Вступ

Вид материала

Документы

Содержание 3.3. Економічна ефективність запропонованих заходів Список використаної літератури

Подобный материал:

• Вступ, 323.48kb.
• Програма дисципліни кредитний модуль " основи радіоелектроніки" (для груп фф) Вступ, 153.44kb.
• Питания з Програми з курсу «Механіка», що виноситься на зм 1 вступ, 86.8kb.
• Робоча навчальна програма здисципліни: Принципи І методи аналізу художнього твору Спеціальність, 222.75kb.
• План, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2 глави), висновок, а також список, 24.79kb.
• Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
• Робоча навчальна програма Модуля Вступ до спеціальності Для студентів спеціальності, 404.17kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 86.86kb.
• Вступ до історії україни 5-й клас (35 годин), 104.36kb.
• М. В. Ломоносов; [вступ ст., сост., примеч. А. А. Морозова]. Ленинград : Сов писатель,, 249.18kb.

3.3. Економічна ефективність запропонованих заходів

З метою обслуговування клієнта з максимально можливим комфортом традиційними заходами банків є розширення мережі філій та продовження часу обслуговування. Однак із розвитком сучасних технологій нині у практиці діяльності КБ „Приватбанк” пропонується передати управління депозитними операціями на аутсорсинг з використовкванням віддаленого (дистанційного) банківського обслуговування фізичних і юридичних осіб через банкомати, управління рахунком (банкінг) через телефон, Інтернет.

Технологія дистанційного управління рахунком по телефону передбачає надання клієнтом розпоряджень банку щодо його власного рахунку. За допомогою цього виду обслуговування клієнт матиме змогу здійснювати практично всі операції, пов’язані з банківським обслуговуванням:

вырезано

Під час існування аутсорсингу депозитних орперацій доцільно пропонувати послугу – інвестиційний накопичувальний депозит. Пояснимо принцип функціонування такого депозиту. Так, наприклад, мінімальна початкова сума внеску на інвестиційний накопичувальний депозит – 5000 гривень, мінімальна сума додаткового внеску – 500 гривень.

Використовуючи інвестиційний накопичувальний депозит, вкладники мають можливість одержати більш високі процентні доходи, у порівнянні з традиційними видами банківських депозитів і поточними рахунками. Кошти, які знаходяться на накопичувальних рахунках інвестуються в акції стабільних компаній, що приносять від 15% до 25% річних. Протягом декількох років ставка доходу може постійно збільшуватися, тому що світові ринки цінних паперів постійно нарощують темпи розвитку. Накопичувальні інвестиційні рахунки дають можливість у будь-який час поповнювати і вилучати кошти з рахунку, що наближує рівень їх ліквідності до рівня ліквідності звичайних банківських поточних рахунків і дає переваги перед банківськими депозитами з фіксованим терміном вкладень (табл. 3.5).

Таблиця 3.5

Переваги інвестиційного накопичувального рахунку

Види рахунків	Доход, отриманий на вільні грошові кошти	Ліквідність
Поточні рахунки	немає	висока
Банківські депозити	фіксований, низький	низька
Накопичувальні рахунки	залежить від ринкової ситуації, високий	висока

Фізична особа може поставити перед собою реалізацію будь-якої мети (купівлю нерухомості, автомобіля, оплату кругосвітньої подорожі тощо), але єдине рішення, яке вона повинна прийняти, відкриваючи інвестиційний накопичувальний рахунок - це плановий термін інвестицій і розміри внесків. Фахівці банку допоможуть визначити терміни і величину необхідних щорічних чи щомісячних внесків, спланувати свій доход, щоб через визначений період забезпечити необхідний обсяг нагромаджень.

Приведемо приклад. Допустимо, що щорічний прибуток фондового ринку зберігається на рівні 12%. Якщо клієнт вніс на інвестиційний накопичувальний рахунок 5000 доларів США і щомісяця поповнював рахунок на 500 доларів, то через 5 років сума, накопичена на рахунку досягне 50000 доларів, а через 10 років – понад 130000 доларів.

