Честь, меч І ліра

Вид материала

Содержание

Вчитель історії
Назва твору
Вчитель історії проводить
Вчитель зарубіжної літератури
Вчитель історії
Вчитель зарубіжної літератури
ТАБЛИЦЯ № 2 “Роланд – справжній лицар”
Лицарської честі
3.Риса, без якої не здійснити подвиг.

Подобный материал:

Віктор ДЕРХО, вчитель історії і зарубіжної літератури

Зеленобалківської СЗШ, Дніпропетровської області

ЧЕСТЬ, МЕЧ І ЛІРА.

(З практики роботи по вивченню матеріалу культурологічного змісту на уроках історії із застосуванням міжпредметних зв’язків на інтегрованому уроці за темою «Середньовічна культура Західної Європи та ісламського світу. Героїчний епос. Лицарська культура». Всесвітня історія. 7 клас.)

Сучасні вимоги до вивчення історії в школі полягають не тільки в тому, щоб учні отримали систему історичних фактів і понять, готових істин і штампів поведінки. При вивченні історичного матеріалу ми повинні формувати в школярів здатність творчо мислити, вміння зіставляти чи аналізувати історичні факти, аргументувати та захищати власну точку зору, критично ставитися до джерел інформації, вчитися розуміти інших людей і співпрацювати з ними. Щоб успішно вирішувати ці завдання зараз вчитель звертається як до минулих здобутків вітчизняної і зарубіжної методичної науки, так і до сучасних передових технологій активного та інтерактивного навчання.

Предметом дослідження даної статті є пошук найефективніших методів вивчення матеріалу культурологічного змісту на уроках всесвітньої історії у 7 класі загальноосвітньої школи. Як показує власний досвід, однією з ефективних форм організації роботи по вивченню тем з історії культури є застосування міжпредметних зв’язків на уроках всесвітньої історії з уроками зарубіжної літератури та образотворчого мистецтва в 7 класі. Зрозуміло, що міжпредметні зв’язки повинні встановлюватися за загальними для цих навчальних предметів фактами, поняттями та ідеями, за формуванням умінь і навичок навчальної праці, При цьому необхідно враховувати в кожному навчальному предметі напрямок зв’язку того чи іншого його змісту до інших предметів за фактичним чи методичним матеріалом, який з ним співпадає, етап формування загального навчального уміння, час, який відокремлює предмети, що пов’язуються між собою. Також при застосуванні міжпредметних зв’язків на уроках історії з літературою та образотворчим мистецтвом по вивченню культури необхідно не тільки розвивати уміння аналізувати історичні факти, а й твори мистецтва та літератури, давати характеристику літературним героям, робити опис пам’яток культури, визначати вплив подій політичної історії на розвиток мистецтва та літератури даного періоду. Як зазначають відомі методисти Звєрєв І.Д і Максимова В.А , що відома величезна навчально-виховна значимість історичних фактів. Забезпечення їх знання учнями - головне завдання навчання історії. Факти історії навчають і виховують, але, щоб історичний факт давав освітньо-виховну дію, необхідно забезпечити формування у учнів живого, образного уявлення про нього. Учень повинен ніби „бачити” подію, людей, знаряддя праці, твори мистецтва тієї чи іншої епохи. Одним із багатьох шляхів вирішення цього складного завдання методики викладання є міжпредметні зв’язки. [5 .52]. Досвід показує, що однією із ефективних форм по вивченню питань культури на уроках історії із застосуванням міжпредметних зв’язків є інтегрований урок як один із видів нестандартних занять, які все більше набувають поширення в сучасній викладацькій практиці. Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, яка вивчається, Їх перевага в тому, що вони демонструють зв’язки історії із іншими науковими застосуваннями знань у житті людини, прояв їх у повсякденному житті, у ході різних суспільних процесів, На такому уроці кожен учитель - предметник намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета точки зору. Особливу роль відіграє й оригінальність самої форми проведення таких уроків, бо учнів звісно зацікавлює присутність на уроці кількох вчителів. Враховуючи психологічні та вікові особливості семикласників, можна стверджувати, що вони краще сприймають короткочасні повідомлення, відмінні за формою викладу та джерелом подачі. Особливість спілкування з учнями кожного окремого вчителя перетворює такий урок на евристичну бесіду з глибоким та детальним вивченням навчального матеріалу. Прикладом вирішення таких методичних завдань може бути вивчення теми ”Середньовічна культура Західної Європи. Лицарська культура. Героїчний епос.” В курсі всесвітньої історії в 7 класі. Автор даної праці вже звертався до цієї теми в своїй публікації [3, 29-36], де описував попередній досвід. Але як свідчить теперішній досвід, учні більш ефективніше засвоюють навчальний матеріал за темою саме при застосуванні описаної нижче методики проведення занять. За змістовою категорією вчитель обирає форму інтегрованого уроку засвоєння нових знань. На уроці присутні вчителі історії, зарубіжної літератури та образотворчого мистецтва. Сам виклад навчального матеріалу проводиться у вигляді своєрідної естафети, коли вчителі проводять роботу з учнями по черзі, вивчаючи те чи інше питання уроку. Цей урок не має чіткої структури, але вивчення навчального матеріалу проходить за планом. Основна мета, яка стоїть перед учасниками навчального процесу на даному занятті є вирішити головну проблему, що стосується стилю життя, світогляду, особливостей духовного світу типових представників феодального суспільства в середні віки. Тому вчителі – предметними, використовуючи різні методи, прийоми і засоби навчання з врахуванням специфіки свого предмету на протязі уроку допомагають учням вирішити цю проблему. На уроці проводяться різні види бесід, інтерактивні методи: робота в малих групах, „мікрофон”, „мозковий штурм”. Широко застосовується наочність: схеми, таблиці, репродукції картин. Вчитель історії проводить роботу з матеріалами підручника та їх обговорення. Особлива увага тут приділяється активізації пізнавальної діяльності учнів. Кожен вчитель зі своєї сторони залучає учнів до неї, використовуючи ріні види навчальної діяльності. На уроці домінує групова та індивідуальна форма учнівської роботи. Зрозуміло, що вчителі на своїх уроках з цим ж учнями систематично застосовують різні методи інтерактивних технологій, тому на даному уроці не виникає з цього приводу ускладнень. Тим паче, що проведенню інтегрованого уроку передувала ціла низка підготовчих заходів. По-перше, вчителі спільно обговорили мету, завдання і план уроку. По-друге, узгодили спільні дії, методи та прийоми навчання і виховання, які будуть застосовані на занятті. По-третє, розділили учнів класу на певні групи, які допомагають кожному вчителеві у організації уроку. По-четверте, враховуючи вікові, психологічні та індивідуальні особливості кожного учня, вчителі розподілили між ними обов’язки щодо участі їх у певних спеціалізованих групах („істориків”, „літературознавців”, тощо), залучили учнів до виконання випереджальних завдань із довідковою та додатковою літературою, та врахували можливості дітей щодо презентації перед однокласниками результатів цієї дослідницької діяльності. Вчитель зарубіжної літератури на уроці методом малих груп проводить роботу над характеристикою літературного героя, опираючись на власний досвід, вироблений у цьому класі на уроках літератури.

