№1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9

Вид материала

Документы

Содержание Види цілей і їх характеристика Загальнофірмова мета формується і визначається на основі загальної місії організації і певних цінностей та цілей, на які орієнту 1. Конкретність та вимірюваність мети. 2. Орієнтація мети в часі. Середньострокова мета має горизонт планування від одного до п'яти років. 3. Реальність мети. 4. Кожна мета повинна підтримувати одна одну 2. Управлінський цикл 3. Управлінські процедури 1. Види планування у менеджменті Планування – вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і с

Подобный материал:

• Програма для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр" після окр „бакалавр", 174.35kb.
• До робочої програми навчальної дисципліни "Політологія" на 2007-2008 навчальний рік, 198.12kb.
• Теоретичні та методологічні основи реструктуризації регіонального промислового комплексу, 668.45kb.
• 1. Сутність та загальна характеристика менеджменту. Основні підходи та принципи, 3961.16kb.
• План лекції Сутність функції організації. Основи теорії організації. Основи організаційного, 519.48kb.
• Ість групової проектної діяльності студентів з метою визначення оптимальних умов організації, 48.04kb.
• План вступ 3 розділ теоретико-методологічні основи банківської діяльності на світовому, 1335.72kb.
• Методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні завдання для студентів, 543.04kb.
• Програма для вступу на освітньо-кваліфікаційний рівень „магістр" після окр „бакалавр", 63.04kb.
• Проект з дисципліни "Основи менеджменту", 368.97kb.

Види цілей і їх характеристика

Основна загальна мета організації – чітко виражена причина її існу­вання – визначається як її місія. Мета розробляється для здійснення цієї місії. Місія деталізує статус фірми і забезпечує напрям і орієнтири для визначення мети і стратегії на різних організаційних рівнях.

Загальнофірмова мета формується і визначається на основі загальної місії організації і певних цінностей та цілей, на які орієнтується вище керівництво. Щоб зробити суттєвий внесок в успіх організації, цілі по­винні мати ряд характеристик:

1. Конкретність та вимірюваність мети. Висловлюючи свою мету в кон­кретних вимірювальних формах, керівництво створює базу відліку для на­ступних рішень і оцінки ходу роботи.

2. Орієнтація мети в часі. Конкретний горизонт прогнозування – це друга характеристика ефективності мети. Слід чітко визначити не тільки те, що організація хоче здійснити, а також і строки досягнення результа­ту. Цілі встановлюють на довгі і короткі проміжки часу. Довгострокова ціль має горизонт планування приблизно п'ять років.

Середньострокова мета має горизонт планування від одного до п'яти років.

Короткострокові цілі, в більшості випадків, – це один із планів орга­нізації, який слід здійснити за рік.

3. Реальність мети. Мета повинна бути такою, щоб її можна було до­сягти, і вона має служити підвищенню ефективності організації. Вста­новлення мети, яка перевищує можливості організації через нестачу ре­сурсів або через зовнішні фактори, може призвести до катастрофи.

Якщо цілі недосяжні, намагання робітників досягти успіху буде бло­коване, і їх мотивація ослабне.

4. Кожна мета повинна підтримувати одна одну, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не повинні бути перешкодою в до­сягненні іншої.

Цілі будуть значущою частиною процесу стратегічного управління тільки в тому випадку, якщо вище керівництво правильно їх сформулює, проінформує про них і буде стимулювати їх здійснення у всій організації. Процес стратегічного управління буде успішним у тій мірі, в якій вище керівництво бере участь у формулюванні цілей і якою мірою ці цілі відоб­ражають цінності керівництва і реалії фірми.

2. Управлінський цикл


Процес менеджменту охоплює керуючу та керовану системи організації, функції, методи менеджменту, управлінські рішення, комунікації, керівництво тощо.

Процес менеджменту – послідовність певних завершених ета­пів управлінської діяльності, які забезпечують управлінський вплив керуючої системи на керовану з метою досягнення цілей організації.

Послідовно реалізований та завершений процес ме­неджменту утворює управлінський цикл (мал. 5.2.). При цьому організацію змодельовано як відкриту систему, що має входи і виходи та складається з керуючої і ке­рованої систем, які тісно взаємодіють, оскільки є орга­нічно взаємопов'язаними. Керуючу систему утворюють елементи, які забезпечують процес управління, керова­ну – елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності.







Мал. 5.2 – Графічна модель процесу менеджменту.


3. Управлінські процедури


Процес управління організацією охоплює кілька пос­лідовних процедур та етапів.

1. Реалізація функцій менеджменту, до яких нале­жать усі види управлінської діяльності (планування ви­робництва і реалізації продукції, управління розроб­кою технологій, конструюванням виробів, обліком, під­розділами організації тощо). Йдеться про управлінську діяльність на всіх рівнях керуючої системи організації: керівників організацій та їх заступників, начальників цехів, відділів, управлінь, груп, дільниць, фахівців усіх напрямів (економістів, технологів, конструкторів, енер­гетиків та ін.). Це означає, що зосереджений у керуючій системі апарат управління в процесі управлінської діяль­ності має виконати своє основне завдання: створити сис­тему методів менеджменту – сукупність способів впли­ву керуючої системи на керовану з метою забезпечення виробничо-господарської діяльності організації та отри­мання конкретних результатів (виготовлення продукції, надання послуг, забезпечення прибутковості, рентабель­ності, необхідного рівня заробітної плати, певного рівня витрат тощо).

