Азиатской Аккредитационной Ассоциации Предисловие Предлагаемое руководство

Вид материала

5.3. Транслітерація грецької літери 
Форма згідно з чинним правописом
5.4. Правила написання великої літери в релігійній лексиці
1. З великої літери пишуться всі слова
Абсолют, Агнець, Адонай, Всевишній, Господь, Елогім, Еммануїл, Логос, Месія, Небесний Отець, Спаситель, Творець, Утішитель
Господній день, Христові слова, Божа слава.
Єрусалимський Патріархат, Кесарійська Митрополія
Патріарх Київський і всієї Руси-України, Папа Римський Павло VI, Єпископ Церкви ХВЄУ.
2. З великої літери пишеться перше слово
Новий Заповіт, Старий Заповіт, Святе Письмо)
Перше Євангеліє.
Повна назва
Новий Завіт
Гайдеґґер, Геґель, Гемінґвей, Ґете, Гюґо
Богословские работы на английском языке

Подобный материал:

1 ... 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 32

5.3. Транслітерація грецької літери 

В українській мові існує проблема написання слів, запозичених з грецької мови та з єврейської (через грецьку), з літерою . Адже практика передачі (читання) грецької букви θ має довгу й досить суперечливу історію. У візантійський період греки свою літеру θ вимовляли як міжзубний приголосний звук. Його слов’яни сприймали то як т, то як ф. У найдавніших старослов’янських текстах на місці θ, напевне, читали т, бо в цих пам’ятках найчастіше на місці зазначеної літери проти етимології писали са́ме т: Тадей, Тома, Марта, Витанія тощо. Випадки передачі θ через ф у старослов’янських пам’ятках надзвичайно рідкісні. У пам’ятках української мови найдавнішої доби частіше зустрічаємо ф на місці θ, проте, хоча й не так часто, траплялися випадки написання т на місці θ.

У XVI - XVIІ ст. ст., правдоподібно, під впливом латинської вимови, в українській мові активізується вимова θ як т паралельно із ф у словах грецького походження. Після переходу більшої частини українських земель до складу Росії в українських школах, що були на цій частині України, закріпилися форми з ф (як і в російській мові): арифметика, ефір, міф і под. На західноукраїнських теренах, що перебували у складі Австро-Угорщини, закріпилися форми з т: аритметика, анатема, етер, міт тощо.

Таким чином, у більшості слів на місці грецької  у нас усталилася вимова і написання т: бібліотека, етика, метод, патетика, ритм, театр, трон і т.д., у меншій кількості — ф: анафема, дифірамб, ефір, міф та ін. У той самий час у західноукраїнській мовній практиці традиційно вимовляють анатема, етер, міт тощо. В іменах людей зі звуком  у нас закріпилися паралельні фонетичні варіанти: Агафангел — Агатангел, Атанасій – Афанасій, Афіна — Атена, Марфа — Марта, Мефодій — Методій, Феодосій — Теодосій, Федір — Теодор, Тадей — Фадей, Тимофій — Тимотей, Матвій — Матій, Саваоф — Саваот і т.ін.

Враховуючи наявну варіантність мовної практики (історично сформовану), рекомендуємо у словах з літерою , запозичених з грецької мови, дозволити паралельний вжиток ф і т: Гефсиманія — Гетсиманія, Голгофа — Голгота і т. д. Проте в разі прийняття паралельного використання ф і т слід послідовно дотримуватися однієї системи транслітерації в межах одного видання: Методій, Теодосій Печерський, Естера, Атос, етер, міт, Атенагор Атенський і т. д. або Мефодій, Феодосій Печерський, Есфір, Афон, ефір, міф, Афінагор Афінський і т.д.