Реалізація завдання щодо вдосконалення депозитних операцій банків на практиці безпосередньо пов'язана з необхідністю збільшення обсягів вкладних операцій з населенням. У сучасній економічній ситуації не кожному банку під силу обслуговувати усі категорії клієнтів, найчастіше це і мало ефективно. Більшість банків усвідомлюють, що треба виділити свій сегмент ринку, своє коло клієнтів і розвивати послуги, орієнтуючись на цих клієнтів, тобто реалізувати стратегію диференціації. Диференціація припускає пристосування послуг до потреб певних груп споживачів і клієнтів банку, створення в клієнта відчуття унікальності послуги, що йому надається. У підсумку однотипні послуги, навіть у випадку їхньої повної ідентичності за якістю і ціною, не сприймаються споживачами як замінники, а розглядаються як унікальні. Відбувається формування стійких споживчих переваг, стійких зв'язків «банк - клієнт», а це стримує вихід на ринок нових невідомих фінансово-кредитних організацій.

вырезано

Для індивідуальних вкладників може запропонувати наступні пакети додаткових послуг: взяти на себе зобов'язання здійснювати регулярні платежі за комунальні послуги, виконувати інші зобов’язання з рахунків вкладників, наприклад, погашення заборгованості перед торговими організаціями. Крім того, за дорученням тієї чи іншої особи — власника рахунка - банк може взяти на себе повне управління її коштами, вкладаючи їх у різні види дохідних активів (своєрідне поєднання з трастовими операціями). Зазначена практика може також сприяти підвищенню конкурентоспроможності комерційного банку в залученні додаткових коштів фізичних осіб на різні види депозитних рахунків.

Висновки

Модна тенденція, що іменується фахівцями в усьому світі «аутсорсингом», юридичній практиці відома давно, але під іншими іменами. Це ніщо інше, як передача певних функцій статутної діяльності сторонній компанії. Важковимовне закордонне слово (англ. «outsourcing») дослівно означає "використання зовнішніх джерел" і часто перекладається як "кооперація", "субпідряд" і навіть "делегування функцій управління, повноважень і відповідальності в рамках поставлених завдань". Зазвичай під аутсорсингом розуміють передачу неосновних функцій підприємства і всіх пов’язаних з ними активів в управління професійному підряднику.

Необхідно зазначити, що аутсорсингові послуги, з юридичної точки зору, це, перш за все, робота за договором. Аутсорсинг – це не просто взаємини «замовник–виконавець», а певне партнерство. Вважливою складовою будь-яких партнерських відносин є довіра. Сторони повинні зрозуміти, що може стати підставою такої довіри, і саме на цій підставі далі вибудовувати свої бізнес-стосунки. Залежно від обсягу функцій, що виконується спеціалізованою організацією, можна виділити такі види аутсорсингу:

Аутсорсинг сьогодні є універсальним інструментом бізнесу, оскільки його основна специфіка полягає в можливості передачі зовнішньому виконавцеві деяких функцій організації, як цілком, так і частково; як на тривалий термін, так і на короткий період часу. Головне при переході на аутсорсинг – чіткий аналіз усієї сукупності вирішуваних компанією завдань, співставлення їх зі стратегічними цілями, щоб адекватно визначити обсяг робіт, які варто передавати аутсорсеру. Проте, перехід компанії на аутсорсинг може виявити і негативні сторони. Одним із найбільш вагомих аргументів проти звернення до аутсорсингової компанії є втрата контролю над власними ресурсами; втрата керівництвом компанії функції нагляду за певною частиною бізнесу, внаслідок чого можуть ухвалюватись неадекватні рішення. Тобто аутсорсер завжди є менш керованим, аніж внутрішній підрозділ.

КБ «Приватбанк» належить до групи найбільших банків України. Банк здійснює щоденну роботу над розширенням спектру фінансових інструментів. Позиції КБ «Приватбанк» на фінансовому ринку продовжують зміцнюватися. Розвиток Банку супроводжується якісним зростанням в усіх сегментах діяльності. Розвинута мережа філій та відділень, потужна клієнтська база, широкий спектр послуг, що надаються, професійний менеджмент — усі ці чинники знайшли своє відображення у постійному збільшенні частки КБ «Приватбанк» на ринку фінансових послуг України.

