Загальна характеристика роботи актуальність теми
| Вид материала | Документы |
СодержаниеБаза: найповніше використання людського потенціалу виробництва Принципові підходи до менеджменту |
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.74kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 338.68kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 407.04kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 296.03kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 364.3kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми дослідження, 321.49kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 286.77kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 260.19kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 708.6kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 387.1kb.
База: найповніше використання людського
потенціалу виробництва
Рис. 1. Концептуальна схема удосконалення економічного механізму управління якістю
виробничої діяльності підприємства
підрозділів та ін.). Процес постійного навчання повинен стати принципом роботи організації.
У другому розділі «Особливості систем управління якістю в зарубіжних країнах» проаналізовано особливості систем управління якістю в зарубіжних країнах, досліджено практичний досвід використання економічних механізмів управління та узагальнено принципові підходи до менеджменту підприємств.
Практика впровадження та функціонування систем управління якістю набула широкого поширення як у розвинених капіталістичних країнах, так і в тих, що розвиваються. Однак застосування зарубіжних методичних підходів до підвищення рівня управління якістю у вітчизняних умовах вимагає урахування сформованих особливостей трансформації економіки України, адаптації їх до внутрішнього і зовнішнього середовища господарюючих суб'єктів, розробки теоретичних і методичних положень з удосконалення механізму управління якістю.
До теперішнього часу в міжнародних стандартах накопичений і закріплений великий практичний досвід, що дозволяє організувати на підприємствах ефективну роботу в галузі управління якістю. Економічний механізм управління якістю в зарубіжних країнах створювався протягом усього минулого століття. Відсутність такого механізму стала однією з основних причин поразки американських компаній у конкурентній боротьбі із провідними фірмами Японії, у яких вся виробнича, організаційна й господарська діяльність була спрямована на постійне вдосконалення. Аналогічне становище склалося і в Україні. Відсутність ефективного економічного механізму управління якістю, постійного його поліпшення ще довго може негативно впливати і на створення конкурентоспроможної української економіки.
Методи управління в Японії виявилися докорінно відмінними від європейських та американських. Основні принципи японського, американського і європейського менеджменту лежать у різних площинах, маючи дуже небагато точок перетинання (табл. 1). Однак у результаті повселюдного поширення принципів TQM, міжнародних стандартів ISO серій 9000, 14000, 18000, 22000, новітніх технологій менеджменту, а також поширення нової філософії якості, у всіх школах менеджменту починає домінувати орієнтація на управління якістю.
Аналіз еволюції систем управління якістю, а також інших прогресивних технологій управління підприємством у зарубіжних країнах показав, що всі економічно розвинені держави з метою створення конкурентоспроможної економіки як основну продуктивну силу використали творчий потенціал персоналу. Це було невід'ємною й обов'язковою умовою прогресивного розвитку успішних компаній. Отже, українські підприємства, орієнтовані на успіх, також не можуть не враховувати можливості людського потенціалу власних працівників. На основі вищевикладених матеріалів варто зробити висновок про те, що зарубіжний і вітчизняний досвід розробки й функціонування систем управління якістю може стати основною базою для подальшого вдосконалення теоретичних і практичних основ систем менеджменту якості в Україні за урахування економічних умов, що склалися в трансформаційній економіці.
