Оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва
| Вид материала | Документы |
- Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, 74.06kb.
- Заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, 30.23kb.
- Про затвердження форми Книги обліку доходів І витрат суб'єкта малого підприємництва, 54.7kb.
- Указу Президента України №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, 74.27kb.
- Прийняття Верховною Радою України 4 листопада 2011 року закон, 177.83kb.
- Прийняття Верховною Радою України 4 листопада 2011 року закон, 170.02kb.
- Указу Президента України від 03. 07. 1998 р. N 727 "Про спрощену систему оподаткування,, 407.42kb.
- Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів, 147.87kb.
- Положення законопроекту, запропонованого го "Всеукраїнське об'єднання малого та середнього, 451.2kb.
- Верховна Рада України постановляє: І. Внести до Податкового кодекс, 174.81kb.
Стаття 1. Суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування на територіях спеціальних (вільних) економічних зон поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон зареєстровані у встановленому порядку інвестиційні проекти.
1.2. Всі питання, крім питань оподаткування, які пов’язані із функціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів визначаються спеціальним законодавством, у тому числі законами України про створення конкретної спеціальної (вільної) економічної зони.
Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Суб'єкти господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон інвестиційні проекти, на період реалізації таких проектів, але не більше ніж протягом двох років можуть користуватися інвестиційним податковим кредитом з податку на прибуток підприємств.
2.2. Першим днем користування інвестиційним податковим кредитом вважається день укладення договору про надання інвестиційного податкового кредиту між суб’єктом господарювання та органом державної податкової служби. Договір укладається після виникнення першого податкового зобов’язання з податку на прибуток, обчисленого щодо діяльності такого суб’єкта господарювання в межах реалізації інвестиційного проекту. При здійсненні суб’єктом господарювання іншої господарської діяльності, ніж такої, що передбачена інвестиційним проектом, беззаперечною умовою для отримання інвестиційного податкового кредиту являється ведення таким суб’єктом господарювання окремого бухгалтерського та податкового обліку щодо кожного зареєстрованого інвестиційного проекту.
2.3. Інвестиційний податковий кредит надається шляхом відстрочення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств, нарахованих з прибутку від реалізації інвестиційного проекту в порядку, встановленому Розділом ІІІ цього Кодексу. Проценти за користування інвестиційним податковим кредитом не нараховуються.
2.4. Порядок надання та повернення до бюджету інвестиційного податкового кредиту, подачі звітності по його цільовому використанню суб'єктом господарювання та контролю за його цільовим використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2.5. Сума інвестиційного податкового кредиту не може перевищувати суму інвестицій, фактично внесених суб’єктом господарювання згідно з інвестиційним проектом, зареєстрованим в установленому порядку Міністерством економіки України.
2.6. Суми коштів, отриманих в рамках інвестиційного податкового кредиту, використовуються суб’єктами господарювання виключно у межах сум, які затверджені при реєстрації інвестиційного проекту Міністерством економіки України, та виключно на цілі, передбачені таким інвестиційним проектом, зокрема:
придбання устаткування (обладнання) та комплектуючих до них;
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;
проведення наукових, науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт;
підготовку конструкторської та технологічної документації, технічних умов, технічних проектів;
створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково-технологічних, експериментальних та дослідно-промислових дільниць;
патентування розробок, придбання прав на об’єкти права інтелектуальної власності (патентів, ліцензій на використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків).
2.7. Суб’єкт господарювання, який використав кошти інвестиційного податкового кредиту не за цільовим призначенням, втрачає право на користування таким кредитом до завершення реалізації інвестиційного проекту та зобов’язаний до 10–го числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулося таке нецільове використання, перерахувати до бюджету всю суму податку на прибуток підприємств, сплата якої була відстрочена, та сплатити пеню, нараховану на суму такого податку на прибуток підприємств, з моменту надання відстрочки до моменту сплати податку, виходячи із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати.
