Geum.ru

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Подання фінансових звітів Мета

Вид материалаДокументы
Звіт про прибутки та збитки
X Витрати, всього (X)
Звіт про зміни у власному капіталі
Подобный материал:
1   2   3   4
Інформація, яка підлягає поданню безпосередньо у балансі

68. Як мінімум, безпосередньо баланс має включати рядки, які подають такі суми тією мірою, якою вони подані відповідно до параграфу 68 А:

a) основні засоби;

б) інвестиційна нерухомість;

в) нематеріальні активи;

г) фінансові активи (за винятком сум, зазначених в ґ), є) та ж));

ґ) інвестиції, обліковані із застосуванням методу участі в капіталі;

д) біологічні активи;

е) запаси;

є) торговельна та інша дебіторська заборгованість;

ж) грошові кошти та їхні еквіваленти;

з) торговельна та інша кредиторська заборгованість;

и) забезпечення;

і) фінансові зобов’язання (за винятком сум, зазначених в з) та и));

к) зобов’язання та активи щодо поточного податку, як визначено в МСБО 12 “Податки на прибуток”;

л) відстрочені податкові зобов’язання та відстрочені податкові активи, як визначено в МСБО 12;

м) частка меншості, подана у власному капіталі;

н) випущений капітал і резерви, що відносяться до акціонерів материнського підприємства.

68A. Безпосередньо баланс має містити рядки, які подають такі суми:

а) загальну суму активів, класифікованих як утримувані для продажу, та активів, включених у ліквідаційні групи, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5 “Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність”;

б) зобов’язання, включені у ліквідаційні групи, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСФЗ 5.

69. Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки слід подавати безпосередньо в балансі, коли таке подання є доречним для розуміння фінансового стану суб’єкта господарювання.

70. Якщо суб’єкт господарювання подає поточні та непоточні активи, а також поточні та непоточні зобов’язання як окремі класифікації безпосередньо у балансі, йому не слід класифікувати відстрочені податкові активи (зобов’язання) як поточні активи (зобов’язання).

71. Цей Стандарт не вказує порядок чи формат, в якому треба подавати статті. У параграфі 68 просто наводиться перелік статей, які настільки різні за своїм характером чи функцією, що вони заслуговують окремого подання безпосередньо в балансі. На додаток:

а) рядки включаються, якщо розмір, характер або функція статті чи об’єднання подібних статей є такими, що їх окреме подання доречне для розуміння фінансового стану суб’єкта господарювання;

б) використані описи та порядок наведення статей або об’єднання подібних статей можна змінювати згідно з характером суб’єкта господарювання та його операціями, щоби надати інформацію, що є доречною для розуміння фінансового стану суб’єкта господарювання. Наприклад, банк змінює зазначені вище описи з метою застосування конкретніших вимог МСБО 30.

72. Судження щодо того, чи подавати окремо додаткові статті, базується на оцінці:

а) характеру і ліквідності активів;

б) функції активів в межах суб’єкта господарювання;

в) сум, характеру та строків зобов’язань.

73. Застосування різних основ оцінки для різних класів активів передбачає, що їх характер або функція відрізняються і тому їх слід подавати у вигляді окремих рядків. Наприклад, різні класи основних засобів можна обліковувати за собівартістю або переоціненими сумами відповідно до МСБО 16 “Основні засоби”.

Інформація, яка підлягає поданню або безпосередньо в балансі, або у примітках

74. Суб’єкту господарювання слід розкривати інформацію або безпосередньо в балансі, або у примітках, подальшу підкласифікацію поданих рядків, які класифіковані відповідно до операцій суб’єкта господарювання.

75. Детальна інформація, подана в підкласифікаціях, залежить від вимог МСФЗ та розміру, характер і функції задіяних сум. Чинники, викладені у параграфі 72, використовуються також для визначення основи розподілу на підкласи. Розкриття інформації відрізнятимуться для кожної статті, наприклад:

а) статті основних засобів класифікують за класами відповідно до МСБО 16;

б) дебіторську заборгованість класифікують на суми до отримання від торгових клієнтів, до отримання від зв’язаних сторін, авансових платежів та інші суми;

в) запаси поділяють на підкласи відповідно до МСБО 2 “Запаси”, такі як товари, основні та допоміжні виробничі матеріали, незавершене виробництво та готова продукція;

г) забезпечення поділяють на забезпечення виплат працівникам та інші статті;

ґ) власний капітал та резерви поділяють на різні класи, такі як сплачений капітал, премії за акціями та резерви.

76. Суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію або безпосередньо у балансі, або у примітках:

а) для кожного класу акціонерного капіталу:

(i) кількість акцій, дозволених до випуску;

(ii) кількість випущених і повністю сплачених акцій, а також випущених, але не повністю сплачених акцій;

(iii) номінальну вартість однієї акції або факт відсутності номінальної вартості акцій;

(iv) узгодження кількості акцій в обігу на початок та на кінець періоду;

(v) права, привілеї та обмеження, які супроводжують цей клас, включаючи обмеження з виплати дивідендів і повернення капіталу;

(vi) частки в суб’єкті господарювання, утримувані суб’єктом господарювання чи його дочірніми або асоційованими підприємствами;

(vii) акції, зарезервовані для випуску на умовах опціонів і контрактів з продажу, включаючи умови та суми;

(b) опис характеру призначення кожного резерву у власному капіталі.

77. Суб’єктові господарювання без акціонерного капіталу, такому як товариство або траст, слід розкривати інформацію, еквівалентну тій, що її вимагає параграф 76 a), відображуючи зміни протягом періоду в кожній категорії частки участі у власному капіталі, а також права, привілеї та обмеження, що супроводжують кожну категорію частки участі у власному капіталі.

Звіт про прибутки та збитки

Прибуток або збиток за період

78. Всі статті доходу та витрат, визнані за період, слід включати у прибуток або збиток, якщо стандарт або тлумачення не вимагають інше.

79. Як правило, всі статті доходу та витрат, визнані за період, включають у прибуток або збиток. Це охоплює вплив змін облікових оцінок. Проте можуть існувати обставини, коли певні статті можна виключити з прибутку або збитку за поточний період. МСБО 8 розглядає дві такі обставини: виправлення помилок та вплив змін облікових політик.

80. Інші стандарти розглядають статті, які відповідають визначенням доходу або витрат в Концептуальній основі, але, як правило, виключаються з прибутку або збитку. Приклади охоплюють дооцінки (див. МСБО 16), певні прибутки та збитки, що виникають від переведення фінансових звітів закордонної господарської одиниці (див. МСБО 21), та прибутки або збитки від повторної оцінки доступних для продажу фінансових активів (див. МСБО 39).

Інформація, яка підлягає поданню безпосередньо у звіті про прибутки та збитки

81. Як мінімум, безпосередньо звіт про прибутки та збитки має включати рядки, які подають такі суми за період:

а) дохід;

б) фінансові витрати;

в) частину прибутку і збитку асоційованих та спільних підприємств, обліковану з використанням методу участі в капіталі;

г) податкові витрати;

ґ) одна сума, що складається з підсумку i) прибутку або збитку від припинених видів діяльності після сплати податків та ii) прибутку або збитку після сплати податків, визнаного після оцінки до справедливої вартості мінус витрати на продаж або після вибуття активів чи вибуття ліквідаційної групи (груп), що становить припинену діяльність;

д) прибутку або збитку.

82. Безпосередньо у звіті про прибутки та збитки слід розкривати такі статті у вигляді розподілів прибутку або збитку за період:

а) прибуток або збиток, що відноситься до частки меншості;

б) прибуток або збиток, що відноситься до акціонерів материнського підприємства.

83. Додаткові рядки, заголовки та проміжні підсумки слід подавати безпосередньо у звіті про прибутки та збитки, коли таке подання є доречним для розуміння фінансових результатів діяльності суб’єкта господарювання.

84. Оскільки вплив різних напрямків діяльності, операцій та інших подій суб’єкта господарювання відрізняється за періодичністю, потенціалом прибутку або збитку та передбачуваністю, розкриття інформації про компоненти фінансових результатів діяльності допомагає зрозуміти досягнуті фінансові результати діяльності та прогнозувати майбутні результати. Додаткові рядки включаються безпосередньо у звіт про прибутки та збитки, а використані описи та порядок наведення статей змінюються, якщо це необхідно для пояснення елементів фінансових результатів діяльності. Слід брати до уваги такі чинники: суттєвість і характер, а також функцію компонентів доходу та витрат. Наприклад, банк змінює описи з метою застосування конкретніших вимог у МСБО 30. Статті доходу та витрат не згортаються, якщо не виконуються критерії у параграфі 32.

