События, документы, комментарии
| Вид материала | Документы |
| Голод й українське питання Нота протеста посольства ссср мид канады Закон україни ИЗ НАРОДНОГО ФОЛЬКЛОРА 1932-1933 гг. УКРАЇНСЬКА ТРАГЕДІЯ 1932-1933 рр. |
- Фиров п. Т. История оун-упа: события, факты, документы, комментарии фиров П. Т. История, 3007.23kb.
- Фиров п. Т. История оун-упа: события, факты, документы, комментарии фиров П. Т. История, 3013.43kb.
- П. Т. Фиров украинская трагедия 1932-1933 гг.: События, документы, комментарии, 1688kb.
- Итоги 2006 года на рынке М&А: реванш частного бизнеса Наталья готова, 269.71kb.
- Doc22. ru Информационно-аналитический портал Алтайский край: события и комментарии, 19.2kb.
- Земли Северного Кавказа, Поволжья и Подонья москва 1979 Составитель и ответственный, 1333.73kb.
- Указание Банка России №1778-У. Практические комментарии. Документы, регламент, 18.75kb.
- Краткий курс лекций по основам структурного программирования на языке Pascal, 526.63kb.
- Епихин, Алексей Юрьевич. Вчк-огпу в борьбе с коррупцией в годы новой экономической, 37.76kb.
- Лекции Дубровского (рецензия на рецензию) Часть первая. Комментарии к учению, 245.67kb.
ЦК ВКП(б) – тов. СТАЛИНУ
Еще в прошлом году после прихода Гитлера к власти, фашисты начали применять посылку отдельным лицам так называемой помощи в виде переводов по 5-7-8 иногда 10 марок в адреса лиц, которые им, очевидно, отсюда сообщают.
С этими переводами мы боролись путем проведения массовой работы за демонстративный отказ от переводимых денег и передачу их МОПРу.
Однако, начиная с осени пришлого года, эта провокационная посылка «помощи» со строрны фашистов из Германии начала принимать исключительно широкие размеры и охватили почти все наши немецкие районы – Спартаковский, Зельцкий, Молочанский, Пулинский и другие районы Киевской, Одесской, Днепропетровской областей и Донбасса. Переводы из-за границы стали поступать в каждый район уже сотнями.
Кроме переводов, Киевское и Харьковское немецкие консульства, очевидно, через свою агентуру организовали приезд и обращение различных лиц из деревни и даже отдельных колхозников за помощью. Использовались ими различные методы: рассылка фотографий «голодающих», посылка провокационных писем «специальных корреспондентов». Причем, как это не однократно устанавливалось, письма эти исходили и исходят не от нуждающихся, а от лиц в достаточной степени обеспеченных.
В настоящее время присылка денег из Германии, особенно в наши пограничные районы – Пулинский, Спартаковский, приняла очень значительные размеры. Так, например, в Пулинский район на протяжении апреля месяца было послано около 300 переводов. Значительная часть переводов высылается прямо на Торгсин, а Торгсин извещает адресатов о полученных на их имя суммах, причем некоторые руководители торгсиновской организации под выдом мобилизации валюты сами всячески организовывют получение этих переводов ведут среди немецкого населения разговоры о том, что необходимо обратиться за помощью и т. д.
Ко всему необходимо добавить, что в последнее время работники Киевского немецкого консульства практикуют личные выезды в немецкие села и там лично сами раздают гитлеровскую ( как они говорят) «помощь». Помощь эту оказывают также руководящим сельским работникам (пред. колхозов, пред. сельсовета) и даже в размерах больших, чем рядовым колхозникам.
Все дело приняло такой широкий размах, что необходимы репрессивные меры к прекращению этой провокационной фашистской работы.
Со своей стороны мы сделали следующее:
1. Арестовали и привлекли к ответственности ряд работников Торгсина за их, по существу дела, провокаторскую работу.
2. Командировали в немецкие районы ряд работников для усиления работы за демонстративный отказ от гитлеровской помощи и передачи их средств МОПРу.
3. Проводим аресты различных агитаторов, корреспондентов и организаторов обращения к Гитлеру за помощью.
Однако этого недостаточно. Просим потому принятия дополнительных мер со стороны ЦК ВКП(б), а именно:
1. Принять меры, если не к прекращению, то к решительому ограничению явной провокационной посылки переводов, носящих характер открытой политической фашистской кампании.