Форма згідно з чинним правописом	Можлива варіантна форма
Агафангел	Агатангел
анафема	анатема
Арефа	Арета
Аримафея	Ариматея
Афанасій	Атанасій
Афінагор	Атенагор
Афіни	Атени
Афон	Атон
Варфоломей	Вартоломей
Вифанія	Витанія
Вифезда	Витезда
Вифлеєм
Вифсаїда	Витсаїда
Виффагія	Витфагія
Віфінія	Вітінія
Гаввафа	Гаввата
Гефсиманія	Гетсиманія
Голгофа	Голгота
Голіаф	Голіат
Далмануфа	Далманута
Есфір	Естер
ефіопський	етіопський
Єффай	Єфтай
Йоафам	Йоатам
кафедра	катедра
Коринф	Коринт
коринф’янин	коринтянин
Левіафан	Левіатан
Ліфостротон	Літостротон
Мааф	Маат
Марфа	Марта
Маттат	Маттаф
Матфан	Маттан
Матфат	Маттат
Матфей	Матей^²9
Мафусаїл	Матусаїл
Мефодій	Методій
міф	міт
Нафан	Натам
Нафанаїл	Натанаїл
Неффалим	Нефталим
Німфан	Німтан
Руф	Рут
Саваоф	Саваот
Самофракія	Самотракія
скиф	скит
Сосфен	Состен
Тавіфа	Тавіта
Тимофій	Тимотей
Фавор	Тавор
Фаддей	Таддей
Фамара	Тамара
Фара	Тара
Февда	Тевда
Феодор	Теодор
Феодосій	Теодосій
Феофан	Теофан
Феофіл	Теофіл
Феофілакт	Теофілакт
Фома	Тома

5.4. Правила написання великої літери в релігійній лексиці

Діючий український правопис передбачає написання з великої літери тільки назв найважливіших релігійних понять, таких, як Бог, Святий Дух, Син Божий, Біблія. Щодо назв релігійних організацій застосовується інша норма чинного правопису, згідно з якою з великої літери пишеться тільки перше слово в назві (наприклад, Українська православна церква). Цей самий правопис взагалі не визначає правила написання посад керівників релігійних організацій, обмежуючись лише найвищими вітчизняними державними посадами. Вважаємо, що такий підхід є свого роду “мовною дискримінацією” сфери релігійних термінів, яку необхідно виправити. У зв’язку з цим пропонуємо такі правила написання великої літери в богословській лексиці.

1. З великої літери пишуться всі слова:

а) у назвах трьох Божих Осіб у християнстві: Бог, Бог Отець, Бог Син, Бог Дух Святий, Син Божий, Ісус Христос, Святий Дух, а також Свята Трійця, Триєдиний Бог, три Божі Особи.

Так само з великої літери пишемо слова та словосполучення, які є термінологічними еквівалентами назв трьох Божих Осіб: Абсолют, Агнець, Адонай, Всевишній, Господь, Елогім, Еммануїл, Логос, Месія, Небесний Отець, Спаситель, Творець, Утішитель, Ягве та ін.
Слово Особа у словосполученні Божа Особа пишемо з великої літери. В інших випадках пишемо його з малої літери: особа Ісуса Христа.
Присвійні прикметники, утворені від власних назв Божих Осіб, пишемо з великої літери: Господній день, Христові слова, Божа слава.

Примітка: Коли слово бог позначає не біблійного Бога-Творця, а поганське божество (бог Ваал, служіння богу Молоху), то в такому разі воно пишеться з малої літери;

б) у словосполученнях Царство Небесне, Царство Боже;

в) у понятійних еквівалентах слова Церква (Тіло Христове, Наречена Христова).

Примітка: Коли слово церква позначає архітектурну споруду, пишемо його з малої літери;

г) в офіційних назвах Церков та інших релігійних організацій: Всеукраїнський Союз Об’єднань Євангельських Християн Баптистів, Церква Християн Віри Євангельської України, Українська Автокефальна Православна Церква, Римо-Католицька Церква в Україні).