85. Суб’єктові господарювання не слід подавати будь-які статті доходу та витрат у вигляді екстраординарних статей, або безпосередньо у звіті про прибутки та збитки, або у примітках. Інформація, яка підлягає поданню або безпосередньо у звіті про прибутки та збитки, або у примітках.

86. Якщо статті доходу та витрат є суттєвими, інформацію про їх характер та суму слід розкривати окремо.

87. Обставини, які призводять до окремого розкриття інформації статей доходу та витрат, охоплюють:

а) часткові списання запасів до чистої вартості реалізації або основних засобів до суми очікуваного відшкодування, а також сторнування таких часткових списань;

б) реструктуризацію напрямків діяльності суб’єкта господарювання та сторнування будь-яких забезпечень на витрати на реструктуризацію;

в) вибуття об’єктів основних засобів;

г) вибуття інвестицій;

ґ) припинена діяльність;

д) врегулювання судових процесів;

е) інші сторнування забезпечень.

88. Суб’єктові господарювання слід подавати аналіз витрат із застосуванням класифікації, яка базується на характері витрат або на їхній функції в суб’єкта господарювання, залежно від того, який аналіз забезпечує обґрунтовану та доречнішу інформацію.

89. Суб’єкти господарювання заохочуються до подання аналізу, зазначеного в параграфі 88, безпосередньо у звіті про прибутки та збитки.

90. Витрати поділяють на підкласи з метою виділення компонентів фінансових результатів діяльності, які можуть відрізнятись за періодичністю, потенціалом прибутку або збитку та передбачуваністю. Цей аналіз подають в одній з двох форм.

91. Перша форма – це метод характеру витрат. Витрати об’єднують у звіті про прибутки та збитки згідно з їх характером (наприклад, амортизація, придбання матеріалів, транспортні витрати, виплати працівникам, витрати на рекламу) та не перерозподіляють згідно з їхніми різноманітними функціями в межах суб’єкта господарювання. Цей метод може бути простим у застосуванні, оскільки немає потреби розподіляти операційні витрати відповідно до класифікації функцій. Далі наведено приклад класифікації за методом характеру витрат:

Дохід від продажу X

Інший дохід X

Зміни запасів готової продукції та незавершеного виробництва X

Сировина та витратні матеріали X

Витрати на виплати працівникам X

Витрати на амортизацію X

Інші витрати X

Витрати, всього (X)

Прибуток X

92. Друга форма аналізу – це метод функції витрат або “собівартості реалізації”, згідно з яким витрати класифікують відповідно до їх функцій як частини “собівартості продажу”, наприклад, витрати на збут або адміністративну діяльність. Як мінімум, згідно з цим методом суб’єкт господарювання розкриває інформацію про собівартість реалізації окремо від інших витрат.

Цей метод може надавати доречнішу інформацію користувачам, ніж класифікація витрат за характером, але розподіл витрат на функції може вимагати довільного розподілу та значного судження. Далі наведено приклад класифікації за методом функції витрат:

Дохід від продажу X

Собівартість продажу (X)

Валовий прибуток X

Інший дохід X

Витрати на збут (X)

Адміністративні витрати (X)

Інші витрати (X)

Прибуток X

93. Суб’єктам господарювання, які класифікують витрати за функцією, слід розкривати додаткову інформацію про характер витрат, в тому числі витати на амортизацію та витрати на виплати працівникам.

94. Вибір між методом витрат за функцією та методом витрат за характером залежить від історичних і галузевих чинників, а також від характеру суб’єкта господарювання. Обидва методи вказують на ті витрати, які можуть змінитися (прямо чи непрямо), якщо зміниться рівень реалізації або виробництва суб’єкта господарювання. Оскільки кожний метод подання має переваги для різних типів суб’єкти господарювання, цей Стандарт вимагає від управлінського персоналу вибирати найдоречніше та достовірне подання. Проте, оскільки інформація про характер витрат є корисною для прогнозування майбутніх грошових потоків, розкриття додаткової інформації вимагається тоді, коли застосовується класифікація витрат за функцією. У параграфі 93 термін “виплати працівникам” має таке саме значення як і в МСБО 19 “Виплати працівникам”.

