Орися Луцевич
| Вид материала | Документы |
Орися Луцевич
Сергій Остапенко
Перешкоди на шляху інвестиційних потоків в Україну
Питання економічної політики та рекомендації
Гарвардський інститут міжнародного розвитку
Вступ
Слід визнати, що â ïëàí³ çàëó÷åííÿ çîâí³øí³õ ³íâåñòèö³é Україна значно відстаº від інших країн перехідної економіки. Ïðîöåñ åêîíîì³÷íîãî ïåðåõîäó ñòàâèòü íà ÷àñ³ ãîëîâíå ô³íàíñîâå çàâäàííÿ – âèìîãó íàÿâíîñò³ ³ñòîòíèõ обсяг³â капіталу для реструктуризації старих державних підприємств ³ створення нових підприємств. Україна офіційно заявила про те, що на наступні п’ять років їй потрібно 40 млрд. доларів капіталу.
На світових фінансових ринках існують чотири джерела капіталу: îáë³ãàö³¿, приватні позики, інвестування капіталу (прямі зовнішні інвестиції òà портфельні інвестиції), офіційна допомога та позики. В 1998 році загальна сума прямих зовнішніх інвестицій (ÏDz) ó світ³ становила 640 млрд. доларів США. Äåäàë³ á³ëüøå îãëÿäà÷³â âèçíàþòü, що прямі зовнішні інвестиції äàþòü ³ñòîòí³ ïåðåâàãè для економіки, зокрема в плані ïîòîê³â капіталу, передачі технологій, підвищення рівня зайнятості та купівельної спроможності, налагодження зв’язків з³ ñâ³òîâîþ економікîþ. Ó öій ñòàòті ðîçãëÿíóòî визначальні фактори надходження ПЗІ в Україну, âèñâ³òëåíî ãîëîвні íàïðÿìêè економічної політики ³ визначåíî ¿õí³é вплив на інвестиційний клімат.
Ïåðåâàæíà ÷àñòèíà ñòàòò³ присвячена розгляду таких питань:
- ßêèìè º ãîëîâí³ ÷èííèêè надходження ПЗІ до країн перехідної економіки?
- ßêèìè º ãîëîâí³ ïðîáëåìè, âèêëèêàí³ íèí³øíüîþ економічноþ політикîþ, як³ не сприяþòü створенню сприятливого інвестиційного клімату для компаній з іноземним капіталом ³ згубно впливаþòü на притік прямих зовнішніх інвестицій в Україну?
- ßê³ çì³íè íåîáõ³äíî çàïðîâàäèòè в економічній політиці для покращання інвестиційного клімату в Україні?
Прямі зовнішні інвестицій надходять до тих країн перехідної економіки, äå â³äáóâàºòüñÿ çðîñòàííÿ ВВП ³ çàïðîâàäæåíî ãðóíòîâíó економічнó політикó. Òîáòî обов’язковою передумовою надходження ПЗІ є широкий набір заходів економічної політики, ñïðÿìîâàíèõ íà стимулюваííÿ åêîíîì³÷íîãî розвиткó на тривалу перспективу. Îäíàê íавряд чи можливо досягнути тривалого рівня економічного зростання завдяки ñàìèì ëèøå ПЗІ. Завдання відповідальних за розробку економічної політики полягає в тому, щоб розробèти òàêó економічну політику, ÿêà ìîæå стимулювати механізмè попиту та пропозиції в межах країни. ³äòàê, високий рівень надходжень ПЗІ в економіку, слуæèтиме індикатором здорового é стабільного ïîë³òè÷íîãî середовища â êðà¿í³.
Ðåàëüíèé ïðèò³ê ÏDz çàëåæèòü â³ä ð³øåíü òðàíñ-íàö³îíàëüíèõ êîðïîðàö³é, îáóìîâëåíèõ áàãàòüìà ôàêòîðàìè. Ðîçóì³ííÿ öèõ ôàêòîð³â ìຠîñîáëèâå çíå÷åííÿ äëÿ â³äïîâ³äàëüíèõ çà ðîçðîáêó ð³øåíü ç åêîíîì³÷íî¿ ïîë³òèêè, ÿê³ íàìàãàþòüñÿ âïëèíóòè íà ð³øåííÿ ³íâåñòîð³â ïðî ðîçì³ùåííÿ âèðîáíè÷èõ ñòðóêòóð. Ââàæàºòüñÿ, ùî íèí³øíÿ ìàêðîåêîíîì³÷íà ïîë³òèêà â Óêðà¿í³ ìຠíåãàòèâíèé âïëèâ íà ï³äïðèºìíèöüêó ä³ÿëüí³ñòü êîìïàí³é ç ³íîçåìíèì êàï³òàëîì ³ º íåñïðèÿòëèâîþ äëÿ çàëó÷åííÿ ³íâåñòèö³é.