Загальна величина доходів від операцій КБ "Приватбанк" на 1 січня 2009 року становила 400,1 тис. грн., і зросла проти початку 2008 року на 283 тис. грн., або на 241,67 %. Зростання доходів спостерігалося протягом усього року, і лише в четвертому кварталі зростання зупинилося. Це зростання відбулося, в основному, за рахунок збільшення процентних доходів банку, частка яких займає пріоритетне місце у структурі доходів банку. Так, якщо на початку 2008 року процентні доходи становили 105,2 тис. грн., то протягом року вони зросли на 276,1 тис. грн. ( або 262,45%) і на початок 2009 року складали 381,3 тис. грн. і, відповідно, в структурі доходів їхня частка зросла з 89,84 % на початку 2008 року, до 95,30% на початок 2009 року. Як наслідок, частки інших складових у структурі доходів банку протягом 2008 року знижувались. Так, комісійні доходи хоча і зросли в абсолютному значенні в досліджуваному періоді на 2,7 тис. грн., їх частка в структурі зменшилася з 1,54 % до 1,12 %; зросли і торгівельні валютні доходи КБ "Приватбанк" на 5,8 тис. грн., але їхня частка також зменшилась в структурі з 3,67 % до 2,52 %.

Ситуації, у яких організації звертаються до аутсорсингу, полярно різноманітні. Іноді аутсорсинг виступає засобом удержатися "на плаву" у критичній ситуації, коли від безвихідності топ-менеджер наважується на незвичайні, малознайомі йому способи ведення бізнесу, тобто на аутсорсинг. Іноді, навпроти, аутсорсинговий проект створюється в успішній компанії, що хоче поліпшити свої результати.

Проведений аналіз і узагальнення результатів теоретичного вивчення існуючих точок зору ряду авторів по досліджуваній проблемі, дозволили сформулювати алгоритм розробки комплексу аутсорсингу. Даний алгоритм можна назвати «класичним» і застосовувати для просування на ринок різних товарів і послуг. Однак у зв'язку з тим, що метою даного дослідження є розробка комплексу аутсорсингу для ринку банківських продуктів, не можна не враховувати специфіку цієї галузі. На наш погляд, при розробці дійсно ефективного комплексу аутсорсингу по просуванню на конкретний ринковий сегмент конкретного банківського продукту.

З метою обслуговування клієнта з максимально можливим комфортом традиційними заходами банків є розширення мережі філій та продовження часу обслуговування. Однак із розвитком сучасних технологій нині у практиці діяльності КБ „Приватбанк” пропонується передати управління депозитними операціями на аутсорсинг з використовкванням віддаленого (дистанційного) банківського обслуговування фізичних і юридичних осіб через банкомати, управління рахунком (банкінг) через телефон, Інтернет.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність". — К.: Вид. дім "Ін Юре", 2006. — 520с.
   
2. Закон України "Про Національний банк України": За станом на 8 листоп. 2006 р. / Верховна Рада України. — К.: Парламентське видавництво, 2006. — 40с.
   
3. Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання теорії і практики. — К.: КНЕУ, 2002. — 276 с.
   
4. Алексеєнко М. Д., Білошапка В. С. Аналіз діяльності комерційного банку. — Житомир: Рута, 2001. — 384 с.
   
5. Васюренко О. В. Банківський менеджмент. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. — 317 с.
   
6. Васюренко О.В. Банківські операції. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. — 255 .
   
7. Владиславлев Д. Н. Энциклопедия банковского маркетинга. — М.: Ось-89, 2005. — 253 с.
   
8. Гаркавенко С. С. Маркетинг. — К.: Лібра, 2006. — 717 с.
   
9. Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. — 240 с.
   
10. Гірченко Т. Д., Дубовик О. В. Маркетинг. — Л.: ЛБІ НБУ, 2004. — 256с.
    
11. Гончарук Я. А., Павленко А. Ф., Скибінський С. В. Маркетинг. — К.: КНЕУ, 2004. — 391с.
    
12. Денісов С. В., Іващенко В. В., Краснобрижа Г. А., Невлюдов І. Ш., Новоселов С. П. Основи банківської справи. — Х.: ХНУРЕ, 2002. — 131 с.
    
