економіки України дуже важливо знайти такий баланс між рівністю можливостей і свободою, який би забезпечив справедливий, але ефективний економічний порядок. Для цього необхідно створити умови для дійсно вільної конкуренції, яка не підлягала б деформаціям в результаті тиску монополій та впливових лобістських угрупувань.

Не держава має диктувати економіці, як і що виробляти, а покупець - кінцевий споживач продукції. Виробництво для людини, а не людина для виробництва - головний критерій “соціальності” будь-якої економічної системи. Вирішити цю задачу державна економіка не може. Її може вирішити тільки ринок.

Але “дикий” ринок далеко не завжди приводить до ефективного використання капіталу. Кризи надлишкового виробництва - не випадковість, а закономірний наслідок такого ринку. Більше того, нерегульований ринок в кінці кінців душить самого себе, оскільки обов’язково породжує концентрацію капіталу й виробництва, тобто монополізм, який вбиває вільну конкуренцію, а відповідно й сам ринок.

Ринок є найкращим з всіх існуючих інструментів регулювання економічних процесів. Але тільки держава, на якій лежить обов’язок забезпечити “загальне благо”, може спасти ринок від самого себе й надати йому соціальну направленість. Набір можливостей впливу держави на економічне життя досить широкий, але користуватись ними треба дуже обережно, щоб не вбити курку, що несе золоті яйця.

Держава головним чином має забезпечити виконання всіма суб’єктами чесних “правил ігри”, встановити рамочні умови, а її безпосереднє втручання в економіку може носити лише коректуючий характер, коли ринкова економіка дає збої.

Задача держави - ставити перед економікою цілі й виробляти керівні принципи господарської політики, слідкувати за тим, щоб ні суспільні привілеї, ні штучні монополії не порушували природної рівноваги економічних сил і, щоб залишилось місце для ігри попиту й пропозиції.

Але держава ні в якому разі не має підміняти собою ринок. Наслідком буде безгосподарність, дефіцит і стагнація економіки.

Але ні ринок , ні сама економіка не є самодостатніми цінностями. Ринок не є кінцевою ціллю, а лише інструментом для її досягнення. Сама ціль полягає в необхідності розкріпачення людини, надати простір її енергії та ініціативі доля забезпечення не тільки матеріальних, але і духовних потреб.

Тільки при такому підході до реформ економіки пересічний громадянин не зможе свою відповідальність за свою судьбу, невдачі в конкурентній боротьбі, керуючись споживацькими намірами спихнути на плечі держави.

Перше ніж щось поділити необхідно це виробити. Ринкова економіка найкраще може забезпечити ефективне виробництво і тоді державі буде що ділити. Загальний “пиріг” буде досить пишним.