Загальна характеристика роботи актуальність теми
| Вид материала | Документы |
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.74kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 338.68kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 407.04kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 364.3kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.77kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 260.19kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 387.1kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 412.69kb.
.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Функціонування сучасного агропромислового комплексу України зумовлює техногенні зміни довкілля, що мають економічні та соціальні наслідки. Погіршення стану здоров’я людей в нашій країні та відносно коротка тривалість їх життя безпосередньо пов’язані із забрудненим довкіллям та незадовільним рівнем екологічної безпеки харчування. Проте вітчизняна аграрна політика апріорно спрямована на виконання економічних завдань АПК і, фактично, не містить екологічної складової, хоча саме сільськогосподарські і переробні технології, які нині широко застосовуються, спричиняють забруднення ґрунтів та інших природних ресурсів і не забезпечують виробництво якісної та екологічно чистої продукції в національному масштабі. Відтак, формування та реалізація екологічної політики в АПК є нагальною проблемою сьогодення.
Серед науковців та практиків утверджується розуміння того, що негативні екологічні впливи на довкілля, зумовлені сільськогосподарською діяльністю, невідворотньо посилюються, а отже, уряд повинен ініціювати запровадження системи заходів, спрямованих на вирішення екологічних проблем, які за рівнем свого взаємодоповнення, логічної послідовності та масштабності впливу могли б претендувати на статус урядової політики. Однак окремі розрізнені пропозиції науковців не дають можливості комплексно визначити чинники, що призводять до негативних екологічних наслідків, а отже, аргументувати доцільність і науково виважену спрямованість урядових дій. Потреба в обґрунтуванні такої теоретичної платформи та наукової методології, на яких би базувався аналіз екологічних проблем в АПК і синтез концептуальних засад відповідних державних програм майбутнього, зумовила вибір теми дисертаційного дослідження.
Слід зазначити, що серед тих, хто вперше звернув увагу на зв’язок між розвитком економіки і станом довкілля, а також на необхідність регулювання взаємовідносин людства і природного середовища, були всесвітньо відомі українські вчені С. А. Подолинський і В. І. Вернадський. Вони довели, що стан довкілля залежить, насамперед, від результатів економічної діяльності людей. Збагачуючи теоретичну спадщину видатних земляків, вагомий внесок у розвиток теорії та методології екологічної політики, як особливого виду суспільної діяльності, зроблено сучасними вітчизняними науковцями О. Ф. Балацьким, І. К. Бистряковим, О. О. Веклич, Т. П. Галушкіною, Л. С. Гринів, Б. М. Данилишиним, С. І. Дорогунцовим, Я. В. Ковалем, Л. Г. Мельником, Є. В. Мішеніним, В. С. Міщенком, І. М. Синякевичем, В. М. Трегобчуком, Ю. Ю. Туницею, С. К. Харічковим, М. А. Хвесиком, Г. В. Черевком, Л. Б. Шостак та ін. Окремі аспекти процесів формування та реалізації екологічної політики висвітлено у працях російських дослідників Е. В. Гірусова, О. С. Грініна, М. Н. Лук’янчикова, М. А. Орєхова, К. В. Папенова, І. М. Потравного, Б. В. Прикіна, М. В. Чепурних та ін.
Розроблення теоретичних та методологічних засад розв’язання екологічних проблем в АПК здійснено В. А. Борисовою, П. П. Борщевським, Р. Іванухом, М. В. Калінчиком, О. Л. Кашенко, М. А. Лендєлом, О. Г. Мордвиновим, О. М. Паламарчуком, М. М. Федоровим, О. М. Царенком та ін. В їх наукових працях розкрито економічні аспекти відтворення та раціонального використання природних ресурсів в АПК, запропоновано шляхи досягнення зрівноваженого стану цієї сфери національної економіки. Однак завдання екологічної політики та роль уряду у їх виконанні залишаються невизначеними, оскільки дотепер не обґрунтовано концептуальні підходи до державного регулювання процесів використання природних ресурсів та запобігання шкідливих екологічних впливів, зумовлених функціонуванням агропромислового комплексу.