Äëÿ дослідæåííÿ âïëèâó економічнî¿ політикè в Україні на інвестиційний клімат, ó другій частині нашої роботи ñõàðàêòåðèçîâàíî загальновизнані в економічній літературі ãоëовні ÷èííèêè надходжень ПЗІ в країни перехідної економіки é викладåíî ãîëовні ñêëàäîâ³ ризику, пов’язаного з особливостями êîæíî¿ країни. Ó третій частині подаíî практичні результати äîñë³äæåííÿ ãîëîâíèõ ÷èííèê³â зовнішніх інвестицій та з’ясовàíî ¿õí³é вплив на ïðîöåñ ðîçðîáêè інвестиційних рішень. Ó четвертій частині, на основі огляду діяльності 10 компаній з іноземними інвестиціями ó Львівськ³é області, ñõàðàêòåðèçîâàíî вплив íèí³øíüî¿ економічної політики на діяльність öèõ êîìïàí³é.  îñòàíí³é, п’ятій, частині ãоëовну увагу зосереджено на впливі конкретних макрозмінних на надходження ПЗІ в Україну é îáãîâîðåíî можливі заходи óрядó України, ñïðÿìîâàí³ íà створåííÿ сприятливîãî ³íâåñòèö³éíîãî кліматó.
II. Ризики, пов’язан³ ç³ ñïåöèô³êîþ країнè, òà ПЗІ
Незважаючи на стратегічно ñòðàòåã³÷не географічне положення України, її багаті природні ресурси, відносно недорогі кваліфіковані трудові ресурси, тобто те, що робитü її ринок інвестиційно привабливим, Україні не вдалося реалізувати свій потенціал ó залученн³ іноземного капіталу. На кінець 1998 року в Україну надійшло 2,7 млрд. доларів інвестицій, що становить 54 долари на душу населення. Îêð³ì того, ó першому кварталі 1999 року зареєстровано 51,7% падіння інвестицій порівняно з першим кварталом 1998 року (Ukrainian Economic Trends, August 1999).
Зменшення надходжень іноземного капіталу особливо відчутно на реґіональному рівні. Зменшення рівня інвестиційної діяльності ó Львівській області є одним з найбільших по Україні. Незважаючи на прикордонне розташування, традиційні зв’язки з процвітаючими ринками Західної Європи, нижчу порівняно з іншими індустріальними реґіонами вартість трудових ресурсів, менший рівень конкуренції за отримання зовнішніх інвестицій та існування вільних економічних зон зі значними податковими пільгами, рівень надходжень іноземного капіталу â îáëàñò³ досить низький і продовжує зменшуватися. На Ãрафіку 1 показано різке скорочення надходжень іноземного капіталу у Львівську область.
Джерелà: Державна адміністрація Львівської області, 1999 ð³ê
Частково цю тенденцію можна пояснити впливом серпневої кризи 1998 року, яка вразила не лише Україну а й усі країни перехідної економіки, çìóøóþ÷è ³íîçåìíèõ ³íâåñòîð³â уникання ризику інвестóâàííÿ â країнè перехідної економіки та молод³ ринкè. Îкрім зовнішніх причин, які негативно вплинули на надходження ПЗІ до реґіону, існують внутрішні причини, пов’язàні з особливостями економічного середовища в Україні, à ñàìå: íåïîñë³äîâíå запровадження реформ, ùî íåãàòèâíî âïëèâຠíà çàëó÷åííÿ іноземного капіталу в Україну. Протягом 1998 року Україні не вдалося залучити жодного стратегічного іноземного інвестора.
Наявність капіталу º вирішальниì факторîì потенціалу çростàííÿ будь-якої економіки. А відтак, ãоëовним завданням уряду має стати створення сприятливого середовища як для іноземних, так і äëÿ внутрішніх інвесторів. Починаючи з 1994 року, сукупні внутрішні інвестиції в Україні (як % ВВП) продовжують зменшуватися. Çменшуючи кількість національного капіталу, країна підриває основи трансформаці¿ ñâ економіки. Високий рівень відтоку капіталу та розвинута тіньова економіка свідчать про небажання власників капіталу інвестувати в українську економіку. Таким чином, слід провести дослідження з метою створення такого середовища, ÿêе сприяòèìå бажанню іноземних та внутрішніх власників капіталу інвестувати в економіку України. Ïðèâíîñÿ÷è êàï³òàë, íîâ³ òåõíîëî㳿 òà ìåòîäè óïðàâë³ííÿ, ³ноземні інвестиції можуть ³ñòîòно поë³ïøèти попит ³ пропозицію в зовнішній торгівлі та на грошовому ринку. Îäíàê слід зауважити, ùо економічне â³äíîâëåííÿ ³ åêîíîì³÷íå зростання неможлив³ без запровадження радикальної реформи державного сектора.
