Удк 620. 91: 330. 15
Вид материала | Документы |
- Удк 330. 322. 12: 330. 322, 141.67kb.
- Удк 334. 71: 330. 33 Малый бизнес: теория, механизмы поддержки становления и развития, 971.25kb.
- Учебное пособие Кемерово 2004 удк: 637. 56: 620. 22(075), 1642.13kb.
- Удк 620. 197. 3: 621. 311. 2 Ор3, 1584.41kb.
- Новітні технології оздоровчих продуктів удк 664. 0 14/. 0 19: 620. 2 Донченко, 140.14kb.
- Удк 628. 3: 620. 97 Кізєєв М. Д., к т. н., доцент, 148.24kb.
- Удк 35. 076 : [330. 342. 146 + 314], 109.21kb.
- Удк 662. 223: 662. 09: 620. 178: 662. 062, 276.29kb.
- Публичный доклад Государственного общеобразовательного учреждения гимназии №330 Социально-экономическая, 545.39kb.
- Курс лекций Учебное пособие Волгоград 2009 удк 330. 01 Ббк 65. 012., 6756.22kb.
Таблиця 3.
Співвідношення значень показника динаміки ставки податку на прибуток і рівня використання виробничої потужності (Рвп)
Рвп, % | 40 | 45 | 50 | 55 | 60 | 65 | 70 | 75 | 80 | 85 |
ri | 10 | 9 | 8 | 7 | 6 | 5 | 4 | 3 | 2 | 1 |
Задаючи конкретне значення показника динаміки ставки оподаткування, за допомогою зіставлення його з рівнем використання виробничої потужності підприємства і визначивши можливі темпи приросту прибутку, що підлягає оподаткуванню, можна розрахувати відповідну шкалу ставок динамічного оподатковування, табл.4. Дана шкала не має директивного характеру і не є статичною. За допомогою регулювання значень параметрів динамічної моделі оподаткування вона може бути адаптована до економічних умов, політики держави, пріоритетів фіскальної або стимулюючої функцій оподатковування.
Основною особливістю запропонованої податкової моделі є те, що вона базується на узгодженні інтересів держави і підприємств. За різних варіантів побудови моделі і значень її параметрів пріоритет може належати інтересам одного суб'єкта: підприємства або держави. Незважаючи на позитивний стимулюючий ефект розробленого механізму оподаткування прибутку підприємства, наслідки його впровадження на практиці важко оцінити однозначно, як для підприємств, так і для держави. Досліджуючи економічні явища, що виникають у зв'язку зі змінами в системі оподаткування підприємств, В.Вишневський вказує на складність навіть приблизної оцінки результатів впровадження тих або інших заходів, що пропонуються у цій області. При побудові податкових моделей автор пропонує здійснювати спрощену імітацію реальних умов при обмеженні кількості розглянутих факторів, а також обов'язковому виділенні пріоритетних аспектів у залежності від завдань, які поставлено у процесі дослідження [4].
Таблиця 4
Рекомендовані значення ставки податку на прибуток за різних результатів діяльності підприємства
Темп приросту прибутку, що підлягає оподаткуванню, % | Рівень використання виробничої потужності, % | |||||||||
85 | 80 | 75 | 70 | 65 | 60 | 55 | 50 | 45 | 40 | |
Ставка оподаткування прибутку підприємства, % | ||||||||||
10 | 22,5 | 23,8 | 24,2 | 24,4 | 24,5 | 24,6 | 24,6 | 24,7 | 24,7 | 24,8 |
20 | 20,0 | 22,5 | 23,3 | 23,8 | 24,0 | 24,2 | 24,3 | 24,4 | 24,4 | 24,5 |
30 | 17,5 | 21,3 | 22,5 | 23,1 | 23,5 | 23,8 | 23,9 | 24,1 | 24,2 | 24,3 |
40 | 15,0 | 20,0 | 21,7 | 22,5 | 23,0 | 23,3 | 23,6 | 23,8 | 23,9 | 24,0 |
50 | 12,5 | 18,8 | 20,8 | 21,9 | 22,5 | 22,9 | 23,2 | 23,4 | 23,6 | 23,8 |
60 | 10,0 | 17,5 | 20,0 | 21,3 | 22,0 | 22,5 | 22,9 | 23,1 | 23,3 | 23,5 |
70 | 7,5 | 16,3 | 19,2 | 20,6 | 21,5 | 22,1 | 22,5 | 22,8 | 23,1 | 23,3 |
80 | 5,0 | 15,0 | 18,3 | 20,0 | 21,0 | 21,7 | 22,1 | 22,5 | 22,8 | 23,0 |
90 | 2,5 | 13,8 | 17,5 | 19,4 | 20,5 | 21,3 | 21,8 | 22,2 | 22,5 | 22,8 |
100 | 1 | 12,5 | 16,7 | 18,8 | 20,0 | 20,8 | 21,4 | 21,9 | 22,2 | 22,5 |
Запропонована модель динамічного оподатковування є ефективним інструментом державного стимулювання технічного оновлення і розвитку виробничої сфери. Однією з основних переваг моделі є простота побудови. Важливими позитивними аспектами моделі, що посилюють виробничу спрямованість податкових стимулів, є прогресивність, гнучкість і динамічність. Застосування динамічної моделі дозволяє поєднати й ефективно реалізовувати як фіскальну, так і стимулюючу функції податку на прибуток підприємства. Значною перевагою моделі є можливість її адаптації в залежності від соціально-економічних пріоритетів, що мають місце на конкретному етапі розвитку держави.