2. Путем вмешатнльства Наркоминдела запретить всякого рода выезды представителй консульства в села для раздачи помощи и ведения провокационной работы. Выехавших после предупреждения представителей консульства арестовать за контрреволюционную работу.
3. Принять меры по линии Торгсина к прекращению приема фашистских переводов помощи для реализации своими отделениями.
3. VI. 1934 Постышев, Любченко
Тест подан по: Чорна книга України – К., 1998. – с. 152-153
ГОЛОД Й УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ
Службова записка італійського консула в Харкові Сержіо Граденіго італійському послу в Москві.
...Голод і далі шаленіє, спричиняє таке велике спустошення серед народу, що незрозуміло, як світ може бути байдужим до цього лиха...
Московський уряд заздалегідь підготовленою жорстокою інквізицією (про неї я вже не раз доповідав) цілковито позбавив будь-яких засобів існування людей в українських селах, на Кубані, на Середній Волзі.
Три фактори спричинилися до такої політики:
- Пасивний опір селянства проведенню колективізації.
- Переконання, що «етнічний матеріал» згаданих територій не підходить до комуністичного суспільства.
- Усвідомлення того, що для єдності імперії вигідно денаціоналізувати землі, на яких пробудилася українська чи німецька самосвідомість, і заселити їх переважно російським населенням..
Третій фактор виявився в рішучості протягом кількох місяців ліквідувати українську проблему жертвою від десяти до п’ятнадцяти мільйонів людей. Ця цифра зовсім не перебільшена . Думаю, її вже досягнуто й незабаром буде перевершено. Нещастя, яке звалилося на голови мільйонів людей, руйнує всю українську націю, винищує дітей цілого народу. Воно вражає лише Україну, Кубань і Середню Волгу – території компактного проживання українців.
«Руїна починається за Курськом» – сказав письменник Андреєв, який кілька днів тому прибу із Москви і додав, – український селянин вже ніколи не повернеться до землі. Хто виживе – стане безпритульним, далеким від своєї батьківщини. Ніхто вже не зможе відродити в ньому довір’я до сучасно го режиму...».
Товариш Френкель, член Колегії ДПУ, звірився знайомій мені особі: «В Харкові щоночі підбирають на вулицях близько двохсот п’ятдесяти трупів».
Вранці 21 травня на базарному майдані мертвих поскидали купами попід тином у лахмітті в людських екскрементах.. Було їх близько тридцяти. Вранці двадцять третього я нарахував їх уже п’ятдесят один. Бачив, як дитина ссала молоко з грудей мертвої, посірілої матері. Люди говорили: «Це – тільки квіточки соціалістичної весни».
Лише тиждень тому організовано службу для відлову покинутих дітей. Селяни, що втрачають будь-яку надію вижити, приносять дітей до міста, залишають, а самі повертаються помирати до села . Вони сподіваються, що в місті хтось заопікується ними... Доводилося бачити десятирічних , які були за маму для чотири-або трирічних. Коли приходила ніч, вони вкривали своїми свитинами чи піджачками, поряд скорчившись, лягали самі, поклавши поблизу бляшанку: може, хтось вкине туди якусь милостиню.
Двірники в білих фартухах ходять містом, ловлять дітей і заносять їх до найближчої міліцейської дільниці... Нам через дорогу часто доводиться чути розпачливі крики: «Не хочу до бараків смерті! Дайте хоч вмерти спокійно! ».
Коло полудня вантажівками їх починають транспортувати до Північно-донецької товарної станції. Там же накопичують і дітей, яких завозять з сіл, чи знаходять у поїздах, а також старих самотніх людей, за день підібраних у місті. Тих, які не опухли й подають надію на виживання, поселяють на Холодній Горі. Там в бараках на соломі конає близько восьми тисяч народу – значною мірою діти.
Опухлих відвозять товарняками за 50-60 кілометрів від міста, щоб ніхто не бачив, як вони помирають... Викопують великі ями, в них стягують з вагонів мертвих. Часто буває: в ямі хтось ворушиться , оживає, та на це не зважають.
Ці деталі маю від санітарів і можу гарантувати їхню достеменність.
Наостанку згадаю про самогубство генерала ДПУ Броського, який 18-го цього місяця, повернувшись з інспекції по селах, під час жахливої сцени з Балицьким надривно кричав, що це не комунізм, а жахіття, що з нього вже досить інспекцій і що краще він пустить собі кулю в лоба.