Існує припущення про те, що чинна державна економічна політика не сприяє появі іноземних інвесторів на українському ринку ³ створює значну кількість переøêоä для діяльності існуючих проектів з іноземним капіталом. Неспроможність створити ï³äïðèºìíèöüêèé êë³ìàò з мінімальним втручанням держави у функціонування ринк³â, ефективнó фінансову систему òà ґрунтовну монетарну політику, існування багатьох адміністративних ïåðåøêîä для здійснення ділових операцій, повільнå ïðîñóâàííÿ приватизаці¿ òà íååôåêòèâíà податковà системà ïåðåòâîðþþòü Україну íà непривабливó для іноземних та внутрішніх інвесторів.
Україна є â³äíîñíî новим учасником глобального інвестиційного ринку, а тîìó дослідження ÷èííèê³â, ÿê³ ñïðèÿþòü надходженнþ ПЗІ, лише ðîçïî÷èíàþòüñÿ. Ó öüîìó êîíòåêñò³, ñó÷àñí³ дослідження про ÷èííèêè íàäõîäæåíü ПЗІ в інших країнах перехідної економіки º базîþ для роботи дослідників, які прагнуть з’ясувати основні õàðàêòåðèñòèêè ÷èííèê³â íàäõîäæåíü ПЗІ.
Рейтинг êîìïàí³¿ ”Euromoney” св³дчить про те, що інвестори вважають країни Центральної та Східної Європи досить ризикованими. Áерезнåâèé ³ндекс 1999 року äëÿ âèбіркè з 180 країн ïåðåäáà÷ຠäóæå íèçüêèé ñåðåäí³é рейтинг країн Центральної та Східної Європи – 53 (середній рейтинг індустріально-розвинених країн – 91) (Euromoney, 1999). Сукупний ризик за рейтингом ”Euromoney” – це складена величèна, яка включає â ñåáå політичний ризик, економічні показники, боргові індикатори, кредитний рейтинг, доступ до банківських фінансів, доступ до короткострокового фінансування, äоступ до ринків капіталу та скидку на форфейтинг. За результатами поданими Дослідницьким центром світових ринків, в 1999 році Україна маëà рейтинг «значний ризику», à це означаëî «загалом прийнятниé діловий клімат, ÿêèé, однак, потребує значного ïîë³ïøення… à рівень надходжень ПЗІ залишається âêðàé низьким» (World Market research Center, 1999). Вò³ì, öе не означає, що країни такого рейтингу є íåпривабливими для зовнішнього фінансування. Наприклад, на 1998 рік до Угорщини надійшло 25 млрд. доларів прямих зовнішніх інвестицій, до Польщі 30,7 млрд. доларів, à до Чеської Республіки 8,5 млрд. доларів (Business central Europe, 1999).
Îсобливе значення äля інвесторів має оцінка загальноãî ризикó країнè. Òàêó îö³íêó äຠприватниé сектор íà îñíîâ³ здатності уряду підтримувати надійне клімат для розвитку підприємницького середовища. Îцінка включає â ñåáå всі потенційні ризики, здатні вплинути на майбутні прибутки інвестицій, що надходять в країну. Зазвичай, інвестори зважають на дві категорії ризиків: комерційні ризики та ризики, пов’язані із загальним підприємницьким кліматом країни. Комерційні ризики âêëþ÷àþòü ó ñåáå попит на товари та послуги, кредитîñïðîìîæí³ñòü, поведінкó конкурентів, ðåãóëþâàííÿ експортó та ðåì³òóâàííÿ прибутк³â. Ризик інвестиційного клімату включає â ñåáå макроекономічні показники, політичну стабільність, прозорість та надійність ðåãóëÿòèâíèõ íîðì в äàíій країні.
Ðåãóëÿòèâí³ íîðìè маþòü вирішальне значення, коли іноземні інвестори приймàþòü рішення щодо запровадження ïåâíîãî проекту. Деякі компанії, прагнучи розпочати проект в країнах Центральної та Східної Європи, стикнулися з серйозними переøêîäами, які змусили їх припинити фінансування проекту. Серед них:
- Відсутність урядової підтримки: навіть якщо уряд погоджується на здійснення проекту, дуже часто âèíèêàþòü óñêëàäíåííÿ на нижчих бюрократичних рівнях, зокрема в міністерствах, обласних ÷è міськèõ îðãàíàõ влаäè.
- Висока операційна вартість ³ непевність: лише â кількîõ країнàõ Центральної та Східної Європи розроблåíî чітку політику, спрямовану на залучення інвесторів, або забезпечåíî стабільний інвестиційний клімат, сприятливий для ПЗІ. Íезрозуміло, чи дозволяється здійснювати приватні інвестиції â деяких секторах, незрозумілими залишаються економічні цілі уряду, à таêîæ подальшà стабільність суспільства. Загалом, саме високий рівень політичноãî та економічноãî ризикó íåãàòèâíî âïëèâຠíà ð³øåííÿ інвесторів.
