Загальна характеристика роботи актуальність теми

Вид материала

Документы

Содержание Рис. 2. Механізм впливу екологічних потреб Рис. 3. Трансформація макроекономічних цілей суспільства Рис. 4. Систематизація чинників, що зумовлюють негативні Таблиця 2 Зовнішні ефекти у рослинництві Таблиця 3 Функції земельних ресурсів та інструменти, що застосовують

Подобный материал:

• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.74kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 338.68kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 407.04kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 364.3kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.77kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 260.19kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 387.1kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 412.69kb.

Рис. 2. Механізм впливу екологічних потреб

на формування цілей суспільства


муть екологічним потребам суспільства, поряд із цілями екологічної системи, біосфери та ноосфери можна визнати внутрішніми цілями самоорганізації макросистеми, які будуть підтримувати її функціонування або спрямовувати до подальшого розвитку.

Виділено три рівні ієрархії цілей екологічної політики: регіональний (локальний), національний, глобальний – та визначено порядок підпорядкування екологічним цілям економічних та соціальних цілей. Глобальною метою екологічної політики є збереження життя на планеті Земля та гармонійний розвиток людини. Ця ціль є довгостроковою і спрямованою на майбутнє. Їй підпорядковані підцілі (екологічні завдання), які пов’язані з вирішенням глобальних екологічних проблем: зменшенням озонового шару, парниковим ефектом, глобальним потеплінням, зменшенням лісів на планеті, кислотними дощами, глобальним забрудненням навколишнього природного середовища, такими мегакатострофами, як аварія на Чорнобильській АЕС. Підцілям екологічної політики національного рівня мають бути підпорядковані національні економічні та соціальні цілі. При цьому підпорядкування має відбуватися в такий спосіб, щоб і економічні, і соціальні цілі відповідали екологічним потребам населення країни. Також підцілям екологічної політики національного рівня має бути підпорядкована регіональна екологічна політика, ціллю якої є збереження довкілля та здоров’я населення регіону.

На становлення та розвиток відносин людства з природним навколишнім середовищем значною мірою впливають прийняті у суспільстві економічні доктрини та сформовані на їх засадах політичні принципи. Ідеологічні орієнтири суспільства також є суттєвим чинником, що формує ставлення людей до довкілля. Використання суспільством у другій половині минулого століття економічних доктрин, в яких визнано роль екологічних систем і, зокрема, природних ресурсів у підтримці функціонування економічної та соціальної систем (рис. 3), стало значним кроком у розвитку світогляду сучасних людей та зміні їх потреб.

Рис. 3. Трансформація макроекономічних цілей суспільства

Гармонійне співіснування екологічної, економічної й соціальної систем може бути досягнуто завдяки вибору сучасним суспільством іншого вектору розвитку економічної системи.

Трансформація макроекономічних цілей від економічного зростання до сталого розвитку має супроводжуватися демографічними, енергетичними, структурними та політичними змінами, які сприятимуть досягненню цілей екологічної політики. Шляхи та способи досягнення сталості означених систем залежать від особливостей розвитку країни і тому потребують наукового обґрунтування у кожному конкретному випадку.

Системні перетворення, спрямовані на досягнення цілей екологічної політики, повинні запроваджуватися на рівні кожної конкретної галузі. При цьому слід дотримуватися паритету екологічних, економічних та соціальних функцій природних ресурсів, що принципово змінить підходи до користування ними. Регулювання процесу використання природних ресурсів має відбуватися не тільки за допомогою ринкових важелів, але й завдяки урядовим діям, які б забезпечували підтримку і охорону екологічних та соціальних функцій природних ресурсів, а також доступ суспільства до цивілізованого користування ними.

Теоретичне обґрунтування заходів для досягнення таких цілей екологічної політики, як запобігання та зменшення забруднення довкілля, можна здійснювати на засадах сучасної мікроекономіки. Однак обов’язково необхідно враховувати ймовірність виникнення екологічних, економічних та соціальних ефектів від забруднення. Вивчення означених ефектів є важливою передумовою узгодження цілей екологічної, економічної та соціальної політик.

