Вип. 2 Суми 20 10

Вид материала

Документы

Содержание Брендінг – це технологія досягнення визнання, успіху. Другий день Форуму був присвячений тренінг-сесіям Портфоліо презентаційне Потрфоліо складається з шести розділів Якості, які характеризують загальний стиль поведінки Повнота задоволення запитів читачів Критерій оперативності комплектування При оцінці культури обслуговування Якість каталогів

Подобный материал:

• Актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти [Текст] : матеріали Обласної, 487.14kb.
• В бібліотеках області. Інформація. Досвід : дайджест. Вип. 26 / Сумська обл універс, 425.87kb.
• Таблиця 26 Узгодження суми облікового прибутку (збитку) та суми податкового прибутку, 38.54kb.
• Про наш край І краян: Сумщина на сторінках видань Канадсько-української бібліотеки :, 1451.6kb.
• Суми 20 11, 693.29kb.
• Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, 629.63kb.
• О. Б. Коваленко (голова), П. В. Грищенко (заступник голови), 752.42kb.
• Питання до екзаменів, 398.67kb.
• Питання до колоквіуму, 338.63kb.
• Сумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ, 528.98kb.

Технология прорыва и успеха» (Библиополе. – 2009. – № 11. – С. – 9-12) розповідає про роботу виїзного навчально-методичного центру бібліотеки.

Сьогодні багато дискусій в професійному світі навколо бібліотечної інноватики. Що ж таке інноватика? І для чого вона потрібна бібліотекарям? Що це – дань моді чи життєва необхідність?

Інновація – це інструмент, за допомогою якого реалізується стратегія бібліотеки. Щоб володіти цим інструментом, необхідні певні зусилля, навики і знання.

Навіть найменша сільська бібліотека не може не враховувати тенденцій розвитку суспільства, ігнорувати прихід епохи електронних комунікацій, створення єдиного інформаційного поля. Однак, кожна з них може багато зробити для населення з урахуванням дійсності, сприяти соціалізації особистості на певних вікових етапах, сприяти позитивним змінам місцевої громади.

Соціалізуюча роль наших закладів, в т. ч. і сільських, полягає в підготовці людини до життя в інформаційному соціумі і далі в суспільстві знань шляхом виховання у населення інформаційної культури і здійснення інформаційного супроводу осіб в різні періоди життя. Сьогодні суспільство дуже швидко змінюється, і без інформаційного супроводу складно адаптуватися до сучасних реалій, людина може бути викинутою на узбіччя життя. Особливо це стосується молодого покоління. Інформований – означає захищений.

Інноватика вчить спиратися в щоденній практиці на наукові методи, використовуючи при цьому досягнення, відкриття, ідеї, рахуватися з найновішими тенденціями і загальнолюдськими цінностями.

В бібліотечному обслуговуванні діють ті ж закони і механізми, що й на ринку. В рамках «Інноваційного експресу» приділяється увага різним видам маркетингової діяльності, які пов’язані із створенням нових сервісів, аналізом базових потреб користувачів, вивченням запитів на бібліотечні послуги і продукти. Особливо це важливо тому, що сьогодні до їх діяльності владні структури підходять з позицій економічної доцільності і фінансують їх в залежності від послуг, які надаються населенню.

Щоб на ділі, а не на словах зрозуміти основні положення курсу, учасникам семінару пропонується моделююча гра «Твоя бібліотека – твій стиль». Завдання – модернізувати заклад згідно із власним уявленням про ідеальну бібліотеку, створити образ успішної бібліотеки і надати список її послуг, сервісів, продуктів, які б її виділяли серед інших. Ця частина семінару особливо подобається аудиторії, так як потребує від бібліотекарів не тільки певних зусиль, але й виявлення творчих здібностей. Як правило, на семінарах панує творча обстановка, народжуються нові ідеї.

В результаті навчання на семінарі «Інноваційні форми бібліотечного обслуговування» у бібліотечних спеціалістів повинно скластися переконання, що інноватика – це:

• способи реагування на зміни в суспільстві;
  
• новаторські методи роботи з читачами;
  
• технологія прориву;
  
• ключ до успіху.
  

Семінар-практикум «Просування бібліотечних послуг» направлений на вивчення основ брендових технологій і можливостей їх використання, на прищеплення навиків просування бібліотечних послуг (продуктів), сервісу у сферу культури, на визначення інструментів, необхідних для здійснення брендінгу.

Брендінг – достатньо нове явище у сфері культури. Його називають технологією ХХІ століття. Основне його завдання – створення бренду і його просування. Брендом, звичайно, називають гарно відому, розкручену торгову марку, яка завоювала свою частину ринку (в нашому випадку не комерційну) і яка отримала визнання у споживачів. Бренд з’являється в той момент, коли з’являється конкуренція. Для нас це:

• Конкуренція за сфери впливу в соціокультурному просторі, навіть там, де недостатньо розвинута інфраструктура; нашими конкурентами все більше стають школи, кафе, освітні центри для дорослих, відкриваються книжкові магазини з функціями бібліотеки.
  
• Конкуренція за фінанси, за аудиторію, за громадську думку, за спонсорів.
  

Потреба в бренді виникає і тоді, коли ми створюємо нове, розширюємо сфери впливу і освоюємо нові території. Мета бренду в культурі – підвищення ролі в очах місцевої спільноти, гарантія стабільності на довгі роки, успіх в конкурентній боротьбі за ресурси, засіб впливу на розвиток території.

Брендінг – це технологія досягнення визнання, успіху. Брендінг є одним із інструментів маркетингу. На відміну від інших маркетингових технологій він спрямований не на окремі частини ринку, а безпосередньо до споживача і прагне врахувати емоційні особливості і особистісні цінності кожного.

Тренінг – найбільш вдалий формат навчання доволі складному предмету – створенню і просуванню брендів. В процесі колективної роботи в групах, вільного спілкування учасників і ведучого, «мозкової атаки» і підключення творчої енергії створюються нестандартні бібліотечні проекти, народжуються ідеї, а, головне, вивчаються тактичні кроки по підготовці і просуванню бібліотечних брендів.

***

Досвід роботи Миколаївської центральної бібліотеки для дітей «Имиджевая политика» був надрукований в журналі «Библиотека» (2009. – № 11. – С. 56-58). Досвідом роботи з читачами журналу поділилася заступник директора з бібліотечного менеджменту Галина Гречко.

Ось уже більше п’ятнадцяти років Центральна бібліотека для дітей альтернативою скромному, непримітному існуванню вибрала стиль сучасного закладу культури, який у всіх «на слуху», має при цьому стійку позитивну репутацію як в місті, так і за його межами.

