Загальна характеристика роботи актуальність теми
| Вид материала | Документы |
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.74kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 338.68kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 407.04kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 364.3kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.77kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 260.19kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 708.6kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 387.1kb.
Порівняльний аналіз принципів Е.Демінга, Дж.Джурана, Ф.Кросбі, Д.Реббіта і П.Бергха, а також
принципів поліпшення якості, прийнятних для України
| Е.Демінг 14 принципів | Дж.Джурана 10 етапів підвищення якості | Ф.Кросбі 14 етапів підвищення якості | Д. Реббіт , П. Бергх 7 успішних чинників якості | Обґрунтування 12 принципів, які прийнятні для України, та послідовності їх використання |
| 1) Забезпечте сталість мети; 2) прийміть нову філософію; 3) покінчіть із залежністю від масового контролю; 4) покінчіть із практикою закупівель за найнижчою ціною; 5) поліпшуйте кожен процес; 6) уведіть у практику підготовку й перепідготовку кадрів; 7) заснуйте «лідерство»; 8) виганяйте страхи;
10) відмовтеся від порожніх гасел; 11) усуньте довільні кількісні норми й завдання; 12) дайте працівникам можливість пишатися своєю працею; 13) заохочуйте прагнення до освіти; 14) доможіться прихильності керівництва до ідеї постійного поліпшення якості | 1)Сформуйте усвідомлення потреби в якісній роботі; 2) встановіть цілі для постійного вдосконалення діяльності; 3)створіть організацію, що буде працювати над досягненням цілей; 4) надайте навчання всім співробітникам організації; 5) виконуйте проекти для рішення проблем; 6) інформуйте співробітників про досягнуті поліпшення; 7) висловлюйте своє визнання активним співробітникам; 8) повідомляйте про результати; 9) реєструйте успіхи; 10) впроваджуйте й закріплюйте кращі досягнення | 1) Визначте прихильність керівництва до ідеї якості; 2) використайте команди для залучення всіх працівників; 3) вимірюйте якість; 4) підрахуйте вартість якості; 5) доведіть до підлеглих вартість браку; 6) почніть коригувальні дії; 7) організуйте комітет з нульового браку; 8) навчіть наставників програмі нульового браку; 9) проведіть «день нульового браку»; 10) встановлюйте цілі з поліпшення якості; 11) заохочуйте підлеглих повідомляти про проблеми, що заважають працювати; 12) заохочуйте тих, хто домагається поставлених цілей; 13) організуйте ради з якості; 14) проробляйте все це постійно | 1) Встановіть фокус на споживача; 2) встановить фокус на процес і його результати; 3) здійснюйте управління участю співробітників і несенням відповідальності; 4) проводьте безперервне поліпшення;
проблеми, що залежать від робітників, становили не більше 20 %; 6) забезпечте проведення вимірів; 7) створіть постійно діючі функціональні ради, що являють собою постійно діючі команди з поліпшення якості | 1) Забезпечення «лідерства» керівництва; 2) забезпечення залучення всього персоналу підприємства в процес поліпшення якості; 3) орієнтація на споживача; 4) впровадження нової філософії якості; 5) формування потреби в якісній роботі; 6) визначення вартості витрат на невідповідності; 7) стимулювання персоналу повідомляти про проблеми, що не дозволяють працювати без браку; 8) встановлення цілей; 9) стимулювання прагнення до утворення; 10) безперервне поліпшення процесів; 11) впровадження корпоративної культури; 12) створення постійно діючих команд з поліпшення якості |
застосування цих принципів і заснованих на них міжнародних стандартів у діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування.
В теперішній час зміни світового ринку, що відбулися, здійснення науково-технічної революції й переосмислення ролі людини змусили роботодавців розглядати працівників підприємства не тільки як виконавців, але і як партнерів. Завдання, які традиційно вважалися інженерно-технічними, стали соціотехнічними. А це радикально міняє підхід до їхнього рішення. Тому для ділового світу стало вигідно розглядати співробітників не як об'єкт експлуатації, а як рівноправних партнерів з бізнесу, зацікавлених у кінцевому результаті діяльності організації. Однак дані зміни практично не торкнулися українських підприємств.
В Україні проблема активізації людського чинника має потребу в подальшій теоретичній розробці в умовах становлення ринкової економіки, впровадження принципів загального управління якістю з метою обґрунтування заходів щодо матеріального й морального стимулювання працівників підприємств і організацій. Для цієї мети проведено вивчення й використання зарубіжного досвіду, удосконаленого й адаптованого до національних особливостей, менталітету і умов виробництва українських підприємств. І якщо в радянські часи формалізм, адміністративний тиск і насадження зверху гуртків якості лише скомпрометували їхнє призначення, то в умовах розвитку й удосконалення ринкових відносин такі групи здобувають новий потенціал, дають поштовх активізації творчих можливостей працівників.
У процесі дослідження були виявлені причини, які стримують застосування групового підходу. Вони полягають у наступному: 1) відсутність реальної підтримки з боку керівництва; 2) відсутність (або наявність слабкої) упевненості в працівників у тому, що вони можуть довіряти своєму керівництву; 3) відсутність атмосфери довіри в підрозділі; 4) відсутність почуття «єднання» у колективі; 5) відсутність атмосфери щиросердної комфортності в працівників; 6) незначна матеріальна зацікавленість працівника в такому рівні заробітної плати, і як наслідок, необхідність підробітку на стороні; 7) відсутність моральних стимулів для прояву своєї активності в підрозділі; 8) відсутність практики заохочення ініціативи працівників з боку безпосереднього керівництва.