13. Дубовик О. В., Бойко С. М., Вознюк М. А. Маркетинг у банку. — Л.: ЛБІ НБУ, 2006. — 276 с.
    
14. Дяченко Т. О. Основи менеджменту і маркетингу. — К.: НАУ, 2004. — 88 с.
    
15. Егоров Е. В., Романов А. В., Романова В. А. Маркетинг банковских услуг. — М.: ТЕИС, 2002. — 102с.
    
16. Жуков Е. Ф. Менеджмент и маркетинг в банках. — М.: Банки и биржи, 2001. — 191с.
    
17. Завадська Д. В. Формування системи банківського маркетингу. — О.: ОНПУ, 2003. — 78с.
    
18. Заец А. В., Житный П. Е., Нестеренко П. П. Банковское дело в схемах, таблицах, документах. — Луганск: ВНУ им. В.Даля, 2002. — 407 с.
    
19. Зянько В. В., Тептя О. В. Банківська справа. — Вінниця: ВНТУ, 2004. — 114 с.
    
20. Калашнікова Т. В. Банківські операції. — Х.: Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В.Докучаєва, 2007. — 113 с.
    
21. Кириченко О. А., Гіленко І. В., Роголь С. Л., Сиротян С. В., Нємой О. М. Банківський менеджмент. — К.: Знання-Прес, 2002. — 438 с.
    
22. Козьменко С. М., Шпиг Ф. І., Волошко І. В. Стратегічний менеджмент банку. — Суми: Університетська книга, 2003. — 732 с.
    
23. Колодізєв О. М., Трегуб Д. В., Хмеленко О. В. Маркетинг у банку. — Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. — 156с.
    
24. Конакова Л. В. Банковский маркетинг. — Мурманск: Издательству МГТУ, 2001. — 125с.
    
25. Кочетков В. М., Нікітін А. В. Маркетинг у банку. — К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. — 87с.
    
26. Кузьмін В. В., Андрейченко О. В. Банківські операції. — К.: ННЦ «Ін-т аграрної економіки», 2006. — 418 с.
    
27. Куршакова Н. Б. Банковский маркетинг. — СПб.: Питер, 2003. — 188с.
    
28. Лютий І. О., Солодка О. О. Банківський маркетинг. — К.: Знання, 2006. — 395 с.
    
29. Ляпин З. Ф., Гончарова И. И. Маркетинг в банковской сфере. — Луганск: Изд-во ВУГУ, 1998. — 186с.
    
30. Маренков Н. Л., Косаренко Н. Н. Банковский маркетинг. — М.: Флинта, 2006. — 267 с.
    
31. Мочерний С.В., Тришак Л.С Банківська система України. — Л.: Тріада плюс, 2004. — 304 с.
    
32. Нікітін А. В. Маркетинг у банку. — К.: КНЕУ, 2001. — 170с.
    
33. Новикова І. В., Худолій Л. М., Денисенко М. П., Кабанов В. Г. Банківський маркетинг. — К.: Видавництво Європейського університету, 2003. — 155с.
    
34. Павлишин О. П., Ричаківська В. І. Банківські операції. — Л.: ЛБІ НБУ, 2004. — 159 с.
    
35. Петрук О. М. Банківська справа. — К.: Кондор, 2004. — 462 с.
    
36. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Зб. тез доп. VII Всеукраїнської наук.-практ. конф. (25-26 листопада 2004р.) / Національний банк України; Українська академія банківської справи / В.І. Міщенко (голов.ред.) — Суми: УАБС, 2004. — 132 с.
    
37. Романенко Л. Ф. Банківський маркетинг — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2001. — 481с.
    
38. Рудинская Е. В., Мартынюк Е. А., Квач Я. П. Банковская система в Украине: основные характеристики и стратегии развития. — О.: Астропринт, 2001. — 154 с.
    
39. Севрук В. Т. Банковский маркетинг — М.: Дело Лтд, 2004. — 128с.
    
40. Скибенко С. Т., Халява С. П., Цвєткова Л. О. Банківські операції. — К.: Укоопосвіта, 2002. — 240 с.
    
41. Черкасов В. Е., Плотицына Л. А. Банковские операции: маркетинг, анализ, расчеты. — М.: Метаинформ, 2005. — 207с.