Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Подання фінансових звітів Мета
| Вид материала | Документы |
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 Сільське господарство Мета, 576.18kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 Облікові політики, зміни в облікових, 703.63kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 27 Консолідовані та окремі фінансові звіти, 473.87kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 29 Фінансова звітність в умовах гіперінфляції, 346.77kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 26 Облік та звітність за програмами пенсійного, 469.45kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 Основні засоби Мета, 880.31kb.
- Програма постійного удосконалення професійних знань аудиторів України, 82.62kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 19 Виплати працівникам Мета, 2497.33kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 40 Інвестиційна нерухомість Мета, 1140kb.
- Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 Фінансові інструменти: подання, 1791.3kb.
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1
Подання фінансових звітів
Мета
1. Метою цього Стандарту є визначення основи подання фінансових звітів загального призначення для забезпечення їхньої зіставності з фінансовими звітами суб’єкта господарювання за попередні періоди, а також з фінансовими звітами інших суб’єктів господарювання. Для досягнення цієї мети Стандарт установлює загальні вимоги щодо подання фінансових звітів, керівництво з їхньої структури та мінімальні вимоги щодо їхнього змісту. Визнання, оцінка та розкриття інформації про конкретні операції та інші події розглядаються в інших стандартах і тлумаченнях.
Сфера застосування
2. Цей Стандарт слід застосовувати до всіх фінансових звітів загального призначення, складених та поданих відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).
3. Фінансові звіти загального призначення – це звіти, що призначені відповідати потребам тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, спеціально складених для задоволення їхніх потреб в конкретній інформації. До фінансових звітів загального призначення належать такі, що подаються окремо або разом з іншими оприлюднюваними документами, такими як річний звіт або проспект випуску цінних паперів. Цей Стандарт не поширюється на структуру та зміст стислих проміжних фінансових, складених відповідно до МСБО 34 “Проміжна фінансова звітність”. Проте, до таких фінансових звітів застосовуються параграфи 13-41. Цей Стандарт однаково поширюється на всі суб’єкти господарювання і незалежно від того, чи треба їм складати консолідовані фінансові звіти або окремі фінансові звіти, як визначено в МСБО 27 “Консолідовані та окремі фінансові звіти”.
4. МСБО 30 “Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ” визначає додаткові вимоги до банків та подібних фінансових установ, які узгоджуються з вимогами цього Стандарту.
5. У цьому Стандарті використовується термінологія, яка є доречною для суб’єктів господарювання, що мають за мету отримання прибутку, включаючи бізнесові суб’єкти господарювання у державному секторі.
Суб’єктам господарювання, метою діяльності яких не є отримання прибутку, в приватному секторові, державному секторові або уряді, що прагнуть застосовувати цей Стандарт, може виникнути необхідність змінити описи, що застосовуються для певних рядків у фінансових звітів та для фінансових звітів безпосередньо.
6. Так само, для суб’єктів господарювання, які не мають власного капіталу, як визначено в МСБО 32 “Фінансові інструменти: розкриття та подання” (напр., деякі взаємні фонди), та суб’єктів господарювання, акціонерний капітал яких не є власним капіталом (напр., деякі кооперативні суб’єкти господарювання), може виникнути необхідність адаптувати подання в фінансових звітах про частки участі членів або власників господарських одиниць.
Призначення фінансових звітів
7. Фінансові звіти є структурованим відображенням фінансового стану та фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання. Метою фінансових звітів загального призначення є надання інформації про фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання, яка є корисною для широкого кола користувачів при прийнятті ними економічних рішень. Фінансові звіти також демонструють результати того, як управлінський персонал розпоряджається ввіреними йому ресурсами. Для досягнення цієї мети фінансові звіти надають таку інформацію про суб’єкт господарювання:
a) активи;
б) зобов’язання;
в) власний капітал;
г) дохід та витрати, в тому числі прибутки та збитки;
ґ) інші зміни у власному капіталі;
д) грошові потоки.
Ця інформація, разом з іншою інформацією в примітках, допомагає користувачам фінансових звітів спрогнозувати майбутні грошові потоки суб’єкта господарювання і, зокрема, час надходження та впевненість.
Компоненти фінансових звітів
8. До складу повного комплекту фінансових звітів входять:
а) баланс;
б) звіт про прибутки та збитки;
в) звіт про зміни у власному капіталі, який відображає:
i) або всі зміни у власному капіталі,
ii) або зміни у власному капіталі, крім тих, що виникають від операцій з акціонерами, які діють згідно з їх положенням акціонерів;
г) звіт про рух грошових коштів;
ґ) примітки, що містять стислий виклад суттєвих облікових політик та інші пояснювальні примітки.