Якщо поруч з лексемою церква вживається інше слово, яке є географічно-національним або конфесійним атрибутом Церкви, то воно теж пишеться з великої літери (Українська Церква, Єрусалимська Церква, Вселенська Церква, Православна Церква, Католицька Церква, Євангельська Церква, Лютеранська Церква, Пресвітеріанська Церква).

Примітка 1: Якщо зі словом церква вживається означення, яке не є частиною офіційної назви церкви, то воно пишеться з малої літери (помісна, національна, самостійна, автокефальна, православна, католицька, західна, східна, матірна).

Якщо лексеми патріархат, митрополія входять до складу офіційних назв Церков, то їх слід писати з великої літери ( Єрусалимський Патріархат, Кесарійська Митрополія).

Примітка 2: Якщо слова патріархат, митрополія, єпархія, екзархат і т. ін. є частинами назв структурних частин Церкви, то їх слід писати з малої літери (Галицька митрополія);

д) у назвах найвищих церковних органів керівництва: Вселенська Патріархія, Вселенський Собор, Ватиканський Собор, Правління Церкви Християн Віри Євангельської та ін.;

е) в офіційних назвах найвищих церковних посад: Патріарх Київський і всієї Руси-України, Папа Римський Павло VI, Єпископ Церкви ХВЄУ.

Примітка 3: У тих випадках, коли в тексті не робиться наголос на офіційності найвищих церковних посад, у наукових роботах, а також коли лексема вживається як позначення родових понять, ці назви пишемо з малої літери: папа Іван-Павло ІІ опублікував енцикліку “Світло на Сході”, послання єпископа ЦХВЄУ.

2. З великої літери пишеться перше слово:

а) у назвах таїнства Причастя: таїнство Причастя, таїнство Євхаристії.

Примітка: слово таїнство пишемо з малої літери;

б) у назвах релігійних свят: Благовіщення, Великдень, Різдвяні свята, Вознесіння, Воскресіння, Преображення, Стрітення і т. ін.

Примітка: Коли ці лексеми вживаються не як назви релігійних свят, а як найменування історичних подій, то їх слід писати з малої літери;

в) у назвах священних та богослужбових книг: Біблія, Євангеліє, Псалтир, Талмуд.

Примітка: У назвах священних книг, які складаються зі словосполучень, всі слова пишемо з великої літери ( Новий Заповіт, Старий Заповіт, Святе Письмо);

г) у назвах біблійних книг: Книга Буття, Дії апостолів, Пісня пісень, Послання до Ефесян, Соборне послання ап. Якова.

Це саме правило поширюється на інші варіанти назв біблійних книг: Перше Євангеліє.

Примітка:

Коли слово євангеліє вживаємо у значенні християнського вчення (доброї звістки про спасіння в Ісусі Христі), то тоді пишемо його з малої літери: євангеліє Царства, євангельська правда, євангеліє спасіння.
Коли слова книга і послання не є першими словами в назвах книг Святого Письма або вживаються як родові поняття, пишемо їх з малої літери: Перша книга Хронік, Друге послання до Коринтян, книги Нового Заповіту, Соборне послання ап. Якова.
Збірні назви книг Святого Письма (соборні послання, синоптичні Євангелія, пастирські послання) пишемо з малої літери.

