Тема основні положення економічного вчення про фінанси

Вид материала

Документы

Содержание Таблиця 4.2. Розміри ставок акцизного збору по окремих видах підакцизних товарів в Україні Таблиця 4.3. Розміри ставок земельного податку на землі, що мають вартісну оцінку Таблиця 4.5. Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів з водних об'єктів, які знаходяться на поверхні Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів Суб'єкти підприємницької діяльності Вибрати питанню відповідну відповідь

Подобный материал:

• Лекція Основи вчення про конституцію, 264.13kb.
• Тема 1, 261.84kb.
• Календарне планування з екології 11 клас 17 годин (0,5 год в тиждень), 100.85kb.
• В І вернадського про біосферу цілі урок, 52.69kb.
• Основні положення проектів Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік”, 207.97kb.
• Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
• Тема предмет вивчення курсу, основні поняття, методи та основні цілі курсу Предмет, 60.95kb.
• Л. М. Коваль " " жовтня 2008 року положення, 79.26kb.
• Завдання на період карантину для студентів коледжу з дисципліни «Історія економічної, 4.86kb.
• Курс лекцій з основ біології для самостійної роботи студентів спеціальності 090804, 1739.56kb.

Таблиця 4.2. Розміри ставок акцизного збору по окремих видах підакцизних товарів в Україні

№ З/п	Найменування товарів	Код виробу	Ставки акцизного збору
1	Сигарети з фільтром з тютюну	24.02.20	10 грн. за 1000 шт.
2	Пиво солодове	22.03.00	0,21 грн. за 1 л
3	Вина виноградні натуральні, включаючи кріплені	22.04	0.8 грн. за 1 л
4	Вина ігристі, шампанське	22.04.10	1,6 грн. за 1 л
5	Міцні спиртні напої (окрім спирту)	22.08	16,0 грн. за 1 л 100% спирту
6	Вермути та інші вина виноградні натуральні	22.05	2,6 грн. за 1 л
7	Тютюн для паління	24.03.10	10 грн. за 1 кг
8	Бензини моторні: А-71, А-76, А-90,А-92,А-95, та ін.	27.10.00	60 євро за 1000кг
9	Автомобілі легкові: - з об'ємом циліндрів двигуна від 1000 см3 до 1500 см3 нові і ті, які були у користуванні до 5 років	87.03.22	0,6 евро за 1 см3 об'єму циліндрів
10	- з об'ємом циліндрів двигуна від 1500 см3 нові і ті, які були у користуванні понад 5 років	87.03,23	0,6 євро за 1 см3 об'єму циліндрів
11	Ювелірні вироби	71.13 71.14	55% з суми обороту
12	Сигарети без фільтра з тютюну	24.02.20	5 грн. за 1000 шт,

Обчислення акцизного збору проводиться виходячи з обсягів проданих товарів (оподатковуваного обороту) і встановлених ставок.

Сума акцизного збору, що підлягає сплаті до бюджету, визна­чається платниками самостійно множенням об'єму відповідних видів товарів (оподатковуваного обороту), що продаються на встановлені ставки.

Сплата акцизного збору до бюджету за алкогольні напої і тю­тюнові вироби має свої особливості. Так, акцизний збір за алко­гольні напої і тютюнові вироби сплачується шляхом придбання (купівлі) продавцями цих товарів марок акцизного збору.

Марка акцизного збору—спеціальний паперовий знак, що на­клеюється на алкогольні напої і тютюнові вироби для підтверджен­ня сплати акцизного збору.

Марки акцизного збору продаються Державними податкови­ми органами України,

Комунальний податок — один із видів місцевих податків. Нараховується виходячи із неоподатковуваного мінімуму (17 грн.), середньооблікової кількості працюючих па підприємстві, кількості місяців у звітному періоді та ставки комунального і податку —10%. Нараховані суми відносять на витрати виробництва (витрати обігу).

Порядок обчислення і сплата податку на землю регулюється законом України "Про плату за землю".

