Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування окремих норм закон

Вид материала

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.07.2009 р.
Щодо видачі банком коштів на виплату заробітної плати у разі сплати страхових внесків з поточного рахунку в іншому банку.
Щодо видачі коштів на виплату заробітної плати у разі дострокової сплати страхових внесків
Щодо контролю за пропорційністю сум страхових внесків сумі заробітної плати

Подобный материал:

1 2

Щодо заповнення платниками ПДВ податкової звітності

Лист Державної податкової адміністрації України від 03.07.2009 р. № 13995/7/16-1617

Державна податкова адміністрація України у зв'язку з впровадженням співставлення даних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку на додану вартість та встановленням розбіжностей, які, зокрема, пов'язані з коригуванням поставок неплатникам ПДВ, першим звітним періодом для новостворених платників ПДВ, поставками товарів (послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку тощо, надає окремі рекомендації щодо заповнення платниками ПДВ податкової звітності з податку на додану вартість.

Порядок врегулювання розбіжностей, які виникли в результаті виписки податкової накладної платником ПДВ, зареєстрованим не з першого числа місяця.

Абзацом другим підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»1, із змінами (далі — Закон № 168/97-ВР), визначено, що для особи, зареєстрованої як платник ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Зважаючи на викладене, такі платники до декларації з податку на додану вартість за звітний період — місяць включають результати обліку податкових зобов'язань та податкового кредиту за два різних календарних місяці.

При цьому задекларовані таким чином податкові зобов'язання за звітний період не відповідають сумам, що включені контрагентами до складу податового кредиту. Тобто виникають розбіжності між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів.

З метою уникнення таких розбіжностей платники податку, перший податковий період яких більше календарного місяця, податкові зобов'язання з податку на додану вартість повинні декларувати так.

Податкові накладні, складені в періоді від дня реєстрації платником податку на додану вартість до останнього дня місяця, у якому відбулася така реєстрація, — відображаються у р.8.4 податкової декларації з податку на додану вартість та додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість.Податкові накладні, складені в періоді від першого числа місяця, наступного за місяцем реєстрації як платника податку на додану вартість, та до останнього дня такого календарного місяця, — відображаються в р. 1 податкової декларації з податку на додану вартість та розшифровуються у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість у розрізі контрагентів.

Отримані податкові накладні за весь звітний період розшифровуються у розрізі контрагентів та періодів виписки податкових накладних у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та відображаються у відповідних рядках розділу другого податкової декларації з податку на додану вартість.

Особливості декларування поставок товарів (послуг), придбання (надання) яких контролюється приладами обліку (за виключенням випадків попередньої оплати). Згідно з вимогами п.7.6 ст.7 Закону № 168/97-ВР для товарів (послуг), придбання яких контролюється приладами обліку, факт отримання (надання) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

При цьому у разі якщо такі поставки мають безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках з покупцем, покупцю може виписуватись зведена податкова накладна.

У разі якщо згідно з нормативно-правовими актами підписання актів приймання-передачі товарів (послуг), придбання яких контролюється приладами обліку, відбувається у місяці, наступному за звітним, податкова накладна з такої поставки (за відсутності попередньої оплати) складається датою оформлення акта приймання-передачі. При цьому дата відвантаження (виконання, поставки (оплати)) товарів (послуг) повинна відповідати даті звітного місяця, у якому відбулася поставка. Така податкова накладна підлягає включенню до складу податкових зобов'язань та відображенню у податковій декларацій з податку на додану вартість звітного місяця (у якому відбулася поставка).

При цьому оскільки дата виписки такої податкової накладної не відповідає звітному (податковому) періоду (у якому фактично відбулася поставка), податкові зобов'язання за нею платником повинні декларуватися у р.8.4 податкової декларації з податку на додану вартість та додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість звітного місяця (у якому відбулася поставка). У кол.8 додатка 1 вказується «поставка за звітний місяць».