Можливості технічного оновлення виробництва необхідно розглядати у взаємозв'язку з процесами формування і використання прибутку підприємства. Формування прибутку передбачає обґрунтування цільової потреби в прибутку в обсягах, необхідних для ефективного забезпечення розвитку підприємства, прогнозування можливостей отримання прибутку за окремими видами діяльності; формування цільових критеріїв норми прибутку по підприємству і забезпечення їхнього досягнення. На формування прибутку підприємства впливає безліч факторів, серед яких техніко-технологічні фактори відіграють важливу роль, визначаючи споживчі властивості виробленого продукту. У теорії про додану вартість К.Маркс відзначав, що її перетворення у прибуток пов'язано з придбанням засобів виробництва, без яких неможливими є виробничий процес і створення доданої вартості [5]. При цьому ефективність технічного оновлення виробництва у свою чергу також залежить від процесу формування прибутку підприємства, як основного фінансового джерела його реалізації. Таким чином, прибуток є одночасно показником і умовою ефективної реалізації технічного оновлення виробництва. Проте найбільш вагомий вплив на можливість здійснення технічного оновлення виробництва спричиняє процес розподілу або використання прибутку підприємства після оподаткування.
Розподіл прибутку є процесом формування і обґрунтування напрямів його подальшого використання відповідно до цілей і завдань розвитку підприємства. У процесі розподілу прибутку підприємства передбачається своєчасна сплата податків і формування фінансових ресурсів, утворених за рахунок прибутку, для розвитку окремих видів діяльності або використання за окремими напрямками. Під час розподілу чистого прибутку підприємства необхідним є формування системи пропорцій поділення прибутку на частину, що капіталізується, і частину, що споживається. Частина прибутку, що споживається, являє собою кошти, які спрямовуються на виплату дивідендів, матеріальне стимулювання персоналу і соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку, що капіталізується, включає кошти, які спрямовуються на виробничий розвиток, формування резервного фонду а також інші форми капіталізації прибутку. Досліджуючи прибуток як інструмент фінансового зростання підприємства, А. Бабо визначив частину прибутку, що капіталізується, як "чисте самофінансування" і вказав на існування щільного взаємозв'язку між часткою самофінансування й інвестуванням в основний капітал [6].
Існує безліч факторів, що впливають на пропорції розподілу чистого прибутку, ступінь інтенсивності прояву яких також різноманітна. Деякі фактори визначають передумови до зростання частини прибутку, що споживається, інші обумовлюють необхідність збільшення частини, що капіталізується. Здійснення технічного оновлення виробництва формує потребу в збільшенні частини чистого прибутку, що капіталізується, а саме питомої ваги коштів, що спрямовуються на розвиток виробництва. При цьому необхідно забезпечити одночасне збільшення прибутку за всіма напрямками, або, принаймні, не допустити зменшення частини прибутку, що споживається.
Впровадження і ефективне використання системи матеріального стимулювання освоєння нової техніки і нової продукції є невід'ємною умовою підвищення якості і збільшення обсягів її виробництва. Системи матеріального заохочення і стимулювання праці, визнання трудових заслуг повинні бути гнучкими і мати достатній мотиваційний ефект для формування у працівників цільової настанови на підвищення якості продукції, скорочення витрат виробництва і розвиток їхньої зацікавленості в розробці й освоєнні нової техніки. Відповідно до цих вимог питома вага коштів, що спрямовуються на матеріальне заохочення, в структурі використання чистого прибутку за оцінками провідних спеціалістів повинен складати більше ніж, 10% [7].
