Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 Подання фінансових звітів Мета

Вид материала

Документы

Содержание Суттєвість та об’єднання Порівняльна інформація Структура та зміст Звітний період Баланс Розмежування на поточні/непоточні Поточні активи Поточні зобов’язання

Подобный материал:

• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 41 Сільське господарство Мета, 576.18kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 Облікові політики, зміни в облікових, 703.63kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 27 Консолідовані та окремі фінансові звіти, 473.87kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 29 Фінансова звітність в умовах гіперінфляції, 346.77kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 26 Облік та звітність за програмами пенсійного, 469.45kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 Основні засоби Мета, 880.31kb.
• Програма постійного удосконалення професійних знань аудиторів України, 82.62kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 19 Виплати працівникам Мета, 2497.33kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 40 Інвестиційна нерухомість Мета, 1140kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 32 Фінансові інструменти: подання, 1791.3kb.

Послідовність подання

27. Подання та класифікація статей у фінансових звітах має зберігатися від одного періоду до іншого, якщо тільки:

а) не є очевидним, внаслідок суттєвої зміни в характері операцій суб’єкта господарювання або огляду його фінансових звітів, що інше подання чи інша класифікація будуть доречнішими з урахуванням критеріїв щодо обрання та застосування облікових політик у МСБО 8;

або

б) стандарт або тлумачення не вимагає зміни у поданні.

28. Суттєве придбання чи вибуття або огляд подання фінансових звітів може означати, що фінансові звіти слід подавати в інший спосіб. Суб’єкт господарювання змінює подання своїх фінансових звітів, тільки якщо змінене подання надає інформацію, яка є обґрунтованою та доречнішою для користувачів фінансових звітів, і є можливість, що переглянута структура застосовуватиметься і надалі, що сприятиме зіставності. Вносячи такі зміни у подання, суб’єкт господарювання перекласифікує порівняльну інформацію відповідно до параграфів 38 та 39.

Суттєвість та об’єднання

29. Кожний суттєвий клас подібних статей слід подавати окремо у фінансових звітах. Статті, неподібні за характером або функцією, слід подавати окремо, крім випадку, коли вони є несуттєвими.

30. Фінансові звіти є результатом обробки великої кількості операцій або інших подій, які об’єднують у класи згідно з їх характером чи функцією. Заключним етапом у процесі об’єднання та класифікації є подання стислих і класифікованих даних, які формують рядки безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі, звіті про рух грошових коштів або у примітках. Якщо окремий рядок не є суттєвим, його об’єднують з іншими статтями безпосередньо у цих звітах або у примітках. Стаття, яка не є достатньо суттєвою, щоб було виправданим окреме її подання безпосередньо у фінансових звітах, може, тим не менш, бути достатньо суттєвою для того, щоб подати її окремо у примітках.

31. Застосування концепції суттєвості означає, що конкретна вимога до розкриття інформації стандарту або тлумачення не треба виконувати, якщо інформація є несуттєвою.

Згортання

32. Активи та зобов’язання, а також дохід та витрати не слід згортати, якщо тільки цього не вимагає або не дозволяє стандарт або тлумачення.

33. Важливо окремо наводити в звітності активи та зобов’язання, а також дохід та витрати. Згортання у звіті про прибутки та збитки або балансі, крім випадків, коли згортання відображає сутність операції чи іншої події, зменшує спроможність користувачів як розуміти операції, інші події та умови, що відбулися, так і оцінювати майбутні грошові потоки суб’єкта господарювання. Оцінювання активів із вирахуванням поправок, наприклад, поправок на старіння запасів і сумнівну дебіторську заборгованість не є згортанням.