В якості ефективних інструментів формування позитивного образу нашого закладу розглядаються засоби маркетингу, в першу чергу, паблик рилейшнз і реклама. Невід’ємним компонентом менеджменту бібліотеки, безумовно, є позитивна громадська думка.

Розуміючи важливість створення нового образу бібліотеки, працівники по новому організовують свою роботу, привертають до неї увагу різних груп суспільства.

Дякуючи громадському резонансу, найбільш вдалі іміджеві бібліотечні заходи безпосередньо впливають на культурну політику міста. Такими можна вважати цикл зустрічей «Важлива персона», які протягом п’яти років проходять в бібліотеці під девізом «Персона без галстука». За ці роки в бібліотечній VIP-вітальні побували двадцять два представники міської еліти: мер і його заступники, директори закладів культури (театрів, музеїв, бібліотек), ректори провідних вузів міста, відомі письменники, художники, педагоги, журналісти. Кожна така зустріч викликала живий інтерес аудиторії, була своєрідним магнітом, котрий притягував до себе нових користувачів. Не менш важливо те, що деякі з гостей по-новому відкрили для себе дитячу бібліотеку, побачили її потужний ресурсно-творчий потенціал, стали постійними друзями і партнерами. Зустрічі з відомими людьми, але в масштабах району, почали проводити і бібліотеки ЦБС. В результаті – значно зріс імідж бібліотек, в їх роботу активніше запроваджуються елементи френдрейзингу (пошук нових друзів, партнерів), чому сприяє підтримка іменитих гостей.

Не менш продуктивним стало втілення в життя ще одного пілотного проекту – відкриття в ЦДБ бібліотечного салону «Овація», метою якого було знайомство з меценатами, спонсорами, благодійниками.

Іміджевий характер і резонанс в місті мали заходи, які стосуються роботи з молодими сім’ями. Всі вони проходили в рамках цільових програм «Майбутня мама – найчарівніша і найпривабливіша» (інформаційна підтримка жінок, які чекають дитину), «Разом з книгою ми ростемо», «Растішка» (ранній творчий розвиток малюків від 0 до 3 років), «Плюшева нянька» (емоційні стимули розвитку малюків за допомогою книги і м’якої іграшки). Презентації цих програм зібрали в стінах бібліотеки представників всіх соціальних і рекреаційних служб, які займаються проблемами материнства і дитинства. Позитивні відгуки одержали і такі заходи, як свято молодої матері і молодого батька, сучасних дідусів і бабусь, читаючого малюка, а також захоплюючі конкурси для батьків – «Казка, яку придумали для дочки і сина», «Казка під подушкою», «Фото з улюбленою книгою».

Не менш вдалою виявилась робота по реалізації цільової комплексної програми «Глибинна екологія людства – на захист дитинства» (інформаційна підтримка дітей з обмеженою фізичною і соціальною мобільністю), грантового проекту «Ти не один в цьому світі».

Все це стало поштовхом для створення інформаційного центру «Соняшник», де до послуг користувачів – обладнане сучасною технікою аудіомісце, комп’ютерні розвиваючі і навчальні програми, доступ до мережі Інтернет, законодавчі бази даних.

Серед факторів підвищення іміджу потрібно виділити акції, цикли заходів і окремі тематичні зустрічі, які проводяться для незвичайних категорій населення: «Талановита дитина під інформаційним патронатом дитячої бібліотеки та її партнерів», «Подаруй книгу дитині-сироті», «Книга в подарунок майбутній мамі», «Перша книга вашої дитини», «З новою книгою – в Новий рік», «Візьми книгу в табір», «Ліквідуємо зону інформаційної ізоляції» (для дитячих соціально-реабілітаційних центрів).

Вдалою новинкою цього року можна вважати і відкриття бібліо-кафе «Декілька рядків до чашки кави». Відвідувачів дитячої бібліотеки в цей день зустрічала незвична атмосфера: в повітрі – аромати кави, гарячого шоколаду, звучить легка музика, на екрані змінюються картини відомих художників, на яких прекрасні дівчата п’ють цей напій, далі – лате-арт (ілюстрації картин, виконаних на кавовій піні). Таким способом ми вирішили популяризувати творчість наших поетів, письменників, публіцистів, коли до чашки кави «подають» книги, вірші, арт-матеріали. Гостями бібліо-кафе стали директор театру, відомі поети міста.

Непогано зарекомендували себе і такі форми бібліотечної роботи, як презентації ім’я (поета, композитора, барда), літературно-музичні подіуми, відкриття Тижня дитячої книги і читання. Вдалою була і акція «Квіткова рапсодія» – в програмі якої не тільки книжкова експозиція «Квіти, як диво», а й джазові композиції у виконанні студентів музичного училища, майстер-класи з флористики, дефіле, фото-сесія читачів, дегустація блюд із квітів, виставка фіалок.

Довгий час на слуху у містян були спектаклі літературного театру «Браво», репертуар якого будувався на літературних сюжетах, пов’язаних з темою «Жінки в житті письменників».

Ювілеї бібліотек мають важливе соціокультурне значення, так як вони зміцнюють у суспільстві образ бібліотеки, як важливого соціального інституту.

Імідж дитячих бібліотек міста підтримується і завдяки міжнародним зв’язкам і грантовим проектам.

Тісний взаємозв’язок бібліотека підтримує з місцевим телебаченням, іншими засобами масової інформації. Розпочалась реалізація проекту «Телезірка в бібліотеці», мета якого – знайомство з діяльністю відомих тележурналістів. Результатом стало створення довготривалого проекту, дякуючи якому кожну суботу на обласному телебаченні виходить бібліотечна програма «Країна Читалія». Більшість сюжетів знімається в дитячих бібліотеках, які прагнуть демонструвати можливості своїх закладів, послуги, документно-ресурсну базу. Крім того, бібліотекарі вчаться працювати «на камеру», розвивають навики ораторського мистецтва. Майже в кожному номері місцевих газет йде мова про бібліотеки і заходи, які в них проводяться.

Сьогодні керівництво ЦБС налаштоване на інноватику, і вже є результат – нові форми і ідеї, нові читачі.


***

В журналі «Библиотека» (2009. – № 6. – С. 42-43) надрукована стаття професора, декана бібліотечно-інформаційного факультету Східно-Сибірської державної академії культури і мистецтв С. Єзової «О значимости общения и страхе публичного выступления».

За родом своєї діяльності бібліотекарю приходиться реалізовувати себе і як публічну людину. Далеко не кожному це вдається, але потреби бібліотечної практики спонукають його до різного роду зустрічей, контактів з представниками органів влади, громадськістю, виступів на бібліотечних та іншого роду заходах. З точки зору лікаря А. Курпатова: «… боїшся чогось тільки до тих пір, поки не зрозумієш значимості того, чого боїшся, коли ж розумієш, коли цінуєш, коли дорожиш, то легко подолати всі страхи, перепони і сумніви». Щоб зрозуміти взаємозв’язок між тим, надає чи не надає бібліотекар значимість спілкуванню в обслуговуванні користувачів і наявності чи відсутності у нього страхів публічного виступу – відкладемо на осі х координат надання чи ненадання значення спілкуванню, на осі у – відсутність чи наявність страхів виступати публічно перед читачами. В І чверті бібліотекар високо цінує роль бібліотечного спілкування в організації ефективного обслуговування читачів, в побудові з ними відносин довіри. Йому властива розкутість у спілкуванні, відсутність страхів і труднощів публічного виступу перед читачами. Такого спеціаліста можна охарактеризувати як комунікативну людину.

Для бібліотекаря в ІV чверті властива теж здатність до спілкування, його не турбують страхи виступати публічно, він не відчуває труднощів у співпраці з читачами. Але він не прагне до публічних виступів, так як не придає значимості спілкуванню в своїй професійній діяльності. Як комунікативна особистість, він реалізує себе за межами бібліотеки, в сім’ї, серед друзів.

Поведінку бібліотекаря в ІІ чверті відрізняє наявність страху публічного виступу, труднощів у взаємодії з читачами. Під час виступу бібліотекар думає про те, що в нього може щось не вийти, що він не про те говорить, тобто, він зайнятий своїми страхами, замість того, щоб подумати про зміст свого виступу, почати контролювати свої страхи. Бібліотекар в цій чверті вже дійшов до розуміння значимості спілкування, але для того, щоб подолати страх, йому необхідно зрозуміти, що являється причиною виникнення страху, які помилки він допускає у спілкуванні; шлях подолання страху лежить у використанні тренінгових методик, в крайньому разі, у зверненні до психотерапевта. Шлях переходу бібліотекаря із цієї чверті в оптимальну, першу, більш реальний, ніж із третьої.

В ІІІ чверті в поведінці бібліотекаря проявляються дві крайності: він не надає значення спілкуванню з читачами і відчуває страхи, труднощі в публічній комунікації. Як правило, такі працівники не затримуються у відділі обслуговування.




Бібліотекарям потрібно розвивати звичку виступати перед аудиторією. Звичка – важлива складова особистості, тим більше, що «…посієш звичку, пожнеш характер, посієш характер, пожнеш долю». Звичка – це дія, доведена до автоматизму, актуалізована потребою людини. Алгоритм формування звички:

• вибрати зразок для наслідування, який досконало володіє даною звичкою;
  
• проникнути в суть звички, зрозуміти технічні прийоми, дії, технології;
  
• систематично, із задоволенням оволодівати цими прийомами;
  
• акцентувати увагу на успіхах;
  
• нагороджувати за успіхи.
  

У І чверті у бібліотекаря йде активне формування позитивної звички, чому сприяє повтор позитивних дій.

У ІІ чверті формується негативна звичка, яка закріплює негативну дію шляхом їх повтору.

У ІІІ чверті негативні дії не повторюються, що може сприяти відвиканню від звички.

У ІV чверті звичка (позитивна) не розвивається, так як дії не повторюються.

Для формування позитивної чи негативної звички треба запустити алгоритм її складової, тобто почати діяти у відповідності з ним; тобто, намітити дії, обумовлені здібностями бібліотекаря до проведення публічного виступу, до подолання страхів і труднощів, їх потрібно повторювати з ентузіазмом, творчо, поки звичка не закріпиться.

Важливими кроками в розвитку бібліотекаря як комунікативної особистості є:

• розуміння страхів, труднощів у спілкуванні;
  
• оволодіння методами боротьби зі страхами;
  

• розвиток комунікативної компетенції;
  
• формування комунікативних звичок по переборюванню труднощів і страхів у спілкуванні.
  

***

«Секреты успешного диалога» (Библиотечное дело. – 2009. – № 12. – С. 18-19) – таку назву має стаття бібліотекаря Новосибірського державного педагогічного університету Ю. Гущі.

В перекладі з латинської конфлікт означає «зіткнення»; в основі будь-якого конфлікту – зіткнення протилежних ідей, інтересів, позицій, думок, поглядів.

Однією з розповсюджених причин конфліктів є недоліки в організації обслуговування читачів, наприклад, застарілі технології, лакуни в комплектуванні, низький рівень довідкового апарату. Часто причини конфліктів суб’єктивні, тобто пов’язані зі знаннями і вміннями працівників бібліотеки, їх комунікативними навичками, емоційним станом в момент спілкування. Так як бібліотекар є організатором спілкування, він повинен проявляти себе не тільки як професіонал своєї справи, а й компетентним спеціалістом в комунікативному процесі. Більшість конфліктів можна попередити. Достатньо дотримуватися основних принципів ділової етики. Вони можуть включати наступні вимоги:

• Будьте доброзичливі і привітні. Головною комунікативною якістю бібліотекаря є добре відношення до читачів. Потрібно пам’ятати, що нікому не подобається працювати з неврівноваженими, буркотливими, примхливими людьми. І як би читачі себе не вели, важливо дотримуватись цієї рекомендації.
  
• Співчувайте людям, думайте про інших. Іноді буває так, що читачі вже мають негативний досвід спілкування з іншими бібліотекарями. В такому випадку особливо важливо проявити чутливість, співчуття, попередити їх побоювання і природну захисну реакцію.
  
• Поважайте думку людей, навіть якщо вона не співпадає з вашою. Щира повага до читача – необхідна умова приємного спілкування.
  
• Вмійте слухати і чути людей. Необхідно формувати у себе здатність відчувати цікавість до іншої людини, бути гарним співрозмовником і уважним слухачем.
  
• Говоріть гарною літературною мовою. Мовна культура – візитна карточка людини, і відсутність чи недбалість культури мови може бути причиною не лише невдач у спілкуванні, а й сприяти формуванню у читача стійкого особистісного неприйняття бібліотекаря.
  
• Слідкуйте за своїм зовнішнім виглядом. Діловий стиль в одязі, охайний, підтягнутий зовнішній вигляд, доброзичливий вираз обличчя, відкритий погляд свідчить про те, що людина готова до спілкування.
  

Якщо конфлікт неминучий, дуже важливо, щоб бібліотекар, як людина з високою загальною культурою, сприяв його конструктивному вирішенню. Потрібно, перш за все, добитися зняття емоційного напруження. В збудженому стані важко аналізувати позицію опонента, підбирати вагомі докази, не порушувати логічної послідовності у викладенні своєї точки зору. Важливою вимогою культури суперечки є поважне ставлення опонентів один до одного.