На уроці реалізовується мета і завдання: продовжити знайомство учнів з напрямками розвитку культури Західної Європи в середні віки; на основі вже набутих знань із зарубіжної літератури та історії дати поняття про героїчний епос, на прикладі пам’ятки героїчного епосу “Пісня про Роланда”, формувати в учнів поняття про лицарську культуру; розвивати вміння учнів виявляти риси, характерні для середньовічного лицаря, способу його життя, кодексу честі, світогляду; виховувати інтерес до життя людей в середні віки та повагу до їх духовних і матеріальних надбань, а також виховувати чесність, порядність, вірність даному слову Серед обладнання, використаного на уроці є ілюстрації до поеми “Пісня про Роланда” Сергія Якутовича, репродукції середньовічних мініатюр братів Лімбург, репродукції картин П. Уччелло “Святий Георгій, принцеса і дракон”, Джорджоне “Портрет лицаря” переклади текстів “Пісні про Роланда” В. Щурата та Вадима і Нінелі Пащенків, хрестоматія із зарубіжної літератури для сьомого класу, підручники історії середніх віків для сьомого класу Оксани Карліної та Олега Крижанівського.

Вчитель історії розпочинає заняття знайомством учнів з метою та завданнями уроку, з особливостями його організації, ходу і проведення. З метою актуалізації опорних знань він проводить евристичну бесіду за запитаннями: - Хто такий лицар? – Що вам відомо про його життя? – Де жили лицарі? – Якими були їх основні заняття? – Як вони проводили вільний від воєн час? – Без чого ми не можемо уявити собі лицаря?