34. МСБО 18 “Дохід” визначає термін "дохід" і вимагає, щоб його оцінювали за справедливою вартістю компенсації, яка отримана або підлягає отриманню, беручи до уваги будь-які торговельні знижки та знижки з обсягу, які допускає суб’єкт господарювання. Суб’єкт господарювання, під час своєї звичайної діяльності, здійснює інші операції, які не створюють дохід і є випадковими стосовно основної діяльності, яка приносить дохід. Результати таких операцій подаються тоді, коли таке подання відображає сутність операції чи іншої події шляхом зменшення будь-якого доходу на суму пов’язаних з ними витрат, які виникають при тій самій операції. Наприклад:

а) прибутки та збитки, які виникають при вибутті непоточних активів (включаючи інвестиції та операційні активи) відображаються у звітності шляхом вирахування балансової вартості активу та пов’язаних з ним витрат на продаж з надходжень від вибуття;

б) видатки, пов’язані з забезпеченням, які визнаються відповідно до МСБО 37 “Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи” і відшкодовуються за контрактною угодою з третьою стороною (наприклад, угода про гарантійні зобов’язання постачальника), можна вираховувати з відповідної компенсації.

35. Крім того, прибутки та збитки, які виникають від групи подібних операцій, відображаються в звітності на нетто-основі, наприклад прибутки та збитки від обміну іноземної валюти або прибутки та збитки від фінансових інструментів, утримуваних для продажу. Однак такі прибутки та збитки наводяться у звітності окремо, якщо вони є суттєвими.

Порівняльна інформація

36. Крім випадків, коли стандарт або тлумачення дозволяє чи вимагає інше, слід розкривати порівняльну інформацію стосовно попереднього періоду щодо всіх сум, наведених у фінансових звітах. Порівняльну інформацію слід включати для інформації розповідного та описового характеру, якщо вона є доречною для розуміння фінансових звітів поточного періоду.

37. У деяких випадках інформація розповідного характеру, яку надають фінансові звіти за попередній період (періоди), залишається доречною й у поточному періоді. Наприклад, інформація про подробиці судової справи, результат якої був невизначеним на останню дату балансу і яка ще підлягає розгляду, розкривається у поточному періоді. Користувачі мають вигоду від інформації про те, що існувала невизначеність на останню дату балансу, та про те, що протягом періоду зроблено певні кроки для її розв’язання.

38. Коли подання або класифікація статей у фінансових звітах змінюється, порівняльні суми слід пере класифікувати, якщо пере класифікація не є неможливою. Якщо порівняльні суми перекласифікують, суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію:

а) характер перекласифікації;

б) суму кожної статті або класу статей, що їх перекласифікують;

б) причину перекласифікації.

39. Коли неможливо пере класифікувати порівняльні суми, суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію:

а) причину неперекласифікації сум;

б) характер коригувань, які б були зроблені, якби суми були перекласифіковані.

40. Підвищення зіставності інформації за різні періоди допомагає користувачам приймати економічні рішення, особливо завдяки можливості оцінювати тенденції у фінансовій інформації з метою прогнозування. За деяких обставин неможливо перекласифікувати порівняльну інформацію за певний період для досягнення зіставності з поточним періодом. Наприклад, дані у попередньому періоді (періодах), можливо, не були зібрані таким чином, який дозволяє перекласифікацію, а відтворення такої інформації неможливе.

41. МСБО 8 розглядає коригування порівняльної інформації, потрібні, коли суб’єкт господарювання змінює облікову політику або виправляє помилку.

Структура та зміст

Вступ

42. Цей Стандарт вимагає розкриття певної інформації безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки та звіті про зміни у власному капіталі, або у примітках. МСБО 7 наводить вимоги до подання звіту про рух грошових коштів.

43. У цьому Стандарті іноді вживається термін “розкриття інформації” в широкому значенні, що охоплює статті, подані безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі та звіті про рух грошових коштів, а також у примітках. Розкриття інформації вимагають також інші стандарти та тлумачення. Якщо в цьому Стандарті чи іншому стандарті чи тлумаченні не визначено протилежне, такі розкриття інформації робляться або безпосередньо у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про зміни у власному капіталі чи звіті про рух грошових коштів (залежно від доречності), або у примітках.

