Кіцманська районна державна адміністрація відділ освіти районний методичний кабінет
| Вид материала | Документы |
- Криничанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області відділ освіти, 145.06kb.
- Володарська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет, 536.23kb.
- Магдалинівська районна державна адміністрація дніпропетровської області відділ освіти, 307.92kb.
- Створення умов для самоосвітньої дільності педагогічних працівників у міжкурсовий період, 160.64kb.
- Міністерство освіти І науки України Софіївська районна державна адміністрація Відділ, 115.07kb.
- Мурованокуриловецька райдержадміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет, 968.26kb.
- Відділ освіти Кіровоградської районної державної адміністрації Районний методичний, 273.49kb.
- Відділ освіти Веселинівської райдержадміністрації Районний методичний кабінет Веселинівська, 903.44kb.
- Мурованокуриловецька райдержадміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет, 180.27kb.
- Відділ освіти Богуславської райдержадміністрації Районний методичний кабінет Методичний, 223.55kb.
1 2
Кіцманська районна державна адміністрація
відділ освіти
Кіцманська районна гімназія
Розробка сценарію
фольклорного дійства
“З деревцем до Юрія”
Виконавець:
заступник директора
з виховної роботи Дарчук А. Г.
2012 рік
Читець 1: Чим глибше занурюємось в історію нашого народу, тим більше переконуємось – знаємо ми її поверхово, ковзаємо по слизьких пагорбах, хоч основний пласт духовної культури залишається майже невідомим.
Читець 2: У скороминучих похапках, запопадливих пошуках імпортної сенсаційності і воднораз зневажливому ставленні до своєї давнини, котру шпетко зодягли в космополітичне вбрання, ми наосліп піддалися власній забутькуватості, перетворившись в Іванів, що не знають свого роду-племені.
Читець 3: Людина без історичної пам’яті уподібнюється до дерева, котре силоміць висмикнули з правічного ґрунту. Скільки вже таких “дерев-людей” розвелось у нас в Україні за останні десятиріччя.
Читець 4: А ми, молоде покоління, відшукуємо паростки фольклорного мистецтва, розвиваємо його і... любимо.
Що не кажіть, а є щось непереборно-притягальне в тому магніті, який здавна називають фольклором.
Читець 5: Залюблені у свою справу різновікові гімназисти, обєднавшись у дитячий фольклорний колектив “Голос роду”, підготували фрагмент неповторного свята.
Всі разом:“З деревцем до Юрія”.
Дія І
(На сцені пліт, верба, криниця). Біля криниці набирає воду Василина. До неї підходить Параска з відрами.
Параска: А здоров була, Василинко!
(Параска перелякана підняла голову.)
Параска: Тодор?
Василина: Ая, Тодор...Ти ліпше вповіш, шо чути у селі? Може десь вісілє є? Бо я би вже йшла дес на забаву якус.
Параска: Аякже, от по Юрію Василь Мамотюк жени сина.
Василина: Николая?
Параска: Та його ж. Уже старости ходили.
Василина: А за него хто йде? Вари не Анница?
Параска: Та таки вона. Та й добри, вони підходя одне одному. Файна пара буди на вісілю.
(З-за плоту підходить Анниця, та відходить вбік.)
Параска: Аннице, а чо ти нас минаєш? Вари лиха на нас?
Анниця: Та шо ви дівчата? Я лиш думаю, шо завтра ади Юрія, може би збиралиси та несли деревце Юріку Фівчуковому.
Василина: О, це ти файно надумала. Твій Николай най деревце утне, тай лати налагоди.
Анниця: А твій (пауза) най шос пити принисе.Він це люби.
Василина: Ти хоч сказати, шо мій (пауза) піяк?!
Параска: Ей, вайльо, дівки, не сварітси!Я маю колач тай рушник. А ще чічок трохи попросю в Івони. То на котру годину збираємоси?
Анниця: Та дес на девєту.
Василина: Най буди, али в кого?
Анниця: Та в мене ж.