2.8. Накопичений інвестиційний податковий кредит погашається суб’єктом господарювання рівними частками протягом чотирьох послідовних податкових звітних періодів (кварталів), наступних за податковим звітним періодом (кварталом), на який припадає останній день користування таким кредитом відповідно до норм цього Кодексу шляхом включення таких часток до складу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та перераховується до бюджету у строки, передбачені для сплати податку на прибуток підприємств. У разі несвоєчасного погашення суб’єктом господарювання інвестиційного податкового кредиту органами державної податкової служби застосовуються відповідні заходи, передбачені цим Кодексом для стягнення податкових зобов'язань.
2.9. Податковий період при сплаті відстрочених сум податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств шляхом надання інвестиційного податкового кредиту дорівнює податковому кварталу.
2.10. Керівник податкового органу приймає рішення про дострокове розірвання договору про надання інвестиційного податкового кредиту та сплати повної суми отриманого суб’єктом господарювання податкового кредиту у разі, коли такий суб’єкт господарювання :
до закінчення терміну дії такого договору не сплачує у строк, встановлений цим Кодексом чергову частку отриманого інвестиційного податкового кредиту протягом одного чергового терміну сплати;
достроково виключений з Реєстру;
визнається неплатоспроможним у встановленому законодавством порядку.
2.11. На території спеціальних (вільних) економічних зон відповідно до митного законодавства запроваджується режим спеціальної митної зони.
2.12. Суб’єкти господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон інвестиційні проекти можуть ввозити в режимі спеціальної митної зони товари, які використовуватимуться виключно для реалізації таких інвестиційних проектів (за винятком транспортних засобів, підакцизних товарів та товарів 1-24 груп за УКТЗЕД). Перелік таких товарів є невід’ємною частиною інвестиційного проекту.
2.13. Для цілей оподаткування товари, ввезені в режимі спеціальної митної зони, розглядаються як такі, що знаходяться поза межами митної території України.
2.14. Режим спеціальної митної зони передбачає такий порядок справляння податків під час митного оформлення товарів, що переміщуються через межі спеціальної (вільної) економічної зони:
операції з ввезення товарів з-за меж митної території України на територію спеціальної (вільної) економічної зони не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість;
операції з вивезення товарів за межі митної території України, які були попередньо ввезені з-за меж митної території України на територію спеціальної (вільної) економічної зони не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість;
операції з вивезення товарів за межі митної території України, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній (вільній) економічній зоні не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість;
товари, які повністю вироблені або достатньо перероблені чи оброблені у спеціальній (вільній) економічній зоні і ввозяться на митну територію України для вільного обігу, обкладаються акцизним збором як при ввезені їх на митну територію України у митному режимі імпорту; операції з ввезення таких товарів на митну територію України оподатковуються податком на додану вартість у порядку та на умовах, передбачених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;
операції з ввезення товарів на митну територію України для вільного обігу, які були попередньо ввезені з-за меж митної території України на територію спеціальної (вільної) економічної зони оподатковуються податком на додану вартість у порядку та на умовах, передбачених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;
операції з вивезення товарів з митної території України на територію спеціальної (вільної) економічної зони оподатковуються податком на додану вартість у порядку та на умовах, передбачених для оподаткування операцій з вивезення товарів у митному режимі експорту;
операції з ввезення на митну територію України відходів виробництва, які виникли у спеціальній (вільній) економічній зоні оподатковуються податком на додану вартість у порядку та на умовах, передбачених для оподаткування операцій з ввезення товарів у митному режимі імпорту;
відходи підприємства у вигляді побутового сміття, макулатури тощо, які виникли у спеціальній (вільній) економічній зоні, ввозяться на митну територію України без митного оформлення, та обліковуються митними органами.
2.15. Операції з поставки з митної території України на територію спеціальної (вільної) економічної зони природного газу та електричної енергії здійснюються без митного оформлення та оподатковуються податком на додану вартість в порядку, встановленому для операцій з поставки товарів на митній території України.
2.16. Поставлений з митної території України на територію спеціальної (вільної) економічної зони природний газ та електрична енергія не підлягає подальшому продажу та вивозу за межі митної території України.