Ідентифікація фінансових звітів

44. Фінансові звіти слід чітко ідентифікувати та відрізняти від іншої інформації в тому самому опублікованому документі.

45. МСФЗ застосовуються винятково до фінансових звітів, а не до іншої інформації, яка подається в річному звіті або в іншому документі. Отже, важливо, щоб користувачі могли відрізняти інформацію, складену при застосуванні МСФЗ, від іншої інформації, яка може бути корисною для користувачів, але не є предметом цих вимог.

46. Кожний компонент фінансових звітів слід чітко ідентифікувати. Крім того, слід чітко відтворювати та повторювати таку інформацію, якщо це необхідно для належного розуміння поданої інформації:

а) назву суб’єкта господарювання, що звітує, або інші способи ідентифікації та будь-які зміни в цій інформації порівняно з попередньою датою балансу;

б) чи охоплюють фінансові звіти один суб’єкт господарювання, чи групу суб’єктів господарювання;

в) дату балансу або період, охоплений фінансовими звітами, залежно від того, що доречно для цього компоненту фінансових звітів;

г) валюту подання, як визначає МСБО 21 “Вплив змін валютних курсів”;

ґ) рівень точності, використаний при поданні сум у фінансових звітах.

47. Вимоги у параграфі 46, як правило, задовольняються шляхом подання заголовків сторінок та скорочених назв колонок на кожній сторінці фінансових звітів. При визначенні кращого способу подання такої інформації потрібне судження. Наприклад, якщо фінансові звіти подані в електронній

формі, окремі сторінки можуть не завжди використовуватися; тоді зазначені вище заголовки подаються з частотою, достатньою для забезпечення правильного розуміння інформації, включеної у фінансові звіти.

48. Фінансові звіти часто роблять зрозумілішими, подаючи інформацію в тисячах або мільйонах одиниць валюти подання. Це прийнятно, якщо розкривається рівень точності у поданні та не губиться доречна інформація.

Звітний період

49. Фінансові звіти слід подавати принаймні щорічно. Якщо дата балансу суб’єкта господарювання змінюється і річні фінансові звіти подаються за період, довший або коротший, ніж один рік, суб’єктові господарювання слід розкривати таку інформацію (на додаток до періоду, охопленого фінансовими звітами:

а) причину, з якої використовується довший або коротший період;

б) той факт, що порівнювальні суми для звіту про прибутки та збитки, звіту про зміни у власному капіталі, звіту про рух грошових коштів і для пов’язаних з них приміток не є повністю зіставними.

50. Як правило, фінансові звіти складаються послідовно і період тривалістю один рік. Проте з практичних міркувань деякі суб’єкти господарювання вважають за краще звітувати, наприклад, за період 52 тижні. Цей стандарт не виключає такої практики, оскільки малоймовірно, що остаточні фінансові звіти суттєво відрізнятимуться від тих, що подавалися б за один рік.

Баланс

Розмежування на поточні/непоточні

51. Суб’єкт господарювання має подавати поточні та непоточні активи, поточні та непоточні зобов’язання у вигляді окремої класифікації безпосередньо у балансі відповідно до параграфів 57-67, за винятком випадків, коли подання, що базується на ліквідності, надає інформацію, що є обґрунтованою та доречнішою. Коли застосовується такий виняток, усі активи та зобов’язання слід подавати прямо в порядку їхньої ліквідності.

52. Незалежно від прийнятого методу подання, для кожного рядку активів та зобов’язань, який об’єднує суми, що очікуються до відшкодування або погашення протягом a) не більше дванадцяті місяців після дати балансу та б) більше дванадцяті місяців після дати балансу, суб’єктові господарювання слід розкривати інформацію про суму, відшкодування чи погашення якої очікується довше ніж через дванадцять місяців .