Проводжувана більше дев'яти років на підприємствах харчової промисловості й сфери послуг Донецького регіону робота з організації та функціонування груп з удосконалення діяльності підрозділу привела до конкретних висновків. Основний з них полягає в тому, що в Україні варто диференційовано підходити до вибору форм колективних методів управління підприємством.
Таким чином, за результатами узагальнення теоретичних положень і практики використання основних складових систем загального управління якістю доведено, що своєрідність формування, розвитку й ефективності її в Україні, проявляється в реалізації зазначених вище дванадцяти принципів поліпшення якості за допомогою вдосконалення економічного механізму управління якістю виробничої діяльності господарюючих суб'єктів.
У п’ятому розділі «Методологія ефективного впровадження корпоративних технологій управління якістю» проаналізовано методологію використання корпоративних технологій управління якістю, обґрунтовано необхідність повселюдного її застосування та виявлено особливості ефективної реалізації.
В умовах здійснення в теперішній час нової науково-технічної революції особливого значення набуває використання новітніх технологій управління. Важливість їхнього застосування визначається зміною й удосконаленням потреб суспільства. Вони украй істотно впливають на вдосконалення економічного механізму управління якістю. Нова глобальна науково-технічна революція розгортається одночасно в багатьох напрямках, у тому числі: 1) у процесах виробництва; 2) у взаєминах між людьми в процесі виробництва; 3) в організаційних структурах; 4) у взаєминах між організаціями й навколишнім середовищем.
На зміну масовому виробництву приходить новий тип виробництва «lean production» («ощадливе» виробництво). Цей новий тип виробництва принципово міняє саму мету виробничого процесу. Традиційне завдання виготовлення великої кількості однотипних виробів, що задовольняють вимоги технічної документації, з яких споживач повинен вибрати найбільш підходящі для нього, замінюється завданням виготовлення саме такого виробу, який потрібне кожному даному споживачеві, і саме в тій кількості, яка потрібна і саме тоді, коли треба. Перед вищим керівництвом будь-якого підприємства або організації стоїть завдання зі створення ефективної системи менеджменту, орієнтованої на досягнення стратегічних цілей. Кожна організація визначає, які інструменти вдосконалення їй більше підходять. Фактично в кожній галузі є своя специфіка, і діють свої стандарти й правила, засновані на вимогах стандартів ДСТУ ISO 9000.
Із цією метою можуть застосовуватися різноманітні корпоративні технології управління, у тому числі: система «ощадливе» виробництво (Lean production), реінжиніринг, система «загальне продуктивне обслуговування устаткування» (ТРМ), система «упорядкування» (5 S), підхід «шість сигм», збалансована система оціночних показників (BSC), системи постійного поліпшення (KAIZEN) і кардинального поліпшення якості (KAIRIO), метод самооцінки). Сюди ж належать системи управління якістю (ДСТУ ISO серії 9000), системи управління безпекою харчових продуктів (ДСТУ ISO серії 22000 (HACCP), системи екологічного менеджменту (ДСТУ ISO серії 14000), системи управління безпекою і гігієною праці (ДСТУ OHSAS 18000) та інші. Ці технології тією чи іншою мірою успішно застосовуються на багатьох зарубіжних підприємствах. Результати проведених досліджень свідчать про те, що при впровадженні й удосконалюванні системи менеджменту якості виникає ефект зниження сумарних витрат на якість за рахунок їхнього перерозподілу, тобто інвестицій у запобігання дефектів.
Одним з основних результатів ефективного використання корпоративних систем є підвищення продуктивності праці, а також річний оборот підприємства на одного працівника. На передових підприємствах економічно розвинених країн значення цього показника в останні роки перевищує 200 тис. дол. на працівника в рік. Для Росії цей показник коливається від 99,8 тис. руб. (4,0 тис.дол.) до 1134 тис. руб. (44,0 тис.дол.). В Україні на одного зайнятого в промисловості працівника доводиться в середньому 22,7 тис.грн. (4,5 тис.дол.), у тому числі в Донецькому регіоні – 46,3 тис.грн. (9,2 тис.дол.).
Аналіз показав, що: 1) технічний, технологічний, а також і управлінський рівні переважної частини українських підприємств значно відстають від відповідного рівня аналогічних підприємств на світовому ринку; 2) відставання за рівнем управління значно більше, ніж за технічним й технологічним; 3) невідповідність рівня управління технічному й технологічному приводить до відсутності гармонійності розвитку підприємства, що, відповідно, значно знижує ефективність його роботи; 4) на більшості українських підприємств основні зусилля необхідно спрямувати на впровадження сучасних передових управлінських технологій, що спираються на відповідні програмні продукти.