У випадку, коли податкова накладна виписується за операціями з поставки, фактично здійсненими у попередніх звітних періодах, податкові зобов'язання за нею декларуються у р.8.1 податкової деларації з податку на додану вартість та додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість з відповідним нарахуванням штрафу згідно з п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У кол.8 додатка 1 вказується «поставка ______місяця». Такий самий порядок застосовується до податкових накладних за операціями з поставки, виписаних після закінчення терміну подання податкової звітності за звітний період, у якому фактично відбулася така поставка. Відображення таких податкових накладних в Уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок проводиться аналогічним чином з додаванням додатка 1 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Порядок визначення умовного продажу товарних залишків або основних фондів на день анулювання свідоцтва платника ПДВ та відображення цієї операції в декларації з ПДВ, додатку 5

Абзацом сімнадцятим пункту 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР встановлено, що платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання. Ця операція включається до податкових зобов'язань, відображається в рядку 1 декларації з ПДВ та розшифровується в розділі І рядка «Інші» додатка 5 до декларації. Крім того, такі податкові зобов'язання в частині умовного продажу основних фонди довідково вказуються у рядку «поставка основних фондів» додатка 5.

Порядок відображення у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ операції згідно з податковою накладною, що виписана на суму перевищення звичайної ціни над договірною

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20%, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. У цьому випадку продавець виписує дві податкові накладні: одну — на суму виходячи з фактичної ціни поставки, другу — на суму перевищення звичайної ціни над фактичною. Податкова накладна, яка виписана на суму перевищення звичайної ціни над фактичною, покупцю не надається; усі примірники таких податкових накладних зберігаються у продавця.

При заповненні додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагента» в Розділі І «Податкові зобов'язання» здійснюється розшифровка р.1 декларації з податку на додану вартість «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, крім імпорту товарів», який у своєму складі містить у тому числі й суму ПДВ за податковими накладними, які виписані на суму перевищення звичайних цін над фактичними.

З метою мінімізації розбіжностей між податковою декларацією з ПДВ та Розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, податкові накладні, які виписані на суму перевищення звичайних цін над фактичними, відображаються в рядку «Інші» Розділу І «Податкові зобов'язання» додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Відображення у податковій звітності з податку на додану вартість коригування сум податкових зобов'язань відповідно до п.4.5 ст.4 Закону про ПДВ у разі коригування поставок неплатнику ПДВ

Відповідно до вимог пп.4.5.3 п.4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР зменшення суми податкових зобов'язань платника податку — постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів. При цьому оскільки у разі поставки товарів (послуг) покупцю, який не зареєстрований як платник податку на додану вартість, рядки виписаної податкової накладної «Індивідуальний податковий номер покупця» та «Номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» заповнюються позначками «X», то й відповідні реквізити розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до такої податкової накладної заповнюються аналогічним чином.

Відповідно, суми податкових зобов'язань згідно з податковими накладними, виписаними за операціями з неплатником податку, включаються до р. 1 податкової декларації з податку на додану вартість та розшифровуються в р.«Інші» додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Виписані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної включаються до складу р.8.3 податкової декларації з податку на додану вартість та розшифровуються у додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому кол.2 та кол.З додатка 1 заповнюються відповідно до реквізитів розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до такої податкової накладної, тобто проставляються позначки «X», а в кол.8 додатка 1 вказується «коригування поставки неплатнику ПДВ». Особливий випадок подання податкової декларації з податку на додану вартість неплатником податку на додану вартість (з прокресленими полями індивідуального податкового номера та номера свідоцтва платника ПДВ)

Неплатник податку на додану вартість може подати податкову декларацію з податку на додану вартість у разі нарахування та сплати податку на додану вартість, утриманого при отриманні на митній території України від нерезидента послуги.

Оскільки особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку на додану вартість до бюджету при наданні послуг нерезидентом (який не має постійного представництва), є особа, що отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України. При цьому нарахування такого податку проводиться шляхом подання податкової декларації з ПДВ.

Зважаючи на викладене, Державна податкова адміністрація України зобов'язує довести зазначені роз'яснення до відома підпорядкованих підрозділів, забезпечити їх врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи і винесенні рішень в процесі апеляційних узгоджень та організувати роз'яснювальну роботу з платниками податків.

Одночасно наголошуємо, що при проведенні документальних невиїзних (камеральних) перевірок, пов'язаних з відпрацюванням встановлених автоматизованою системою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів розбіжностей, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органа ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), у якого за даними Системи (декларації) рахуються заниження податкових зобов'язань, та органа ДПС, на обліїсу якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), у якого за даними Системи (декларації) рахується завищення податкового кредиту, згідно з пунктом 3 статті 11, пунктом 3 статті 11¹ Закону № 509 у відповідних випадках звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ з метою одержання пояснень та їх документальних підтверджень (обов'язковими для отримання є реєстри отриманих та виданих податкових накладних та копії податкових накладних) щодо здійснення господарських операцій з поставки (придбання, отримання) товарів, послуг та повноти декларування податкових зобов'язань чи правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ (отримувачем). При цьому відмова платника в наданні документа або пояснень відповідно до пункту 3 статті 111 зазначеного Закону є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого платника.