В умовах необхідності здійснення технічного оновлення виробництва підприємство має здійснювати дивідендну політику за залишковим принципом. Це означає, що в процесі розподілу чистого прибутку пріоритетною задачею є формування фонду розвитку виробництва, потім фондів матеріального стимулювання і соціального розвитку й в останню чергу визначається обсяг коштів, які спрямовуються на виплату дивідендів. При цьому дивідендна політика повинна ґрунтуватися на визначені необхідної і раціональної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками і її майбутнім зростанням, що максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує його стратегічний розвиток [8]. Відмова з боку власників від дивідендів в умовах необхідності здійснення технічного оновлення виробництва відбиває їх прагнення до одержання додаткового доходу, що стає можливим у результаті приросту капіталу в майбутньому. Так, у США є відомими ситуації, коли великі акціонери вимагали скасування виплати дивідендів і перерахування чистого прибутку у повному обсязі у фонд розвитку виробництва або резервний фонд [9]. Тому для власників акцій перспективний приріст вартості їхнього капіталу найчастіше має більше значення, ніж швидке одержання дивідендів.
При використанні динамічної моделі оподатковування структура розподілу чистого прибутку підприємства повинна бути трансформована відповідним чином. Застосування динамічної моделі оподаткування прибутку підприємства можливо тільки за умови дотримання вимоги, згідно якої приріст чистого прибутку, отриманий за рахунок зниження ставки оподаткування, буде спрямовано винятково на цілі технічного оновлення виробництва. Таким чином, питома вага прибутку, який використано з метою розвитку виробництва буде зростати в міру освоєння нової техніки. При цьому відповідним чином зміниться питома вага інших напрямків використання прибутку. Одночасно обсяг коштів, що спрямовуються на соціальний розвиток, матеріальне заохочення, а також у резервний фонд будуть підвищуватися внаслідок зростання прибутку підприємства, що підлягає оподаткуванню. Прибуток підприємства, у свою чергу, буде збільшуватися внаслідок зростання обсягів реалізації і скорочення витрат виробництва, обумовлених впровадженням і освоєнням нових виробничих технологій.
В умовах динамічної моделі оподаткування після сплати податку на прибуток, визначеного за ставкою оподаткування відповідно до запропонованої шкали згідно рівня використання виробничої потужності і досягнутих темпів зростання прибутку, необхідно здійснити розподіл чистого прибутку за зазначеними напрямами. При цьому обов'язковим є дотримання головної умови реалізації даної моделі - використання отриманого приросту чистого прибутку виключно з метою реалізації технічного оновлення виробництва. Одночасно основна частина чистого прибутку повинна бути розподілена за усіма напрямами відповідно до рекомендованої структури її використання. Для цього необхідно визначити розмір чистого прибутку за базисною ставкою оподаткування і розподілити його за відповідними напрямками. Надалі приріст прибутку, отриманий за рахунок зниження динамічної ставки оподатковування, спрямовується за статтею "розвиток виробництва". Основний розподіл чистого прибутку за напрямами в умовах застосування динамічної моделі оподаткування здійснюється за формулою:
, (3.3)
де Vj – сума коштів, що спрямовуються на j-тий елемент структури використання чистого прибутку, грн.;
dj – питома вага j-того елементу у рекомендованій структурі використання чистого прибутку, %;
Pn0 – чистий прибуток, розрахований за базовою ставкою оподаткування (25%).
Визначення обсягу коштів, що спрямовуються на розвиток виробництва, в умовах використання динамічної моделі оподаткування з метою реалізації технічного оновлення виробництва здійснюється за формулою:
, (3.4)
де Vрв – сума коштів, що використовуються із чистого прибутку на розвиток виробництва, грн.;
dрв – питома вага витрат на розвиток виробництва у рекомендованій структурі використання чистого прибутку, %;
Pnd – чистий прибуток, розрахований за динамічною ставкою оподаткування відповідно до досягнутих рівня використання виробничої потужності та темпу приросту прибутку підприємства, що підлягає оподаткуванню, грн.
Запропонований підхід до розподілу прибутку підприємства передбачає не тільки збільшення суми за напрямами використання чистого прибутку відповідно до підвищення рівня використання виробничої потужності, але і припускає зміну її структури. Застосування рекомендованого методу розподілу чистого прибутку сприятиме поетапному збільшенню питомої ваги коштів, що спрямовуються на розвиток виробництва. При цьому зменшення питомої ваги інших елементів структури використання чистого прибутку не буде супроводжуватися зниженням абсолютного обсягу фінансових надходжень унаслідок збільшення темпів зростання прибутку, що підлягає оподаткуванню і зменшення податкової ставки в рамках динамічної моделі оподаткування.