Не рекомендується суперечити співрозмовнику в усьому, іноді корисно погодитися з доказами опонента. Але, погодившись з окремими доказами, потрібно вміти показати, що вони не мають прямого відношення до предмету суперечки і не завжди доводять правоту опонента.

Бібліотекар повинен пам’ятати про гуманістичні принципи своєї професії – ставлення до читача як до центральної фігури в бібліотеці. Доброзичливість, природність і простота в спілкуванні, вміння рекомендувати і радити, швидко орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, довірливий тон знижують психологічний дискомфорт і рівень агресивності.

Попередженню і успішному вирішенню конфліктних ситуацій сприяє навчання бібліотекарів безконфліктному спілкуванню, допомога у вирішенні конфліктних ситуацій при обслуговуванні читачів, проведення семінарів, тренінгів, ділових ігор, аналіз конфліктних ситуацій.


***

Доцільно звернути увагу і на статтю заступника директора Президентської бібліотеки ім. Б. Єльцина О. І. Букреєва «Простые правила хорошего тона: деловой этикет и протокол в современной библиотеке» (журнал «Библиотечное дело» (2009. – № 12. – С. 16-17).

Як слід одягатися бібліотекарю, в якому порядку розсадити гостей, що потрібно одягти на вечірній прийом? Дати відповідь на ці питання зможе знання правил ділового етикету.

Роль бібліотек в сучасному світі постійно зростає. Бібліотекарі активно шукають нових партнерів не тільки в своїй країні, а й за її межами, як в сфері нових інформаційних технологій, видавничій справі, так і в питаннях виробничої, наукової і культурної взаємодії. Все це потребує гарного знання ділового етикету і протоколу.

Два десятки років тому мало хто замислювався про необхідність мати візитну картку. На перший погляд це така дрібниця, а насправді – важлива деталь ділового етикету. Сьогодні важко уявити спеціаліста, не говорячи вже про керівника, який міг би обійтися без цієї дрібниці.

В наш час все більше закладів включаються в процес культурної взаємодії – проводять прийоми, презентації проектів, ведуть ділове листування. І тому повинні дотримуватися певних правил при створенні фірмового стилю, іміджу закладу, дотримуватися правил дрес-коду. З основними правилами ділового етикету можна ознайомитися в опублікованих документах, книгах.

Наприклад, підготовка міжнародної наукової конференції потребує дотримання важливих елементів організаційної діяльності: ділове листування, зустріч гостей, організацію роботи перекладачів і проведення переговорів в рамках конференції, підготовку квітів і подарунків, вибір відповідного формату і організацію прийому. А ще потрібно узгодити меню і, головне, нікуди не запізнитися. Як правило, на таких заходах присутні гості – представники влади, дипломатичного корпусу, місцевої адміністрації – тому тут дотримання правил ділового етикету і протоколу обов’язкове.

Правила, про які ми говоримо, не повинні обмежити захід якимись певними рамками, а створити атмосферу гостинності, довіри і рівноправ’я. Якщо зустрічають бібліотеки-партнери, то головне – в розміщенні за столом переговорів.

Керівники закладів повинні сидіти один проти одного. Далі діє правило правої руки – перша по значенню людина (після директора) сідає з правої сторони керівника, друга з – лівої, третя – правіше правої руки і т. д. Цей принцип діє в більшості європейських країн. Але в країнах південно-східної Азії, наприклад, в Японії – правила інші: у них з правого краю розміщується перший керівник закладу, далі – в ієрархії його працівники. Інша сторона переговорів буде сидіти в дзеркальному відображенні.

Якщо при зустрічі в офісі однієї з бібліотек хазяїн хоче показати себе вище гостей – то він залишається сидіти в своєму кріслі. Хоча це зустрічається рідко – звичайно перші керівники віддають перевагу проведенню переговорів за столом.

Недопустимо запізнюватися. Організатори повинні докласти максимум зусиль, щоб всі учасники зустрічі були на місці вчасно, враховуючи можливий форс-мажор.

Якщо говорити про дрес-код, то введення форми для працівників не обов’язкове. Інша справа – обов’язково мати бейдж, де вказані ім’я, по-батькові, прізвище та посада співробітника.

Дипломатичні представництва, більшість закладів, громадські організації проводять прийоми. Вони можуть бути організовані у випадку відзначення національного свята, ювілейних дат, відкриття конференцій, виставок, презентацій книг. Якщо ви отримуєте запрошення на прийом, то потрібно розуміти, що на ваш візит розраховують. Звичайно запрошення розсилаються за два тижні (мінімум за тиждень до заходу). В нижньому правому кутку запрошення, як правило, вказується номер телефону; іноді він супроводжується проханням зателефонувати. Або ж стоїть абревіатура R.S.V.P (в перекладі «прохання відповісти) і вказаний номер телефону. В будь-якому разі необхідно зателефонувати і підтвердити свою присутність на заході. Відсутність вашої відповіді на запрошення може бути розцінена, як неповага до сторони, яка запрошує .

На особливо святкові прийоми форма одягу вказується в письмовому запрошенні. Якщо вказано formal – чоловіки з’являються на прийом в діловому костюмі, однотонній сорочці, як правило, білій чи світлих тонів і, звичайно, при краватці. Дами – в ділових костюмах, сукнях із закритими плечима, допускаються також строгі брючні костюми. Якщо це пізні прийоми – після 20.00 години – в запрошенні вказується «black tie» або «white tie». Якщо форма одягу на запрошенні не вказується, то потрібно прибути, як описано вище у випадку formal.


***

Досвідом проведення Форуму молодих бібліотекарів Луганщини «Книга. Молодь. Інтелект» на сторінках журналу «Библиотека» (2009. – № 7. – С. 50-51) ділиться завідувачка відділу маркетингу Обласної бібліотеки для юнацтва О. Дорофеєва.

Відкриття форуму відбувалося в приміщенні обласного академічного театру ляльок. На виставці «Бібліотечне сузір’я Луганщини» була представлена рекламна і друкована продукція обласних публічних бібліотек, наукових бібліотек вищих навчальних закладів, шкільних бібліотек міста Луганська. Учасників Форуму вітало керівництво бібліотеки, представники влади, голова регіонального відділення Української бібліотечної асоціації, голова Луганського відділення Національної Спілки письменників України.

Гостями форуму були директор Російської державної юнацької бібліотеки І.  Михнова, голова секції «Молодые в библиотечном деле» Російської бібліотечної асоціації Т. Макаренко, які поділилися досвідом роботи російських публічних бібліотек, розповіли про розвиток молодіжного бібліотечного руху в Росії.

Начальник відділу культури і туризму одного з районів Луганської області запропонував, з метою підвищення престижу професії, надати бібліотекарям статус державних службовців, прийняти законодавче рішення про обов’язкове відпрацювання протягом трьох років для студентів, які навчаються на бюджетній основі, підняти заробітну плату працівникам бібліотек до рівня, який би забезпечував соціальні потреби.