2. Формування методів менеджменту як результа­тів реалізації функцій менеджменту. До них належать план виробництва, план прискорення науково-технічного розвитку, матеріальні стимули до праці, технологічна документація на виготовлення виробу тощо. Однак отри­мані методи менеджменту, як правило, не можуть здій­снювати управлінський вплив, оскільки вони здебіль­шого не набувають форми адміністративних важелів. Для того щоб надати методам менеджменту дієвого управ­лінського впливу, необхідно їх формалізувати, тобто пе­ретворити на управлінські рішення.

3. Формалізація методів менеджменту в управлінсь­кі рішення.

Особливість цього етапу полягає у створенні механізмів трансформації методів менеджменту в нака­зи, розпорядження, вказівки тощо. Після цього управ­лінські рішення (формалізовані методи менеджменту) ка­налами прямого зв'язку надходять із керуючої системи в керовану (мал. 5.2), здійснюючи необхідний управлін­ський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, виготовлення виробів, надання послуг, досягнення виробничих, фінансових, економіч­них та інших результатів.

Якщо управлінські рішення в керованій системі спра­цьовують недостатньо (не виконуються, виконуються част­ково, виконуються з відхиленнями тощо), то інформа­ція про всі неточності, недоліки, відхилення каналами зворотного зв'язку надходить у керуючу систему (відбу­вається процедура регулювання), в якій апарат управ­ління розробляє необхідні заходи. Відповідно, нові управ­лінські рішення, що спрямовані на усунення недоліків, відхилень тощо, надходять каналами прямого зв'язку в керовану систему. В такий спосіб формується цикліч­ний механізм, внаслідок роботи якого (за необхідну кіль­кість циклів) усуваються всі недоліки, тобто під впли­вом керуючої системи відбувається ліквідація проблем у керованій системі. Якщо керуюча система працює недо­статньо професійно, некваліфіковано, неефективно чи є надто пасивною, існує великий ризик того, що керована система не забезпечить виконання поставлених завдань та досягнення встановлених цілей. Отже, рівень виконання керованою системою поставлених завдань і досягнення цілей перебуває в прямій залежності від діяльності ке­руючої системи (апарату управління).

4. Забезпечення управлінського впливу на засадах ке­рівництва. Керівництво організацією (рис. 2.1) – вид управлінської діяльності, який об'єднує трудові проце­си всіх працівників, забезпечує реалізацію функцій і формування методів менеджменту, розроблення і прий­няття управлінських рішень, а також формалізує вплив керуючої системи на керовану. Воно є об'єднувальним чинником у структурі категорій менеджменту, оскільки визначає напрями діяльності апарату управління, ефектив­ність управлінських рішень, ступінь досягнення цілей організації.

Реалізація етапів менеджменту супроводжується ко­мунікаціями (рис. 2.1), тобто процесами обміну інфор­мацією між працівниками, підрозділами, іншими орга­нізаціями.


Запитання для самоконтролю:

1. Які передумови виникнення функцій менеджменту?
   
2. Охарактеризувати різні підходи до класифікації функцій менеджменту.
   
3. У чому полягає механізм реалізації конкретних функцій менеджменту?
   
4. Обґрунтувати необхідність виокремлення в менеджменті видів управлінської діяльності.
   
5. Дати характеристику циклічному механізму технології менеджменту.
   
6. Обґрунтувати класифікацію функцій управління за ознакою місця у менеджменті.
   
7. Яке місце функцій менеджменту в процесі менеджменту?
   
8. Обґрунтувати роль функцій керівництва у структурі категорій менеджменту.
   
9. Охарактеризувати взаємозв’язки загальних, конкретних та об’єднувальної функцій менеджменту.
   

Тема № 6 Планування як загальна функція менеджменту

Заняття № 1 „Стратегічне планування у менеджменті”

Навчальні питання:

1. Види планування у менеджменті

2. Етапи стратегічного планування

3. Базові стратегії


Навчальна література: [ 1 ], стор.255...286, [ 2 ], стор.89..99, [ 3 ], стор.102...111, [ 4 ], 62…78, [ 7 ], стор.66…90, [11 ], стор.220…232.


ВСТУП


Кожна фірма, починаючи свою діяльність, зобов'язана чітко уявляти потребу на перспективу у фінансових, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти точно розраховувати ефективність використання наявних засобів у процесі роботи своєї фірми. У ринковій економіці підприємці не можуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, становище на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

При всьому різноманітті форм підприємництва існують ключові по­ложення, які застосовуються практично в усіх сферах комерційної діяль­ності і для різних фірм, необхідні для того, щоб вчасно підготуватися, обійти потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для будь-якого бізнесу.

1. Види планування у менеджменті

Рівень планомірності в багатьох ефективно функціо­нуючих компаніях демонструє осмисленість і визначе­ність їх діяльності. Сучасне планування характеризується усвідомленням його необхідності з метою забезпечення ефективного організування, мотивування, контролюван­ня та регулювання діяльності організації, запобігання втратам і зменшення ризиків.

Процес планування формує орієнтир майбутньої діяль­ності організації.

Планування – вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації, шляхи і спо­соби його досягнення.

Беручи до уваги масштаб передбачення перспекти­ви організації, виділяють стратегічне планування (по­над 1 рік) і оперативне (поточне) планування (до 1 року) (мал. 6.1). Стратегічне планування полягає у виборі курсу розвитку організації – її стратегії. Оперативне плану­вання є одночасно логічним продовженням стратегічно­го планування і способом реалізації стратегії. Тому в американському менеджменті його часто називають пла­нуванням реалізації стратегії.