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, яка зат­верджена Кабінетом Міністрів України. При цьому оцінка щорічно, за станом на 1.01 нового року уточнюється на коефіцієнт індексації, прийнятий у Законі України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Середні ставки податку встановлюються Верховною Радою України в законодавчому порядку по угіддях, виходячи з призна­чення їх використання, — по землях сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення та землях, які входять до скла­ду населених пунктів.

Так, по землях сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, які мають вартісну оцінку, ставки податку встановлені у відсотках від їх вартісної оцінки. Розміри цих ставок за видами угідь надані в табл.. 4.3.


Таблиця 4.3. Розміри ставок земельного податку на землі, що мають вартісну оцінку

Види земельних ділянок	Ставки земельного податку з 1 га землі в % від її грошової оцінки
Рілля, сінокоси, пасовища	0,1
Багаторічні насадження	0,03
Землі населених пунктів, грошова оцінка яких встановлена	1,0
Земельні ділянки підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення Землі, по яких проходить залізниця	5,0
Збройних Сил України й інших військових формувань	0,02
Земельні ділянки, надані на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення	50,0
Земельні ділянки, надані на землях лісного фонду	0,3
Земельні ділянки, надані на землях водного фонду	0,3

Установлені середні ставки податку з одиниці площі застосо­вуються з обліком коефіцієнтів індексації, визначених Законом Ук­раїни "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. На сьогоднішній день цей коефіцієнт становить 3,03.

Плата за воду є одним із платежів за спеціальне використання природних водних ресурсів.

Водні ресурси — це об'єми поверхневих, підземних та морсь­ких вод, які знаходяться на відповідній території.

Спеціальне водокористування—це забір води з водних об'єктів з використанням споруд і технічних пристосувань і скидання в них зворотних вод.

Спеціальне водокористування прісними водними ресурсами е платним. Плата здійснюється за використання прісних водних ре­сурсів як загальнодержавного, так і місцевого призначення. При цьому до прісних водних ресурсів загальнодержавного призначен­ня відносяться:

• води басейнів поверхневих річок, які розташовані або вико­ристовуються на території більше, ніж однієї області, включаючи притоки усіх порядків;

• підземні прісні води.

Плату за воду здійснюють усі суб'єкти підприємницької діяль­ності (незалежно від форм власності), які мають самостійний ба­ланс і поточний рахунок у банку. При цьому плата стягується за воду, яка використовується для задоволення власних потреб, неза­лежно від того, звідки вона потрапляє: з водогосподарської сітки, підземних джерел або від підприємств комунального господарства й інших підприємств. Проте якщо підприємство водокористувач отримує воду від підприємств комунального господарства або інших підприємств, то воно, крім плати за отриману воду, сплачує поста­чальникам вартість послуг, пов'язаних з поставкою води.

Розмір плати за забір води з водних об'єктів встановлюється на підставі нормативів плати за 1 м³ забраної води, фактичних об'ємів її забору та встановлених мінімумів на забір води. При цьо­му нормативи плати за спеціальне водокористування встановлю­ються Кабінетом Міністрів України. Вони диференційовані в залеж­ності від джерела забору води: від водогосподарської сітки або від підземних джерел.

Так, нормативи плати за спеціальне використання водних ре­сурсів з поверхневих водних об'єктів мають значення, наведені в табл. 4.5.


Таблиця 4.5. Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів з водних об'єктів, які знаходяться на поверхні

Басейни річок, включаючи притоки усіх рівнів	Нормативи плати, коп./ м3
Дніпра на північ від м. Києва (Прип'яті і Десни), включаючи м. Київ	3,60
Дніпра на південь від м. Києва (за винятком Інгульця)	3,42
Інгульця	5,22
Північного Дунаю	7,02
Південного Бугу (без Інгулу)	3,96
Інгулу	4.86
Дністра	2.16
Вісли і Західного Бугу	2,16
Пруту і Сірету	1,62
Тіси	1,62
Дунаю	1,44
Річок Криму	7,20
Річок Приазов'я	8,64
Інших річок	1%

За ними стягується плата за воду лише в межах лімітів, вста­новлених на її використання.

За понадлімітне використання водних ресурсів плата встанов­люється в п'ятикратному розмірі по відношенню до плати за їх ви­користання в межах встановлених лімітів.

З 1 січня 1999 року сільськогосподарські підприємства можуть застосовувати фіксований податок.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності в аграрному секторі еконо­міки" від 19 червня 2003 року, продовжено дію фіксованого подат­ку до кінця 2009 року.

З 1 січня 2004 року платниками "аграрного" податку можуть бути лише підприємства, у яких обсяг виручки від реалізації сільсько­господарської продукції власного виробництва становить, 75% суми валового доходу.

Новостворені суб'єкти господарювання, основним видом діяльності яких є виробництво (вирощування), переробка і збут сільськогосподарської продукції, вже у рік створення можуть бути платниками ФСП.

Скасовується можливість сплати ФСП у не грошовій формі.

Фіксований сільськогосподарський податок встановлено замість таких податків і зборів:

• податок на прибуток підприємства;

• податок па землю;

• податок із власників транспортних засобів;

• комунальний податок;

• збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання ав­томобільних доріг;

• збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• плата за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності;

• збір за спеціальне використання природних ресурсів (пода­ток на воду).

Об'єктом оподаткування являється площа сільськогосподарсь­ких угідь, переданих товаровиробнику у власність або наданих у користування, у тім числі на умовах оренди-Ставки фіксованого сільськогосподарського податку встановлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до грошової їх оцінки в таких розмірах:

• для ріллі, сінокосів та пасовищ—0,5;

• для багаторічних насаджень — 0,3.

Протягом поточного року що місяця до 20 числа місяця, наступ­ного за звітним, податок сплачується у розмірі третини суми подат­ку, визначеної на кожний квартал. Установлено такий квартальний розподіл річної суми податку: І квартал — 10%; 11 квартал — 10%; 111 квартал — 50%; IV квартал — 30%.

Платниками податку е підприємства, організації, установи (юри­дичні особи) — власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно із законодавством об'єктами оподаткування є автомобілі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трактори; мотоцикли, яхти та судна парусні, човни моторні і катери. Не опо­датковуються: трактори на гусеничному ходу; машини та механіз­ми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої допомоги та пожежні; спортивні яхти, судна парусні і човни; транспортні за­соби (підйомні й самохідні), що використовуються на заводах, скла­дах, У портах для перевезення вантажів на короткі відстані.

Розмір ставок за видами транспортних засобів наведений у табл. 4.6. Нарахування податку з наземних транспортних засобів і інших самохідних машин та механізмів здійснюється власниками — юридичними особами виходячи з кількості відповідного виду транспортних засобів, які є на балансі підприємства станом на 1.01 поточного року, їх сумарного об'єму циліндрів двигунів в кубічних сантиметрах, а для водних транспортних засобів - - їх довжини, і встановлених ставок податку у гривнях з 100 см³ об'єму циліндрів двигуна, або з 100 см довжини водного транспортної о засобу.


Таблиця 4.6. Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Код по ГС опису та кодуванню	Опис об'єкта оподаткування	Ставки податку на рік, грн.
87.01	Трактори колісні (крім гусеничних)	2,5 гри. за 100см3
87.02	Автомобілі для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія	3,6 грн. з 100 см3
87.03	Автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном) з об'ємом циліндрів двигуна:
	До 1000см3	3,0 грн.з 100см3
	Від 1001 до 1500см3	4,0 грн. з 100см3
	Від 1501 до 1800см3	5,0 грн. з 100см3
	Від 1801 до 2500см3	10,0 грн. з 100 см3
	Від 2501 до 3500см3	20,0 грн. з 100см3
	3501 см3 і більше	30,0 грн, з 100см3
87.03.90100	Автомобілі з електродвигунами	0,5 грн. з 1 кВт
87.04	Автомобілі вантажні з об'ємом циліндрів двигуна:
	До 8200 см3	10,0 грн. з 100см3
	Від 8201 до 15000см3	15,0 грн, з 100см3
	15001 см3 і більше	20,0 грн. з 100см3
87.05	Автомобілі спеціального призначення (крім пожежних та швидкої допомоги)	3,6 грн. з 100см3
87.11	Мотоцикли (мопеди) і веломашини з двигуном (крім тих, що мають об'єм циліндрів двигуна до 50 см3 )	2,0 грн. з 100см3

Для визначення суми податку за видами транспортних засобів і його загальної суми підприємства — юридичні особи складають спеціальний, затверджений податковим органом, розрахунок утрьох примірниках. Форма розрахунку наведена в додатку

З мстою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999р. застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності таких суб'єктів малого підприємництва.

Спрощена система оподаткування передбачає введення єди­ного податку для суб'єктів підприємницької діяльності, які мають відповідні розміри їх параметрів.

Єдиний податок - це податок, який вводиться замість дек­ількох видів діючих прямих і непрямих податків і розраховується у встановленому розмірі від відповідних доходів його платників.

У відповідності до Наказу Президента Україні і від 28.06.99р. спрощену систему оподаткування та сплату єдиного податку мо­жуть застосовувати юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми влас­ності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, товарів. робіт, послуг не перевищує 1 млн. грн.

Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати та­кож фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, що перебувають у тру­дових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї за рік не перевищує 10 осіб, а обсяг виручки від реалізації продукції, то­варів, робіт, послуг не перевищує 500 тис. грн.

При цьому виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг вва­жається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діляльності на поточний рахунок або (та) в касу за здійснення операцій і продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції. товарів, робіт, послуг.

Розрахунок податку проводиться за однією з наступних ставок, яка самостійно обирається платником цього податку:

• 6% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, по­слуг без урахування акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість у відповідності до чинного законодавства;

• 10% суми виручки від реалізації продукції, товарів, робіт. послуг без урахування акцизного збору у випадку включення по­датку на додану вартість до складу єдиного податку.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження цих коштів перераховують суми єдиного подат­ку за такими напрямками в розмірах;.

• до Державного бюджету України – 20%;

• до місцевого бюджету - - 23%;

• до Пенсійного фонду України – 42%;

• на обов'язкове соціальне страхування — 15%.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподатку­вання, обліку та звітності та повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкт малого підприємництва може з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови подання заяви до відповідного органу Державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

За умов ринкової економіки важлива роль належить ма­лому бізнесу. Його підтримка, у тім числі через систему оподатку­вання, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці.

На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Це стосувалося головним чином оподаткування прибутку малих підприємств. Зго­дом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики з підтримки малого під­приємництва, підвищення його ролі в розвитку національної еко­номіки з 1 січня 1999 р. внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва (згідно з Указом Президента України від З липня 1998 року «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» з додатковими змі­нами відповідно до Указу Президента від 28 червня 1999 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2000 р.).

Спрощену систему оподаткування (установлення єдиного по­датку) запроваджено для таких суб'єктів малого підприємництва:

— юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працівників не переви­щує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік — 1 млн гривень;

— фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за календарний рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реа­лізації продукції (товарів, робіт, послуг) — 500 тис. гривень.

Середньооблікова чисельність працівників суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою орга­нами статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, хто працює за договорами та за сумісництвом.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уважають суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на свій поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

У разі продажу основних фондів виручкою від реалізації вва­жається різниця між сумою, отриманою від реалізації основних фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним подат­ком, не мають права застосовувати іншого способу розрахунку за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового гро­шового розрахунку.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний пода­ток, звільняється від сплати таких податків і зборів (обов'язкових платежів):

— податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична осо­ба вибрала спосіб оподаткування єдиним податком за ставкою 6 %;

— податку на прибуток;

— податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

— плати (податку) за землю;

— збору за спеціальне використання природних ресурсів;

— збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

— збору на обов'язкове державне соціальне страхування;

— комунального податку;

— податку на промисел;

— збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

— внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

— плати за патенти згідно із Законом «Про патентування де­яких видів підприємницької діяльності».

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган дер­жавної податкової служби за місцем державної реєстрації не піз-| ніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків І та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб’єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідо­цтво про сплату єдиного податку.

Ставки єдиного податку для фізичних осіб установлюють міс­цеві ради за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності з урахуванням виду діяльності. Ставка податку не може становити менше 20 та більше 200 гривень за календарний місяць.

Коли фізична особа—суб'єкт підприємницької діяльності здій­снює кілька видів її, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона отримує одне свідоцтво і сплачує один податок, що не перевищує максимальної ставки.

Для платника єдиного податку (фізичної особи), який провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або ко­ли участь у підприємницькій діяльності беруть члени його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності — фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від зборів до державних цільових фондів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї.

Сплачена суб'єктом підприємницької діяльності — фізичною особою, сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого плат­ника податку, так і осіб, що перебувають з ним у трудових відно­синах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприє­мницькій діяльності.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи мо­жуть самостійно вибрати ставку єдиного податку:

— 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг) без урахування акцизного збору, але з окремою сплатою ПДВ;

—10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору, але зі включенням ПДВ до складу єдиного податку.

Суми єдиного податку переказуються щомісячно до 20 числа місяця наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Наступного дня після надходження коштів відповідне відділен­ня казначейства, у свою чергу, переказує суми єдиного податку:

— до державного бюджету — 20 %;

— до місцевого бюджету — 23 %;

— до Пенсійного фонду — 42 %;

— на обов'язкове соціальне страхування — 15 % (у тому числі 4 % до Державного фонду сприяння зайнятості населення).

Суб'єкти малого підприємництва (юридичні особи) за резуль­татами господарської діяльності за звітний період (квартал) по­дають до органу державної податкової служби (до 20 числа міся­ця, наступного за звітним періодом) розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість (якщо ни­ми вибрано ставку 6 %).

На спрощену систему оподаткування суб'єктів малого підпри­ємництва не можуть бути переведені:

—довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансо­во-кредитні та небанківські фінансові установи;

• суб'єкти підприємницької діяльності, що на них поширює­ться дія Закону України «Про патентування деяких видів підпри­ємницької діяльності» у частині придбання спеціального торго­вого патенту;
  

— суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам—учасникам та за­сновникам даних суб'єктів (які не є суб'єктами малого підприєм­ництва), перевищують 25 %;

— фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної

особи і торгують лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

— суб'єкти підприємницької діяльності, спільна діяльність яких здійснюється на підставі договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єк­ти малого підприємництва, які подали заяву на право користу­вання спрощеною системою оподаткування, стають суб'єктами цієї системи з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від засто­сування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) пері­оду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідно­го органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.


Список літератури

1. Бадида М.П. Україні потрібна ефективна система оподаткування //Фінанси України. - 1999. - №8. - с. 120-123.
   
2. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки. Глави 10, 11. - К.: Либідь, 2000. - 654 с.
   
3. Бодюк А.В. Податкова політика: шляхи її реалізації //Фінанси України. - 2002. - №2. - с. 82-87.
   
4. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. Розділ 11. - К.:НІОС, 2000.-416с.
   
5. Вдовиченко М.І. Податкове регулювання: досвід США і його використання в умовах ринку //Фінанси України. - 2000. -№3.-с. 59-71.
   
6. Вдовиченко М.І. Про ефективність податкової системи в Україні //Фінанси України. - 1999. - №3. - с. 99-108.
   
7. Вишневський В.П., Липницький Д.В. Оцінка можливостей зниження податкового тягаря //Фінанси України. - 2000. -№1.-с. 93-105.
   
8. Воробйов Ю.М. Податкова політика держави та її вплив на формування фінансового капіталу підприємств //Фінанси України. - 2000. - №9. - с. 115-120.
   
9. Воронкова О.М. Трансформація системи оподаткування в Україні //Фінанси України. - 2000. - №1. - с. 118-123.
   
10. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР.
    
11. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 року №2240-111.
    
12. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року № 1533-ІП.
    
13. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV.
    
14. Закон України "Про страхові тарифи на загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року № 2272-ІП.
    
15. Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР.
    
16. Іващук І.О. Сучасне європейське оподаткування //Фінанси України. - 2001. - №10. - с. 72-79.
    
17. Каламбет С.В., Антонов А.В. Удосконалення формування податкової системи //Фінанси України. - 2001. - №5. - с. 82-86.
    