53. Якщо суб’єкт господарювання постачає товари або послуги в межах операційного циклу, який можна чітко визначити, окрема класифікація на поточні та непоточні активи та зобов’язання в балансі дає корисну інформацію шляхом відокремлення чистих активів, які постійно обертаються у вигляді робочого капіталу, від тих активів, які використовуються в довгострокових операціях суб’єкта господарювання. Це також виділяє активи, які, за очікуванням, будуть реалізовані протягом поточного операційного циклу, та зобов’язання, які мають бути погашені протягом того самого періоду.

54. Для деяких суб’єктів господарювання, таких як фінансові установи, подання активів та зобов’язань у порядку зростання чи зменшення ліквідності надає інформацію, що є обґрунтованою і доречнішою, ніж подання на основі поточні/непоточні, оскільки суб’єкт господарювання не постачає товари або послуги в межах операційного циклу, який можна чітко визначити.

55. При застосуванні параграфу 51, суб’єктові господарювання дозволяється подавати деякі з його активів та зобов’язань, застосовуючи класифікацію поточні/непоточні та інші в порядку ліквідності, коли це забезпечує інформацію, що є обґрунтованою та доречнішою. Потреба у змішаній основі подання може виникати, коли суб’єкт господарювання здійснює різні види діяльності.

56. Інформація про очікувані дати реалізації активів та зобов’язань є корисною при оцінці ліквідності та платоспроможності суб’єкта господарювання. МСБО 32 вимагає розкривати інформацію про дати погашення фінансових активів та фінансових зобов’язань. складаються з торговельної та іншої дебіторської заборгованості, а фінансові зобов’язання складаються з торговельної та іншої кредиторської заборгованості. Інформація про очікувану дату відшкодування та погашення немонетарні активи та зобов’язання, таких як запасів та забезпечень, також є корисною, незважаючи на те, чи класифіковано активи та зобов’язання на поточні та непоточні. Наприклад, суб’єкт господарювання розкриває інформацію про суму запасів, які, за очікуванням, будуть відшкодовані через більше ніж дванадцять місяців після дати балансу.

Поточні активи

57. Актив слід класифікувати як поточний, якщо він відповідає будь-якому з таких критеріїв:

а) як очікується, він буде реалізований або призначений для продажу чи споживання в нормальному операційному циклі суб’єкта господарювання;

б) утримується в основному з метою продажу;

в) як очікується, буде реалізований протягом дванадцяті місяців після дати балансу;

або

г) є грошовими коштами чи еквівалентами грошових коштів (як визначено у МСБО 7 “Звіти про рух грошових коштів”), якщо вони не є необмеженими щодо їх обміну чи використання для погашення зобов’язання, принаймні, протягом дванадцяті місяців після дати балансу якщо його обмін чи використання для погашення зобов’язання, принаймні, протягом дванадцяті місяців після дати балансу не обмежується.

Усі інші активи слід класифікувати як непоточні.

58. У цьому Стандарті вживається термін “непоточний”, який включає матеріальні, нематеріальні та фінансові активи довгострокового характеру. Стандарт не забороняє використання альтернативних визначень, якщо значення є зрозумілим.

59. Операційний цикл суб’єкта господарювання – це час між придбанням активів для переробки та їхньою реалізацією в грошові кошти або еквіваленти грошових коштів. Якщо нормальний операційний цикл не можна чітко ідентифікувати, припускається, що його тривалість дорівнює дванадцяті місяцям. Поточні активи складаються з активів (таких як запаси та дебіторська торговельна заборгованість), які продаються, споживаються чи реалізуються як частина нормального операційного циклу, навіть якщо не очікується, що вони будуть реалізовані протягом дванадцяті місяців після дати балансу. Поточні активи складаються також з активів, утримуваних в основному з метою продажу (фінансові активи в межах цієї категорії класифікуються як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39 “Фінансові інструменти: визнання та оцінка”), та поточної частини непоточних фінансових активів.

Поточні зобов’язання

60. Зобов’язання слід класифікувати як поточне, якщо воно відповідає будь-якому з таких критеріїв:

а) як очікується, буде реалізоване в ході нормального операційного циклу суб’єкта господарювання;

б) утримується в основному з метою продажу;

в) підлягає погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу;

або

г) суб’єкт господарювання не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання принаймні протягом дванадцяті місяців після дати балансу.