У результаті дослідження зроблений висновок про те, що для усунення такого стану пропонується концепція впровадження корпоративних систем на українських підприємствах, що припускає як основну умову впровадження комплексу технологій управління, підкріпленого відповідними інструментами. Умовою успішного впровадження сучасних корпоративних систем як пріоритетного першочергового завдання є впровадження на підприємстві системи менеджменту якості відповідно до стандартів ДСТУ ISO серії 9000.
Деякі з перераховані вище технологій, хоча й належать до новітніх, відомі вже багато років. Однак поширення вони отримали, як правило, за кордоном в економічно розвинених країнах (наприклад, TPM – у Японії). У вітчизняній практиці вони маловідомі. Недостатня вивченість таких методів пояснюється більшою мірою загальними причинами, характерними для української економіки ринкового типу. До них належать такі:
1. Сформована в теперішній час система державного управління, яка багато в чому зберегла риси партійно-державно-господарської системи управління часів СРСР. Звідси нездатність і небажання створювати умови для появи дійсно ринкових відносин, створення умов для появи внутрішньої конкуренції серед вітчизняних підприємств. Цим пояснюються й недостатньо високі темпи зростання малого бізнесу, слаборозвинене стимулювання впровадження нових технологій, а також вкладення коштів у виробництво.
2. Як наслідок першої причини в Україні практично відсутня конкуренція серед однотипних підприємств. Хоча впровадження нових технологій виробництва й управління викликане, як правило, необхідністю пошуку шляхів саме для підвищення конкурентоспроможності продукції, у тому числі за рахунок зниження собівартості продукції. Саме цей напрямок дозволив японським автомобільним компаніям завоювати американський і європейські ринки. Японські менеджери виходили з того, що багатіє не той, хто багато заробляє, а той, хто мало витрачає. Японці витрачали не тільки мало, вони витрачали з «розумною достатністю».
3. Наявність нечітко вираженого зв'язку між якістю праці й матеріальним стимулюванням. На багатьох підприємствах, хоча й проголошується принцип відшкодування витрат на брак за рахунок винуватця, на практиці ці витрати часто покриваються за рахунок цеху.
4. Рівень заробітної платні на основній роботі залишається низьким, що не стимулює працівників підприємств відчути «смак грошей», щоб прагнути заробляти їх більше. Недоотримані суми грошей на основному робочому місці змушують людей шукати роботу на стороні. Тому багато працівників і члени їхніх родин працюють одночасно на декількох роботах або займаються дрібним бізнесом.
5. Питома вага невеликої заробітної плати в загальних витратах підприємства, що зберігається з радянських часів. Як правило, на українських підприємствах вона становить 3-10%, у той час як в аналогічних витратах західних компаній досягає 30-50%, що дозволяє акціонерам підприємства «крізь пальці» дивитися й на систематичну появу браку, і на інші недоліки в роботі персоналу.
6. Недостатня або дуже слабка активність із боку як працівників, так і керівництва більшості підприємств відносно залучення в процеси управління якістю всього персоналу. Низька зацікавленість або взагалі її відсутність у створенні колективних робочих груп ентузіастів – «гуртків якості». Це пов'язано також з тим, що: а) у керівництва відсутня необхідність пошуку шляхів поліпшення діяльності на рівні низових виконавців (що знову пов'язане з відсутністю конкуренції і пошуку будь-яких шляхів, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності продукції підприємства); б) у виконавців найнижчої ланки відсутня віра у своє керівництво (акціонерів), у те, що воно дійсно зацікавлене й має потребу в залученні працівників і що така діяльність працівника може дійсно бути оцінена й заохочена керівництвом (акціонерами).
За результатами аналізу використовуваних технологій обґрунтована необхідність повселюдного використання корпоративних технологій управління якістю виробничої діяльності господарюючих суб'єктів й особливості методології ефективного їхнього впровадження.
У шостому розділі «Напрямки й ефективність удосконалення економічного механізму управління якістю» проведено аналіз діючих методів витрат на якість, створено функціональну систему урахування й підсистеми обліку витрат на якість та удосконалено метод оцінки ефективності системи менеджменту якості підприємства.
Удосконалення економічного механізму управління якістю може здійснюватися, як було розглянуто в попередніх розділах, у різних напрямках. У цьому розділі досліджується вплив на економічний механізм управління якістю таких чинників, як конкурентоспроможність підприємства й управління витратами на якість. Підвищення якості значною мірою визначає ступінь життєздатності й рівень конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкових відносин. Варто враховувати, що існуюча в розвиненому постіндустріальному суспільстві тенденція – орієнтація на якість – в останні роки стала відчуватися значно менше. Але це відбулося не тому, що якість перестала бути потрібною, а просто необхідність орієнтації на якість стала очевидною для всіх. Однак таке становище жодною мірою не може стосуватися України, де питання підвищення якості продукції, повселюдного впровадження сучасних технологій менеджменту, удосконалення економічного механізму управління якістю усе ще залишаються на початковій стадії розвитку.
