Наша справа ”, №4 ’ 2001
Вид материала | Документы |
СодержаниеНормативні документи Експортно-імпортні операції в СНД |
- Наша справа ”, №3 ’ 2000, 1932.73kb.
- Тематичний план лекцій з модуля №1(для вітчизняних та іноземних студентів), 226.2kb.
- Курс 5 Факультет: Медичний (спеціальність «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична, 192.58kb.
- Об административных правонарушениях, 27974.85kb.
- Об административных правонарушениях, 28099.94kb.
- Курс, спеціальність о с І н н І йсемест р веснянийсемест, 288.54kb.
- Верховного Суда Республики Казахстан, регулирующие административно-деликтные правоотношения,, 7772.86kb.
- Верховного Суда Республики Казахстан, регулирующие административно-деликтные правоотношения,, 5830.96kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни національний медичний університет імені, 98.22kb.
- Рекламно-производственная компания «Эра» создана 18 мая 2001 года, 18.76kb.
Нормативні документи
1. Постанова Верховної Ради СРСР «Про приєднання Союзу Радянських Соціалістичних Республік до Конвенції 00Н про контракти міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23.05.90 р. №1511-І (у тексті — Конвенція).
2. Закон України «Про, зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. №959-ХП (у тексті — ЗУ «ПроЗЕД»).
3. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. №185 94-ВР (у тексті — ЗУ «Про порядок розрахунків»).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 06.01.2000 р. №4 «Про переліки товарів, експорт і імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню ,• в 2000 році» (у тексті — Постанова №4).
5. Наказ МЗЕЗторгу «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 05.10.95 р. №75 (у тексті — Положення №75).
6. Міжнародні правила по тлумаченню термінів «І Н-КОТЕРМС», затверджені Міжнародною торговою палатою 01.09.90 р. №460 (редакція 1990 р.).
7. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умоаи зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і .типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.95 р. №444 (у тексті — Постанова №444).
Експортно-імпортні операції в СНД
Світова практика доводить доцільність обчислення та стягнення ПДВ на митних кордонах за принципом i порядком, які діють у країні призначення. Це, до речі, відповідає економічній природі цього податку. Згідно з нею й укладено зазначену угоду. Вона визначає, що жодна із сторін не обкладає непрямими податками товари (роботи, послуги), що експортуються на територію іншої сторони. Тобто вводиться нульова ставка з податку на додану вартість, не стягується акциз. Водночас декларується, що кожна зі сторін має право регулювати порядок відшкодування сум ПДВ під час експорту відповідно до свого законодавства. Тобто товари (роботи, послуги), що імпортуються на митну територію однієї зі сторін i які експортуються з митної території іншої сторони, можуть обкладатися непрямими податками у державі-імпортері згідно з її національним законодавством. По суті встановлюється паритетне застосування непрямих податків, що сприяє поглибленню економічної інтеграції i взаємовигідної торгівлі між країнами СНД.
Верховна Рада України прийняла Закон України від 20.04.2000 р. № 1690-III «Про ратифікацію Угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами – учасницями Співдружності Незалежних Держав».
Потреба в цьому виникла у зв’язку з тим, що до моменту прийняття цього закону в рамках СНД діяло два принципи обчислення податку на додану вартість – за походженням товарів (робіт, послуг) i за місцем їх призначення.
Прийняття цього Закону зумовлено ще й тим, що відповідно до положення ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. № 18-92 «Про акцизний збір» (зі змінами та доповненнями) акцизний збір не справляється під час реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту, тоді як ст. 2 Угоди передбачено, що акцизним збором експорт обкладатися не буде.
Угоду прийнято в Москві 25 листопада 1998 р. Її уклали представники урядів Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Грузії, Киргизії, Молдови, Таджикистану, України. До того ж Україна, беручи зобов’язання щодо ратифікації, зробила таке застереження: «За винятком слів «Економічний Суд Співдружності Незалежних Держав або інших» у статті 11». Ця стаття має назву «Порядок вирішення спорів» i її сформульовано так: «Спірні питання, пов’язані із застосуванням або тлумаченням цієї Угоди, вирішуються шляхом консультацій i переговорів заінтересованих сторін.
У разі неможливості врегулювати спірні питання шляхом переговорів Сторони за погодженням між собою звертаються до Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав або до інших компетентних міжнародних судів».
Приєднання до Угоди сприятиме підготовці України до вступу в Європейський економічний союз.
Положення про механізм справляння непрямих податків i контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення. Відразу зазначу, що тут наводяться два різновиди такого механізму. Один стосується умов митного оформлення i контролю, за якого непрямі податки справляють митні органи країни, на митну територію якої (країна призначення) ввозяться товари в порядку, визначеному національним законодавством. А другий різновид регулює справляння непрямих податків щодо товарів, робіт i послуг, які можуть ввозитися на території держав – учасниць Угоди без митного оформлення i контролю. У такому разі справляння здійснюється податковими органами країни призначення. Положення містить окремий докладний підрозділ, який так i називається – «2. Справляння непрямих податків податковими органами»:
«2.1. Експортер товару (робіт, послуг) оформляє податковий сертифікат за встановленою формою (додаток) у податковому органі за місцем своєї реєстрації в 6 примірниках, 1-й примірник залишається в податковому органі країни-експортера. Інші 5 примірників передаються імпортеру для подання до податкового органу в країні призначення.
2.2. Відповідно до контракту (договору) на імпорт товарів (робіт, послуг) імпортер – платник податку подає до податкового органу податковий сертифікат. Податковий орган зобов’язаний зробити відмітку в податковому сертифікаті про прийняття товарів (робіт, послуг) імпортером i залишити 2-й примірник документа у себе.
2.3. Імпортер залишає у себе 3-й примірник податкового сертифіката, а 4-й, 5-й, 6-й примірники податкового сертифіката з відміткою податкового органу країни-імпортера передає експортеру. Експортер залишає у себе 4-й примірник податкового сертифіката з відміткою податкових органів країни-експортера i країни-імпортера, а 5-й, 6-й примірники цього документа передає в податковий орган за місцем своєї реєстрації.
2.4. Податковий орган країни-експортера залишає у себе 5-й примірник документа i відправляє 6-й примірник національному статистичному органу.
2.5. Для цілей оподаткування за умови подання необхідних документів до податкових органів за місцем реєстрації вважаються такими, що експортуються, роботи i послуги, які визначаються таким переліком:
а) послуги з транспортування й обслуговування таких, що експортуються за межі території держави – учасниці Угоди, вантажів, включаючи послуги з експедирування, навантажування, розвантажування i перевантажування (крім трубопровідного транспорту);
б) послуги з транспортування таких, що експортуються за межі території держави – учасниці Угоди, нафти, нафтопродуктів i газу трубопровідним транспортом;
в) послуги з транспортування й обслуговування іноземних транзитних вантажів через території держав – учасниць Угоди, включаючи послуги з експедирування, навантажування, розвантажування i перевантажування;
г) послуги з перевезення пасажирів i багажу за межі території держави – учасниці Угоди;
д) послуги міжнародного зв’язку (поштові, телефонні, телеграфні, космічні та ін.), що частково надаються за межами держави – учасниці Угоди. При цьому вони не підлягають оподаткуванню на додану вартість тільки в частині оборотів з їх реалізації за межами території держави – учасниці Угоди;
е) обробка давальницької сировини, що ввозиться на територію держави – учасниці Угоди для подальшої переробки її в готову продукцію, що вивозиться за межі території держави, яка виконувала цю роботу;
ж) роботи, що виконуються безпосередньо в космічному просторі, за умови використання результатів цих робіт (послуг) за межами держави-експортера здійснюваної роботи;
з) послуги (роботи) з обслуговування іноземних суден;
й) послуги, що надаються на території аеропортів держав – учасниць Угоди, з обслуговування іноземних суден, включаючи аеронавігаційне обслуговування;
к) будівельні, будівельно-монтажні, ремонтні, реставраційні роботи, роботи з озеленення i подібні послуги;
л) роботи (послуги), пов’язані з рухомим майном;
м) роботи (послуги), що провадяться в сфері культури, мистецтва, освіти, фізичної культури i спорту або в іншій аналогічній сфері діяльності;
н) роботи (послуги) з передачі у власність або переуступлення патентів, ліцензій, торгових марок, авторських прав або інших аналогічних прав;
о) консультаційні, юридичні, інжинірингові, рекламні послуги, а також послуги з обробки інформації про інші аналогічні послуги:
п) послуги з надання персоналу у разі, якщо персонал працює в місці економічної діяльності покупця;
р) послуги із здавання в оренду рухомого майна (за винятком транспортних засобів транспортних підприємств);
с) послуги агента, що залучає від імені основного учасника контракту особу (організацію, підприємство або фізичну особу) для виконання послуг покупця, якщо місцезнаходження покупця цих послуг в одній державі, а продавця – в іншій.
2.6. Сплата податків імпортером на товари (роботи, послуги) провадиться відповідно до національного законодавства держави – учасниці Угоди.
Місцем поставки (реалізації) робіт (послуг) визнається:
а) місце знаходження нерухомого майна, якщо роботи (послуги) пов’язані безпосередньо з цим майном. До таких робіт належать будівельні, будівельно-монтажні, ремонтні, реставраційні роботи, роботи з озеленення i подібні послуги;
б) місце фактичного здійснення робіт (послуг), якщо вони пов’язані з рухомим майном;
в) місце фактичного здійснення послуг, якщо вони надаються в сфері культури, мистецтва, освіти, фізичної культури i спорту або в іншій аналогічній сфері діяльності;
г) місце економічної діяльності покупця послуг, якщо місцезнаходження покупця цих послуг в одній державі, а продавця – в іншій.
Положення підпункту «г» застосовуються щодо робіт i послуг:
з передачі у власність або переуступлення патентів, ліцензій, торгових марок, авторських прав або інших аналогічних прав;
консультаційних, юридичних, інжинірингових, рекламних, а також послуг з обробки інформації про інші аналогічні послуги (для цілей застосування цієї Інструкції до інжинірингових послуг належать: інженерно-консультаційні послуги з підготовки процесу виробництва i реалізації продукції промислових, сільськогосподарських та інших об’єктів, передпроектні та проектні послуги, підготовка техніко-економічних обгрунтувань, бізнес-планів, проектно-конструкторські розробки та інші подібні послуги);
до послуг з обробки інформації належать послуги із здійснення збору й узагальнення, систематизації інформаційних масивів i надання в розпорядження користувача результатів обробки інформації;
з надання персоналу у разі, коли персонал працює в місці економічної діяльності покупця;
із здавання в оренду рухомого майна (за винятком транспортних засобів транспортних підприємств);
послуг агента, що залучає від імені основного учасника контракту особу (організацію, підприємство або фізичну особу) для виконання послуг, передбачених підпунктом «г».
Місцем реалізації робіт (послуг), не передбачених у підпунктах «а»–«г», є місце здійснення економічної діяльності організації (підприємства), що виконує ці роботи (послуги).
Якщо реалізація робіт (послуг) має допоміжний характер стосовно реалізації основних робіт (послуг), то місцем такої допоміжної реалізації визнається місце реалізації основних робіт (послуг)».
В Положенні вичерпно розроблено також механізм фактичного підтвердження експорту товарів (робіт, послуг), а також організацію обміну інформацією між податковими i митними органами держав – учасниць Угоди.