Найавторитетнішими зарубіжними дослідниками У. Дж. Баумолем, Г. Дейлі, М. Коммоном, Р. Костанзою, П. Ніджкемпом, У. Е. Оутсом, Д. Пірсом, А. Рендоллом, К. Тізделлом, Т. Тітенбергом, Б. Філдом та ін. розроблено теоретичні засади, що можуть бути використаними при вирішенні екологічних проблем за допомогою ринкових інструментів. Але їх застосування потребує методологічних уточнень та адаптації до галузевих особливостей вітчизняного АПК. Крім того, проблемою є необхідність узгодження дії економічних регуляторів з дією адміністративних та інституціональних інструментів, які є специфічними для кожної окремої країни.
Отже, виникає потреба у обґрунтуванні теоретичних та методологічних засад, які забезпечили б системність аналізу чинників, що зумовлюють екологічні проблеми в АПК, визначили роль і місце екологічної політики у його розвитку, розкрили значення урядових регуляторних дій як складової екологічної політики, створили наукове підґрунтя для вибору інструментів та організаційних форм її реалізації. Необхідність теоретичного та методологічного підґрунтя для формування та реалізації екологічної політики в АПК України визначила доцільність здійснення окремого дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, результати якого відображено в дисертаційній роботі, проводилися впродовж 1996-2007 рр., зокрема на кафедрі аграрної та світової економіки економічного факультету Львівського державного аграрного університету у 2003-2006 рр. Вони здійснені відповідно до плану науково-дослідної роботи на 2000-2005 рр. за темою ”Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (державний реєстраційний номер 0100U002332). У 2006-2007 рр. дослідження було продовжено у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за темою „Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку” (державні реєстраційні номери 0106U005193 і 0106U005261), затвердженою на 2005-2008 рр.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розробка та вдосконалення теоретичних і методологічних засад формування та реалізації екологічної політики в АПК України. Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
- визначити сутність та складові екологічної політики, зокрема в АПК;
- обґрунтувати макро- та мікроекономічні підходи до формування екологічної політики в контексті сучасної економічної парадигми;
- побудувати ієрархію цілей і завдань екологічної політики;
- розробити методологічні засади аналізу екологічних проблем та екологічної політики в АПК;
- обґрунтувати необхідність державного втручання у вирішення екологічних проблем в АПК України;
- розробити концептуальні підходи до державного регулювання як складової екологічної політики в АПК;
- визначити сукупність адміністративних і економічних регуляторів, доцільних для запровадження в АПК з метою розв’язання екологічних проблем, зокрема забруднення та виснаження природних ресурсів;
- розробити принципи формування та реалізації екологічної політики АПК;
- обґрунтувати можливості застосування економічних та еколого-економічних моделей для обґрунтування заходів екологічної політики в АПК;
- визначити особливості функціонування діючого економіко-фінансового механізму реалізації екологічної політики в АПК та розробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження є економічні процеси формування та реалізації екологічної політики як виду суспільної діяльності, зумовленої взаємодією і взаємозалежністю економічної, екологічної і соціальної систем.
Предметом дослідження є теоретичні та методологічні аспекти екологічної політики в агропромисловому комплексі України.
Наукова гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що регуляторні дії уряду, які полягатимуть у використанні певної сукупності адміністративних та економічних інструментів у форматі екологічних програм, спрямованих на запобігання та усунення негативних екологічних впливів в АПК, сприятимуть вирішенню екологічних проблем у цій сфері національної економіки.
Методологія і методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення економіки навколишнього середовища, розробки науковців з питань ко-еволюції економічних, екологічних та соціальних систем, ринкового і державного регулювання процесу використання природних ресурсів, функціонування економіко-фінансового механізму у сфері природокористування. Дослідження ґрунтується на детальному вивченні екологічного та аграрного законодавства.