9. Багато суб’єктів господарювання подає, окремо від фінансових звітів, фінансовий огляд, складений управлінським персоналом, з описом і поясненням основних особливостей фінансових результатів діяльності та фінансового стану суб’єкта господарювання, а також основних невизначеностей, які стоять перед ним. Такий звіт може містити огляд:
a) основних чинників і впливів, які визначають фінансові результати діяльності, в тому числі змін у середовищі, в якому діє суб’єкт господарювання, реакції суб’єкта господарювання на ці зміни та їхній вплив, опис політики суб’єкта господарювання щодо інвестицій для збереження та покращання фінансових результатів діяльності, включаючи політику щодо дивідендів;
б) джерел фінансування суб’єкта господарювання та запланованого співвідношення його зобов’язань та власного капіталу;
в) ресурсів суб’єкта господарювання, невизнаних у балансі відповідно до МСФЗ.
10. Багато суб’єктів господарювання подають також, крім фінансових звітів, висновки та інші документи, такі як екологічні звіти та звіти про додану вартість, особливо в тих галузях, де суттєвими є екологічні чинники і де робітники вважаються важливою групою користувачів. Звіти та інші документи, подані крім фінансових звітів, не входять до сфери застосування МСФЗ.
Визначення
11. Терміни, використовувані в цьому Стандарті, мають такі значення:
Неможливий Застосування вимоги є неможливим, якщо суб’єкт господарювання не може застосувати її навіть після всіх відповідних зусиль зробити це.
Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) – це стандарти та тлумачення, прийняті Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (РМСБО). Вони охоплюють:
а) Міжнародні стандарти фінансової звітності;
б) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку;
в) Тлумачення, розроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності (КТМФЗ) або колишнім Постійним комітетом з тлумачень (ПКТ).
Суттєвий – пропуск або викривлення статей є суттєвими, якщо вони можуть, окремо чи у сукупності, впливати на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від розміру та характеру пропуску чи викривлення, що оцінюються за конкретних обставин. Розмір або характер статті, або їх поєднання, можуть бути визначальним чинником.
Примітки містять інформацію, на додаток до поданої у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів. Примітки надають описові пояснення чи детальніші аналізи статей, інформація про які розкрита у цих фінансових звітах, а також інформацію про статті, які не відповідають вимогам до визнання у цих звітах.
12. Оцінювання того, чи може пропуск або викривлення вплинути на економічні рішення користувача і тому бути суттєвим, потребує розгляду характеристик користувачів. Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів зазначає в параграфі 25: “припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю”. Тому необхідно, щоби оцінка враховувала те, як, за обґрунтованим очікуванням, це впливатиме на користувачів з такими якостями при прийнятті економічних рішень.
Судження загального характеру
Достовірне подання та відповідність МСФЗ
13. Фінансові звіти мають достовірно подавати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання. Достовірне подання вимагає правдивого подання впливу операцій, інших подій та умов відповідно до визначень та критеріїв визнання для активів, зобов’язань, доходу та витрат, наведених у Концептуальній основі. Припускається, що в результаті застосування МСФЗ, з розкриттям додаткової інформації в разі необхідності, буде досягнуто достовірне подання у фінансових звітах.
14. Суб’єкт господарювання, фінансові звіти якого відповідають МСФЗ, має чітко та без будь-яких обмежень зазначати таку відповідність у примітках. Фінансові звіти не слід характеризувати як такі, що відповідають МСФЗ, якщо вони не відповідають усім вимогам МСФЗ.
15. Фактично за всіх обставин, достовірне подання досягається шляхом відповідності застосовним МСФЗ. Достовірне подання вимагає також від суб’єкта господарювання:
а) обирати та застосовувати облікові політики відповідно до МСБО 8 “Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки”. МСБО 8 наводить ієрархію авторитетних рекомендацій, які управлінський персонал враховує за відсутністю Стандарту або Тлумачення, що застосовується конкретно до статті;
б) подавати інформацію, в тому числі облікові політики, так, щоб забезпечувалася доречна, достовірна, зіставна та зрозуміла інформація;
в) надавати розкриття додаткової інформації, коли відповідність конкретним вимогам в МСФЗ є недостатньою для забезпечення спроможності користувачів зрозуміти вплив певних операцій, інших подій та умов на фінансовий стан та фінансові результати діяльності суб’єкта господарювання.
16. Невідповідні облікові політики не можна виправити ні розкриттям інформації про застосовані облікові політики, ні примітками, ні пояснювальним матеріалом.
17. У винятково рідкісних випадках, в яких управлінський персонал доходить висновку, що відповідність вимозі стандарту або тлумачення може настільки вводити в оману, що вона суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, суб’єкт господарювання відхилятиметься від такої вимоги так, як це наведено у параграфі 18, якщо доречна регуляторна концептуальна основа вимагає або іншим чином не забороняє таке відхилення.
