Вступ

Вид материала

Документы

Содержание Розділ 1. Теоретичні засади аутсорсингу комерційного банку 1.1. Діяльність комерційного банку: профільні та непрофільні операції 1.2. Становлення аутсорсингу в комерційних банках України 1.3. Закордонний досвід розвитку аутсорсингу комерційних банків Розділ 2. Управлінська оцінка діяльності ЗАТ „КБ „Приватбанк” для впровадження аутсорсингу на підприємстві 2.1. Загальна характе 2.2. Стратегічний аналіз діяльності банківської установи Розділ 3. Впровадження аутсорсингу у діяльність ЗАТ „КБ „Приватбанк” 3.2. Впровадження заходів щодо підвищення ефективності аутсорсингу у ЗАТ „КБ „Приватбанк” 3.3. Економічна ефективність запропонованих заходів Список використаної літератури

Подобный материал:

• Вступ, 323.48kb.
• Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
• Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
• Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
• План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
• Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
• Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
• М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.

Зміст

Вступ

В умовах зростаючої ентропії зовнішнього середовища функціонування суб'єктів банківської діяльності в Україні, підвищення рівня конкуренції, стає необхідним удосконалювання інструментарію управління корпораціями, особливо в умовах виникнення кризових ситуацій. Аналізуючи тільки дані про порушення справ про фінансову неспроможність суб'єктів господарювання державного корпоративного сектора економіки, необхідно відзначити, що 22 відсотки від загальної їхньої кількості перебувають на різних стадіях виконання процедур банкрутства. Якщо розглядати характеристики виникнення кризових ситуацій менш жорстко, наприклад, як збитковість діяльності, то представлена цифра зростає кратно. Схожі явища відбуваються й у приватному та комунально-корпоративних секторах економіки, що ставить завдання про необхідність підвищення ефективності й продуктивності діяльності суб'єктів господарювання в Україні. Останнім часом більше поширення у світі одержує аутсорсинг як ефективний інструмент підвищення ефективності діяльності компаній, збільшення рентабельності, а як слідство - конкурентноспроможності.

Якщо проаналізувати досвід застосування аутсорсингових операцій у світовій практиці ведення господарської діяльності, то ми можемо відзначити, що він неоднозначний. Таким чином, найбільш частіше аутсорсинг використовується у кризових ситуаціях (особливо у випадку можливості настання фінансової кризи), тому що основний ефект аутсорсингових операцій полягає у зниженні витрат. Хоча не можна не відзначити і той факт, що ряд компаній у світі відмічає й негативні результати застосування аутсорсингових операцій. Так, наприкінці 90-х років XX століття було розпочато фундаментальне дослідження ефекту IT-аутсорсинга на бізнес замовника. Виявлялись компанії, що прибігають до аутсорсингу інформаційних систем, і простежувалась динаміка їхніх фінансових показників. Виявилося, що великі контракти на аутсорсинг укладають винятково корпорації, що перебувають у важкому фінансовому становищі. Як і слід було сподіватися, ця міра, що є звичайно частиною антикризової програми «стиску» фірми, викликає короткостроковий позитивний відгук біржі: вартість акцій росте. У довгостроковій (біля п'яти років) перспективі корпорації, що вдалися до IT-аутсорсингу, перестають виділятися за своїми фінансовими показниками. Таким чином, аутсорсинг, як відзначає ряд авторів, те саме що й антикризове управління, найчастіше застосовується у компаніях, що перебувають у скрутному становищі.

Проблемами аутсорсінгу займалося багато відчизхняних та закордоних вчених, зокрема Ситник Л.С., Терещенко О.О., Лігоненко Л.О., Кадиєв Т.А., Пономарьов В. Єрмошина О.Л. та інші.