Параска: А твій дідо ни ме сердитиси, нас ни нагони?
Анниця: Та шо ви, дівчата, він це фист люби.
Дія ІІ
Інтер’єр хати
(У хаті Анниця з Николаєм гомонять, сидячи на лавці.)
Василина: А є хто в хаті, добрий вечир усім, як здоровля!
Николай: Добрий, добрий. А як ви собі? (дає руку Тодору).
Анниця: Добре, єк ви! І яке делікатне деревце ви найшли!
Николай: Файне, файне, мабути далеко с ходив?
Тодор: Аякжи ж. Аж в хащу за Горішний Кут ходив, бо тут пониску нигодин був найти.
Николай: А латку приніс?
Тодор: Приніс, приніс і файно обкурував. А де кладу це деревце?
Николай: Ади отут у лавку, де вид кужіля дучка є. (Стук у двері.)
Николай: Можна, можна, заходіт.
(Параска й Івона з пакунками у руках.)
Міхайло: А добрий вечир вам!
Параска: Дай Боже, гаразд у Вашій хаті.
Івона: Єк си маєте?
Анниця: Дай Боже й Вам. Добре, єк ви!
Параска: Ми не запізнилиси?
Николай: Та нє!
Параска: А де це класти?
Анниця: Клади, Парасочко, тут на стів. А ти, Івонко, шос принесла? (дивиться) ей, чічки?..
Івона: Принесла м чічок трохи. Ще з вісіля лишилоси, як моя перва сестра віддаваласи тогід.
(Параска кладе колач, рушник, в білій хустці квітки з паперу викладає на стіл Івона.)
Анниця: Кладіт, кладіт та присідайти у нашій хаті, бо є дівочки, аби старости сідали.
(Сідають на лавку.)
Николай: То шо берімси до роботи, бо заків уберимо деревце та пісьмо напишимо, а щи віднисимо..
Всі: То давайти!
(Вбирають деревце.)
Анниця: Але дивітси,бирше чірлених чічок, нє лиш білих кладіт.
Параска: Та жи кладимо усіляких.
Івона: Мо, тут би наверх здалабиси вилика ружа. Нима, Аничко, у вас?
Анниця: А тут нима мижи цими чічками?
Івона: Нима.
Анниця: Ну то я йду в колешню, тай пошукаю у куферку дес. Там були чічки вид деревца, шо Мітрику приносили.
Николай: Ну йди, лиш бігом! (Виходить.За нею заходить газда вуйко Василь.)
Вуйко Василь: А я чую якийс рейвах у нашій хаті, вари ни забава якас?
(Всі зразу принишкли.)
Вуйко Василь: Та бавтиси, бавтиси, а я спочину...(присідає на лаві).
Тодор: Мо, а може би ми шос заспівали, бо ми шос сумно вбираємо це деревце.
Івона: Ану, дівчата, начинайте, тай ми за вами.
Вуйко Василь: А я ліпше вам заграю. Агов, Мітре, де ти?!
(Вбігають два хлопчики.)
Мітро: Тут ми, діду!
(За Мітром і Корнильом вбігають дві їхні сестрички Варвара і Саветка.)
Вуйко Василь: Принеси мені скрипку.
(Мітро несе скрипку, дивлячись в очі, дає дідові.)
Корнильо: Я з вами заграю, я вмію (біжить за скрипкою. В цей час заходить Анниця і чіпляє ружу наверх.)
Івона: Ой, як файно!
(Вуйко Василь, беручи скрипку, звертається до дітей.)
Вуйко Василь: Сідайти тамо на лавку і (палець до рота) тсс... тихонько.
(Співають пісню.)
Ой, кувала зозулиця
Тай мет кувати,
Та так файно всі зийшлиси
Деревце вбирати.
А шо газди такі пишні
Туту си посходили,
Аби були всі здорові,
Тай файно прожили.
Та і собі заспіваю
Та жура щизає,
Бо то наша співаночка
Таку силу має.
Заспівайю гуцулочку,
Голосом постилю,
Та однеє засмучене
Серце розвисилю.
Та я ції співаночки
Ніде ни забуду,
Та хоч буду умирати
А співати буду.
Міхайло: О!Це вже чути, шо ми файному хлопцеві деревце убираємо.
Івона: Знаєти шо, най одні деревце довбируют, а інчі сідаймо пісьмо писати.
Анниця: Най буде.
Вуйко Василь: З вами добри, та маю йти худібку порати. А ви набувайтиси, висилітси, кілько вашого.
Тодор: А хто ме писати пісьмо?
Василина: Най Параска, бо вна файно пиши, тай уміє то до прикладу скласти.
Параска: Ей, лишіт мене, я ди вмію...
Міхайло: Ану, Параско, ти ни вікобилюйси, бири тай пиши. На маєш папірь злагодив, тай олуфко... (простягує аркуш паперу й олівець Парасці. Вона сідає писати листа.)
Параска: Ну, та єк начинаємо?.. Поважний Юрію Побідоносцю!
Міхайло: Ваша дружина та ваші діточки!
Івона: Ґречно вас вінчуємо з вашим патроном. Абисти були здорові, щісливі, багаті...
Василина: Ану, тепер вже за деревце...
Анниця: Так, так. Чічки – це нам шос таки куштувало.
Наколай: Та низабудьти написати за храму для нас.
Міхайло: Аякжи. Бужинички, кишичок, ковбаски добринької та голубчиків жирниньких.
Параска(не відриваючи від листа голови): Поволи!
Івона: Ну, тай щи бисти за пичирички та мєсце ни забули.
Тодор: Тай за питво ни забудьти. Наливки доброї.
Василина (хитає головою): А квасу або вару би тобі ни було!
Параска: Добри, добри, упасуємо. Доста, бо вже рука болит! Лиш придумайти адресу від кого пишимо.
Всі разом: З Кіцманя!
Міхайло: То ти, Николаю цего си року женишси, то і тобі віносити. Али дивиси файно віклади. А то ни знаєш наших людий?! Скажут, ади ні убрати ни вміли, ані вінисти, ані покласти!..
Николай: А ходімо всі разом, най усіх нас вижут.
Всі разом: Ходім!..
(До хати заходить вуйко Василь.)
Вуйко Василь: Ви вжи йдите? Щасливо вам!
Мітро: Зачикайти, зачикайти, я хтів вам віршик про Святого Юрія розповісти. Можна, діду?
Вуйко Василь(гладить по голові онука): Можна, можна (посміхається).
Мітро: А як затрубив Присвятий Юрій,
Зазилиніли гори-долини.
Гори-долини і є полонини.
Пішли голоси по всіх низинах,
По Буковинах, ще й по рівнинах.
Та по річиньках, кирничиньках...
Усі низини зазилиніли...(пауза)
Ой, забув...(чухає потилицю. Всі стенають плечима.)
Тодор: Файний в тебе брат, чимний.
Василина: І сестри...
(Николай з деревцем у руках, біля нього Анниця з хлібом на рушнику стають посередині.
Вуйко Василь починає грати мелодію на скрипці, всі співають. Повільно хлопець з дівчиною, беручись за руки, створюють хоровод, коли пісня закінчюється – розкриваються, створюючи півколо.)
По горах, лісах Святий Юрій йде,
Красну весноньку він усім несе.
Пишна панночко, красна веснонько,
Радо ждем той час, як прийдеш до нас.
Вже тануть сніги в горах навкруги –
Це Святий Юрій поспіша сюди.
Повняться річки, озера й струмки,
А з теплих країв вже летять бузьки.
Святий Юрію, будь милостивий,
Зішли врожаї на наші ниви.
Святий Юрію, до нас поспішай,
Радо тебе жде Буковинський край.
Дійство “З деревцем до Юрія” упорядкувала Антоніна Гнатівна Дарчук, збираючи фольклорний матеріал від старожилів міста Кіцманя.
Музичний супровід відомого фольклориста та композитора, заслуженого діяча культури України Кузьми Антоновича Смаля.