Усі інші зобов’язання слід класифікувати як непоточні.

61. Деякі поточні зобов’язання, такі як торговельна кредиторська заборгованість і деякі нарахування для працівників, а також інші операційні витрати складають частину робочого капіталу, який використовується у звичайному операційному циклі суб’єкта господарювання. Такі операційні витрати класифікують як поточні зобов’язання, навіть якщо вони підлягають погашенню через більш ніж дванадцяті місяців після дати балансу. Такий самий нормальний операційний цикл застосовується до класифікації активів та зобов’язань суб’єкта господарювання. Якщо нормальний операційний цикл суб’єкта господарювання не можна чітко ідентифікувати, припускається, що його тривалість становить дванадцять місяців.

62. Інші поточні зобов’язання не погашаються як частина нормального операційного циклу, а підлягають погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу або утримуються в основному з метою продажу. Це, наприклад, фінансові зобов’язання, класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39, банківські овердрафти та поточна частина непоточних фінансових зобов’язань, дивіденди до сплати, податки на прибуток та інша неторговельна кредиторська заборгованість. Фінансові зобов’язання, що забезпечують фінансування на довгостроковій основі (тобто, вони не є частиною робочого капіталу, що використовується в нормальному операційному циклі суб’єкта господарювання) і не підлягають погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу, є непоточними зобов’язаннями, на які поширюються параграфи 65 і 66.

63. Суб’єкт господарювання класифікує свої фінансові зобов’язання як поточні, якщо вони підлягають погашенню протягом дванадцяті місяців після дати балансу, навіть якщо:

а) початковий строк був періодом, довшим за дванадцять місяців;

б) угода про рефінансування або зміну графіку платежів на довгостроковій основі виконано після дати балансу та до затвердження фінансових звітів до випуску.

64. Якщо суб’єкт господарювання очікує та має намір рефінансувати зобов’язання або перенести його на пізнішу дату, принаймні, на дванадцять місяців після дати балансу згідно з існуючою кредитною лінією, він класифікує зобов’язання як непоточне, навіть якщо інакше строк його сплати настає протягом коротшого періоду. Проте, коли рефінансування зобов’язання або його перенос на пізнішу дату виконується не за бажанням суб’єкта господарювання (наприклад, не існує угоди рефінансувати), можливість рефінансування не береться до уваги та зобов’язання класифікується як поточне.

65. Якщо суб’єкт господарювання порушує зобов’язання за довгостроковою угодою про позику на дату балансу або пізніше, впливом чого є те, що зобов’язання стає сплачуваним за вимогою, зобов’язання класифікується як поточне, навіть якщо позикодавець погодився, після дати балансу і до затвердження фінансових звітів до випуску, не вимагати платежу внаслідок порушення. Зобов’язання класифікується як поточне тому, що на дату балансу суб’єкт господарювання не має безумовного права відстрочити погашення принаймні на дванадцять місяців після цієї дати.

66. Проте, зобов’язання класифікується як непоточне, якщо позикодавець погодився надати до настання дати балансу пільговий період, що закінчується принаймні через дванадцять місяців після дати балансу, протягом якого суб’єкт господарювання може виправити порушення та протягом якого позикодавець не може вимагати негайного платежу.

67. Стосовно позик, класифікованих як поточні зобов’язання, якщо відбуваються наведені далі події у період між датою балансу та датою затвердження фінансових звітів до випуску, ці події кваліфікуються для розкриття інформації як події, які не коригують, відповідно до МСБО 10 “Події після дати балансу”:

а) рефінансування на довгостроковій основі;

б) виправлення порушення довгострокової угоди про позику;

в) надання позикодавцем пільгового періоду для виправлення порушення довгострокової угоди про позику, що закінчується, принаймні, через дванадцять місяців після дати балансу.