З огляду на викладене, з метою уніфікації звернення до платника податку підрозділами, що здійснюють адміністрування ПДВ, надсилаємо примірну форму листа до платника податку (додаток).

Щодо оподаткування доходів, отриманих за трудовим договором

Лист Державної податкової адміністрації України від 22.06.2009 р. № 7346/5/17-0716 (Витяг)

<...>

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, відповідно до якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, уповноважений ним орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченої законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) - це угода між громадянином і підприємством чи підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завдання другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Тобто за договорами підряду або доручення оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, що визначається після закінчення роботи й оформляється актом прийняття-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 (далі - Закон) наймана особа - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом роботодавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому всі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримує (несе) роботодавець.

Наведені у вашому запиті приклади договорів мають ознаки трудового договору й оподаткування виплачуваних згідно з ними найманим працівникам - підприємцям доходів має здійснюватися податковим агентом - роботодавцем відповідно до загальних норм Закону (зокрема пунктів 3.5, 7.1, 8.1), встановлених для оподаткування заробітної плати.

<...>

Щодо особливостей визначення груп основних фондів та застосування норм амортизації

Лист Державної податкової адміністрації України від 25.05.2009 р. № 10811/7/15-0217

Державна податкова адміністрація України розглянула лист ЗАТ <...> щодо особливостей визначення груп основних фондів та застосування норм амортизації і повідомляє.

Визначення груп основних фондів для нарахування амортизаційних відрахувань з метою оподаткування має здійснюватись виключно на підставі Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (стаття 8).

Для цілей бухгалтерського обліку формування інформації з основних засобів, у тому числі нарахування амортизації, має здійснюватись згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні фонди", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні фонди" об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Законом України "Про телекомунікації" від 18.11.2003 № 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж; а під спорудами електрозв'язку - будівлі, вежі, антени, що використовуються для організації електрозв'язку (телекомунікації).

Крім того, відповідно до Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. № 1442, споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій (дамби, тонелі, естакади, мости тощо); а передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Підпункт 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" установлено, що будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі відносяться до групи 1 основних фондів.

До складу 4 групи належать електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів). При цьому слово "інші" у контексті "інші інформаційні системи" доповнює перелік складових 4 групи, які наведені перед словосполученням "інші інформаційні системи", тобто дозволяє розширити перелік основних засобів, пов'язаних з електронно-обчислювальними машинами, іншими машинами для автоматичного оброблення інформації, пов'язаними з ними засоби зчитування або друку інформації (за аналогією - словосполучення "інші машини для автоматичного оброблення інформації" в даному визначенні розширяє поняття "електронно-обчислювальні машини").

Утворення телекомунікаційних мереж не можливе без призначених для цього телекомунікаційних споруд та антен, які є передавальними пристроями. Підпунктом 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який є законом прямої дії, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої класифіковані, як 1 група основних фондів, і як наслідок не можуть бути віднесені до 4 групи основних фондів.

З огляду на викладене, Державна податкова адміністрація України вважає за можливе віднесення телекомунікаційних мереж лише до складу основних фондів 1 групи.

Щодо можливості проведення коригування податкових зобов'язань з ПДВ у разі зміни суми компенсації вартості товарів чи у разі повернення товарів, продаж яких був здійснений у періоді, з якого минуло більше ніж 1095 днів

Лист Державної податкової адміністрації України від 13.05.2009 р. №9748/7/16-1517-10 (Витяг)

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів (послуг), місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до норм, установлених Законом, датою виникнення податкових зобов'язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому згідно з п. 4.5 ст. 4 Закону якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягає відповідному коригуванню.

Зазначені коригування відображаються у рядках 8.3 та 16.2 відповідно податкової декларації з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 166 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09.07.99 р. за N 250/2054.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно з пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Враховуючи загальну позовну давність, встановлену ст. 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, а також положення п. 15.3 ст. 15 Закону N 2181-III, у разі, якщо зміна суми компенсації вартості товарів чи повернення товарів відбувається після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, то платник - продавець таких товарів не може застосувати норми п. 4.5 ст. 4 Закону і відкоригувати податкові зобов'язання з податку на додану вартість, визначені 1095 днів і більше тому.