Додаток 1

Повні і скорочені назви книг Святого Письма

Повна назва	Скорочена назва (у таблицях, списках)	Скорочення для богослов. літератури
Книга Буття	Буття	Бут.
Книга Виходу	Вихід	Вих.
Книга Левита	Левит	Лев.
Книга Чисел	Числа	Чис.
Книга Повторення Закону	Повторення Закону	П.З.
Книга Ісуса Навина	Ісус Навин	І.Н.
Книга Суддів	Судді	Суд.
Книга Рут	Рут	Рут.
Перша книга Самуїла	1 Самуїла	1 Сам.
Друга книга Самуїла	2 Самуїла	2 Сам.
Перша книга Царів	1 Царів	1 Цар.
Друга книга Царів	2 Царів	2 Цар.
Перша книга Хронік	1 Хронік	1 Хр.
Друга книга Хронік	2 Хронік	2 Хр.
Книга Ездри	Ездра	Езд.
Книга Неемії	Неемія	Неем
Книга Естери	Естер	Ест.
Книга Йова	Йов	Йов
Книга Псалмів	Псалми	Пс.
Книга Приповістей	Приповісті	Пр.
Книга Еклезіяста (Проповідника)	Еклезіаст (Проповідник)	Екл. (Проп.)
Пісня пісень	Пісня пісень	Пісн.
Книга Ісаї	Ісая	Іс.
Книга Єремії	Єремія	Єр.
Плач Єремії	Плач Єремії	Плач
Книга Єзекиїла	Єзекиїл	Єз.
Книга Даниїла	Даниїл	Дан.
Книга Осії	Осія	Ос.
Книга Йоіла	Йоіл	Йоіл
Книга Амоса	Амос	Ам.
Книга Овдія	Овдій	Овд.
Книга Йони	Йона	Йон.
Книга Михея	Михей	Мих.
Книга Наума	Наум	Наум
Книга Авакума	Авакум	Авк.
Книга Софонії	Софонія	Соф.
Книга Огія	Огія	Ог.
Книга Захарії	Захарія	Зах.
Книга Малахії	Малахія	Мал.

Новий Завіт

Євангеліє від Матвія	Матвій	Мт.
Євангеліє від Марка	Марко	Мр.
Євангеліє від Луки	Лука	Лк.
Євангеліє від Івана/Йоана	Іван/Йоан	Ів./Йо.
Дії апостолів	Дії	Дії
Перше послання до Коринтян	1 до Коринтян	1 Кор.
Друге послання до Коринтян	2 до Коринтян	2 Кор.
Послання до Галатів	до Галатів	Гал.
Послання до Ефесян	до Ефесян	Еф.
Послання до Филип’ян	до Филип’ян	Флп.
Послання до Римлян	до Римлян	Рим.
Послання до Колосян	до Колосян	Кол.
Перше послання до Солунян	1 до Солунян	1 Сол.
Друге посл. до Солунян	2 до Солунян	2 Сол.
Перше посл. до Тимофія	1 до Тимофія	1 Тим.
Друге посл. до Тимофія	2 до Тимофія	2 Тим.
Послання до Тита	до Тита	Тит.
Послання до Филимона	до Филимона	Флм.
Послання до Євреїв	до Євреїв	Євр.
Послання ап. Якова	Яків	Як.
Перше посл. ап. Петра	1 Петра	1 Пт.
Друге посл. ап. Петра	2 Петра	2 Пт.
Перше послання ап. Івана/Йоана	1 Івана/ Йоана	1 Ів./Йо.
Друге послання ап. Івана/Йоана	2 Івана/ Йоана	2 Ів./Йо.
Третє послання ап. Івана/Йоана	3 Івана/ Йоана	3 Ів./Йо.
Послання ап. Юди	Юда	Юд.
Об’явлення Івана/Йоана	Об’явлення	Об.

Додаток 2

Зміни правописних норм, які рекомендується вживати при написанні богословських праць в україномовних школах–членах ЄААА

1. У давно запозичених загальних назвах писати тільки г, незалежно від того, h чи g вимовляють у мові-джерелі: гербарій, гіпотеза, газета, гол. В окремих словах, запозичених переважно через російську мову з англійської, h передавати через х: хобі. У новітніх запозиченнях писати г або ґ залежно від того, як слово звучить у сучасних західноєвропейських мовах: демпінґ, ґімназія.

Рекомендація: Дозволити паралельне написання: демпінг — демпінґ.

2. У власних назвах вживати г або ґ відповідно до h та g у мові-джерелі: Гайдеґґер, Геґель, Гемінґвей, Ґете, Гюґо та ін., крім давно засвоєних: Англія, Бельгія, Греція, Єгипет, Норвегія.