- Недостатні можливості вільного вñòóïó íà ðèíîê та виходу з íüîãî: відсутність законів, що визначають концесії, пропоçèö³¿ цін та арбітражу. Одна зі складових успіху Угорщини полягає в тому, що â ö³é êðà¿í³ було вчасно прийнято Закон про концесії (Carter and Holtedahl, 1996).
- Мінливі регулятивні норми: непевність ùîäî подальшèõ умов для запровадження проектів, зокрема ùîäî ìàéáóòíüîãî коригування тарифів, податків, регулювання валютного курсу тощо.
Окрім регулятивних норм, важливими äëÿ ð³øåííÿ інвесторів є відсутність розвинутих ринків виробничих ресурсів та недосконалість інфраструктури в банківській сфері та зв’язку. Однак, як видно з оглядів, інвестори здебільшого занепокоєні значним рівнем політичної та економічної нестабільності, що зрештою ведуть до непевності та ризикованості у більшості країн çãàäàíîãî реґіону (McMilan, 1993).
При оцінці ризикованості ПЗІ, інвестори зважають на багато факторів. Вирішальне значення мають макроекономічна політика та загальний діловий клімат. За статистикою, в ìåæàõ öентрально- та ñхідноºвропåéñüêîãî реґіону ПЗІ в основному концентрувалися в тих країнах, які досягли значного успіху в трансформації своєї економіки, що підтверджується середнім балом – ì³í³ìóì 3 по шкалі індикаторів трансформації ЄБРР (EBRD, 1995). Індикатор є складним рейтингом, який включає â ñåáå оцінку підприємств (приватизаційний процес, процес реструктуризації підприємств), стан ринку та торгівлі (лібералізація цін, торгівля та обмін валют, політика конкуренції), à òàêîæ стан фінансової системи (реформа банківської системи та ринок цінних паперів) по кожній країні реґіону. Ця тенденція підтверджується результатами дослідження, проведеного МФК та Світовим áанком, на основі даних 3 951 міжнародних компаній про їхí³ інвестиційні плани ùîäî молодих ринк³â та країн перехідної економіки. Всі компанії чітко визначили ãоëовні проблеми ä³ÿëüíîñò³ в країнах перехідної економіки, а саме: непередбачуваність судової системи, податкових норм, корупція, проблеми фінансування та загальна непевність стосовно вартості дотримання регулятивних норм (Pfeffermann and Kisunko, 1999).
III. Детермінанти надходження ПЗІ в країни перехідної економіки
Аналіз детермінантів ПЗІ здебільшого зводиться до аналізу чинників, які визначають рішення про здійснення таких інвестицій та їх взаємодію з ринкою конüюíктурою, в тому числі з коньþíктурою ринку потенційної країни для інвестування. Сукупність факторів, що впливають на прийняття компаніями інвестиційних рішень можна розбити на такі категорії: фактори, пов’язані з особливостями діяльності фірми, фактори, пов’язані з географічним ðîçòàøóâàнням країни, та політичні фактори.
Таблиця 1. Основні детермінанти надходження прямих зовнішніх інвестицій |
| 4. Фактори, пов’язані з особливостями діяльності фірми:
|
| 2. Ôактори, пов’язані з географічним ðîçòàøóâàнням:
|
| 5. Політичні фактори:
|
| Джерелà: (Gold, 1991) |
Рішення міжнародних компаній щодо місця розміщення їхí³õ виробничих потужностей за кордоном визначається як впливовістю міжнародних компаній, так і особливостями політики конкретних реґіонів. Країни, що прагнуть залучити прямі зовнішні інвестиції, не можуть вплинути на ò³ детермінанти прямих зовнішніх інвестицій, ÿê³ пов’язані з особливостями діяльності конкретної фірми, îäíàê вони можуть ³ñòîòно вплинути на політичні та місцеві детермінанти прямих зовнішніх інвестицій.
Ìожна íàâåñòè äåÿê³ загальн³ ì³ðêóâàííÿ про географічні та політичні переваги країн, які можуть вплинути на діяльність міжнародних компаній. Даннінг íàâîäèòü кілька факторів, які прямо впливають на запровадження міжнародниìè компаніÿìè ñâî¿õ дочірніх виробничих êîìïàí³é в різних країнах (Dunning [10]). Серед них:
- Високий потенціал продажу
- Олігополістична конкуренція
- Низька вартість виробництва
- Обмежувальна політика імпорту
- Ліберальна інвестиційна політика
- Динамічний розвиток економіки
- Ліберальний контроль за валютним курсом
- Знецінення валютного курсу
- Низький рівень політичного ризику
Мотивація для здійснення ПЗІ
За Даннінгом, основні фактори, що впливають на рішення міжнародних компаній ïðо здійснення ПЗІ можна розбити на три øèðîêèõ категорії 1) переваги, пов’язані з діяльністю (формою власності) конкретної фірми, які забезпечують фірмі конкурентні переваги на світових ринках (серед них технологічні ресурси, диференціаціÿ товарів, навички управління, економічнà ефективність виробництва, розміри та концентраціÿ виробництва); б) переваги інтерналізації, які виникають тоді, коли здійснення міжнародних операцій в межах фірми стає ефективнішим, ніж обслуговування ринків øëÿõîì комерційних операцій між незалежними учасниками ринку; в) місцеві переваги, які проявляються òîä³, коли місцеві умови потенційних країн-реципієнтів інвестицій, ó поєднанні з перевагами, що забезпечуються правами власності та інтерналізації, сприяють ï³äâèùåííþ ð³âíÿ привабливîñò³ êðà¿í-ðåöèﳺíò³â для здійснення операцій з прямими зовнішніми інвестиціями (порівняно з країнами-³íâåñòîðàìè). Місцеві детермінанти складаються з ринкових факторів (особливостей ринку та наявності природних ресурсів), à політичні детермінанти включають ó ñåáå політичну та економічну стабільність, умови для здійснення економічної діяльності (вартість виробництва, вартість транспортування та валютний курс) та політичн³ факторè (тîрговåëüí³ ïåðåøêîäè, відкритість для надання права іноземної влàсності, фіскальний режим òа інвестиційні стимули).
Джерелà: (Dunning,1993)
Попри загальновідому інформацію про фактори, що впливають на рівень надходжень ПЗІ, слід зауважити, що дані практичних досліджень про ПЗІ не дають ïîâного уявлення про остаточні стимули таких інвестицій та конкретні характеристики ділового клімату, що сприяють надходженню іноземного капіталу до країн Центральної та Східної Європи. Ãîëîâíèì ÷èíîì, це пояснюється різними мотивами та цілями здійснення інвестицій: ³íâåñòèö³¿, орієнтовані на ринок, та факторні інвестиції.
Наприклад, в Угорщині íàéãоëовн³øим мотивом для компаній, не орієнтованих на експорт, стало придбання економічно перспективної частки ринку. Фактори, пов’язані з якістю та вартістю трудових ресурсів та послуг, мають менше значення. Âêðàé âàæëèâèìè є визначальні умови правової, економічної та політичної стабільності. Ãîëовними переøêоäами для залучення ПЗІ міжнародні компанії вважають інфляцію, високий рівень оподаткування, відрахування на соціальне забезпечення та бюрократè÷í³ ïåðåøêîäè (Elteto and Sass, 1997).
В іншому дослідженні визначåíî три типи інвестування ПЗІ в перехідну економіку країн Східної Європи: орієнтація на ринок, орієнтація на вартість виробництва та одночасна орієнтація на ринок та вартість виробництва (Meyer 1996). Анкетні дані цього дослідження свідчать, що придбання ÷àñòêè ринкó стало ãоëовним мотивом діяльності інвесторів, тоä³ як вартість виробництва в більшості випадків не можна вважати незалежнîþ детермінантîþ. Подальше дослідження інвестиційних мотивів та ïåðåøêîä здійснювалося шляхом відбору п’яти ãоëовних з п’ятнадцяти факторів, що визначають інвестиційні мотиви та ïåðåøêîäè äëÿ çä³éñíåííÿ ³íâåñòèö³é. Орієнтовані на ринок інвестори вважають визначальниì факторîì кількість ìåøêàíö³â країни запланованих інвестицій, тоä³ як орієнтовані на вартість виробництва нàдають особливîãî значення дешевим трудовим ресурсам. Слід заçíа÷ити, що обидва типи інвесторів вðàõîâóють політичну стабільність та налагоджені поперåдні конòàкти з місцевими партнерами. Результати досліджень показують, що високий економічний ризик º найá³ëüø ³ñòîòíîþ ïåðåøêîäîþ на шляху здійснення інвестицій.
Як правило, серед факторів, що визначають сукупні надходження ПЗІ в країни Центральної та Східної Європи, називають темпи економічного зростання, відноснó вартість трудових ресурсів òà потенційні розміри ринку (Schwartz and Haggard, 1997). Проте більш детальний розгляд значення цих змінних протягом перехідного періоду свідчить про їх другорядну роль. До 1995 року î÷åâèäної кореляції між внутрішньою вартістю ïðàö³ òà îáñÿãàìè åêîíîì³êè (â òåðì³íàõ ВВП), ç îäíîãî áîêó, та ïðèòîêàми ПЗІ, з äðóãîго áîêó, не ñïîñòåð³ãалося. Найбільш привабливим для ПЗІ стали êðà¿íè ç äîñèòü âèñîêîþ вартістþ ïðàö³ (в масштабах регіону), ÿêà продовжує зростати, òà íå÷èñëåííèì населенням (Угорщина та Чеська Республіка).
Îäíàê äані по країнах Âèøåãðàäñüêî¿ ãðóïè яскраво ілюструють значення приватизації для збільшення внутрішніх потоків ПЗІ. Надходження від приватизації становлять більше половини надходжень ПЗІ ó Чеській Республіці та Угорщині і чверть надходжень ПЗІ ó Польщі протягом 1991-1995 років. Загалом, приватизаційна стратегія сприяє підвищенню надходжень ПЗІ завдяки більш привабливим для зовнішніх інвесторів правам власності. Ваучерна та інституційна приватизація ìàþть ïåðåâàæíî обмежуâàëüíèé õàðàêòåð, тоä³ як ïðèâàòèçàö³ÿ øëÿõîì прямîãî продажó та â³äêðèòого тендеру не обмежують надходження ПЗІ (Schwartz and Haggard, 1997).
Загалом, дані îãëÿäó свідчать ïðî òå, що характеристики ринку є одними з найважливіших місцевих детермінантів надходження ПЗІ ó країни перехідної економіки. ²íøèìè âажливими детермінантами є відносна вартість виробництва, особливо у випадку орієнтованого на експорт офшорного виробництва, та наявність природних ресурсів, у випадку інвестування в галузі з високим рівнем залежності від природних ресурсів. Такі додаткові місцеві фактори, як високі тарифи та інші торговåëüí³ ïåðåøêîäè, транспортні витрати та валютний курс ó деяких випадках також можуть визначати рівень надходження ПЗІ. Рішення міжнародних компаній про здійснення ПЗІ залежить ³ від політичної ситуації та регулятивного середовища країни, яка приймає інвестиції. Оскільки адміністративні та інституційні норми впливають на операційну вартість та рівень упевненості потенційних інвесторів щодо здійснення ПЗІ, òî вони впливають ³ на рівень надходжень ПЗІ. Рішення про спрямування ПЗІ визначаються також особливостями режиму ПЗІ, зокрема свободîþ входу íà ðèíîê та закріплення на íüîìó, національниì режимîì, правилаìè ïîâåðíåííÿ коштів та іншèìè регулятивнèìè положенняìè, ÿê³ стосуються діяльності міжнародних компаній на території певної країни (Gold, 1991; Sauvant, 1996).
Для управління ризиками, пов’язаними з особливостями діяльності в різних країнах, інвестори використовують різні інструменти. Відстрочка інвестиційних проектів, прèпинення участі в переговорах та невиконання раніше оáóìîâëених зобов’язань є типовими прикладами реакції на непевнó політичнó ситуаціþ. Проте існує альтернатива: можливість вибирати тип участі капіталу. Інвестори, які вирішили вкладати свій капітал, як правило, íàìàãàþòüся зменшити можливість ризику, çâîäÿ÷è äî ì³í³ìóìó “ïîпередí³” інвестиції капіталу та здійснюючи âíåñêè капіталу в натуральній, а не в готівковій формі, або здійснюючи непрямі вíåñêи капіталів у формі надання позик. Íà Ãрафіку 1 âèäíî, ùî лише 24,69% інвестицій у Львівській області було здійснено в грошовій формі, тоä³ як домінували інвестицій в нерухомå ìàéíî та обладнання.
Джерелà: Державна адміністрація Львівської області, 1999
IV. Методèêà ïðîâåäåííÿ á³çíåñ-îãëÿäó
Для з’ясуваííÿ ñïåöèô³÷íèõ ôàêòîð³â ìàêðîåêîíîì³÷íî¿ ïîë³òèêè, ÿê³ ï³äâèùóþòü інвестиційниé ризик в Україні ³ íå ñïðèÿþòü надходженняì капіталу, ми розповсюдили анкети ñåðåä 10 компаніé з іноземними інвестиціями, розташованèõ на території Львівської області. Респондентів було відібрано серед зареєстрованих фірм, занесенèõ до державного довідника, упорядкованого Львівською регіональною агенцією економічного розвитку. Компанії відбиралися за такими обов’язковими критеріями:
- Наявність інвестицій іноземного капіталу в статутному ôîíä³ фірми: або ПЗІ, що передбачає тривалі стосунки між інвестором та підприємством та значний ступінь його контролю в керівництві підприємством, або акціонерне підприємство за участю іноземного капіталу.
- Фірма уже на даний момент здійснює випуск товарів, надає послуги та є активним учасником місцевоãî ринку.
Анкети було підготовлено äëÿ оцінки ãîëовних аспектів економічної політики, які в традиційній економічній літературі вважаються вирішальними факторами мікроекономічного рівня діяльності підприємств з іноземним капіталом. Ми звåðíóлися äî 24 компаніé із зовнішніми інвестиціями ó Львіâськ³é області. Äåñÿòü керівників погодилося заповнити наші анкети. Питання анкети стосувалися здебільшого проблем податкової системи, банківського сектора, нормàòèâ³â торговåëüíої діяльності та монетарної політики. Çðàçîê анкетè âміщено в Äодатку 1.
- Ñòèñëà характеристика підприємств:
Пропонуючи підприємствам заповнити анкету ми íàìàãàлиñÿ, по можливості, сформувати представницьку âèбірку ç óðàõóâàííÿì галуз³, розмір³â, структурè торгівлі, країнè ïîõîäæåння та типó інвестиціé. Анкетні дані отримано від десяти підприємств. Ці підприємства можна розбити на два типи: реципієнти прямих зовнішніх інвестицій та акціонерні підприємства за участю іноземного капіталу. Чотири з десяти компаній є рецèпієнтами прямих зовнішніх інвестицій, шість – акціонерні підприємства за участю іноземних партнерів. Оскільки спільні підприємства домінують ó реґіональній структурі надходження капіталу, то такі проекти складають більшість інвестицій. На Ãрафіку 3 показано сукупні обсяги інвестицій основних типів інвестицій ó Львівській області. Наприклад, ó 1 та 2 кварталах 1999 року 94,52% інвестицій реґіону вкладено в спільні підприємств.
Джерелà: Державна адміністрація Львівської області, 1999
Цю тенденцію можна пояснити бажанням інвесторів пом’якшити ризик ³ наблизитися до місцевих умов, споживачів та властей.
Íайбільше інвестицій â Україні отримано в харчовій промисловості, внутрішній торгівлі, машинобудуванні, металообробö³ та металургі¿. Продукція харчової промисловості становить 27% загальних обсягів виробництва Львівської області, машинобудування, електроніка та металооброрбка – 20%, à решту становить продукція, вироблена хімічною промисловістю, товари широкого вжитку, товари паперової промисловості та будівництво. Наш огляд îõîïëþº підприємства з таких галузей: харчова промисловість, в тому числі торгівля та виробництво (4 підприємства), швейна промисловість (2), сфера телекомунікації (1), продаж цінних паперів (1), хімічна промисловість (1) та реклама (1).
Підприємства різні за розміром, хоча основну групу вибірки склали малі та середні підприємства. Шість підприємств нашої вибірки мають від 6 до 74 працівників. Найбільше підприємство має 2500 прац³âíèê³â. ʳëüêість çàéíÿòèõ ще на трьох підприємствах – від 300 до 500 чоловік.
Р
езультати досліджень ïîêàçóþòü, що на початкових стадіях перехідного періоду домінують орієнтовані на місцевий ринок інвестиції (Meyer, 1996; Lankes, Hans-Peret and Vanables, 1996). Інвестори найбільше зацікавлені ó придбаíí³ часткè місцевого ринку, тоä³ як експорт їхíüî¿ продукції від³грає лише другорядну роль. Лише в 30% підприємств нашої добірки експорт відіграє домінуючу роль. Решта 70% виробляють товари та послуги для продажу на місцевому ринку, здебільшого це імпортовані сировинні матеріали, що використовуються для виробництва остаточної продукції. Ãîëовними країнами-інвесторами в Україну є Нідерланди (272,6 млн. доларів США), Німеччина (216,8 млн. доларів), Âåëèêà Áðèòàí³ÿ (185,2 млн. доларів). На Ãрафіку 4 показано, з яких країн надійшли інвестиції до підприємств нашої âèбірки. Крім того, ці країни є ãоëовними інвесторами в економіку Львіâської області, сукупна частка їх капіталу в загальній сумі інвестиційних надходжень до Львіської області становить 46,08%.
Джерелà: Державна адміністрація Львіâської області, 1999
Звичайно, ми визнаємо, що певні фактори можуть вплиâàти як на внутрішню, так і зовнішню достовірність цих результатів. Внутрішня достовірність значною мірою залежить від досвіду та компетентності керівників- респондентів. Ãеографічне ðîçòàøóâàííÿ Львіâської області, відсутність у добірці підприємств машинобудівної галузі та невåликий розмір âèбірки ускладнюють застосування результатів дослідження та рекомендацій в масштабах країни. Îäíàê òå, ùî íà îñíîâ³ вибіркè ìîæíà ïðîстежèòè багато визначальних характеристик ïðèòîê³â іноземного капіталу в Україну, çàñâ³ä÷óº важлив³ñòü íàøîãî äîñë³äæåííÿ äëÿ вивчення інвестиційного клімату â Україн³.
V. Детермінанти надходження ПЗІ в Україну: результати îãëÿäó
Анкетування допомогло з’ясувати ãоëовні ôàêòîðè надходження іноземного капіталу до реґіону ³ про³ëþñòðувало вплив економічної політики на діяльність підприємств з іноземним капіталом. Вказані респондентами детермінанти надходження іноземних інвестицій íàâåäåíî в Òаблиці 2.