Относительно организации бухгалтерского учета на предприятии

Письмо Министерства финансов Украины от 27.04.2009 г. №31-34000-20-10/11892

Министерство финансов Украины по обращению <...> относительно рассмотрения писем <...> в пределах функциональной компетенции сообщает.

В соответствии с Законом Украины "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" к обязательным реквизитам первичных документов код формы первичного документа не отнесен. В случае составления первичных документов не на бланках типовых и/или специализированных форм код формы может не приводиться. В соответствии со статьей 19 Конституции Украины органы государственной власти и органы местного самоуправления, их должностные лица обязаны действовать только на основании, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены Конституцией и законами Украины. Разъяснение Межотраслевых нормативов численности работников бухгалтерского учета (далее - нормативы) относится к полномочиям Министерства труда и социальной политики Украины.

Вместе с тем сообщается следующее.

В соответствии с указанными нормативами ведение налогового учета относится к функциям бухгалтерского учета. В карте 8 (лист 3) приведены единица измерения и норма времени для выполнения соответствующих видов работ по учету расчетов по налогам и платежам. Профессиональные названия работ, выполняемых по данным нормативам, классифицируются в соответствии с Классификатором профессий ДК 003:2005 (на замену ДК 003-95). Приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 29.12.2004 г. N 336 утвержден Выпуск 1 "Профессии работников, являющиеся общими для всех видов экономической деятельности" (Раздел 1 "Профессии руководителей, профессионалов, специалистов и технических служащих". Раздел 2 "Профессии рабочих") Справочника квалификационных характеристик профессий работников (далее - Справочник). Общими положениями Справочника установлено, что Справочник является систематизированным по видам экономической деятельности сборником описаний профессий, приведенных в Классификаторе профессий ДК 003:2005 (на замену ДК 003-95).

В соответствующих разделах Справочника приводятся, в частности, типовые профессиональные задачи, обязанности и полномочия для определенной должности, ссылки на отрасль необходимых знаний, основные требования к специальным знаниям, необходимым для выполнения соответствующих типовых задач и обязанностей, а также знаниям законодательных актов, положений, инструкций и других нормативных документов, методов и средств, которые работник обязан уметь применять в ходе исполнения своих профессиональных обязанностей, также определены в соответствии с определенной должностью требования к образовательному и образовательно-квалификационному уровню, требования к последипломному образованию и минимальные требования к стажу работы. Справочник служит основой для разработки должностных инструкций, которые закрепляют обязанности, права и ответственность работников и которые должны выполнять должностные лица, в частности, бухгалтерских служб относительно составления финансовой, статистической и налоговой отчетности.

По мнению Министерства финансов Украины, если в структуре предприятия количество работников бухгалтерской службы отличается от рассчитанного с использованием указанных нормативов, то это может быть основанием для руководителя бухгалтерской службы (главного бухгалтера) предприятия обратиться к собственнику (собственникам) или уполномоченному органу (должностному лицу) предприятия, к компетенции которых в соответствии с Законом Украины "О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине" и учредительными документами относится вопрос организации бухгалтерского учета на предприятии, с предложением об изменении соответствующей численности.

О служебных командировках

Письмо Министерства финансов Украины от 01.04.2009 г. №31-18030-07-21/9141

Министерство финансов рассмотрело <...> письмо <...> относительно возмещения расходов на командировку и по поставленным в нем вопросам сообщает.

Вопрос. Работник предприятия возвратился из командировки и представил в бухгалтерию авансовый отчет и подтверждающие документы. В гостиничном счете в оплату стоимости проживания включена стоимость кабельного телевидения. Кроме того, работник уплатил стоимость бронирования места в отеле. Подлежат ли возмещению такие расходы?

Ответ. [Под]пунктом 5.4.8 Закона Украины "О налогообложении прибыли предприятий", постановлением Кабинета Министров Украины от 23.04.99 г. N 663 "О нормах возмещения расходов на командировки в пределах Украины и за границу" и Инструкцией о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов от 13.03.98 г. N 59, определен исчерпывающий перечень расходов, которые могут включаться в состав расходов на командировку. Так, согласно пункту 1.6 Инструкции о служебных командировках в пределах Украины и за границу, утвержденной приказом Министерства финансов от 13.03.98 г. N 59, работнику, командированному в пределах Украины, возмещается плата за бронирование места в гостиницах в размере не более чем 50 процентов его стоимости за одни сутки согласно подтверждающим документам в оригинале.