Учитель, слухаючи відповіді учнів, коригує їх. Він може ставити навідні питання з тією метою, щоб учні пригадали вже набуті з попередніх уроків історії, адже вже вивчена тема про феодалізм та життя і побут феодалів. Вчитель літератури робить акцент на уроки зарубіжної літератури, бо учні вивчили вже героїчний епос народів світу, ознайомилися з романом Вальтера Скотта “Айвенго”. Вчитель історії робить висновок і переходить до етапу формування історичних знань, умінь і навичок. Він повідомляє план роботи на уроці, який учні записують в зошити. 1. Героїчний епос Середньовіччя. „Пісня про Роланда”. 2. Духовний світ лицаря. Куртуазність. 3. Кодекс лицарської честі. 4. Лицарська культура. Після того як учні записали план він ставить перед класом проблемне запитання, яке записує на дошці. Вчитель звертає увагу дітей на те, що вони протягом уроку повинні добрати факти, щоб в кінці заняття дати відповідь на проблемне запитання: “Чи тільки безстрашним і мужнім воїном повинен бути ідеальний лицар?”

У

своєму вступному слові про лицарів та лицарську культуру вчитель історії зазначає, що на протязі X – XV ст.. кінний лицар був найзначнішим бойовим знаряддям європейців. Лицарі були більше ніж просто воїни, вони становили привілейовану групу вищого суспільства. Поділ землі співвідносився з витратами на озброєння лицаря, а шляхетна поведінка вважалася прикладом для наслідування. Лицарі несли військову службу, брали участь у хрестових походах, служили при дворах королів, заможних феодалів. З часом утворився окремий лицарський стан. Лицарство являло собою військово-феодальну єдність благородних воїнів, для яких обов’язковим був вироблений комплекс моральних та етичних правил. Посвячення у лицарі було важливою та урочистою подією, головним у її ритуалі була присяга дотримуватися лицарського кодексу честі. Цей кодекс вимагав бути звитяжцем, відданим своєму сеньйору, боротися з ворогами християнства, захищати ідеали честі, гуманності, бути оборонцем слабких і скривджених. Формувалася своєрідна лицарська культура. Вона визначалася поняттям станової честі, лицарським побутом, бажаннями людей, що пишаються високим походженням і прагнуть здобути багатство. При дворах і замках заможних феодалів, де лицарі брали участь у полюванні, турнірах, спілкувалися з вишуканим товариством, в якому помітну роль відігравала жінка, складались умови, в яких ця культура набула куртуазного забарвлення. Шляхетність, увічливість, галантність, витонченість, здатність на ніжні почуття стають головними ознаками особистості лицаря.

Далі вчитель образотворчого мистецтва знайомить учнів з деякими особливостями мистецтва Середньовіччя, він детальніше характеризує книжкову мініатюру, бо саме вона в ті часи була найпоширенішим видом живопису. Вчитель зазначає, що мініатюрами в середні віки прикрашали переважно релігійну літературу: Псалтирі, Євангелія, молитовники. На мініатюрах зображували Ісуса Христа, Богородицю, святих, сцени із Святого Письма, і в даному випадку вони виступали ілюстраціями до книг. Поряд із мініатюрами на релігійну тематику художники виконували твори зі сценами світського життя Найвідомішими майстрами середньовічної мініатюри є брати Лімбург, які жили і працювали у Франції при дворі герцога Жана Беррійського. Справжнім шедевром мистецтва книжкової мініатюри вважається „Чудовий молитовник” герцога Беррійського, який створили брати Лімбург протягом 1413 – 1416 рр. Молитовник являє собою збірку молитов по годинах і днях, тобто календар, який використовував господар у повсякденному житті. Молитовник прикрашають 39 сторінкових ілюстрацій і 24 мініатюри, 12 із яких зображають місяці року. Кожна мініатюра є фактично картиною, бо має свій сюжет та головних героїв. Тут зображено сцени із життя феодалів: бенкети, полювання, прогулянки в садах, весілля, а також життя селян біля замку господаря: жнива, доглядання за худобою та інші господарські роботи. Мініатюри із молитовника є гарним джерелом історії Середньовіччя, бо розглядаючи їх, ми маємо можливість познайомитися з традиціями, побутом, умовами життя як феодалів так і селян, можемо роздивитися їхній одяг, який так детально зобразили х

удожники, відчути атмосферу стосунків між героями та зазирнути в їх внутрішній світ. Під час розповіді вчитель демонструє учням кілька репродукцій мініатюр, які зображують життя феодалів та селян, звертає їх увагу на кольори фарб, особливості сюжету творів, на манеру зображення персонажів мініатюр, звідується, які почуття і настрої викликають у дітей ці твори.