2.17. Операції з поставки послуг суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях спеціальних (вільних) економічних зон інвестиційні проекти оподатковуються податком на додану вартість у порядку та на умовах, передбачених для операцій з поставки послуг на митній території України.
2.18. У разі нецільового використання товарів, ввезених на територію спеціальної (вільної) економічної зони в режимі спеціальної митної зони, суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мали б бути сплаченими при ввезенні таких товарів у загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у розмірі, встановленому цим Кодексом.
2.19. Операції між суб’єктами господарської діяльності, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах здійснюються в порядку та на умовах, передбачених для операцій на території України у разі, якщо товари при цьому не покидають межі однієї спеціальної митної зони.
2.20. Товари, які переміщуються між різними спеціальними (вільними) економічними зонами на виконання операцій між суб’єктами господарської діяльності, які реалізують у таких спеціальних (вільних) економічних зонах інвестиційні проекти не підлягають митному контролю і митному оформленню.
2.21. Операції з поставки товарів (послуг) між суб’єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти у спеціальних (вільних) економічних зонах, не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.
2.22. Питання, пов’язані із оподаткуванням митом при переміщенні товарів через межі спеціальної (вільної) економічної зони визначаються митним законодавством України.
Глава 5. Спеціальний режим оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку
Стаття 1. Суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування на територіях пріоритетного розвитку поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності, які реалізують на таких територіях зареєстровані у встановленому порядку інвестиційні проекти.
1.2. Всі питання, крім питань оподаткування, які пов’язані із функціонуванням територій пріоритетного розвитку, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію інвестиційних проектів визначаються спеціальним законодавством, у тому числі законами України про створення конкретних територій пріоритетного розвитку.
Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Спеціальний режим оподаткування передбачає такі податкові умови реалізації інвестиційних проектів:
надання митним органам простого векселя, який підлягає обов’язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю, на суму податку на додану вартість при ввезенні з-за меж митної території України на територію пріоритетного розвитку устаткування, обладнання та комплектуючих до них виключно для реалізації інвестиційних проектів зі строком погашення не більш як 90 днів. Кабінет Міністрів України, виходячи з технологічних особливостей виробництва, передбаченого інвестиційними проектами, може встановлювати більш довгий строк погашення такого векселя;
протягом п’яти років з моменту отримання першого прибутку від реалізації інвестиційного проекту 50% суми нарахованого податку на прибуток підприємств не перераховуються до бюджету, а зараховуються на спеціальні рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства України, і використовуються за цільовим призначенням. Порядок зарахування сум податку на прибуток підприємств на спеціальні рахунки, порядок та напрями цільового використання коштів спеціальних рахунків, а також порядок контролю за їх використанням визначаються Кабінетом Міністрів України.
2.2. Положення абзацу другого пункту 2.1 цієї статті поширюються виключно на устаткування, обладнання та комплектуючі до них, які відповідають сукупності таких критеріїв:
використання таких товарів передбачено зареєстрованим в установленому порядку інвестиційним проектом;
аналогічні товари з характеристиками, обумовленими інвестиційним проектом, не виробляються в Україні;
такі товари не є підакцизними товарами і не були у використанні.
2.3. У разі нецільового використання устаткування, обладнання та комплектуючих до них суб’єкт господарювання, який допустив таке порушення, зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке порушення, на суму податку на додану вартість, яка мала бути сплачена при ввезенні таких товарів у загальних умовах оподаткування, а також сплатити штрафні санкції у розмірі, встановленому законодавством.
2.4. Органи місцевого самоврядування можуть надавати суб’єктам господарювання, які реалізують на територіях пріоритетного розвитку зареєстровані у встановленому порядку інвестиційні проекти, додаткові податкові пільги з податків (зборів, обов’язкових платежів), які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів, крім податку з доходів фізичних осіб.