Включение в состав расходов на командировку расходов на оплату услуг пользования кабельным телевидением действующим законодательством по вопросам служебных командировок не предусмотрено, поэтому для их возмещения командированному работнику оснований не усматривается.

Вопрос. Имеет ли право предприятие возмещать расходы на стоимость питания и включать их в валовые затраты, если они включаются в счет за проживание в санатории (в командировке)?

Ответ. В случае оформления поездки как служебной командировки (издание соответствующего приказа, наличие оформленного в установленном порядке удостоверения о командировке и т. п.) работнику осуществляется возмещение расходов, связанных с командировкой. В частности, в соответствии с нормами действующего законодательства по вопросам служебных командировок работникам возмещаются расходы на оплату стоимости проживания в гостиницах (мотелях), наем других жилых помещений, а также включенные в счета за проживание расходы на питание. При этом следует заметить, что в случае включения в счета стоимости проживания расходов на одноразовое питание предельные нормы суточных расходов в пределах Украины для работников предприятий, учреждений и организаций всех форм собственности (кроме работников бюджетной сферы) составляют 24 гривни; двухразовое питание - 18 гривень; трехразовое питание - 12 гривень.

Относительно включения расходов на питание в состав валовых затрат предприятия отмечаем, что исходя из норм Закона Украины "О порядке погашения обязательств плательщиков налогов перед бюджетами и государственными целевыми фондами" налоговые разъяснения предоставляются налоговыми органами.

Щодо здавання підприємством невикористаної в закордонному відрядженні валюти

Лист Національного банку України від 21.05.2009 р. №11-113/2098-9922

Національний банк України розглянув лист <...> щодо здавання підприємством невикористаних в закордонному відрядженні коштів в іноземній валюті працівником підприємства і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до пункту 3.10 глави 3 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосування, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.04.2005 р. N 137 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2005 р. за N 543/10823, держателі корпоративних карток можуть одержувати готівку в іноземній валюті за межами України для оплати витрат на відрядження.

Згідно з пунктом 3.12 глави 3 зазначеного Положення кошти, які списані з картрахунка юридичної особи або фізичної особи - підприємця за операції, що здійснені з використанням корпоративних платіжних карток, вважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані виключно за цільовим призначенням. Використання коштів має бути підтверджене відповідними звітними документами. Повернення довіреною особою клієнта невикористаних коштів здійснюється відповідно до законодавства України. Виходячи з вищезазначеного іноземна валюта, яку працівник зняв з картрахунка за межами України для оплати витрат на відрядження, вважається виданою йому під звіт.

У той же час пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 р. N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (редакція від 19.03.2008 р.) визначено, що залишок коштів понад суму, витрачену згідно зі звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, підлягає поверненню працівником до каси або нарахуванню на відповідний рахунок підприємства, установи, організації, що їх видала (у разі відрядження за кордон - у грошових одиницях, у яких було видано аванс), у встановленому законодавством порядку.

Невикористаний залишок готівкової іноземної валюти, що була отримана юридичною особою - резидентом або іноземним представництвом з поточного рахунка в іноземній валюті для забезпечення витрат на відрядження працівників за кордон та/або на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів за кордоном, підлягає зарахуванню безпосередньо на поточний рахунок в іноземній валюті юридичної особи - резидента або іноземного представництва в уповноваженому банку України протягом п'яти банківських днів з часу його оприбуткування до каси юридичної особи - резидента або іноземного представництва (відповідно до пункту 8.4 глави 8 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. N 200 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 р. за N 656/13923).

Про виконання пункту 2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати

Лист Національного банку України, Пенсійного фонду України від 25.06.2009 р. № 25-111/1555-12217, № 11384/03-20

У зв'язку з численними зверненнями банків щодо виконання пункту 2 Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати (затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.04.2009 №12-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.04.2009 за №392/16408, далі - Порядок) повідомляємо таке.