Методологічну основу дослідження складають методи наукового пізнання. У процесі вивчення макро- та мікроекономічних основ екологічної політики, теоретичних і практичних засад державного управління й регулювання застосовано абстрактно-логічний метод дослідження. Цей метод використано також для обґрунтування змісту екологічних програм у АПК. Історичний метод використано при вивченні сутності економічних доктрин та їх впливу на формування екологічної політики у ХХ ст. З метою дослідження взаємозв’язків екологічної, економічної й соціальної систем, функціональних зв’язків сільського господарства з іншими галузями АПК, взаємодії складових економіко-фінансового механізму використано метод системного аналізу. Сутність понять „державне управління”, „державне регулювання” „економіко-фінансовий механізм” досліджено за допомогою методу термінологічного аналізу і операціоналізації понять. Вивчення негативних екологічних впливів у сільському господарстві здійснено за допомогою методу структурно-генетичного аналізу і синтезу. Для з’ясування сутності екологічних проблем у сільському господарстві використано метод елементарно-теоретичного аналізу і синтезу. Аналіз змісту законодавчих актів, які регулюють економічні та аграрні правовідносини, виконано методом прямого аналізу і синтезу. Регуляторні дії уряду, спрямовані на вирішення екологічних проблем в АПК, обґрунтовано за допомогою методу економіко-математичного моделювання. Також у процесі дослідження застосовувалися статистичні методи: групування, порівняння середніх і відносних величин. За допомогою цих методів проаналізовано вплив забруднюючих речовин на довкілля, зокрема сільськогосподарських угідь, рівень і динаміка фінансового забезпечення екологічної політики.
Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти, що регулюють аграрні й екологічні правовідносини, загальнодержавні програми України, офіційні матеріали Кабінету Міністрів України, статистично-аналітична інформація Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики, Міністерства охорони природного навколишнього середовища України, Державного комітету водного господарства, наукові публікації, наукова інформація із всесвітньої комп’ютерної мережі Internet, інтерв’ю з провідними фахівцями сільського господарства, працівниками Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики України, результати особистих спостережень автора.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи представлена сукупністю теоретичних та методологічних положень, що виносяться на захист. Основними елементами наукової новизни є теоретико-методологічних засад екологічної політики в АПК.
Вперше:
- побудовано ієрархію цілей та завдань екологічної політики, зокрема в АПК, за принципом встановлення пріоритету екологічних цілей над цілями економічної та соціальної систем;
- розроблено методологічні засади дослідження екологічних проблем в АПК, що охоплюють визначення і систематизацію чинників, які зумовлюють їх виникнення, інтерпретують прояви синергетичних і зовнішніх ефектів у рослинництві, а також дають оцінку інституціонального середовища екологічної політики в аграрній сфері;
- обґрунтовано необхідність формування системи державного регулювання, як складової екологічної політики в АПК, що передбачає процедуру розроблення та запровадження адміністративних та економічних регуляторів відповідно до ієрархічного рівня завдань екологічної політики і сценарію запобігання та ліквідації зовнішніх ефектів.
Удосконалено:
- наукові засади формування екологічної політики в АПК, що вирізняються: новими принципами, основним з яких є встановлення пріоритету екологічних цілей над цілями економічної та соціальної систем; стратегічною метою, що полягає у забезпеченні екологічної чистоти сільськогосподарської продукції та продуктів харчування; порядком формулювання завдань та формою реалізації, зміст та ієрархічна детермінованість яких залежатиме від суспільного вибору послідовності вирішення екологічних проблем;
- концептуальний підхід до регулювання процесу використання природних ресурсів аграрної сфери, сутність якого полягає у підтриманні паритету між екологічними, економічними й соціальними функціями природних ресурсів та врахуванні існуючого розподілу прав власності і належності ресурсів до суспільних благ;
- методичний підхід до формування екологічних програм в АПК, відповідно до якого їх взаємопов’язана сукупність розглядається як основна форма реалізації екологічної політики, їх узгодженість із загальнодержавними програмами є обов’язковою регуляторною процедурою, а доцільність, пріоритетність та результативність їх запровадження оцінюється системою відповідних показників.