У дисертації проведений аналіз використовуваних методів витрат на якість. Питання, пов'язані із забезпеченням якості, не можуть розглядатися у відриві від економічної діяльності підприємства. Відповідно до визначення поняття «якість», понесені на нього витрати повинні реально забезпечувати виконання очікувань споживача. Управління витратами на якість здійснювалося на основі PAF-класифікації, запропонованої А.Фейгенбаумом, відповідно до якої витрати на якість підрозділяються на наступні групи: 1) попереджувальні заходи (Prevention costs); 2) оцінка (Appraisal costs); 3) витрати внаслідок невідповідностей (Failure costs), які включають внутрішній і зовнішній брак. Головне значення аналізу витрат на якість полягає в тому, що відносно невеликі інвестиції в попереджувальні заходи приводять до значних скорочень втрат від випуску внутрішнього й зовнішнього браку. Витрати на інспекцію також значно скорочуються в міру того, як витрати на якість поліпшують споживчі властивості продукції.
Аналіз підтвердив припущення про те, що використання стандартів ДСТУ ISO 9000 дозволяє знизити сумарні витрати на якість. Відбувається не тільки зниження загальних витрат, але й перерозподіл їх на користь попереджувальних витрат. Реструктуризація економіки, зміна форм власності підприємств, перехід до роботи в умовах ринкових відносин привела до зміни структури, форм звітності тощо, тобто зруйнувала стабільні системи, що постійно перевірялися вищестоящими організаціями, у тому числі й системи контролю браку.
Аналіз діяльності підприємств харчової промисловості й сфери послуг, а також інших промислових комплексів Донецького регіону дозволив виявити недоліки у веденні обліку невідповідної продукції. На ряді підприємств практично відсутній облік забракованої продукції, а там, де він ведеться, не проводиться накопичувальна статистика й аналіз причин його появи. Відсутня система первинної реєстрації браку. Багато в чому це пояснюється проблемами з кадрами середнього й нижчого рівня.
Удосконалення економічного механізму управління якістю ставить підприємства, що вступили на шлях постійного поліпшення, перед необхідністю вдосконалення інформаційної бази – облікової системи, що, з одного боку, буде основою для нового стилю управління, з іншого боку – інформаційною основою функціонування системи менеджменту якості. В українському законодавстві в цей час назріли об'єктивні передумови для становлення й розвитку управлінського обліку на підприємствах на основі раніше накопиченого досвіду й традицій. Облік витрат на якість може здійснюватися двома основними напрямками: витрати на забезпечення якості й втрати.
Поетапний процес створення функціональної системи обліку й підсистеми обліку витрат на якість включає: 1) виділення бізнес-процесів підприємства, у тому числі процесів системи менеджменту якості, за якими буде збиратися інформація про витрати; 2) розподіл витрат за бізнес-процесами, у тому числі за процесами СМЯ; 3) вибір чинника витрат для кожного бізнес-процесу, у тому числі для процесів управління якістю, при використанні якого непрямі витрати розподіляють за об'єктами калькулювання – за видами продукції; 4) створення бази даних за витратами на якість.
Для розрахунку ефективності СМЯ розроблено метод, який було апробовано на підприємствах бізнес-напрямку лікеро-горілчаних виробів (БН ЛВІ) групи компаній «Олімп». В основу його покладено ряд принципів, у тому числі:
1. Принцип ключових процесів. Відповідно до даного принципу були визначені ключові процеси, значущі для підприємства й які найбільшою мірою впливають на ефективність всієї системи менеджменту якості (табл.3).
2. Принцип визначення показників кожного із ключових процесів. Кожний із ключових процесів оцінюється на основі ряду показників, що характеризують процес із погляду кількості, часу, витрат і якості. Для будь-якої організації набір цих показників може бути обраний залежно від пріоритетів, які ставить перед собою організація, залежно від ситуації на ринку продукції, що випускається, або надаваних послуг.
Таблиця 3
Перелік ключових процесів, використовуваних при оцінці
ефективності системи менеджменту якості
| Ключові процеси | Показники процесу |
| Планування якості | Кількість проектів з реалізації політики в галузі якості/кількість структурних підрозділів, задіяних у виконанні мети, од. |
| 1.2. Вартість проекту, грн. | |
| 1.3. Ступінь дотримання графіка, % | |
| 1.4. Ефективність досягнутих цілей, % | |
| Управління невідповідною продукцією | 2.1. Кількість невідповідної продукції в БН ЛВІ на кінець звітного місяця, пляш. |
| 2.2. Витрати на переробку, грн. | |
| 2.3. Коефіцієнт обігу невідповідної продукції | |
| 2.4. Коефіцієнт розподілу відповідальності за виникнення невідповідностей | |
| Робота з відхиленнями | 3.1. Кількість виявлених відхилень, од. |
| 3.2. Потенційні збитки від виявлених відхилень, грн. | |
| 3.3. Час на розробку й впровадження коригувальних дій, дні | |
| 3.4. Коефіцієнт виконання коригувальних дій | |
| Внутрішній аудит | 4.1. Кількість запланованих аудитів у рік, од. |
| 4.2. Вартість стороннього аудита, грн. | |
| 4.3. Час на підготовку, проведення аудита й підготовку даних, люд./година | |
| 4.4. Ступінь виконання плану аудитів, % |
3. Принцип аналізу динаміки зміни кількісних характеристик показників. Для оцінки зміни кількісних характеристик показників і можливості аналізу впливу кожного з них на ефективність заходів, здійснюваних у процесі роботи СМЯ, проводиться побудова графіків щомісячних змін величини з кожного показника.
Вищенаведені ключові процеси, як і показники, визначені для кожного підприємства й узяті за основу при отриманні кількісної оцінки ефективності всієї системи менеджменту якості. Для проведення оцінки системи в інших організаціях можуть бути використані інші ключові процеси й показники, важливі для конкретного підприємства.
Для розрахунку ефективності СМЯ (Кеф.смя) можуть використовуватися наступні формули:
 , | (1) |
де Кз – коефіцієнт заходів;
Квідх – коефіцієнт відхилень.
Формула (1) містить два коефіцієнти, перший з яких (Кз) характеризує всі ті зусилля з боку працівників служби якості підприємства, які у вигляді різних заходів спрямовані на підтримку працездатності СМЯ, а другий (Квідх.) характеризує всі недоліки в продукції, виявлені сторонніми організаціями за звітний період.
Коефіцієнт Кз розраховується за наступною формулою
 , | (2) |
де Кв– коефіцієнт виконання корегувальних дій;
Ка – коефіцієнт виконання плану аудитів;
Как – коефіцієнт аналізу системи керівником;
Т – ступінь дотримання графіку досягнення цілей в області якості;
Кефм – коефіцієнт ефективності досягнення мети.
Кожний з вищезгаданих коефіцієнтів розраховується за своїми формулами, у які входять й інші показники, не зазначені в таблиці.
Коефіцієнт Квідх. розраховується за наступною формулою
 , | (3) |
де Ф – значимість виявленого відхилення (оцінюється за умовною шкалою);
n – кількість відхилень, виявлених за звітний період.
Формули розрахунку коефіцієнтів, що входять у коефіцієнт заходів, виводяться дослідним шляхом, індивідуально для кожного підприємства або організації.
Використання пропонованого методу в практиці діяльності підприємств групи компаній «Олімп» в 2005-2006 рр. за рахунок підвищення рівня планування якості (ефективності досягнутих цілей), удосконалення управління невідповідною продукцією (зниження обсягу невідповідної продукції й витрат на її переробку), активізації роботи з відхиленнями (зниження кількості виявлених відхилень і часу на розробку й впровадження коригувальних дій) і проведення внутрішніх аудитів (виконання плану аудитів, скорочення часу на підготовку й проведення аудита й виконання всіх рекомендацій аудиту), забезпечило підвищення ступеня використання вихідної продукції: збільшення обсягу першосортної продукції з 97,5 % до 98,7 % і зниження питомої ваги браку з 0,05 % до 0,03 %.
В теперішній час одним з найбільш ефективних шляхів удосконалення економічного механізму управління якістю підприємства є впровадження інтегрованих систем менеджменту, створених відповідно до вимог міжнародних стандартів: ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 22000, ДСТУ ISO 14001, ДСТУ OHSAS 18001 і деяких інших (табл. 4). Створені на базі світового управлінського досвіду, ці стандарти є керуваннями з удосконалення управлінською діяльністю підприємств. Визначено загальні принципи, що лежать в основі стандартів, які становлять інтегровану систему менеджменту.
Організаційно-методичною базою для побудови інтегрованих систем залишаються стандарти ДСТУ ISO серії 9000. Це пов'язане з тим, що основні поняття й принципи, сформульовані в них, найбільшою мірою відповідають поняттям і принципам загального менеджменту. Інтегровані системи менеджменту будуються на основі застосування системного і процесного підходів до управління підприємством, які дозволяють зв'язати в єдине ціле різні процеси і види діяльності підприємства. Діяльність будь-якої організації пов'язана з ризиками, які визначають основні втрати.
Метою створення інтегрованої системи менеджменту є спільне оптимальне управління ризиками, що дозволяє скоротити потрібні підприємству матеріальні й організаційні ресурси. Обґрунтовано й сформульовано підходи до створення інтегрованих систем менеджменту. При цьому використовуються різні методи: збалансована система показників, «шість сигм», TPM, реінжиніринг, самооцінка та ін. При розробці такої інтегрованої системи робиться всебічний аналіз на якість продукції і задоволеність споживача, навколишнє середовище, здоров'я, безпеку і задоволеність працівників, фінансові результати, етику тощо. Однак в умовах українських ринкових відносин ще існує значна кількість чинників, що негативно впливають на впровадження інтегрованих систем менеджменту. Серед основних варто назвати наступні: 1) недооцінка вищим керівництвом і недостатньо висока мотивація середнього й нижчого персоналу; 2) психологічна складність переходу на методи попередження від традиційних методів контролю; 3) недостатнє розуміння важливості процесного підходу і низький рівень його реалізації; 4) недостатнє планування вдосконалення систем менеджменту; 5) недостатній, а часом формальний рівень аналізу з боку керівництва і слабкий контроль за функціонуванням й удосконаленням інтегрованої системи.
Зазначене вище вимагає вдосконалення методів активізації урахування впливу на ефективність економічного механізму управління якістю виробничої діяльності підприємств таких чинників, як конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів й управління витратами на якість за допомогою використання бенчмаркінгу внутрішнього і зовнішнього середовища, системи управління якістю, що працює за принципом попередження, а не виявлення дефектів, і інтегрованих систем менеджменту.