Щодо видачі коштів на виплату заробітної плати платникам, які перебувають на казначейському обслуговуванні в Державному казначействі України

Згідно з пунктом 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/8976, далі - Інструкція) платник, який перебуває на казначейському обслуговуванні, подає до банку, у якому відкрито рахунок для обліку коштів, що перераховуються Державним казначейством України для здійснення цільових виплат готівкою, лише грошовий чек на отримання заробітної плати. Порядок подання платіжного доручення на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів/страхових внесків до державних цільових фондів, регулюється нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань обслуговування державного бюджету за видатками. Оформлення документів для виплати готівки розпорядникам або одержувачам бюджетних коштів визначено у Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету (затверджений наказом Державного казначейства України від 25.05.2004 №89 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.06.2004 за №716/9315, далі - Порядок).

Відповідно до глави 13 Порядку для оформлення документів на отримання заробітної плати, стипендії, допомоги, видатків на службові відрядження та інших коштів, що видаються на видатки, які не можуть бути проведені безготівковою оплатою, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів подають до органів Державного казначейства заявку на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки.

У заявках на видачу готівки на виплату заробітної плати указуються суми податку з доходів фізичних осіб, суми нарахувань до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та суми страхових внесків до Пенсійного фонду України, інші податки і обов'язкові платежі, які утримані із заробітної плати та нараховані на фонд заробітної плати відповідно до чинного законодавства.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів при отриманні заробітної плати і прирівняних до неї платежів разом із заявкою на видачу готівки повинні подавати платіжні доручення на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів.

На підставі перевіреної заявки відповідальні особи органів Державного казначейства підписують грошові чеки на отримання готівки. Уповноважені особи розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на підставі належно оформлених грошових чеків отримують готівку з поточних рахунків, відкритих в установах банків на ім'я органів Державного казначейства за балансовими рахунками групи 257. Рахунки групи 257 є рахунками, на які зараховуються кошти до виплати без перерахувань. Кошти на балансові рахунки групи 257 зараховуються на підставі заявок розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів.

Отже, банк видає кошти з балансового рахунку групи 257 на виплату заробітної плати розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів на підставі грошового чека, платіжні доручення на перерахування платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих на фонд оплати праці, податків до бюджету і зборів до державних цільових фондів вони подають до органів Державного казначейства.

Щодо видачі банком коштів на виплату заробітної плати у разі сплати страхових внесків з поточного рахунку в іншому банку.

Відповідно до пункту 2 Порядку банки здійснюють видачу (перерахування) коштів на виплату заробітної плати лише за умови одночасного подання страхувальником розрахункових документів про перерахування сум страхових внесків, у розмірі не менше 1/3 коштів для виплати заробітної плати, зазначеної у платіжному дорученні або грошовому чеку. Оскільки законодавством України не встановлено будь-яких обмежень щодо кількості рахунків, які можуть відкрити клієнти в банках України, то клієнт може сплатити страхові внески, як з поточного рахунку в банку, в якому він отримує кошти на заробітну плату, так і з поточного рахунку в іншому банку.

Пунктом 3.9 Інструкції визначено, що банк також видає кошти на виплату заробітної плати у разі документального підтвердження раніше сплачених платником страхових внесків. Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих з цієї заробітної плати сум податків і зборів/страхових внесків є, зокрема, примірники платіжних доручень про їх перерахування, у яких у реквізиті "Призначення платежу" платник зазначив період, за який заробітна плата нарахована, а банк платника заповнив реквізит "Дата виконання".

Отже, у разі подання до банку одночасно з чеком на виплату заробітної плати за відповідний період платіжного доручення про перераховані страхові внески (в тому числі з поточного рахунку, який відкритий в іншому банку) в сумі не менше 1/3 коштів для виплати заробітної плати (а виплату заробітної плати, що зазначена в платіжному дорученні або чеку (пункт 2 Порядку))банк має видати суму, зазначену в чеку.

Щодо перевірки банком правильності нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів.

Відповідно до вимог Порядку банки не перевіряють правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Видачу або перерахування коштів на виплату заробітної плати банки здійснюють при умові, що сума страхових платежів до Пенсійного фонду не менша 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати, що зазначена в платіжному дорученні або чеку.

Щодо видачі коштів на виплату заробітної плати у разі дострокової сплати страхових внесків

При достроковій сплаті страхових внесків страхувальник при отриманні (переказі) коштів на заробітну плату має надати банку примірники платіжних доручень про сплату цих внесків раніше (банк приймає відповідно оформлені платіжні доручення про сплату внесків із поточного рахунку, відкритого в іншому банку). Якщо сума перерахування буде меншою ніж 1/3 суми коштів на виплату заробітної плати за відповідний період, то установи банків приймають від страхувальника платіжні доручення або грошові чеки на видачу коштів на виплату заробітної плати лише за погодженням цієї суми з відповідним управлінням ПФУ, тобто страхувальник має надати банку довідку-розрахунок. Інформація для банку зазначається в окремій частині довідки-розрахунку.