Одержали подальшого розвитку:
- інтерпретація взаємодії і взаємозалежності екологічної, економічної та соціальної систем, як підсистем вищої за ієрархією макросистеми, з позицій теорії систем;
- теоретичні положення щодо змісту і ролі екологічних потреб як активного внутрішнього чинника розвитку суспільства, зокрема з’ясовано їх природу, що є похідною від інших людських потреб, та розкрито еволюційний характер їх появи та впливу на формування екологічної політики;
- концепція зовнішніх ефектів у сільському господарстві, зокрема виділено екологічні та економічні аспекти зовнішнього ефекту „забруднення довкілля”, розглянуто забруднення та виснаження природних ресурсів АПК як негативні енвайронменталістичні зовнішні ефекти, що мають кумулятивний та мультиплікаційний характер;
- теоретична аргументація вдосконалення системи державного регулювання в контексті реалізації екологічної політики, а саме визначено зміст, сферу дії та векторну спрямованість адміністративних та економічних регуляторів, сукупність яких обґрунтовується за допомогою макроекономічної моделі кругових потоків із подальшою її декомпозицією на ряд взаємопов’язаних еколого-економічних моделей;
- теоретико-прикладні положення щодо формування економіко-фінансового механізму реалізації екологічної політики в АПК, який відрізняється від діючого перерозподілом частини коштів, сплачених як податки, на формування Індивідуальних і Регіональних фондів відтворення природних ресурсів АПК та використанням стимулюючої функції таких фінансових інструментів, як субсидії, субвенції, податкові пільги та компенсації за пільговими кредитами.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-практичні розробки автора включено до проекту Закону України „Про органічне сільське господарство”, підготовку якого ініціювало Управління координації здійснення аграрної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України (довідка Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.03.2006 р.).
Систему адміністративно-правових регуляторів, дія яких спрямована на запобігання забруднення довкілля та виснаження земельних ресурсів, прийнято до запровадження Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-126-15/10688 від 17.07.2006 р.).
Ряд розроблених методик, а саме: методику розрахунку техногенного навантаження на сільськогосподарські угіддя, методику узгодження регіональних програм із загальнодержавними екологічними та економічними програмами, прийнято до запровадження Державним управлінням охорони природного навколишнього середовища в Житомирській області (довідка № 804-2 від 15.03.2007 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів „Економіка природокористування” студентам Львівського державного аграрного університету (довідка № 01-28-03 від 8.02.2007 р.), Державного агроекологічного університету, м. Житомир (довідка № 232 від 06.03.2007 р.) та курсу „Економіка навколишнього середовища” студентам Інституту підприємництва та сучасних технологій, м. Житомир (довідка № 960а від 27.02.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою. Подані у дисертації теоретичні висновки та практичні рекомендації належать особисто автору і є його науковим доробком. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що є результатом особистих досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Підприємництво: проблеми становлення та функціонування” (Житомир, 1998 р.); І Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (Київ, 2000 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (Суми, 2001 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінанси, грошовий обіг та кредит у забезпеченні суспільного добробуту” (Київ, 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (Миколаїв, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (Львів, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” (Луганськ, 2002 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (Мелітополь, 2002 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (Суми, 2003 р.); Міжнародній конференції „Сучасні проблеми управління та маркетингу” (Легніца, Польща, 2004 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції „Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (Житомир, 2005 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої агропромислової продукції” (Суми, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (Київ, 2006 р.); Міжнародному науково-практичному форумі „Теорія і практика розвитку АПК” (Львів, 2006 р.); Міжнародній практичній конференції „Теорія менеджменту та наукові дослідження” (Каунас, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Великомасштабний і малий бізнес у сільському господарстві: тенденції розвитку, проблеми і перспективи” (Москва, 2006 р.).
Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 40 наукових праць загальним обсягом 42,71 друк. арк., з них – 1 одноосібна монографія обсягом 24,75 друк. арк., розділи у 3-х колективних монографіях, в яких частка здобувача складає 3,99 друк. арк., 25 статей у наукових фахових виданнях (всі одноосібні) загальним обсягом 10,53 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст дослідження викладено на 432 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 62 таблиці, 27 рисунків, 45 додатків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі – „Економічна парадигма сучасної екологічної політики” – викладено теоретичне підґрунтя для формування та реалізації екологічної політики в АПК.
Дослідження з позицій теорії систем глибинних зв’язків людства з довкіллям дали можливість пояснити причини виникнення екологічних проблем та розкрити витоки і сутність екологічної політики. Виділено складові екологічної політики, а саме: 1) систему екологічних цілей і завдань, сформованих суспільством відповідно до своїх інтересів; 2) комплекс заходів, спрямованих на досягнення екологічних цілей і завдань; 3) сукупність інструментів (політичних, економічних, фінансових, організаційних та ін.), що використовуються для здійснення заходів; 4) діяльність відповідних органів державної влади та управління щодо розв’язання екологічних проблем.
З’ясовано, що зміст цілей і завдань екологічної політики насамперед визначається моральними цінностями та ідеологічними переконаннями, що склалися у суспільстві і які виникають унаслідок усвідомлення фактів і досвіду, здобутих людством у процесі свого розвитку.
Оскільки існування людського суспільства пов’язано з функціонуванням взаємозалежних систем (екологічної, економічної і соціальної), то формування екологічних поглядів і цінностей залежать від характеру і стану взаємоз’язків цих систем. Виконані дослідження дають підстави розглядати екологічну, економічну і соціальну системи як підсистеми вищої за ієрархією системи, яку можна назвати макросистемою. До складу цієї великої системи, окрім означених систем, входять ще біосфера та ноосфера (рис. 1).
Суспільство людей, яке є органічною частиною довкілля, утворюючи економічну і соціальну системи, розміщуючись у біосфері й активно використовуючи інформаційні потоки ноосфери, виступає інтегратором цих систем. Природне навколишнє середовище є матеріальним базисом, завдяки якому відбувається становлення і розвиток не тільки економічної, але й соціальної системи. Соціальна система охоплює сукупність інституцій, що впливають на економічну та екологічну системи. Вплив цих соціальних структур є неоднозначним і різноплановим.
макросистема
Рис. 1. Ієрархія систем у макросистемі
Певні соціальні інституції регулюють економічну діяльність та взаємовідносини суспільства з природою. Потреби освіти, охорони здоров’я, культури та інших соціальних закладів і організацій стимулюють розвиток економічної діяльності. Наукові структури за умов техногенного розвитку забезпечують збільшення обсягів виробництва, а отже, навантаження на екологічні системи.
Ієрархія систем у вигляді перевернутої піраміди дає підставу стверджувати, що в основі існування і функціонування сучасної макросистеми лежить соціальна система, яка утворена спільністю людей, що ставить певні цілі та прагне до їх досягнення. Цілі людей змінюються відповідно до того, як формуються їх матеріальні, соціальні й духовні потреби та створюються умови для задоволення цих потреб. Нині поряд із матеріальними, соціальними і духовними потребами активним елементом, що впливає на процес формування цілей суспільства, а отже, й на подальший розвиток всієї макросистеми, є екологічні потреби. Задоволення екологічних потреб, як індивідів, так і суспільства в цілому, вимагає певного організаційного порядку. Він починається з трансформації екологічних потреб у цілі суспільства. Механізм впливу екологічних потреб як елементу, що сприяє самоорганізації макросистеми та її підсистем, зображено на рис. 2.
Сучасні цілі економічної та соціальної систем ще не є такими, що утворилися внаслідок усвідомлення і визнання екологічних потреб. Тому необхідним є: відбір цілей економічної та соціальної систем, які є адекватними до екологічних потреб; трансформація тих цілей, що не відповідають екологічним потребам; формування нових цілей відповідно до екологічних потреб. Цілі економічної та соціальної систем, які відповідати-