2.5. Сума податкових пільг, яка може бути отримана суб’єктом господарювання, який реалізує на території пріоритетного розвитку зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти, не повинна перевищувати суму інвестицій, фактично внесену таким суб’єктом господарювання у реалізацію такого інвестиційного проекту.
2.6. На суб’єктів господарювання, які до 31 березня 2005 року уклали договори (контракти) на реалізацію інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку (за винятком інвестиційних проектів, реалізація яких передбачає імпорт товарів 1-24 груп згідно з УКТ ЗЕД), положення цієї статті поширюються після реєстрації таких проектів Міністерством економіки України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
2.7. На суб’єктів господарської діяльності, які реалізують інвестиційні проекти в умовах спеціального режиму інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку, передбачених цією статтею, не поширюються пільги з оподаткування та спеціальні режими оподаткування, встановлені іншими законами України.
2.8. Питання, пов’язані із оподаткуванням митом при ввезенні товарів на території пріоритетного розвитку визначаються митним законодавством України.
Глава 6. Спеціальний режим оподаткування технологічних парків та їх учасників та спільних підприємств
Стаття 1. Суб’єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється спеціальний режим оподаткування
1.1. Спеціальний режим оподаткування поширюється на технологічні парки "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка" (м. Київ), "Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона" (м. Київ), "Інститут монокристалів" (м. Харків), "Вуглемаш" (м. Донецьк), "Інститут технічної теплофізики" (м. Київ), "Київська політехніка" (м. Київ), "Інтелектуальні інформаційні технології" (м. Київ), "Укрінфотех" (м. Київ), "Агротехнопарк" (м. Київ), "Еко-Україна" (м. Донецьк), "Наукові і навчальні прилади" (м. Суми), "Текстиль" (м. Херсон), "Ресурси Донбасу" (м. Донецьк), "Український мікробіологічний центр синтезу та новітніх технологій" (УМБІЦЕНТ) (м. Одеса), "Яворів" (Львівська область), "Машинобудівні технології" (м. Дніпропетровськ), їх учасників та спільних підприємств, які реалізують зареєстровані у встановленому порядку проекти технологічних парків.
1.2. Всі питання, крім питань оподаткування, які пов’язані із функціонуванням технологічних парків, включаючи розгляд, реєстрацію та реалізацію проектів технологічних парків визначаються спеціальним законодавством України.
Стаття 2. Особливості спеціального режиму оподаткування
2.1. Для реалізації проектів технологічних парків технологічним паркам, їх учасникам та спільним підприємствам, що виконують проекти технологічних парків, державою надаються цільові субсидії у вигляді:
податкового векселя на суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що нараховуються згідно з цим Кодексом, при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих, зі строком погашення на 720 календарний день, а при імпорті матеріалів, які не виробляються в Україні, зі строком погашення на 180 календарний день з дня надання векселя органу митного контролю;
суми податку на прибуток, одержаного при реалізації проектів технологічних парків, нарахованого в порядку, встановленому цим Кодексом.
2.2. Сума податку на прибуток, що нараховується при виконанні проектів технологічних парків, технологічні парки, їх учасники та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств у строки, встановлені цим Кодексом, та іншими законодавчими актами.
2.3. Питання, пов’язані із оподаткуванням митом при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні, визначаються митним законодавством України.