95. Суб’єктові господарювання слід розкривати інформацію або безпосередньо у звіті про прибутки та збитки чи у звіті про зміни у власному капіталі, або у примітках, суму дивідендів, визнаних як виплати акціонерам протягом періоду, і відповідну суму на акцію.

Звіт про зміни у власному капіталі

96. Суб’єктові господарювання слід подавати звіт про зміни у власному капіталі, наводячи безпосередньо у звіті:

а) прибуток або збиток за період;

б) кожна стаття доходу та витрат за період, як цього вимагає інші стандарти або тлумачення, визнається прямо у власному капіталі, і загальна сума за цими витратами;

в) загальний прибуток та загальні витрати за період (обчислені як сума a) та б)), наводячи окремо підсумкові суми, що відносяться до акціонерів материнського підприємства та частки меншості;

г) для кожного компоненту власного капіталу, вплив змін в обліковій політиці та виправлення помилок, визнаних відповідно до МСБО 8.

97. Суб’єктові господарювання слід подавати, або безпосередньо у звіті про зміни у власному капіталі, або у примітках:

а) суми операцій з акціонерами, які діють згідно з їхніми повноваженнями акціонерів, наводячи окремо виплати акціонерам;

б) залишок нерозподіленого прибутку (тобто, накопичений прибуток або збиток) на початок періоду та зміни протягом періоду;

в) узгодження балансової вартості кожного класу внесеного власного капіталу та кожного резерву на початок і кінець періоду, розкриваючи окремо інформацію про кожну зміну.

98. Зміни у власному капіталі суб’єкта господарювання у період між двома датами балансу відображає збільшення чи зменшення чистих активів протягом періоду. За винятком змін, що є наслідком операцій з акціонерами, що діють згідно з їх повноваженнями акціонерів (таких як внески до власного капіталу, повторні придбання інструментів власного капіталу і дивіденди суб’єкта господарювання), а також витрати на операції, прямо пов’язані з такими операціями, загальна зміна у власному капіталі протягом періоду відображає загальну зміну доходу та витрат, включаючи прибутки та збитки, генеровані внаслідок діяльності суб’єкта господарювання протягом періоду (незалежно від того, чи визнані ці статті доходу та витрат у прибутку або збитку або прямо як зміни власного капіталу).

99. Цей Стандарт вимагає включати всі статті доходу та витрат, визнані у періоді, у прибуток або збиток, якщо інший стандарт або тлумачення не вимагає інше. Інші стандарти вимагають визнавати деякі прибутки та збитки (такі як дооцінка та уцінка, певні курсові різниці, прибутки або збитки від повторної оцінки доступних для продажу фінансових активів, і відповідні суми поточного податку та відстроченого податку) прямо як зміни власного капіталу. Оскільки важливо враховувати всі статті доходу та витрат під час оцінювання змін у фінансовому стані суб’єкта господарювання у період між двома датами балансу, цей Стандарт вимагає подання звіту про зміни у власному капіталі, яке виділяє загальні доходи та витрати суб’єкта господарювання, зокрема ті, що визнані прямо у власному капіталі.

100. МСБО 8 вимагає ретроспективних коригувань на вплив змін в обліковій політиці, наскільки можливо, за винятком випадків, коли положення перехідного періоду іншого стандарту або тлумачення вимагають інше. МСБО 8 вимагає також ретроспективного перерахунку для виправлення помилок, наскільки можливо. Ретроспективні коригування та ретроспективні перерахування здійснюються щодо залишку нерозподіленого прибутку, за винятком випадків, коли стандарт або тлумачення вимагає ретроспективного коригування іншого компоненту власного капіталу. Параграф 96 г) вимагає розкриття інформації в звіті про зміни у власному капіталі про сукупне коригування кожного компоненту власного капіталу, що є наслідком, кожне окремо, змін в обліковій політиці та виправлення помилок. Інформацію про такі коригування розкривають за кожний попередній період та на початок періоду.

101. Вимоги в параграфах 96 та 97 можна виконати кількома способами. Одним прикладом може бути формат у вигляді таблиці, в якій узгоджуються залишки кожного компонента власного капіталу на початок та кінець періоду. Альтернативою є подання лише статей, наведених у параграфі 96, у звіті про зміни у власному капіталі. Згідно з цим підходом, статті, описані в параграфі 97, наводяться у примітках.