У другому розділі – „Методологічні засади аналізу екологічних проблем та екологічної політики в АПК України” – викладена методологія систематизації та визначення впливу чинників, що зумовлюють екологічні проблеми в АПК, а також методологія дослідження інституціонального середовища, в якому відбувається формування та реалізація екологічної політики.

В основі сільськогосподарської діяльності лежать процеси перетворення екологічних систем на агросистеми. Сучасне сільськогосподарське виробництво здійснюється в рамках індустріальних агросистем, які характеризуються нестабільністю. Підтримання стійкого стану в таких агросистемах вимагає додаткових джерел енергії (окрім енергії сонця), а саме: використання техніки, пального, мінеральних добрив, хімічних засобів рослин та тварин, професійних знань тощо. Це зумовлює підтримання взаємозв’язків сільського господарства з певними підсистемами економічної та соціальної систем і функціонування складного конгломератного утворення – агропромислового комплексу. Водночас, руйнування первісних зв’язків між сільськогосподарською діяльністю людини та її природним і соціальним оточенням, а також недосконалість та недорозвиненість взаємозв’язків сільського господарства економічної та соціальної систем призводить до появи екологічних проблем: деградації та забруднення земельних і водних ресурсів, хімічного та радіоактивного забруднення продуктів харчування тощо.

При дослідженні причин виникнення і наслідків екологічних проблем в АПК доцільно дотримуватися певної послідовності, а саме: з’ясувати негативний екологічний вплив промислових об’єктів різних галузей на природні ресурси, що використовуються у сільському господарстві; виявити негативні екологічні впливи на довкілля, що здійснюються підприємствами сфери переробки та матеріально-технічного постачання АПК; визначити негативні екологічні наслідки, спричинені безпосередньо сільськогосподарською діяльністю. При цьому потрібно встановити міру впливу суб’єктів господарювання на довкілля, насамперед на атмосферне повітря, водні, земельні та інші природні ресурси.

У табл. 1 наведено розрахунки викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, що осідають на сільськогосподарські угіддя. Динаміка викидів та їх сумарний обсяг свідчать, що найбільше від шкідливих речовин потерпають агросистеми Донецького, Придніпровського, Карпатського, Північно-Східного та Столичного районів. За період 1995-2005 рр. сумарний обсяг викидів в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь у цих економічних районах відповідно склав 5070, 2816, 959, 726, 523 кг.

Негативні екологічні впливи на сільське господарство потрібно досліджувати за такою логічною схемою: складання переліку промислових об’єктів, які потенційно можуть здійснювати вплив на сільськогосподарські угіддя; визначення складу та обсягів викидів промислового об’єкту в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скидів у поверхневі води; визначення складу та обсягів виробничих відходів, розміщених у довкіллі,

Таблиця 1

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел і автотранспорту в розрахунку на 1 га сільськогосподарських

угідь в економічних районах України, 1990-2005 рр., кг

Економічні райони	Р о к и				Сумарні викиди за роки
	1990	1995	2000	2005	1995-2000	2001-2005	1995-2005
Північно-Західний	93	28	21	28	144	128	272
Столичний	145	55	51	60	290	233	523
Північно-Східний	175	83	60	64	409	317	726
Карпатський	246	113	80	93	532	427	959
Подільський	157	62	43	46	275	208	483
Центральний	149	59	38	36	267	189	456
Придніпровський	578	246	215	262	1629	1187	2816
Донецький	800	557	437	462	2828	2242	5070
Причорноморський	148	41	33	38	201	182	383

Джерело: складено на підставі статистичних даних.


зокрема за класами токсичності; визначення зони впливу промислового об’єкту (складання схеми розміщення сільськогосподарських угідь навколо промислових об’єктів та зовнішньої і внутрішньогосподарської шляхової мережі).