Після перегляду репродукцій вчитель зарубіжної літератури підводить учнів до вивчення питання про героїчний епос Середньовіччя. Враховуючи те, що учні на уроках зарубіжної літератури вже вивчали героїчний епос стародавнього світу, він ставить запитання – Що таке героїчний епос? Коли учні дали відповіді, вчитель їх коригує і дає визначення героїчного епосу. Він говорить, що в середні віки продовжується формування героїчного епосу. Отже, середньовічний героїчний епос – це фольклорні твори різних народів, які було створено в добу середньовіччя. Вони відображають у легендарній формі події загальнонаціонального значення, релігійну боротьбу, битви проти іноземних загарбників. Це визначення учні записують до зошитів. Формувати поняття про героїчний епос вчитель продовжує, використовуючи заздалегідь накреслену таблицю.

ТАБЛИЦЯ №1 “Твори середньовічного героїчного епосу”

Назва твору		Країна, де створено твір	Час створення	Дата публікації
1	“Пісня про Роланда”	Франція	бл. 1100 р.	1837 р.
2	“Пісня про мого Сіда”	Іспанія	бл. 1140 р.	1775 р.
3	“Пісня про Нібелунгів”	Німеччина	бл. 1200 р.	1757 р.
4	“Слово о полку Ігоревім”	Київська Русь	1185-1187 рр.	1880 р.

Далі проводиться робота над таблицею №1 “Твори середньовічного героїчного епосу”. Вчитель знайомить учнів із змістом таблиці, даючи коротку характеристику кожному твору та історії його створення. Потім робить висновок, що у кожному з цих творів розповідається про захист могутнім і хоробрим героєм свого роду, народу, а пізніше – держави. В них згадуються історичні імена, факти, реальні місцевості, але тут немає прагнення достовірно передати історичний матеріал.

Вчитель історії проводить евристичну бесіду для встановлення між предметних зв’язків. Під час бесіди вчитель звертається до класу з проханням, пригадавши знання історії, пояснити, чому всі твори героїчного епосу виникають приблизно в один і той самий час? Які події відбуваються тоді в Європі? Учні можуть дати приблизно таку відповідь: На той час в Європі формувалися народності й держави. Зміцнювалася влада монархів, які боролися проти феодальних міжусобиць, приділяли велику увагу захисту рідного краю від зовнішніх ворогів.

Вчитель зарубіжної літератури переходить до безпосереднього знайомства з французьким епосом “Пісня про Роланда”. Він дає загальну характеристику поемі, повідомляючи, що “Пісня про Роланда” – це історична пам’ятка французького народу, яскравий зразок героїчного епосу, у якому розповідається про лицаря Роланда, котрий вірою і правдою служив королю Карлу. Провідною темою поеми стала боротьба проти іноземних завойовників. Твір має історичну основу і склався в епоху розвинутого феодалізму. Сюжет пісні поділяється на три тематичні частини: зрада Ганелона, смерть Роланда, помста Карла за його загибель. Битва в Ронсельванській ущелині – центральна подія твору. Унаслідок зради і порушенням мирної угоди володарем Сарагоси Марсилієм , ар’єргард війська франків, що прикрив відхід Карла , був розгромлений. Героїчно відбивав напад маврів-мусульман, улюбленець Карла, його небіж Роланд, який загинув в ім’я “милої Франції” та християнства. “Пісня про Роланда “ - це творчий труд багатьох поколінь, під її верхнім історичним шаром є більш давні, що тягнуться у далеке минуле. Події, відображені у “Пісні” , відносяться до VIII століття. Збереглося декілька списків твору. Ми звертаємося до Оксфордського списку XII ст.

Вчитель історії проводить роботу над історичною основою поеми, із з’ясуванням історичної правди та вигадки у творі. Він надає слово групі учнів- «істориків», які отримали випереджальне завдання: на основі додаткової літератури з’ясувати історичну правду твору і познайомити однокласників із результатами своєї діяльності. Вони повідомляють, що у написаному хроністом Ейнхардом “Життєписі Карла Великого” , згадується похід, оспіваний у “Пісні про Роланда”. Також цю подію описано у арабських та французьких хроніках. Вони свідчать, що згадана у “Пісні” битва справді відбулася. Але у художньому творі про неї розповідається міфологізовано. З хронік відомо, що 778 року один із мусульманських правителів Ібн- аль-Арабі звернувся за допомогою до Карла Великого у боротьбі проти халіфа Абдеррахмана. Похід Карла виявився невдалим. Повертаючись до Франції при переході перевалів у Піренейських горах, франки зазнали великих втрат від басків. За переказами відомо, що у цій битві загинув і улюблений небіж Карла. У різних джерелах згадуються імена історичних осіб, які стали персонажами “Пісні про Роланда” , зокрема ім’я Хроутланда, якого виведено у “Пісні” в образі Роланда. Біограф Карла Великого Ейнхард свідчить, що у цьому бою загинули Егіхард та Ансельм I Хроунтланд маркграф Бретонської марки – королівські лицарі.