У значній частині українських підприємств пошук резервів зниження собівартості за рахунок скорочення браку не є пріоритетною метою для керівництва
Таблиця 1
Порівняльна характеристика принципових підходів до менеджменту
| Установки | Принципові підходи до менеджменту | ||
| Японська школа менеджменту якості | Американська та європейська школи менеджменту якості | Підходи до менеджменту в Україні й Росії | |
| Пріоритет | Управління якістю | Управління прибутком/управління якістю | Управління прибутком |
| Мета | Підвищення якості продукції та діяльності фірми | Отримання максимального прибутку компанії | Одержання максимального прибутку компанії |
| Спрямованість/ Кошти | Трудові ресурси/ За рахунок підвищення продуктивності праці робітників, зниження собівартості продукції | Витрати/ За рахунок економії на витратах | Витрати/ За рахунок економії на витратах, у тому числі: - заробітній платні; - рівні якості |
| Завдання оперативного характеру | Збільшення частки ринку за рахунок підвищення якості товару і збільшення частини нових товарів у загальному обсязі продукції, що випускається | Прискорення обороту інвестованих коштів і збільшення вартості акції | Для невеликої частини підприємств: збільшення частки ринку за рахунок підвищення якості товару і збільшення частини нових товарів у загальному обсязі продукції, що випускається. Для більшої частини підприємств: прискорення обороту інвестованих коштів і збільшення доходу |
| Стратегія | Комплексне рішення завдань підвищення якості і продуктивності праці | Протиставлення якості та продуктивності праці. Рішення завдань підвищення якості й продуктивності праці різними внутрішніми структурами за різними методами | Протиставлення якості і продуктивності праці. Збереження на низькому рівні заробітної платні за рахунок постійного набору нових працівників |
підприємства. Це пояснюється насамперед сформованим механізмом покриття витрат на брак, відповідно до якого витрати на усунення невідповідностей значною мірою покриваються економією при формуванні заробітної платні, наслідком якої є збереження традиційно низького рівня оплати праці середнього і нижчого персоналу. Сюди варто віднести недостатню увагу до якості: практично на багатьох підприємствах фіксуються далеко не всі випадки виявлення браку; не ведеться ретельний аналіз причин його появи, у найкращому разі аналізується брак, про який стало відомо на основі отриманих рекламацій від споживача. Далеко не на всіх підприємствах, особливо малих і середніх, ведеться облік навіть рекламацій. Багато в чому це зумовлено організаційною структурою підприємств, відсутністю злагодженої роботи підрозділів і практики реєстрації рекламацій та іншої подібної документації.
У третьому розділі «Еволюція міжнародної стандартизації систем менеджменту якості» проаналізовано міжнародні стандарти ISO, виявлено їх позитивні й негативні сторони, обґрунтовано рекомендації використання та необхідність трансформації української методології управління якістю виробничої діяльності підприємств.
Одним із чинників, що впливають на економічний механізм управління якістю, є стандартизація. У міру розвитку суспільства, еволюціонування самої стандартизації, її роль підсилюється й стає багато в чому визначальною. Зростає роль стандартів Міжнародної організації зі стандартизації (ISO). Їхня дія поширюється на всі види управлінської діяльності, у тому числі менеджмент якості, управління безпекою харчових продуктів, екологічний менеджмент, менеджмент професійної безпеки й здоров'я, системи соціальної відповідальності, менеджмент інформаційної безпеки тощо, які стають частиною загальної системи менеджменту підприємства. До цього часу роботи з поширення стандартів ISO на системи менеджменту проходили повільно. Лише останнім часом, напередодні вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ), діяльність підприємств в цьому напрямку активізувалася.
Із загальної кількості сертифікованих в світі підприємств на долю компаній харчової промисловості доводиться близько 3%. В Україні цей показник на 1.01.2008 р. склав 1,2 %. В той же час за 2007 р. відбулося різке збільшення кількості підприємств, що сертифікували системи менеджменту на відповідність міжнародному стандарту ДСТУ ISO 22000:2007 «Системи управління безпечністю харчових продуктів» (з 3-х підприємств в 2006 р. до 32-х на початок 2008 р.).
У процесі дослідження були вивчені всі наявні на даний момент міжнародні стандарти ISO на системи менеджменту, їх позитивні й негативні сторони. Обґрунтовано рекомендації з їхнього використання в умовах трансформації української економіки. У глобальному змісті розробка стандартів ДСТУ ISO була обумовлена зростаючою конкуренцією у світі, і у зв'язку із цим – необхідністю підвищення конкурентоспроможності підприємств за рахунок поліпшення якості продукції. Крім того, еволюційний розвиток суспільного виробництва, об'єктивна необхідність задоволення зростаючих потреб населення неухильно висувало на перше місце мету – підвищення якості життя. Нижче приведена динаміка зміни кількості сертифікатів в Україні (рис. 2).