Хоча деякі дослідники й акцентують увагу на тому істотному факті, що до операцій аутсорсингу звертаються у зарубіжній практиці менеджменту, як правило, у випадках погіршення фінансових показників діяльності суб'єкта господарювання, однак, практично ніхто з дослідників не розглядав аутсорсингові операції як інструмент підвищення ефективності здійснення антикризових процедур, в основному розглядався так званий «ефект стиску витрат». Все це оказало вплив на мету та завдання дипломної роботи.

Мета дипломної роботи – розробка заходів впровадження аутсорсингу у діяльність комерційного банку.

Для досягнення даної мети під час написання роботи треба вирішити ряд завдань:

-розкрити теоретичні засади аутсорсингу у банківській сфері;

-дати оцінку діяльності комерційного банку;

-розробити заходи щодо впровадження аутсорсингу у комерційному банку.

Розділ 1. Теоретичні засади аутсорсингу комерційного банку

1.1. Діяльність комерційного банку: профільні та непрофільні операції

Конкуренція між банками та небанківськими фінансово-кре­дитними установами, а також всередині самої банківської системи сприяє подальшій універсалізації банківської справи, розвитку та розширенню кола операцій та послуг, що їх може виконувати сучасний універсальний банк. Крім традиційних, базових для комер­ційних банків України операцій, вони виконують нові, не традиційні для них операції та послуги. До перших належать операції і послуги, пов’язані з формуванням банківських ресурсів, їх розміщенням в активи та здійсненням розрахунків між клієнтами [15].

Виникнення та подальший розвиток нетрадиційних банківсь­ких операцій та послуг зумовлені багатьма причинами. Зокрема, це:

зниження рівня дохідності традиційних банківських операцій та послуг;

загострення конкуренції між банківськими та небанківськи­ми фінансово-кредитними установами, а також між самими комер­ційними банками. Конкуренція вплинула на залучення банків до певних видів діяльності, які можуть здійснювати також небанківські фінансово-кредитні установи;

необхідність підвищення якості обслуговування своїх клієнтів. Це виявляється, зокрема, в тому, що відбувається закріплення за кожним солідним клієнтом окремого менеджера, котрий надає йому весь комплекс послуг та здійснює необхідні операції;

диверсифікація банківських доходів, зокрема шляхом збільшення в них частки непроцентних доходів, включаючи комісійні доходи;

необхідність підвищення ліквідності та платоспроможності комерційного банку;

необхідність зменшення ризиків, пов’язаних зі здійсненням традиційних операцій і наданням традиційних послуг;

залучення нових клієнтів з метою розширення та вдосконалення структури ресурсної бази комерційного банку.

До нетрадиційних для банків України операцій та послуг мож­на, зокрема, віднести: лізинг; факторинг; довірчі (трастові) послуги; операції з дорогоцінними металами; гарантійні, посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги; фінансовий інжиніринг.

вырезано

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. За цим договором укладаються угоди не безпосередньо особою, заінтересованою в їх кінцевому результаті, а за її дорученням і за її рахунок іншою особою. За угодами, які укладає комісіонер з третіми особами, набуває права і стає зобов’язаним не комітент, а комісіонер, бо він укладає угоди хоч і за рахунок комітента, але від свого імені.

Повіреним і довірителем, а також комісіонером і комітентом можуть бути громадяни та юридичні особи, зокрема банки.

Договір доручення має багато спільного з договором комісії. Схожість полягає в тому, що в них є третя особа, а також у тому, що на підставі цих договорів одна сторона (повірений чи комісіонер) укладає угоди в інтересах другої сторони (довірителя чи комітента).

Але між ними існують істотні відмінності:

1. За договором комісії комісіонер укладає угоди від свого іме­ні, а за договором доручення повірений діє від імені довірителя. У комісіонера виникають права та обов’язки щодо третьої особи, а повірений жодних прав та обов’язків за укладеними договорами не набуває.

2. Договір доручення може бути оплатним і безоплатним. Договір комісії є оплатним, причому ознака платності настільки характерна, що право на винагороду виникає у комітента незалежно від того, чи було воно спеціально передбачене договором.