Таблиця 4
Стандарти ДСТУ ISO, на відповідності до яких може будуватися
інтегрована система менеджменту підприємств харчової промисловості
| Номер стандарту | Назва | Ціль застосування | Галузі застосування |
| ДСТУ ISO 9001:2001 | Системи менеджменту якості. Вимоги | Підвищення якості продукції й конкурентоспроможності підприємства | Всі галузі, органи державного й місцевого самоврядування |
| НАССР ДСТУ ISO 22000:2007 | Аналіз ризиків і критичні точки. Системи управління безпекою харчових продуктів | Забезпечення гарантії високого ступеня безпеки продуктів харчування через системи закупівель, переробки й збуту | Підприємства харчової й переробної промисловості |
| ДСТУ ISO 14001:2005 | Системи екологічного менеджменту. Вимоги й керування для використання | Забезпечення збереження навколишнього середовища і зниження споживання ресурсів | Всі галузі народного господарства |
| ДСТУ OHSAS 18001:2006 | Система стандартів професійної безпеки. Загальні вимоги з менеджменту професійної безпеки й здоров'я в організації | Зниження фактичного несприятливого впливу на здоров'я, стан людей і запобігання небезпеки на виробництві, рятування працівників від шкідливих і важких робіт, з одного боку, і підвищення привабливості умов праці, з іншого | Всі галузі народного господарства |
| SA 8000:2001 ISO/CD 26000 | Соціальна відповідальність. Настанова з соціальної відповідальності | Поліпшення умов наймання й здійснення трудової діяльності, виконання етичних норм цивілізованого суспільства | Всі галузі народного господарства |
| ISO 17799:2005 (ISO 27002) ISO 27001 | Інформаційні технології. Зведення правил з управління інформаційною безпекою | Створення загальної основи для розробки, впровадження й оцінки ефективності систем управління безпекою інформації, застосовуваної в організації | Всі галузі народного господарства |
| ДСТУ ISO 17025-2000 | Загальні вимоги до компетенції дослідних і каліброваних лабораторій | Забезпечення доказу того, що лабораторія діє в рамках системи якості організації, технічно компетентна й здатна провадити технічно обґрунтовані результати | Всі галузі народного господарства |
| BS IIP | Інвестори в людей | Підвищення якості управління організаційною структурою шляхом використання людського чинника для поліпшення фінансових показників й ефективного розвитку організації | Всі галузі народного господарства |
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування і розв’язання комплексної науково-прикладної проблеми розвитку ефективності управління якістю виробничої діяльності підприємств на основі результатів узагальнення сучасних теоретичних положень з якості, врахування світових тенденцій управління якістю й особливостей умов економіки України, реалізація якої створює передумови для підвищення ефективності та високоякісної діяльності господарюючих суб'єктів.
Основні наукові й прикладні результати дослідження полягають у наступному:
1. Обґрунтовано загальне визначення поняття «якість продукції» на основі результатів застосування комплексного підходу до розгляду його сутності як предмету споживання, що характеризується сукупністю властивостей, які забезпечують: придатність його до застосування; задоволення потреби споживача; відсутність невідповідностей (дефектів).
2. Доведено, що поняття «якість виробничої діяльності підприємств» є всеосяжною економічною категорією, під якою розуміється сукупність властивостей (характеристик) основних складових цієї діяльності, здатних задовольняти вимоги, і яка містить у собі, по-перше, постійне зростання якості, роботи, продукції або послуги, інформації, процесу, підрозділів підприємства, працівників, у тому числі робітників, інженерів, менеджерів і керівництва, системи, цілей тощо; по-друге, що попереджає поліпшення сукупності характеристик продукції або послуги, що належать до маркетингу, розробок, виробництва й технічного обслуговування, за допомогою яких продукція й послуга при своєму використанні задовольняють очікування споживача; і, по-третє, урахування динамічності вимог покупців для задоволення їхнього попиту, результати раціонального управління якої забезпечують стабільність, ефективну й високо конкурентну діяльність господарюючих суб'єктів.
3. Визначено основні складові принципів формування концепції вдосконалення економічного механізму управління якістю виробничої діяльності підприємств на основі результатів аналізу закономірностей еволюції механізму управління якістю продукції у світовій практиці.
4. Сформульовано концепцію вдосконалення економічного механізму управління якістю виробничої діяльності підприємств на основі узагальнення світового досвіду, сутність якої полягає у системній орієнтації всіх підрозділів господарюючого суб'єкта на якість із кінцевою метою виправдання очікувань покупців і, як наслідок, отримання максимального прибутку.
5. Вдосконалено економічний механізм управління якістю виробничої діяльності підприємств, що являє собою систему взаємопов'язаних і взаємозумовлених шляхів, форм, методів і підходів господарюючого суб'єкта до досягнення очікуваного споживачем рівня якості продукції на основі економічних методів, що стимулюють як споживача, так і виробника.
6. Розроблено методи визначення шляхів становлення раціонального управління якістю виробничої діяльності вітчизняних підприємств на основі урахування особливостей методів управління якістю японських, європейських та американських господарюючих суб'єктів і використання обов'язкового чинника – творчого потенціалу власних працівників підприємств як визначальної ланки економічного механізму управління цим процесом.
7. Виявлено складові української методології управління якістю виробничої діяльності підприємств, заснованої на пріоритеті якості, що поєднує населення країни, сприяє підвищенню якості й конкурентоспроможності продукції й виступає як національна ідея, стає рушійною силою поступового входження України до благополуччя і процвітання, усуваючи нинішній стан: низьку організаційну струк-туру, недостатню загальну нормативну структуру, застаріли стилі й методи менеджменту і недооцінку важливості підвищення якості продукції. Доведено, що першоосновою реалізації цієї методології є вдосконалення економічного механізму управління якістю виробничої діяльності, що включає в себе такі визначальні ланки, як стандартизація, сертифікація й система сучасного менеджменту якості.
8. З метою забезпечення якості й активізації діяльності підприємств рекомендується використовувати в економічному механізмі управління якістю господарюючих суб’єктів дванадцять обґрунтованих принципів поліпшення якості, розроблених в дисертації.
9. Виявлено можливості використання корпоративних систем управління якістю виробничої діяльності підприємств України, для чого обґрунтована методологія, сутність якої полягає в необхідності застосування розробленого методичного підходу до вибору раціонального з них або їхньої сукупності залежно від рівня виробничого потенціалу господарюючих суб'єктів, поставленої мети з якості і термінів їхньої реалізації.
10. Удосконалено метод оцінки функціонування системи менеджменту якості на основі узагальнення діючих методів, що дозволяє ураховувати рівень планування якості, випуск невідповідної продукції та витрат на її переробку і обґрунтувати заходи по підвищенню якості випускаємої продукції.
11. Запропоновано новий підхід до формування інформаційної бази з удосконалення економічного механізму управління якістю, який включає до себе такі етапи як виділення бізнес-процесів підприємства, розподіл витрат за бізнес-процесом, вибір чинника витрат для кожного бізнес-процесу та створення бази даних за витратами на якість, що є основою для нового стилю управління і повного забезпечення функціонування системи менеджменту якості.
12. За допомогою аналізу умов формування напрямків та ефективності вдосконалення економічного механізму управління якістю виробничої діяльності підприємств встановлено наступне: визначально впливає на ефективність його використання урахування, насамперед, таких чинників, як конкурентоспроможність господарюючого суб'єкта й управління витратами на якість; інструментами досягнення поставленої мети – стабільності діяльності та отримання високоякісної продукції – є бенчмаркінг внутрішнього й зовнішнього середовища, системи управління якістю, що працюють за принципом попередження, а не виявлення дефектів, та інтегровані системи менеджменту. Інтегровані системи менеджменту забезпечують погодженість дій усередині підприємства, мінімізують витрати на якість, залучають весь персонал у поліпшення діяльності господарюючого суб'єкта, враховують інтереси зовнішньої й внутрішньої сторін підприємства, створюють передумови для отримання синергетичного ефекту.
13. Розроблено методологію, методи й методичні підходи до вдосконалення ланок та елементів економічного механізму управління якістю виробничої діяльності підприємств на основі врахування світового досвіду підвищення рівня управління якістю, результатів аналізу становлення й розвитку метрології, стандартизації та сертифікації, аргументованих методів їхнього використання на вітчизняних господарюючих суб'єктах, що створює умови для підвищення їхньої конкурентоспроможності та якості продукції до рівня світових стандартів, дозволяє теоретично обґрунтувати можливості радикального підвищення якості вітчизняної продукції й практично сприяти підвищенню ефективної діяльності підприємств.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Монографія
1. Момот А.И. Экономический механизм управления качеством / Министерство образования и науки Украины. ДонНТУ. – Донецк: Норд-Пресс, 2005. – 383 с.
Статті у наукових фахових виданнях
2. Василенко Т.Е., Момот А.И. О целесообразности применения систем управления качеством на пассажирском автотранспорте // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб.наук. праць. Випуск 191: В 4 т. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 60-68.
Особистий внесок: обґрунтування доцільності застосування системи управління якістю послуги. – 0,25 д.а.
3. Момот А.И. Возможности создания, внедрения и сертификации систем управления качеством на предприятиях // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 91. – Донецьк, ДонНТУ, 2005. – С. 201-206.
4. Момот А.И. Активизация человеческого фактора в системе управления качеством // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 100-1. – Донецьк, ДонНТУ, 2005. – С. 30-37.
5. Момот А.И., Бычкова Н.В. Совершенствование практики проведения учета и анализа затрат на обеспечение качества // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 100-2. – Донецьк, ДонНТУ, 2005. – С. 173-178.
Особистий внесок: розробка методики удосконалення урахування витрат на забезпечення якості. – 0,15 д.а.
6. Момот А.И., Горчакова Е.Н Cовершенствование элементов информационного обеспечения технического контроля на примере компонента «фиксация» // Економіка промисловості. – 2006. – №3 (34). – С. 105-112.
Особистий внесок: розробка диференційованого підходу до збору інформації для забезпечення функціонування системи менеджменту якості. – 0,20 д.а.
7. Момот А.И., Волоконский А.В. Возможности повышения эффективности элементов экономического механизма управления качеством продукции // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 30 (114). – Донецьк, ДонНТУ, 2006. – С. 109-118.
Особистий внесок: розробка шляхів удосконалювання процесу управління продукцією, що не відповідає вимогам нормативної документації. – 0,30 д.а.