Так само, як і Хвильовий...
Один чоловік, велика шишка місцевого уряду й партії, імені якого я не міг дізнатися, збожеволів після інспекції по селах. Мусили одягти його в гамівну сорочку. Він також несамовито вигукував: «Це не комунізм, це – мордування!».
Закінчую. Наслідком теперішнього лиха буде російська колонізація України, яка змінить її етнічний характер, і , мабуть, незабаром не можна буде говорити ні про Україну, ні про український народ, ані про українську проблему, тому що Україна фактично стане краєм з переважно російським населенням.
Королівський Консул СЕРЖІО ГРАДЕНІГО.
Текст подано за: Голодомори в пiдрадянській Україні. – К.; Львів, Нью-Йорк, 2003. – С. 111-112.
НОТА ПРОТЕСТА ПОСОЛЬСТВА СССР МИД КАНАДЫ
в связи с намерением Эдмонтонского отделения Комитета украинцев Канады установить памятник жертвам голода в Украине в 1932-1933 гг.
Посольство Союза Советских Социалистических Республик свидетельствует свое уважение Министерству Иностранных дел Канады и имеет честь обратить внимание Министерства на намерение эдмонтонского отдела „комитета украинцев Канады” соорудить памятник так называемым „жертвам голода на Украине в 1932-1933 гг.” Эта акция не может не рассматриваться как грубая антисоветская затея, преследующая цель извратить историческую правду о коллективизации сельского хозяйства в СССР, разжечь вражду к СССР и советскому народу. Вызывает сожаление, что планы создания памятника получили поддержку и одобрение со стороны городских властей Эдмонтона, принявших решение о его установлении на центральной площади города. Недопустимое потакание враждебным СССР действиям со стороны официальных властей ведет к дальнейшей активизации подрывной деятельности украинских правоэкстремистских центров в Канаде, в том числе объединяющих военных преступников из так называемой „украинской повстанческой армии”, дивизии СС „Галичина” и др. Обращает на себя внимание и то, что в антисоветском сборище в Торонто 29 мая с. г. По поводу так называемого „голода на Украине”, в числе организаторов которого были один из предводителей профашистской „лиги освобождения Украины” В. Дидюк, главарь „братства бывших солдат СС „Галичина” О. Сокольский, приняли участие члены федерального и провинциального парламентов.
Какими бы формальными оправданиями не прикрывалось привлечение бывших гитлеровских пособников к осущесвлению антисоветских акций в Канаде, покровительственное отношение к ним со стороны официальных властей является, помимо прочего, глумлением над памятью миллионов советских людей, ставших жертвами германского фашизма в годы второй мировой войны.
Посольство выражает протест против антисоветской затеи с вышеупомянутым памятником. Оно ожидает, что будут приняты меры к недопущению его строительства.
Посольство пользуется этим случаем, чтобы возобновить Министерству уверения в своем весьма высоком уважении.
5 июля 1983 г.
Текст подан по: Сергійчук В. Як нас мордували голодом. – К., 2003.
– С. 233-234.