Д
ля підприємств і організацій розробка та впровадження стандартів ДСТУ ISO 9001 як системи менеджменту якості були зумовлені кількома чинниками. На основі наявних точок зору узагальнені й сформульовані наступні основні причини: 1) розробка і використання стандартів як засобів підвищення ефективності діяльності підприємства, а потім, у міру необхідності, проведення сертифікації системи якості на відповідність їхнім вимогам; 2) впровадження стандартів тільки з метою сертифікації системи якості, як правило, перед початком довгострокових ділових стосунків; 3) обов'язкова сертифікація в деяких галузях; 4) більша привабливість для інвесторів; 5) невловимі активи (імідж, торгівельна марка); 6) вимоги партнерів з експорту.
Період
Р
ис. 2. Динаміка зміни кількості сертифікатів в Україні
У першому випадку стандарти застосовуються саме з метою дійсного поліпшення діяльності підприємства в результаті перегляду й удосконалення процесів, залучення персоналу в процеси виробництва тощо. І тільки потім уже впроваджена й перевірена система якості сертифікується на відповідність до вимог стандарту ДСТУ ISO 9001. У другому випадку стандарти впроваджуються тільки з метою сертифікації. Система якості розробляється формально, практично без реалізації принципу «залучення працівників» у роботу з поліпшення діяльності підприємства.
Дослідження, проведені в Західній Європі, про причини популярності сертифікатів, дозволили виявити наступне: 1) сертифікат, як конкурентну перевагу, визнали 76 % компаній; 2) вимоги партнерів з бізнесу – 60 %; 3) сертифікат, як рекламну перевагу (PR) – 55%; 4) поліпшення якості продукції – 54 %. Таким чином, більше половини опитаних визнали те, що впровадження систем менеджменту якості (СМЯ) виявилось одним із чинників, що забезпечують підвищення якості продукції. Однак дана статистика характерна скоріше для економічно розвинених країн.
На підприємствах країн СНД спостерігається дещо інша тенденція. Сертифікація на відповідність стандартам ISO потрібна, коли партнери вимагають підтвердження гарантованої постійної якості, як правило, перед початком серйозних довгострокових ділових відносин. Результати проведених досліджень на підприємствах Донецького регіону свідчать про те, що значна частина персоналу слабко уявляла цілі сертифікації, а система якості була впроваджена лише формально. За підсумками опитування фахівців і керівників організацій до 80% підприємств, що сертифікували системи якості за вимогами міжнародних стандартів ISO, не отримали очікуваного ефекту. Таким чином, для підприємства був важливий сам сертифікат, а не наявність системи, що забезпечує випуск продукції стабільної, гарантованої якості.
У процесі дослідження були виявлені причини подібного становища. Багато в чому це пов'язане з відсутністю реального процесу навчання персоналу, із встановленням недостатніх строків планування розробки СМЯ (прискорених, що не відображають реальні умови підприємства, у тому числі чисельність, ступінь підготовленості персоналу та ін.). Формально при її розробці на підприємстві повін-не проводитися навчання працівників. Однак на практиці це навчання, якщо й проводиться, то не з усіма співробітниками, а лише з тими, хто так чи інакше буде пов'язаний із системою менеджменту якості (начальники підрозділів середнього рівня, інженери й інші працівники відділів якості, стандартизації, технічного контролю).
Дослідження, проведені в Донецькому регіоні, дозволили виявити також і такий чинник, як слабка зацікавленість акціонерів і вищого керівництва підприємств у залученні персоналу до процесів управління якістю. Декларативно проголошений принцип загального управління якістю – «залучення персоналу в процеси управління» реально обертається забуттям після отримання сертифіката до проведення (через рік) чергового наглядового аудиту. Рішення питань якості буде залежати не тільки від того, як розроблена система менеджменту якості, але й від того, як вона функціонує, тобто, як виконуються на практиці ухвалені рішення, функції й завдання всіма її учасниками.