На форумі була присутня завідувачка бібліотеки для дітей та юнацтва міста Штутгарт (Німеччина). Вона поділилася досвідом залучення читачів в бібліотеки Німеччини. Дитячі бібліотеки обслуговують читачів до 14 років, старші за віком шукають потрібну літературу у фондах бібліотек для дорослих. Головна увага приділяється співпраці зі школами і позашкільній освіті. Для молоді обладнані мультимедійні студії для навчання, які забезпечують роботу з усіма програмами Office з метою шкільного або професійного навчання, рок поп відео станції, які мають розширений фонд музичних компакт-дисків, журнали за тематикою кіно та музики, романи для юнацтва та DVD підібрані за інтересами. Заходи для молоді носять розвиваючий характер – навчання пошуку інформації для написання рефератів та підготовки домашніх завдань, курс створення електронних презентацій для школярів, починаючи з 6 класу. Користуються популярністю авторські читання – спілкування з письменниками, які близькі молоді, говорять з ними однією мовою.

Другий день Форуму був присвячений тренінг-сесіям. Учасникам було запропоновано на вибір 5 майстер-класів різноманітної тематики. Особливу зацікавленість викликало заняття на тему «Створення електронних бібліотек і питання інформаційної безпеки».

На третій день Форуму працювала секція «Інформація, суспільство, культура». В обговоренні питання, що сьогодні займає провідне місце – книга чи Інтернет – взяли участь голова постійної комісії Луганської обласної ради з питань освіти, культури, молоді і спорту, директор наукової бібліотеки східноукраїнського національного університету. Тему професіоналізму бібліотечних працівників розкрила заступник директора з наукової роботи ДБУ для юнацтва Т. Сопова.

Свій інноваційний підхід, бажання підвищити кваліфікацію продемонстрували і молоді спеціалісти – учасники Форуму. На конкурс «Бібліотека зі знаком якості: надання інформаційних послуг в бібліотеці» надійшло близько сорока робіт в різних номінаціях. Експертна комісія допустила до захисту 12 проектів. Відкритим голосуванням було визначено дев’ять номінантів конкурсу, які в подарунок отримали Flash накопичувачі. Головний приз – DVD програвач – одержали три фіналістки. Переможцями стали «Краєзнавчий серпантин «Я йду по Свердловську»», презентація «Моє маленьке містечко зі звичайною назвою», «Проектна діяльність. Використання і створення інформаційних ресурсів на допомогу консалтинговій діяльності».

За три дні Форуму у молодих бібліотекарів із України та Росії було багато можливостей для обміну досвідом. Цікаво, що в доповідях, повідомленнях, інформаціях висвітлювався не тільки позитивний досвід, виступаючі також звертали увагу на труднощі, недоліки, вирішення яких дозволить покращити бібліотечно-інформаційне обслуговування користувачів.

Форум надихнув всіх учасників на сміливу реалізацію нових проектів, дав заряд позитивних емоцій, віру у завтрашній день бібліотечної справи, привернув увагу громадськості до проблем культури і довів, що молоде покоління бібліотекарів високоінтелектуальне, креативне, хоче і може працювати незалежно від соціально-політичного положення в країні, недостатнього фінансування і невисокого рейтингу професії.

***

«Портфолио, или как оценить, на что ты способен» – за такою назвою в журналах «Библиополе» (2009. – № 12. – С.43-45; 2010. – № 1. – С. 31-32) надрукована стаття завідувачки методико-бібліографічного відділу ЦМБ ім. Н. К. Крупської міста Тамбова Л. Рязанцевої.

«Що скажуть про тебе інші, коли ти сам про себе нічого сказати не можеш». Ці слова Козьми Пруткова є епіграфом, точним визначенням даного професійного навчання. Основними мотивами його проведення є :

- Відкриття в бібліотеках шкіл «Менеджмент якості». Однією із складових менеджменту якості є самооцінка діяльності і діагностичний аудит, а технологія портфоліо є ідеальним засобом для оцінки будь-якої діяльності.

- При атестації спеціаліста надання комісії індивідуального портфоліо є безумовно виграшним варіантом.

- Перехід на нову систему оплати праці передбачає стимулюючі виплати. Основою для грошової винагороди працівника може послужити портфоліо як один із ефективних інструментів об’єктивної оцінки досягнень.

- Професійні бібліотечні конкурси різних рівнів, де базовим фундаментом демонстраційних матеріалів може стати демонстраційне портфоліо.

Поняття «портфоліо» прийшло із Західної Європи в ХV-ХVІ ст. В епоху відродження архітектори представляли замовникам готові роботи і ескізи своїх будівельних проектів в особливій папці, яку і називали «портфоліо». Документи, що знаходилися в цій папці, дозволяли скласти уяву про професійні якості претендента.

В наш час термін «портфоліо» в широкому значенні застосовується для показу наданих досягнень фірми, організації, закладу. У фотографів і фотомоделей цей термін означає альбом з фотографіями.

Ідея використання портфоліо у сфері освіти виникла в США в середині 1980-х років. Пізніше ідея стала популярною в Європі та Японії, а на початку ХХІ ст. – і в Росії. Згідно з сучасними словниками потрфоліо – це спосіб накопичення, оцінка індивідуальних досягнень за визначений період часу. Основний зміст портфоліо – показати все, на що ти здатен.

Основні функції портфоліо:

- аналітична – аналізує і узагальнює роботу спеціаліста;

- накопичувальна – відображає досягнення бібліотекаря (грамоти, дипломи, посвідчення, сертифікати) і розкриває спектр виконаних творчих робіт (сценарії заходів, бібліографічна продукція, проекти);

- модельна – відображає динаміку професійного розвитку, демонструє стиль роботи, допомагає спланувати діяльність;

- мотиваційна – заохочує результати діяльності;

- рекомендаційна – представляє особу при зміні роботи.

Говорячи про форми портфоліо, важливо відзначити, що воно може бути представлено як на паперових (у вигляді папки з документами), так і на електронних носіях (у вигляді файлів на магнітному носії). Електронне портфоліо більш сучасне, оперативне (можна швидко вносити зміни), функціональне (можна продемонструвати свій досвід більшій кількості експертів, колег-спеціалістів, будь-кому, хто цікавиться), ефективне (підвищення самооцінки бібліотекаря і позитивний вплив на адміністрацію бібліотеки). Таке портфоліо може бути створене в формі електронної презентації, веб-сайту.

Створення портфоліо – дуже цікавий і творчий процес. В даний час не існує єдиних стандартів і вимог з організації і оформлення бібліотечного портфоліо. Тому підходи до побудови портфоліо можуть бути різними, в залежності від індивідуальних особливостей бібліотекаря, який сам вибирає вид і структуру свого портфоліо, вирішує, які документи і роботи і в якому порядку до нього включати. Важливо, щоб бібліотекар проаналізував свою роботу, свої власні успіхи, узагальнив і систематизував досягнення, об’єктивно оцінив свої можливості і побачив способи подолання труднощів. В залежності від мети використання існують різні варіанти моделей портфоліо:

• Портфоліо презентаційне – колекція кращих робіт бібліотекаря (використовується при оформленні на нове місце роботи, особливо, коли заробітна платня призначається за підсумками співбесіди);
  
• Портфоліо досягнень – в даному випадку особлива увага звертається на ті документи, які підтверджують успіхи особистості в тій чи іншій сфері діяльності;
  
• Портфоліо тематичне – в цьому варіанті акценти розставляються на тематичні творчі роботи в одній або декількох сферах діяльності;
  
• Портфоліо комплексне – включає в себе елементи перерахованих вище портфоліо і, як показала практика, є найефективнішим і більш затребуваним.
  

Потрфоліо складається з шести розділів:

• титульний лист (вказується назва закладу, де працює бібліотекар, назва папки, ПІП бібліотекаря, адреса, телефон, посада; на зворотній стороні є перелік того, що входить в папку і її призначення);
  
• візитна картка – в розділі розкривається особистість володаря портфоліо – фото, автобіографія, резюме, професійно-бібліотечне кредо, мета і завдання професійної діяльності;
  

• творче досьє – колекція кращих матеріалів бібліотекаря: це можуть бути дослідницькі роботи, проекти, програми клубів, сценарії індивідуальних і масових заходів, довідково-інформаційна діяльність, застосування інноваційних технологій, розробки бібліотечної продукції, мультимедійна продукція;
  

• освітній колектор (або карта професійного росту): документи про підвищення кваліфікації, результати атестації, робота в методичних об’єднаннях, участь в різного роду семінарах, конференціях, засіданнях круглих столів; участь у професійних, творчих конкурсах, наявність публікацій в пресі, робота по узагальненню і розповсюдженню передового досвіду;
  
• банк особистих досягнень (портфель сертифікованих індивідуальних бібліотечних досягнень, направлених на підвищення власної значущості бібліотекаря, який відображає його успіхи в заохоченнях і нагородах, наявність вчених і почесних звань, грамоти, листи-подяки, гранти, сертифікати, дипломи різних конкурсів);
  
• портфель відгуків (відгуки керівників, колег, читачів про роботу бібліотекаря, оцінка результатів праці, рекомендаційні листи тощо).
  

Критерії оцінки портфоліо:

• систематичність і регулярність самоконтролінгу;
  
• цілеспрямованість автора на самовдосконалення;
  
• структуризація матеріалу, ясність, логічність і лаконічність всіх наданих матеріалів;
  
• глибина і практична значимість даних матеріалів;
  
• якість подачі матеріалу;
  
• наочність результатів роботи;
  
• достовірність і об’єктивність;
  
• охайність і естетичне оформлення;
  
• технологічність;
  
• творчий підхід до створення портфоліо.
  

Гарно складене портфоліо відповідає, в першу чергу, на питання «Як?» і тільки потім на питання «Що?».

Метод портфоліо, відображаючи розвиток професійної діяльності спеціаліста, дозволяє самостійно проаналізувати і узагальнити свою роботу, дізнатися результативність і зробити відповідні висновки, оцінити рівень досягнень, виявити цінний досвід для розповсюдження, побачити перспективи власного професійного росту і подальшого розвитку бібліотеки.


***

В журналі «Библиотека» (2009. – № 6. – С. 54-57) надрукована стаття завідувачки відділу інновацій і нових технологій освітньо-інформаційного центру Південно-Казахстанського державного університету ім. М. Ауезова Рози Тлеукеєвої «Методист-универсал – уникальный специалист». Центр очолює методичне об’єднання бібліотек вищих і середніх навчальних закладів. Автор ділиться досвідом методичної роботи і пропонує обговорити питання – яким повинен бути сучасний методист, які завдання і цілі він повинен виконувати?

Методична діяльність, як і вся бібліотечна справа, під впливом соціально-політичних і економічних факторів змінилася. Змінюється не тільки зміст методичної діяльності, але й ускладнюються вимоги до спеціалістів, які її здійснюють. Спеціалісти центру організовують заходи з підвищення кваліфікації бібліотечних працівників, аналізують і узагальнюють діяльність центру і підвідомчих бібліотек, удосконалюють технологічні процеси, складають організаційно-технологічну документацію, надають консультативну і методичну допомогу.

Сьогодні методична робота включає і дослідницьку, і управлінську, і педагогічну діяльність. Вона повинна забезпечувати єдність практики і теорії не тільки в технологічному, а й в соціально-психологічному аспектах.

Важливе місце в діяльності методиста належить інформаційній роботі, яка забезпечує своєчасну і повну бібліографічну і фактографічну поінформованість бібліотекарів про досягнення сучасної бібліотечної теорії і практики, про все нове, що з’являється в бібліотечній справі.

Інформаційна функція здійснюється в тісному взаємозв’язку з педагогічною, так як одночасно з інформуванням йде і процес навчання бібліотекарів. Методист організовує роботу по підвищенню кваліфікації і перепідготовці бібліотекарів, сприяє їх безперервній освіті. Тут на перше місце виходять педагогічні вимоги, а саме: індивідуальний підхід до співробітників, вміння володіти аудиторією, дохідливо пояснювати положення, поняття, правила і методику роботи. Здійснюючи консультаційно-методичну діяльність і практичну допомогу бібліотекарям в реалізації запропонованих рекомендацій, методист виконує організаційну функцію. Тут важливу роль відіграють його організаторські здібності, самостійність в рішеннях, відповідальне відношення до справи, активність, енергійність, уважність. Для надання необхідної професійної допомоги колегам методист повинен вміти розробляти навчальні плани і програми для системи підвищення кваліфікації (конференції, семінари, конкурси); вивчати, узагальнювати і розповсюджувати передовий досвід бібліотек; аналізувати роботу підвідомчих закладів і складати за результатами відповідні матеріали (довідки, інформації, звіти).

Здійснення дослідницької функції передбачає вивчення і узагальнення бібліотечної практики, експериментальну роботу в бібліотеці, сприяє розвитку творчої ініціативи. Методист повинен володіти навиками науково-дослідної роботи, мати аналітичний розум, без чого неможливо зробити правильні висновки і запровадити в практику одержане з книг, журналів, аналізувати роботу відділів, всього закладу в цілому, робити висновки і рекомендації для подальшого удосконалення його діяльності. Крім того, такий спеціаліст виконує і певну управлінську функцію по плануванню, контролю, обліку, формуванню матеріально-технічної бази бібліотек, підбору кадрів і підвищенню їх кваліфікації.