Комерційні банки надають різноманітні види посередницьких послуг. Найпоширенішими серед них є посередництво в одержанні клієнтом кредиту, в операціях з майном, зокрема цінними паперами, валютою. Перший вид посередницьких послуг надається банком тоді, коли він сам з тієї чи іншої причини не може задовольнити кредитну заявку клієнта. У цьому разі обслуговуючий банк може бути посередником у пошуку клієнтові іншого банку-кредитора або на його прохання одержати міжбанківський кредит і за рахунок його надати кредит клієнту. Якщо клієнтові потрібен великий кредит, то банк може вдатися до консорціумного або паралельного кредитування клієнта.

Помітно збільшилося надання посередницьких послуг в операціях з цінними паперами. При первинному розміщенні цінних паперів комерційні банки можуть за дорученням, від імені і за рахунок емітента виконувати обов’язки щодо організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому можливі два варіанти. При першому комерційний банк надає послуги з первинного розміщення цінних паперів без зобов’язань щодо викупу нерозміщеної частини емісії. Головний обов’язок банку в цьому випадку — докласти максимальних зусиль для розміщення цінних паперів, проте фінансової відповідальності за кінцевий результат банк не несе.

Другий варіант передбачає, що комерційний банк зобов’язу­ється у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента їх нереалізовану частину, тобто бере на себе ризики розміщення цінних паперів.

Комерційні банки можуть займатися і брокерською діяльністю, тобто здійснювати цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Посередництво комерційних банків у валютних операціях передбачає, зокрема, купівлю-продаж іноземної валюти або платіжних документів у ній, конверсію однієї іноземної валюти в іншу, конверсію протягом визначеного строку національної валюти в іноземну, і навпаки; переказування за дорученням громадян іноземної валюти за кордон та виплату громадянам отриманих на їх ім’я з-за кордону переказів; інкасування іноземної валюти та платіжних документів у ній тощо.

Комерційні банки надають своїм клієнтам консультаційні послуги. Вони консультують клієнтів з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарсь­кої діяльності, зовнішньоекономічної діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Значну кількість видів консультаційних послуг, яку надають комерційні банки, становлять послуги, пов’язані з виконанням ними активних і пасивних операцій та наданням інших послуг: залученням ресурсів, кредитуванням, фінансуванням капітальних вкладень, розрахунково-касовим обслуговуванням, зовнішньоекономічною діяльністю, операціями з цінними паперами тощо.

Консультаційні послуги можуть надаватись усно або письмово, а плата за їх надання у деяких випадках включається у плату за основний вид операції (послуги), який супроводжується консультуванням [11].

Наданням консультаційних послуг можуть займатися як менеджери підрозділів банку, так і працівники спеціально створених підрозділів. В окремих випадках консультантами можуть бути сто­ронні спеціалісти та організації, які залучаються банками для надання консультацій своїм клієнтам. Консультативні послуги передбачають наявність у працівників, що їх надають, певних знань у галузі економіки, банківської справи, інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності, а також досвіду практичної роботи у відповідних галузях знань.

Інформаційні послуги. Банки, завдяки своїм місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікацій і електрон­но-обчислювальної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дає змогу комерційним банкам надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, по­в’язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

Основними видами інформаційної діяльності є:

1. Одержання інформації, тобто набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними осо­бами або державою.

2. Використання інформації — це задоволення інформаційних потреб юридичних та фізичних осіб.

3. Поширення інформації — це розповсюдження, оприлюднення, реалізація у встановленому законом порядку інформації.

4. Зберігання інформації — це забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв.

Інформаційні послуги та інформаційна продукція, тобто матеріалізований результат інформаційної діяльності, можуть бути об’єк­том товарних відносин. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами.

За режимом доступу інформація поділяється на:

відкриту інформацію, доступ до якої забезпечується через публікацію її в офіційних друкованих виданнях, поширення засобами масової комунікації, безпосереднє надання заінтересованим клієнтам;

вырезано

надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність тощо;

сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо.