Примітки до фінансової звітності

Вид материала

Документы

Содержание Примітка 1.9 Інвестиційна нерухомість Примітка 1.13. Фінансовий лізинг (оренда) Примітка 1.16 Похідні фінансові інструменти Примітка 1.17 Податок на прибуток Примітка 1.20 Іноземна валюта Примітка 1.21. Взаємозалік статей активів та зобов'язань Примітка 1.22 Звітність за сегментами Примітка 2. кономічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність Погіршення поточного сальдо торговельного балансу Тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень Зниження стабільності банківської системи та сповільнення кредитної активності Примітка 3. Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти

Подобный материал:

• 3 примітки до фінансової звітності, 507.84kb.
• Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 року n 1706, та відповідно до статті, 576.23kb.
• Товариство з обмеженою відповідальністю, 96.22kb.
• Обліковий процес завершується складанням фінансової звітності про господарську діяльність, 1658.75kb.
• І. Загальні положення, 60.53kb.
• Аудиторська фірма, 230.98kb.
• З курсу „Міжнародні стандарти фінансової звітності для студентів Vкурсу спеціальності, 79.58kb.
• Єдрпоу 30116289, 1224.28kb.
• Аудиторська фірма “Фінком-Аудит”, 5292.06kb.
• Методичні рекомендації з планування обов’язкового аудиту фінансової звітності розрахунок, 99.99kb.

Примітка 1.9 Інвестиційна нерухомість

Інвестиційна нерухомість - нерухомість (земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана (власником або лізингоодержувачем за договором про фінансовий лізинг) з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, у будь якому разі для отримання доходів, а не для надання послуг або адміністративних цілей.

У разі якщо один і той самий об'єкт нерухомості використовується з різною метою: одна частина - для отримання доходу від орендної плати або збільшення капіталу, інша - для використання в процесі діяльності Банку або для адміністративних цілей, та такі частини об'єкта нерухомості не можуть бути продані окремо, то такий об'єкт визнається інвестиційною нерухомістю за умови, що лише незначна частина об'єкта утримується для використання в процесі діяльності Банку.

Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості Банк обліковує її за первісною вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов'язані з її придбанням.

На протязі 2008 року та станом на 31.12.2008 року Банк не визнавав активи як об’єкти інвестиційної нерухомості.




Примітка 1.10. Основні засоби


У звіті Баланс вартість основних засобів відображена за статтею «Основні засоби та нематеріальні активи» з урахуванням суми накопиченого зносу.

  Основні засоби оприбутковуються за первісною вартістю - історичною (фактичною) собівартістю у вигляді суми грошових коштів, сплачених, витрачених на придбання (створення) основних засобів. Первісна вартість також включає в себе усі витрати, що пов’язані з доставкою, установкою введенням в експлуатацію об’єкта основних засобів.

Після первісного визнання об’єкта основних засобів як активу, його подальший облік Банк здійснює із застосуванням одного з таких двох методів:

• за первісною вартістю (собівартістю) за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності – застосовується для всіх основних засобів, крім будинків і споруд;
  
• за переоціненою (справедливою) вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності – застосовується для будинків і споруд.
  

Справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів (земля, будівлі, машини та устаткування) є ринкова їх вартість. Якщо немає даних про ринкову вартість машин та устаткування, то Банком використовується відновлювальна вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки. Для інших основних засобів справедливою вартістю є відновлювальна вартість за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.

Списання вартості основних засобів на витрати протягом строку їх корисного використання здійснюється шляхом амортизації. Для розрахунку амортизації основних засобів використовується прямолінійних метод. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Амортизація малоцінних необоротних активів з 2008 року нараховується у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 процентів його вартості, що амортизується, а решта 50 процентів вартості, що амортизується, - у місяці їх вилучення з активів. До 2008 роцу амортизація малоцінних необоротних активів нараховувалась у першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 процентів його вартості. Новий метод найкраще відображає очікувану форму споживання майбутніх економічних вигод, утілених в малоцінних необоротних активах. Здійснені Банком у 2008 році перерахунки амортизації мали несуттєвий характер та відповідно до МСФО 8 «Облікова політика, зміни в облікових оцінках і помилки» враховані перспективно з визнанням впливу в поточному та майбутніх звітних періодах.

За активами, які надійшли, амортизація нараховується з 1-го числа місяця, наступного за звітним, у якому основні засоби стали придатними для використання, а за активами, які вибули, зупиняється 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття.

Норми амортизації для основних засобів встановлені Банком, виходячи з строку їх корисного використання: для будинків – 1,82% на рік, для транспортних засобів та меблів – 20% н а рік, для оргтехніки – 33% на рік, для інших основних засобів – від 10 до 50% на рік. Витрати по нарахуванню амортизації відображені у Звіті про фінансові результати Банку за статтею „Адміністративні та інші операційні витрати ” та додатково у Примітці 14.

Балансова (залишкова) вартість основних засобів визначається як різниця між первісною (історичною) вартістю та сумою накопичених амортизаційних відрахувань.

Основні засоби, що повністю амортизовані і використовуються Банком у його діяльності, відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.

Протягом експлуатації основні засоби можуть приводитись у відповідність до ринкових цін (переоцінюватись).Переоцінка здійснюється у випадках, коли балансова (залишкова) вартість основних засобів істотно відрізняється від ринкової. При проведенні переоцінки окремого об'єкта основних засобів, Банк переоцінює всю групу основних засобів, до якої відноситься даний актив. В попередніх роках Банк переоцінював виробничі приміщення, які використовуються в господарській діяльності. В поточному році незалежним оцінювачем ТОВ"Оціночно-Консалтингова фірма "Бізнес-Експерт-Сервіс» (сертифікат суб’єкта оціночної діятельності № 6852/08 от 17.04.08 р.) було проведено експертні оцінки приміщень офісів Банку, що розташовані за адресами: м.Київ, Подільський район, вул. Набережно-Хрещатицька, 7-А загальною площею 938,6 кв.м., м.Київ, вул.Щербакова, буд.35, загальною площею 923,5 кв.м., та приміщення відділення банку площею 227,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Судак, вул. Гагаріна, буд.1. У зв’язку з тим, що ринкова вартість вищезазначених приміщень станом на 1 січня 2009 року не суттєво відрізняється від залишкової вартості, Банком прийнято рішення не проводити переоцінку зазначених приміщень.

З метою забезпечення відповідності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності не рідше одного разу в рік Банк проводить інвентаризацію основних засобів. При проведенні інвентаризації визначається справедлива вартість основних засобів і здійснюється переоцінка об'єктів основних засобів, якщо залишкова вартість об'єкта значно відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. За наслідками проведеної річної інвентаризації Банк визнає зменшення корисності основних засобів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди. Корисність основних засобів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування. Втрати від зменшення корисності за основними засобами, які не переоцінювалися, визнаються Банком у звіті про фінансові результати, а за необоротними активами, які переоцінювалися - зменшенням додаткового капіталу за результатами переоцінки. Втрат від зменшення корисності необоротних активів у 2008 році Банк не має.

За станом на кінець дня 31 грудня 2008 року Банк не мав: основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння; основних засобів, оформлених у заставу; основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу; законсервованих основних засобів. Банком були укладені договори на придбання в майбутньому основних засобів на суму 2 136,4тис.грн.

Порівняно з попереднім роком балансова вартість основних засобів та нематеріальних активів збільшилась на 47,6%.



Примітка 1.11. Нематеріальні активи


У 2008 році облік операцій з нематеріальними активами Банк здійснював у відповідності з вимогами «Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України», затвердженої постановою Правління НБУ від 20.12.2005р. № 480 зі змінами. Придбані (виготовлені) нематеріальні активи Банк визнає за первісною вартістю, яка складається з вартості придбання (з вирахуванням торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням. Після первісного визнання об’єкта нематеріальних активів як активу, його подальший облік Банк здійснює за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Нематеріальний актив, отриманий у результаті його розроблення, Банк відображає в балансі, якщо є:

• намір, технічні засоби та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;
  
• змога отримати майбутні економічні вигоди від реалізації або використання нематеріального активу;
  
• інформація для достовірного визначення витрат, пов'язаних із розробленням нематеріального активу.
  

Списання вартості нематеріальних активів на витрати протягом строку корисного використання здійснюється шляхом амортизації. Для нарахування амортизації нематеріальних активів використовується прямолінійних метод. За активами, які надійшли, амортизація нараховується з 1-го числа місяця, наступного за звітним, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, а за активами, які вибули, зупиняється 1-го числа місяця, наступного за місяцем вибуття. Нематеріальні активи, що повністю амортизовані і використовуються Банком у його діяльності, відображаються за відповідними рахунками з обліку первісної (переоціненої) вартості активів та нарахованого зносу (накопиченої амортизації) до часу списання їх з балансу.

Норми амортизації для нематеріальних активів встановлені Банком, виходячи з строку їх корисного використання 3 роки (33% на рік). У 2008 році норми амортизації та терміни корисного використання нематеріальних активів Банком не переглядалися.

Банк визнає зменшення корисності нематеріальних активів, якщо є свідчення можливої втрати економічної вигоди. Корисність нематеріальних активів зменшується, якщо їх балансова вартість перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування.

Протягом 2008 року Банк не змінював метод амортизації нематеріальних активів.

Переоцінку нематеріальних активів у 2008 році Банк не здійснював.

Додаткову інформацію про рух нематеріальних активів Банку наведено у Примітці 14.

За станом на 31 грудня 2008 року Банк мав укладені договори на придбання в майбутньому нематеріальних активів на суму 30,3 тис.грн.




Примітка 1.12. Оперативний лізинг (оренда)


Враховуючи виробничу необхідність Банк в своїй діяльності виступає і як лізингодавець і як лізиноотримувач.

Якщо Банк надає основні засоби в оперативний лізинг, облік таких основних засобів ведеться на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку 4400 «Основні засоби». Основні засоби, що передані в оперативний лізинг, оцінюються за первісною вартістю (собівартістю) за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності. Банк (лізингодавець) протягом строку лізингу нараховує амортизацію за активами, переданими в оперативний лізинг.

Якщо Банк є лізингоотримувачем, то прийняті в оперативний лізинг активи на підставі акта приймання-передачі обліковується за позабалансовим рахунком 9840 «Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)». Станом на кінець дня 31.12.2008р. сума прийнятих в оперативний лізинг основних засобів складала 121 269 тис.грн., а сума власних ОЗ -118498 тис.грн.





У разі, коли договір оперативного лізингу зобов’язує або дозволяє Банку здійснювати поліпшення об’єкта оренди, Банк збільшує (створює) балансову вартість відповідної групи необоротних активів на вартість фактично проведених поліпшень такого об’єкта. Завершені витрати Банку на поліпшення об’єкта оперативного лізингу відображаються в балансі Банку як капітальні інвестиції у створення інших необоротних матеріальних активів ра балансовому рахунку 4500 «Інші необоротні матеріальні активи» і амортизуються протягом строку лізингу (оренди). Амортизація суми поліпшення об’єкта оперативного лізингу нараховується із застосуванням прямолінійного методу.




Примітка 1.13. Фінансовий лізинг (оренда)


Фінансовий лізинг (оренда) - це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив. Право власності може з часом передаватися або не передаватися.

Для визначення операції як фінансовий лізинг (оренда) використовуються критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють класифікацію лізингу (оренди) як фінансового, а саме:

• наприкінці строку дії лізингу (оренди) право власності або інші речові права на актив переходять до лізингоодержувача;
  
• лізингоодержувач має право на купівлю цього активу за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку лізингу (оренди) є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;
  
• строк дії лізингу (оренди) становить більшу частину строку корисного використання активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;
  
• на початку строку дії лізингу (оренди) теперішня вартість мінімальних лізингових (орендних) платежів має бути не меншою, ніж справедлива вартість активу, переданого в лізинг (оренду);
  
• активи, передані в лізинг (оренду), мають спеціалізований характер, тобто лише лізингоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.
  

Підтвердженням належності операції до фінансового лізингу (оренди) можуть бути такі умови:

• у разі припинення лізингу (оренди) лізингоодержувачем пов'язані з цим збитки лізингодавця покладаються на лізингоодержувача;
  
• прибутки або збитки від коливань справедливої вартості ліквідаційної суми належать лізингоодержувачу [наприклад, у формі знижки на лізингову (орендну) плату, яка дорівнює більшій частині виручки від продажу в кінці строку лізингу (оренди)];
  
• лізингоодержувач має змогу продовжити строк дії договору про лізинг (оренду) за плату, яка нижча від ринкової.
  

Активи, що передані у фінансовий лізинг (оренду), обліковуються Банком як виданий кредит, на який поширюються вимоги Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України.

Станом на 31.12.2008 року заборгованість за операціями з надання необоротних активів у фінансовий лізинг складає 77,8 тис.грн., в тому числі по відсотках 7,2 тис.грн.

Активів, отриманих у фінансовий лізинг, Банк не має.


Примітка 1.14. Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття


Довгострокові активи Банку кваліфікуються як призначені для продажу, якщо балансова вартість таких активів буде відшкодовуватись головним чином в результаті продажу, а не в результаті їх подальшого використання. Після такої кваліфікації амортизація не нараховується навіть якщо такі активи продовжують використовуватись в діяльності Банку. Активи обліковуються за найнижчою вартістю: балансовою або справедливою за вирахуванням затрат на продаж. При цьому активи повинні бути готові до негайного продажу у своєму теперішньому стані та вірогідність угоди з продажу повинна бути високою. Активи повинні бути продані протягом року з дати кваліфікації їх як призначених для продажу.

Якщо Банк планує вибуття шляхом продажу або іншим засобом цілої групи активів разом з безпосередньо пов’язаними з ними зобов’язаннями в ході однієї угоди, то такі активи кваліфікується як активи «групи вибуття».

Станом на кінець дня 31.12.2008 року активів , кваліфікованих як призначені для продажу або активів «групи вибуття» Банк не має.


Примітка 1.15 Припинена діяльність.

Припинена діяльність - компонент Банку який або вибув, або був класифікований як призначений для продажу. За умови, що цей компонент являє собою суттєвий напрямок діяльності або географічний регіон, в якому здійснюється діяльність; являє собою дочірню компанію, що була придбана з метою продажу; є складовою частиною єдиного скоординованого плану вибуття істотного напрямку діяльності або діяльності, що здійснюється в певному географічному регіоні.

Протягом звітного року Банк не здійснював вибуття та класифікацію компонентів бізнесу як таких, що підлягають продажу

Примітка 1.16 Похідні фінансові інструменти

Принципи обліку операцій з похідними фінансовими інструментами Банк відображає в бухгалтерському обліку відповідно до їх економічної суті.

Похідні фінансові інструменти в бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за відповідними позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання одного активу та зобов’язання з поставки іншого.

Похідні фінансові інструменти з метою відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

• похідні фінансові інструменти в торговому портфелі банку;
  
• похідні фінансові інструменти, що призначені для обліку хеджування.
  

Аналітичний облік похідних фінансових інструментів, що призначені для обліку хеджування, ведеться в розрізі типів хеджування.

Строкові контракти на придбання або продаж нефінансового активу, які передбачають погашення грошовими коштами на нетто-основі чи іншим фінансовим інструментом або шляхом обміну фінансових інструментів, класифікуються як похідні фінансові інструменти.

Тверді угоди про купівлю-продаж товарів (нефінансових активів), які передбачають виключно отримання або передавання цих товарів у майбутньому, не є похідними фінансовими інструментами.

Усі похідні фінансові інструменти первісно оцінюються та відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю. Витрати на операції визнаються за рахунками витрат під час їх первісного визнання.

Вимоги та зобов’язання за похідними фінансовими інструментами на дату операції обліковуються за позабалансовими рахунками за курсом (ціною), зафіксованим у контракті, вимоги дорівнюють зобов’язанням. Справедлива вартість похідних фінансових інструментів, крім опціонів, на дату операції дорівнює нулю. Справедлива вартість опціонів на дату операції дорівнює премії опціонів, яка відображається за балансовими рахунками з обліку опціонів.

На кожну наступну після первісного визнання дату балансу похідні фінансові інструменти оцінюються за справедливою вартістю без будь-яких витрат на операції.

Переоцінка похідних фінансових інструментів, якими є біржові інструменти, здійснюється банком за результатами кожного біржового дня (торговельної сесії) за визначеною біржею котирувальною (розрахунковою) ціною.

Переоцінка похідних фінансових інструментів, якими є позабіржові інструменти, здійснюється банком у разі зміни їх справедливої вартості, про яку Банку стало відомо.

Похідні фінансові інструменти, індексовані стосовно інструментів власного капіталу, які не котируються на біржах і справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити, оцінюються за собівартістю.

Справедлива вартість похідних фінансових інструментів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою вартістю.

Якщо котирування ринкових цін на похідні фінансові інструменти є недоступним, то Банк застосовує для визначення справедливої вартості посилання на ринкову ціну іншого подібного інструменту. Подібним може визначатись інструмент цього виду в тій же валюті та з близьким терміном по даті розрахунку.


Примітка 1.17 Податок на прибуток


Ставка податку на прибуток, виходячи зі ставки оподаткування згідно чинного податкового законодавства у 2008 році не змінювалася та становила 25%.

Різниця між обліковим податком на прибуток та податком на прибуток в податковому обліку відбулась за рахунок різної облікової політики оподаткування та бухгалтерського обліку. Складові елементи витрат (доходу) з податку на прибуток за 2007-2008 роки відображено в таблицях 32.3. і 32.4. примітки 32.

Відстрочені податкові активи та зобов’язання розраховані з урахуванням вимог міжнародних та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та «Інструкції про порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України поточних і відстрочених податкових зобов’язань та податкових активів», затвердженої постановою Правління НБУ №121 від 19.03.2003р.

В 2008р. податок на прибуток складає 3 186 тис. грн. та відстрочений податок на прибуток в сумі – 4 737 тис. грн.

До нарахування відстрочених податкових активів та зобов’язань призвели тимчасові різниці між податковим та обліковим прибутками.

Тимчасові різниці між податковим та обліковим прибутками – це різниці в часі, які виникають унаслідок того, що період, у якому окремі доходи або витрати включаються до складу податкового прибутку, не збігається з періодом, у якому ці статті включені для обчислення облікового прибутку. До таких різниць відносяться: резерви , сума доходів майбутніх періодів; сума передоплат за товари (роботи, послуги), результат від торгівлі цінними паперами, розрахований за різними методиками у бухгалтерському та податковому обліку та інше. Терміни погашення тимчасових різниць повністю залежать від умов їх виникнення, так у випадку із цінними паперами – загальні результати у податковому обліку та у фінансовому співпадуть після продажу цінних паперів, які обліковуються у портфелі банку; у випадку із доходами майбутніх періодів – терміни погашення різниць залежать від причин виникнення наперед отриманих доходів – зазвичай це декілька місяців; у випадку із попередніми оплатами – терміни погашення різниць обумовлені умовами договорів.

Відстрочені податкові зобов’язання та відстрочені податкові активи визначалися за звітний період та згорталися шляхом визначення різниці між сумою визнаних відстрочених податкових зобов’язань та відстрочених податкових активів. В результаті згортання Банк отримав відстрочені податкові активи в сумі 5603 тис. грн., які підлягають вирахуванню у наступних податкових періодах.

Окремо обліковується відстрочені податкові зобов’язання з переоцінки основних засобів в сумі 3 756 тис.грн.

У 2008 році у Банка тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, суму податкових збитків і невикористаних податкових пільг, пов’язаних з невизнанням відстроченого податкового активу немає.

Тимчасових різниць, пов’язаних з фінансовими інвестиціями в дочірні та асоційовані компанії, щодо яких відстрочені податкові зобов’язання не були визнані немає.

Витрат (доходу) з податку на прибуток, пов’язаних з прибутком (збитком) від діяльності, що припинена немає.

Витрати по податку на прибуток відображені у Звіті про фінансові результати Банку за статтею „Витрати на податок на прибуток” .




Примітка 1.18. Власні акції, викуплені в акціонерів.


У зв’язку із зверненням акціонера та прийняттям відповідного рішення Спостережною Радою, 17.07.2007 р. ВАТ "БТА Банк" викупив власні акції в кількості 7260 шт., що становило 1,132 % від Статутного капіталу Банку. Викуплені акції були реалізовані серед акціонерів а саме: 3997 шт. акцій були реалізовані 01.08.2007 р. та 3263 шт. акцій були реалізовані 18.02.2008 р.




Примітка 1.19 Доходи та витрати


Облік доходів і витрат Банк проводить у відповідності до вимог «Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затверджених Постановою Правління НБУ від 18.06.2003р.№ 255 зі змінами.

Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності Банку:

• операційної;
  
• інвестиційної;
  
• фінансової.
  

Доходи та витрати за банківською операцією визнаються Банком за наявності таких умов:

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод Банку;
  
• сума доходу може бути достовірно визначена;
  
• витрати, пов'язані із цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
  

Якщо дохід від надання послуг не може бути достовірно оцінений, то він визнається в розмірі здійснених витрат, що підлягають відшкодуванню.

Визнані Банком доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням принципів:

нарахування та відповідність доходів і витрат - відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів та порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, з метою визначення фінансового результату звітного періоду;

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку.


Доходи та витрати нараховуються в тому періоді, до якого вони відносяться за кожною операцією окремо.

Амортизація дисконту (премії) здійснюється в тому періоді, до якого відноситься з відображенням за відповідними рахунками процентних доходів (витрат).

Доходи (витрати) за безперервними послугами визнаються Банком щомісяця протягом усього строку дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.

Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно, визнаються Банком після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування.

Доходи (витрати) за послугами з обов'язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.

У разі, якщо Банком отримані доходи (здійснені витрати), за активами або зобов’язаннями , які будуть існувати в майбутньому, або за послугами, які будуть надані (отримані) в наступних звітних періодах, такі доходи ( витрати) не включаються до фінансового результату звітного періоду, а враховуються на рахунках 3600 «Доходи майбутніх періодів» (3500 «Витрати майбутніх періодів»).

Відображення в обліку комісійних доходів та витрат базується на загальних принципах. Комісійні доходи та витрати визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать.

Якщо комісійні витрати можна пов’язати з отриманням конкретного доходу, такі витрати відображаються на рахунках комісійних витрат та одночасно з цим визнаються (нараховуються) пов’язані з ними комісійні доходи.

Комісійні доходи (витрати) за одноразовими послугами визнаються без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримуються (сплачуються) у тому звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).

Прирівняні до процентів комісії, які включаються у вартість кредиту, та проценти, що утримані авансом, враховуються на рахунках для обліку неамортизованого дисконту за наданими кредитами , з яких щомісячно амортизуються на відповідні рахунки 6 класу методом ефективної ставки відсотка.

По операціях з цінними паперами застосовуються методи визнання доходів і витрат такі, як метод нарахування та метод ефективної ставки відсотка.Сума амортизації премії зменшує процентний дохід, а сума амортизації дисконту збільшує процентний дохід. За купонними цінними паперами проценти нараховуються щомісяця ( не рідше оного разу на місяць) за процентною ставкою купона, починаючи з дати їх придбання до дати продажу або погашення цінних паперів. Нараховані проценти після придбання цінного папера визнаються як дохід.




Примітка 1.20 Іноземна валюта

Активи і зобов’язання в іноземній валюті первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті за офіційним (обліковим) курсом гривні до іноземних валют.

Офіційні облікові курси іноземної валюти станом на 31.12.2008 становили:

826	100 англійських фунтів стерлінгів	1114,2948
840	100 доларів США	770,00
643	10 російських рублів	2,6208
756	100 швейцарських франків	725,4869
978	100 ЄВРО	1085,546

На кожну наступну після визнання дату балансу:

• усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним (обліковим) курсом гривні до іноземних валют на дату балансу;
  
• немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним (обліковим) курсом гривні до іноземних валют на дату визнання (дату здійснення операції);
  
• немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним (обліковим) курсом гривні до іноземних валют на дату визначення їх справедливої вартості.
  

Переоцінка всіх валютних балансових рахунків здійснюється при кожній зміні офіційного курсу. Курсові різниці при переоцінці балансових рахунків віднесені на рахунок 6204 «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».

Результат переоцінки активів та зобов’язань відображені за статтею «Чистий торгівельний дохід» звіту про фінансові результати.

Доходи і витрати в іноземній валюті у звіті про фінансові результати відображено за офіційним курсом іноземних валют встановлених НБУ станом на день проведення операції.

Курсові різниці, які виникли у зв’язку із здійсненням операцій в іноземній валюті, визнавались як дохід або витрати у звітному періоді.


Діяльність Банка на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов'язана з валютними ризиками, які виникають у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Головним фактором, що спричиняє виникнення валютного ризику є зміна валютних курсів. Тому основою оцінки цього ризику є прогнозування та вимірювання тенденцій та можливих рамок коливань валютних курсів у різних часових інтервалах.

Валютний ризик залежить від двох чинників: загальної відкритої валютної позиції у розрізі конкретних валют та від можливих негативних коливань курсів валют, що утворюють відкриті позиції. Банком визначається базова валюта, по відношенню до якої проводиться розрахунок розміру валютного ризику та його вплив на фінансовий результат банку, також встановлені ліміти загальної валютної позиції за видами валют, ліміти готівкових відкритих позицій. Валютний ризик піддається кількісній оцінці. Міра схильності банку до валютного ризику визначається: величиною та структурою відкритої валютної позиції банку за різними іноземними валютами (тобто ступенем неврівноваженості балансових та позабалансових статей); динамікою валютних курсів (яка визначається станом ринку); кваліфікацією та коректністю дій осіб, що безпосередньо виконують угоди від імені банку.

Для запобігання конфлікту інтересів, функція контролю валютного ризику відокремлюється від підрозділів, які безпосередньо проводять банківські операції.

Методологія та механізм управління валютним ризиком постійно актуалізується. Процес управління валютним ризиком у банку передбачає щоденний контроль за відповідністю максимально можливих розмірів валютних позицій банку виходячи з прийнятної величини капіталу під ризиком до встановлених лімітів відкритих валютних позицій, розрахунок та прогнозування волатильності курсів валют і величини валютного ризику при нормальних умовах та стрес-сценарії.




Примітка 1.21. Взаємозалік статей активів та зобов'язань


В 2008 році Банк здійснював взаємозалік активів і зобов'язань балансу.

Зобов’язання зупинені заліком зустрічних однорідних (грошових) вимог, строк яких настав. Залік здійснювався згідно з узгодженням сторін. Підстава - ст. 601 Цивільного Кодексу України. Взаємозалік відбувся за статтями дебіторської і кредиторської заборгованості за оперціями Банку ( окрім операцій МБК та Forex) на суму 266, 8 тис.грн.


Примітка 1.22 Звітність за сегментами

Розкриття інформації за сегментами здійснюється, якщо він відповідє хоча б одному з критеріїв:

• дохід за сегментом становить 10 % або більше від загального доходу (уключаючи банківську діяльність у межах сегмента);
  
• прибуток або збиток в абсолютному значенні складає не менше 10% найбільшої з величин:
  

• загальний прибуток всіх прибуткових сегментів;
  
• загальний збиток всіх збиткових сегментів;
  

• активи становлять 10 % або більше від загальних активів;
  
• на звітні сегменти повинно припадати не менше 75% доходів Банку.
  

Примітка 1.23. Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок


Протягом 2008 року Банком не вносились зміни до облікової політики.

Виправлення помилок за попередні періоди, які б суттєво вплинули на показники фінансової звітності Банк не здійснював.

Повторного оприлюднення виправлених фінансових звітів в 2008 році не було.

Примітка 2. кономічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність

Банківська система як складова фінансової системи будь-якої країни відіграє вирішальну роль у її економічному розвитку. Головні функції банків полягають у мобілізації тимчасово вільних грошових коштів і їх розміщенні від свого імені й за свій рахунок на умовах зворотності, терміновості і платності у формі кредитування держави, юридичних і фізичних осіб, у проведенні фінансових розрахунків і формуванні платіжної системи держави, здійсненні грошової емісії в банківській та депозитній формах і т.д.
Зрозуміло, що банківські установи є посередниками між власниками коштів та їх користувачами. При цьому статус банку є своєрідною гарантією збереження і повернення коштів власникам у визначений термін. Банківська діяльність, як і будь-яка інша, передбачає контрольні дії, спрямовані на те, щоб надійно забезпечити виконання поставлених завдань.. Банківська система — законодавчо визначена та структурована сукупність різноманітних видів банків, які виконують всі базові та інші операції на фінансовому ринку. Розвиток банківської системи як головного складника фінансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розвиток бізнесів зокрема, оскільки значний вплив банків на українське середовище є очевидним. Розвинута банківська система є необхідною умовою нормального функціонування економіки, тобто функціонування суб'єктів господарської діяльності та державного бюджету. Лише через досконалу банківську систему можна здійснити реструктуризацію економіки в цілому. Крім того, надійний і розвинений банківський сектор відіграє надзвичайно важливу роль у стабілізації економіки країни. Без залучення коштів населення у банківський сектор неможлива фінансова санація підприємств, які потребують фондів для функціонування і реструктуризації. Банківська система формується не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків. Розвиток і функціонування банківської сфери сьогодні відбувається на тлі постійно змінюваної загальноекономічної та соціально-політичної ситуації, що впливає на надійність та ефективність виконання банківськими установами своїх функцій . Подальший розвиток системи українських банків вочевидь вимагає зміну підходів в керуванні комерційних банків, тобто переходу від інтуїтивного, стихійного управління до виваженого, обґрунтованого та професійного, що спирається на певну аналітичну базу і як наслідок мінімізує ризики ( кредитний операційний , валютний , процентний і т.д.)

У зв’язку з цим перед керівниками комерційних банків, їх діловими партнерами, державними наглядовими органами постає питання про необхідність впровадження певних нових методик визначення поточного й майбутнього стану банку, його потенційних можливостей, слабких сторін тощо. На поточний момент проблема комплексної оцінки ефективності основних банківських операцій та надійності банківської системи України почала набувати першорядного значення в зв’язку з світовою та внутрішньою кризою.

Наслідки світової фінансової кризи слід, безперечно, вважати знаковою подією 2008 року. В Україні світові кризові явища в першу чергу спричинили обвал вітчизняного фондового ринку. Саме фондовий ринок слугував найбільш наочним індикатором того, що Україна не залишилась осторонь світової кризи. За 9 місяців року індекс ПФТС знизився на 76 %, що є одним з найгірших показників у світі в 2008 році, та опустився до рівня початку 2005 року. Всі інтервальні та відкриті інститути спільного інвестування з початку року демонструють від’ємну дохідність. Падіння індексу супроводжувалось різким відпливом капіталу з фондового ринку України.

Між тим, відносно незначні масштаби фондового ринку України та його слабка інтегрованість у фінансову систему країни обумовили низький рівень безпосереднього впливу падіння фондових індексів на українську економіку. Незважаючи на те, що вітчизняний фондовий ринок опинився у глибокій рецесії, лише це практично не завдало впливу на показники реальної економіки, залишилося невідчутним для переважної більшості громадян. Між тим, економіка почала дедалі сильніше відчувати вторинні наслідки, також пов’язані зі світовою фінансовою кризою:

зростання вартості та утруднення отримання зовнішніх запозичень, в той час як настав період гострої потреби у рефінансуванні запозичень, зроблених комерційними банками у попередні періоди.

витік капіталу з країни, пов’язаний з падінням фондових індексів в Україні та світі, що підвищило попит на іноземну валюту та викликало девальваційні тенденції. Очікування девальвації додатково прискорили вихід спекулятивних капіталів, які увійшли на ринок в розрахунку на отримання курсового прибутку в умовах номінального й реального зміцнення гривні;

зниження попиту на провідних експортних ринках України (насамперед – металургійної продукції), що співпало з погіршенням умов торгівлі для українських експортерів через ревальвацію гривні та подорожчання складових собівартості їхньої продукції;

наростання негативних очікувань суб’єктів ринку під впливом демонстраційного ефекту низки банкрутств потужних фінансових компаній провідних країн світу, біржової паніки, які посилилися ігноруванням потреб у здійсненні антикризової політики в межах України.

Необхідно зазначити , що кожний із зазначених проявів набув практичного виразу саме спираючись на внутрішні економічні суперечності.

В подальшому слід очікувати поширення негативного впливу кризових явищ у світі на економіку України. При цьому основні ризики слід очікувати на наступних напрямках:

1. Погіршення поточного сальдо торговельного балансу. Через погіршення ситуації на фінансових ринках відбувається зменшення світового попиту. Рецесія в провідних економіках світу супроводжуватиметься насамперед зменшенням інвестиційного попиту, обсягів будівництва і, відповідно, призведе до зниження попиту та цін на продукцію металургії та машинобудування – основні товари експортної спеціалізації України. Такі тенденції на світовому ринку, зважаючи на високу залежність української економіки від експорту, негативно позначаться на динаміці розвитку експортного виробництва, а згодом — на галузях, які прямим чи непрямим чином залежать від експорту. Відтак слід очікувати подальшого погіршення стану зовнішньоторговельного балансу, зменшення фіскальних надходжень, зниження доходів працюючих в цих секторах економіки.

Ймовірним негативним чинником може стати формування узгодженої політики Росії та країн ОПЕК з метою підтримання світових цін на нафту, що спричинить підвищення вартості імпортованих енергоносіїв в Україну, в т.ч. й природного газу, ціна на який прив’язується до вартості нафти.

Зниження економічної активності в світі під впливом фінансової кризи вестиме до вивільнення в першу чергу значного числа іноземних працівників, що може помітно зменшити грошові надходження до України від трудових мігрантів (за оцінками Інституту розвитку міст (Львів), грошові переклади трудових мігрантів в Україну в 2007 році тільки з США та Європейського союзу в Україну склали біля 2 млрд. дол. США на рік).

Пом’якшуючим чинником для торговельного балансу може бути паралельне сповільнення приросту імпорту до України у зв’язку як з тим, що помітна частина імпорту (насамперед енергетичних ресурсів та комплектуючих) пов’язана з попитом з боку експортних виробництв, так і з послабленням попиту на імпортні товари через обмеження споживчого та інвестиційного кредитування та загальне сповільнення зростання доходів.

2. Тривалий період ускладнення доступу до зовнішніх запозичень. Світова фінансова криза насамперед впливатиме на установи (незалежно від сфери діяльності), які найближчим часом повинні здійснювати суттєві виплати за залученими раніше кредитами та, за інших умов, розраховували на їх рефінансування. При аналізі наслідків світової кризи для вітчизняної банківської системи необхідно звернути увагу на рівень потреби конкретних банків в отриманні додаткового рефінансування в найближчі декілька місяців. В зв’язку з цим доречно виділити три групи банків, рівень впливу кризи на які матиме різний рівень:

системні банки України (з участю іноземного капіталу та без неї), які здійснювали зважену кредитну політику і помірковано управляли активами та пасивами. Вони фокусували увагу на стійкому зростанні, не концентруючи зусилля на швидких результатах. Для таких банків ризик рефінансування є відносно низьким, і криза не повинна кардинально вплинути на їх фінансову стабільність;

банки, що належать іноземним інвесторам, чиї материнські компанії зіткнулись з кризою ліквідності і не можуть забезпечити їм такого самого обсягу, процентних ставок та термінів погашення наданого фінансування, як до початку кризи. Рівень впливу кризи на такі банки значною мірою залежатиме від того, наскільки ефективно боротимуться з наслідками кризи їхні материнські структури;

банки, які вели агресивну політику, спрямовану на завоювання більшої частки на ринку й мали обмежений доступ до зовнішнього фінансування, а також банки, які повинні здійснити суттєві виплати за запозиченнями в найближчий час та не можуть їх відстрочити. Саме ця група банків може зазнати найбільш негативного впливу від кризи.

Проблеми з отриманням зовнішніх кредитів створюють ризики не лише для банків, а й для нефінансових корпорацій, які мали вихід на зовнішні ринки запозичень, насамперед – компанії – експортери. Так, блокування доступу українських підприємств до дешевих довгих фінансових ресурсів, вже привело до виключення кількох компаній з лістингу на міжнародних фондових біржах та пониження рейтингів окремих позичальників.

3. Зниження стабільності банківської системи та сповільнення кредитної активності. Проблеми зовнішнього рефінансування є лише одним із чинників, який обумовлює ризики фінансової нестабільності вітчизняної банківської системи. Несприятливі умови створюватимуться також через:

погіршення платоспроможності боржників (фізичних та юридичних осіб), які постраждають від кризових процесів, подальше зменшення доступності кредитів внаслідок здорожчання позичкових коштів, а також внаслідок знецінення власних ресурсів в умовах високої інфляції;

підрив довіри до банківської системи з боку населення та юридичних осіб.

Вказані несприятливі чинники можуть призвести до суттєвого уповільнення темпів розвитку банківської системи. Зокрема, очікується, що рівень зростання видачі кредитів уповільниться за результатами 2008 року до 35-40 % проти 83 % в 2007 році. В 2009 році цей показник може впасти до 20-25 %. Скорочення кредитування економіки банківським сектором може негативно відбитись на розвитку практично усіх секторів економіки. Насамперед до зони ризику потрапляють:

підприємства малого бізнесу, які мають низьку потужність власних фінансових ресурсів, а відтак – залежні від банківського кредитування;

підприємства з тривалим технологічним процесом, який вимагає кредитного фінансування, в тому числі – аграрного сектору економіки;

підприємства, які потребують реалізації великих інвестиційних проектів для збереження власної конкурентоспроможності;

сектори економіки, які традиційно залежать від споживчого попиту, що підживлюється банківськими споживчими кредитами: житлове будівництво, виробництво та продаж автомобілів, складної побутової техніки тощо.

4. Згортання інвестиційних процесів. Утруднення доступу до кредитних ресурсів, невизначеність перспектив кон’юнктури ринків та економіко-правового середовища в Україні та світі, значний рівень політичних ризиків дестимулюють інвестування в Україні. Інвестиційна стагнація вестиме до падіння попиту на інвестиційну продукцію на внутрішньому ринку, насамперед – машинобудівну (варто наголосити, що машинобудування формує близько 20 % попиту на металопродукцію в Україні), сповільнюватиме адаптацію економіки до вимог міжнародної конкуренції, а отже – погіршуватиме стан торговельного балансу. Слід також очікувати активізації вивезення вітчизняними власниками капіталу з країни.

5. Посилення ймовірності спекулятивних атак на знецінені активи підприємств. У зв’язку зі здешевленням активів більшості вітчизняних компаній складаються сприятливі умови для їх купівлі фінансовими структурами (в тому числі – зарубіжного походження), які менш постраждали від кризи. Це стосується попиту на активи як виробничих підприємств, так і фінансових структур, насамперед – банків. Очевидно, розвиватиметься також практика інвестування в аграрний сектор, яке сьогодні розглядається як створення заділу для майбутнього придбання землі. Подібна зацікавленість з боку іноземних інвесторів може бути корисною для компенсації негативного поточного сальдо платіжного балансу. Проте слід зважати на значний ризик надто різкого перерозподілу власності та припливу до України спекулятивних, нестратегічних інвесторів. З цих самих міркувань, на нашу думку, в період кризи та наступної рецесії недоречно здійснювати приватизацію прибуткових держпдприємств, цей період також несприятливий для запровадження продажу землі сільськогосподарського призначення.

6. Зниження динаміки доходів та погіршення якості життя громадян України.

Проблеми збуту та фінансового забезпечення спонукатимуть компанії до раціоналізації витрат та підвищення ефективності використання людських ресурсів. Насамперед це виражатиметься у сповільненні темпів приросту заробітної плати, значно чіткішій її прив’язці до продуктивності праці, посиленні контролю над виконанням трудової дисципліни та якістю й ефективністю праці, вивільненні надлишково зайнятих. Вимушене обмеження динаміки бюджетних видатків вестиме до сповільнення приросту соціальних виплат та заробітних плат в бюджетному секторі, що негативно відіб’ється на динаміці доходів їх отримувачів.

Ризики, пов’язані з очікуваним вивільненням частини працівників, посилюються через несприятливість умов для альтернативного отримання доходів. Несприятливими будуть також умови для розвитку індивідуальної зайнятості – як з причин зниження доступності кредитних ресурсів, необхідних для започаткування власної справи, так і через звуження місткості внутрішнього ринку збуту товарів і послуг, які пропонуються малим бізнесом.

Все вищезазначене вестиме до сповільнення темпів зростання доходів населення, а відтак – гальмуватиме зростання споживчого попиту як важливого чинника економічної динаміки.

Таким чином всі зазначені фактори стимулюють менеджмент Банку надалі впроваджувати консервативну політику , щодо управління ліквідністю.

Зважена та правильна політика управління активами та пасивами Банку в 2008р. , щодо повільного нарощування активів та націленість на підвищення ліквідності Банку через капіталізацію (нарощування основного капіталу в жовтні 2008р.) дозволить Банку спокійно та без додаткових зусиль пройти світову та внутрішню кризу.


Примітка 3. Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти


Банк вперше складає фінансову звітність відповідно до вимог міжнародних стандартів фінансової звітності. Подання інформації здійснюється відповідно до МСБО 1 «Подання фінансових звітів» редакції до 01.01.2009 року.

Відповідно до МСФО (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття» розкрито інформацію за фінансовими активами, фінансовими зобов’язаннями, доходами і витратами, а також про ризики, пов’язані з фінансовими інструментами, зокрема:

• подання інформації за категоріями фінансових інструментів, розподіляючи їх за класами;
  
• розкриття додаткової інформації щодо руху резервів під знецінені активи в розрізі класів фінансових інструментів;
  
• надання додаткових відомостей щодо справедливої вартості для кожного класу фінансових інструментів;
  
• визначення справедливої вартості забезпечення, що зменшує кредитний ризик банку;
  
• аналіз чутливості до ринкового ризику;
  
• опис політики та процедур управління капіталом.
  

Банком згруповано фінансові активи та фінансові зобов’язання за класами залежно від характеру інформації, що підлягає розкриттю у фінансовій звітності, та характеристики фінансового інструменту.

Методи оцінок та припущень, що мали вплив на відображення сум активів та зобов’язань, розкриття активів і зобов’язань на дату складання звітності, а також сум доходів та витрат протягом звітного періоду, було проаналізовано на основі досвіду фахівців банку.

Професійні судження фахівців банку висловлені на базі об’єктивного тлумачення наявної інформації.

Протягом 2008 року банком здійснювався облік фінансових інструментів з використанням ефективної ставки відсотка з використанням припущень передбачених нормативними актами Національного банку України. До Облікової політика банку у 2009 році було внесено зміни щодо первісного визнання фінансових інструментів та їх подальшої оцінки.

Станом на 31.12.2008 банк здійснив коригування вартості фінансових інструментів на відповідність до вимог МСФО (IAS) 39 «Фінансові інструменти: визнання і оцінка». Коригування здійснено за фінансовими інструментами створеними на протязі 2008 року щодо яких банк мав технічні можливості зробити таке коригування. За оцінкою фахівців банку фінансові інструменти за якими відповідне коригування не було здійснено не можуть суттєво вплинути на фінансовий звіт банку.


Оскільки фінансові інструменти за якими здійснено коригування створені у звітному періоді, то коригування враховано при формуванні наступних статей :

N з/п	Найменування статті	Попередні дані	Вплив переходу на міжнародні стандарти фінансової звітності	Дані з урахуванням міжнародних стандартів фінансової звітності
1	2	3	4	5
1	Кредити та заборгованість клієнтів	1 203 149	(356)	1 202 793
2	Процентні доходи	200 875	(192)	200 683
3	Комісійні доходи	33 465	(164)	33 301

Банком в 2008 році вперше сформовано згідно вимог МСФО (IAS) 37 «Резерви, умовні зобов’язання і умовні активи» резерв на забезпечення виплат відпусток працівникам банку.

При формуванні фінансової звітності банком дотримувались вимоги МСФО (IAS) 14 «Сегментна звітність» (МСФО 8 «Операційні сегменти» є обов’язковим до виконання з 01.01.2009 року). Оскільки банк здійснює свою діяльність в межах певного економічного середовища, то при формуванні звітності банком розкрито інформацію лише за бізнес-сегментами.