Вчитель зарубіжної літератури пропонує зробити свої повідомлення учням -“літературознавцям”, які підготували виступи про дійових осіб “Пісні про Роланда” та їх історичні прототипи. Учні повідомляють, що даний твір має розгалужену і багату галерею персонажів. Серед них є такі, які мають свої історичні прототипи, наприклад: Карл Великий, Роланд, Ганелон, архієпископ Турпен, Жоффруа, а є вигадані – Олівер, Марсилій і звичайно, маври, бо як відомо, що бій між Карлом і басками, став основою сюжету твору. Потім учні дають характеристики персонажам поеми та наводять відповідність їм прямих чи приблизних історичних прототипів. І далі по черзі характеризують героїв твору: 1. КАРЛ ВЕЛИКИЙ – король Франції – це збірний образ, в якому поєдналися риси Карла Великого – імператора франків (768-814), а також інших королів Франції. Відомо, що Карла було короновано імператором у 800 році, тобто під час походу проти басків у 778р. він ще не був імператором, а в “Пісні” Ван зображується як “король наш Карл – великий імператор...” 2. РОЛАНД – племінник Карла, пер, пасинок Ганелона, - це маркграф Бретонської марки Хроутланд, котрий загинув у бою проти басків. 3. ОЛІВЕР – пер, славний лицар, друг Роланда, він не має історичного прототипу. 4. ТУРПЕН – архієпископ. Єпископ Рейнський (753-794) – історична особа, йому покровительствував Карл Великий, але про участь єпископа у походах нічого не відомо. 5. ГАНЕЛОН – вітчим Роланда, він зрадив свого пасинка і франків, відправивши їх на вірну смерть. В історії Франції згадується архієпископ Санський Ганелон, котрий зрадив короля Карла Лисого (вже онука Карла Великого). За це у 859 р. Карл Лисий засудив Ганелона до страти, але потім помилував [ 16. 34-36].

Підводячи підсумки виступів учнів, учитель історії зазначає, що реальне та вигадане у творі тісно переплітається. Відомо, що незначний військовий похід Карла Великого проти басків, який насправді тривав декілька місяців, у поемі перетворюється на семирічну широкомасштабну війну, а незначна сутичка 778 року в Ронсельванській ущелині на грандіозну, героїчну епопею, яка триває декілька битв. Завдяки засобам художньої виразності, в поемі спостерігається легендарне переосмислення історії, надання реальним фактам героїчного змісту, національного та релігійного пафосу. Роланд, Олівер, Турпен зображуються тут як ідеальні національні герої, захисники Франції та християнський ідей, а Карл великий, як символ сильної і справедливої влади, провісник волі Бога на землі.

Потім вчитель історії пропонує учням опрацювати пункт підручника [10] “Рицарська література”. Коли учні опрацювали пункт, він проводить репродуктивну бесіду за запитаннями: - Про які жанри лицарської літератури ви прочитали? – Розкажіть про життя і творчість трубадурів і назвіть найвідоміших із них. – Хто такі мінезингери і чим вони займалися? – Що ви дізналися нового про героїчний епос? – Що таке лицарський роман? Назвіть найвідоміші із них та їхніх героїв.

Вивчення питання „Духовний світ лицаря. Кодекс честі.” розпочинає вчитель зарубіжної літератури, він проводить роботу над цитатною характеристикою Роланда, як типового представника лицарського стану на основі тексту “Пісні про Роланда”. Дане завдання виконується методом „малих груп”. Вчитель повідомляє мету і очікувані результати навчальної діяльності учнів, Потім клас ділиться 5 груп по 4 учні в кожній. Групи розміщуються за окремими столами і отримують завдання. Учням повідомляється, що вони повинні протягом 10 хвилин із хрестоматій по зарубіжної літературі та інших джерел, які є у них на партах, вибрати цитати із тексту поеми, що свідчать: 1 група – про фізичну силу і мужність героя; 2 група – про любов до батьківщини; 3 група – про відданість сеньйору, Богу, мечу, друзям; 4 група – про його шляхетність; 5 група – про страх і сором перед безчестям. На партах груп лежать заздалегідь приготовлена вчителем інструкція, в якій містяться завдання групи, спосіб представлення результатів діяльності, подаються критерії, за якими буде оцінюватися робота групи, а також обов’язки та правила роботи. Учні в групі поділяються на спікера (керівника), секретаря (веде записи), спостерігач (за часом), доповідача ( знайомить з результатами роботи). Коли учні виконують завдання, вчитель постійно спостерігає за роботою груп, переконується чи правильно учні зрозуміли його завдання, дає необхідні консультації. Ця робота повинна сприяти формуванню уявлень учнів про світогляд та духовний світ лицарства, а також проілюструє уявлення про риси справжнього, ідеального лицаря, які панували в середні віки серед французького народу. На основі цитат з поеми, учні познайомляться з провідними правилами лицарського кодексу честі і наблизяться до розв’язання проблеми уроку.