ЗАКОН УКРАЇНИ
ПРО ГОЛОДОМОР 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ
Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:
вшановуючи пам'ять мільйонів співвітчизників, які стали жертвами Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідків;
шануючи всіх громадян, які пережили цю страшну трагедію в історії Українського народу;
усвідомлюючи моральний обов'язок перед минулими та наступними поколіннями українців і визнаючи необхідність відновлення історичної справедливості, утвердження в суспільстві нетерпимості до будь-яких проявів насильства;
відзначаючи, що трагедія Голодомору 1932-1933 років в Україні офіційно заперечувалася владою СРСР протягом багатьох десятиріч;
засуджуючи злочинні дії тоталітарного режиму СРСР, спрямовані на організацію Голодомору, наслідком яких стало знищення мільйонів людей, руйнування соціальних основ Українського народу, його вікових традицій, духовної культури і етнічної самобутності;
співчуваючи іншим народам колишнього СРСР, які зазнали жертв внаслідок Голодомору;
високо цінуючи солідарність та підтримку міжнародної спільноти у засудженні Голодомору 1932-1933 років в Україні, що відображено в актах парламентів Австралії, Аргентинської Республіки, Республіки Грузія, Естонської Республіки, Італійської Республіки, Канади, Литовської Республіки, Республіки Польща, Сполучених Штатів Америки, Угорської Республіки, а також у розповсюдженій як офіційний документ 58-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Спільній заяві з нагоди 70-х роковин Голодомору — Великого голоду 1932-1933 років в Україні, яку підписали Аргентинська Республіка, Азербайджанська Республіка, Народна Республіка Бангладеш, Республіка Білорусь, Республіка Бенін, Республіка Боснія і Герцеговина, Республіка Гватемала, Республіка Грузія, Арабська Республіка Єгипет, ісламська Республіка Іран, Республіка Казахстан, Канада, Держава Катар, Киргизька Республіка, Держава Кувейт, Республіка Македонія, Монголія, Республіка Науру, Королівство Пенал, Об'єднані Арабські Емірати, Ісламська Республіка Пакистан, Республіка Перу, Південно-Африканська Республіка, Республіка Корея, Республіка Молдова, Російська Федерація, Королівство Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Судан, Республіка Таджикистан, Туркменістан, Демократична Республіка Тимор-Лешті, Республіка Узбекистан, Україна та Ямайка, а також підтримали Австралія, Держава Ізраїль, Республіка Сербія і Чорногорія та 25 держав — членів Європейського Союзу;
виходячи з Рекомендацій парламентських слухань щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схвалених Постановою Верховної Ради України від 6 березня 2003 року № 607-IV, та Звернення до Українського народу учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування нам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років, схваленого Постановою Верховної Ради України від 15 травня 2003 року № 789-V, в якому Голодомор визнається актом геноциду Українського народу як наслідок зумисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР;
визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як цілеспрямований акт масового знищення людей, приймає цей Закон.
Стаття 1. Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом Українського народу.
Стаття 2. Публічне заперечення Голодомору 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним.
Стаття 3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень зобов'язані:
брати участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
сприяти консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості та культури, поширенню інформації про Голодомор 1932-1933 років в Україні серед громадян України та світової громадськості, забезпечувати вивчення трагедії Голодомору в навчальних закладах України;
вживати заходів щодо увічнення нам'яті жертв та постраждалих від Голодомору 1932-1933 років в Україні, в тому чисті спорудження у населених пунктах меморіалів пам'яті та встановлення пам'ятних знаків жертвам Голодомору;
забезпечувати в установленому порядку доступ наукових та громадських установ і організацій, вчених, окремих громадян, які досліджують проблеми Голодомору 1932-1933 років в Україні та його наслідки, до архівних та інших матеріалів з питань, що стосуються Голодомору.
Стаття 4. Держава забезпечує умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні на основі відповідної загальнодержавної програми, кошти на виконання якої щорічно передбачаються в Державному бюджеті України.
Стаття 5. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України:
1) визначити статус і функції Українського інституту національної пам'яті та забезпечити його утримання за рахунок коштів державного бюджету як спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу;
2) у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону;
3) вирішити в установленому порядку за участю Київської міської державної адміністрації питання щодо спорудження у м. Києві до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні Меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні.
Президент України В. ЮЩЕНКО
м. Київ, 28 листопада 2006 року, № 376-V
Подано за: Урядовий кур’єр. – 2006. – № 227
ИЗ НАРОДНОГО ФОЛЬКЛОРА 1932-1933 гг.
В тридцять третім году
Їли люди лободу,
Пухли люди з голоду,
Помирали на ходу.
Отощали усі люди,
Попадали, як мухи, –
Кропивою-лободою
Не наповниш брюха.
* * *
Устань, Ленін, подивися,
До чого ми дожилися:
Клуня впала, хата боком
І коняка з одним оком,
І корова без хвоста,
І комора геть пуста,
Ні овечки, ні свині, –
Тільки Сталін на стіні.
* * *
В тридцять першому году вже пізнали ми біду.
В тридцять другому году їли люди лободу.
В тридцять третьому году помирали на ходу.
* * *
Ленін грає на гітарі,
Сталін ріже гопака,
Залишили на Вкраїні
По сто грам на їдока.
Не шукайте домовину –
Батько з’їв свою дитину...
З бичем ходить бригадир –
Жене людей у Сибір.
Ленін Сталіну сказав:
– Завтра їдем на базар.
Купимо кобилу кару,
Нагодуєм пролетарів.