Відповідальність за правильне заповнення довідки-розрахунку несуть страхувальники та відповідні територіальні управління ПФУ.

Щодо контролю за пропорційністю сум страхових внесків сумі заробітної плати

Відповідно до підпункту 12.1 пункту 12 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, далі - Інструкція) контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням і надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Підпунктом 12.5 Інструкції встановлено, що контроль на підприємствах, в установах та організаціях проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування страхових внесків, платіжних доручень про перерахування сум страхових внесків на рахунок Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 10 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Про окремі питання контрольно – ревізійної діяльності органів Фонду

Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.06.2009 р. №01-16-1287

Виконавча дирекція Фонду надсилає уточнене роз'яснення щодо застосування постанов Кабінету Міністрів України від 21 травня 2009 року № 502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року»0 та від 3 червня 2009 року № 547 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням».

В 2009 році Кабінетом Міністрів України затверджено дві постанови від 21.05.09 р. № 502 та від 03.06.09 р. № 547, які безпосередньо впливають на роботу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно наведених постанов на термін до 31 грудня 2010 року тимчасово слід припинити проведення планових ревізій суб'єктів господарювання із середнім та незначним ступенем ризику від провадження господарської діяльності в контексті Постанови № 547. Під мораторій, таким чином, не підпадають суб'єкти господарювання, фонд оплати праці яких за 2008 (2009) рік перевищив 1 млн грн., або у звіті яких за формою Ф4-ФСС з ТВП протягом 2009 - 2010 років має місце перевищення розміру середньоденної допомоги по тимчасовій непрацездатності чи вагітності та пологах над розміром середньоденної заробітної плати, які систематично (два і більше разів) порушують встановлені строки сплати страхових внесків; мають прострочену заборгованість перед Фондом; не подали до Фонду протягом двох кварталів встановленої звітності. Зазначені категорії страхувальників підпадають під визначення суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику та повинні перевірятися спеціалістами Фонду не частіше ніж один раз на рік. В документі, на підставі якого проводиться ревізія, рекомендуємо посилатися на Постанову № 547 із зазначенням фактора ризику.

Звертаємо увагу, що згідно частини першої статті 8 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Позапланові перевірки страхувальників протягом дії Постанови № 502 можуть бути проведені згідно наказу керівника робочого органу відділення Фонду тільки за зверненням фізичних або юридичних осіб про порушення страхувальником вимог законодавства або за наданою страхувальником до органу фонду заявою про проведення його перевірки.

Якщо під час перевірок (ревізій) органом Фонду виявлено порушення законодавства, то страхувальнику, що їх допустив, не пізніше п'яти робочих днів з дня складання акта має бути виданий припис про усунення цих порушень протягом тридцяти діб. Припис вважається надісланим (врученим) при виконанні вимог п. 15.14.6 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 19.09.01 р. № 38, які застосовуються для надіслання (вручення) рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій та зарахування їх до бюджету. Припис видається та підписується посадовою особою органу Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка здійснювала перевірку. Облік приписів здійснюється в окремому журналі. Адміністративні, а також фінансові санкції, передбачені статтею 30 базового Закону, можуть і мають бути застосовані, якщо протягом 30 діб від дня одержання страхувальником припису органу Фонду його не виконано, крім порушень, що неможливо усунути (наприклад, несвоєчасна сплата страхових внесків, що вже відбулася; прострочення терміну подання або неподання звітності). Перевірка виконання приписів здійснюється органом Фонду, який проводив перевірку по закінченню терміну дії припису, та оформлюється довідкою про стан усунення страхувальником порушень, яка є додатком до акта перевірки.

Перевірки цільового використання коштів Фонду, направлених на санаторно-курортне лікування, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв, дитячих оздоровчих закладів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, мають здійснюватися відповідно до укладених договорів.

Адміністративні стягнення застосовуються до фізичних осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, <...> у порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

З повагою,

Директор з аудиту

Аудитор (серт. А № 3816) Л.О. Кошембар

Вик.: Н.В.Женунтій, 332-77-50

Blog

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17. 07. 2009 р. №838-р 3 Застосування окремих норм закон