Таблиця 2. Ôàêòîðè надходження іноземного капіталу
Ôàêòîðè | Кількість підприємств, що вказали на даний ôàêòîð |
| Доступ до місцевого ринку | 7 |
| Дешева робоча сила | 6 |
| Рівень кваліфікації трудових ресурсів | 3 |
| Виробничі потужності (наприклад, земля, споруди, обладнання) | 3 |
| Сировина | 3 |
| Податкові стимули | 2 |
| Експортний потенціал | 1 |
| Особисті ділові якості інвестора | 1 |
| Висока доходність | 1 |
| Географічне розташування | 1 |
Серед детермінантів надходження іноземних інвестицій респонденти назвали òàê³: доступ до місцевого ринку найважливішим фактором для залучення інвестицій (70% ðåñïîíäåíò³â), дешев³ трудов³ ресурсè (60% респондентів), зважають на наявність виробничих потужностей, (споруди та земля), наявність сировини та високий рівень кваліфікації трудових ресурсів (30% респондентів). Ïодаткові стимули, експортний потенціал та географічне ðîçòàøóâàння мають менше значення.
Âèêîðèñòîâóþ÷è êласифікаціþ Ìåºðà ìîæíà çðîáèòè виñновîк про те, що більша частина компаній, які інвестували в підприємñтва реґіону, орієнтовані на ринок та вартість виробництва, а не на експорт (Mayer, 1996). Íà Òаблиці 1 âидно, що саме місцеві детермінанти є основними факторами в прийнятті рішень щодо інвестування в економіку певного реґіону. Ãîëовна роль інвестиційних проектів полягає у створенні пропозиції для місцевих ринків. Більшість інвестиційних проектів (70%) імпортують сировину для того, щоб виготовляти та продавати свою продукцію на місцевому ринку. А відтак, зовсім не дивно, що вихід на місцевий ринок виявився основним стимулом äëÿ здійснення інвестицій. Íà äóìêó Ëàíêå òà Âàíàáëåñà, фактор переваги першопрохідця прямо пов’язаниé з орієнтацією інвестиційних проектів на місцевий ринок. З цього випливає, що на початкових стадіях перехідного періоду більшість країн перехідної економіки матиме велику кількість інвестиційних проектів, орієнтованих на продаж.
Приклад : акціонерне товариство “Нідерладсько-українські агропроекти ”
Досить цікавим прикладом залучення ПЗІ є діяльність акціонерного товариства “Нідерладсько-українські агропроекти”. Підприємство засноване в 1994 році äëÿ використання технічної допомоги уряду Нідерланäів для України. На той час статутний фонд підприємства розподілявся так: 75% власності належало уряду Нідерландів і 25% Фондó äåðæмайна Львіâської області. Все обладнання належало компанії, на íå¿ áуло покладено ³ відповідальність за керівництво проектом. Весь прибуток реінвестувався на розвиток компанії.
Ó першому півріччі 1999 року відбувається приватизація підприємства, ³ в результаті, уряд Нідерландів передає всі 75% своїх акцій приватному голëàнäському вëасникó. Підприємство, яке розпочало технічний проект, виявилося дуже успішним ³ продемонструвало величезний потенціал росту. Êомпанія займається розмноженням насіння рослин, вирощуванням овоч³â з імпортованого насіння, здійснює оптовий та роздрібний продаж овоч³â та інших харчових продуктів. Компанія володіє чотирма магазинами у Львові, молочною фермою, кількомà овочевими складами та сучасним сільськогосподарським обладнанням.
Консультант компанії зауважив, що знайти інвестора було дуже важко. Відсутність економічної стабільності та складне регулятивне законодавство відлякували багатьох потенційних партнерів. Багато інвестиційних банків не бажають інвестувати в Україну з ïðè÷èí високîãî ризикó. Іноземні компан³ї особливо чутливо реагують на критику акціонерів. А відтак, часто набагато вигідніше надавати кошти до школи в Зімбабве, ніж інвестувати їх в Україну.
VI. Вплив чинної економічної політики на надходження ПЗІ в Україну:
результати îãëÿäó
Коли інвестор входить на ринок, виявляється, що на його ділову діяльність впливають основні політичні змінні. Ці змінні можуть як сприяти, так і руйнувати сприятливий діловий клімат для підприємств з іноземним капіталом. Для країни, ÿка прагне залучити ПЗІ, дуже важливо, щоб ці політичні детермінанти сприяли ПЗІ та іншими формам інвестицій. На жаль, в Україні макроекономічне середовище нерідко створює численні переøêоäи для підприємницької діяльності. Серед найбільш проблематичних сфер діяльності підприємства учасники вибірки назвали несприятливу систему оподаткування, нестачу фінансів, нестабільність місцевої грошової одиниці та регулятивні норми зовнішньої торгівлі.