Ф

ормою презентації результатів роботи учнівських груп на даному уроці є таблиця № 2 „РОЛАНД – СПРАВЖНІЙ ЛИЦАР” (див. додаток 1.) По закінченню назначеного часу доповідачі груп , чітко висловлюючи загальну думку, оголошують результати спільної роботи і записують вибрані цитати у таблицю № 2, яка накреслена на великому ватмані і розміщена перед класом.

Як підсумок даної діяльності, вчитель літератури проводить бесіду з учнями за запитаннями: - Які події пов’язані з іменем Роланда? – Як поводиться Роланд у бою? – Як він ставиться до товаришів, короля, Франції? – Що загубило Роланда? – Розкажіть про поразку ар’єргарду Роланда. – Що уособлює цей образ?.

Для підвищення ефективності процесу формування понять учнів про риси духовного світу лицаря, вчитель образотворчого мистецтва використовує репродукцію картини відомого художника доби Відродження Джорджоне “Портрет лицаря, або Гаттамелата”. Він повідомляє учням, що особливо виразно зображували лицарів та їх подвиги художники наступної епохи - Епохи Відродження, яка розпочалася наприкінці Середньовіччя в Італії в 14 ст. Майстри Відродження Донателло, Паоло Уччелло, Рафаель, Карпаччо та Джорджоне проявляли жвавий інтерес до лицарів та їх життя, зображуючи їх то в образі Св. Георгія Змієборця, то реальними історичними особами, возвеличуючи їхні подвиги та розкриваючи глибокий внутрішній світ, Вчитель демонструє репродукцію картини. Після перегляду учнями репродукції, він задає питання: - Кого зображено на картині? – Які елементи картини свідчать, що це лицар? – Чи в звичайному вигляді для кінного воїна зображений головний герой? – Який вираз обличчя, очей лицаря? – Які почуття викликає у вас картина? Завдання вчителя під час обговорення картини полягає в тому, щоб направити хід думок і відповіді учнів на те, що вони бачать лицаря як юнака з красивим, одухотвореним обличчям, мрійливими очима, які випромінюють теплі почуття, а сам герой проникнений глибокими роздумами. Учні під керівництвом вчителя роблять висновок, що на картині зображено не просто воїна, який вміє тільки вбивати, або захищати – а людину , яка здатна на глибокі почуття і має багатий духовний світ.

Продовжує формування знань учнів про духовний світ лицарства вчитель історії за допомогою роботи над схемою № 1 (див. додаток 2) “КОДЕКС ЛИЦАРСЬКОЇ ЧЕСТІ”. Заздалегідь накресливши схему на дошці, він залишає більшу її частину незаповненою, і ставить перед учнями завдання накреслити схему у зошитах

Учитель звертається до класу: - Які основні правила лицарського кодексу честі прозвучали сьогодні на уроці? – Пригадавши мою розповідь, характеристику лицаря, визначте ці правила і занесіть до даної схеми.

К

оли учні накреслили і заповнили схему в зошитах, вчитель надає слово декільком учням, які зачитують зміст схеми і заповнюють її на дошці. Підсумком даного фрагменту уроку може бути робота над репродукцією картини Паоло Уччелло “Святий Георгій, принцеса і дракон”, яку проводить вчитель образотворчого мистецтва. Він демонструє картину і ставить запитання: - Які персонажі зображені на картині? – В якому образі зображено Святого Георгія? – Який вчинок робить лицар і навіщо? – Які правила кодексу лицарів ілюструє ця картина? Вислухавши відповіді учнів, вчитель зазначає, що Святий Георгій був найшановнішим покровителем лицарів, тому і зобразив його художник в такому образі. Ми бачимо як лицар мужньо кидається в бій проти дракона, рятуючи принцесу – Даму свого серця.