Аналіз екологічних проблем, зумовлених сільськогосподарською діяльністю, свідчить, що їх поява пов’язана з дією технологічних, технічних, організаційно-адміністративних, інституціональних, концептуальних, економічних чинників (рис. 4). Кожен із цих чинників має свою сферу негативного впливу (як прямого, так і опосередкованого) і може утворювати певні синергетичні ефекти. Окремі технологічні чинники призводять до виникнення мультипліційних та кумулятивних ефектів, які зумовлюють більшість сучасних екологічних проблем в АПК, послідовність прояву яких є наперед детермінованою.

Інституціональні чинники формують відповідне середовище, в якому відбувається формування та реалізація екологічної політики в АПК. Дослідження їх впливів на цей процес має здійснюватися у наступній послідовності: з’ясування наявності або відсутності чітко визначених та задекларованих у законодавчих актах цілей і завдань екологічної політики в АПК; аналіз екологічного та аграрного законодавства щодо його адекватності цілям і завданням екологічної політики в АПК; дослідження організаційної структури органів державного управління, які забезпечують процес формування та реалізації екологічної політики в АПК, щодо розподілу функцій та координації їх дій; визначення синергетичних ефектів неофіційних обмежень (рівня культури та освіти населення, суспільної та індивідуальної свідомості людей, історичних та національних традицій та звичаїв).



Рис. 4. Систематизація чинників, що зумовлюють негативні

екологічні ефекти сільського господарства України


У третьому розділі – „Державно-регуляторні основи реалізації екологічної політики в АПК” – розкрито роль уряду у процесі реалізації екологічної політики, зокрема доведено необхідність втручання держави у вирішення екологічних проблем в АПК та застосування адміністративних та економічних регуляторів щодо використання природних ресурсів і запобігання забруднення довкілля.

Економічними передумовами державної інтервенції у функціонування економіки будь-якої галузі є існування зовнішніх ефектів, суспільних благ та монополій. Проте державному втручанню повинно передувати: дослідження економічних та екологічних аспектів зовнішніх ефектів; розробка та вивчення можливих сценаріїв подолання або запобігання цих ефектів; аналіз процесу використання природних ресурсів, що охоплюватиме виокремлення природних ресурсів, які споживаються як суспільні блага, та тих ресурсів, що знаходяться у приватній власності; дослідження особливостей монополій, що діють у галузі.

У процесі сільськогосподарського виробництва здійснюється ряд агротехнічних заходів, які впливають на стан навколишнього середовища. У рослинництві, наприклад, до них можна віднести внесення мінеральних добрив та застосування засобів хімізації. Виконання цих технологічних операцій спричиняє появу енвайронменталістичних зовнішніх ефектів, а саме: забруднення ґрунтів, водоймищ та атмосферного повітря. Явища „забруднення ґрунтів”, „забруднення водоймищ”, „забруднення атмосферного повітря” стають зовнішніми ефектами, тому що не існує ринку, на якому можна було б купити незабруднені земельні, водні та атмосферні ресурси, як і не існує ринку, на якому продавалося б право забруднювати ці ресурси. Перелік зовнішніх ефектів, що утворюються в рослинництві або стосуються його, наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Зовнішні ефекти у рослинництві

Господарські роботи та виробничі ситуації	Зовнішні ефекти
Зберігання та внесення мінеральних добрив	хімічне забруднення земельних ресурсів хімічне забруднення водних ресурсів хімічне забруднення атмосферного повітря
Зберігання та внесення засобів хімізації	хімічне забруднення земельних ресурсів хімічне забруднення водних ресурсів хімічне забруднення атмосферного повітря шкідливий вплив на популяції диких тварин і рослин
Використання тракторів та самохідної сільськогосподарської техніки	ущільнення ґрунтів хімічне забруднення атмосферного повітря шумове забруднення
Кислотні дощі	хімічне забруднення земельних ресурсів хімічне забруднення водних ресурсів хімічне забруднення атмосферного повітря
Радіаційні викиди	радіоактивне забруднення земельних ресурсів радіоактивне забруднення водних ресурсів радіоактивне забруднення атмосферного повітря
Автомобільні викиди (в радіусі 1,5- 2 км від траси)	хімічне забруднення земельних ресурсів хімічне забруднення водних ресурсів хімічне забруднення атмосферного повітря

Джерело: складено на підставі узагальнення літературних джерел.