Така багатогранна діяльність потребує від спеціаліста не тільки відповідних знань і навиків, а й необхідність мати комунікативні якості характеру: відрізнятися демократичністю, доброзичливістю, урівноваженістю, почуттям справедливості і умінням об’єктивно оцінювати роботу інших.

Професійний статус методистів завжди вважався достатньо високим і виділявся серед інших посад в бібліотеці. Кваліфікаційні вимоги до цієї посади передбачають наявність вищої бібліотечної освіти і практичний досвід роботи в методичному відділі.

Щоб професійно виконувати багаточисельні посадові обов’язки, користуватися авторитетом у колег, методисту потрібно мати відповідні знання, вміння, навики. Серед них:

• критичне мислення – здатність прогнозувати труднощі і знаходити шляхи їх подолання, передбачати наслідки рішень, які приймаються;
  
• компетентність – професійні знання, володіння теорією управління і основами менеджменту, наукової організації праці;
  
• функціональні особливості – вміння працювати за планом, організовувати людей на виконання прийнятих рішень, здатність міняти стиль управління в залежності від умов;
  
• відношення до роботи – вміння доводити до кінця розпочату справу;
  
• етичні характеристики – самокритичність, здатність визнавати свої помилки, прагнення до позитивного самоутвердження.
  

Якості, які характеризують загальний стиль поведінки: самовладання, самоконтроль, урівноваженість, впевненість, об’єктивність, чуйність, самокритичність. Якості, що характеризують стиль: ініціативність, діловитість, уважність, відповідальність, особистий приклад в праці, самоконтроль. Якості, що характеризують взаємовідносини: колективізм, чесність, справедливість, терпимість, гнучкість, комунікабельність. Психологічні і фізіологічні якості: допитливість, наполегливість, воля, інтуїція, здоров’я, творча жилка.

Сучасна модель методиста здається нам комплексом різносторонніх якостей, єдністю прав і обов’язків, які гарантують якісний рівень його роботи, соціальну і правову захищеність.

• Методисту потрібно мати сучасні фундаментальні професійні знання, компетентність, широкий світогляд і загальнокультурну ерудицію.
  
• Він одночасно генератор ідей, безпосередній учасник, теоретик, здатний аналізувати бібліотечні і педагогічні процеси, явища, робити висновки, важливі для покращення якості роботи бібліотек.
  
• Методист в обов’язковому порядку повинен мати гарні організаторські здібності, здатність бути лідером, вміти зацікавити і організувати практиків, публічно виступати.
  
• Головне в роботі методиста не тільки вміння донести до бібліотекарів професійні знання, але й бажання постійно займатися самоосвітою, з тим, щоб бути інформованим і визначати тенденції розвитку і потреби практики.
  

• В наш час методист повинен володіти новими інформаційними технологіями, освоювати автоматизоване ведення частини методичної документації, вільно шукати необхідну інформацію в мережі Інтернет.
  

Сучасна модель методиста-професіонала

Методист-дослідник – відповідає за організацію і проведення наукових досліджень, вміє узагальнювати, систематизувати отримані дані, формулювати проблему, пропонувати ідеї і доносити їх до колег.

Методист-новатор – відрізняється високим рівнем мислення, почуттям персональної відповідальності, прагненням до нового, нестандартного, вмінням аналізувати шляхи рішення проблеми.

Методист-захисник – відповідає за підготовку бібліотекарів, знає їх сильні і слабкі сторони, відкритий для спілкування, добре орієнтується в спеціальній літературі, знає закони, офіційні матеріали і вміє їх використовувати.

Методист-аналітик – виявляє передовий вітчизняний і зарубіжний досвід, здійснює моніторинг, використовує ПК.

Методист-іміджмейкер – відповідає за рекламу бібліотечних і методичних послуг, формує сучасний імідж, вміє користуватися ПК, володіє технікою підготовки рекламних матеріалів.

Методист-прагматик – збирає різноманітні дані, здійснює зв'язок зі спеціалістами інших відділів, знає ціну собі та іншим, вміє вчасно прийти на допомогу і оцінити ситуацію.

Методист-літописець – збирає дані про методики, досвідчений, кропіткий, скрупульозно перевіряє і вивчає зібрану інформацію.

Методист-реаліст – веде статистичний облік, звітність у сфері методичної роботи за всіма показниками, довіряє тільки фактам, вміє користуватися ПК, знає різноманітні програми технічного забезпечення.

Методист-програміст – володіє ПК, широко використовує переваги електронних технологій, добре орієнтується в складних ситуаціях.

Отримати готового або навчити, виховати і закріпити в бібліотеці методиста, який би в повній мірі відповідав вимогам, завжди непросто. Особливо це відчувається в наш час – вимоги до їх роботи ростуть, коло обов’язків постійно оновлюється. Кількість і складність праці не нормується, не вкладається в почасовий регламент.

Необхідно виховувати в колективі повагу до науково-методичного менеджменту і сприйняття методиста як спеціаліста, який виконує важку і необхідну частину професійних завдань бібліотеки.

При підборі кадрів на науково-методичну роботу слід віддавати перевагу тим, які виявляють самостійний підхід до справи, оригінальність думок, які здатні не тільки накопичувати, а й аналізувати факти, виділяти головне, вміти працювати з людьми, документами, статистикою, літературою.

Створення працездатного, творчого колективу методистів неможливе без упорядкування морального і матеріального стимулювання їх праці. В системі підвищення кваліфікації необхідно створити «Школу позаштатного методиста». Методистів не готує жоден вуз, тому необхідні критерії придатності при відборі на посаду методиста, перестановка кадрів всередині бібліотеки.

При підготовці бібліотечних спеціалістів у вузах по державному стандарту освіти необхідно ввести спеціалізацію «методист-універсал», вибрати яку зможуть ті студенти, які вже мають практичний досвід роботи в бібліотеці.

***

«Квалиметрия качества библиотечного обслуживания» – за такою назвою в журналі «Научные и технические библиотеки» (2009. – № 9. – С. 28-40) надрукована стаття завідувачки методичного центру Наукової бібліотеки Алтайського державного аграрного університету І. М. Кіпи.

В статті представлені можливі варіанти кількісної оцінки якості праці. Терміни квалітологія і кваліметрія в бібліотекознавстві майже не використовуються, не дивлячись на їх міждисциплінарний характер. Термін квалітологія означає науку про якість, в структуру якої включається теорія якості і теорія управління нею, квалімертія і метрологія. Термін кваліметрія використовується в науковій дисципліні, яка вивчає проблематику і методологію кількісного і якісного оцінювання різних об’єктів. Метрологія трактується як галузь науки, яка вивчає і реалізує методи зміни якості.