8. Момот О.І., Волоконський А.В. Особливості створення, упровадження та вдосконалення процесів, що забезпечують життєздатність системи менеджменту якості // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. праць. Вип. 22. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. – С. 377-385.
Особистий внесок: розробка шляхів рішення проблем, які виникають у процесі створення, впровадження й удосконалювання процесів. – 0,25 д.а.
9. Момот А.И., Масюк Л.Н., Мирошниченко Е.В.Возможности создания системы управления качеством в сфере услуг// Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. Випуск 2, Том 1. – Донецьк: ДУ, 2006. – С. 243-249.
Особистий внесок: розробка підходів до створення й забезпечення функціонування системи менеджменту якості в організації. – 0,13 д.а.
10. Момот О., Волоконський А. Особливості розрахунку ефективності системи менеджменту якості на прикладі бізнес напряму ЛГВ групи компаній «Олімп» // Вісник Львівського державного аграрного університету. Серія: Економіка АПК. – 2006. – № 13. – С. 722-726.
Особистий внесок: розробка шляхів удосконалювання розрахунку ефективності системи менеджменту якості. – 0,15 д.а.
11. Момот А.И., Егоренко Т.В. Опыт внедрения системы управления качеством в органах государственной власти и самоуправления// Менеджмент. – 2006. – № 4 (38). – С. 33-37.
Особистий внесок: обґрунтування можливості розробки системи управління якістю муніципальної послуги. – 0,15 д.а.
12. Момот А.И., Горчакова Е.Н. Совершенствование процесса управления путем разработки требований к информационному обеспечению на основе принципов TQM // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: Сб.науч.тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2006. – С. 129-136.
Особистий внесок: розробка вимог до інформаційного забезпечення на основі принципів TQM. – 0,20 д.а.
13. Момот О.І. Дослідження поняття «якість» і його особливостей в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: економічні науки. - Випуск 17.– Черкаси: ЧДТУ, 2007. – С. 236-240.
14. Момот О.І., Кивалин Ю.О. Кадрова політика підприємства в контексті комплексного (загального) управління якістю (TQM) // Вісник Сумського державного університету. Серія: Економіка. – 2007. – №2. – С. 163-168.
Особистий внесок: розробка методів відбору працівників на основі принципів комплексного управління якістю. – 0,15 д.а.
15. Момот О.І. Використання міжнародних «соціальних» стандартів в умовах трансформації економіки України // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Зб. наук. праць. – 2007. – № 1 (33). – С.142-147.
16. Момот А.И., Горчакова Е.Н. Эффективно ли внедрять и сертифицировать систему менеджмента качества?// Економіка промисловості. – 2007. – №1 (36). – С. 133-139.
Особистий внесок: розробка шляхів підвищення ефективності системи менеджменту якості на підприємстві. – 0,20 д.а.
17. Момот А.И., Левицкий А.П., Горчакова Е.Н. Оценка результативности систем менеджмента качества // Металлургическая и горнорудная промышленность. – 2007. – №1. – С. 92-95.
Особистий внесок: обґрунтування тісноти зв'язків між виконанням установлених показників і функціонуванням системи менеджменту якості. – 0,13 д.а.
18. Момот А.И., Волоконский А.В., Кашура А.Л. Сертификация систем менеджмента качества: преимущества и недостатки // Вісник Східноукраїнського нацiонального університету iменi Володимира Даля. – 2007. – № 1 (107). – С. 299-304.
Особистий внесок: розробка шляхів підвищення ефективності сертифікації систем менеджменту якості. – 0,13 д.а.
19. Момот О.І. Реалізація принципу «залучення персоналу» в умовах становлення ринкової економіки в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Випуск 223: В 3 т. Том Ш. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 871-878.
20. Момот О.І. Можливості використання міжнародних стандартів для побудови інтегрованих систем менеджменту // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Зб. наук. праць. – 2007. – № 5 (37). – С. 130-135.
21. Момот О.І., Волоконський А.В. Шляхи підвищення ефективності проведення комплексної оцінки якості продукції і ступеня задоволення споживача // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 232: В 5 т. – Том I. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 24-30.
Особистий внесок: розробка шляхів підвищення ефективності проведення комплексної оцінки якості продукції та ступеня задоволення споживача.– 0,20 д.а.
22. Момот О.І. Застосування RAF-моделі для аналізу витрат на забезпечення якості // Економічний вісник Донбасу. – 2007. – № 4 (10). – С. 141-146.
Матеріали наукових конференцій
23. Момот А.И., Поляков М.Я. Стратегия развития – качество // Материалы региональной научно-практической конференции «Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года». – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. – С. 29-35.
Особистий внесок: обґрунтовані перспективи систем управління якістю в Україні. – 0,20 д.а.
24. Момот О.І. Деякі проблеми сертифікації систем якості в Україні // Матеріали міжнародної науково-методичної конференції «Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи (до 115 річниці Харківського державного політехнічного університету)» (28-30 березня 2000 р.). – С. 112-115.
25. Момот А.И. Проблемы сертификации систем качества в мире и в Украине // Межд.сб.науч.тр. «Прогрессивные технологии и системы машиностроения». – Донецк: ДонГТУ, 2000. Вып. 10. – С. 170-178.