3. Писати букву ґ в українських питомих і засвоєних загальних та власних назвах — прізвищах і топонімах — згідно з вимовою: ґрунт, ґрати, ґатунок, ґуля, Ґданськ та ін.

4. Писати слово пів у значенні “половина” тільки окремо від сусідніх слів. Коли елемент пів має інше значення, писати його разом: пів ночі, але північ, півночі.

5. В іменниках третьої відміни з кінцевою групою приголосних, а також у словах кров, любов, сіль, осінь, Русь, Білорусь, осінь, сіль, кров, любов у родовому відмінку однини вживати флексію –и.: вісти, злости, кількости, незалежности, радости, свідомости, чести, смерти.

Дозволити вживати паралельно закінчення –і та –и.

6. Вживати закінчення –и в родовому відмінку однини іменників четвертої відміни, які при відмінюванні приймають -ен-: ім’я — ім-ен-и.

Дозволяється вживати паралельно закінчення –і та –и: імені — імени.

7. У словах грецького походження літеру θ (th) передавати літерами т і ф. Вживати як нормативні паралельні форми: ефір — етер, кафедра — катедра, марафон — маратон і т. д.

8. У загальних назвах іншомовного походження подвоєння приголосних переважно не передаємо: тона, нето, бруто та ін., але ванна, вілла, манна, пенні, булла, бонна, а також авва, аллах, мадонна та деякі інші.

9. Слова з церковно-релігійної сфери (давні запозичення) з “правилом дев’ятки” не пов’язуються. У них між усіма приголосними пишемо “и”: євангелист, єпископ, алилуя, Вифлеєм та ін.

10. Поширити «правило дев’ятки» на правопис іншомовних власних назв: Аристотель (замість Арістотель), Едип, Сизиф, Сиракузи та ін.

11. У загальних назвах іншомовного походження перед йотованими після губних писати апостроф: б’юро, б’юджет, п’юпітр, м’юзикл.

12. У словах іншомовного походження, де в мові-джерелі звучить j, у позиції перед о писати й: Йона, Йов, Йоан, Юда, юдаїзм і под.: йон, йонійський, йоаніт, Йоан, Йов.

Залишити іо в словах грецького походження.

13. Не писати зайвої букви й у словах, коли його немає в мові-джерелі запозичення: гуаява “вид тропічних деревних рослин”, мая “індіанський народ у Латинській Америці”, фоє.

14. Передавати іншомовний дифтонг au через ав: авдит, авдиторія, авкціон, автобіографія, автор, інавгурація.

Додаток 3

Типові недоліки й помилки під час підготовки та написання
магістерських робіт

Некоректність формулювання теми роботи. Назва роботи не відповідає предмету дослідження і його меті: є значно ширшою чи вужчою і недостатньо відображає зміст роботи.
Робота без визначеного плану. Під час роботи план може деякою мірою коригуватися, і це – природно. Але писати, не маючи мети і завдань, які треба вирішити, послідовності дій – запорука неуспішної роботи. Наслідком цього є намагання радикально змінити напрям роботи під час її написання. При цьому виникає ризик знову потрапити в аналогічну ситуацію під час роботи над новим, начебто більш привабливим напрямом, якщо план заздалегідь не буде опрацьований, а часу залишилося обмаль.
Нелогічна штучна структура роботи, яка не обґрунтована поставленими завданнями, не розкриває цілком проблему, пропускає її істотні аспекти або, навпаки, перевантажена дрібними підрозділами, в яких розглянуті несуттєві аспекти проблеми.
Відсутність логічного взаємозв’язку і взаємообумовленості між розділами роботи. Немає сенсу робити аналіз чи якісь дослідження, вивчати досвід, якщо подальші розробки або пропозиції, рекомендації та висновки цього не враховують.
Реферативний характер роботи. Не є достатнім добросовісно переписати те, що хтось вже писав, досліджував, аналізував з певного приводу, викласти чужий досвід і на цьому завершити роботу. Очевидним буде відсутність власного внеску у вирішення проблеми, що обов’язково виявиться у висновках і під час захисту роботи.
Нечіткість висновків, коли неможливо зрозуміти, що автор хотів дослідити; декларативний характер висновків, коли комусь дають безадресні поради загального характеру, як то «поліпшити» й «удосконалити». Необхідно відповідати не тільки на питання «що слід робити», а і «як це потрібно зробити», а головне – «що ви зробили».
Відсутність чи невміння користуватися широким спектром методів досліджень і підготовки рішень, які пропонує магістерська програма.
Недостатня чи, навпаки, перебільшена кількість використаних літературних джерел, їх слабкий зв’язок з досліджуваною проблемою, застарілість літератури і відсутність актуальних публікацій. Порушення правил оформлення бібліографії і посилань на використану літературу. Плагіат – пряме запозичення авторського тексту без відповідних посилань. У разі виявлення плагіату роботу не допускають до захисту, бо вона не може бути оцінена позитивно.
Наявність граматичних, орфографічних та стилістичних помилок, недосконала редакція тексту, що ускладнює сприйняття змісту роботи.