Використання чистого прибутку, отриманого за умов оподаткування за динамічною ставкою, пропорційно економічно-доцільній структури забезпечує рівномірне зростання фінансування за всіма цільовими напрямками, проте не відповідає основній умові запропонованого механізму оподаткування – стимулювання технічного оновлення виробництва. Одночасно використання рекомендованої методики розподілення чистого прибутку в умовах динамічного оподаткування з метою реалізації технічного оновлення виробництва дозволяє використовувати ресурси більш доцільно, спрямовуючи кошті, що отримані за рахунок зменшення податкової ставки, на техніко-технологічний розвиток виробництва. За даної методики структура використання чистого прибутку трансформуються таким чином, що збільшення питомої ваги і, відповідно, обсягу коштів, спожитих з метою розвитку виробництва, не зменшує надходжень за іншими статтями відносно рівня оподаткування за базовою ставкою. При цьому збільшення темпів приросту прибутку, що підлягає оподаткуванню, забезпечує подальше зростання питомої ваги коштів, що спрямовуються на розвиток виробництва при одночасному збільшенні обсягів фінансування всіх напрямків використання чистого прибутку підприємства, табл. 5.
Зростання рівня використання виробничої потужності за незмінного темпу приросту прибутку підприємства значно збільшує обсяг чистого прибутку і його частки, що використовується на розвиток виробництва. Частка коштів, що спрямовується на розвиток виробництва, стабільно зростає при одночасному незначному зменшенні питомої ваги інших напрямків використання чистого прибутку. При цьому скорочення питомої ваги всіх напрямків використання чистого прибутку супроводжується збільшенням абсолютних значень грошових надходжень, що забезпечується інструментами динамічного оподаткування.
Таблиця 5
Показники розподілення чистого прибутку в умовах динамічного оподаткування (рівень використання виробничої потужності 65%)
Показники | Темп приросту прибутку, що підлягає оподаткуванню | ||
10% | 50% | 100% | |
Прибуток, що підлягає оподаткуванню, тис.грн. | 289 | 394 | 525 |
Ставка оподаткування, % | 24,5 | 22,5 | 20 |
Чистий прибуток, тис.грн., у тому числі: | 218,2 | 305,4 | 420 |
резервний фонд | 10,8 | 14,8 | 19,7 |
розвиток виробництва | 103,3 | 148,7 | 211,3 |
соціальний розвиток | 46,6 | 63,5 | 84,7 |
матеріальне заохочення | 23,8 | 32,5 | 43,3 |
виплата дивідендів | 32,5 | 44,3 | 59,1 |
інші | 1,1 | 1,5 | 2,0 |
Досліджуючи економічні основи розподілу прибутку в умовах ринкової економіки, В. Юров підкреслював важливу роль прибутку в системі економічних інтересів і стимулів [10]. Стимулююча функція прибутку виявляється під час його розподілу, що визначає її роль в економічному розвитку як на макро-, так і на мікрорівні. При цьому сила стимулів залежить не тільки від розміру прибутку, але і від політики підприємства в області його розподілу. В умовах рекомендованої моделі оподаткування та методу розподілення чистого прибутку відбувається стимулювання технічного оновлення виробництва, що спонукає суб’єктів господарювання використовувати виробничі потужності більш повно та ефективно, що може бути досягнуто за рахунок впровадження нової техніки, технології, пожвавлення інноваційно-інвестиційної активності. Нарощування прибутку за рахунок зменшення витрат, підвищення продуктивності техніко-технологічної бази виробництва, активізації інноваційної діяльності, завантаження і повне використання виробничих потужностей формують умови для більш пільгового оподаткування, що дозволяє отримувати ще більший обсяг прибутку.
Приріст чистого прибутку, отриманий підприємством в умовах динамічного оподаткування, має бути використано виключно з метою технічного оновлення виробництва. Грошові кошти, які накопичено у фонді розвитку виробництва, повинні бути спрямовані на придбання нового більш прогресивного і високотехнологічного обладнання, здатного здійснювати виробництво інноваційної продукції. У випадку, якщо діюче на підприємстві обладнання характеризується високим рівнем фізичного і морального зносу необхідно, перш за все, забезпечити вибуття таких основних засобів з експлуатації і зняття їх з обліку. Одночасно частка коштів цільового фінансування може спрямовуватися на ліквідацію застарілого обладнання.
Оцінку ефективності технічного оновлення виробництва в умовах динамічного оподаткування прибутку підприємств доцільно здійснювати на рівні підприємства, галузі і національного господарства. Для цього на рівні підприємств пропонується використовувати систему питомих показників, які відображують вплив технічного оновлення і зниження податкового навантаження на результати його виробничої діяльності.
Ефективність впровадження динамічного оподаткування з метою стимулювання технічного оновлення виробництва підприємств виявляється у збільшенні вартості введення в дію основних засобів за рахунок приросту чистого прибутку, зростанні коефіцієнту оновлення та якості оновлення основних засобів, підвищенні швидкості технічного оновлення виробництва. Розраховані показники ефективності Донецької області наведено у табл. 6.