18. Якщо суб’єкт господарювання відхиляється від вимоги стандарту або тлумачення відповідно до параграфу 17, він повинен розкривати таку інформацію:
а) той факт, що за висновком управлінського персоналу, фінансові звіти справедливо подають фінансовий стан, фінансові результати діяльності та грошові потоки суб’єкта господарювання;
б) той факт, що він дотримувався всіх застосовуваних стандартів і тлумачень, крім відхилення від певної вимоги для досягнення достовірного подання;
в) назву стандарту або тлумачення, від вимог якого відхилився суб’єкт господарювання, характер відхилення, в тому числі підхід, якого вимагав би цей стандарт або тлумачення, причину, через яку такий підхід був би настільки оманливий за цих обставин, що суперечив би меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, та прийнятий підхід;
г) за кожний поданий період – фінансовий вплив відхилення на кожну статтю у фінансових звітах, яку слід було б подати відповідно до вимоги.
19. Якщо суб’єкт господарювання відхилився від вимоги стандарту або тлумачення в попередньому періоді і таке відхилення впливає на суми, визнані у фінансових звітах за поточний період, від має розкрити інформацію, зазначену в параграфі 18 в) та г).
20. Параграф 19 застосовується, наприклад, якщо суб’єкт господарювання відхилився в попередньому періоді від вимоги стандарту або тлумачення щодо оцінки активів або зобов’язань і таке відхилення впливає на оцінку зміни активів та зобов’язань, визнаних у фінансових звітах поточного періоду.
21. У винятково рідкісних випадках, в яких управлінський персонал доходить висновку, що відповідність вимозі стандарту або тлумачення може настільки вводити в оману, що вона суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, але прийнятна законодавча концептуальна основа забороняє відхилення від вимоги, суб’єктові господарювання слід, наскільки можливо, зменшувати помічені оманливі аспекти дотримання відповідності, розкриваючи інформацію:
а) назву такого стандарту або тлумачення, характер відхилення та причину, через яку управлінський персонал дійшов висновку, що дотримання відповідності такій вимозі є настільки оманливим, за цих обставин, що суперечив би меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі;
б) за кожний поданий період – коригування кожної статті у фінансових звітах, які, за висновком управлінського персоналу, були б необхідні для досягнення достовірного подання.
22. З метою параграфів 17-21, пункт інформації суперечитиме меті фінансових звітів, якщо він не подає правдиво операції, інші події та умови, які він призначений відображати або за обґрунтованим очікуванням має відображати і, отже, ймовірно, буде впливати на економічні рішення, зроблені користувачами фінансових звітів. Під час оцінювання, чи буде відповідність конкретній вимозі стандарту або тлумачення настільки обманливою, що суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі, управлінський персонал розглядає:
а) чому не можна досягти мети фінансових звітів за конкретних обставин;
б) як саме обставини суб’єкта господарювання відрізняються від обставин інших суб’єктів господарювання, які дотримуються цієї вимоги. Якщо інші суб’єкти господарювання за подібних обставин дотримуються відповідності, існує спростовне припущення, що відповідність суб’єкта господарювання вимозі не є настільки манливою, що вона суперечитиме меті фінансових звітів, зазначеній в Концептуальній основі.
Безперервність
23. Складаючи фінансові звіти, управлінський персонал повинен оцінювати здатність суб’єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Фінансові звіти слід складати на основі безперервності, якщо тільки управлінський персонал не має намірів ліквідувати суб’єкт господарювання чи припинити діяльність або не має реальної альтернативи таким заходам. Якщо, здійснюючи оцінку, управлінський персонал, знає про суттєві невизначеності, пов’язані з подіями чи умовами, які можуть викликати значний сумнів щодо здатності суб’єкта господарювання продовжувати діяльність на безперервній основі, інформацію про такі невизначеності слід розкривати. Якщо фінансові звіти не складені на основі припущення безперервності, інформацію про цей факт слід розкривати разом з основою, застосованою для складання фінансових звітів, і з причинами, з яких суб’єкт господарювання не вважається безперервно діючим.
24. Оцінюючи доречність припущення про безперервність, управлінський персонал бере до уваги всю наявну інформацію щодо майбутнього – принаймні на 12 місяців з дати балансу, але не обмежуючись цим. В кожному випадку ступінь розгляду залежить від конкретних фактів. Якщо суб’єкт господарювання в минулому мав прибуткові операції і має відкритий доступ до фінансових ресурсів, можна без детального аналізу дійти висновку про доречність безперервності як облікової основи. В інших випадках управлінський персонал, перш ніж він впевниться у доречності застосування припущення безперервності, має розглядати ряд чинників, які оточують поточну та очікувану прибутковість, графіки сплати боргів і потенційні джерела відновлюваного фінансування.
Принцип нарахування в бухгалтерському обліку
25. Суб’єктові господарювання слід складати свої фінансові звіти, крім інформації про грошові потоки, за принципом нарахування.
26. Якщо застосовується принцип нарахування в бухгалтерському обліку, статті визнаються як активи, зобов’язання, власний капітал, дохід та витрати (елементи фінансових звітів) тоді, коли відповідають визначенням та критеріям визнання для цих елементів у Концептуальній основі.