ЛІТЕРАТУРА

Білуха М. Т. Основи наукових досліджень. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с.
Бюлетень Вищої атестаційної комісії України. – 2000. - № 2. – 96 с.
Гальченко О., Коренга О., Пшенична Л., Скороходько Е. та. ін. Логіко-семантичне експертування термінологічних стандартів // Науково-технічне слово. - Львів: Львівська політехніка. - 1994. - № 3. - с. 33-52.
Городенська К. Синтаксична специфіка української наукової мови // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 2001. - Вип. IV. – 368 с. – С. 11-14.
Довідник здобувача наукового ступеня: Зб. нормат. док. та інформ. матеріалів з питань атестації наук. кадрів вищої кваліфікації / Упоряд. Ю. І. Цеков. – 3-є вид., випр. і доп. – К.: Ред. «Бюл. Вищої атестац. коміс. України»: Вид-во «Толока», 2003. – 69 с.
Єріна А. М., Захожай В. Б., Єрін Д. Л. Методологія наукових досліджень: Навч. посіб. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 212 с.
Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2003. – 192 с.
П’ятницька-Позднякова І. С. Основи наукових досліджень у вищій школі: Навч. посіб. – К., 2003.  116 с.
Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань. - К.: Ред. "Бюл. Вищої атестац. коміс. України", 2000. - 32 с.
Про затвердження положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту): Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 р. № 65 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 3.
Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі: Загальні вимоги та правила: Вид. офіційне. – К.: Держстандарт України, 1998. – (ДСТУ 3582-97).
Сурмін Ю. Магістерська робота з державного управління: методика написання, оформлення й захисту: Навч. метод. посіб. – Д.: ДФ УАДУ, 2000. – 41 с.
Фаренік С. А. Логіка і методологія наукового дослідження. – К., 2000.
Черній А. М. Дисертація як кваліфікаційна наукова праця: Посібник / За заг. ред. І. І. Ібадуліна. – К.: Арістей, 2004. – 232 с.
Шаров Ю. П. Стислі методичні рекомендації до розробки магістерських робіт та їх оцінки. – Д.: ДФ УАДУ, 1998. – 8 с.
Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – К.: Знання, 2004. – 307 с.
Як підготувати і захистити дисертацію на здобуття наукового ступеня: Метод. поради / Авт.-упоряд. Л. А. Пономаренко. - К.: Ред. "Бюл. Вищої атестац. коміс. України", Видавництво "Толока", 2001. - 80 с.

ЧАСТЬ 3

БОГОСЛОВСКИЕ РАБОТЫ НА АНГЛИЙСКОМ ЯЗЫКЕ

PART 3

ENGLISH LANGUAGE MANUAL OF STYLE

Blog

Азиатской Аккредитационной Ассоциации Предисловие Предлагаемое руководство