Враховуючи вже зроблену на уроці роботу по формуванню поняття лицарська культура, а також для підвищення активізації пізнавальної діяльності учнів, учитель історії саме визначення “лицарська культура” здобуває методом “Мозкового штурму”: 1. Вчитель чітко формулює питання :”Що таке лицарська культура ?”, а потім на дошці пише це поняття “Лицарська культура”. 2. Ставить перед учнями завдання по черзі висказувати свої ідеї, коментарі, просить навести фрази чи слова, що розкриватимуть дане поняття. 3. Учні по черзі говорять свої ідеї, а вчитель всі пропозиції учнів у порядку їх надходження записує на дошці. 4. Коли версії закінчилися, відбувається їх колективне обговорення та критична оцінка. 5. Вчитель на основі обговорення пропонує учням чітко дати визначення самого поняття [20, 287-288].

Саме визначення учні записують у зошит. Воно може мати такий вигляд: “Лицарська культура” – це явище в середньовічному суспільстві, яке визначалося поняттями станової честі, лицарським побутом, правилами кодексу, стилем і способом життя лицаря, його світоглядом і духовністю.

На закріплення вивченого матеріалу, учням пропонується опрацювати пункти підручника [13] “Героїчний епос і лицарська культура” та пункти підручника [10] “Правила честі” і “Куртуазність”. Обговорення опрацьованих пунктів вчитель історії проводить у вигляді репродуктивної бесіди за запитаннями: - Що означає поняття “лицарська культура”? – Які правила входять до кодексу лицарської честі? – Що таке куртуазність? – Як куртуазність впливала на життя лицаря і в чому вона виражалася? – Чи завжди вчинки лицарів відповідали кодексу їх честі? Вислухавши відповіді учнів, учитель надає їм змогу розв’язати проблему уроку: - Чи тільки безстрашним і мужнім воїном повинен бути ідеальний лицар? Ця робота проводиться методом „мікрофон”. Учні, беручи „мікрофон”, по черзі висловлюють свої думки , а вчитель на їх основі робить загальний висновок. Він говорить, що справжній, ідеальний лицар мав бути не тільки хоробрим і мужнім воїном, відданим своєму сеньйорою, щедрим і шляхетним, а ще повинен бути вишукано ввічливим, мав вміти поводитися в товаристві, особливо в оточені жінок. Справжній лицар присвячував подвиги дамі свого серця, ризикуючи заради неї навіть своїм життям. Але на жаль, історичні факти і події свідчать проте, що далеко не всі лицарі і не завжди дотримувались таких правил. Ми знаємо, які кровопролитні, і під час підступні війни проходили в середні віки, як феодали чинили з селянами тощо. Вчитель наводить учнів на думку, що кодекс лицарської честі актуальний і в наш час. Він стверджує, що було б корисно, якби більшість хлопців і чоловіків взяли його правила за основу своєї поведінки. Тільки так вони здобудуть повагу оточуючих. В кінці свого слова вчитель звернутається до класу з евристичним питанням: - А серед вас є справжні лицарі?

Далі вчитель підводить загальні підсумки уроку, оцінює досягнення навчальної діяльності учнів, коментує оцінки. Домашнім завданням може бути опрацювання окремих пунктів підручників [10]; [13] складання письмового оповідання про справжнього лицаря, розв’язати кросворд “Лицарські ознаки”(див. додаток 3).

Під час проведення уроку спостерігалася підвищена активність учнів, їх постійна взаємодія між собою та вчителями. На занятті панувала атмосфера співпраці, активного обговорення поставленої проблеми та обмін знаннями, здобутими як під час уроку, так і при самостійній підготовці до нього. Як засвідчили результати перевірки знань за даною темою на наступних заняттях, учні оволоділи навчальним матеріалом на кращому рівні ніж за попереднього досвіду роботи. Отже, можна зробити висновок, що для ефективного засвоєння знань культурологічного змісту на уроках історії в 7 класі слід проводити інтегровані уроки із залученням вчителів-предметників, які викладають у цьому класі з метою здійснення міжпредметних зв’язків. Для активізації пізнавальної діяльності учнів на таких уроках потрібно застосовувати інтерактивні методи засвоєння знань, широко використовувати різні види наочності, створювати проблемні ситуації та відповідну атмосферу для сприймання семикласниками творів мистецтва. Загальними зусиллями вчителів потрібно забезпечити таку організацію роботи на уроці, яка б допомогла учням впоратися із його завданнями та розв’язати основну проблему.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баранов П.А Использование групповой формы работы учащихся при изучении истории.// Преподавание истории в школе. – 1990. - № 6. – С. 17 – 20.

2. Блок М. Рыцарство в Средневековой Европе. – М.: Алгоритм, 2004.

3. Дерхо В. Формування знань учнів про духовний світ і лицарську культуру Середньовіччя на основі героїчного епосу.// Історія в школі. – 2004. - № 5 – 6. – С. 29 – 36.