При аналізі зовнішніх ефектів слід розуміти, що результат впливу зовнішнього ефекту має два аспекти: екологічний та економічний. Екологічний прояв зовнішніх ефектів має місце тоді, коли змінюється якість довкілля та стан здоров’я людей. Економічний аспект проявляється, коли суспільство оцінює вплив зовнішнього ефекту на екологічну, економічну або соціальну системи, підраховує в грошовому виразі результат такого впливу, тобто визначає зовнішні вигоди та витрати.

Екологічні та економічні прояви зовнішніх ефектів відбуваються мультипліційно. Виникає зовнішній ефект 1-го порядку, що здійснює вплив на екологічну систему. У ній накопичуються зміни, які, в свою чергу, можуть породжувати зовнішні ефекти 2-го порядку, 3-го порядку, n-го порядку. Оскільки зовнішні витрати є реакцією суспільства на екологічні проблеми, спричинені зовнішнім ефектом, то саме від того, як суспільство відреагує на екологічний прояв зовнішнього ефекту 1-го порядку, залежатиме подальше поширення екстерналій. При цьому можливими є два альтернативних сценарії: 1) суспільство реагує позитивно і здійснює зовнішні витрати, спрямовані на усунення дії ефекту; 2) суспільство ігнорує вплив ефекту 1-го порядку на екологічну систему. Виникає зовнішній ефект 2-го порядку, і суспільство знову стає перед вибором: ігнорувати екологічний вплив цього ефекту чи реагувати на нього і нести певні витрати. Екологічні та економічні прояви зовнішніх ефектів у рослинництві ілюструє рис. 5.




Рис. 5. Екологічні та економічні прояви

зовнішніх ефектів у рослинництві


У випадку ігнорування екологічних проявів зовнішніх ефектів як населенням, так і суб’єктами господарської діяльності запобігти поширенню екстерналій може уряд шляхом втручання у виробничо-господарські та ринкові процеси із застосуванням адміністративних, правових, економічних та інших регуляторів. Оскільки в нашій країні існування зовнішніх ефектів фактично ігнорується як населенням, так і суб’єктами господарювання, то регулювання цього питання має бути покладено на уряд.

Аналіз можливих сценаріїв державної інтервенції з метою запобігання та ліквідації зовнішніх ефектів дав можливість запропоновувати сукупність адміністративних регуляторів, що застосовуються у відповідності до типу чинників, що зумовлюють появу ефектів. До загального переліку таких регуляторів можна віднести: розробку, затвердження і запровадження стандартів якості ґрунтів, гранично допустимих концентрацій хімічних речовин у ґрунті; розробку порядку видачі дозволів на використання хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив та його запровадження; моніторинг за станом та якістю ґрунтів, пасовищ і луків та розгортання мережі лабораторій і станцій для визначення якості ґрунтів, пасовищ і луків; контроль за дотриманням стандартів, ГДК, ГДР; розробку, затвердження і запровадження штрафів за забруднення ґрунтів, недотримання стандартів якості, ГДК, ГДР; встановлення обмежень на застосування хімічних засобів захисту рослин та мінеральних добрив; вилучення із сільськогосподарського обігу забруднених ділянок земель; розробку і запровадження нормативів площ посіву цукрового буряку, соняшнику, картоплі; розробку і запровадження технологічних технічних заходів щодо зниження рівня забруднення (технологій, сільськогосподарської техніки, пристроїв); розробку і запровадження інших заходів щодо покращення якості ґрунтів (насадження лісів, залуження, створення санітарно-захисних зон навколо промислових об’єктів тощо); пропаганда та освітня робота з різними верствами населення щодо необхідності дотримання правил використання та утилізації побутових хімічних засобів; розробку і введення системи заборон і приписів щодо використання хімічних засобів побутового і господарського призначення, утилізації пакувальних матеріалів та тари; організацію сміттєсховищ та вивезення сміття у кожному сільському населеному пункті.