Сьогодні саме поняття якість трактується по-різному. В міжнародному стандарті (ГОСТ Р ИСО 9000-2001 «Системы менеджмента качества. Основные положения и словарь») подається наступне визначення поняття якість: ступінь відповідності властивих характеристик вимогам. Існують і інші визначення.

В поняттях квалітології і кваліметрії виділяються також поняття критерій і показник. Критерій – головна ознака (характеристика), або декілька ознак, на основі яких відбувається якісна оцінка об’єкта. Під показником розуміється визначена міра, котра виражає кількісну характеристику об’єкта, який вивчається. Тобто, критерій – якісна оцінка об’єкту, а показник – кількісна.

В останні роки в бібліотечній справі акцент переноситься на якісні показники бібліотечного обслуговування. В зв’язку з цим постає питання про якісні показники бібліотечної роботи. Прийняті ще в радянські часи статистичні показники звітності не дають уяви про якість обслуговування. Такі показники, як книговидача, кількість читачів, кількість відвідувань не дозволяють об’єктивно судити про якість обслуговування. Недостатньо визначає якість роботи бібліотеки і показник обертаності фондів. Обертаність, як і читаність, може рости, тому що читачам пропонуються зайві матеріали або ті, що не відповідають запиту. Максимальної обертаності можна було б добитися, одержуючи всю профільну літературу в одному примірнику, що не покращило б якість обслуговування. Об’єм фондів свідчить лише про кількість документів, які є в бібліотеці, але нічого не говорить про репертуар видань, наповненість фондів профільною літературою, достатню кількість видань, які є в бібліотеці. Кількість примірників сама по собі також не виявляє можливості бібліотеки по задоволенню запиту. Показник книговидача не повністю характеризує діяльність бібліотеки по обслуговуванню читачів – наприклад, невідомо, скільки запитів залишилося незадоволеними. Кількість відвідувань дає уяву про активність читачів, інтенсивність їх користування бібліотекою, але не відображає ефективність використання фондів і довідково-бібліографічного апарату.

В різні роки і на різних етапах розвитку бібліотек, як російські так і зарубіжні спеціалісти, розробляли методику якісних критеріїв бібліотечної діяльності. Ю. Столяров і М. Карташов як об’єктивні критерії якості обслуговування визначають повноту і оперативність обслуговування читачів.

Повнота задоволення запитів читачів на літературу визначається як процентне відношення задоволених читацьких вимог і загальної кількості одержаних вимог на літературу. Переваги даного показника в можливості охопити за його допомогою весь комплекс роботи бібліотеки. Він дозволяє також порівнювати роботу різних (за складом і об’ємом фондів, кількістю читачів) бібліотек.

Читачам бібліотек потрібна така інформація, яка б дозволила їм витратити мінімум часу на її пошук, одержання й сприйняття. Тому обов’язковим критерієм якості обслуговування є оперативність обслуговування. Оперативність, за словами М. Карташова, можна визначити як відрізок часу між читацьким запитом і його задоволенням. Ю. Столяров вважає показник оперативності як відношення часу роботи читача з документом і загального часу, витраченого ним на відвідання бібліотеки.

Для оцінки якості бібліотечних фондів використовується критерій повноти фонду. Повнота фонду – відношення кількості документів, які є в фонді, до об’єму документів, які є в документальному потоці і необхідні бібліотеці.

Критерій оперативності комплектування фонду визначається як відрізок часу між замовленням документу і його надходженням в бібліотеку. Важливе значення має критерій оновлення фонду – відношення кількості нових надходжень до об’єму фонду.

Іншими, не менш важливими критеріями якості обслуговування, визнається комфортність і культура обслуговування. Точного визначення цих понять в професійній пресі знайти не вдалося. Комфортність потрібно розуміти як сприятливі умови, необхідні для роботи з документом, так як і номенклатуру бібліотечних послуг, достатню для задоволення читача. Культура обслуговування перш за все характеризується майстерністю спілкування бібліотекаря з читачем.

Багато спеціалістів вважають, що оцінку інформаційного, бібліотечного обслуговування повинен давати його споживач.

При оцінці культури обслуговування користуються як соціологічними (проведення анкетних опитувань), так і кількісними методами (рівень культури обслуговування рівняється (К=1-(П:Т), де К – рівень культури обслуговування, П – кількість скарг за визначений час, Т – період часу.

Якість каталогів визначається як сукупність властивостей, які здатні забезпечити найбільш ефективні шляхи пошуку інформації у відповідності з функціями каталогів.

До ключових критеріїв якості сайту в даний час, на думку спеціалістів, відносяться: глибина змісту, простота навігації, стабільність інформаційних ресурсів, оперативність оновлення інформації, доступність для користувачів, єдність дизайну всіх розділів.

До якісних показників усного бібліографічного огляду В. Бородіна включає наступні характеристики: актуальність теми, цільове призначення, читацьке призначення, доступність змісту огляду, переконливість змісту, значимість змісту, логічність викладення, культура мови, емоційність подачі матеріалу, зацікавленість аудиторії, оформлення огляду, загальне враження.

При оцінці якості книжкової виставки застосувати можна наступні критерії: актуальність теми, новизна інформації, багатоаспектність розкриття теми в різних розділах виставки, різноманітність використання фондів бібліотеки, можливість вільного доступу до матеріалів виставки, художнє оформлення (картини, ілюстрації, виставкові експонати), конструктивні елементи (заголовки, рубрики, цитати, анотації), кольорова гама.

Особливе значення в управлінні якістю праці має показник якості праці. Сам факт використання такого показника чинить морально-психологічний вплив на працівників, тому при кількісній оцінці якості праці важливу роль відіграє повнота факторів, які її визначають. Показники повинні відображати як успіхи в роботі, так і недоліки. Оцінка якості праці, яка виражена в кількісній формі, дає можливість порівнювати якість праці як окремих працівників, так і відділів в цілому. Є два види коефіцієнтів – один з них підвищує (К+) за позитивні результати, а інший понижує (К-) за недоліки. Сукупний показник якості праці розраховується за формулою: К=1-(К(-) + К(+)), де одиниця – умовний формальний коефіцієнт. Якщо коефіцієнт якості праці вище норми, відділи і працівники матеріально і морально заохочуються. Якщо він нижче норми, то виявляються причини зниження, розробляються організаційно-практичні заходи по їх ліквідації.

***


Калейдоскоп досвіду [Текст] : дайджест за матеріалами професійних періодичних видань. Вип. 2 / Сумська обл. універс. наук. б-ка ; уклад. Н. В. Фесенко. – Суми. – 2010. – 24 с.