4. Дмитриева Н.А. Краткая история искусств. Очерки. – М.: Искусство, 1968.

5. Зверев И.Д., Максимова В.А. Межпредметные связи в современной школе. – М.: Просвещение, 1981.

6. Иванова А.Ф. Нетрадиционные формы работы на уроках// Преподавание истории в школе. – 1994. - № 8. – С.21 – 28.

7. Ильинская И.А. Проблемные ситуации и пути их создания на уроке. – М.: Просвещение, 1985.

8. Історія західноєвропейського Середньовіччя. Хрестоматія/ Упорядник М.О.Рудь: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

9. Карсавин Л.П. Культура Средних веков. – К.: Искусство, 1995.

10. Карліна О.М. Історія середніх віків: Підручник для 7-го кл. середн. шк. – К.: Ґенеза, 2000.

11. Кирилюк З.В. Література Середньовіччя: Посібник для вчителя. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2003.

12. Классен В.А. Использование художественной литературы в V – VII классах. – М.: Просвещение, 1984.

13. Крижанівський О.П., Хірна О.О. Історія середніх віків: Підручник для 7-го кл. середн. шк. – К.: «Аквілон – Прес», 1998.

14. Малієнко Ю.Б. «Вчитатися в минуле». (Художня література на уроках історії середніх віків)// Історія в школах України. – 2005. - № 2. – С. 35 – 38.

15. Мочкіна Л.І., Гурко Т.С. Нестандартні уроки з історії України. 7-11 класи. Методичний посібник. – Т.: Мандрівець, 2003.

16. Ніколаєнко О.М. Вивчення зарубіжної літератури. 7 клас. Посібник для вчителя. – Х.: Веста: Ранок, 2002.

17. Островський В.В. Методи активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії України.// Історія та правознавство . – 2004. - № 3. – С. 2 – 5.

18. Пісня про Роланда: Давньофранцузький епос/ Пер. В. і Н. Пащенків. – К.: Либідь, 2003.

19. Пісня про Роланда/ Щурат В. Поезії. – Л.: 1962.

20. Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. К.: Ґенеза, 2005.

21. Чубукова Т.О. Дидактичні матеріали з історії середніх віків: 7 клас. – К.: «А. С. К.», 1998.

22. Шутько Р.Б. Зарубіжна література 7 клас. Матеріали до уроків. – Х.: Торсінг, 1999.

Додаток 1

ТАБЛИЦЯ № 2 “Роланд – справжній лицар”

Вчинки Роланда		Приклади із твору – ц и т а т и	Риси характеру
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Заклик до товаришів Боротьба з ворогами Зовнішність, обладунок Розмова з другом Роланд звертається до архієпископа Турпіна Відмова кликати на допомогу.	«За короля повинні ми стояти, Васал повинен за свого сеньйора Терпіть нестатки, спеку і мороз, Віддати тіло, кров і все життя» «Почув Роланд. Охоплений весь гнівом, Коня сторожить, підлетів, мов вітер, вмить завдав образнику удару. Прошив йому і щит, і панцер списом... Удар могутній і коня поранив шию...” . « Як справжній лицар б’ється граф Роланд. Та спекота, піт заливає тіло, Страшенно голова болить, всю ломить: Коли сурмив у ріг, порвав всі жили. Проте він хоче знать чи прийде Карл...» «Ось мчить Роланд іспанськими долами, Під ним кінь Вельянтір, прудкий, надійний, І обладунок прикипів до тіла, А лицар потрясає гострим списом, І грізно вістря звернене до неба... Могутній стан, лице ясне й красиве. За ним услід прямує друг незмінний І франки всі – в надії на спасіння...» «Мій побратиме, вдарили навмисне? Це ж я, Роланд, люблю усім вас серцем. Ніколи не було між нами звади». «…Почав тужити граф за мертвим тілом: Мій друже! .. Ти себе згубив геройством. Багато років був мені ти братом, Один ми одному зла не робили. Тепер ти мертвий – і життя немиле». «Ви піший, сіре, на коні сиджу я, Але залишусь з вами, вас не кину, Поділимо і радості і горе. Ніколи й ні для кого вас не зраджу..» Роланд відповідав:«Хай Бог боронить, Щоб я збезчестив весь свій рід шляхетний, Красуню-Францію покрив безслав’яв! Мій добрий меч на поясі висить ще, І Дюрандаль завдасть страшних ударів…»	відданість сеньйору сила, відвага, мужність лицарська звитяга взаєморозуміння, відданість і любов до друга шляхетність і щирість почуттів сором перед безчестям, любов до Батьківщини, гордовитість