При здійсненні державного регулювання процесу використання природних ресурсів в АПК слід враховувати: 1) екологічні, економічні й соціальні функції ресурсів; 2) належність природних ресурсів до певного типу суспільних благ; 3) діючий розподіл прав власності та його ймовірні трансформації.

Дотримання паритету функцій природних ресурсів потребує внесення відповідних змін до чинного законодавства, тому що нині держава регулює лише окремі аспекти використання екологічних, економічних та соціальних функцій природних ресурсів, застосовуючи переважно правові та адміністративні інструменти (табл. 3). Групування природних ресурсів за можливістю доступу до них, як до суспільних благ, та існуючою системою прав власності на них слід використовувати при обґрунтуванні доцільності запровадження адміністративно-правових та економічних регуляторів в рамках екологічних програм, спрямованих на стале використання природних ресурсів.

Виконані дослідження дають підстави стверджувати, що державне регулювання, спрямоване на вирішення екологічних проблем в АПК, повинно здійснюватися у відповідності до цілей та завдань екологічної політики. Регуляторні дії держави мають сприяти зменшенню техногенного навантаження на довкілля та забезпечувати організований доступ до природних ресурсів АПК.

Таблиця 3

Функції земельних ресурсів та інструменти, що застосовують

для регулювання процесу їх використання

в сільському господарстві України

Функції земельних ресурсів	Інструменти, що застосовують для регулювання функцій земельних ресурсів
	Перелік інструментів	Ступінь їх впливу
Екологічні:
1) використання біологічних властивостей ґрунту	Земельний Кодекс України, ст. 164, п.3: захист земель від ерозії, забруднення мінеральними добривами, хімічними засобами тощо; Закон України „Про пестициди та агрохімікати” Закон України „Про затвердження загальнодержавної програми формування національної мережі України на 2000-2015 рр.”, розділ 3, п.2: охорона та відтворення земельних ресурсів	– +, – –
2) простір для розміщення екосистем	Закон України „Про затвердження загальнодержавної програми формування національної мережі України на 2000-2015 роки”, розділ 4, п.10: включення до елементів екологічної мережі земель с.-г. призначення – пасовищ, луків, сіножатей	–
Економічні:
1) є об’єктом розподілу, обміну, продажу	Земельний Кодекс України, ст. 78-161: права на землю, набуття і реалізація прав на землю, гарантія прав на землю	+, –
2) є предметом і засобом виробництва	Земельний Кодекс України, ст.165-168: охорона земель; ст. 171-172: консервація земель; ст. 205: економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель; ст. 206: плата за землю. Стандарти якості ґрунтів	–
4) сприяє утворенню і зростанню капіталу	Не регулюється	х
Соціальні:
1) є джерелом інформації про довкілля	Не регулюється	х
2) є засобом передачі аграрного досвіду і знань	Не регулюється	х
3) є простором для розміщення помешкань та господарських будівель	Земельний Кодекс України, ст.116: підстави для набуття права на землю	+
4) є засобом естетичного задоволення від спілкування з природою	Не регулюється	х

Примітка: символ „–” означає відсутність впливу регулятора; „+, –” – часткове використання інструменту; „+” – успішне використання регулятора.

Регуляторна діяльність уряду повинна охоплювати: 1) регуляторні дії, що забороняють та обмежують ті види діяльності, які зумовлюють появу зовнішніх ефектів в АПК; 2) регуляторні дії, що стимулюють охорону довкілля та зменшують споживання природних ресурсів в АПК; 3) регуляторні дії, що забезпечують надання енвайронменталістичних послуг в АПК. Сукупність регуляторів, що використовуватиметься державними органами управління, повинна розроблятися для кожної конкретної екологічної програми у відповідності до цілей і завдань, визначених у ній.

У четвертому розділі –