18. Кириленко О.П. Класичні засади оподаткування у вітчизняній системі//Фінанси України. - 1999.-№11.-с. 114-122.
    
19. Крисоватий А.І. Фіскальні засади соціально орієнтованої економіки ринкового типу //Фінанси України - 2000, №12. -с. 78-81.
    
20. Куфта Н.О. Оптимізація системи оподаткування виробничої сфери //Фінанси України. - 2000. - №9. - с. 121-125.
    
21. Лисюк В.С. Особливості методики розрахунку податкового тягаря //Фінанси України. - 2000. - №11. - с. 79-85.
    
22. Ляшенко Ю.І. Податкова діяльність держави в умовах ринкової трансформації економіки //Фінанси України. - 1999.-№12.-с. 121-125.
    
23. Льовочкін С. Податкова структура в Україні та шляхи її вдосконалення //Економіка України. - 1999. - №8. - с. 19-25.
    
24. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія. Розділ 6. - К.: КНЕУ,2001.-240 с.
    
25. Орлова В.О. Удосконалення оподаткування і податкового обліку //Фінанси України. - 2000. - №8. - с. 37-40.
    
26. Павлюк К.В. Ефективність надання податкових пільг//Фінанси України. - 2002. - №1. - с. 34-40.
    
27. Папаїка О.О. Реформування податкової системи України //Фінанси України. - 2000. - №8. - с. 33-36.
    
28. Поддєрьогін А.М. Податкова система України на шляху розвитку //Фінанси України. - 2001. - №11. - с. 3-11.
    
29. Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій //Всепро бухгалтерський облік. - 2001. - №40 від 2 травня 2001року. - с. 33-36.
    
30. Свердан М.М. Ефективність оподаткування в умовах ринкової економіки //Фінанси України. - 2000. - №7. - с. 27-33.
    
31. Сенчуков В. Оптимальна система оподаткування //Економіка України. - 1999. - №3. - с. 55-60.
    
32. Сірецький В.Л. Податки як елемент фінансового господарства держави //Фінанси України. - 2001. - №10. - с. 91-96.
    
33. Стоян В.І. Удосконалення податкової системи України //Фінанси України. - 2001. - №7. - с. 115-118.
    
34. Федосов В.М., Льовочкін С.В. Проблеми розбудови податкової системи України //Фінанси України. - 1999. - №6. - с. 40-48.
    
35. Юрій СІ., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Розділ III.-К.:НЮС, 2000.-400 с.
    

План семінарського заняття

1. Соціально-економічна сутність податків. Основні принципи оподаткування.
   
2. Функції податків.
   
3. Елементи податків, їх характеристика.
   
4. Класифікація податків.
   
5. Система оподаткування, її структура та принципи функціонування.
   
6. Податкова політика держави та основні напрями її реформування в сучасних умовах.
   
7. Державні цільові фонди: суть, необхідність та значення. Класифікація державних цільових фондів.
   
8. Пенсійний фонд України: джерела формування та напрями використання коштів.
   
9. Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності: фінансові аспекти діяльності.
   
10. Джерела коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання.
    
11. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань: джерела формування та напрями використання коштів.
    
12. Механізм оподаткування на малих підприємствах
    

Теми рефератів

1. Оподаткування процесів споживання в Україні, його переваги та вади.
   
2. Податкова політика України на сучасному етапі.
   
3. Використання податків для регулювання діяльності підприємства.
   
4. Оподаткування прибутку підприємства.
   
5. Платежі за ресурси.
   
6. Соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні.
   
7. Шляхи вдосконалення пенсійного забезпечення в Україні з врахуванням зарубіжного досвіду.
   
8. Особливості оподаткування малого підприємництва в сучасних умовах
   

Контрольні запитання та завдання

Тести для самоконтролю

1. Які з визначень податків найвичерпнішими:

а) будь-який платіж на користь держави;

б) сукупність платежів на користь держави, що становленні законодавством;

в) добровільні пожертвування на користь держави;

г) обов'язковий платіж, що встановлюється державою і сплачується на її користь у відповідності до діючого законодавства.


2. Податок виконує функції:

а) фіскальну;

б) контрольну;

в) розподільчу;

г) регулюючу;

д) стимулюючу.


3. Податки класифікуються за:

а) економічним змістом;

б) за економічною ознакою об'єкта оподаткування;

в) за рівнем запровадження;

г) в залежності від способів зарахування;

д) за строками сплати.


4. До прямих податків належать:

а) реальні;

б) особисті;

в) акцизи;

г) мито;

д) субсидії.


5. До непрямих податків належать:

а) універсальні та специфічні акцизи;

б) мито;

в) податки на капітал та майно.


6. Податковою системою називають:

а) сукупність встановлених в країні податків і обов 'язкових платежів;

б) сукупність встановлених в країні обов'язкових платежів;

в) сукупність встановлених в країні зборів;

г) поєднання встановлених в країні зборів, податків, обов 'язкових платежів та органів, що контролюють їх надходження до бюджету.


7. Податкова політика - це:

а) сукупність форм і методів, за допомогою яких держава через фінансову систему здійснює розподіл фінансових ресурсів;

б) діяльність держави у сфері встановлення податків;

в) діяльність держави у сфері правового регламентування та організації справляння податків, податкових платежів у централізовані фонди грошових коштів держави.


8. Податкова політика повинна враховувати такі критерії:

а) фіскальної достатності;

б) економічної ефективності;

в) соціальної справедливості;

г) стабільності;д) гнучкість;

е) динамічності; є) всі вказані.


9. Крива Лаффера графічно інтерпретує теорію:

а) підвищення норми оподаткування завжди веде до збільшення величини податкових надходжень до казни держави;

б) підвищення норми оподаткування завжди веде до зменшення величини податкових надходжень до казни держави;

в) підвищення норми оподаткування не завжди призводить до збільшення величини податкових надходжень до казни держави.


10. Державні цільові фонди - це:

а) централізовані фонди грошових коштів;

б) децентралізовані фонди грошових коштів.


11. Державні цільові фонди - не:

а) сукупність фондів грошових коштів цільового призначення, які знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади;

б) сукупність фондів грошових коштів цільового призначення, створених відповідно до діючого законодавства і сформованих за рахунок внесків юридичних та фізичних осіб;

в) децентралізовані фонди грошових коштів, які формуються за рахунок внесків суб'єктів господарювання.


12. Мобілізація коштів у державні цільові фонди здійснюється через:

а) добровільні внески, пожертвування;

б) позики та кредити;

в) інвестиції;

г) асигнування з бюджету;

д) бюджетні кредити;е) обов'язкові збори.


13. В залежності від рівня, на якому утворюються, цільові фонди можуть бути:

а) територіальними;

б) державними;

в) галузевими;

г) місцевими;

д) регіональними.


Вибрати питанню відповідну відповідь

	1. Оподаткувати	а) означає, що всі платники податку сплачують однакову ставку, незалежно від величини доходу;
	2. Прогресивний податок	б) податок на різницю між вартістю поданих фірмою товарів і вартістю товарів, куплених фірмою у інших фірм;
	3. Пропорційний податок	в) податок, який впливає в більшій мірі на населення з низькими доходами і в меншій мірі на населення, що отримує високі доходи;
	4. Регресивний податок	г) вид податків, що сплачуються з окремих товарів у зв'язку з їх високою доходністю або монополією держави на їх виробництво;
	5. Податок на додану вартість	д) податок, що передбачає вилучення більшої ставки податку з високих доходів і меншої — з низьких;
6. Податок	е) обов'язковий внесок до бюджету, який здійснюється платником податку, у відповідності із законодавчими актами;
7. Акцизний збір	є) метод розподілу доходів між підпри­ємствами, громадянами й державою;
8. Прямі податки	ж) збільшують ціну товару, так як відшкодовуються покупцем;
9. Непрямі податки	з) встановлюється безпосередньо на доход чи майно платника податку;
10. Податкова пільга	і) виключення із правила, передбачені законом з урахуванням платоспромож­ності, участі в суспільному виробництві й Інших факторів.