Розгляд і вивчення питань з розробки, впровадження й забезпечення функціонування ефективних систем менеджменту якості дозволили обґрунтувати необхідність трансформації української методології управління якістю виробничої діяльності підприємств.
У четвертому розділі «Система загального управління якістю в умовах трансформації економіки України» були вивчені принципі поліпшення якості продукції відомих зарубіжних фахівців у галузі якості, обґрунтовано рекомендації з адаптації їх до економічних умов України.
Ефективність економічного механізму управління якістю багато в чому залежить від систем менеджменту, з якими він взаємодіє. Однією з таких є система загального управління якістю (TQM – «Total Quality Management»), що виникла в результаті постійного вдосконалення підходів до управління якістю. Вона увібрала в себе все найпрогресивніше, що було характерно для попередніх концепцій управління.
Система загального управління якістю – це комплексна система, що відображає основні тенденції сучасного стилю менеджменту, орієнтована на безперервне поліпшення якості, мінімізацію виробничих витрат, поставку точно у зазначений термін, залучення в діяльність підприємства з постійного поліпшення якості всього персоналу. Це новий підхід до управління організацією, що поєднує основні існуючі методи управління й технічні кошти в науково обґрунтовану систему. У сучасному розумінні ТQМ – це насамперед новий філософський підхід до навколишньої дійсності, до взаємин між людьми, до роботи, до суспільства тощо. Можна дати наступне визначення цьому підходу: загальне управління якістю – це філософія підприємства та кожного його члена, що заснована на прагненні до якості й практики управління, що призводить до загальної якості та, врешті, – до якості життя. Принципи цієї системи були покладені в основу стандартів ISO 9000 версії 2000 р.
Система загального управління якістю повністю орієнтується на критерії глобального ринку. Ця система спрямована на безперервне поліпшення діяльності підприємства. Її головною метою є досягнення довгострокового успіху в результаті найбільш повного задоволення запитів споживачів, співробітників і суспільства в цілому. Однією з ключових особливостей системи стало використання колективних форм і методів пошуку, аналізу й рішення поставлених питань, постійна участь у поліпшенні якості всього персоналу фірми, у тому числі й у такій організаційній форми, як гуртки якості або групи з удосконалення діяльності підрозділів. Базовою концепцією підприємств, що працюють у системі загального управління якістю, є вплив не на результат процесу, а на сам процес. Концентрація уваги на процес означає, що головним чинником є попереджуючі дії, а не виправлення допущеного браку. Найбільший внесок у розвиток теорії TQM внесли Е.Демінг, Дж.Джуран і Ф.Кросбі, які підкреслювали необхідність підходу до якості на рівні організації – підприємства.
У процесі дослідження були вивчені принципи всіх відомих фахівців в галузі якості. Визначено можливість їхнього використання в умовах української економіки. Обґрунтовано рекомендації з їхнього ефективного застосування на підприємствах. На основі проведеного дослідження обґрунтовані 12 принципів поліпшення якості, які прийнятні для українських підприємств (табл. 2). Аналіз можливості використання в українській дійсності перерахованих вище принципів показав, що значна кількість підприємств реально поки не готова до впровадження навіть частини з них. У той же час варто враховувати, що принцип формування усвідомленої потреби в якісній роботі в Україні вже прищепився на окремих підприємствах. Опитування, проведені в ряді компаній, підтвердили цей факт.
Особливий інтерес являє впровадження принципів загального управління якістю в органи державної влади й місцевого самоврядування. Саме їм доводиться оперативно й енергійно реагувати на виникаючі проблеми, з огляду на складність соціально-економічної й політичної ситуації. У роботі обґрунтована можливість
Таблиця 2