Подивися, Сталін, сам,
Як танцює комнезам.
Він робити не схотів,
Записався в колектив.
Ой, як Ленін помирав,
Сталіну приказував,
Щоб нам хліба не давав,
Сала й не показував.
* * *
Стоїть Сталін на трибуні,
В носі колупається:
– Розстріляю Україну,
Що не підкоряється.
Сидить Сталін на жердині,
Споглядає тишком.
Усе витяг з України,
Ще й вимотав кишки.
Як в Московському Кремлі
Щури завелися,
Все поїли і погризли,
За людей взялися.
Лежить Сталін на дивані
Та й думу гадає,
Чи нескорена Вкраїна
Крила не здіймає?
Лежить Сталін під землею,
Від злості обертається:
Була в світі Україна
Й нею залишається.
Їде Сталін на тарані
З Україною в кармані,
А на хаті серп і голод,
А у хаті смерть і голод.
Ой ти, Сталін, шкуродер,
Що ти з нас зробив тепер.
Прийшли банди панувати,
А в Сибіру – батько й мати.
Ой Постишев, вражий сину,
Всохли б тобі руки,
Що віддав нашу Вкраїну
На голодні муки.
Й чечевицю і горох,
І картоплю, й буряки –
Все забрали продзагони –
Хай здихають мужики.
* * *
Подивися, Ленін, сам,
Як гуляє комнезам:
Продав коня, продав воза,
А сам ходить кругом СОЗа.
Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на порозі:
Нема моні, нема кики,
Тільки танці та музики.
Нема хліба, нема сала –
Все Совєтська власть забрала.
Батько в СОЗі, мати в СОЗі,
Діти плачуть на дорозі.
Як побачать ГПУ,
Ховаються в кропиву.
Працювала десять день,
Заробляла трудодень.
А від того трудодня
Голодую я щодня.
Крупська грає на гітарі,
Сталін шпарить гопака,
Довели на Україні
По сто грам на їдака.
* * *
Сидить дядько в бур’яні
Та й рахує трудодні,
За один трудодень
Нема хліба ні на день.
* * *
Україно, рідна мати,
Не вкрадеш – не будеш мати.
* * *
Батько чорний, мати чорна,
Змайстрували собі жорна,
Як почали крупи дерти,
Можна було з сміху вмерти.
СОДЕРЖАНИЕ
Введение………………………………………………………….…….3
Продразверстка в условиях колхозного строя………………….……6
Террор голодом………………………………………………….……22
Последствия голодомора и его виновники…………………….……39
Заключение …………………………………………………….……..57
Тестовые задания …………………………………………….………60
Контрольные вопросы……………………………………….……….62
Библиографический список..………………………………..……… 64
Документы ………………………………………………..………… 65
Из народного фольклора………………………………..…………..123
Фіров Петро Тимофійович
УКРАЇНСЬКА ТРАГЕДІЯ 1932-1933 рр. :
Події, документи, коментарі.
(російською мовою)
Фиров Петр Тимофеевич
УКРАИНСКАЯ ТРАГЕДИЯ 1932-1933 гг. :
События, документы, комментарии.
Коректор Ю. М. Кравченко
Нормоконтролер Г. М. Персідськов
Комп’ютерний набір і верстка О. П. Фіров
Здано в набір 01.03.07. Підпис. до друку 29.03.07. ДК № 1272 від 17.03.03. Формат 60×901/16. Папір тип №1. Офс. друк. Умов. друк. арк. 8. Наклад 100 прим. Зам. № .
Видавництво СевНТУ, м. Севастополь-53, Стрілецька балка, Студмістечко, НМЦ, т. 23-52-10
E-mail:nmc@sevgtu.sebastopol.ua
16
15
3
14
4
13
5
12
6
11
7
10
8
9
17
32
18
31
19
30
20
29
21
28
22
27
23
26
24
25
33
48
34
47
35
46
36
45
37
44
38
43
39
42
40
41
49
64
50
63
51
62
52
61
53
60
54
59
55
58
56
57
65
80
66
79
67
78
68
77
69
76
70
75
71
74
72
73
81
96
82
95
83
94
84
93
85
92
86
91
87
90
88
89
97
112
98
111
99
110
100
109
101
108
102
107
103
106
104
105
113
128
114
127
115
126
116
125
117
124
118
123
119
122
120
121