Глава 7. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції
Стаття 1. Визначення термінів
а) Інвестор – юридичні або фізичні особи, які мають відповідні матеріально-технологічні та економічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами, що підтверджено документами, виданими згідно із законами (процедурами) країни інвестора та здійснюють пошук, розвідку та видобування вуглеводневої сировини на умовах угоди про розподіл продукції;
б) продукція - корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення (мінеральна сировина), що видобуваються (виробляються) під час розробки родовищ корисних копалин;
в) вироблена продукція - загальний обсяг продукції, видобутої відповідно до угоди про розподіл продукції і доставленої у пункт виміру;
г) компенсаційна продукція - частина виробленої продукції, що передається у власність інвестора в рахунок компенсації його витрат;
д) прибуткова продукція - частина виробленої продукції, що розподіляється між інвестором і державою та визначається як різниця між виробленою і компенсаційною продукцією;
е) пункт виміру - пункт, у якому відповідно до угоди про розподіл продукції здійснюється вимір виробленої продукції та її розподіл на компенсаційну та прибуткову;
є) незначні запаси корисних копалин - запаси корисних копалин, що визначаються за критеріями, які встановлюються Кабінетом Міністрів України;
ж) значні запаси корисних копалин - запаси корисних копалин, розмір яких перевищує незначні запаси корисних копалин;
з) розподіл продукції – розподіл між державою та інвестором виробленої продукції в натуральній або грошовій формі відповідно до Закону України „Про угоди про розподіл продукції”;
и) ціна продукції – вартість продукції, розрахована відповідно до умов угоди про розподіл продукції, якщо інше не встановлено зазначеною главою.
Стаття 2. Порядок оподаткування інвесторів під час виконання угоди про розподіл продукції
1. Протягом строку дії угоди про розподіл продукції і в межах діяльності, пов'язаної з виконанням цієї угоди, стягнення з інвестора загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених цим Кодексом, крім таких, що передбачені пунктом 2 цієї статті, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.
2. Під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор сплачує такі податки:
а) податок на додану вартість;
б) податок на прибуток підприємств;
в) платежі за користування надрами, визначені в угоді про розподіл продукції;
г) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, визначений в угоді про розподіл продукції;
д) внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні;
е) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування українських працівників та іноземних громадян, найнятих на роботу в Україні.
У разі виникнення необхідності сплати державного збору чи мита, передбачених цим Кодексом, для одержання послуги чи виконання необхідної дії державних органів чи установ, інвестор сплачує такий збір та мито.
Інвестор зобов’язаний здійснювати щомісячне утримання із заробітної плати та інших винагород найманих працівників – українських фізичних осіб і іноземних фізичних осіб податок з доходів фізичних осіб та відрахування до державних фондів соціального страхування і своєчасно перераховувати їх до бюджету і державних фондів.
Інвестор-резидент або інвестор-нерезидент (його постійне представництво – місце управління, філіал, офіс, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин) зобов’язаний зареєструватися як платник податків та надати органу податкової служби за місцем своєї реєстрації відповідне повідомлення у письмовій формі та наступні документи:
угоду про розподіл продукції;
рішення Кабінету Міністрів України про затвердження результатів конкурсу (аукціону) на надання права користування ділянкою надр.
Після реєстрації в якості платника податку, інвестор зобов’язаний складати і подавати передбачені законодавством податкові декларації і звіти, нести відповідальність за належне виконання своїх обов’язків, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків, в порядку і розмірах, передбачених цим Кодексом. При цьому, податкові декларації і звіти надаються інвестором по кожному податку, збору (обов’язковому платежу) окремо від діяльності не пов’язаній з виконанням угоди про розподіл продукції.
Форма свідоцтва про реєстрацію інвестора в якості платника податків затверджується центральним податковим органом.
3. Дія цієї глави, крім вимог пунктів 2 та 3 статті 18.7.4., не поширюється на підрядників і субпідрядників, перевізників та інших осіб, у тому числі іноземних, які беруть участь у виконанні передбачених угодою про розподіл продукції робіт, послуг на підставі договорів (контрактів з інвестором).
Зазначені особи сплачують податки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
4. Податковий облік, пов'язаний з виконанням передбачених угодою про розподіл продукції робіт, послуг, ведеться окремо від обліку інших видів діяльності. Порядок такого обліку, зокрема з метою відшкодування витрат інвестора та розрахунку податку на прибуток, визначається угодою про розподіл продукції відповідно до вимог законодавства України.
В разі відсутності окремого податкового обліку податку на прибуток, одержаного від виконання угоди про розподіл продукції застосовується порядок оподаткування без урахування особливостей, передбачених цією статтею.
Податковий облік здійснюється у відповідності із цим Кодексом.